Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 

28

геологорозвідувальних робіт.

28 Повний текст див. Офіційний вісник України, 2007, № 5 (02.02.2007), ст. 183

Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля

Наказ Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України від 25 жовтня 2004 року N 225 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за N 1419/10018

(витяг)

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689, та пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ вугілля та умов визначення їхньої підготовленості до промислового освоєння НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля (далі - Інструкція), що додається.

2. Інструкція набуває чинності з 01.01.2005.

3. Визнати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям углей и горючих сланцев", затверджену наказом Державної комісії по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР 20.08.82, у частині стосовно вугілля.

4. Начальнику відділу економіки мінеральної сировини Державної комісії України по запасах корисних копалин Пижуку І. П. подати Інструкцію на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити після державної реєстрації тиражування та надсилання до установ і організацій, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт, а також експлуатаційних робіт на родовищах вугілля.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному

комітеті природних ресурсів України

від 25 жовтня 2004 р. N 225 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за N 1419/10018

ІНСТРУКЦІЯ

із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля

1. ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

1.1. Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля (далі - Інструкція) встановлює групування родовищ вугілля за геолого-промисловими типами, складністю геологічної будови, промисловим значенням, техніко-економічним і геологічним вивченням, а також до вивченості родовищ вугілля та супутніх корисних копалин, підрахунку запасів і їх підготовленості до промислового освоєння, оцінки ресурсів вугілля в межах перспективних ділянок.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт із розвідки родовищ вугілля, а також проектування й будівництво вугільних шахт та розрізів (гірничодобувних підприємств), експлуатацію родовищ та облік запасів і ресурсів вугілля.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Інструкція опрацьована відповідно до таких законодавчих та підзаконних актів:

Кодекс України про надра. Гірничий закон України. Земельний кодекс України. Водний кодекс України.

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація запасів).

Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000

N 1689.

Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 N 1512) (далі - Положення про порядок державної експертизи).

Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.95

N 75.

Інструкція про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.09.95 N 35, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.95 за N

394/930.

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затверджене наказом Геолкому України від 15.02.2000 N 19, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345 (далі -Положення про стадії геологорозвідувальних робіт).

" Инструкция по применению классификации запасов к месторождениям углей и горючих сланцев", затверджена Державною комісією по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР 20.08.82.

"Условия использования данных геофизических исследований скважин при подсчете разведанных запасов углей", затверджені Державною комісією по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР 31.12 80.

3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

3.1. Викопне вугілля - тверда горюча корисна копалина осадового походження. До його складу входять: органічна речовина, мінеральні речовини (умовно не більше 60 % від сухої маси) і волога. Значною мірою викопне вугілля представлене гумолітами, органічна речовина яких утворилася в результаті біохімічних і фізичних змін відмерлих вищих рослин. Сапропеліти - продукти перетворення нижчих рослин, а також сапрогумоліти - перехідні різновиди вугілля, мають обмежене поширення, утворюючи прошарки в шарах гумолітів, рідко - самостійні шари і поклади.

У залежності від вихідної органічної речовини, характеру і ступеня її перетворення, вмісту і складу мінеральних речовин викопне вугілля представлене різновидами, що істотно розрізняються за хімічним складом, фізичними та технологічними властивостями. З підвищенням ступеня вуглефікації (метаморфізму) в елементарному складі органічної речовини вугілля наростає вміст вуглецю (від 63 до 95 %) і відповідно знижується вмістводню, кисню й азоту. Колір вугілля змінюється від бурого до інтенсивно чорного, блиск від матового до алмазного, твердість за шкалою Мооса - від 1 до 5, питома вага - від 0,92 до 1,7 г/см ; значно змінюються твердість, крихкість, електропровідність, термічна стійкість та інші фізичні властивості. На середніх стадіях вуглефікації вугілля набуває властивості спікання -переходити при нагріванні без доступу повітря у пластичний стан і утворювати пористий напівкокс або кокс. Питома теплота згорання вугілля за бомбою в перерахуванні на сухий беззольний залишок (Qsdaf) - 25 - 37 МДж/кг (6000 - 8800 ккал/кг), у перерахуванні на робоче паливо (Q[) 8 - 29 МДж/кг

(1900 - 6900 ккал/кг).

3.2. Розрізняють три основні природні різновиди викопного вугілля: буре, кам'яне й антрацит, що утворюють безперервний генетичний ряд за ступенем вуглефікації органічної речовини.

3.3. Для промислової класифікації вугілля використовують середній показник відбиття вітриніту (Ro, %), вихід летких речовин (Vdaf, %) та показники, що характеризують їх основні технологічні властивості:

для бурого вугілля - масова частка максимальної вологоємкості на беззольний залишок (Wmaxaf, %), вихід смоли напівкоксування (Tsxdaf, %) і вища теплота згорання на сухий беззольний залишок (Qsdaf, МДж/кг);

для кам'яного - товщина пластичного шару (Y) мм;

для високометаморфізованого кам'яного вугілля - вища теплота згорання на сухий беззольний залишок (Qsdaf, МДж/кг), показник спікливості по індексу Рога (RI);

для антрацитів - вища теплота згорання на сухий беззольний залишок (Qsdaf, МДж/кг). a

Викопне вугілля згідно з ДСТУ 3472 за значеннями Ro, Vdaf поділяється на дев'ять марок: буре (Б), довгополум'яне (Д), довгополум'яне газове (ДГ), газове (Г), жирне (Ж), коксівне (К), піснувате спікливе (ПС), пісне (П) та антрацит (А).

3.4. Основним напрямом промислового використання вугілля є енергетичний - спалювання в шарових і факельних печах. У значних обсягах спікливе кам'яне вугілля використовується для одержання металургійного коксу, у більш обмеженому обсязі - для напівкоксування та газифікації. При коксуванні і напівкоксуванні вугілля утворюються рідинні і газоподібні продукти розкладу органічної речовини, що є цінною хімічною сировиною. Поряд із збільшенням традиційного енергетичного споживання вугілля зростає його використання для одержання синтетичного газоподібного і рідкого палива, пластичних мас, різноманітних хімічних продуктів, буровугільного воску, високовуглецевих конструкційних і вуглеграфітових матеріалів, високоазотистих гумінових добрив. Зростає застосування золи від спалювання вугілля, відходів його видобутку і збагачення у виробництві будівельних матеріалів; перспективним є одержання з цих відходів глинозему, розкислювачів, керамічних, вогнетривких і абразивних матеріалів.

Промисловому   використанню   вугілля   передують   процеси йогопідготовки - сортування, збагачення з метою підвищення в ньому вмісту органічної маси, брикетування пухких і сипучих різновидів, підсушування для видалення надлишкової вологи.

Вимоги до якості вугілля для різних напрямів його промислового використання визначаються відповідними стандартами та договірними вимогами між постачальником і замовником.

3.5. У зонах аерації й активного впливу підземних вод поблизу поверхні землі вугілля, внаслідок окислювання, втрачає міцністні властивості (аж до перетворення у сажисту речовину), змінюються його хімічні і технологічні властивості: зростає вміст кисню, вологи, зольність, знижуються вміст вуглецю і питома теплота згорання, у кам'яному вугіллі з'являються гумінови кислоти, втрачається здатність спікатися.

Глибина зони окислювання вугілля, як правило, не перевищує 100 м в залежності від сучасного і древнього рельєфів, тривалості процесу окислювання, положення дзеркала ґрунтових вод, кліматичних умов, речовинного складу і ступеня вуглефікації.

У зв'язку з розвитком підприємництва до видобутку залучається деяка кількість окисленого кам'яного і бурого вугілля. Вимоги до якості окисленого вугілля лімітуються відповідними стандартами або технічними завданнями надрокористувачів.

3.6. Мінеральні речовини у вугіллі і породних прошарках представлені кварцом, глинистими мінералами, польовими шпатами, піритом, марказитом і карбонатами. Основна частина мінеральних речовин при спалюванні вугілля переходить у золу. Склад мінеральних речовин визначає хімічний склад і технологічні властивості золи, відіграє істотну роль у процесах енергетичного і технологічного використання вугілля, а також при визначенні можливості і доцільності використання золи і відходів збагачення та шлаків для виробництва будівельних матеріалів і глинозему.

У деяких родовищах у вугіллі і породах, що його вміщують, містяться підвищені концентрації піриту, марказиту, германію, рубідію, цезію, індію, галію, урану, скандію, молібдену, свинцю і цинку, бітумів і гумінових кислот, промислове вилучення яких може істотно підвищити економічний потенціал цих родовищ. Наявність у вугіллі підвищеного вмісту сірки і інших елементів, що утворюють високотоксичні і лужні сполуки (ртуті, миш'яку, берилію, фтору, K2O, Na2O), може створити при спалюванні небезпеку забруднення навколишнього середовища.

3.7. Викопне вугілля залягає у вигляді пластів, шароподібних і лінзоподібних покладів. Розміри площ безперервного поширення вугільних пластів і покладів коливаються від декількох до десятків тисяч квадратних кілометрів. Потужності пластів і покладів змінюються від десятків сантиметрів до перших десятків метрів.

Разом з вугіллям нерідко залягають глини (у тому числі вогнетривкі), глинисті сланці, вапняки, мергелі, опоки, іноді зустрічаються каоліни. Ці породи можуть мати промислове значення.

Вугленосні відклади переважно газоносні, серед вугільних газів переважає метан, який при дегазації може бути використаний для енергетичних цілей.

Підземні води, що надходять у гірничі виробки при відпрацюванні вугілля, а також у дренажні системи, в ряді випадків можуть мати промислове значення.

3.8. У практиці розвідки і розробки пласти кам'яного вугілля і антрацитів підрозділяються за потужністю на тонкі (менше 0,7 м), середньої потужності (0,71 - 1,2 м), потужні - більше 1,2 м. Для бурого вугілля, відповідно, - менше 2 м, середньої потужності - 2,1 - 4,0 м і потужні - більше 4 м.

Виділяються пласти простої будови - без породних прошарків, складної будови - при наявності невеликої кількості таких прошарків і дуже складної будови, коли пласти представлені чергуванням вугільних та породних прошарків.

Пласти складної і дуже складної будови, що містять породні прошарки, витриманість і потужність яких дозволяють вести селективне пошарове відпрацьовування, розділяються такими прошарками на частини, що розглядаються як окремі об'єкти для підрахунку запасів.

Для пластів складної і дуже складної будови і для частин таких пластів, що виділяються як окремі об'єкти підрахунку запасів і відпрацювання, визначаються потужності: загальна - за сумою потужностей вугільних шарів і породних прошарків, що неминуче видобуваються разом, і корисна - за сумою потужностей, прийнятих до підрахунку вугільних шарів (пачок).

3.9. У практиці розвідки і промислової оцінки вугільних родовищ пласти середньої потужності і потужні підрозділяються у залежності від величини коефіцієнта варіації потужності пласта (далі застосовується як позначка "V") на три групи: витримані, відносно витримані та невитримані.

Таблиця 1

Групи пластів кам'яного

вугілля за потужністю (м)

Групи витриманості вугільних пластів (V, %)

витрима ні

відносно витримані

невитримані

Середньої потужності 0,71

1,2

V < 20 20 < V < 35

> 35

1,2

Потужні >

V < 25 25 < V < 50

> 50

Примітка: пласти з потужністю до 0,7 м відносяться до невитриманих.

Витримані пласти - коли на площі, для якої виконується оцінка, відхилення в окремих пластоперетинах від середньої величини загальної потужності для пластів середньої потужності не перевищують 20 %, для потужних пластів - 25 %, при цьому для пластів середньої потужності нижнє значення потужності перевищує встановлену кондиціями межу мінімальної потужності на величину більшу, ніж величина можливої помилки у визначенні потужності пластів використаними методами; ділянки з неробочим значенням пласта відсутні, будова його однорідна, показники якості вугілля не мають істотних відхилень від середніх, характерних для площі оцінки, величин.

Відносно витримані пласти, коли на площі оцінки відхилення від середньої величини загальної потужності для пластів середньої потужності не перевищують 35 %, а для потужних пластів - 50 %; встановлені закономірності просторової зміни морфології пласта і якості вугілля.

Невитримані пласти, коли на площі оцінки внаслідок різкої мінливості потужності або будови пластів і показників якості вугілля, а для тонких також внаслідок близькості їхньої потужності до встановлених кондиціями меж, пласт на багатьох локальних ділянках втрачає робоче значення.

Ступінь витриманості потужних і надпотужних пластів оцінюється в кожному конкретному випадку з урахуванням геологічної мінливості їхньої потужності, морфології і якості вугілля, а також передбаченого способу відпрацювання (валового чи селективного - пошарового).

У практиці розвідки вугільних родовищ (ділянок) ступінь витриманості шару звичайно встановлюється для площі розміром не менш 4 км2.

3.10. Для розробки родовищ істотне значення мають кути падіння пластів. Виділяються пласти з горизонтальним (0 - 5°), пологим (6 - 18°), похилим (19 - 35°), крутопохилим (36 - 55°) і крутим (56 - 90°) заляганням.

Зони різкої зміни кутів падіння пластів (переходу від крутого залягання до похилого, від похилого - до пологого) і великі розривні порушення з амплітудами в десятки метрів і більш, як правило, є межами полів шахт (розрізів) або окремих експлуатаційних блоків та використовуються як межі ділянок надр, на які надаються спеціальні дозволи на користування надрами.

За ступенем порушеності на тектонічно складних полях шахт (розрізів) більш дрібними розривними порушеннями виділяються крупноблочні та дрібноблочні структури.

Розривні порушення за величиною амплітуди поділяються на 5 класів: надзвичайно дрібні - менше 3 м, дрібні - 3 - 10 м, середні - 10 - 100 м, крупні -100 - 1000 м та надзвичайно крупні - більше 1000 м.

3.11. За кількістю запасів родовища вугілля поділяються на надвеликі з запасами вугілля більше 100 млн. т, великі - від 50 до 100 млн. т, середні - від

29

20 до 50 млн. т та малі - менше 20 млн. т.

29 Повний текст див. Офіційний вісник України, 2004, N 46 (03.12.2004), ст. 3078лікувальних грязей

Наказ Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України від 29 грудня 2004 року N 298 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2005 р. за N 31/10311

(витяг)

Відповідно до Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року N 1689, та пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ лікувальних грязей та умов визначення їхньої підготовленості до промислового освоєння НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ лікувальних грязей (далі - Інструкція), що додається.

2. Цей наказ набуває чинності з 15 лютого 2005 року.

3. Відділу підземних вод, гідромінеральної сировини та лікувальних грязей (Бакаржієва О. О.):

3.1. У п'ятиденний термін подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3.2. У десятиденний термін після державної реєстрації забезпечити тиражування та надсилання Інструкції до установ і організацій, які подають матеріали геолого-економічної оцінки родовищ лікувальних грязей на державну експертизу.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.від 29 грудня 2004 р. N 298 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2005 р. за N 31/10311

Інструкція

із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ лікувальних грязей

1. Галузь використання

1.1. Ця Інструкція встановлює:

- вимоги до геологічного вивчення родовищ лікувальних грязей відповідно до мінливості їхнього гідролого-гідрохімічного режиму та складності будови покладів;

- принципи розподілу запасів лікувальних грязей за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю;

- принципи підрахування запасів лікувальних грязей, геолого-економічної оцінки родовищ та державного обліку запасів згідно з рівнем їх промислового значення;

- умови, що визначають підготовленість розвіданих родовищ до промислового освоєння;

- основні принципи оцінки перспективних ресурсів лікувальних грязей.

1.2. Інструкція є обов'язковою для виконання підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт з пошуків і розвідки родовищ лікувальних грязей, проектування розробки та експлуатацію родовищ лікувальних грязей.

2. Нормативні посилання

Інструкція розроблена згідно з такими законодавчими та нормативно-правовими актами:

Кодекс України про надра; Водний кодекс України; Закон України "Про курорти";

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432;

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затверджене наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 15.02.2000 N 19 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345;

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на підземні води (гідрогеологічні роботи), затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.07.2001 N 260 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.07.2001 за N 648/5839;

Порядок здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.06.2003 N 243 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за N

752/8073.

3. Терміни та визначення

Наведені в Інструкції терміни та визначення застосовуються у такому значенні:

3.1. Лікувальні грязі (пелоїди) - торфові, сапропелеві, мулові сульфідні відклади, сопкові утворення, які складаються з мінеральних і органічних речовин та води, пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка відповідно до бальнеологічного висновку спеціально уповноваженої установи придатна для застосування з лікувальною метою.

3.2. Бальнеологічний висновок - висновок на підставі комплексних медико-біологічних та інших спеціальних досліджень складу та властивостей природних лікувальних корисних копалин щодо можливості їх використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань; документ, який регламентує якість природних лікувальних корисних копалин, а також кондиційний склад корисних та шкідливих для людини компонентів у них.

3.3. Родовище лікувальних грязей - просторово визначена ділянка надр, у межах якої виявлені, геологічно, бальнеологічно та економічно оцінені поклади лікувальних грязей, які за своїми властивостями, кількістю, якістю, умовами залягання і стабільністю запасів є придатними для промислового видобування та використання з лікувальною метою.

3.4. Ділянка родовища лікувальних грязей - просторово обмежена частина родовища лікувальних грязей, виділена за структурними, гідрологічними, геоморфологічними умовами, якісними показниками чи технологічними особливостями корисної копалини та за іншими ознаками, у межах якої необхідне виконання окремого підрахунку запасів.

3.5. Запаси лікувальних грязей (загальні запаси) - кількість лікувальних грязей, які виявлені і підраховані на місці залягання на визначену дату за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ. У зв'язку з тим, що в покладах лікувальних грязей постійно відбуваються природні процеси приросту грязей та їх деградації, скаламучення й некомпенсованого перевідкладення, можливі пересихання й заводнення, а також фізико-хімічні і біологічні зміни та зміни санітарно-бактеріологічного стану, величина запасів лікувальних грязей родовища може змінюватись у багаторічному періоді та за сезонами року. Але в будь-якому разі якість лікувальних грязей повинна відповідати встановленим для них вимогам (кондиціям).

3.6. Видобувні запаси лікувальних грязей - частина загальних запасів, видобування і використання яких є економічно доцільним при застосуванні раціональних технологій та дотримання вимог щодо охорони надр і довкілля.

3.7. Перспективні ресурси лікувальних грязей - оцінені за даними геологічного вивчення надр обсяги лікувальних грязей, що характеризують потенційні можливості їх видобування на відповідній території.

3.8. Стабільність запасів (міра стабільності запасів) - характеристика запасів щодо мінливості кількості та якості лікувальних грязей у часі на місці їхнього залягання під дією природних та техногенних факторів (окрім фактора видобування).

3.9. Постійні, тимчасові, попередні кондиції для підрахунку запасів -фізичні, хімічні, санітарно-бактеріологічні, просторові, техніко-економічні, гірничо-геологічні та інші параметри, що характеризують прийнятні якість та просторові характеристики покладу лікувальних грязей, які дають змогу оконтурити в просторі корисну копалину заданої якості та підрахувати її запаси відповідно на етапах початкової, попередньої та детальної геолого-економічних оцінок об'єктів геологорозвідувальних робіт. 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 


Похожие статьи

Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид