Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 

5) державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин (ст. 45);

6) списання запасів корисних копалин (ст. 46);

7) охорона надр при геологічному вивченні (ст. 56);

8) забудова площ залягання корисних копалин (ст. 58);

9) охорона особливо цінних геологічних об' єктів (ст. 59).

10) державний геологічний контроль (ст. 60 - 62);

11) відповідальність за порушення геологічного законодавства (ст.

65);

12) міжнародні відносини в геологічній діяльності (розділ IX). Структурними елементами системи геологічного законодавства є й інші

окремі законодавчі (нормативні) інститути, що становлять собою підсистему нормативних актів, предметом яких є однорідні відносини з приводу певних георесурсів, геологічної діяльності чи геоінформації.

17 Кірін Р.С. Предмет регулювання геологічного права / Р.С. Кірін / Збірник тез Республіканської науково-практичної конференції «Сучасні екологічні проблеми та методика викладання еколого-правових дисциплін» (м. Харків, 25 - 26 листопада 2010 р.) / За заг. ред. А.П. Гетьмана. - Харків: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. 2010. -С. 73 - 74.

23

Так, до системи геологічного законодавства слід віднести й групу компетенційних (статусних) актів, які визначають правове становище суб'єктів геологічної діяльності: - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; - державної геологічної служби України та її державних підприємств, установ та організацій; - Національної акціонерної компанії "Надра України; - Державної комісії України по запасах корисних копалин; - Державного інформаційного геологічного фонду України; -Державного гемологічного центру України; - міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування (при Кабінеті Міністрів України); - геологічних та маркшейдерських служб підприємств; - першовідкривачів родовищ корисних копалин та інших.

Не менш важливим в системі геологічного законодавства є інститут правового режиму об'єктів геологічних відносин, серед яких необхідно виділити: - геологічне середовище; - мінерально-сировинну базу; - запаси і ресурси державного фонду надр, державного фонду родовищ корисних копалин (далі - РКК) та державного інформаційного геологічного фонду України; - ділянки надр, геологічні об' єкти, геологічні території, геологічні сховища; - геологічна діяльність; - геологічне вивчення надр тощо.

Хоча за кількістю нормативно-правових актів цілком логічно в межах зазначеного інституту виокремлюється субінститут геологічної інформації. На такий самий статус безумовно можуть претендувати й інші угрупування актів геологічного законодавства, що регулюють: - геологічне картування України; - геофізичні дослідження; - геологорозвідувальні роботи; - дослідно-промислову розробку РКК

Завершують систему сучасного геологічного законодавства України низка наказів, правил, інструкцій, методичних вказівок, галузевих та будівельних норм і нормативів, стандартів, що відносяться до таких інститутів як: - інститут промислової безпеки геологічної діяльності; -інститут екологічної безпеки геологічної діяльності.

Отже геологічне законодавство, як зовнішня форма геологічного права, є новим комплексним інститутом в системі такої галузі законодавства України як законодавство про надра. Система геологічного законодавства є основою для побудови системи геологічного права, відтак і - надроправа. В свою чергу виникнення, становлення та розвиток геологічного права взаємопов' язане із законодавчим виділенням геологічної діяльності в надрах, спрямованою на одержання геологічної інформації.

Претензія та статус галузі права має бути обґрунтована перш за все, наявністю однорідної за своїм змістом сукупності суспільних відносин. Саме існування специфічного предмету, який об'єктивно вимагає правової регламентації, дає підстави для відокремлення відповідного правового угрупування із своєрідним видом суспільних відносин.

Отже, геологічне право, як і будь-яку іншу юридичну, екологоправову дисципліну, можна визначити, насамперед, за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормамигеологічного права. Навіть в умовах, коли важлива частина останніх інтегрована у норми надроправа або гірничого права, не можна не помітити об'єктивне існування системи норм, які регулюють геологічні відносини, тобто відносини, що виникають у процесі організації, здійснення та припинення геологічної діяльності чи переходу або супроводження іншої сфери користування надрами (гірничі, підземні та інші види відносин) .

Отже, зміст предмету геологічного права визначається трьома поняттями:

«організація геологічної діяльності», «здійснення геологічної діяльності», «припинення або перехід геологічної діяльності в інший вид користування надрами чи супроводження його». Безумовно, що центральне місце в сукупності геологічних відносин належить відносинам з геологічного вивчення надр, адже саме цей вид відносин передує іншому, не менш економіко значущому але більш капіталоємному виду гірничих відносин -відносин з видобування корисних копалин.

Власне термін «геологічна діяльність» вживається у Законі України «Про державну геологічну службу України» у такому значенні - виробнича, наукова та інша діяльність, пов'язана з геологічним вивченням надр. Якщо до цього додати законодавче розуміння й останнього поняття, то у поєднаному вигляді згаданий термін можна сформулювати наступним чином. Геологічна діяльність - це комплекс виробничої, наукової та інших видів діяльності, які пов'язані зі спеціальними роботами і дослідженнями, спрямованими на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства.

Очевидно, що й наведене поняття не розкриває повною мірою ані технічної ані юридичної природи, хоча його окремі характерні ознаки все ж виділити можна.

По-перше, геологічна діяльність полягає у проведенні спеціальних, специфічних виробничих роботах і наукових дослідженнях з метою задоволення потреб суспільства.

Зазначені види робіт та досліджень з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр мають певне нормативне наповнення, а саме 19: 1) регіональне геологічне вивчення території України; 2) пошукові та пошуково-оцінювальні роботи, розвідка, дослідно-промислова розробка (далі - ДПР) родовищ корисних копалин (далі - РКК); 3) видавнича діяльність, у тому числі видання геологічних карт; 4) геофізичне вивчення; 5) гідрогеологічні, інженерно-геологічні та еколого-геологічні дослідження; 6) буріння свердловин; 7) гірничі роботи, у тому числі під час дослідно­

18 Кірін Р.С. Предмет регулювання геологічного права / Р.С. Кірін / Збірник тез Республіканської науково-практичної конференції «Сучасні екологічні проблеми та методика викладання еколого-правових дисциплін» (м. Харків, 25 - 26 листопада 2010 р.) / За заг. ред. А. П. Гетьмана. - Харків: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. 2010. -С. 73 - 74. 19 Наказ Державного комітету природних ресурсів України від 13.12.2004 р. № 244 «Про затвердження  Правил  нормативного  забезпечення   геологічного  вивчення  надр» // Офіційний вісник України, 2005, № 7 (04.03.2005), ст. 411.

25промислової розробки металічних (рудних) і неметалічних (нерудних) РКК; 8) лабораторні дослідження; 9) планування, нормування, складання проектів та кошторисів, звітність щодо робіт з геологічного вивчення надр за кошти державного бюджету; 10) управління якістю робіт з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за ISO серії 9000; 11) управління охороною навколишнього середовища за ISO серії 14000; 12) охорона праці за ISO серії 18000 (OHSAS 18000). При цьому кожний з перелічених видів діяльності поділяється на окремі напрямки діяльності.

Крім того, слід мати на увазі й мету здійснення власне геологічного вивчення надр, яка відповідно до ст. 37 КпН реалізується за допомогою наступних дій:

а) одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них;

б) виявлення і оцінка корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення;

в) з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки РКК і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Нарешті необхідно враховувати, що господарська діяльність з пошуку (розвідки) корисних копалин до недавна належила до таких, які підлягають ліцензуванню і відповідно до ліцензійних умов (ці умови хоча і втратили чинність, втім аж ніяк не відмінили існуючи види такої діяльності) також

20

поділяються на певні види та підвиди : 1) геофізичні роботи; 2) геологічне супроводження геологорозвідувальних робіт; 3) буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) твердих корисних копалин; 4) буріння спеціальних гідрогеологічних свердловин; 5) буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) нафти і газу; 6) монтаж-демонтаж бурових комплексів з пошуку (розвідки) нафти і газу; 7) ДПР родовищ нафти і газу; 8) цементування обсадних колон, капітальний ремонт, тампонування та консервування нафтових і газових свердловин; 9) лабораторні роботи; 10) гірничі роботи (у тому числі ДПР); 11) гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геоекологічні роботи.

По-друге, геологічна діяльність спрямовується на одержання геологічної інформації (інформації про надра). Остання є об'єктом товарних відносин і може використовуватись як частина внеску до статутного фонду під час створення підприємств.

Таким чином, для повного розкриття предмету регулювання геологічного права необхідно провести аналіз й інших його складових, що проявляються в ознаках права власності, дозвільного та економічного

20

Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.02.2001 р. № 31/51 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин» // Офіційний вісник України, 2001, № 9 (16.03.2001), ст. 395 (втратив чинність).механізмів, об'єктно-суб'єктного кола, видів, етапів, стадій, вимог, умов, принципів, інтересів тощо. [1]

Крім того, слід зазначити, що традиційно питання, пов' язані з правовими засадами охорони та використання надр в юридичних ВНЗ та на факультетах розглядаються в межах навчальної дисципліни «Екологічне право». При цьому, як правило, акцент робиться на складову природоресурсного права - гірниче право. Така позиція цілком логічно спирається на визначення ГЗУ (ст. 1) гірничого законодавства як сукупності правових норм, які регулюють гірничі відносини та встановлюють правила ведення гірничих робіт. Власне ж гірничими відносинами вважаються правовідносини, пов'язаними з використанням та охороною надр і врегульованими законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Не вдаючись в цьому матеріалі в глибоку наукову дискусію щодо вказаних дефініцій, відзначу, що гірничі правовідносини не є тотожними із надроправовими відносинами, а виступають лише їх складовою частиною, навіть якщо і основною. Так само співвідносяться й гірниче право з надроправом. Останнє, в свою чергу, поділяється на три структурні елементи:

а) надроресурсне право:

б) надроохоронне право:

в) право безпеки надр.

Очевидно, що всі три блоки є цілісними, послідовними, взаємообумовленими складовими, які об'єднує загальний правовий об'єкт -державний фонд надр, що в подальшому розглядається і в інтегрованому, і в комплексному, і в диференційованому проявах залежно від багатоманітності надроправових відносин.

Одним з видів останніх безумовно слід вважати геологічні правовідносини, що виступають предметом геологічного права. Під геологічними відносинами, на мою думку, слід розуміти відносини, що виникають у процесі організації, здійснення та припинення геологічної діяльності чи переходу або супроводження іншої сфери користування надрами (гірничі, підземні та інші види відносин).

Власне термін «геологічна діяльність» вживається у Законі України «Про державну геологічну службу України» у такому значенні - виробнича, наукова та інша діяльність, пов'язана з геологічним вивченням надр. Втім і ця дефініція не виглядає безспірною.

правосуб'єктності / Роман Станіславович Кірін // Право України. - 2012. - № 6. - С. 189 -196. Кірін Р.С. Спеціальні обов'язки користувачів в сфері геологічного вивчення надр / Р.С. Кірін / Збірник тез доповідей VIII Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми». - Тернопіль: ТНЕУ, 2010. - С. 159 - 167. Кірін Р.С. Єдність і диференціація суб'єктів гірничих та геологічних відносин / Р.С. Кірін / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Київ, 5-6 жовтня 2011 р.) у 2-х томах. - Київ: Центр правових наукових досліджень. 2011. - Т. 2. - С. 30 - 33.

27

Загалом система сучасного геологічного законодавства обумовлена предметом регулювання, межі якого на сьогодні офіційно ні в теоретичному ні в практичному аспектах не визначені. В той же час сформованість геологічних відносин, що і є предметом геологічного законодавства, безумовно слід вважати об'єктивною реальністю.

З 2001 р. на юридичному факультеті Національного гірничого університету викладається вибіркова навчальна дисципліна «Гірниче та геологічне право», мета якої дати систематизований комплекс знань і умінь про правове регулювання гірничої справи та геологічної діяльності.

В інституті геологічного права викладаються основні положення, що отримали загальне визнання, ті необхідні та достатні знання, якими повинні оволодіти майбутні спеціалісти права в сфері надроправових відносин.

Сучасна система геологічного права як складової частини зазначеної навчальної дисципліни побудована наступним чином:

1. Загальна частина

1.1. Поняття та джерела геологічного права

1.2. Правове засади розвитку мінерально-сировинної бази України

1.3. Правовий режим запасів і ресурсів державного фонду надр

1.4. Право геологічного вивчення надр

1.5. Правові засади державного управління в галузі геології і розвідки

надр

1.6. Правові засади державної реєстрації та обліку геологічної діяльності

1.7. Правові засади державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин

1.8. Економіко-правовий механізм в сфері геологічної діяльності

1.9. Правові засади державного геологічного контролю

1.10. Юридична відповідальність в сфері геологічної діяльності

2. Особлива частина

2.1. Правовий режим геологічної інформації (геоінформаційне право)

2.2. Правовий режим геологічного картування України (геокартографічне право)

2.3. Правовий режим геофізичних досліджень (геофізичне право)

2.4. Правовий режим геологорозвідувальних робіт (геологорозвідувальне право)

2.5. Правовий режим дослідно-промислової розробки РКК (гірничо-геологічне право)

2.6. Правове режим передачі РКК для промислового освоєння

2.7. Правовий режим забудови площ залягання корисних копалин

2.8. Правове становище першовідкривачів РКК

2.9. Правове становище геологічної та маркшейдерської служб

2.10. Правовий режим геологічних сховищ

2.11. Правовий режим особливо цінних геологічних об' єктів (геозаповідне право)

2.12. Правова охорона надр при геологічній діяльності

2.13. Правове забезпечення екологічної безпеки геологічної діяльності

2.14. Правове забезпечення промислової безпеки геологічної діяльності 3.     Спеціальна частина

3.1. Міжнародне співробітництво в сфері геологічної діяльності (міждержавне геологічне право)

3.2. Міжнародне геологічне право

22

3.3. Геологічне право зарубіжних країн

Цей збірник є першою спробою у вітчизняній юриспруденції систематизації геологічного законодавства і носить неофіційний характер, видання якого здійснено з ініциативи юридичного факультету Державного ВНЗ "Національний гірничий університет".

Упорядник цього збірника із вдячністю сприйме конструктивні та обгрунтовані пропозиції та зауваження щодо побудови системи геологічного законодавства і права України.

Вбачаються актуальними до розгляду потенційно дискусійні аспекти щодо наступних питань:

- про перебування того чи іншого нормативно-правового акту у тому чи іншому інституті законодавства;

- про оптимальність інтеграції та диференціації того чи іншого угрупування нормативно-правових актів;

- про наявність та доцільність виділення додаткових інститутів законодавства чи нормативно-правових актів, що не потрапили до збірника тощо.

Упорядник висловлює щиру вдячність за реальну допомогу при виданні збірника, слушні зауваження, конкретні доповнення, цінні матеріали та професійні консультації при його підготовці професорам: Геннадію Григоровичу Півняку - ректору НГУ, Валентину Карловичу Мамутову -директору ІЕПД НАН України, Сергію Вікторовичу Грищаку - декану ЮФ НГУ, Володимиру Івановичу Андрейцеву - науковому керівнику та науковому консультанту, Анатолію Павловичу Гетьману, Марії Василівні Красновій, Антоніні Григорівні Бобковій, Михайлу Васильовичу Шульзі, Ігорю Миколайовичу Коз'якову - опонентам, вчителям, колегам, землякам і друзям.

Роман Станіславович Кірін, доцент, кандидат технічних наук, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри цивільного та господарського права юридичного факультету ДВНЗ «Національний гірничий університет»

22 Кірін Р.С. Сучасна система навчальної дисципліни «Геологічне право» / Р.С. Кірін / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин» (м. Одеса, Україна, 7 - 8 жовтня 2010 р.) у 3-х частинах. - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2010. - ч. 1. -С.104 - 105.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV, від 1 лютого 2011 року N 2952-VI Закон України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття і втрачає чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010

(витяг)

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

Кодекс введено в дію з дня опублікування - 31 серпня 1994 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 липня 1994 року N 133/94-ВР) Із змінами і доповненнями

(витяг)

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття про надра

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Стаття 2. Завдання Кодексу України про надра

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Стаття 3. Законодавство про надра

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Особливості користування надрами під час виконання угоди пророзподіл продукції, у тому числі пов'язані з наданням, передачею, обмеженням, тимчасовою забороною (зупиненням) та припиненням права користування надрами, а також з правовим оформленням таких відносин, регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції".

Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним

законодавством України. (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2562-VI)

Стаття 31 Особливості застосування норм цього Кодексу

Якщо законами про користування нафтогазоносними надрами, зокрема Законом України "Про газ (метан) вугільних родовищ" та Законом України "Про угоди про розподіл продукції", встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені у цьому Кодексі, то застосовуються норми цих законів.

(Доповнено статтею 31 згідно із Законом України від 04.03.2004 р. N 1578-IV;

у редакції законів України від 21.05.2009 р. N 1392-VI, від 23.09.2010 р. N 2562-VI

Стаття 4. Власність на надра

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону навколишнього природного середовища

(витяг)

Закон введено в дію з 1 липня 1991 року, крім статті 45, яку введено в дію з 1 січня 1995 року (згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 26 червня 1991 року N 1268-XII, враховуючи зміни, внесені Постановою Верховної Ради України

від 25 лютого 1994 року N 4041-XII)

Із змінами і доповненнями

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного

середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони навколишнього

природного середовища

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

(частина перша статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.06.2011 р. N 3530-VI)

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

(частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.03.2009 р. N 1158-VI)

Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого

значення

(назва статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.03.96 р. N 81/96-ВР) До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

г) підземні води;

д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

е) лісові ресурси державного значення;

є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 


Похожие статьи

Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид