Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 

Крім того, мінімальний промисловий вміст як показник кондицій має застосовуватись для оконтурювання продуктивних покладів у разі відсутності чітких геологічних контактів і наявності доведеного закономірного зниження вмісту корисних компонентів від внутрішньої до зовнішньої частин продуктивної зони, у межах якої оконтурюється поклад балансових запасів. Об'єктами застосування мінімального промислового вмісту під час оконтурювання покладів можуть бути:

крайова проба - у разі оконтурювання продуктивного покладу в перетині продуктивної зони гірничою виробкою;

крайовий перетин - у разі оконтурювання продуктивного покладу по площі продуктивної зони між гірничими виробками.

5.3. Бортовий вміст корисного компонента (конкретного чи умовного) як показник кондицій належить застосовувати під час оконтурювання продуктивних покладів, у яких відсутні чіткі геологічні контакти, а корисні компоненти характеризуються незакономірним і нерівномірним, переривчастим розподілом, що унеможливлює застосування з цією метою мінімального промислового вмісту через малі розміри і складну морфологію продуктивних покладів і непридатність їх у зв'язку з цим для окремої розробки. У разі наявності в крайовій частині перетину декількох проб з бортовим умістом корисного компонента до підрахунку належить включати тільки першу пробу.

5.3.1. На родовищах з нерівномірним і вкрай нерівномірним розподілом корисних компонентів бортовий вміст для балансових запасів належить визначати на підставі поваріантних техніко-економічних розрахунків. Для кожного варіанта бортового вмісту слід визначати техніко-економічні показники розробки родовища, на підставі яких обґрунтовується оптимальне його значення.

5.3.2. На родовищах, балансові запаси яких мало змінюються від зміни бортового вмісту за варіантами, бортовий вміст може визначатись аналітичнояк уміст корисного компонента, що окупає прямі експлуатаційні затрати на видобуток і переробку корисної копалини. У цьому разі бортовий вміст належить визначати за формулами, аналогічними тим, що використовуються для визначення мінімального промислового вмісту.

5.3.3. При поваріантному техніко-економічному обґрунтуванні бортового вмісту корисного компонента як оптимальний слід визначати варіант, що забезпечує максимальний підсумковий економічний ефект за весь період розробки родовища з урахуванням найбільш вичерпного раціонального використання як основних, так і супутніх корисних копалин і компонентів, а також відходів видобутку і переробки мінеральної сировини за умови забезпечення узгодженої користувачем надр ефективності капіталовкладень у розробку родовища.

5.3.4. Кількість варіантів для обґрунтування бортового вмісту корисного компонента не може бути меншою від трьох. Розрахунки за варіантами з бортовим умістом як вищим, так і нижчим від оптимального є обов'язкові.

5.3.5. Порядок визначення бортового вмісту корисного компонента для оконтурювання позабалансових запасів корисних копалин не регламентується. У більшості випадків його належить установлювати на рівні вмісту корисного компонента у відвальних хвостах переробки корисної копалини в товарну продукцію.

5.4. У разі оконтурювання продуктивних покладів з чіткими геологічними границями, показниками кондицій належить визначити сукупність геолого-мінералогічних та інших ознак, на підставі яких визначаються межі продуктивних інтервалів у перетинах, що включаються до підрахунку запасів.

5.5. Мінімальний вміст корисного компонента в крайовому перетині продуктивного покладу слід застосовувати для запобігання включенню до підрахунку запасів крайових ділянок продуктивних покладів, значних розмірів з умістом корисного компонента, меншим від мінімального промислового вмісту.

Мінімальний вміст у крайовому перетині належить визначати на підставі поваріантних техніко-економічних розрахунків. Як один із варіантів мінімального вмісту в крайовому перетині слід приймати до розгляду варіант умісту корисного компонента, що окупає прямі затрати на видобуток і переробку корисної копалини.

5.6. Максимально допустимий вміст шкідливих домішок у балансових запасах корисних копалин належить установлювати в разі, коли чинними стандартами чи технічними умовами передбачаються обмеження до вмісту деяких шкідливих компонентів у товарній продукції гірничого виробництва.

Максимально допустимий вміст шкідливих домішок слід установлювати для підрахункового блоку, перетину або проби за результатами проведених технологічних досліджень, що підтверджують можливість одержання кондиційної товарної продукції при вмісті шкідливихкомпонентів у корисній копалині на місці залягання, не більшому від максимально допустимого, що приймається. У разі, якщо корисна копалина в процесі переробки в товарну продукцію зберігає вміст шкідливих компонентів на тому самому рівні, максимально допустимий вміст шкідливих компонентів як параметр кондицій належить установлювати на рівні вимог стандартів, технічних вимог та інших нормативних документів до якості готової товарної продукції.

5.7. У разі наявності на родовищі декількох природних різновидів корисної копалини, що відрізняються за технологічними властивостями і потребують роздільного видобутку, окремої технологічної лінії переробки або жорстко дозованої шихтовки, у ТЕО кондицій належить виділяти відповідні технологічні (промислові) типи мінеральної сировини і визначати умови їх підрахунку: у геометризованих контурах або статистично.

5.8. Показники і параметри кондицій для підрахунку запасів різних промислових сортів (типів) мінеральної сировини на родовищах нерудних корисних копалин належить установлювати у відповідності до вимог стандартів, технічних умов, технічних завдань користувачів надр, а також показників якості мінеральної сировини, на якій проводились успішні технологічні випробування.

5.9. Мінімальну потужність (товщину) покладу корисної копалини, що включається до підрахунку запасів, належить обґрунтовувати відповідно до таких факторів:

технічних можливостей оптимальних для даного родовища засобів, способів і систем розробки, що забезпечують економічно доцільний ступінь вилучення з надр запасів корисних копалин;

гірничогеологічних умов залягання корисної копалини і вміщуючих порід, що впливають на рівень утрат і розубожування під час видобутку;

розподілу кількості запасів за класами потужностей покладів корисної копалини.

Оптимальне значення мінімальної потужності визначається на підставі прямих техніко-економічних розрахунків за кожним із класів потужності. Критерієм для вибору оптимальної мінімальної потужності продуктивного покладу слід приймати прибуткове виробництво кінцевої продукції із запасів корисної копалини, що припадають на досліджуваний клас потужності.

5.10. Для оцінки балансової належності запасів у продуктивних перетинах, потужність яких менша від установленої мінімальної, але з підвищеним умістом корисного компонента, належить керуватись мінімальним лінійним запасом (метропроцентом, метрограмом) корисного компонента, що дорівнює добутку мінімальної потужності покладу на вміст корисного компонента, який використовується для оконтурювання на площі -мінімальний промисловий вміст або мінімальний вміст у крайовому перетині.

5.11. Обґрунтування мінімальної потужності пласта, а також максимальної зольності вугілля у пластоперетині належить проводити на підставі поваріантних підрахунків запасів вугілля як з урахуванням, так і безурахування рівня їх засмічення при різних значеннях мінімальної потужності пластів і максимальної зольності вугілля. Обов'язковими є варіанти з мінімальною потужністю, більшою і меншою від рекомендованого оптимального варіанта.

5.12. Для вугільних пластів, потужність та зольність яких витримані в просторі і явно задовольняють вимоги застосованої технології видобутку і передбачуваного напряму використання вугілля, поваріантні підрахунки запасів можуть не виконуватись.

5.13. Максимально допустиму потужність прошарків уміщуючих порід чи некондиційної корисної копалини, що включаються до підрахунку запасів, належить обґрунтовувати на підставі поваріантних підрахунків запасів при різних потужностях пустих та некондиційних прошарків, що включаються до підрахунку на розубоження. Варіанти потужностей слід вибирати на підставі аналізу статистичного розподілення потужностей таких прошарків за класами. Для кожного варіанта слід визначати вплив потужностей врахованих некондиційних прошарків на форму і розміри продуктивних покладів та на системи розробки і переробки корисних копалин. Вибір оптимального варіанта здійснюється на підставі порівняльних техніко-економічних розрахунків ефективності розробки родовища з урахуванням усіх основних і супутніх корисних копалин і компонентів.

5.14. Для родовищ корисних копалин, які використовуються без збагачення, максимально допустиму потужність пустих і некондиційних прошарків слід обґрунтовувати, виходячи з умови відповідності якості мінеральної сировини, що видобувається при заданій потужності таких прошарків, вимогам стандартів, технічних умов або технічних завдань користувачів надр до товарної продукції гірничого виробництва.

5.15. Мінімальну істинну потужність породних прошарків, що розділяють вугільні пласти в зонах розщеплення на об'єкти самостійної розробки, слід обґрунтовувати на підставі спеціальних інженерних досліджень їх тривких властивостей з урахуванням досвіду розробки цих або аналогічних пластів.

5.16. Мінімальні запаси віддалених покладів корисних копалин чи компонентів, розробка яких пов'язана з проходкою додаткових гірничих виробок, визначаються, виходячи з умови беззбиткового видобутку (рівності між питомими додатковими затратами і питомим валовим прибутком від реалізації товарної продукції).

5.17. Мінімально допустимий коефіцієнт рудоносності (продуктивності) належить застосовувати в разі неможливості визначення достовірних контурів продуктивних покладів у процесі розвідки. Визначається на підставі прямих розрахунків за умови прибуткової розробки покладу з урахуванням майбутніх витрат на уточнення контурів продуктивних тіл та їх селективний видобуток.

5.18. Мінімальні лінійні запаси корисних компонентів у продуктивних інтервалах гірничих виробок (свердловин), що залучаються до розрахункукоефіцієнта рудоносності, належить визначати такими, що забезпечують технологічну можливість і економічну доцільність їх селективного видобутку при оптимальній системі розробки даного родовища.

5.19. Максимально допустиме співвідношення потужностей розкривних порід і корисної копалини в крайовому перетині розраховується, виходячи з умови рівності між очікуваним прибутком від реалізації лінійного запасу корисної копалини в перетині та затратами на видобуток і транспортування лінійного запасу розкривних порід у тому самому перетині. Відповідно, максимально допустиме співвідношення потужностей розкривних порід і корисної копалини має прийматись рівним до відношення питомого прибутку на одиницю об'єму корисної копалини до питомої собівартості одиниці об'єму розкривних порід.

6. Гірничотехнічне обґрунтування кондицій

6.1. Обґрунтування способу і системи розробки родовища, виробничої потужності і терміну дії підприємства, видів гірничодобувного обладнання, засобів механізації, інших проектних рішень і розрахункових параметрів слід проводити методами, які застосовуються в практиці проектування гірничодобувних підприємств, з використанням чинних галузевих норм технологічного проектування, державних будівельних норм, проектів діючих підприємств-аналогів, даних науково-технічних досліджень.

6.2. Вибір способу розробки родовища належить здійснювати методом варіантних розрахунків або аналітично з використанням граничного та контурного коефіцієнтів розкриття. У разі очевидної переваги одного із способів розробки варіантні розрахунки можуть не виконуватись. Обґрунтування способу відпрацювання, оптимальних кутів нахилу бортів кар'єру, видів гірничодобувного обладнання, засобів гідромеханізації тощо виконується з урахуванням типу родовища за складністю інженерно-геологічних умов розробки, тектонічної зрушеності руд і перекриваючих та вміщуючих порід, фізико-механічних властивостей порід і руд та категорії гірничого підприємства за загазованістю.

6.3. Визначення виробничої потужності гірничодобувного підприємства належить проводити за методиками проектування, основаними на гірничих можливостях родовища (покладу), з оптимізацією за мінімумом собівартості видобутку корисних копалин. У разі наявності зовнішніх обмежень комерційного, екологічного або іншого характеру (обмежена потреба у даній сировині, обмежені потужності переробного виробництва, дефіцит енергії, транспорту, водних, матеріальних та інших ресурсів, природоохоронні фактори, технічне завдання користувача надр) відповідно обмежується виробнича потужність підприємства.

6.4. Обґрунтування розмірів утрат і ступеня розубожування корисних копалин під час видобутку належить проводити на підставі галузевих інструкцій, а також фактичних даних, отриманих під час розробки родовищ, аналогічних за гірничогеологічними та гірничотехнічними умовами залягання, до способу і системи розробки, потужності видобувних механізмів.

7. Економічне обґрунтування кондицій

7.1. Розробку економічного обґрунтування кондицій належить проводити відповідно до загальноприйнятих у світовій практиці принципів опрацювання інвестиційних проектів. У тому числі:

ефективність промислової розробки родовища визначається для всього циклу виробничої діяльності гірничодобувного підприємства - від моменту оцінки до ліквідації;

моделювання грошових потоків здійснюється з урахуванням усіх пов'язаних з промисловою розробкою грошових надходжень, уключаючи інвестиції і всі витрати за роками виконання передбачених робіт з геологічного вивчення надр, розробки родовища та рекультивації навколишнього природного середовища;

проведення розрахунків здійснюється на дату оцінки запасів корисних копалин із застосуванням процедури дисконтування майбутніх грошових потоків для приведення їх до умов сумірності в початковому періоді;

для розрахунків показників ефективності виробничої діяльності гірничодобувного підприємства враховуються тільки майбутні (відносно дати оцінки) витрати і надходження.

7.2. Проведення геолого-економічної оцінки може бути здійснено в стандартному і комерційному варіантах.

7.2.1. Стандартний варіант є обов'язковим для всіх об'єктів оцінки, що подаються на державну експертизу. Розрахунки в ньому виконуються відповідно до визначених нормативними документами стандартних умов, у тому числі:

норма дисконту, що застосовується для визначення вартості запасів і ресурсів, приймається рівною до поточної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) на момент проведення геолого-економічної оцінки;

інвестиції у виконання проекту з розробки родовища і реалізації товарної продукції гірничого виробництва приймаються як такі, що здійснюються за рахунок власних коштів користувача надр без використання кредитного або акціонерного капіталу;

видобуток корисних копалин і переробка їх у товарну продукцію передбачаються традиційними, освоєними у світі технологіями і системами розробки.

7.2.2. Комерційний варіант розробляється як додатковий, якщо це передбачено технічним завданням користувача надр. Техніко-економічні розрахунки в цьому варіанті можуть ураховувати умови, які сприяють більш вичерпному порівняно із стандартними використанню корисних копалин, у тому числі такі, що можуть бути забезпечені тільки конкретним користувачем надр, у тому числі:

використання наявних основних фондів для розробки родовища і зменшення за рахунок цього капітальних витрат;застосування більш високих споживчих цін для товарної продукції гірничого виробництва, у тому числі за рахунок кооперації з виробництвом продукції вищого технологічного рівня;

застосування податкових пільг, субсидій, дотацій та інших видів підтримки гірничого виробництва;

уведення новітніх високопродуктивних технологій видобутку і переробки корисних копалин, а також напрямів використання товарної

продукції;

застосування норми дисконту вищої або нижчої від облікової ставки

НБУ.

7.3. Техніко-економічні розрахунки належить виконувати стосовно кінцевої товарної продукції гірничодобувного підприємства, яка відповідає вимогам відповідних стандартів або технічних умов і реалізовується користувачем надр.

7.4. Для визначення вартості товарної продукції гірничого виробництва належить застосовувати діючі звичайні оптові ціни на відповідний вид та сорт продукції, що склалися на товарних біржах. Ціни на товарну продукцію, що визначені на підставі договорів з користувачами, можуть застосовуватись для визначення її вартості в разі, якщо вони не нижчі від біржових (звичайних).

Якщо згідно із законодавством ціни на товарну продукцію гірничого виробництва регулюються і вони є нижчими від світових, то для визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування, слід застосовувати регульовані ціни, а для визначення балансової належності запасів корисних копалин слід використовувати світові ціни. У разі, якщо регульовані ціни є вищими від світових, то використовуються тільки регульовані.

Якщо користувач надр уходить в об'єднання підприємств і реалізує свою товарну продукцію гірничого виробництва за внутрішніми цінами цього об'єднання, такі ціни можуть використовуватись для економічних розрахунків у разі, якщо вони вищі від біржових або регульованих згідно із законодавством.

У виняткових випадках, коли рівень діючих оптових біржових цін на товарну продукцію гірничого виробництва не забезпечує рентабельної розробки родовища (покладу), користувач надр, який розробляє або розроблятиме родовище, на умовах економічного ризику може запропонувати застосування більш високих прогнозних цін реалізації продукції або більш низьких цін на гірниче обладнання чи послуги в комерційному варіанті ТЕО. Це положення не розповсюджується на користувачів надр, які не будуть розробляти родовище.

У разі, якщо звичайна ціна не може бути визначена із застосуванням попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

7.5. Ціни на матеріали, обладнання, паливно-енергетичні та інші ресурси, що використовуються для видобутку і переробки корисних копалин, належить приймати на рівні діючих на момент оцінки біржових оптових цін. Договірні ціни на обладнання, устаткування та інше можуть застосовуватись, якщо вони не перевищують біржові. Доцільність придбання закордонного устаткування за цінами, що істотно перевищують вітчизняні, належить обґрунтовувати окремо.

7.6. Під час економічних розрахунків тарифи і ставки заробітної плати, норми амортизаційних відрахувань та інші економічні нормативи належить приймати, керуючись чинними на момент оцінки законодавчими та нормативно-правовими актами.

7.7. Під час розрахунків обсягів капітальних укладень у будівництво (реконструкцію) передбачуваного гірничодобувного підприємства слід використовувати прямі розрахунки, показники діючих підприємств - аналогів, типові проекти, укрупнені кошторисні норми, типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельних та інших робіт, інші нормативи з внесенням до них доцільних доповнень і поправок на конкретні умови.

7.8. Прямими розрахунками слід визначати капітальні вкладення в гірничо-будівельні роботи. Витрати на придбання гірничого та іншого обладнання визначаються як прямими розрахунками, так і за питомими вкладеннями на підприємстві - аналогу. Витрати на допоміжне виробництво приймаються за аналогією, на будівництво шляхів, ліній електропередач, водогонів та інших споруд, що виходять за межі будівельної ділянки, -прямим розрахунком з використанням аналогів і укрупнених питомих показників кошторисної вартості одиниці довжини.

7.9. Капітальні вкладення в будівництво фабрики збагачування корисних копалин за освоєною промисловістю технологічною схемою слід визначати за питомими капітальними затратами на одиницю виробничої потужності на фабриці - аналогу. У разі збагачення корисної копалини за специфічною технологічною схемою, що не має аналогів в Україні, капітальні затрати на будівництво фабрики збагачування визначаються прямими розрахунками.

7.10. Капітальні вкладення на майбутні геологорозвідувальні роботи з дорозвідки деяких ділянок родовища належить визначати укрупненими кошторисними розрахунками на підставі прямого визначення обсягів майбутніх робіт або на підставі питомих витрат на розвідку і підготування до видобутку одиниці запасів корисних копалин.

7.11. Визначення витрат на природоохоронні заходи належить здійснювати на підставі прямих розрахунків з використанням укрупнених питомих показників типових природоохоронних технологічних процесів, установок, споруд, підприємств, скоригованих у відповідності до конкретних умов об'єкта ТЕО.

7.12. Витрати на відшкодування збитків землекористувачів і втратсільськогосподарського виробництва внаслідок відводу земель для будівництва гірничодобувного підприємства, а також витрати на компенсацію негативних наслідків від шкідливого впливу на навколишнє природне середовище розраховуються укрупненим методом на підставі питомих показників або прямими розрахунками.

7.13. Витрати на рекультивацію територій, що надаються у тимчасове користування, визначаються на підставі укрупнених нормативів витрат на рекультивацію порушених земель.

7.14. Розміри сум амортизаційних відрахувань визначаються відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У разі, коли строк корисного використання (експлуатації) об'єктів основних фондів (засобів) не забезпечує їх повну амортизацію за нормами, установленими податковим законодавством, допускається застосування належно обґрунтованого прямолінійного або іншого методу нарахування амортизації згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 N 92, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509.

7.15. Експлуатаційні витрати слід визначати окремо за всіма основними стадіями робіт, що супроводжують виробництво товарної продукції (видобуток, збагачення, металургійний чи гідрометалургійний переділ, інші процеси підготування мінеральної сировини), а також сумарно по підприємству на підставі розрахункових або аналогових даних. Розрахунки собівартості робіт, що виконуються за різними галузевими напрямами (геологорозвідувальні, будівельно-монтажні, дослідно-конструкторські, промислові та інші), слід виконувати згідно з чинними типовими галузевими методичними рекомендаціями з формування їхньої собівартості.

7.16. Обов'язковими складовими експлуатаційних витрат, що визначаються для обґрунтування кондицій, є:

вартість робочої сили, що визначається на підставі чисельності персоналу та рівня оплати праці, визначеного за чинними галузевими угодами або за статистичними даними, що публікуються;

нарахування на заробітну плату згідно із законодавством;

вартість сировини і матеріалів;

витрати на електро- та теплову енергію;

поточні витрати на відновлення навколишнього природного середовища;

амортизаційні відрахування;

витрати на реалізацію товарної продукції;

податки та обов'язкові платежі, які згідно із законодавством відносяться на собівартість продукції.

7.17. Під час обґрунтування кондицій для родовищ, що є складовою частиною мінерально-сировинної бази підприємства, належить ураховувати тільки ті експлуатаційні витрати на збагачення та іншу переробку корисних копалин, які видобуваються на оцінюваному родовищі.

7.18. Для обґрунтування оптимального варіанта кондицій для підрахування запасів корисних копалин і оптимального варіанта промислового освоєння оцінюваного родовища (геологічного об'єкта) належить використовувати такі показники:

балансові запаси корисних копалин; річну продуктивність підприємства; ціну одиниці товарної продукції; надходження від реалізації товарної продукції; експлуатаційні витрати (у т. ч. амортизаційні відрахування); прибуток від виробничої (операційної) діяльності підприємства; капітальні вкладення; чистий грошовий потік; норму дисконту;

чистий дисконтований грошовий потік; індекс прибутковості; внутрішню норму прибутковості; термін окупності капіталовкладень;

рентабельність виробничої діяльності гірничодобувного підприємства; дохід власника надр.

7.19. Під час визначення оптимального варіанта кондицій для підрахування запасів корисних копалин і, відповідно, оптимального варіанта промислового освоєння оцінюваного геологічного об'єкта перевагу належить віддавати варіанту, що забезпечує максимальні величини накопиченого чистого грошового потоку і доходу держави як власника надр при позитивному значенні чистого дисконтованого грошового потоку.від 22 грудня 1994 р. N 865 Київ

Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин

Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року N 927, від 4 жовтня 2000 року N 1512, від 25 жовтня 2002 року N

1595, від 26 березня 2008 року N 264

Відповідно до статті 45 Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, що додається.

Прем'єр-міністр України В. МАСОЛ

оцінки запасів корисних копалин        постанови Кабінету Міністрів України

г від 4 жовтня 2000 р. N 1512)

1. Це Положення визначає порядок і умови проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

2. Метою державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є: об'єктивна оцінка мінерально-сировинної бази країни на основі єдиних

науково-методичних критеріїв;

забезпечення достовірності оцінених запасів корисних копалин і відповідності їх якісних показників запланованим напрямам використання;

створення  умов  для  найповнішого,   економічно  раціонального й

комплексного використання запасів родовищ корисних копалин з дотриманням вимог щодо охорони надр та навколишнього природного середовища;

Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України

І. ДОЦЕНКО

ПОЛОЖЕННЯ про порядок проведення державної експертизи та

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. N 865 (в редакціїпроведення порівняльної оцінки кількісних та якісних показників запасів корисних копалин, їх географо-економічних, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання для визначення реальної промислової цінності;

забезпечення дотримання єдиного підходу до визначення техніко-економічних та фінансових показників господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин у межах конкретної ділянки надр;

(пункт 2 доповнено абзацом шостим згідно з постановою Кабінету Міністрів

України від 26.03.2008 р. n 264)

використання оцінок техніко-економічних та фінансових показників господарської діяльності для цілей інвестиційного планування та оподаткування.

(пункт 2 доповнено абзацом сьомим згідно з постановою Кабінету Міністрів

України від 26.03.2008 р. n 264)

3. Основними завданнями державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є:

оцінка достовірності запасів корисних копалин і наявних у них корисних компонентів на основі дослідження та аналізу матеріалів геологічного вивчення надр щодо закономірностей формування й розміщення покладів корисних копалин, їх речовинного складу й технологічних властивостей, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97 


Похожие статьи

Р С Кірін - Геологічне право україни систематизований зб нормат -правових г 36 актів неофіц вид