А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

1. Они осуществляют референцию в пределах одного концепта (обозначение чтения), актуализируя разные характеристики данного концепта (лингвального процесса): в первом случае - то, что действие происходит сейчас, а говорящий является производителем данного действия, а во втором - то, что действие происходило раньше и с высокой интенсивностью (быстро).

2. Они формально взаимосвязаны: их связывает корневой звукокомплекс чита-.

Как видим, один и тот же номинативный знак может выражаться как синтетически, актуализируя те или иные компоненты структуры лингвоконцепта (семы, слоты) при помощи внутренних составляющих структуры знака (морфемы), так и при помощи зависимых слов, то есть аналитически. В этом случае мы не можем считать, что какой-то определенный глагол отождествим только со словом. Он может реализоваться в речи и в слове (читаю), и в словосочетании (читал быстро, буду читать), и в сочетании со служебным словом (читал бы). Именно то, что в речи номинативная единица, связываемая в словаре со словом, вырывается за пределы слова, и позволило мне считать, что любая номинативная единица должна рассматриваться в пределах дихотомии «язык - речь». При этом на уровне языка основой тождества этой единицы является лингвальный концепт, сформированный знанием о созданном языком лингвальном мире и знанием о возможности своей формально взаимосвязанной реализации в речи. На уровне речи осуществляется формализованная актуализация лингвального концепта в пределах его референции (отнесения к конкретному факту и событию) и коагуляции (актуализации того или иного коммуникативно значимого элемента лингвоконцепта) при помощи слова, словосочетания или сочетания знаменательного и служебного слов.

Единицу языкового уровня я называю номинатемой (в нашем случае - глагольной номинатемой), единицу речевого уровня - глоссой.

Такой подход позволяет по-новому интерпретировать структуру двусоставного нераспространенного предложения. Я предполагаю (см. подробнее [Теркулов 2010]), что существует противопоставление субстантных концептов, обозначающих референты лингвального мира, и гештальтных концептов, обозначающих ситуации лингвального мира, представляя их в виде фреймов и скриптов, которое реализуется и на коммуникативном уровне - уровне предложения, где они выступают уже не как номинативные, а как предикативные конструкции. При этом базовым коммуникативным воплощением концепта является именно простое двусоставное предложение, поскольку «двусоставное простое предложение - основной структурно­семантический тип простого предложения, обладающий наиболее полным набором дифференциальных признаков» [Беловольская 2001: 28]. Такой статус простого двусоставного неосложненного предложения позволяет считать, что в нем когнитивные сущности представлены в чистом виде.

Простое двусоставное предложение может реализовывать либо семантику субстантного концепта, когда номинатема-сказуемое констатирует наличие у концепта, обозначенного номинатемой-подлежащим, той или иной характеристики летчик), либо семантику гештальтного концепта, когда номинатема-подлежащее становится обозначением концепта, провоцирующего возникновение ситуации, обозначенной глагольной гештальтной номинатемой-сказуемым (я становлюсь летчиком).

В первом случае речь идет о несентенциональных предикатах, а во втором - о сентенциональных, к которым, собственно, относится глагол, вернее, глагольная номинатема.

Следует сказать о двух признаках глагольной сентенциональной номинатемы.

1. Она несет в себе представление о ситуации, лингвальную интерпретацию ситуации, то есть является воплощением гештальтного концепта. По мнению Е.А. Селивановой, глаголы - это компактные наименования ситуаций и структур действительности. Следовательно, основная составляющая лингвальной процессуальности - это представление о ней как о ситуации, гештальте. При этом гештальт может выступать в глаголе в двух видах:

а. Как скрипт, сценарий (акциональный процесс), то есть представление о динамической ситуации, например, читать, бежать и т.д.

б. Как фрейм (статальный процесс), то есть как представление о статической ситуации, например, лежать, видеть, состоять и т.п.

2. В принципе, в двусоставном предложении есть только две номинатемы: подлежащее, номинирующее определенный языком гештальт-агент, то есть некоего, по утверждению Джорджа Лакоффа, ответственного за ситуацию (дом строится рабочими, рабочие строят дом), и сказуемое, указывающее на саму ситуацию. Все зависимые компоненты как подлежащего, так и сказуемого, являются элементами их номинатемной структуры. Иначе говоря, гештальтное предложение обычно репрезентирует в себе дихотомию «гештальт-агент» (создатель гештальтной ситуации, выраженный подлежащим) - «глагольный гештальт-предикат» (то есть, собственно, гештальтная ситуация). Например, в предложении Серебряный ключ открыл золотую дверь гештальт-агентом является глосса серебряный ключ номинатемы ключ, а гештальт-предикатом -глосса открыл золотую дверь номинатемы открыть. Об этом писал С.Д. Кацнельсон: «В содержательном плане глагольный предикат - это нечто большее, чем просто лексическое значение, он в то же время содержит в себе макет будущего предложения» [Кацнельсон 1972: 83]. Предикат имеет «места» или «гнезда», заполняемые в предложении словами, категориальные признаки которых находятся в соответствии с категориальными признаками «гнезда» и которые входят в глагольную номинатему как в единую номинативную единицу. Эти гнезда я называю актантами или, по-другому, аргументами глагола. Их со времен работ Ч. Филлмора [Филлмор 1981] называют еще глубинными падежами. Я же считаю, что термин падеж в данном случае не очень убедителен, поскольку он связан в нашем сознании с именем, в то время, как аргументы могут быть актуализированы и при помощи других частей речи, например, наречия. Классификация аргументов дается в работах многих ученых - Ч. Филлмора, В.К. Гака, И.П. Сусова, Г.А. Золотовой и других. Я предлагаю Вам свою классификацию. Я различаю два вида аргументов, зависимых частей глагольной номинатемы, формирующих ее аргументную или актантную рамку.

Во-первых, это комплементарные аргументы, указывающие на объекты, связанные с ситуацией, обозначенной глаголом. Среди них выделяются:

Фактитив. Данный аргумент актуализирует объект, возникающий в результате действия. Можно предположить наличие двух разновидностей фактитива. Во-первых, это финитив, указывающий на объект, которого еще нет и который только возникнет в результате определенного действия: я варю мыло (преобразование: жир - мыло). Во-вторых, это трансгрессив, который актуализирует объект преобразования: я варю мясо. Трансгрессив указывает на объект, который уже есть, но который приобретает в результате воздействия на него новое качество (преобразование: сырое мясо - вареное мясо).

Патиентив - аргумент, вербализующий объект, на который направлено действие. Здесь следует различать:

а. аллатив - аргумент, указывающий на объект, над которым совершается действие: я открываю дверь (прямое дополнение - винительная форма).

б. дистрибутив - аргумент, указывающий на объект, подвергающийся распределению: мы сеем зерно (прямое дополнение - винительная форма). Часто может выражаться творительной формой в косвенном дополнении (я снабжаю провиантом).

в. бенефициантив - аргумент, вербализующий объект, в пользу которого совершается действие: я все это делаю для жены (косвенное дополнение - родительная аналитическая форма).

г. контрагентив - аргумент, указывающий на объект, против которого направлено действие: я лечусь от хандры (косвенное дополнение - родительная аналитическая форма).

Каузатив комплементарный. Данный аргумент обозначает объект, являющийся стимулом для гештальт-агента для создания гештальтной ситуации: я люблю жену (прямое дополнение - винительная форма). В указанном предложении «жена» является причиной состояния влюбленности гештальт-агента я.

Комитатив комплементарный - аргумент, вербализующий объект, выступающий в роли сопроводителя:ехал с друзьями (косвенное дополнение - творительная аналитическая форма).

Медиатив - аргумент, вербализующий объект, являющийся средством для выполнения действия. Различаются:

а. инструменталис, указывающий на объект, являющийся орудием для выполнения действия: я рублю топором (косвенное дополнение - творительная форма);

б. собственно медиатив, актуализирующий неинструментное средство: я лечусь водкой (косвенное дополнение - творительная форма);

в. фабрикатив, указывающий на материал, из которого сделан, изготавливается предмет: дом сделан из камня (косвенное дополнение - родительная форма).

Дестинатив комплементарный - аргумент, определяющий назначение действия, например: я обеспечиваю её старость (прямое дополнение - винительная форма).

Во-вторых, это прозекутивные актанты, указывающие на обстоятельства, формирующие ситуацию, обозначенную глаголом. Здесь следует различать:

1. Локатив - аргумент, указывающий на место, связанное с процессом: я лечу высоко, я лежу в кровати.

2. Темпоратив - аргумент, указывающий на время, связанное с процессом: я приеду утром, я спал весь день.

3. Квалитатив - аргумент, указывающий на качество процесса: я пишу быстро, я читаю с удовольствием.

4. Каузатив прозекутивный - аргумент, указывающий на причину возникновения процесса: он

сказал это сгоряча.

5. Коррелятив - аргумент, определяющий соответствие / несоответствие объекта другому объекту, например: он делает все, как калека.

6. Интенсив - аргумент, указывающий на степень реализации процесса: он выпил-то чуть-чуть, она не очень его жалела.

7. Нумератив - аргумент, указывающий на кратность процесса: она дважды ему сказала об этом, он опаздывал много раз.

8. Комитатив прозекутивный - аргумент, указывающий на совместность субъектов реализации процесса: мы сделали это втроем.

9. Дестинатив прозекутивный - аргумент, указывающий на цель процесса: он нарочно ничего не сказал, она сделала это назло ему.

Итак, я констатирую, что объединение глагольных словоформ в единую номинатему осуществляется на основе грамматической когнитивной метафоры, интерпретирующей в лингвальном мире действие и состояние как процесс и формирующей лингвальный гештальт. Данное формирование происходит как объективация в речи актантной рамки глагольной номинатемы в глоссе-словосочетании. Я различаю комплементарные актанты, актуализирующие объектную рамку глагола, и прозекутивные актанты, показывающие его обстоятельственную рамку.

Предложенный подход к трактовке общекатегориальной семантики глагола отграничивает его от девербативов, причастий и деепричастий. Последние не являются носителями предикативной функции и базой синтаксического гештальта. Такой взгляд семасиологичен и синтаксичен по своей сути, поскольку объективирует путь «форма - функция - значение». Противоположный подход - ономасиологический и лексико-семантический - даст абсолютно иную картину частей речи, в которой, повинуясь логике семантической интерпретации словоформы, мы должны будем считать глаголами все обозначения действия: и собственно глаголы, и причастия, и деепричастия, и даже девербативы. Различие их формы будет трактовано только как мимикрия ономасиологического глагола к его речевым функциям. Однако это тема для будущих исследований.

Литература

Беловольская 2001: Беловольская, Л.А. Синтаксис словосочетания и простого предложения (конспекты лекций) : учебное пособие [Текст] / Л. А. Беловольская. - Таганрог, 2001. - 55 с.

Виноградов 2001: Виноградов, В.В. Русский язык : грамматическое учение о слове [Текст] / В. В. Виноградов. - 4-е изд. - М. : Русский язык, 2001. - 720 с.

Камынина 1999: Камынина, А.А. Современный русский язык : морфология : учебное пособие для студентов филологических факультетов государственных университетов [Текст] / А. А. Камынина. - М. : Изд-во МГУ, 1999. - 240 с.

Кузнецов 2001: Кузнецов, С.А. О категории репрезентации русского глагола [Текст] / С. А. Кузнецов // Исследования по славянским языкам. - № 6. - Сеул, 2001. - С. 109-126.

Кацнельсон 1972: Кацнельсон, С.Д. Типология языка и речевое мышление [Текст] / С. Д. Кацнельсон. -Л. : Наука, 1972. - 216 с.

Красавский 2006: Красавский, Н.А. Немецкие инвективы : опыт лингвогендерологического описания [Текст] / Н. А. Красавский // Концептосфера и языковая картина мира. - Кемерово : Кемеровский полиграфический комбинат, 2006. - С. 21 -26.

Грамматика 1980: Русская грамматика [Текст] / глав. ред. Н. Ю. Шведова : в 2-х томах. - Т.1 : фонетика, фонология, ударение, интонация, словообразование, морфология. - М. : Наука, 1980. - 784 с.

Теркулов 2010: Теркулов, В.И. Номинатема : опыт определения и описания [Текст] / В. И. Теркулов. -Горловка : ГГПИИЯ, 2010. - 228 с.

Филлмор 1981: Филлмор, Ч. Дело о падеже [Текст] / Ч. Филлмор // Новое в зарубежной лингвистике. -М., 1981. - Вып. X. - С. 369-495.

Предложенная статья посвящена интеграционному семасиологическому определению общей семантики глагола с точки зрения лингвальной когнитологии. Автор считает, что в основе объединения разных словоформ в глагольную номинатему лежит грамматическая когнитивная метафора, которая трактует в лингвальном мире действие и состояние, связанные с одинаковой языковой формой, как процесс. В основе этой метафоры лежит гештальтность глагола, то, что в предложении он обозначает интерпретированную языком ситуацию.

Ключевые слова: гештальт, глагол, когнитивная метафора, лингвальный концепт, скрипт, фрейм.

Suggested article is devoted to integral semasiological definition of the verb general semantics from the point of view of lingual cognitology. The author considers that the basis for combination of various word forms into verb nominatheme is grammatical cognitive metaphor by which action and condition that relate to the similar language form are interpreted as process in lingual world. This metaphor is based on verb gestalt, which means that in sentence the verb denotes the situation interpreted by the language.

Keywords: gestalt, verb, cognitive metaphor, lingual concept, script, frame.

Надійшла до редакції 20 серпня 2012 року.

Ганна Хрупіна

УДК 81'37:81'367.624=112.2

ДІЄСЛОВА ЗІ ЗНАЧЕННЯМ НЕГАТИВНОГО ПСИХІЧНОГО ВПЛИВУ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Статтю присвячено дослідженню семантики дієслів психічного впливу (ДПВ) у сучасній німецькій мові, виявленню закономірностей їхнього структурно-семантичного розвитку і створенню семантичної класифікації. Основну увагу приділено розгляду лексико-семантичної підгрупи ДПВ зі значенням негативного впливу та аналізу синонімічних рядів ДПВ, які входять до її складу.

Ключові слова: дієслова психічного впливу, семантична класифікація, лексико-семантична група, синонімічний ряд.

1. Для передачі змін в емоційному,  вольовому або  інтелектуальному  стані істоти, які

відбуваються під нефізичним впливом іншої істоти, у мові функціонують дієслова психічного впливу. Найповніше теорію впливу представлено в психології та психолінгвістиці, де описано кілька його різновидів. Вплив характеризується як «процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, його установок, намірів, уявлень, оцінок тощо під час взаємодії з ним» [Різун та ін. 2005: 37]. У відповідь на психічний вплив з боку індивідуума або життєво значущих подій у людини проявляються емоції, які сприяють мобілізації або гальмуванню внутрішньої і зовнішньої діяльності людини; впливають на зміст і динаміку її пізнавальних психічних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення. Б.Г. Мєщєряков дає дефініцію емоціям як «особливому класу психічних процесів і станів (людини і тварин), які пов'язані з інстинктами, потребами, мотивами, що відбивають у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість явищ і ситуацій, що впливають на індивіда, для здійснення його життєдіяльності» [Мещеряков, Зинченко 2002: 567]. А.С. Баум зазначає, що під емоціями в основному мають на увазі «сильні психічні стани, що дають початок почуттям і пристрастям. Кожен такий стан зазвичай характеризуються спрямованістю: емоції зазвичай бувають позитивними або негативними» [Психологическая энциклопедия 2006: 1626]. Існують сотні емоційних станів, багато з яких являють собою ті чи інші відтінки один одного. Для того, щоб зрозуміти всі ці стани, дослідники намагалися ідентифікувати базові виміри, на основі яких їх можна було б класифікувати. У цій роботі дається спроба класифікації дієслів психічного впливу, що описують поведінку суб'єкта, який у процесі спілкування впливає на об'єкт психічно і спричиняє в нього негативні емоції.

1.1. ЛСГ дієслів психічного впливу (далі ДПВ) розуміється як ієрархічна організація, що об'єднує слова однієї частини мови на базі єдиної семантичного ознаки - семи «психічний вплив». Термін «підгрупа» був обраний у традиційному значенні «підрозділ групи»; «синонімічний ряд» розуміється як кінцева одиниця лексичного дерева, яка об'єднує в собі значення слів, що знаходяться у відношеннях безпосередньої семантичної близькості і відповідають дефініції, яку дав Ю.Д. Апресян: «Синонімами зазвичай вважаються слова з однаковими або близькими значеннями і сполучуваністю, яка частково збігається, здатні заміщувати один одного в деяких контекстах» [Апресян 2009: 200]. Опис ДПВ містить семантичні ознаки, що, за

© Хрупіна Г., 2013ствердженням Е.А. Дадуєвої, відрізняє їх від інших дієслів: це сема впливу, цілеспрямована спрямованість дії на об'єкт, семи причиновості і наслідку [Дадуева 2011: 80]. Провідною семою ДПВ є сема впливу, і цей факт дає змогу стверджувати, що ДПВ є каузативними, тому що «сема впливу притаманна тільки каузативним дієсловам як функційно-семантичному розряду дієслів» [Дадуева 2011: 76-77].

1.2. З-поміж сучасних досліджень семантики ДПВ виділяються роботи американського вченого Лінди Барбари ДіДесідеро [DiDesidero 1999], іспанського дослідника Фернандо Рубіо [Rubio 2000], лінгвіста з Японії Міцуе Матамура [Motomura 2004], російського вченого О.О. Королькової [Королькова 2004], лінгвіста з Фінляндії Макса Мьоллера [Moller 2007: 11-19] та німецької дослідниці Сільвії Кучер [Kutscher 2009]. М. Мьоллер досліджує ДПВ у німецькій мові з погляду граматики, підкреслює їхню каузативність (причиновість) та інтенційність (цілеспрямованість). С. Кучер використовує моделі із семантичними ролями і досліджує так звані Psychverben 'психічні дієслова' із погляду синтаксису [Kutscher 2009: 15]. Л.Б. ДіДесідеро, Р. Фернандо, М. Матамура та О.О. Королькова досліджують творення, лексичну семантику та структуру ДПВ в американському варіанті англійської мови, в іспанській, японській та російській мовах відповідно. Така зацікавленість ДПВ вченими різних країн підкреслює важливість таких дієслів для лексиконів сучасних мов і дає можливість розглядати ці дієслова як міжмовний феномен.

Досвід попередніх досліджень дозволяє визначити актуальність теми цієї роботи, яка зумовлена тим фактом, що підгрупа ДПВ зі значенням негативного психічного впливу ніколи не виділялася й не досліджувалася як окрема лексико-семантична підгрупа в німецькій мові попри частотність використання таких ДПВ, численність і важливість у базовому лексиконі носіїв кожної мови.

2. Мета статті полягає у виведенні формул тлумачення, аналізі й описі синонімічних рядів (СР), які входять до складу підгрупи ДПВ виклику в об'єкта негативних емоцій, і створенні семантичної класифікації ДПВ з таким значенням у німецькій мові. Заявлена мета зумовлює необхідність розв'язання таких завдань: 1) виділити і розподілити усі ДПВ сучасної німецької мови зі значенням виклику негативних емоцій в об'єкта за синонімічними рядами, визначити їхні класифікаційні різновиди; 2) описати семантичне значення кожного ДПВ; 3) вивести формулу тлумачення для кожного синонімічного ряду; 4) виявити загальні семантично вмотивовані префікси для ДПВ синонімічного ряду; 5) визначити валентність ДПВ; 6) описати семантику ДПВ у реченні за допомогою семантичних ролей. Отже, об'єктом дослідження є ДПВ зі значенням виклику негативних емоцій, а предметом дослідження є вивчення семантичних особливостей таких дієслів. Матеріал дослідження - це лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) ДПВ зі значенням виклику негативних емоцій як найпростіші одиниці (елементи) їхньої смислової структури, дібрані шляхом суцільної вибірки з тлумачних одномовних словників німецької мови [12]. Загальна кількість вибірки становить 2500 ЛСВ, з-поміж яких кількість дібраних ДПВ зі значенням виклику негативних емоцій допівнює 155 ЛСВ. Текстові приклади -155 речень - взято з відповідної кожному дієслову словникової статті Дудена [Duden 2011] та лінгвістичного порталу корпусу лексики Лейпцізького університету [Deutscher Wortschatz 1998-2012].

3. Основними актантами всіх дієслів є суб'єкт й об'єкт, які співвідносяться відповідно зі стимулом (далі Sum), що позначає джерело сприйняття, та експерієнцером (Exp), носієм відчуттів і сприймань, який зазнає істотних змін. До семантичних валентностей другого плану, услід за Ю.Д. Апресяном [Апресян 1974: 125-126], відносимо засіб Med інструмент (від англ. medium 'засіб'), інструмент Instr (від англ. instrument 'інструмент'); мета (далі Dest від англ. destination 'мета') та інші. До складу підгрупи ДПВ виклику в об'єкта негативних емоцій входять 155 ЛСВ ДПВ, згрупованих у 20 СР, кожний СР має назву завдяки своїй інтегральній семі. У кожному ряді ЛСВ стоять за ступенем уживаності в мові. Вказівки про словникову частотність взято з досліджень корпусу Дудена [Haufigkeit // Duden 2012]. Позитивність чи негативність значення ЛСВ визначалася залежно від характеру впливу суб'єкта на об'єкт. Під негативним малося на увазі некорисне, несприятливе, несхвальне, насильницьке значення.

3.1. СР 'Викликати відразу, огиду (8 ЛСВ)': ekeln (etwas / jemand ekelt jemanden) 'хтось / щось у когось збуджує відразу; викликає огиду' [Duden 2011] 7; widern (etwas /jemand widert jemanden) 'хтось / щось у когось збуджує відразу; викликає огиду' [Duden 2011]; abstqflen (etwas/jemandstofit jemanden ab) 'хтось / щось наповнює когось відразою' [Duden 2011]; anekeln (etwas /jemand ekelt jemanden an) 'хтось / щось у когось викликає огиду, збуджує відразу' [Duden 2011]; ankotzen (jemand/etwas kotztjemanden an) (розм., грубо) 'хтось / щось вселяє комусь відразу, викликати огиду' [Duden 2011]; anstinken (jemand /etwas stinkt jemanden an) (розм.) 'хтось / щось викликає в когось огиду' [Duden 2011] (негат.); anwidern (jemand / etwas widert jemanden an) 'хтось / щось є комусь огидним, у когось збуджує відразу' [Duden 2011]; degoutieren (jemand / etwas degoutiertjemanden) 'хтось / щось у когось збуджує відразу; викликає огиду' [Duden 2011]. X ekelt Y = 'істота / неістота X усвідомлено / неусвідомлено психічно впливає на істоту Y і каузує Y-ка відчувати сильне почуття неприязні, поєднане з гидливістю, огидою'. Семи СР: 'вплив', 'каузальність', 'спрямованість на об'єкт', 'відраза', 'неприйняття', 'огида'. Типовими для цього ряду є префікси ab- (1 ЛСВ) зі значенням «скасування, відмови» [Степанова и др. 1979: 37], an- (4 ЛСВ) зі значенням «зростання, збільшення, накопичення» почуття відрази [Там само: 54]; de- зі значенням «заперечення або протилежності» [Там само:

7 Тлумачення значень ЛСВ взято з відповідної кожному дієслову словникової статті словників Дуден [Duden 2011], Лангеншайдт [Langenscheidt 2010] або Вариг [Wahrig 2007], переклад з німецької українською виконаний автором.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії