А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

- аб тым2, хто такая: Гаварыць аб тым, хто такая Злаіза Пашкевіч / аб тым, хто такая яго сястра, но не: *аб тым, хто такая сястра / *аб тым, хто такая іх каза.

Если в именной синтаксеме существительное неодушевленное, то в диктумной части используется номинализатор аб тым2, штої такое: Гаварыць аб тым, што такое шчасце / аб тым, што такое падарожжа.

7б. Для диктумной части с квалитативным значением указанные факторы не облигаторны. Для всех существительных используется номинализатор аб тым2, штої такое: Гаварыць аб тым, што такое Максім Гарэцю / аб тым, што такое Злаіза Пашкевіч / аб тым, што такое сястра / аб тым, што такое конь / аб тым, што такое дзіця и т.д. Во всех случаях предполагается не квалификация лица или предмета, а их качественная характеристика, обозначенная, как правило, неодушевленным существительным с метафорическим значением. Например: Што такое Максім Гарэцт у беларускай лтаратуры? Гэта прыклад служэння мове і радзіме, гэта подзвіг і ахвяра.

7в. Для диктумной части с процессуально-атрибутивным значением требуются номинализаторы аб тым2, якї / аб тым2, якім чынам. Например: гаварыць аб падарожжы в этом значении трансформируется в гаварыць аб тым, як падарожнічаць па Беларусі / аб тым, якім чынам падарожнічаць па Беларусі.

7г. Диктумная часть со значением сообщения о событии (теме) требует номинализатора с то2 и союзом што - аб тым2, што2: Гаварыць аб тым, што летам падарожнічаць прыемна / аб тым, што Максім Гарэцк быу рэпрэсіраваны / аб тым, што Злаіза Пашкевіч мела псеуданім Цётка / аб тым, што каза дае мала малака и т.д. Фактуальное значение диктумной части с номинализатором аб тым2, што2 дает бесконечное число содержательных вариантов при неизменности одного показателя связи.

7д. При управляющем глаголе уточнения (пытаць) диктумная часть оформляется номинализаторами, в которых второй компонент является вопросительным местоимением или вопросительной частицей ці. Список таких показателей связи велик, но конечен: аб тым2, хто / аб тым2, штої / аб тым2, які / аб тым2, каторы / аб тым2, дзе / аб тым2, куды / аб тым2, адкуль / аб тым2, калі / аб тым2, колькі / аб тым2, як / аб тым2, наколькі / аб тым2, чаму / аб тым2, навошта / аб тым2, пры якіх умовах / аб тым2, на якіх умовах / аб тым2, з якой мэтай / аб тым2, па якой прычыне. Например: Пытацца аб тым, па якой прычыне / дзе / чаму / навошта спытуся аутобус.

РОЗДІЛ !V. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

7е. Совсем иначе образуются номинализаторы, если именная синтаксема имеет не субстантивный, а местоименный лексический компонент. Тогда местоимение входит в состав номинализатора, образуя с К-словами показатель связи. Практически в номинализатор может войти местоимение любого семантического разряда, причем в сочетании не с союзом, а союзным словом: а) неопределенное местоимение: Здавалася, што яна прагне або пачуць штосьці, або расказаць аб нечым (К. Чорны) - Яна прагне расказаць аб нечым, што] нікому невядома; б) вопросительное: Аб чым жа марыу менскі князь? (В. Чаропка) - Аб чым жа, чаго! мы не ведаем, марыу менскі князь?; в) отрицательное: Гультай ні аб чым не дбае - Гультай не дбае ні аб чым, што] хвалявала б тшых; г) указательное (сверх уже рассматриваемого тое): Аб гэтым многа гавораць, але мала слухаць (нар.) - Аб гэтым, што; усхвалявала усіх, шмат гавораць; д) личное, причем здесь К-слово избирательно к грамматическому роду и одушевленности: успамінаць аб ім - успамінаць аб ім, каго так кахала; успамінаць аб ёй, якую (но не каго) так кахау; успамінаць аб ім (дзіцяці), якое / што] так рана страціла.

7ж. В преобразованиях наречных синтаксем в диктумную часть на выбор номинализатора влияет содержание диктумной части и лексическое значение управляющего слова (левая валентность предлога): З думкай аб заутра, аб хаце, аб хлебе Мусіце крочыць, спусціушы галовы... (Я. Купала). Номинализаторы аб тым2, штої / аб тым2, якое / аб тым2, ці / аб тым2, што2 и др. Поскольку управляющее слово думка имеет ментальную семантику, т.е. предполагает и утверждение, и вопрос, то список номинализаторов максимален и даже превышает список в п. 7д. Например: З думкай аб тым, што будзе заутра / аб тым, якое будзе заутра / аб тым, ці будзе заутра / аб тым, што заутра трэба ісці на працу / аб тым, каб заутра напісаць курсавую / аб тым, навошта трэба так заутра спяшацца и т.д.

8. АБ2-2 чым Месн. Стымул экзютэнцып: Толькі і жыу аб надзеі. Номинализатор аб тым2, што2: Толькі і жыу аб тым, што спадзявауся.

9. АБ2-3 чым Месн. Характарызатар-кандытыу паводле прадмета харчавання: Жыць аб хлебе і вадзе. Номинализатор аб тым2, што2: Жыць аб тым, што есці адзін хлеб і ваду. Аб адным хлебе сыт не будзеш - Аб тым, што есці адзін хлеб, сыт не будзеш.

10. АБ2-4 чым/якой гадзіне/калі Тв. Час.: тэмпаратыу: Сустрэнемся аб шостай гадзіне. Номинализаторы аб пары, калі2 / аб пары, як2 / аб часе, калі2 / аб часе, як2: Сустрэнемся аб пары, калі / аб часе, калі наступіць шостая гадзіна.

11. АБ2-5 чым/за які час Месн. Час.: дыменхлу-патэнхпу: Раптам аб адным дні загарацца жоутым лісцем бярозы (Я. Скрыган). Возможны два варианта деноминализации. Первый: в показатель связи необходимо ввести в качестве Т-слова субстантив-гипероним час, коррелирующий с местоимениями які, штої (аб часе, які / аб часе, штої): Бярозы загарацца жоутым лісцем аб часе, што / які складзе толькі дзень. Второй: дименсивное значение синтаксемы позволяет для указания количества времени использовать сочетание аб столькім часе, колькі: Бярозы загарацца жоутым лісцем аб столькім часе, колькі прыпадае на дзень.

12. АБ2-6 чым/колькх адзінках Месн. Квалтатыу-дыменслу: Хата аб чатырох вуглах. Номинализатор аб столькіх, колькі: Хата аб столькіх вуглах, колькі у ліку чатыры.

Даже этого небольшого фрагмента на примере одного первичного предлога видно, что а) корреляция предикативной части сложного предложения и соответствующей именной синтаксемы обладает необходимой диагностической силой для инвентаризации показателей связи в сложном предложении; б) инвентарь показателей связи значительно превышает те списки союзных средств, которые получили освещение в грамматической и лексикографической литературе; в) соотносительные слова и союзные средства в структуре сложного предложения представляют собой не разные классы показателей связи, а сцеплены в аналитические скрепы, определяющие конструктивное решение техники вхождения предикативной единицы в конструкцию вместо именной синтаксемы; г) в языке существуют запреты и разрешения на выбор показателя связи в процессе деноминализации; д) предлог в процессе деноминализации входит в аналитическую скрепу в качестве ее элемента; е) левая и правая валентность предлога оказывают влияние на количество скреп, на грамматические свойства и парадигмы Т-слов и К-слов в скрепе, на их сочетаемость при образовании таких скреп.

Предложенная методика при наличии репертуара предложно-падежных синтаксем не только позволяет выявить максимально полный список показателей связи в системе сложного предложения белорусского языка, но и установить закономерности, разрешающие или запрещающие сочетаемость элементов в составе аналитических скреп.

Литература

Арутюнова 1980: Арутюнова, Н.Д. Сокровенная связка (К проблеме предикативного отношения) [Текст] / Н. Д. Арутюнова // Известия Ан СССР. Сер. Лит. и яз. - 1980. - Т. 39, № 4. - С. 347-358.

Белошапкова 1977: Белошапкова, В.А. Современный русский язык. Синтаксис : учеб. пос. [Текст] / В. А. Белошапкова. - М. : Высш. шк., 1977.

Всеволодова 2008: Всеволодова, М.В. Типология славянского предлога. Системность : категории и парадигмы [Текст] / М. В. Всеволодова // XIV международный съезд славистов. Славянское языкознание. Доклады российской делегации. - М., 2008.

Канюшкевіч 2008-2010: Канюшкевіч, М.І. Беларускія ггоышазоунЫ і іх аналагі. Граматыка рэальнага ужывання. Матэрыялы да слоуніка. У 3 ч. [Текст] / М. І. Канюшкевіч - Гродна: ГрДУ, 2008 - 2010 ; Ч.1. Дыяпазон А - Л. 2008 ; Ч. 2. Дыяпазон М - П. 2010 ; Ч. 3. Дыяпазон Р - Я. 2010.

Конюшкевич 2006: Конюшкевич, М.И. Предлог как синтаксемообразующий формант и структура синтаксемы [Текст] / М. И. Конюшкевич // Лінгвістични студії : Зб. наук. праць. Вып. 14. / Укл. : Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ин. - Донецьк : ДонНУ, 2006. - С. 73-79.

Конюшкевич 2007: Конюшкевич, М.И. Белорусские предлоги и их аналоги: принципы атрибуции при формировании реестра [Текст] / М. И. Конюшкевич // Лінгвістични студії : Зб. наук. праць. Вып. 15. / Укл. : Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ин. - Донецьк : ДонНУ, 2007. - С. 142-149.

Конюшкевич 2010: Конюшкевич, М.И. Семантический диапазон и синтаксические функции слова "то" в сложноподчиненном предложении [Текст] / М. И. Конюшкевич // Лингвистические идеи В.А. Белошапковой и их воплощение в современной русистике / сост., отв. редактор Л. М. Байдуж. - Тюмень: Мандар и Ка, 2010. -

С. 61-68.

Черемисина, Колосова 1987: Черемисина, М.И., Колосова, Т.А. Очерки по теории сложного предложения [Текст] / М. И. Черемисина, Т. А. Колосова. - Новосибирск : Наука, 1987.

Черемисина 1982: Черемисина, М.И. Об изъяснительной конструкции с факультативным управляемым местоимением «ТО» [Текст] / М. И. Черемисина // Функциональный анализ синтаксических структур : сб. науч. тр. - Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1982. - С. 3-21.

Шмелева 2010: Шмелева, Т.В. Техника сложного предложения [Текст] / Т. В. Шмелева // Лингвистические идеи В. А. Белошапковой и их воплощение в современной русистике: коллективная монография / сост., отв. ред. Л. М. Байдуж. - Тюмень : Мандр и Ка, 2010. - С. 116-133.

Путем деноминализации (преобразования именной синтаксемы в предикативную единицу) выявляется инвентарь показателей связи в сложном предложении. На материале белорусского языка, в частности, синтаксем с предлогом аб, доказывается взаимозависимость значения синтаксемы и номинализатора (показателя связи), определяются факторы выбора номинализатора.

Ключевые слова: синтаксема, предикативная единица, номинализация, деноминализация, номинализатор, предлог, показатель связи, Т-слова, К-слова.

By means of denominalization (the transformation of syntaxeme into a predicative unit) the inventory of connection indices in a composite sentence is revealed. The interdependency of syntaxeme meaning and nominalizator (connection index) is demonstrated based on the Belarusian language (in particular, syntaxeme with the preposition аб), the factors of nominalizator choice are defined.

Keywords: syntaxeme, predicative unit, nominalization, denominalization, nominalizator, preposition, connection index, T-words, K-words.

Надійшла до редакції 15 вересня 2012 року.

Наталія Костусяк

УДК 811'366.5

КАТЕГОРІЯ СИНТАКСИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ГРАМЕМНА РЕАЛІЗАЦІЯ

У статті здійснено комплексне вивчення граматичної категорії синтаксичної модальності, подано її дефініцію, з'ясовано специфіку та грамемний вияв, описано систему класифікаційних ознак, що лежать в основі виокремлення всіх синтаксичних модальних значень, схарактеризовано формальні засоби їхньої реалізації.

Ключові слова: категорія синтаксичної модальності, розповідна модальність, питальна модальність, спонукальна модальність, бажальна модальність, умовна модальність, стверджувальна / заперечна модальність, вірогідна модальність й переповідна модальність.

У сучасному мовознавстві усвідомлення двомірної цілісності (єдності форми та змісту) як основи ідентифікації конкретної лінгвістичної одиниці стало передумовою перегляду пріоритету форми над значенням. Такі параметри варто покласти в основу вирізнення синтаксичної категорії модальності, що дає змогу відмовитися від принципів класифікаційно-описового аналізу мовних явищ, позбавленого функційного й семантичного аспектів. Проте зазначений підхід не забезпечує абсолютної тотожності в концепціях усіх дослідників щодо тлумачення статусу, меж і грамемної реалізації модальності. Полярну позицію займають учені, які кваліфікують розглядану категорію з різних боків (комунікативного, логіко-граматичного, семантичного), послуговуються широким і вузьким її потрактуванням тощо. Тому на сьогодні синтаксична модальність потребує нового осмислення, що й мотивує актуальність нашої студії. Проблему модальності активно опрацьовують в останні десятиріччя й подають різні дефініції цього поняття. Зазвичай її вважають категорією, яка виражає різноманітні види відношення змісту повідомлення до дійсності з погляду мовця та

© Костусяк Н., 2013

РОЗДІЛ !V. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

його ставлення до цього повідомлення [Бондаренко1979: 55]. Пріоритетні в цьому напрямі праці І.Р. Вихованця [Вихованець 1993: 61-63], О.С. Мельничука [СУЛМ 1972: 17-21], Л.О. Кадомцевої [СУЛМ 1972: 119-123], А.П. Загнітка [Загнітко 2001: 109-117], М.В. Мірченка [Мірченко 2004: 306] та ін. Чітко розмежовуючи внутрішньо-синтаксичну й зовнішньо-синтаксичну сфери структурної схеми речення, О.С. Мельничук постулює: «Синтаксична категорія модальності як частина зовнішньо-синтаксичної сфери структури речення складається з формально розрізнюваних синтаксичних значень, у яких виражається спосіб віднесеності основного змісту речення до дійсності» [СУЛМ 1972: 18].

Ми схиляємося до думки, що докладне вивчення синтаксичної модальності неможливе без з'ясування її семантичних параметрів і формальних показників. Наголошуючи на реальному й ірреальному значеннях цієї категорії, водночас акцентуємо на її суб'єктивних ознаках, адже специфіка синтаксичної модальності полягає в тому, як інтерпретує ту чи іншу ситуацію мовець. Уважаючи модальність одним із засобів зовнішнього граматичного оформлення, О.С. Мельничук наголошує: «З точки зору структури загального змісту речення зовнішньо-синтаксичні значення займають цілком особливе місце, оскільки вони ніколи не беруть участі в формуванні основного (об'єктивного) змісту речення, а завжди становлять ґрунт для формування тієї додаткової (суб'єктивної) частини загального змісту, в якій відображається віднесеність основного змісту речення до дійсності» [СУЛМ 1972: 17]. Отже, до головних ознак речення належить позначення ним явищ об'єктивної дійсності, а також віддзеркалення цих явищ у свідомості мовця.

Покликаючись на студії відомих дослідників та вслід за прихильниками вузького тлумачення модальності, здійсненого з опертям на її суб'єктивні ознаки, уважаємо, що аналізована синтаксична категорія належить до сфери тих головних категорій, які актуалізують ситуацію мовлення, репрезентують необхідний елемент висловлення й визначають головну одиницю синтаксичного рівня - речення. На нашу думку, не викликає сумніву твердження про те, що модальність, маючи відповідний комплекс мовних засобів вираження, виконує передовсім функцію оформлення речення. Тому багатоаспектне дослідження цієї категорійної одиниці відіграє досить важливу роль у визначенні та розумінні модальної сутності реченнєвих побудов. Мету праці вбачаємо в цілісному, системному вивченні категорії синтаксичної модальності, теоретичному обґрунтуванні сукупності її кваліфікаційних ознак, які лежать в основі грамемної реалізації аналізованої мовної величини. Досягнення сформульованої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) здійснити опис синтаксичної модальності як комунікативно-прагматичної категорійної одиниці суб'єктивного спрямування; 2) розглянути категорію модальності на тлі морфологічної категорії способу дієслова, подати її дефініцію й обґрунтувати специфіку грамемної диференціації; 3) схарактеризувати значеннєві та морфологічні ознаки всіх грамем синтаксичної модальності.

Комунікативний акцент передбачає витлумачення синтаксичної модальності як категорії, що не може перебувати поза межами комунікативного акту, оскільки саме в безпосередньому зв'язку із ситуацією мовлення, у процесі мовленнєвої взаємодії вона реалізує своє значення. Вияв прагматичних особливостей синтаксичної модальності зумовлений конкретною мовленнєвою ситуацією, на основі ґрунтовного аналізу якої можна визначити семантику повідомлюваної мовцем інформації й відповідно з'ясувати питання про роль зазначеної категорії в певному мовленнєвому контексті. Отже, модальність, маркуючи різноманітні акти мовлення, є складною комунікативно-прагматичною категорією синтаксису. Пріоритетні в цьому напрямі праці І.Р. Вихованця [Вихованець 1993: 61-63], О.С. Мельничука [СУЛМ 1972: 17-21], Л.С. Єрмолаєвої [Ермолаева 1977: 97], Л.О. Кадомцевої [СУЛМ 1972: 119-123]. Зокрема Л.О. Кадомцева вважає, що синтаксична модальність разом із часовою віднесеністю (зрідка й граматичною особою) становлять постійні компоненти зовнішньо-синтаксичної сфери структури речення. «Поза цими двома синтаксичними категоріями, які знаходять прояв у відповідних граматичних показниках, не може функціонувати жодне речення української мови. Третя категорія - значення граматичної особи - переходить до зовнішньо-синтаксичної сфери структури речення лише в односкладних реченнях з дієслівним головним членом» [СУЛМ 1972: 118].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії