А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

Структурная схема Advloc N2) как у N2 Ng) и ее речевые реализации

Имеются в виду безличные синтаксические конструкции, построенные по аналогии с двусоставными, содержащими присвязочный компонент - сравнительный оборот: У них все равно как в трактире, ей-богу! (М. Горький) - Дом как трактир. Позиция подлежащего в таких БП закрыта, но для информативной полноты конструкции обязательным элементом становится приядерный распространитель модели - локативный или субъектный детерминант, например: На войне как на войне; «В тылу как в тылу» (название повести А. Алексина); Здесь как в раю; Я смотрю, у вас как в армии: все по команде (ТВ), в том числе с имплицитно представленным распространителем модели: Заварзин не раз в шутку говорил, дескать, к следующему приезду сделаю из всей избы только две комнаты: одну на первом, другую на втором этаже, чтобы как в коммуне было (С. Алексеев).

В разговорной речи подобные конструкции могут свободно распространяться (Неужели между мужчинами и женщинами - как на вечной войне? А. Солженицын). Предложения связанного типа приобрели статус идиоматических выгоажений: У них как у Христа за пазухой (Ч. Абдуллаев); В голове как у Сары в чулане (поговорка).

Вместо союза как может употребляться союз что: В воре что в море, а в дураке что в пресном молоке (Ср. синонимичную пословицу: С вором опасно, а с дураком скучно); сравнительный союз может быть имплицитным: Близ царя - близ смерти.

Таким образом, номинативно-субстантивные БП обнаруживаются в зоне дальней периферии поля безличности. Их разнохарактерность свидетельствует о тенденции к расширению и развитию не только репрезентационных возможностей присвязочной субпозиции главного члена, но и семантического пространства позиции в пределах общего значения стихийности, самопроизвольности, а также в пределах единой структурной схемы. При этом номинативная подруппа слабовыраженная, практически замкнутая, не развивающаяся. Субстантивная же обширна и формализуется в несколько структурных схем, имеющих разную степень вместимости. Кроме того, в функции главного члена БП активизируется сравнительный оборот.

Выявленная нами и структурированная по законам поля группа БП, слабо представленная в современной лингвистической литературе, лишний раз подтверждает: категория безличности (и не только!) в полном объеме может быть исследована в рамках функционально-грамматического поля с опорой на факты действия принципа функциональной эквивалентности в заполнении позиционного состава предложения и с использованием функционально-синтаксического принципа представления структурных схем. Это позволит выстроить иерархию предикатосоставляющих компонентов в соответствии с уровнем их синтаксической специализации и с учетом механизма балансирования «правильного» и «неправильного» при заполнении позиционных мест. Достигается большая степень интегрированности: весь массив предложений подводится под две схемы -базовую (центр, сердцевина поля) и производную от базовой (периферия поля), каждая из них имеет в узусе свои модификации на уровне расширенных структурных схем.

Литература

Белошакова 1989: Современный русский язык [Текст] / Под ред. В. Н. Белошапковой. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Высшая школа, 1989. - 800 с.

Валгина 1991: Валгина, Н.С. Синтаксис современного русского языка [Текст] / Н. С. Валгина // 3-е изд., испр. - М. : Высшая школа, 1991. - 432 с.

Вежбицкая 1996: Вежбицкая, А. Язык. Культура. Познание [Текст] / А. Вежбицкая. - М. : Русское слово, 1996. - 412 с.

Грамматика русского языка 1954: Грамматика русского языка. Т. II. Синтаксис. Ч. II (Грамматика-54) [Текст]. - М. : Изд-во Академии наук СССР, 1954 - С. 5 - 88.

Грамматика современного русского литературного языка 1970: Грамматика современного русского литературного языка (Грамматика-70) [Текст]. - М. : Наука, 1970. - 767 с.

Диброва 2001: Современный русский язык : Теория : Анализ языковых единиц [Текст] : Учеб. для студ. высш. учеб. Заведений : В 2-х ч. - Ч. 2. : Морфология. Синтаксис / В. В. Бабайцева, Н. А. Николина, Л. Д. Чеснокова и др. ; под ред. Е. И. Дибровой. - М. : Издат. центр «Академия», 2001. - 704 с.

Золотова 1988: Золотова, Г.А. Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единий русского синтаксиса [Текст] / Г. А. Золотова. - М. : Наука, 1988. - 440 с.

Золотова 2004: Золотова, Г.А., Онипенко, Н.К., Сидорова, М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка [Текст] / Г. А. Золотова, Н. К. Онипенко, М. Ю. Сидорова. - М., 2004. - 544 с.

Камынина 1999: Камынина, А.А. Современный русский язык. Морфология : Учеб пособие [Текст] /

А. А. Камынина. - М. : МГУ, 1999. - 240 с.

Курмакаева 2010: Курмакаєва, Н.П. Закономірності заповнення позиції головного члена безособових речень у зв'язку з дією принципу функціональної еквівалентності [Текст] : автореф. ... канд. філол. наук. -Дніпропетровськ, 2010. - 20 с.

Курмакаева 2011: Курмакаева, Н.П. Безличность в русской языковой картине мира [Текст] / Н. П. Курмакаева // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - 2011. - № 211. - С. 58-61.

Луценко 2001: Луценко, Н.А. О безличности [Текст] / Н. А. Луценко // Восточноукраинский лингвистический сборник. Вып. 7 / Редколл. Е. С. Отин (отв. ред.) и др. - Донецк : Донеччина, 2001. - С. 341­353.

Лущай 2010: Лущай, В.В. Заполнение позиционного состава предложения по принципу функциональной эквивалентности: интроспективный анализ в русле экспликационной грамматики [Текст] / Лущай В. В. -

Донецк : ДонНУ, 2010. - 255 с.

Пешковский 2001: Пешковский, А.М. Русский синтаксис в научном освещении [Текст] / А. М. Пешковский. - Изд-е 8-е. - М. : Эдиториал УРСС, 2001. - 432 с.

Русская грамматика 1980: Русская грамматика[Текст] : 2-х т.] / АН СССР, Ин-т русского языка ; [Редкол. : Н.Ю. Шведова (гл. ред.) и др.]. - М. : Наука, 1982. - Т. II. - 710 с.

Словарь русского языка 1985-1988: Словарь русского языка. В 4-х томах. Т. I-IV. [Текст] / 3-е изд. / Главн. ред. А. П. Евгеньева. - М. : Русский язык, 1985 - 1988. - Т. 3 - 752 с.

Тарланов 1998: Тарланов, З.К. Русское безличное предложение в контексте этнического мировосприятия [Текст] / З. К. Тарланов // Науч. докл. высш. шк. Филол. науки. - 1998. - № 5-6. - С. 65-75.

Ушаков 1935 - 1939: Толковый словарь русского языка. В 4-х томах. Т. I-IV [Текст] / Под ред. Д. И. Ушакова. - М. : Государственный институт «Советская энциклопедия», 1935 - 1939. - Т. 1. - 1565 с. - Т. III. - 1424 с.

Шахматов 2001: Шахматов, А.А. Синтаксис русского языка [Текст] / А. А. Шахматов // Вступ. статья д-ра филол. наук, проф. Е. В. Клобукова. - 3-е изд. - М. : Эдиториал УРСС, 2001. - 624 с.

Исследована одна из периферийных зон поля безличности; выявлено и детально описано представительство сегмента безличных номинативно-субстантивных предложений; охарактеризованы объем и динамика развития моделей; уточнен функционально-грамматический статус господствующего компонента в них.

Ключевые слова: дальняя периферия поля безличности, номинативно-субстантивные предложения, неспециализированные словоформы, омосинтаксемы, функциональная парадигма.

One of the peripheral zones of the impersonality field has been analyzed. The representation of nominative substantival sentences segment has been put up and described. The scope and dynamics of models have been characterized. The functional as well as grammatical status of the main component in these models has been specified.

Keywords: distant periphery of impersonality field, nominative substantival sentences, non-specialized forms of word, homonymous syntaxeme, functional paradigm.

Надійшла до редакції 23 вересня 2012 року.

Тетяна Масицька

УДК 811.161.2'367'37

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАТИВНОЇ СЕМАНТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

У статті розглянуто функційні особливості локативної семантичної залежності в структурі простого речення. Особливу увагу приділено семантичним типам предикатів, що формують локативну семантичну залежність, визначено диференційні особливості локативної семантичної залежності.

Ключові слова: локативна семантична залежність, локативність, предикат, синтаксема, семантико-синтаксична структура речення.

Всебічний аналіз семантико-синтаксичної структури речення, його компонентного складу і семантичного змісту належить до проблемних питань функційного синтаксису. В синтаксичній системі сучасної української мови предикати і субстанційні синтаксеми, які утворюють різну семантичну залежність, формують семантико-синтаксичну реченнєву структуру, що властива всім модифікаціям речень. Розгляд локативної семантичної залежності сконцентрований на дослідженні семантичних ознак синтаксичних компонентів речення, зокрема детальне вивчення локативної семантичної залежності заслуговує на увагу через диференційне функційне вираження, що сформоване лексичним значенням предиката (статичний/динамічний). Усе це вмотивовує актуальність розгляду локативної семантичної залежності в її диференційному значенні.

В українському мовознавстві окремі аспекти дослідження проблематики локативності знайшли відображення в розвідках Є. Тимченка [1925], І. Вихованця [1992; 1993], А. Загнітка [2001], Й. Андерша [1987], М. Мірченка [2004], М. Степаненка [2004], М. Сеніва [1998], О. Межова [2012], О. Виноградової [2001], В. Коломийцевої [2007], Н. Степаненко [2001; 2008] та інших мовознавців. Мета нашої статті полягає у

© Масицька Т., 2013

РОЗДІЛ !V. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

всебічному обґрунтуванні функційних особливостей локативної семантичної залежності, зокрема виділенні предикатів, що формують локативну семантичну залежність, та встановленні диференційних типів локативної семантичної залежності, що можливе при розв'язанні таких завдань, як: окреслення відмінностей формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структур речення; виділення семантичних груп предикатів, що утворюють локативну семантичну залежність; аналіз диференційних особливостей локативної семантичної залежності.

Семантико-синтаксична структура речення вказує на домінувальну роль предиката в реченні. Про це свідчить відмінність семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної структури. У формально-синтаксичній структурі речення підмет і присудок виступають як взаємозалежні члени конструкції, пов'язані предикативним зв'язком. Другорядні члени предметного значення залежать від присудка. Семантико-синтаксичну структуру елементарного простого речення утворюють відношення між предикатом і синтаксемами, що формують семантичну залежність у реченнєвій конструкції. Семантико-синтаксична структура речення відмінна від формально-синтаксичної структури тим, що всі семантичні залежності, навіть суб'єктна семантична залежність, що визначена суб'єктною синтаксемою у формально-синтаксичній позиції підмета, залежать від предиката. М.В. Мірченко підкреслює, що „Синтаксична позиція предиката визначає відношення між функціями компонентів структурної схеми, у якій предикат <...> задає функціональні параметри непредикатних актантів" [Мірченко 2004: 112]. Л. Теньєр вважає дієслівний предикат синтаксичним ядром реченнєвої конструкції [Теньєр 1988: 117], що визначає набір синтаксичних позицій (семантично залежних від предиката субстанційних компонентів) і зумовлює способи їхнього семантичного і морфологічного оформлення. Дієслівний предикат визначає в змістовому плані кількість семантичних залежностей та прогнозує їхні функції. І.Р. Вихованець слушно зауважує, що предикат є одним із важливих компонентів організації реченнєвої конструкції [Вихованець 1992: 41]. М.В. Мірченко вказує, що „...предикат усякого речення - це особлива семантична сутність, що не передбачає однозначного лексичного заповнення в структурній схемі речення. Як пропозиційна функція предикат передає вказівку на зв'язок із суб'єктами чи об'єктами, які заповнюють віртуальні позиції в реченні або ж можуть їх словесно не представляти" [Мірченко 2004: 112]. Компоненти семантико-синтаксичної структури речення співвідносні з членами речення, які спрямовані на утворення формально-синтаксичної структури речення, тому присудок у формально-синтаксичній позиції в семантико-синтаксичній структурі речення виступає предикатом. А.Загнітко переконливо стверджує: „Семантико-синтаксична структура предиката моделює мовну презентацію речення. Вона відображає всі найзагальніші властивості, які притаманні конкретному типу речення як одиниці мови: загальну його структурну схему і значення, категорійне і субкатегорійне значення кожного з його компонентів, порядок розташування цих компонентів і синтаксичні відношення між ними" [Загнітко 2001: 286]. Отже, предикат займає визначальну позицію в побудові реченнєвих конструкцій і здатний формувати семантичну залежність.

Локативність (від лат. (casus) locativus - місцевий відмінок) - семантична категорія, до якої входять усі різновиди просторового значення. Категорія виражає відображені в свідомості людей різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їхнє місцеперебування, напрямок руху, контактність та дистантність розташування і под. [Українська мова. Енциклопедія 2000: 296-297]. О.В. Виноградова характеризує локативність як „функціонально-семантичну категорію". Дослідниця вказує, що „ < ... > категорія локативності - одна з найважливіших і найскладніших категорій, що пов'язана зі сприйняттям людиною навколишнього світу, зокрема просторових характеристик, і відображенням його в мовленні. < ... > Поняттєва основа функціонально-семантичної категорії локативності співвіднесена з уявою про місце предметів та явищ об'єктивної дійсності, їх взаємозв'язки та взаєморозташування, для яких просторовий чинник постає одним із основних виявів сутності й поза яким їх природа не може бути пізнана" [Виноградова 2001: 5]. Як відзначає Н.М. Сологуб, поштовху перетворення локатива в прийменниковий відмінок сприяв розвиток граматичної специфіки місцевого відмінка, що йшов шляхом універсалізації, розширення семантичних різновидів іменників, що вживалися у формі місцевого відмінка [Сологуб 1975: 115].

Предикати, що формують локативну семантичну залежність, у реченнєвих конструкціях мають відповідне лексичне значення. І.Р. Вихованець, досліджуючи предикати різного типу, виділяє локативні предикати і формує їх у три групи: „власне-локативні предикати, утворені в результаті семантико-синтаксичної деривації, процесуально-локативні предикати і утворені в результаті семантико-синтаксичної деривації акціонально-локативні предикати" [Вихованець 1992: 104]. Власне-локативні предикати вчений членує на дві частини: 1) автономнішу з формально-синтаксичного погляду кореневу частину, але неосновну з семантичного боку. Це дієслова типу: бути, перебувати, знаходитися, опинятися, розташовуватися; 2) неавтономну з формально-синтаксичного погляду аналітичну морфемну частину, що, проте, на думку науковця, є найважливішою з семантико-синтаксичного боку [Вихованець 1992: 104]. О.Г. Межов локативні предикати не виділяє в окремий семантичний клас, а розглядає предикати цього типу в межах предикатів дії, предикатів процесу та предикатів стану, оскільки вони не утворюють щодо цих предикатних одиниць нової семантичної групи [Межов 2012: 59]. На погляд А. Загнітка, у загальній системі предикатів варто виділити „предикати місцезнаходження або статальної локалізації" [Загнітко 2001 : 288].

До основної групи предикатів, що формують локативну семантичну залежність, відносимо предикати статичної семантики, як: бути, вилежати, висидіти, вистояти, відлежати, відсидіти, відстояти, жити, залишатися, залежатися, засидітися, застоятися, знаходитися, з'явиться, лежати, мешкати, опинитися, опинятися, перебувати, перебути, перележати, пересидіти, простояти, полежати, посидіти, постояти,поселитися, проживати, пролежати, просидіти, промешкати, простояти, розташуватися, розташовуватися, сидіти, стояти, юртитися, юртуватися, таборитися, отаборитися, таборувати, отаборитися, табунитися та ін. (СУМ). Локативна семантична залежність найчастіше виражена компонентами, що функціонують у формі родового відмінка з прийменниками біля, близько, близько від, в (у), вдовж, вздовж, вище, вподовж, впоперек, довкола, довкіл, довкруг, збоку, збоку від, зверх, зверху, ззаду, кінець, коло, край, круг, кругом, між (межи), навколо, навкіл, навкруг (навкруги), навпроти, напроти, насупроти, недалеко, недалеко від, неподалік, неподалік від, нижче, обабіч, обік, обіч, обіруч, оддалік, оддалік від, округ (округи), осторонь, побіля, побіч, поблизу, поверх, повздовж, повище, подовж, позад, позаду, поміж, поперед, попереду, поперек, поруч, поряд, посеред, проміж, просто, проти, серед, спереду, супроти та ін. (СУМ).

Необхідно підкреслити, що предикати цього типу є досить поширеними. Серед них можна виділити такі семантичні групи: 1) предикат „сидіти", напр.: Остання в світі казка сидить під образами (Л. Костенко); Декотрі сиділи на колодах... (Н. Рибак); 2) предикат „стояти", напр.: Стояла вона над скелястим берегом (В. Шкляр); 3) предикат „бути", напр.: У нашому саду була розкішна флора (Л. Костенко); Наступного дня він уже був у Черкасах (В. Шкляр); 4) предикати „жити", напр.: Як жити в світі без надії... (П. Мах); Там хтось живе (Г. Яструбецька); Бо й домовик у комині давно вже не живе (В. Штинько); 5) предикат „рости", напр.: Я виросла у Київській Венеції (Л. Костенко); 6) предикат „лежати", напр.: Руки лягли на стан (В. Штинько); Дорога і дорога лежить за гарбузами (Л. Костенко); 7) предикат „з'явитися", напр.: ... він з'явився в Києві (Н. Рибак); 8) предикат „спинитися", напр.: Він спинився біля паркана (Н. Рибак); 9) предикат „товпитися", напр.: Навколо на березі товпилися дубівчани (Н. Рибак); 10) предикат „купчитися", напр.: ...в серці купчилась злість ... (Н. Рибак); 11) предикат „гніздитися", напр.: І гніздиться в них віра (В. Гей); 12) предикат „поселитися", напр.: Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко); 13) предикат „таборитися", напр.: Уманський полк надвірних козаків ... отаборився біля містечка Соколівки (М. Глухенький) і под.

І.Р. Вихованець визначає предикати статичного типу як процесуально-локативні. Вчений вказує, що „процесуально-локативні предикати являють собою аналітичний комплекс, що формується із слів типу: сидіти, стояти, лежати, висіти із значенням процесу і дериваційної аналітичної синтаксичної морфеми (локативізатора). Ці два елементи і утворюють перехідний між предикатами процесу і локативними предикатами розряд предикатів - процесуально-локативні предикати" [Вихованець 1992: 106]. Одиниці, за допомогою яких предикат нелокативної семантики факультативно переходить у локативний предикат за допомогою додавання до дієслівного кореня дериваційної одиниці, У.Л. Чейф називає локативізаторами (lokativizer). Вчений вважає, що локативізатор за своєю суттю робить відмінним цей вид деривації від інших [Чейф 1975: 186]. Локативізатори, або в термінології І.Р. Вихованця - аналітичні синтаксичні локативні морфеми [Вихованець 1992: 209], становлять не одну дериваційну одиницю, а своєрідний клас локативних дериваційних морфем, кожна з яких наділена спільною ознакою (здатністю до перетворення предикатів іншої відмінної семантики на предикати із локативною семантикою) з одного боку, і диференційною ознакою (індивідуальною семантикою, спрямованою на відбиття різновидів статичної локалізації) - з другого.

Другу групу предикатів становлять предикати процесу: падати, опадати, звалюватися, звалитися, капати, капотіти, текти, хилитися, похилитися, кренитися, схилитися, спускатися, відхилитися, опускатися, потекти, повалитися, витікти, розтікатися, стекти, відпадати, опадати і под. (СУМ). Семантика цих одиниць вказує на зміну стану і спрямування динамічних змін на відповідний предмет. Виразно окреслена ознака динамічності зумовлює наявність у структурі речення іменникових відмінкових форм, спеціалізованих на вираженні динамічності [Вихованець 1992: 106-107]. Динамічний характер предикатів цього типу впливає на розширення семантичної залежності. Локативну семантичну залежність із чітко вираженою динамічною функцією формують дві субстанційні локативні синтаксеми у правобічній позиції. Наявність двох локативних семантичних залежностей тісно пов'язана із складнішою порівняно з іншими предикатами формально-граматичною структурою, яку розширюють компоненти із значенням вихідного і кінцевого локальних пунктів, у межах яких або на певній віддалі від яких відбувається процес локалізації, напр.: Давно злізли з долонь мозолі (Р. Іваничук); ... за цей час із нього мусять вивантажити від п'яти до семи лотків хліба (Ю. Андрухович); Людина віками мріяла піднятися в повітря (Р. Іваничук).

До третьої групи відносимо акціональні предикати. Серед них виділяємо такі підгрупи:

1) предикати на позначення переміщення суб'єкта в просторі: а) опорний предикат „іти", напр.: іти, йти, простувати, прямувати, ступати, топати, тупцювати, тупцяти, тупати, крокувати, марширувати, чимчикувати, теліпатися, телющитися, мандрувати, крокувати, теліпатися і под. (СУМ);

2) предикати на позначення переміщення в просторі за допомогою транспортного засобу:

а) опорний предикат „летіти", напр.: вилетіти, вилітати, відлетіти, відлітати, залетіти, залітати, надлетіти, надлітати, перелетіти, перелітати, підлетіти, підлітати, повідлітати, полетіти, політати, пролетіти, долетіти, летіти, пролітати;

б) опорний предикат „їхати", напр.: виїжджати, виїжджувати, виїздити, виїхати, в'їжджати, в'їздити, в'їхати, доїжджати, доїздити, доїхати, заїжджати, заїздити, заїхати, їздити, їхати, над'їжджати, над'їздити, над'їхати, наїхати, наїжджувати, наїздити, об'їжджувати, об'їжджати, об'їздити, об'їхати, переїжджати, переїздити, переїхати, під'їжджати, під'їздити, під'їхати, повід'їжджати, повід'їздити, подоїжджати, подоїздити, поїздити, поїхати, попереїжджати, попереїздити,

РОЗДІЛ !V. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

проїжджати, проїжджувати, проїздити, проїхати, роз'їжджати, роз'їздити, роз'їхати, від'їжджати, від'їхати;

в) опорний предикат „мчати", напр.: відімчати, вимчати, домчати, мчати, помчати, промчати;

г) опорний предикат „плисти", напр.: випливати, відпливати, допливати, доплисти, запливати, заплисти, надплисти, перепливати, переплисти, підпливати, підплисти, повідпливати, поплисти, пропливати, проплисти тощо (СУМ);

3) предикати на позначення суб'єктного і об'єктного переміщення:

а) опорний предикат „нести", напр.: внести, вносити, винести, виносити, віднести, відносити, донести, доносити, занести, занестися, заносити, заноситися, знести, нанести, наносити, наднести, надносити, нести, принести, приносити, перенести, переносити, піднести, підносити, пронести, проносити, рознести, розносити;

б) опорний предикат „везти", напр.: ввезти, ввозити, везти, вивезти, вивозити, відвезти, вивозити, завезти, завозити, звезти, звозити, завезти, завозити, звезти, звозити, навезти, навозити, надвезти, надвозити, назвезти, назвозити, перевезти, перевозити, позавозити, повідвозити, повивозити, повозити, позвозити, поперевозити, привезти, привозити;

в) опорний предикат „експортувати", напр.: доекспортовувати, доекспортувати, заекспортовувати, заекспортувати, переекспортувати, переекспортовувати, експортувати, поекспортовувати, поекспортувати, відекспортовувати, відекспортувати;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії