А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

(1) А з'являлась у нього [дяка Григорія Комарницького] така дивовижна вправність лише тоді, коли журився, чи смутився, чи коли щось вельми допікало ... (В. Шевчук); (2) Безхмарна юність проліта, надходять зрілості літа (Успеник М. // Словник епітетів 1998: 407); (3) В сусідній кімнаті біля каміна на кожушині лежала жовто-сіра мрія [собака] Василя Чепіжного (Віграновський М. // Там само: 210).

У реченні (1) абстрактний іменник вправність існує як активний носій предикативної ознаки вправність з'являлась і носій атрибутивної ознаки дивовижна вправність. Суб'єктно-предикатний комплекс ускладнюється додатковими смисловими атрибутивно-предикативними відношеннями. Крім того, в цьому реченні-висловленні наявна вказівка на віднесеність ознаки до істоти. Ознакова семантика іменника вправність «вимагає» свого носія, і реалізується ця «вимога» на рівні цілого речення-висловлення за допомогою займенника, пор.: У нього з'явилась вправність... - Він виявлявся вправним. Отже, крім названих функцій, іменник «вправність» виконує в цьому реченні ще одну функцію - функцію ознаки (предикативної) щодо особи, про яку йде мова в реченні.

РОЗДІЛ !V. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

У реченні (2) абстрактний іменник юність виконує функції граматичного суб'єкта, підмета юність проліта і носія атрибутивної ознаки безхмарна юність, але без вказівки на віднесеність до певної особи.

У реченні (3) абстрактний іменник мрія виступає в ролі активного носія предикативної ознаки мрія лежала, сяйво впало. Однак в атрибутивній конструкції мрія Василя Чепіжного виконує роль компонента-ознаки, носієм ознаки є предметне ім'я, яке проектує предикативну ознаку, пор: Василь Чепіжний мріє. На базі атрибутивних конструкцій формуються додаткові суб'єктно-предикатні комплекси, смислові фрагменти, що ускладнюють смислову структуру цих простих речень.

Атрибутивні конструкції можуть займати позицію граматичного суб'єкта, підмета в простому поширеному реченні всім своїм компонентним складом, а не лише одним елементом: Пара голубів туркоче, наче слухати не хоче Соловейкових пісень (Пачовський В. // Українське слово 1994: 296). Тема Візантії в нашій культурі, історії і навіть долі нашої Батьківщини є тема величезна і важлива (Є. Маланюк). У таких конструкціях спостерігається невідповідність реченнєвої функції і внутрішньої характеристики конструкції, оскільки на рівні моделі конструкції можна говорити про атрибутивні відношення, а на рівні речення - це один член речення.

Усім своїм компонентним складом атрибутивні конструкції можуть займати позицію і виконувати функцію предиката простого поширеного речення: Він рицар був високої мети, Він ворог був лукавства і облуди (М. Рильський). Послаблене лексичне значення дієслова-зв'язки не дозволяє йому самостійно реалізувати предикативну функцію. Семантичний центр присудка зміщується в іменну частину, а граматичний - у дієслівний компонент, який може бути матеріально не виражений. Однак і в іменній частині іменник не самодостатній для реалізації предикативності. У наведених прикладах на перший план висувається значення ознаки, а не її носія. Аналіз мовного матеріалу свідчить, що іменники, які не мають семантичної достатності для позначення предикативної ознаки, лише вказують на загальний характер вияву ознаки, а її конкретне найменування виражається за допомогою узгодженого слова або залежного іменника. Однак, коли іменник в іменній частині присудка називає конкретний предмет, але проектує додатково свою ознаку, така конструкція також входить у систему присудка, потрапляючи у сферу діяльності предиката, стаючи інформативно необхідною: Вона [Світлана] здалась мені такою сумною, що йдучи від неї, я не міг накликати собі отой весняний і свіжий запах, перший гіркуватий запах весни (Гуцало Є. // Словник епітетів 1998: 138).

Аналізовані атрибутивні конструкції повністю входять до складу предиката, розширюючи або уточнюючи його семантичний обсяг під впливом комунікативного завдання мовця. Цьому сприяє семантична «порожнеча» дієслівного елемента присудка, інформативна недостатність деад'єктива (ознаки), здатність залежного елемента мати уточнювальну семантику щодо тієї властивості, ознаки, які містяться в деад'єктиві - частині предиката.

Це стосується також інших атрибутивних конструкцій, презентованих моделями «іменник + прикметник», «іменник + іменник род. в.», «іменник + дієприкметник», де опорне слово входить до складу предиката.

Атрибутивні конструкції з віддієслівними іменниками майже не зустрічаються в аналізованій позиції предиката. Аналіз мовного матеріалу свідчить, що цим конструкціям більш властива роль граматичного суб'єкта або вживання на периферії простого поширеного речення, де вони формують додаткові смислові фрагменти, ускладнюючи смислову структуру простого речення.

У результаті проведеного аналізу можна зробити висновки. Функціонування атрибутивної конструкції здійснюється, перш за все, в умовах простого поширеного речення-висловлення, де воно взаємодіє з предикативною групою та з іншими компонентами на структурно-семантичному і смисловому рівнях. Значну роль у цій взаємодії відіграє структурно-семантична сутність конструкції.

Особливості функціонування атрибутивної конструкції в складі предикативної групи при взаємодії із граматичним суб'єктом полягає в тому, що залежний компонент атрибутивної конструкції, головний компонент якого є водночас активним носієм предикативної ознаки, залучається до реалізації суб'єктно-предикатних відношень. Така конструкція ускладнює просте поширене речення на смисловому рівні додатковими атрибутивно-предикатними відношеннями, які не мають власного суб'єкта, і прилягає до суб'єктно-предикатних відношень.

Особливості функціонування атрибутивних конструкцій різних структур у складі предикативної групи при взаємодії з граматичним предикатом полягає в перерозподілі семантичного навантаження за рахунок актуалізації залежного компонента конструкцій. Залежний компонент атрибутивної конструкції залучається до складу предикативної групи та бере участь у реалізації предикативності всього речення, ускладнюючи комунікативно-синтаксичний комплекс.

До перспектив дослідження атрибутивних конструкцій у комунікативному аспекті належить розгляд категорії атрибутивності з погляду прагматики, де вона виступає не лише як структурно-семантична заданість, не тільки як функція, а як явище, основу якого складає спеціальний відбір засобів мови (мовлення) для найточнішого вираження певної характеристики предмета, різних відтінків атрибутивності.

Література

Анисимова 1992: Анисимова, А.Н. Словосочетание с отадъективными существительными в системно-функциональном аспекте [Текст] : автореф. дис. ... канд. филол. наук / А. Н. Анисимова. - СПб., 1992. - 16 с.

Бацевич 2003: Бацевич, Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики [Текст] / Ф. С. Бацевич. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 281 с. - Бібліогр. : с. 277-280. - ISBN 966-7653-14-7.

Блох 1985: Блох, М.Я. Коммуникативные единицы в тексте [Текст] // Коммуникативные единицы языка : сб. науч. трудов / МГУ. - М., 1985. - Вып. 252. - С. 125-137.

Золотова 1982: Золотова, Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса [Текст] / Г. А. Золотова. -М. : Наука, 1982. - 368 с.

Колшанский 1990: Колшанский, Г.В. Объективная картина мира в познании и языке [Текст] /

Г. В. Колшанский. - М. : Наука, 1990. - 235 с.

Морозова 1990: Морозова, О.Е. Словосочетание с причастием в системно-функциональном аспекте [Текст] : автореф. дис. канд. филол. наук / Морозова О. Е. - Л., 1990. - 16 с.

Наер1988: Наер, В.Л. Единицы языковой коммуникации и коммуникативные потенции языковых единиц [Текст] // Коммуникативные единицы язика : сб. науч. трудов / МГУ. - М., 1988. - Вып. 312. - С.137-144.

Феофилова 1986: Феофилова, А.З. Атрибутивная связь в коммуникативном аспекте [Текст] // Языковое общение и его единицы : сб. науч. трудов / КГУ. - Калинин : КГУ, 1986. - С. 118-124.

Ющук 2000: Ющук, І.П. Вступ до мовознавства [Текст] / І. П. Ющук. - К. : Рута, 2000. - 128 с.

Освещен вопрос соотношения внутренних системных особенностей атрибутивных конструкций с особенностями их функционирования в условиях контекста простого распространенного предложения, определены особенности взаимодействия атрибутивной конструкции с грамматическим субъектом и предикатом на структурно-семантическом и смысловом уровнях.

Ключевые слова: коммуникация, контекст, функционирование атрибутивной конструкции, простое распространенное предложение, структурно-семантический уровень предложения.

The question of a parity of internal system characteristics of attributive constructions with features of their functioning in the conditions of a context of a simple extended sentence is taken up. The peculiarities the interaction of attributive construction with grammatical subject and predicate on semantic and structural-semantic levels are determined.

Keywords: communication, a context, functioning of an attributive constriction, simple extended sentence, tructural-semantic level of sentence.

РОЗДІЛ V. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ МОВ

Оксана Орленко

УДК 81'1: 811.161.2=163.41'367.633

СЕМАНТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ У КОНСТРУКЦІЯХ З УКРАЇНСЬКИМ ПРИЙМЕННИКОМ ДО ТА СЕРБСЬКИМИ ДО І КОД

Досліджується вживання українського прийменника до та сербських прийменників до і код. Метою дослідження є визначити концептуальний зміст цих прийменників і семантичні відношення, які ними профілюються. Описані основні метафоричні зв'язки між репрезентативними значеннями прийменника до в українській та сербській мовах.

Ключові слова: прийменник, семантичні відношення, профілювання, метафоричні зв'язки, концептуальний зміст.

В історії лінгвістичної науки погляди на статус прийменника неодноразово змінювалися, зокрема в українському мовознавстві кваліфікація прийменників є неоднозначною, найбільш суперечливим є питання наявності / відсутності у прийменника лексичного значення (огляд теорій поданий у [Загнітко 2007: 132-133], [Вихованець 2004: 329-330] та ін.). Службові частини мови у кожній мові представляють досить складний для кваліфікації граматичний клас слів [Конюшкевич 2007: 142], оскільки мають високий ступінь абстракції. У цій розвідці ми не ставимо за мету долучитися до дискусії, однак вважаємо за доцільне взяти за відправний пункт те, що прийменник функціонально спрямований на "реалізацію синтаксичних зв'язків і семантичних відношень" [Загнітко 2007: 133].

Когнітивна граматика також схильна розглядати прийменники й інші "граматичні елементи" як такі, що мають семантичне навантаження. Р. Ленекер зазначає, що прийменники є повнозначними словами в усіх випадках вживання [Langacker 2000: 18, 380]; і вбачає у єдності центрального значення кожного прийменника з усіма похідними певну символічну структуру, яку можна зобразити схематично [напр., див. Langacker 2007: 91­121]. Так, В. Еванс і А. Тайлер наголошують, що прийменники реалізують постійні конвенціональні смисли, пов'язані з ними, включаючи функціональні елементи [Evans and Tyler 2004: 3]. Безумовно, що конкретні відношення профілюються не лише прийменником, а всією прийменниковою конструкцією; значення руху, траєкторії профілюються ситуативним контекстом, переважно дієсловами, але в деяких випадках і загальною прагматикою та нашими уявленнями про світ [Evans and Tyler 2004: 2]. Дослідники розглядають прийменники через призму такої моделі світу, яку називають принциповою полісемією (principled polysemy), тобто значення, які профілюються прийменниками в різних прийменникових конструкціях, утворюють семантичну мережу (semantic network за [Tyler and Evans 2003]); центральні значення (proto-scene), які пов'язані з прийменниками, вирізняються за двома критеріями: 1) концептуальний зміст асоціюється лише з одним значенням; 2) зміст не залежить від контексту [Evans and Tyler 2004: 16-19].

Периферійні значення прийменників розвиваються завдяки дистрибутивним можливостям: член конструкції, який займає позицію суб'єкта (траєктор), є точкою відліку; дієслово може профілювати значення руху / статики і траєкторії; член, який виступає об'єктом (орієнтир) є цільовою точкою. Синтаксична одиниця в цілому при взаємодії її членів забезпечує розвиток значення, яке пов'язане з прийменником, ґрунтуючись на прото-сцені цього прийменника. Похідні значення часто мають метафоричний зв'язок із прото-сценою. У прийменниковій системі кожної мови семантика первинних прийменників є "найбільш абстрактною і легко переосмислюється, набуваючи вторинної функції, що уможливлює вирізнення функціонально-семантичних парадигм таких прийменників і встановлення певних центрів (ядер) в їхніх функціональних виявах" [Загнітко 2007: 133], але найчастіше очевидним є лише ядерний, первинний (переважно просторовий) зміст, тобто прото-сцена.

Мета дослідження - описати семантичні відношення, які репрезентують український прийменник до та корелятивні (частково) сербські прийменники до і код, відштовхуючись від змісту, який концептуалізується у прийменникових конструкціях завдяки взаємодії членів. Досягнення мети дослідження передбачає розв'зання таких завдань: 1) прослідкувати можливості вживання прийменника до в українській та сербській мовах; 2) з'ясувати подібність основних і похідних відношень, які профілюються у прийменникових конструкціях з до в українській та сербській мовах; 3) проаналізувати відношення, які профілюються сербським прийменником код у синтаксичних конструкціях; 4) з'ясувати співвідношення вживання прийменників до і код у сербській мові; 1) визначити модель та мотивацію розвитку семантичної мережі прийменників.

Актуальність теми зумовлена недостатньою вивченістю семантичних відношень первинних прийменників української й сербської мов у зв'язку з мисленнєвими структурами, що ускладнює визначення відмінностей і проведення паралелей між основними когнітивними механізмами представників різних мов. А, як вказує Д. Герман [Herman 1999: 1], вивчаючи будь-яку мовну систему, потрібно зважати не лише на те, яким чином кодуються ментальні уявлення про предмети у просторі, а й просторові відношення між цими локалізованими предметами; розумові механізми, повинні бути здатними використовувати послідовності

© Орленко О., 2013пов'язаних виражень як сигнали для того, щоб робити висновки про рушії (механізми), місця й об'єкти і про динамічні відношення між ними.

ПРИЙМЕННИК ДО

ПРОСТОРОВІ відношення

С. Левінсон стверджує, що просторові уявлення є основою для великої частини наших непросторових уявлень, і це зумовлено тим, що простір є центральним когнітивним доменом для будь-якого рухомого створіння, а людське мислення є глибоко просторовим, оскільки більшість інформації про світ ми отримуємо перцептивно [Levinson 2003: 131].

Місце

СУМ [1971: 315] так описує центральні відношення, які репрезентує прийменник до: вживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. Основним є значення напрямку, проте слід взяти до уваги, що семантика прийменника до пов'язана не лише з орієнтацією, напрямком, а й з функціональною категорією мети. 1 Можемо стверджувати, що для до центральним змістовим компонентом є вказівка на просторовий орієнтир, як у (1) і (2). Метою траєктора (ми (1), вони (2)) є досягти меж орієнтира (берег (1), твердь (2)). Відношення, проілюстровані у випадках (1), (2), (3), за типом орієнтира умовно можемо назвати місце-мета. Розташування рухомого траєктора є точкою відліку, дія скерована в напрямку орієнтира (прототипно статичного), обмежений орієнтир є кінцевим пунктом, метою. Такі відношення слугують прото-сценою цього прийменника.

(1) Але ми доплили до берега, втративши лише мешти, які були у мене так довго, що навіть називалися Петром і Павлом.

(2) Вони відчули небезпеку вже на середині мосту, проте спокійно, не оглядаючись, дійшли до тверді.

(3) Тоді тато сказав, що зможемо перепочити, коли дістанемося до тих гір.

Для сербського прийменника до в літературі як типові наводяться значення: досягнення, простягання до чогось ("Лопта се докотрлала до ивице"); безпосередня близькість ("Седи до мене''"), міра, якої хтось або щось досягає ("Добити до сто динара"), часовий простір ("Завршикемо посао до лета"), охоплення ("Дошли су сви доіеднога") [Стщовшї 2006: 94].

(4) Поподне век био стигао до главног трга и ту га открише.

(5) И тако сада долазимо до тог клучног места ове Споменице.

Прото-сцена прийменника до у сербській мові є аналогічною до прото-сцени українського прийменника до: орієнтир - мета руху траєктора.

Інший тип відношень назвемо місце-межа, коли орієнтир знаходиться у безпосередній близькості до траєктора, тобто орієнтир є межею траєктора:

(6) На останньому поверсі старезної камениці, тої, що прилягає до Успенської церкви, жила наша старенька тітка.

(7) Осекао сам се као у седлу, а дево]ка ко]а ]е седела до мене гледала ме ]е нетремице, очима ко]е су испрва биле топле, а онада су се на мени, као на леду, почеле хладити.

(8) Она га посади за сто и седе до пега.

У конструкціях з прийменником до, як і з прийменником в його варіантами та сербськими корелятами) [Орленко 2012], може бути задіяна когнітивна схема ВМІСТИЩЕ (КОНТЕЙНЕР). Такі конструкції можемо поділити на два види за типом просторового орієнтира: а) орієнтир має очевидні межі (стінки), як у (9); б) орієнтиром виступає певний простір з розмитими межами, як у (10). У другому випадку актуалізується метафора КОНТЕЙНЕР, оскільки орієнтир не є очевидним вмістищем, а тільки мислиться у термінах ВМІСТИЩА. В обох випадках орієнтир є ціллю; мета траєктора - потрапити в межі орієнтира.

(9) а. Кілька разів на день ми обходили всі ці посудини, зливаючи дощівку до відра.

б. На великій перерві учні ходили до їдальні.

в. Через кілька хвилин до лазнички ввійшла покоївка з чайником.

(10) а. Якось до Делятина приїхав мій приятель-ентомолог.

б. Тоді закрили машину і пішли погрітися і поїсти до якогось хутора. Така ж схема задіяна й у тих випадках, коли траєктор не рухається до орієнтира, а відбувається його віртуальне "проникнення" в межі орієнтира, наприклад, спостерігається подія, яка забезпечує взаємодію траєктора з орієнтиром або "вмістом" орієнтира на відстані:

(11) Вуйко Влодко телефонував до Франківська татові, щоби він переконав мене не відмовлятися від військової підготовки.

Схема КОНТЕЙНЕР накладається на значення мети прийменника до тільки за умови, що орієнтир здатний слугувати вмістищем, тобто орієнтир активує схему КОНТЕЙНЕР, розширюючи мережу значень прийменника. Первинно у відношеннях з орієнтиром-локумом експлікується мета траєктора досягти безпосередньої близькості з орієнтиром, що можемо спостерігати на прикладі (12):

(12) Іншим разом ми відпроваджували когось до нічного поїзда.

1 Пор. з дослідженням В. Еванса і А. Тайлера семантики англійського корелятивного прийменника to, в якому науковці зазначають, що функціональна категорія мети є визначальною для цього прийменника, а ознака 'динамічність' з'являється тільки завдяки контексту і первинно належить дієслову, поряд з яким вжитий прийменник [Evans and Tyler 2004: 16].

У (12) траєктор (ми) не має на меті потрапити всередину орієнтира (поїзда), а лише опинитися біля

нього.

Часто вузький контекст не є достатнім, щоб зрозуміти, чи задіяна схема КОНТЕЙНЕР, як у (13). Для з'ясування мети траєктора (потрапити всередину орієнтира чи опинитися поруч) потрібен ширший контекст

(13) . Така двозначність також свідчить про те, що когнітивна схема КОНТЕЙНЕР властива не самому прийменнику.

(13) Ми поїхали до одного з університетських гуртожитків.

У ролі траєктора може виступати межа орієнтира, перетин якої іншим предметом забезпечує потрапляння всередину орієнтира; орієнтир може бути лише потенційним контейнером, необов'язковим, як у

(14) :

(14) Товариш з плавчинею лежали на канапі перед входом до душової, а я тим часом купався сам-один у неосвітленій воді.

Часом прийменник до репрезентує відношення, в яких траєктор долучається до орієнтира (15), вступає в тісний контакт (16), (17) або стає його частиною (18):

(15) Нас запросили до столу Князя.

(16) Він вирізав з дошки профілі кінської голови, прикріпив їх до палиць, і це були наші коні.

(17) Навіть Святий Миколай залишав свої мандаринки для тети Міри у торбинці, прив'язаній до клямки її покою.

(18) Хліб у надзвичайно великих кількостях додавали до сніданків першокласників.

За допомогою прийменника до може концептуалізуватися простір між траєктором і орієнтиром, до вказує на те, що траєктор розташований на відстані від орієнтира (М. Всеволодова виокремлює значення 'фініш', яке вказує на об'єктивно визначувану відстань між предметом і локумом (19) [Всеволодова 1982: 184 -

187]):

(19) Офіцер погодився, бо до відділка було ще далеко.

Парні просторові прийменники від...до позначають шлях між орієнтиром А, який є відправним пунктом, і орієнтиром Б, який є метою, кінцевим пунктом руху траєктора:

(20) Від Красної Поляни до лісничівки на кордоні треба було ще двадцять кілометрів іти пішки.

(21) Било ]е то оне ]есени када су од Тисе до Тока]а сахративани виногради.

(22) Носио]е пет разделака ко]и су били смештени у тегово] коси попреко, од уха до уха.

Проте не завжди у таких конструкціях орієнтир позначає кінцеву точку руху траєктора (у поєднанні з динамічним дієсловом), орієнтир може бути і місцем певної затримки, тимчасового перебування траєктора (23), на що теж вказує динамічне дієслово, яке вносить це значення у конструкцію, і, до деякої міри, сам контекст [Ивип 1999].

(23) Зато упорно држи на рамену цицани ]астук ко]и ]е узео са кревета, иде од слике до слике и говори нешто у полугласу.

Об'єкт

Далі розглянемо, в які відношення із до вступають об'єктні орієнтири, тобто формально метою траєктора є якийсь об'єкт, хоча фізично - простір навколо суб'єкта:

(24) Небіжка часто приходила до нас, вони з дзядзем сиділи вечорами на лавці під сливками.

(25) У лісі ще траплялися поодинокі партизанські загони, бо лісоруби - тато пішов працювати до них -голосно і монотонно співали, щоб почули лісовики, - ми не хочемо, ми мусимо.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії