А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

б. Позначення інтенсивності кольору радужної оболонки ока, наприклад, світлоокий (із

світлими очима/очами), темноокий (із темними очима/очами), ясноокий (з ясними очима): Часто трапляється так, що дитина народжується зі світлими очима (світло-блакитними або світло-зеленими), але з часом вони темніють і стають темно-сірими або навіть карими. - Звичайно, це спрощена схема, успадкування кольору очей набагато складніше, але в будь-якому випадку кароока дитина у світлооких батьків народитися не може (а ось навпаки - цілком реально) (http://vseznajka.com.ua/?p=7879); Це був серйозний, правильний, православний молодий чоловік з ясними очима - Серйозний ясноокий товариш написав мені, що у нього є духівник, порадами якого він керується (http://depot.in.ua/rozpachu-ne-zdavajjtesja).

2. Статус за фактурою. ОМ: Предмет + фактурою (8 прикладів, 20%). У цьому випадку атрибут вказує на певну фізичну ознаку, зовнішню характеристику очей: каправоокий (з каправими очима), зизоокий (із зизими очима), скалоокий (квазікомпозит), вирлоокий (квазікомпозит), різноокий (з різними очима), сліпоокий (зі сліпими очима), видроокий (з видраними очима), косоокий (із косими очима). Наприклад: Нічними сутінками, як добрі люди йдуть у стебло, тащи з панського ліса, висолопивши язика, грабове ріща, щоби було чим під триніжками закоптити, але слухай, як трава росте! - аби лиха година не наднесла того лісничого з каправими очима!.. - Стояла вона над самим потоком, напротив старої і ще відразливішої гарбарні, відки щотижня два трудоваті каправоокі робітники виносили ношіями спотребований і переквашений луб (dnipro-ukr.com.ua>school literature-3715.html): Цікаво, що в Туреччині єдині тварини, яким дозволяється безперешкодно входити в мечеть, - це саме білі кішки, особливо з різними очима (за легендою пророк Мухаммед був теж різноокий) (uado g.info >porodi-kishok/angorska-kishka. html).

3. Статус за кількістю. ОМ: Предмет + кількість (5 прикладів, 12,5%). Потенційно компонент «-окий» може бути вживаним з будь-яким числівником. Але в нас відзначаються лише ті атрибутивні композити, які відзначаються у словниках української мови, тобто ті, що є загальновживаними: чотириокий (з чотирма очима), одноокий (з одним оком), двоокий (з двома очима), стоокий (зі ста очима), тисячоокий (з тисячею очей). Наприклад: Відьом я відчуваю, як той собака з чотирма очима. - Колись на господарстві нарошне тримали собак з білими цятками над очима, так званих «чотириоких» (lirnyk-sashko.com>date/2011/01); Лихо змальовували як одноокого велетня або як страшну, високу, худорляву, криву, огидну стару-людожерку з одним оком посеред лоба (uk.wikipedia.orgmiki/Лихо).

4. Статус за виразністю. ОМ: Предмет + різновид виразності (5 прикладів, 12,5%): веселоокий (з веселими очима), кислоокий (з кислими очима), грізноокий (з грізими очима), хитроокий (з хитрими очима), гостроокий (з гострими очима). Наприклад: - Гриню, тобі пора женитись, - каже Одарка, приземкувата, веселоока, з напущеною аж на брови хусткою - Бригадиром будівельників тут теж товариш Дорошенкової молодості — Андрій Бойко, жилавий, легкий, ніби висушений часом чоловік з веселими, поривно-молодими очима (О. Гончар. Тронка); Ні міліція, ні червоні жандарі чи, як їх назвав дідок, «круки душоїдні» з гострими очима, ані трішки не зважали на горе - Сидить гостроокий хтось, ніби золотий, цілком литий, - з червонастим виблиском; в короні чудній і пишній одежі (В. Барка. Жовтий князь).

5. Статус за функціональною ознакою. ОМ: Предмет + інтенсивність його дії (3 приклади, 7,5%): швидкоокий (зі швидкими очима), прудкоокий (з прудкими очима), бистроокий (з бистрими очима). Наприклад: І вона скаже, що це приємні створення, гармонійно складене, з швидкими очима (http://uadog.info/mishi-ta-schuri/domovi-mishi.-mishka-norushka.-vidnosini-z-lYudinoYu.html) - Ми зблизилися, бо це ж саме мені заподіяв якийсь швидкоокий мурин під Трентіно (http://chtyvo.org.ua/authors/Andriashyk/LiudY zi strakhu.txt); Воєвода Ольстин Олексич, круглоголовий, чорний, з бистрими, трохи розкосими очима, які він успадкував від матері-ковуйки, гаркавив: - Княже, бгатіє! А повегнімо на Огіль та вдагимо тамтешніх половців! - Святослав - високий, поважний, сивоголовий, з великим гачкуватим носом; Рюрик - молодший, чорночубий, середній на зріст, бистроокий, рухливий і, видно, запальний (http://lib.spnet.ru/koi.pl/SU/UKRAINA/MALIK/cherleni.txt).

6. Статус за розміром. ОМ: Предмет + розмір (2 приклади, 5%): великоокий (з великими очима), вузькоокий (з вузькими очима). Наприклад: Вже видно кошлаті малахаї вершників, широкі вилицюваті обличчя з вузькими очима, криві шаблі при боках - Яка різниця, хто знелюднював наші землі: вузькоокі вершники, пихаті шляхтичі, бундючні арійці чи нахабні будьонівці? (Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.рр).

7. Статус за зразком. ОМ: Предмет + корелятив (2 приклади, 5%): хижоокий (з хижими очима, з очима як у хижака), волоокий (з очима як у вола). Наприклад: Цікаво прослідкувати еволюцію у Гоголя образу диявола, чорта, нечистого - від європейських зразків, від того ж гетевського Фауста до Басаврюка з очима, як у вола, з волоссям, як щетина («Ніч на Івана Купала»), до смішного німця-чортика («Ніч перед Різдвом»)

РОЗДІЛ II. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

(http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show content.php?id=1347) - В порозі гостя стріли високий ставний чоловік у вишиванці та шароварах і волоока білява жіночка в сорочці (Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.).

8. Статус за розташуванням. ОМ: Предмет + розташування (1 приклади, 2,5%): низькоокий (квазікомпозит), наприклад: Не встиг отець Ісакій сісти, як двері знов рипнули i в келію увійшов отець низькоокий, ще й видроокий, з скалкою на одному оці

(http://lib.guru.ua/SU/UKRAINA/NECHUJ LEVIC KIJ/afonskii.txt).

Поняття атрибутивного композитного комплексу, таким чином, дозволяє визначити базові напрямки композитної категоризації однотипних атрибутивних ознак концептів, що об'єктивуються за допомогою однакових за ономасіологічним базисом атрибутивних одиниць. Робота показує, що атрибуція рухається зазвичай у межах однотипного формального та ономасіологічного членування дійсності.

Перспективним постає не тільки створення відповідних лексикографічних праць, що протоколюють однакові за ономасіологічним базисом атрибутивні одиниці, але й інтегрування встановлених ономасіологічних моделей у системи машинного перекладу.

Крім того, перспективним є створення стійкої системи моделей атрибутивної категоризації у системі атрибутивних композитних комплексів.

Література

Блюмина 2009: Блюмина, О.В. Исходные модели образования синтаксических субстантивных композитов - обозначений действия в русском языке [Текст] / О. В. Блюмина // Східнослов'янська філологія. -Горлівка : ГДПІІМ, 2009. - С. 124-130.

Блюміна 2011: Блюміна, О.В. Субстантивні композити зі значенням процесуальності в російській мові [Текст] : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Російська мова» / О. В. Блюміна. -Дніпропетровськ, 2011. - 21 с.

Дьячок 2010: Дьячок, Н.В. Вопрос о семантических и формальных границах номинатем типа «словосочетание + универб» [Текст] / Н. В. Дьячок // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. -Днепропетровск. - 2010. - № 4/1. - С. 104-108.

Капшук 2009: Капшук, Л. К типологии комплексных объединений номинатем [Текст] // Лінгвістичні студії. - Донецьк : ДонНУ, 2009. - № 17. - С. 143-145.

Карлова 2010: Карлова, Т.Є. Ономасіологічний клас предикатів «мислення» у російській та французькій мовах [Текст] / Т. Є. Карлова // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - № 37. -

С. 80-84.

Покотило 2010: Покотило, О. Квазікомпозити англійської мови [Текст] / О. Покотило // Наукові записки Кіровоградського Державного педагогічного університету імені Володимира Вінніченка. - Серія : філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2010. - С. 102-105.

Теркулов 2007: Теркулов, В.И. Слово и номинатема : опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка : монография [Текст] / В. И. Теркулов. - Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. -

240 с.

Теркулов 2010: Теркулов, В.И. Номинатема : опыт определения и описания : монография [Текст] / В. И. Теркулов / научн. редактор М. В. Пименова. - Горловка : ГГПИИЯ, 2010. - 228 с.

Dokulil 1962: Dokulil, M. Tvoreni slov v cestine. I. Teorie odvozovani slov [Text] / M. Dokulil. - Praha : CAV, 1962. - 263 S.

В предложенном исследовании выводится новая композитная единица - атрибутивный композитный комплекс, которая представляет собой совокупность сложных слов, имеющих тождественный формально-семантический ономасиологический базис. Для установления направлений описания указанной единицы автор анализирует атрибутивный композитный комплекс «-окий (с определенными глазами)». Базовым направлением признается установление реестра ономасиологических моделей, в которых этот комплекс реализуется.

Ключевые слова: атрибутивный композитный комплекс, номинатема, ономасиологический базис, ономасиологический признак, ономасиологическая модель.

A new composite unit is produced in the given research. It is an attributive composite complex which is the complex of composites having homogeneous formal semantic onomasiological basis. The author analyses the attributive composite complex ("-okyi", i.e. with the definite eyes"). To establish a list of onomasiological models where this complex is implemented is the basic direction.

Keywords: attributive composite complex, nominatheme, onomasiological basis, onomasiological sign, onomasiological model.

Надійшла до редакції 21 серпня 2012 року

Наталія Пославська

УДК 811.161.2'373.611

ДЕРИВАЦІЙНО РЕЛЕВАНТНІ ПАРАМЕТРИ ДІЄСЛІВ

У статті описано семантико-валентні ознаки дієслів як їх дериваційно значущі параметри. З'ясовано семантичні особливості дієслів як твірної бази, відзначено домінантну роль валентності в девербативних процесах, на прикладі дієслів конкретної фізичної дії показано значення семантики й валентності у віддієслівній деривації.

Ключові слова: дієслово, семантика, валентність, девербатив, дериваційний потенціал, словотвірна парадигма, словотвірне значення.

Важливим завданням основоцентричної дериватології - перспективного напрямку сучасної науки про словотвір, що вивчає дериваційний потенціал різних класів твірних слів, - є встановлення чинників, які зумовлюють семантико-словотвірні трансформації базем. Дослідники словотворчої спроможності тих чи інших угруповань твірних основ намагаються з'ясувати, чому вихідні одиниці, які є конституентами одного класу, відзначаються конгруентними лексико-граматичними ознаками, неоднаково продукують похідні. За спостереженнями науковців, глибину, протяжність, континуум словотвірних значень (СЗ) у структурі словотвірної парадигми (СП) (комплексної класифікувальної одиниці основоцентричної дериватології) зумовлюють різні лінгвальні та екстралінгвальні чинники (див. аналіз питання: [Ґрещук 1995; Бачкур 2002­2003]), однак домінантними факторами, що уможливлюють чи унеможливлюють принципову появу похідного на базі певного твірного, більшість науковців вважає семантику й тісно пов'язану з нею валентність, тобто системні чинники1. Тому дослідження дериваційно значущих параметрів вербативів характеризується актуальністю.

Мета пропонованої розвідки - охарактеризувати семантико-валентні ознаки дієслів як їх дериваційно значущі параметри. Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) описати семантичні особливості вербативів як твірної бази; 2) відзначити домінантну роль валентності в девербативних процесах; 3) на прикладі дієслів конкретної фізичної дії, зокрема деструкції, показати значення семантики й валентності в девербативних актах.

Вагомим детермінантом словотворчої спроможності різних класів твірних слів є їх семантика. Йдеться насамперед про загальнокатегоріальне значення баземи. „Частиномовну належність треба вважати основною характеристикою твірних у плані вивчення їх ролі в словотворчих процесах, оскільки нею окреслюються межі утворення дериватів" [Ґрещук 1995: 9]. Кількісний склад і змістова організація конституентів СП мають „лексичну спрямованість, оскільки всі члени СП відзначаються спільною семантикою, яку передало їм твірне слово. Саме цей факт, факт наявності у членів спільної семантики, дає змогу більш точно встановити структурно-семантичну складність похідних, їх постійні, визначені місцем у парадигмі, словотвірні значення" [Зверев, Дащенко 1982: 106].

Категоріально-граматичним мікрокомпонентом, що визначає належність лексем до континууму вербативів, є сема процесуальності, „яка позначає щось, що протікає в часі, виражає поняття про рух у найширшому розумінні цього слова" [Гайсина 1992: 59]. Дієслово - це частина мови, що позначає процес [Граматика 1979: 310]. Тому СЗ девербативів не можуть вийти за межі семантичного об'єднання „субстанція, ознака, процес, що мають відношення до процесу". Щоправда, з огляду лише на частиномовну належність твірних основ створити цілісне уявлення про їхній дериваційний потенціал складно, адже частини мови як різні лексико-граматичні класи слів неоднаково субкатегоризуються, виділювані в їх межах часткові підкатегорії відмінні і характеризуються різним ступенем узагальнення, різним співвідношенням лексичних і граматичних компонентів [Ґрещук 1995: 10]. Інакше кажучи, „значущість мотивувального слова і мотиватора, що його представляє, в механізмі словотворення визначається не стільки належністю до тієї чи іншої частини мови, в традиційному розумінні цього терміна, скільки його узагальненою лексичною семантикою [Манучарян 1974: 523]". Щодо дієслів, то уточнюють класему процесуальності лексико-граматичні семи дії, стану, відношення, на основі яких виокремлюють три лексико-граматичні розряди вербативів2. Вони протиставляються щодо дериваційної активності: більш продуктивними є дієслова конкретної фізичної дії (КФД), що зумовлено, на думку Т. Кільдібекової, їх більш складною, порівняно з іншими вербативними континуумами, лексико-граматичною конфігурацією [Кильдибекова 1985: 50].

1 „Встановлюючи фактори, які визначають дериваційну поведінку твірного, на нашу думку, принципово важливо розмежовувати, з одного боку, неможливість утворення деривата на базі певного твірного, а з другого, - незасвідченість, відсутність його в мові. Якщо „системними закономірностями в словотворі є всі закономірності, які визначають можливість чи неможливість утворення слів", а „питання про те, що реально увійшло в ужиток - це питання не системи, а норми", то йдеться, отже, про розмежування системних і нормативних явищ" [Ґрещук 1995: 9].

2

Вербативи дії позначають активний, цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт, в результаті чого у ньому відбуваються певні зміни (ламати, дробити, виготовляти, малювати, шити). Дієслова стану маніфестують процес, який замкнутий в суб'єкті. Це може бути фізичний чи психічний стан живих істот (хворіти, спати, сумувати) або фізичний стан неживих істот (світити, горіти). Вербативи відношення виражають різноманітні зв'язки, реляції між предметами та явищами (належати, подобатися, володіти) [Кильдибекова 1985].

© Пославська Н., 2013

Дериваційно значущим для дієслів є подальше членування розрядів на семантичні поля, лексико-семантичні групи (ЛСГ), оскільки „явища . словотворення [дієслова] неможливо переконливо пояснити без звернення до типової лексичної семантики, яка втілена в базових одиницях окремих лексико-семантичних груп" [Лексико-семантические группы 1989: 13]. Лексико-семантичні континууми дієслів диференціюють з огляду на категоріально-лексичні семи, які конкретизують характер дії, стану чи відношення. Наприклад, на основі архісеми руйнування нами здійснено дериваційно релевантну класифікацію лексико-семантичного поля дієслів деструкції (див.: [Пославська 2007]). Межі між семантичними полями, ЛСГ вербативів, як правило, не абсолютні, що зумовлено багатозначністю дієслова. Полісемантична вербативна лексема становить, як відомо, сукупність кількох лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) [Сучасна українська літературна мова 1997: 134]. Так, одне із значень дієслова довбати визначає його належність до угруповання дієслів створення (довбати ополонку), інше - руйнування (довбати стіну). У зв'язку з цим аналіз дериваційної спроможності вербативів слід здійснювати на рівні лексико-семантичних варіантів. При функціонуванні ЛСВ як мотиваційної бази відбувається реорганізація семантики, маніфестація одних і нейтралізація інших елементів змісту. Утворення деривата визначається і частиномовною, і частковими, лексико-граматичними параметрами вихідного найменування, залежить „від наявності чи відсутності в його семантиці таких компонентів, які б сприяли її перетворенню в необхідне нове значення [Янценецкая 1979: 77-78]. Отже, вивчення дериваційної спроможності вербативів, аналіз структури їх СП повинні ґрунтуватися на осягненні усіх потенційних об'єктивацій макро- й мікрокомпонентів їх значення, адже похідні одиниці „маркують наявність / відсутність граматичних і лексичних компонентів вихідного [Яррулина 1980: 14]".

Для осмислення мотиваційних реляцій у сфері віддієслівної деривації релевантним є розуміння сутності категорії виду. Наприклад, особливістю дієслів КФД є те, що вони формують „розгалужені акціональні парадигми, в які входять дієслова з видовим значенням, утворені за допомогою різних префіксів, і лексеми, що виражають додаткові семантичні модифікації" [Кильдибекова 1985: 51], пор.: ламати — виламати, відламати, доламати, зламати, наламати, надламати, обламати, переламати, поламати, розламати. Щоправда, до сих пір залишається відкритим питання, чи є вид словотвірною, чи словозмінною категорією. Це зумовлено тим, що „[у] видовій парі переплелася взаємозалежність словотворення й морфології, що свідчить про незавершеність процесу граматикалізації категорії виду" [УМ 2000: 64]. Йдеться насамперед про відношення між членами видової пари, а не про мотиваційні реляції між безпрефіксними і префіксальними дієсловами, у яких відбулися семантичні зрушення (ламати— надламати, поламати, доламати). Члени видової пари, як правило, кваліфікують як форми того самого слова з ізоморфним лексичним значенням і відповідно перехід дієслова недоконаного виду в доконаний (або навпаки), тобто перфективацію (нищити — знищити) й імперфективацію (знищити — знищувати) розглядають як формотворення (див. аналіз питання: [Авилова 1976: 5-10]). Однак серед багатьох авторитетних лінгвістів побутує думка, що вид спрямований у словотвір. „Структурно-граматичних підстав для визнання "префіксальної" видової пари однією лексемою немає", адже „префікс не можна прирівняти до флексії хоча б тому, що не існує суто видоутворюваних, повністю граматикалізованих префіксів, кожен із префіксів має кілька значень" [Авилова 1976: 32]. Тому дієслова, утворені шляхом перфективації та не ускладнені додатковими змістовими напластуваннями (вказівкою на повторне виконання дії, на рух всередину об'єкта, навколо нього), слід розглядати як такі, у яких відбувся дериваційний крок й кваліфікувати як похідні зі СЗ „довести дію до результату": „Дієслова ДВ є результативними з погляду лексичного значення, тому що вказують на результативну зміну ситуації. Отже, результативне значення як значення результату зміни однієї ситуації іншою можна вважати неодмінним компонентом лексичного значення префіксального дієслова ДВ [Соколова 2003: 84]". Щодо вербативів, утворених шляхом імперфективації від похідних дієслів із результативним значенням, то слід розглядати їх як лексично ізоморфну форму, видову опозицію префіксальної одиниці. Незважаючи на те, що окремі науковці й у рамках суфіксального видоутворення вбачають дериваційний крок, більш поширеним є погляд, згідно з яким імперфективація є граматичною категорією словозмінного типу: „Дієслова недоконаного виду, утворені за допомогою суфіксів імперфективації, послідовно виявляють свою лексико-семантичну ідентичність вихідним дієсловам доконаного виду [Вихованець, Городенська 2004: 226]".

Інтерференція елементів лексичного і граматичного макрокомпонентів у змістовій конфігурації вербативів виявляється не лише на рівні видових ознак, але й - інших категорій. Як зазначає А. Уфімцева, у дієслові більше, ніж в інших частинах мови, перехрещуються, дивно взаємодіють, лексичне й граматичне, власне знакове й структурне значення [Уфимцева 1987: 19]. Тому у змістовій конфігурації дієслів поняттєві мікрокомпоненти, що маніфестують становлення, тривання чи розгортання якогось позначуваного фрагмента дійсності в часовій перспективі, співвідносяться із граматичними семами. Найповніше виявляються взаємозв'язки між граматичними та лексичними семами на рівні лексико-граматичних розрядів, кожен з яких, утворюючи своєрідне лексико-семантичне угруповання, одночасно протиставляються за диференційними граматичними ознаками [Кильдибекова 1985: 185]. Так, дієслова КФД характеризуються тотожністю граматичної і семантичної структур: семантичний зміст „діяч - дія - об'єкт", яке репрезентується значенням активного дієслова і його лівовалентного і правовалентного оточення, відповідає узагальненому граматичному значенню, що передається структурою формальної сполучуваності дієслова С1-Д-С4. Тобто семи активності й цілеспрямованості, іманентні більшості дієслів КФД, корелюють із перехідністю, яка співвідноситься з функціонально-семантичною категорією каузації. Остання, зміст якої орієнтований на передачу суб'єктно­об'єктних відношень, перехрещується із категорією стану, основу якої становить семантична опозиція активність / пасивність дії. Знаходячи свій вияв у способах дієслівного керування, стан одночасно тісно поєднаний із категорією перехідності, адже усі перехідні дієслова можуть виражати значення активної дії, а неперехідні ніколи не виражають. Таким чином, різноманітні категорії вербативів КФД перебувають у відношеннях інтерференції, визначаючи їх дериваційну спроможність, оскільки „сфера словотворення становить собою арену складної і різноспрямованої взаємодії лексичних і граматичних категорій" [Блягоз 1975: 403]. При цьому перехідність, каузацію, стан, результатив кваліфікують як „валентні категорії", оскільки вони характеризують різноманітні зміни взаємовідношень між дієсловом і його актантним оточенням, охоплюють і відображають способи функціонування синтаксичних і семантичних валентностей дієслова і завжди супроводжуються зміною валентної структури речення (див.: [Долинина 1985]).

Валентність становить стрижень змісту вербатива, її варто кваліфікувати як „суперкатегорію", адже вона акумулює, організовує довкола себе різноманітні компоненти значення, у ній перетинаються відображувальні, лексичні, граматичні ознаки дієслів. Так, провідну роль у семній організації дієслів відіграють відносні (синтагматичні) мікрокомпоненти. „У значенні дієслова знаходять своє відображення не лише ознаки процесу, але й ознаки предметів і явищ, втягнутих у процес і охарактеризованих завдяки цьому як учасники процесуальної семантики" [Гайсина 1992: 42]. Лінгвістично релевантні елементи маніфестованої вербативом ситуації представлені у вигляді субстанційних (відносних) і несубстанційних (основних) сем, перші з яких репрезентують дискретно виокремлювані предмети (субстанції) ситуації і їх властивості, другі - процеси (не-субстнції) і їх ознаки. „Несубстанційні семи організовують основну частину лексичного значення дієслова, не знаючи якої неможливо правильно вибрати і належно застосувати те чи інше дієслово. Субстанційні ... відображають функціональні, якісні й кількісні ознаки предметів - учасників позначуваної ситуації" [Гайсина 1982: 62]. Функціональні ознаки учасників ситуації формуються в результаті встановлення між ними зв'язків і залежать від тієї ролі, яку ці предмети виконують у ситуації. Це може бути роль суб'єкта, об'єкта, окрім того, субстанції здатні визначати просторову, часову локалізацію дії, стану чи відношення. З огляду на здатність маніфестувати не предмети позамовної дійсності, а фрагменти-ситуації, дії-відношення, дієслово характеризується релятивною семантикою. На думку багатьох мовознавців, своєрідність значення дієслова вбачається в тому, що воно має синтагматичний статус, становить собою „ніби згорнуте речення" (Ю. Апресян, Н. Арутюнова, С. Кацнельсон, Р. Гайсина, А. Уфімцева), „потребує фразової інтерпретації" [Арутюнова 1986: 342]. У зв'язку з цим провідна роль в осмисленні сутнісних ознак дієслова належить його потенційним сполучувальним характеристикам, тобто валентності. Тому валентність є визначальною категорією вербативів, а отже, регулює їх дериваційну поведінку. Дослідники словотворчого потенціалу дієслів одностайні в тому, що валентність є домінантним детермінантом семантико-словотвірних трансформацій вербативів, тобто немає жодного девербатива, поява якого не зумовлена валентною рамкою дієслова.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії