А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

Интернет-версия издания (2000-2001): Новая философская энциклопедия : в 4 т. / Ин-т философии РАН ; Нац. обществ.-науч. Фонд ; Предс. научно-ред. совета В. С. Степин. - М. : Мысль, 2000-2001. - ISBN 5-244­00961-3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www. vuzlib.com/content/742/94. - Назва з екрана.

Краснобаєва-Чорна 2009: Краснобаєва-Чорна, Ж. Сучасна концептологія : концепт життя в українській фраземіці : монографія [Текст] / Ж. Краснобаєва-Чорна. - Донецьк : ДонНУ, 2009. - 201 с. - 300 прим. - ISBN

978-966-639-420-3.

Лєснова 2004: Лєснова, В.В. Номінація рис людини в українських східнослобожанських говірках : монографія [Текст] / В. В. Лєснова. - Луганськ : Альма-матер, 2004. - 193 с. - 100 прим. - ISBN 966-617-186-4.

Мілєва 2005: Мілєва, І.В. Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України : дис. . канд. філол. наук : 10.02.01 [Текст] / Мілєва Ірина Володимирівна. - Луганськ, 2005. - 203 с.

Плетнєва 2004: Плетнєва, О.Л. Фразеологія говірок центральної Слобожанщини (структурно-семантичний аспект) : дис. . канд. філол. наук : 10.02.01 [Текст] / Плетнєва Ольга Леонідівна. - Х., 2004. -232 с. - Бібліогр. : с. 62-63.

Потебня 1930: Потебня, О.О. З лекцій теорії словесності : Байка, прислів'я, приповідка [Текст] / О. О. Потебня. - Х. : Держвидав України, 1930. - 112 с. - Бібліогр. : с. 124.

Сукаленко 1992: Сукаленко, Н.И. Отражение обыденного сознания в образной языковой картине мира [Текст] / Н. И. Сукаленко. - Киев : Наук. думка, 1992. - 164 с. - Бібліогр. : с. 12-13.

Телия 1996: Телия, В.Н. Русская фразеологія : Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспект [Текст] / В. Н. Телия. - М. : Школа „Языки русской культуры", 1996. -

285 с. - Бібліогр. : с. 241 -242.

СУСГ 2002: Словник українських східнослобожанських говірок [Текст] / уклад. : К. Глуховцева, В. Лєснова, І. Ніколаєнко, Т. Терновська, В. Ужченко. - Луганськ, 2002. - 234 с. - Бібліогр. : с. 178. -150 прим. - ISBN 966-617-097-3.

УВДС 2002: Ужченко, В.Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу [Текст] // В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - 4-е вид. - Луганськ : Альма-матер, 2002. - 263 с. - 200 прим. - ISBN 966-617-104-Х.

Ужченко 2003: Ужченко, В.Д. Східноукраїнська фразеологія : монографія [Текст] / В. Д. Ужченко. -Луганськ : Альма-матер, 2003 - 360 с. - 100 прим. - ISBN 966-617-146-5.

Ужченко 2000: Ужченко, Д.В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 [Текст] / Ужченко Дмитро Вікторович. - Луганськ, 2000. - 248 с.

Философская энциклопедия 1970: Философская энциклопедия [Текст] / Под ред. Ф. В. Константинова. -М. : Советская энциклопедия, 1970. - С. 175-176.

Шкуран 2011: Шкуран, О.В. Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я : дис. . канд. філол. наук : 10.02.01 [Текст] / Шкуран Оксана Володимирівна. - Луганськ, 2011. - 555 с. - Бібліогр. : с. 340-342, 220-555.

В статье репрезентован этноконцепт счастье в составе реципиентной зоны компаративной фразеологии Среднего Подонцовья. Он представлен широким спектром основы сравнения - вродливий, гарний, гожий, красивий, пишний, хороший, естетично вдягнений, рум'яний, стрункий и т.д., что свидетельствует о многоаспектности концепта СЧАСТЬЕ и проявлении особенностей национального миропонимания, характеристики процессов статики и динамики в народной фразеологии при записи дискурсов.

Ключевые слова: концепт, компаративный фразеологизм, реципиентная зона, основа сравнения, этнопространство, Среднее Подонцовье, информанты.

In the article ethnoсoncept HAPPINESS is represented in composition of the comparative zone of the comparative phraseology of Middle Donets. It is presented by the wide spectrum of comparative basis - nice, beautiful, magnificent, good, well dressed, pink, checked, slim, that testifies about the multidemensionalness of the concept HAPPINESS and about the manifectation of national outlook's feature, characteristic of the process of static and dynamic in the people phraseology during the record of discourses.

Keywords: concept, comparative idioms, comparative zone, comparative basis, ethnospace, Middle Donets, informants.

Надійшла до редакції 2 вересня 2012 року.

РОЗДІЛ VIII. ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

Анатолій Загнітко

УДК 81'272

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ БІЛІНГВІЗМУ: АСПЕКТИ, РІЗНОВИДИ, МЕТОДИ

Розглянуто кваліфікаційні ознаки білінгвізму, з'ясовано співвідношення білінгвізму з монолінгвізмом, полілінгвізмом, диглосією, схарактеризовано основні аспекти вивчення білінгвізму, проаналізовано основні методи і методики дослідження білінгвізму з виявом основних моделей співвідношення матричної і гостьової мови.

Ключові слова: білінгвізм, мова, мовлення, полілінгвізм, диглосія, соціолінгвістичний портрет, контрастивний метод, метод помилок, інтроспективні методи.

Дослідження білінгвізму належить до актуальних проблем сучасної лінгвістики в силу активного поширення нерівнорядних його виявів та розширенні його функційного навантаження в різних сферах суспільства, а також формуванні площин активного / пасивного білінгвізму з різним спектром поширення в рамах національності, певних соціальних груп. Узагальнення поняттєво-термінологічних напрацювань у сфері білінгвізму уможливить напрацювання відповідних моделей їхнього прикладного застосування.

Метою аналізу постає встановлення кваліфікаційних і класифікаційних ознак білінгвізму з кваліфікуванням аспектів вивчення білінгвізму. Мета зумовлює необхідність розв'язання відповідних завдань: 1) визначення характерологійних ознак білінгвізму; 2) розкриття співвідношення матричної і гостьової мов у білінгвізмі; 3) з'ясування аспектів вивчення білінгвізму; 4) встановлення основних різновидів білінгвізму; 5) характеристика методів, прийомів і методик дослідження білінгвізму. Новизна аналізу визначувана узагальненням теоретико-прикладних досліджень білінгвізму, розкриттям співвідношення білінгвізму з монолінгвізмом, полілінгвізмом, диглосією, мовою і мовленням, встановленням основних аспектів вивчення білінгвізму. Теоретичне значення дослідження мотивоване обґрунтуванням характерологійних ознак білінгвізму та розкриттям функційного навантаження матричної і гостьової мов у білінгвізмі, характеристикою основних методів аналізу білінгвізму. Теоретичні напрацювання умотивовують практичне значення пропонованого дослідження, що може бути використаним у соціолінгвістичних, лінгвокультурологічних, психолінгвістичних, соціологічних та інших студіях, а також у напрацюванні прикладних моделей формування білінгвальних умінь і навичок.

Білінгвізм (лат. bi - двох + lingua - мова) (двомовність) - у сучасній лінгвістиці має кілька тлумачень і кваліфікацій. Усталеними виступають широке розуміння білінгвізму і вузьке тлумачення білінгвізму. Перше ґрунтується на розумінні білінгвізму як соціолінгвістичної категорії, визначальним компонентом якої постає співіснування двох / трьох мов у суспільстві з їхнім адекватним навантаженням. Таке тлумачення охоплює розгляд білінгвізму як: 1) взаємодію двох або трьох мов у тому самому мовному колективі, мовному соціумі. У цьому просторі розмежовують білінгвізм як соціальне явище та білінгвізм як факт мовленнєвої діяльності мовця. Соціальний білінгвізм - це мовне явище. Білінгвізм як факт мовленнєвої діяльності мовця - вимір мовленнєво-комунікативної діяльності індивідуума; 2) вільне володіння двома мовами (діалектами) і здатність особи або групи осіб користуватись цими двома мовами для забезпечення комунікативних потреб; 3) реалізацію здатності користуватись почергово двома мовами і сама практика почергового спілкування двома мовами. Таке розуміння білінгвізму охоплює практику індивідуального або колективного використання двох мов у межах однієї державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах. Широке тлумачення білінгвізму безпосередньо пов'язане з поняттями мова, мовлення, спілкування, з одного боку, з поняттями диглосія, монолінгвізм, полілінгвізм, з іншого. Зв'язок білінгвізму з мовою та мовленням визначуваний тим, що суспільство користується мовою як системою, що реалізується в мовленнєвих практиках. Білінгвізм ґрунтується на співіснуванні двох мов у суспільстві та відповідних мовленнєвих практиках носіїв мов. Людина або повністю засвоює одну і другу мовні системи, або ж одну засвоює повністю, а друга постає в згорнутому вигляді. Слід пам'ятати, що інколи друга мова може повністю витісняти першу, що зумовлює поступове звуження білінгвальних умінь та активізацію монолінгвальних.

Зв'язок білінгвізму з диглосією (грец. дгуХсоооіа - букв. двомовність) умотивований тим, що диглосія -це одночасне співіснування в суспільстві двох мов або двох різних форм однієї мови, що використовуються в різних функційних сферах. Білінгвізм відрізняється від диглосії, тому що остання як соціолінгвістичний феномен передбачає свідому оцінку мовцями своїх ідіомів за відповідною шкалою "високе - низьке", "урочисте - буденне". Складниками диглосії можуть виступати різні мови (наприклад, французька та російська у дворянському середовищі Росії в кінці XVIII ст.), різні форми однієї мови (літературна мова та діалект, пор.: класична арабська мова та місцеві арабські діалекти), різні мовні стилі (за "теорією трьох штилів": книжний -розмовний). Термін диглосія упроваджено в практику американським лінгвістом Чарльзом Фергюсоном (1950-ті роки). У концепції вченого компонент диглосії з вищим престижем називається мовою (Н) (від англійського High - високий), компонент з нижчим престижем - мовою (L) (від англійського Low - низький). Мова (Н)

© Загнітко А., 2013виступає формалізованішою і використовується як офіційна, її вивчають у школі; мова (L) - менш формалізована і використовується у побутовому спілкуванні, пор.: англо-норманська (Н) та староанглійська (L) мови у період норманського завоювання Англії; французька (H) та ельзаська (L) мови в Ельзасі (Франція).

Білінгвізм пов'язаний з монолінгвізмом - з одного боку, протиставлений йому, з іншого, його функційні вияви ґрунтуються на монолінгвізмі. Білінгвізм безпосередньо пов'язаний з полілінгвізмом, тому що останній передбачає функційний вияв у суспільстві більше двох мов і вільне користування членами відповідної спільноти трьома і більше мовами. Без білінгвізму не може існувати полілінгвізм, але без полілінгвізму цілком вільно виявлюваний білінгвізм. Активне опрацювання питань білінгвізму розпочалось у ХІХ ст. (І. Бодуен де Куртене, Г. Грюнбаум, О. Потебня, Г. Шухардт та інші). Найінтенсивніше його почали вивчати у ХХ ст. (В. Богородицький, Є. Поливанов, Л. Щерба та ін.). Особливий внесок у дослідження загальнопоняттєвого розуміння білінгвізму та окремих його виявів належить В. Сімовичу, І. Огієнку та ін. Свого часу О. Потебня стверджував, що необхідно якнайґрунтовніше вивчати рідну мову, на якій формуються найнеобхідніші мовленнєві здібності, психологічні аперцепції тощо. Розвитком його ідей постало розмежування абсолютного білінгвізму (однаково досконале володіння двома мовами) і денаціонального білінгвізму (масове оволодіння з дитячого віку другою мовою, що призводить до послаблення національно-мовних традицій). Чинниками, що сприяють свідомому збереженню позицій рідної мови за умов двомовного навчання, виступають: 1) розвиток рідної мови повинен випереджати вивчення другої / других мов за рахунок збільшення питомої ваги рідної мови під час навчання; 2) мова учнів має бути рідною для (більшості) вчителів, і вони мають гарно нею володіти. За О. Потебнею, друга мова психологічно змінює людину. Білінгвізм охоплює таку діяльність людини, за якої два мовні коди впливають на особистість.

Особливо ґрунтовні дослідження білінгвізму починаються в 70-ті роки ХХ ст., що пов'язано з концептуальними працями У. Вайнрайха. І. Огієнко, досліджуючи проблему білінгвізму, велику увагу зосереджував на знанні саме рідної мови. Щодо поведінки в білінгвальних умовах, науковець наголошував на тому, щоб: 1) шанувати чужу мову, але вимагати, щоб шанували і твою; 2) серед своїх у чужій країні розмовляти рідною мовою; 3) у чужинця розмовляти його мовою, але коли до тебе приходить чужинець, що розуміє твою мову, розмовляти із ним своєю рідною. У другій половині ХХ - початку ХХІ ст. основні аспекти білінгвізму. опрацьовувалися низкою лінгвістів (В. Аврорін, Х. Багіроков, Ю. Дешерієв, Л. Масенко, Л. Нікольський, Я. Радевич-Винницький, Л. Ставицька, О. Тараненко, О. Ткаченко, В. Труб, О. Швейцер, Н. Шумарова, В. Ярцева та ін.).

Білінгвізм опрацьовують у кількох аспектах: лінгвістичному, психологічному, психолінгвістичному, когнітивному, соціологічному, соціолінгвістичному, педагогічному, філософському, культурологічному та інших.

Лінгвістичний аспект вивчення білінгвізму передбачає: 1) аналіз співвідношення структур (та їхніх елементів) двох взаємопов'язаних мов; 2) дослідження специфіки функціонування мов у двомовному середовищі; 3) виявлення диференційних ознак кожної з мов, якими послуговуються на досліджуваній території, встановлення спільних і відмінних рис у фонетиці, морфології, синтаксисі тощо; 4) дослідження явищ транспозиції та інтерференції в кожній із співвикористовуваних мов. Аналіз співвідношення структур двох взаємопов'язаних і контактних мов має завданням глибинний і поверхневий розгляд співвідношення / неспіввідношення структурних особливостей таких мов і вияв структурних особливостей кожної з мов для використання у процесі навчання другій мові. Структурна взаємодія мов зумовлює зміни у функціонуванні певних мовних одиниць. Дослідження специфіки функціонування мов у двомовному середовищі кінцевою метою ставить завдання встановлення функційного навантаження кожної з мов і визначення особливостей функційного дублювання або ж взаємозаміни мов. На потреби білінгвізму суттєвою мірою зорієнтований вияв диференційних ознак кожної з мов, якими послуговуються на досліджуваній території, з'ясування спільних і відмінних рис у фонетиці, орфоепії, морфології, синтаксисі для належного застосування у відповідних методиках навчання та уникнення відповідних помилок. Практичні вимоги білінгвізму зреалізовуються в дослідженні явищ транспозиції та інтерференції в кожній зі співвикористовуваних мов та окреслення реальних і гіпотетичних меж транспозиції (перенесення функцій тих чи тих морфологічних, синтаксичних форм), інтерференції (семантичної, лексичної) для напрацювання моделей їхнього уникнення в гостьовій і матричній мовах.

Лінгвістичний аспект білінгвізм сконцентровує свою увагу на встановленні значущості внутрішніх (структурних) і зовнішніх (соціальних) чинників білінгвістичної взаємодії лексики та визначенні спільного соціального субстрату обох мов. Застосування відповідних методів і методик уможливлює розкриття розбіжностей у поширенні одиниць специфічного слововжитку з-поміж різних соціальних груп інформантів (жаргонізми, екзотизми тощо).

Психологічний аспект прогнозує вирішення таких основних питань: 1) дослідження механізмів мовленнєвої діяльності білінгвів; 2) аналіз виявів єдності мови і мислення за умов білінгвізму; 3) вивчення механізму виявлення явищ транспозиції та інтерференції на різних етапах засвоєння другої мови; 4) розгляд наявності / відсутності іншомовного мислення (людина мислить рідною мовою). Дослідження білінгвізму як двомовного мовлення у психологічному аспекті часто ґрунтується на моделі М.Ф. Гарета, опрацьованій як розвиток концепції В. Левелта, що містить три основні компоненти: 1) концептуалізатор (conceptualizer) -нелінгвістичні дословесні повідомлення; 2) формулятор (forrmuaror) - трансформує цей зміст у лінгвістичне повідомлення; 3) артикулятор (artykulator) - витворював власне-зовнішнього мовлення. У цьому розрізіособливо важливим виступає встановлення психологічних основ перемикання кодів у білінгвальних ситуаціях, спонтанної та свідомої інтерференції. Білінгвальним мовленням у психологічному аспекті постає чергування активності двох мов з відповідним психологічним комфортом або дискомфортом. Переважною більшістю лексикону білінгва є леми (lemma). Лема - це та частина лексичної інформації мовної одиниці, що охоплює семантичний, синтаксичний, інколи і морфологічний аспекти. Леми виступають джерелом базових даних для побудови поверхневих синтаксичних структур. Леми пов'язують поняття з граматичною функцією. Одним з визначальних складників психологічного розгляду білінгвізму постає тлумачення моделі породження мовлення. Остання є основою моделі рамки матричної мови, основними компонентами якої виступають: 1) різниця між матричною та гостьовою мовами; 2) відмінність між повнозначними і службовими морфемами. Матрична мова визначає морфосинтаксичну рамку у висловленнях з кодовими перемиканнями на ґрунті двох принципів: порядку морфем і службових морфем, що встановлюють порядок морфем і забезпечують речення синтаксично релевантними морфемами з обох мов, водночас обмежують роль гостьової мови у складі речення. Ситуативно комунікативні моделі можуть сильно або слабко активізувати присутність гостьової мови, що зумовлює більшу або меншу частотність тих чи тих перемикань гостьової мови. У конструюванні рамки з компонентів обох мов усі основні лінгвістичні операції визначувані матричною мовою, тобто матрична мова встановлює порядок морфем і виявляє синтаксично релевантні системні морфеми. Суттєвими постають у моделі матричної мови: а) рамка (структура, що передує поверхневій реалізації речення); б) лема (абстракція, що не виступає у поверхневій структурі, але зумовлює появу в них лексем). Модель матричної мови уможливлює вирішення таких завдань у теорії білінгвізму: 1) передбачити форму висловлень з перемиканням кодів для встановлення, які висловлення з перемиканням кодів оформлені правильно, а які - неправильно; 2) запропонувати пояснення відмінностям у появі морфем матричної мови і гостьової мови у внутрішньо фразових перемиканнях кодів за допомогою моделі мовленнєвопродукування. Сама модель рамки матричної мови ґрунтується на психолінгвістичних дослідженнях, особливо - на аналізі мовленнєвих помилок, а також окремих різновидів афазії.

Інколи вважають, що повністю еквівалентне володіння двома мовами неможливе. Тому обґрунтування абсолютного білінгвізму, що основується на ідентичному володінні мовами в усіх ситуаціях спілкування, є дещо умовним. Умотивовано це тим, що набутий досвід за допомогою однієї мови, обов'язково відрізняється від досвіду, засвоєного шляхом вживання іншої мови. Використання мов часто залежить від ситуації спілкування. Підтвердженням цього може бути надання переваги одній мові в умовах освіти, науки, а в емоційних життєвих ситуаціях - іншій. Це певною мірою суперечить усталеним уявленням психологічної природи білінгвізму. З позицій психологічних механізмів мовленнєво-мисленнєвої діяльності слід говорити про різні засоби вербалізації емоцій, особливості вираження різними мовами. У межах психологічного аспекту білінгвізму інколи досліджують у рамах діяльнісного підходу, що передбачає розгляд білінгвізму в розрізі функціонування мовленнєвої діяльності активного суб'єкта. Це дозволяє диференціювати різні функційні навантаження білінгвальних умінь у відповідних комунікативних ситуаціях. Діяльнісний підхід до розгляду білінгвізму в сучасній лінгвістиці значною мірою домінує, тому що він охоплює закономірності освоєння дійсності суб'єктом пізнання і визначення функційного навантаження мов у відповідних ситуаціях спілкування. Діяльнісний підхід уможливлює встановлення кроків та етапів мовленнєвої діяльності людини, зокрема і в процесі оволодіння іноземною мовою. Дослідження продуктивного (породжувального) білінгвізму ґрунтується на тому, що основу білінгвізму становлять спільні мовні механізми - рідної та іншої мови. Перемикання мовних кодів відбувається тому, що такі коди ізоморфні: основу їхньої структури становлять спільні принципи. Особливе значення має встановлення двох аспектів: 1) визначення тих мовленнєвих механізмів і процесів, що умотивовують процес мовленнєвої діяльності людини безвідносно до використовуваної в цьому контексті мови; 2) з'ясування специфіки оволодіння мовами, що постають універсальними для рідної мови й іншої мови. У тлумаченні білінгвізму часто мають підґрунтям теорію потрійності мовних явищ: 1) мовленнєва діяльність, виявлювана у процесах говоріння і розуміння; 2) мовні системи (результати розуміння в конкретну епоху розвитку суспільства, що зафіксовані у граматиках, словниках); 3) мовний матеріал (сукупність усього продукованого мовною спільнотою). Мовленнєва діяльність людини - це складний механізм людини, який можна витлумачувати як мовленнєву організацію індивіда. У теорії білінгвізму мовленнєва організація визначає мовленнєву діяльність та її вияви у мовному матеріалі та мовних системах. Саме тому мовленнєву організацію в білінгвізмі можна кваліфікувати як універсальний механізм оволодіння мовою, тому що він не залежить від рівневих особливостей матричної мови - лексичних, морфологічних, синтаксичних та інших. Оволодіння будь-якою мовою - це оволодіння мовленнєвою діяльністю. Тому теорія білінгвізму, формування білінгвальних умінь повинні ґрунтуватися на загальних закономірностях мовленнєвої діяльності людини.

Психолінгвістичний аспект розгляду білінгвізму постає через активне використання концепцій рамки моделі матричної мови, моделі гостьової мови, мовленнєвих помилок тощо. Мовленнєві помилки наявні на мовних ярусах. З-поміж фонетичних помилок релевантними для моделі рамки матричної мови є "сплутування / змішування звуків", а з-поміж лексичних - бленди, субституції, взаємозаміни, для морфології - суттєвим є "морфологійне дублювання", тобто одна основа (з гостьової мови, а не матричної мови) має афікси і з гостьової мови, і з матричної мови (пор. постійне переміщення показників множини іменникового числа в українсько -російському та російсько-українському білінгвізмі і под.).

Дослідження білінгвізму в когнітивному аспекті передбачає його аналіз у контексті репрезентації знань людини. Білінгвізм відбиває специфіку її індивідуальної когнітивної і мовної картини світу, уможливлює простеження рівнів картин світу та встановлення специфіки концептуалізації і категоризації світу обома мовами. Особливо актуальним виступає встановлення специфіки мовленнєво-мисленнєвих механізмів, закономірностей перемикання кодів у моделі рамки матричної мови і гостьової мови з виявом перечення параметрів концептів, ознак категорій однієї мовної системи в іншу, зазвичай, матричної мови в гостьову.

Когнітивний аспект вивчення білінгвізму ґрунтується на дослідженні особливостей формування і функціонування когнітивних структур у свідомості білінгвів, тому що свідомість виступає цінністю індивідуума. Тут важливим є розмежування "природженості" механізму мовної здібності і "набутої" мисленнєвої здібності, з яким пов'язане поняття мовної здібності. Здібність - потенційна готовність носіїв мови до розуміння і витворення мовлення. З останніми корелює поняття компетенції, що передбачає знання певних неусвідомлюваних / усвідомлюваних мовних правил та уміння користуватися ними в конкретній комунікативній ситуації. Для когнітивного аспекту білінгвізму важливим є розмежування понять мовна компетенція і використання мови. Мовна здібність - це когнітивна система (компонент свідомості-розуму людини). Формування білінгвальних умінь ґрунтується на мовній здібності. Мовна компетенція - засвоєння, усвідомлення мовних норм, що склалися історично в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та уміння індивідуума належним чином використовувати набуті знання і сформовані уміння. Мовна компетенція охоплює низку особливих здібностей, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, настанов для успішної реалізації мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування. Наявна певна основа інтелектуальних дій, що забезпечують перехід від авербальної знакової діяльності до вербальної. Етапність руху від думки до слова у процесі породження висловлення уможливлює встановлення глибинних структур матричної мови, що можуть застосовуватися в опрацюванні гостьової мови. Особливо важливим є перехід від глибинної структури до поверхневої. Поверхнева структура - це кінцеве оформлення висловлення в граматичних і фонетичних планах матричною або гостьовою мовами. Актуальною є проблема взаємовпливу механізмів породження мовлення рідною мовою і механізмів породження мовлення мовою, що вивчається. Мисленню гостьовою мовою притаманна специфіка в порівнянні з "мисленням матричною мовою". На ґрунті мовної компетенції виявляється мовленнєва компетенція, що постає як уміння адекватно користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання), використовувати для цього мовні і позамовні засоби мовлення (міміка, жести, рухи, інтонація). Мовна компетенція є ґрунтом використання мови в усіх можливих ситуаціях з адекватним вираженням думки і почуттів.

Оволодіння концептом, його структурою і змістовим наповненням в індивідуума відбувається тільки на ґрунті наявного в нього асоціативно-аперцептивного мислення. Білінгв - це індивідуум з особливою мовною конфігурацією, що формується під впливом двох співвиявлюваних мов. У структури свідомості білінгва активно втручається іншокультурна концептуалізації дійсності. Важливим постає встановлення процесу формування інваріантного образу світу в білінгва другою мовою, активізація окремих його компонентів.

У соціологічному аспекті білінгвізм вивчають через: 1) вияв комунікативних функцій кожної з мов, якими послуговується мовна спільнота; 2) аналіз соціального престижу мови як результату поширення геокомунікативної і геополітичної сфери функціонування досліджуваної мови; 3) вивчення інструментальної цінності мови для кожного з мовців, які нею послуговуються; 4) дослідження мовної політики країни; 5) розгляд значущості мови у певному суспільстві як складника національної культури. Наявні певні розбіжності в поширенні мовних одиниць з-поміж різних соціальних (корпоративних) груп. Тому важливим постає встановлення комунікативних функцій кожної з мов, поширених на тій самій території, і визначення ознак домінування однієї з них у відповідних функціях. Останнє прямо корелює з проблемою престижності мови і в загальнонаціональному просторі і в рамах певного покоління (генерації), окремої території (так, наприклад, з-поміж молодшого покоління Нижньої Лужиці (Федеральна земля Бранденбург (Федеративна Республіка Німеччина)) досить низьким є статус нижньолужицької мови, що засвідчує її частковогенераційний статус). Соціальний престиж мов можна встановити через аналіз освітнього рівня різних соціальних груп і поширення / непоширення в цих групах, а також шляхом розкриття функційного навантаження мов у комплексі соціально-мовних потреб тих чи тих корпоративних утворень. Соціологічний аспект білінгвізм сконцентровує увагу на дослідженні мовної політики держави, визначенні її пріоритетів і ціннісних орієнтацій, спрямування на формування паритетності мов чи витворення повного домінування однієї з мов. Розгляд білінгвізму зорієнтований також на з'ясування навантаження мови у спільноті як складника національної культури. Соціологічний аспект білінгвізму повинен враховувати активні вияви різних чинників - кожного окремо і їхню сукупність: демографічних, етнічних, конфесійних, історичних, а також особливості розселення людей, їхню кількість. Не менше значення відіграють традиції відповідного регіону.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії