А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

Метод аналізу помилок у білінгвізмі основується на відповідній технології аналізу помилок у рідній мові, що використовується для: 1) вияву особливостей породження та розуміння мовлення, моделювання таких процесів; 2) встановлення закономірностей оволодіння рідною мовою; 3) розв'язання практичних завдань відновлення мовлення за афазії. Метод аналізу помилок передбачає їхнє диференціювання як фактів похибок у потоці мовлення внаслідок збудження, втоми і як типових відхилень від правил другої мови. Перші помилки легко самокоригуються, останні - вимагають поглибленої мовленнєво-мисленнєвої роботи, вони відбивають певні етапи та рівні оволодіння другою мовою ("помилки розвитку", генетичні помилки). За характерологічними особливостями таких помилок можна простежити ґенезу білінгвальності, етапи засвоєння другої мови або хід оволодіння рідною мовою. Аналіз таких помилок уможливлює вияв стратегій, використовуваних індивідами для полегшення завдань в оволодінні другою (гостьовою) мовою. Подібними стратегіями вважають: а) надгенералізацію (ті, хто навчаються, виходять за рамки деяких правил, тому що вони не сприймають визначені явища як ті, що різняться); б) ігнорування обмежень на застосування певного правила, тобто поширення правила на контексти, в яких воно в гостьовій мові не використовується (поширення на ґрунті аналогії; неповне використання правила у зв'язку з використанням простіших правил; формування хибних гіпотез щодо мовних явищ, що вивчаються, як результат неправильного розуміння певних характеристик, властивих мовним явищам гостьової мови). У теорії білінгвізму особливо актуальним виступає застосування методу аналізу помилок з позиції мовленнєвої діяльності індивіда, етапів цієї діяльності та застосування білінгвальних умінь ним.

Інтроспективні методи звертаються безпосередньо до того, хто навчається, його інтуїції в оволодінні гостьовою мовою. У цьому разі інтроспекція - це самоспостереження людини за внутрішнім плином власного психічного життя. Важливим є звернення до суджень тих, хто навчається гостьовій мові, та встановлення закономірностей опрацювання ними мовної інформації у продукуванні текстів. З лінгвістики було запозичено метамовні судження, із соціології - почерпнуто шкалування, використання питальників, інтерв'ювання, групові дискусії. За допомогою інтроспективних методів встановлено, які процедури у вивченні другої мови є ефективними за відповідної постановки мети. Інтроспекція можлива для дослідження стратегій використання знань процедурного зразка, коли 1) ті, хто навчаються, зіштовхуються із певного ступеня труднощами (щось розуміється легко та опрацьовується автоматично, а складні фрагменти вимагають усвідомленого застосування певних стратегій навчання і допускають інтроспекцію); 2) окремі види робіт (диктанти, перекази, твори) вимагають концентрації уваги на тому, що підлягає переопрацюванню, і ті, хто навчаються, є свідомими цього, тому що в інших ситуаціях вони виконують такі дії автоматично; 3) того, хто навчається, можна призупинити в ході виконання певного завдання так, щоб зробити доступним для інтроспекції те, що здебільшого автоматизовано. Інтроспективний підхід постав як результат усвідомленої необхідності переходу від аналізу продуктів діяльності суб'єкта (аналіз помилок тощо), до процесуальних можливостей оволодіння мовою.

Останнім часом поширена думка, що найоптимальнішим підходом до дослідження особливостей оволодіння гостьовою мовою є комплексний підхід до вивчення продуктивного білінгвізму, що враховує напрацювання контрактивного аналізу, методу аналізу помилок, інтроспективного підходу і зіставляється з усім спектром мовленнєво-мисленнєвих механізмів та етапами породження мовленнєвої діяльності людини.

Застосування соціологічних методів уможливлює встановлення макроситуацій та мікроситуацій активно-пасивного білінгвізму в загальнодержавному просторі, окреслення перспективи розвитку білінгвізму. Так, відома білінгвальна ситуація на фінляндських землях у той час, коли вони входили до складу Російської імперії, мала несподіваний розвиток внаслідок оптимального напрацювання перспектив розвитку шведсько-фінського і фінсько-шведського білінгвізму. Відомо, що у Фінляндії на той час сформувалося дві течії мовної політики -фенномани (прихильники фінської мови) і свеномани (прихильники шведської мови). Адміністративна підтримка була в перших, що мотивувалось прагненням тодішньої Російської влади щонайбільше віддалити

Фінляндію від Швеції. Унаслідок цього протягом ХІХ ст. фінська мова втратила свою селянську обмеженість, нею заговорило фінське місто, селяни і сільське духівництво, інтелігенція, робітники, урядовці. Міцні позиції шведської мови зберігалися тому, що початково державною мовою Фінляндії була шведська (і досі в Фінляндії частина місцевої літератури твориться шведською мовою). Шведська меншина ніколи не була налаштована проти державності Фінляндії, тому у Фінляндії не виникло жорсткого протистояння двох мов. Шведська мова має статус державної у Фінляндії: її вивчають у фінських школах, а фінську у шведських, що умотивовано також тим, що шведська мова пов'язує Фінляндію з іншими країнами Скандинавії - вона зрозуміла в усіх цих країнах. Показовим є той факт, що за таких сприятливих умов чисельність носіїв шведської мови в загальній кількості населення Фінляндії постійно скорочується: у ХУІІІ ст. вони становили 20 % населення Фінляндії, у середині ХІХ ст. - 15 %. Тому рівень поширення шведської з-поміж фінів є нижчим, ніж рівень поширення фінської серед шведів. Причин цьому кілька, з-поміж яких суттєвою постає і тенденція до асиміляції. Визначення загальної картини поширення фінської і шведської мов у Фінляндії, аналогійно - іспанської та каталонської в Іспанії та ін. неможливо без застосування методу соціолінгвістичного портретування.

Теорія білінгвізму зокрема і білінгвологія загалом активно поповнюються новими методами, прийомами і методиками дослідження білінгвальних ситуацій, білінгвальних умінь у статиці та динаміці. Аналіз закономірностей вивчення гостьової мови вимагає застосування методик розгляду перемикання кодів тощо. Проблема білінгвізму, його теоретичного осмислення і практичного вияву вимагає висвітлення в різних аспектах і встановленні просторових наповнень білінгвізму з його активними і пасивними виявами, що і зумовлює перспективу дослідження.

Література

Бодуэн дэ Куртенэ 2004: Бодуэн дэ Куртенэ, И.А. Введение в языковедение [Текст] / И. А. Бодуэн де Куртенэ. - [6-е изд.]. - М. : УРСС, 2004. - 222 с.

Вайнрайх 1979: Вайнрайх, У. Языковые контакты : Состояние и проблемы исследования [Текст] / У. Вайнрайх. - К. : Вища шк., 1979. - 263 с.

Дешериев 1983: Дешериев, Ю.Д. Социолингвистические проблемы функционирования системы массовой коммуникации в СССР [Текст] / Ю. Д. Дешериев // Язык в развитом социалистическом обществе. -М. : Наука, 1983. - 256 с.

Жлуктенко 1974: Жлуктенко, Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия [Текст] / Ю. А. Жлуктенко. -К. : Вища шк., 1974. - 176 с.

Загнітко 2007: Загнітко, А. Сучасні лінгвістичні теорії : монографія [Текст]. - Вид. 2-ге, випр. і доп. / А. Загнітко. - Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. - 219 с.

Мова і мовознавство 2007: Мова і мовознавство в духовному житті суспільства : монографія [Текст]. -К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - 352 с.

Огієнко 1994: Огієнко, І.І. Наука про рідномовні обов'язки : рідномовний катахезис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства [Текст] / І. І. Огієнко. - Факс. вид. - К. : АТ „Обереги", 1994. - 72 с.

Серебренников 1970: Серебренников, Б.А. Общее языкознание : Формы существования, функции, история языка [Текст] / [отв. ред. Б. А. Серебренников]. - М. : Наука, 1970. - 597 с.

Швейцер 1976: Швейцер, А.Д. Современная социолингвистика : Теория, проблемы, методы [Текст] / А. Д. Швейцер. - М. : Наука, 1976. - 175 с.

Dixon 1977: Dixon, R.M.W. The Rise and Fall of Languages [Text] / R. M. W. Dixon. - Cambridge : Cambridge University Oress, 1977. - 296 pp.

Рассмотрены квалификационные признаки билингвизма, раскрыто соотношение билингвизма с монолингвизмом, полилингвизмом, диглосией, проанализированы основные методы и методики исследования билингвизма с определением основных моделей соотношения матричного и гостевого языка.

Ключевые слова: билингвизм, язык, речь, полилингвизм, диглоссия, социолингвистический портрет, контрастивный метод, метод ошибок, интроспективные методы.

Qualifying features of bilingualism are considered, correlation of bilingualism with monolingualism, multilingualism, and diglossia are disclosed, the main methods and techniques for the study of bilingualism to the definition of the basic models of the relation between matrix and guest languages are analyzed.

Keywords: bilingualism, language, multilingualism, diglossia, sociolinguistic portrait, comparative method, method of errors, introspective methods.

Надійшла до редакції 5 червня 2012 року.

РОЗДІЛ ІХ. ЕТНОЛІНГВІСТИКА ТА ОНОМАСТИКА: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Євгенія Сисоєва

УДК 81'37

ЗАГАЛЬНА СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНГЛІЙСЬКИХ ОЦІННИХ АНТРОПОНІМІВ

Стаття присвячена опису загальної методики аналізу семантичних особливостей оцінних антропонімів. Здійснено семантичну класифікацію оцінних антропонімів (ОА), проаналізовано співвідношення позитивно- та негативно-оцінних антропонімічних одиниць у семантичних класах, групах та підгрупах та схарактеризовано ціннісні стереотипи та пріоритети учасників іменування англійської лінгвокультури. Корпус мовного матеріалу було проаналізовано з погляду семантичних ознак одиниць, актуалізаторів оцінки, знаку оцінки ("+" / "—"), активності у процесі надання імені.

Ключові слова: оцінний антропонім, позитивно-оцінний антропонім, негативно-оцінний антропонім, актуалізатор оцінки, антропонімічна система, мотив надання імені.

Актуальність дослідження зумовлена лінгвокультурологічним підходом до вивчення семантико-словотвірного і функційно-стилістичного потенціалу оцінних антропонімів, які формують значний шар англійського антропонімікону. Такий ракурс дослідження розкриває роль оцінних антропонімів у реконструюванні фрагментів англійської ціннісної картини світу, пов'язаних зі стереотипами та пріоритетами мовців у процесі надання імені.

Метою дослідження є встановлення та опис семантичних особливостей оцінних антропонімів як значного шару одиниць англійського ономастичного простору. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) обґрунтувати теоретичні засади дослідження семантики оцінних антропонімів, визначити специфіку їхнього значення; 2) виявити основні мотиви надання імені та встановити роль оцінного компонента значення антропонімів у процесі надання імені; 3) на основі запропонованих критеріїв виокремити оцінні антропоніми із загального антропонімічного фонду англійської мови; 4) описати систему актуалізаторів оцінки у значенні ОА та здійснити семантичну класифікацію англійських ОА, дослідити їхні семантичні особливості та проаналізувати аксіологічні зміни в їхній семантиці.

1. Методи дослідження семантики оцінних антропонімів

Антропоніми являють окремий клас іменників з ускладненою семантикою, тобто план змісту слова має прихований, неявний характер, який досить складно визначити і описати. Теоретична та емпірична частина дослідження семантичної структури та значення власних імен базується на працях А.В. Беспалової [Беспалова 1984, 1991], В.І. Болотова [Болотов 1972], В.Д. Бондалетова [Богдалетов 1983], Є.М. Верещагіна [Верещагін 1990], Л.В. Гнаповської [Гнаповська 1999], Є.Ф. Даниліної [Даніліна 1969], І.Г. Добродомова [Добродомов 1982], В.М. Кам'янця [Кам'янець 2001], В.Г. Костомарова [Костомаров 1990], В.А. Ніконова [Ніконов 1970], Т.І. Семенова [Семенова 1990], В.Е. Сталтмане [2009], О.В. Суперанської [2009], Ф. Атлі [Utley 1993], Г. Беррі [Barry 1995], Г. Сренсена [Srensen 1996], В. Ніколайзена [Nicolaisen 1978], Дж. Сірля [Searle 1991], Ф. Симмондза [Simmonds 1996] та ін.

Специфічний лінгвістичний статус ОА як шару одиниць, вивчення яких входить до кола питань лінгвокультурології та ономастики зумовив використання таких методів дослідження семантики ОА: описового методу, етимологічного методу, методу компонентного аналізу, лінгвокультурологічного та кількісного аналізу.

Під методом найчастіше розуміють систематизовану сукупність кроків, які слід здійснити для виконання певного завдання, досягнення мети. Кожен метод характеризується власною сферою застосування та досліджує окремі аспекти та якості об'єкта.

Сутність описового методу полягає у спостереженні, узагальненні, інтерпретації та класифікації мовного матеріалу [Суперанська 2009 : 36]. Результатом спостереження є виокремлення ОА із загального фонду антропонімів англійської мови. Корпус мовного матеріалу, що став основою цього дослідження, налічує 3275 антропонімів. Мовні одиниці добиралися зі спеціалізованих антропонімічних словників та джерел художньої літератури з урахуванням критеріїв добору матеріалу. Наявність оцінного компонента у значенні антропонімів визначалась на основі системи лексикографічних прийомів - словникових позначок, маркерів, графічних та пунктуаційних прийомів, вказівок на наявність оцінних лексем у внутрішній формі імен. Узагальнення пов'язане із синтезом подібних сем у значенні ОА у повну семантичну структуру. Інтерпретація являє собою аналіз ОА в діахронічному плані, тобто розгляд хронологічних етапів розвитку семантики ОА. У цьому дослідженні релевантним є визначення періоду набуття антропонімом оцінного компонента значення, оскільки така інформація може стати визначальним чинником для учасників надання імені.

Етимологічний метод застосовується при аналізі внутрішньої форми ОА. У пропонованому дослідженні етимологічний метод є одним з базових, оскільки етимологія апелятива - це один з актуалізаторів оцінки антропонімічних одиниць. Як зазначає В.М. Телія, фундаментом (мотивувальним підґрунтям) виявлення оцінки стає внутрішня форма антропонімів, а на це мотивувальне підґрунтя "нашаровується емотивна модальність".

© Сисоєва Є., 2013

Згідно з концепцією В.М. Телія, емотивна модальність, як і оцінка, є обов'язковим компонентом конотативного значення слова.

Специфіка методу компонентного аналізу полягає у виокремленні мінімального набору ознак, властивих певній категорії мовних одиниць [Суперанська 2009: 51]. Одна і та сама семантична ознака ОА може мати неоднаковий статус: від компонента диференційної ознаки (фонові компоненти семантичної структури антропоніма), до категоріального, релевантного для всіх особових імен (базові компоненти семантичної структури антропоніма). За наявності диференційних сем у значенні ОА корпус дослідження було класифіковано на семантичні класи, групи та підгрупи.

Лінгвокультурологічний аналіз застосовувався для опису специфіки англійської ціннісної картини світу та виявленню впливу національно-культурних чинників на формування оцінного значення антропонімічної лексики. У результаті аналізу було виявлено ціннісні пріоритети та стереотипи англійців у процесі надання імені.

Використання кількісного аналізу дозволило визначити продуктивність одиниць різних семантичних типів та інтенсивність збагачення новими оцінними пропріальними одиницями різних семантичних класів і груп, а отже, і антропонімічної системи англійської мови в цілому.

Сукупність вищезазначених методів дослідження мовного матеріалу уможливлює виявлення та опис структурно-семантичних та функціонально-стилістичних особливостей ОА в англійській мові.

2. Семантична класифікація оцінних антропонімів

Компонентний та етимологічний аналіз ОА дозволив виявити набір семантичних ознак досліджуваних мовних одиниць. У результаті аналізу встановлено, що базовими елементами лексичного фону ОА є етимологія апелятивної основи та культурно-історичний компонент (енциклопедична інформація про ім'я [Верещагін

1990]).

2.1. Актуалізатори оцінки у значенні антропонімів

Специфічна семантика антропонімічної лексики дає можливість виділити два типи актуалізаторів оцінки: етимологію загальної основи та культурно-історичний компонент (див. табл. 1). У роботі під етимологією загальної основи розуміється значення лексем, що складають внутрішню форму імені. Культурно-історичний компонент тлумачиться як обсяг позамовних відомостей про антропонім, до якого належить інформація про відомих носіїв імені або асоціації із певними літературними, кінематографічними персонажами-носіями такого або подібного імені [Верещагін 1990]. Знак оцінки антропонімів у цій роботі визначався з урахуванням ціннісного ставлення суб'єкта мови до аспектів реальності, що їх репрезентують англійські антропоніми.

Таблиця 1

Типи актуалізаторів оцінки (кількісна характеристика)

Актуалізатори оцінки

К-ть

%

Етимологія загальної основи

1670

51

Культурно-історичний компонент

1605

49

Разом

3275

100

Кількісні дані таблиці 1 засвідчують, що два типи актуалізаторів оцінки є практично рівноправними. Це твердження корелює із відомою в ономастиці теорією щодо співіснування в поняттєвому обсязі антропонімічної лексики інформації лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру [Верещагін 1990; Даніліна 1969; Суперанська 2009; Ніколайзен 1978]. Наприклад, етимологія жіночого імені Merry корелює із значенням англійського прикметника merry 'веселий, жвавий'. Асоціація фонографічної форми імені з лексемою на позначення позитивної риси характеру визначає позитивну оцінку антропоніма. Культурно-історичний компонент значення чоловічого імені Clint, що є скороченою формою імені Clinton, експлікується через асоціацію імені з іменем талановитого американського актора, режисера, продюсера, композитора та політичного діяча Клінта Іствуда (Clint Eastwood). Популярність, а отже й позитивна оцінка антропоніма підтверджується словниковою дефініцією: now the name is bestowed because of its association with a popular American film actor, director, producer, composer and politician.

2.2. Семантична класифікація оцінних антропонімів

На основі набору поняттєвих ознак виявляється можливим виокремити такі семантичні класи ОА (див. табл. 2):

Таблиця 2

Семантичні класи англійських ОА (кількісна характеристика)

Семантичні класи

К-ть

%

Приклади

1.

Алюзивні ОА

1294

39,5

Narcissus (m) - ім'я міфологічного персонажа, що закохався у власне відображення, уособлює самолюбство; Cordelia (f) - ім'я героїні трагедії У. Шекспіра «Король Лір», наймолодшої та найулюбленішої доньки короля

2.

ОА з диференційною семою "зовнішність"

685

20,7

Goldie (f) - ім'я вказує на красивий золотавий колір волосся; Bella, Belle (f - ім'я асоціюється із італ. bella або франц. belle 'красива'

ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДИ. Випуск 26

3.

ОА,   що   вказують   на рід діяльності і соціальний статус

379

11,5

Skipper (f - відпрізвиськове ім'я англ. skipper 'капітан, керівник'; Earl (m) - ім'я давалося тим, хто був на службі у графа, іронічно підкреслювало низький соціальний статус носія

4.

ОА сфери релігії

265

8,1

Faith (f 'віра', Felicity f) 'щастя' - пуританські імена, непопулярні як особові імена

5.

ОА,    що    означають риси характеру та особистісні якості

164

5,3

Loyal (m) - англ. loyal 'вірний, відданий'; Curtis (m) - походить від франц. curteis або англ. courteous 'ввічливий'

6.

ОА з диференційною семою "міжнаціональна ворожість"

132

4

Norris (m) - норман. norreis 'північ', набуває негативної оцінки через недружні стосунки жителів півдня та півночі; Scot (m) - поширене ім'я в Шотландії

7.

ОА з  диференційною семою "міжособистісні стосунки"

116

3,6

Honey (f - англ. honey 'люба'; Pet (f) - (скороч. від Petula) англ. pet 'улюбленець, коханий'

8.

Інші

237

7,3

Donna (f) - італ. donna 'дама, пані'; Holly (f) -holly 'падуб, гостролист' (рослина, що асоціюється із європейським Різдвом)

 

Разом

3275

100

 

Як свідчать дані таблиці 2, у кількісному відношенні значно превалює семантичний клас "алюзивні ОА", який нараховує 1294 одиниці, що становить 39,5% від загального обсягу вибірки. Друге місце за кількісним наповненням посідає клас "ОА із диференційною семою "зовнішність", до якої увійшли 685 ОА, що становить 20,7% від загальної кількості одиниць. Менш продуктивним є семантичний клас "ОА, що вказують на рід діяльності і соціальний статус", який нараховує 379 ОА, 11,5% від загального обсягу вибірки, класи "ОА сфери релігії", "ОА, що означають риси характеру та особистісні якості" та "ОА з диференційною семою "міжнаціональна ворожість", представлені 265 ОА (8,1%), 164 ОА (5,3%) та 132 (4%) відповідно. Найменша кількість ОА зафіксована у семантичному класі "ОА, з диференційною семою "міжособистісні стосунки" (116 ОА, 3,6% від загального обсягу вибірки). Доцільним виявилось виділення окремого класу "інші", до якого віднесено 237 ОА (7,3%), семантика яких не співвідноситься із жодним з вищезазначених семантичних класів.

2.3. Класифікація оцінних антропонімів за характером оцінки

Аналіз семантики досліджуваних одиниць дозволяє виявити специфічний характер оцінки в підсистемі антропонімічної лексики. На відміну від оцінних загальних імен, що характеризуються кількісною перевагою негативно забарвлених лексем, у фонді оцінної антропонімічної лексики переважають позитивно забарвлені одиниці. Аналіз аксіологічних характеристик англійських антропонімів виявляє суттєву перевагу позитивно оцінних ОА над негативно оцінними (див. табл. 3).

Таблиця 3

Співвідношення позитивно та негативно забарвлених антропонімів

Характер оцінки

К-ть

%

"+" забарвлені

2639

80,6

"-" забарвлені

636

19,4

Разом

3275

100

Як свідчать дані таблиці 3, позитивно-оцінні антропоніми (2639 ОА, 80,6% від загального об'єму вибірки) складають суттєвий шар англійського антропонімікону. Таким чином, позитивно оцінна антропонімічна лексика, фіксуючи в своїй семантиці лише позитивні аспекти реальності, віддзеркалює наявні у концептуальній картині світу уявлення англійської культурно-мовної спільноти в цілому, зокрема визначає специфічні риси процесу надання імені. Мотиви учасників надання імені визначаються прагненням обрати ім'я із побажальною семантикою або ім'я, що має позитивні культурно-історичні асоціації.

3. Висновки

Лінгвокультурологічне дослідження англійського оцінного антропонімікону виявляє особливості світогляду мовців, який відбивається у вигляді ментальних моделей і фіксується у мовній картини світу. Оцінний антропонім - це ім'я людини (особове ім'я, прізвище та прізвисько), лексичне тло якого містить оцінний компонент, що може актуалізуватися в процесі надання імені на підставі таких ознак: рідне -іншомовне, активне - пасивне, знайоме - незнайоме, співзвучне з позитивно-оцінними - негативно-оцінними одиницями вокабуляру, тотожне іменам гідних - негідних відомих носіїв.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії