А П Загнітко - Лінгвістичні студії - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 

Серед інших транспонованих уживань дієслівних форм О. Бондарко акцентує увагу на своєрідності функціювання в розмовному мовленні минулого доконаного в контексті майбутнього, рос.: Так я и поверил (або как же, испугался я!) [Бондарко 1941: 134]. Заперечення факту в майбутньому, як пояснює названий учений, емоційно виражається як іронічне визнання його вже здійсненим. Експресивність, пов'язана з вираженням заперечення через іронічне ствердження, зберігається, однак при цьому зникає вказівка на чинність факту як зреалізовуваного в минулому. О. Бондарко наводить численні приклади з російської мови, порівн.: Так он тебе и сказал, Феклиста... как же!.. — бормотал дядя Листар (Мамин-Сибиряк); Так иповерила тебе, — думала она, делая глупое лицо, нашла дуру... (Мамин-Сибиряк) (цит. за: [Бондарко 1941:

134]).

І. Голуб також зауважила наявність мовного факту щодо функціювання минулого часу доконаного й недоконаного видів у значенні майбутнього чи теперішнього з актуалізацією експресії презирливого заперечення чи відмови, напр., рос.: Так я и пошла за него замуж (тобто ни за что не пойду за него!); Да ну, боялся я ее! (тобто не боюсь я ее!) [Голуб 1993: 299].

У таких випадках, як було зазначено, іронічна констатація дії означає, що насправді вона, на думку мовця, ніколи не здійсниться. Мовленнєвий акт репрезентації іронії, як відомо, є актом вираження емоційно-оцінного ставлення індивіда до явищ дійсності за допомогою висловлювання, експліцитне значення якого є протилежним власне його імпліцитному змісту за оцінною інтерпретацією. Іронічне позитивне визнання факту, названого формою минулого часу, передбачає негативну оцінку дії, що, як переконаний мовець, ніколи не відбудеться. Тут має місце непряма комунікація, змодельована на основі чинності іронічної прагматики. Невідповідність форми й змісту таких конструкції зумовлює з'яву експресії, комічної зневажливості, сприяє вираженню негативної оцінки факту, про який ідеться. Збереження негативної оцінної семантики під час перекладу подібних прикладів українською засвідчує актуальність зазначених тверджень і для української мови, порівн.: Так я й повірив; Ой, злякався я; Так я й пішла за нього заміж; Та ну, боявся я її.

В українській мові простежуємо аналогічні випадки транспонованого вживання форм минулого часу,

напр.:

- П'ятдесят доларів! Ти де їх взяла? Украла? - зло запитала мама.

- Мені тітка дала, - тихо відповіла я.

- Тітка їй дала! Так я тобі й повірила [Подарунок...]; Дружина - чоловікові, який затримався на роботі:

- Ну, і де ти був, любий? (ритуальний вступ, який означає банальне: «Де ти шлявся, мерзотнику?») Чоловік, навмисне повільно стягуючи правий черевик (ну й черевики продають нині - так швидко

знімаються, що виправдання не встигаєш придумати!):

- Скільки разів тобі можна повторювати, що по середах у мене бізнес-тренінг!

-1 як же ви там тренувалися, милий? (переклад: «Так я тобі й повірила, бовдуре! Які тренінги можуть бути у твоїй зубожілій фірмочці, та ще й о другій годині ночі? З охороною, чи що?») [Раксіна];

- А що це з тобою за дівчина сьогодні біля універу стояла?

- Так я тобі й розповів... (з розм. мовл.)

Наведені приклади засвідчують, що граматична ігрема виникає внаслідок маніпуляції граматичним значенням часу, вживання його як опозиційної часової форми, що нейтралізує граматичну семантику минулого часу й сприяє породженню прагматичної оцінної інформації.

Проаналізовані приклади засвідчують подібність аналізованих структур, що в них уживаються метафоризовані форми минулого часу, зокрема особливою частотністю вживання вирізняється синтаксична модель Так (я, він, вона, ми...) і ..., що заповнюється відповідними часовими формами й виражає негативну оцінку неможливого з огляду на думку мовця факту, дії, вербалізованих формою минулого часу.

Аналіз фактичного матеріалу підтверджує, що досліджувана структура має постійні компоненти, які створюють її базу й «задають» загальне значення, проте заповнюються різним лексичним матеріалом, що й зумовлює формування певного конкретного значення, яке накладається на узагальнене [Космеда 2000: 236]. Це дає змогу характеризувати аналізовану модель як синтаксичний фразеологізм. Зв'язки складників таких мовних одиниць не можна пояснити з огляду на граматику, вони є спеціальними зразками, за якими саме й можуть бути організовані інші члени речення [Русская 1980: 217], компоненти таких конструкцій «пов'язані ідіоматично, а прямі ЛЗ компонентів, що утворюють структуру, дещо послаблені» [Космеда 2000: 234] Такі структури, як і речення, є предикативними одиницями, проте не конструюються вільно, а, як і фразеологізми, мають здатність відтворюватися. Функція синтаксичних фразеологізмів - «вираження цілої низки суб'єктивно-модальних значень - передусім оцінних» [Космеда 2000: 234].

Синтаксична конструкція фразеологізується, реалізуючи в мовленні конкретні прагматичні завдання, своєрідно виражаючи оцінку, проте й інваріантні часові форми доповнюють або модифікують фразеологізовану сполуку. Тому й дослідження часових форм як граматичних засобів вираження оцінки можливе як аналіз їх участі в механізмі з'яви оцінних конотацій поряд із іншими засобами як наслідок їх аплікації.

Аналізуючи особливості транспозиції часових форм дієслова в поліпредикативних структурах, Л. Наконечна серед 12 типів таких уживань, виділяє форму минулого доконаного у сфері майбутнього, порівн.: А потім це ж такий народ, сьогодні він курсант, а завтра, дивись, йому раптом кубики почепили, і він вже командир ... (О. Гончар) (цит. за: [Наконечна 2008]). На відміну від попередніх аналізованих моделей у наведеній структурі форма минулого часу виражає негативну оцінку можливого явища, але такого, що, з огляду на думку мовця, не відповідає нормі.

Численні випадки переносного вживання часових форм, як бачимо, характеризуються експресивністю й емоційністю. Ця особливість є наслідком контрасту між контекстом і граматичним значенням форми. Виникнення ігрем для вираження оцінки як вторинної функції граматичного значення часу можливе при цілеспрямованому транспонованому вживанні форм минулого часу. Транспозиція форм минулого часу у сферу функціювання часу майбутнього породжує вираження негативної оцінки заданого факту, що, на думку мовця, реально неможливий чи не відповідає нормі.

Аналіз численних випадків подібних ігрем демонструє, що в процесі мовленнєвої діяльності оцінна семантика, оцінні функції закріплюються за граматичними одиницями, «закодовуються» в граматичну структуру, граматикалізуються. Вторинний граматичний смисл, що виникає при транспозиції граматичних значень, сприймаємо як прецедентний, тобто смисл, що актуалізується завдяки наявності попереднього подібного вживання, що виступає як прецедент. Мовець здатен сприйняти чи відтворити механізм породження оцінки за участю граматичного значення завдяки досвіду вживання чи сприйняття такого ж механізму. Вважаємо доцільним аргументувати використання поняття «граматична прецедентність» на позначення подібного вживання граматичних одиниць: це відбувається тоді, коли граматична семантика, репрезентована у відповідній граматичній формі, зокрема вторинна, оцінна, актуалізується мовцями як прецедентний смисл. Саме сприйняття вторинної граматичної семантики як прецедентної завдяки наявності досвіду використання граматичних одиниць в оцінних функціях є прагматичною пресупозицією, що й забезпечує порозуміння в комунікативному процесі.

Отже, виникає необхідність опису системи таких прецедентних граматичних форм породження оцінки, що як когнітивні структури існують у мовній свідомості елітарних (сильних) мовних особистостей, які здатні «оперувати значною кількістю прецедентних текстів» [Космеда 2012] відповідно до постулатів сучасної риторики, що засвідчує інтелектуальну повноту розвитку особистості. Аналіз прагматичного використання граматичних засобів дасть змогу застосовувати матеріал у різних сферах людської діяльності, що пов'язані з мовленнєвим прогнозуванням, а це передбачає професійне, осмислене, цілеспрямоване застосування мовних одиниць для створення прагматичного ефекту. Граматики активного типу, відповідно й граматика оцінки, вимагають фіксації даних їх дослідження у відповідних словниках активного типу, де «під опис прагматичної інформації повинна бути виділена особлива зона» [Апресян 1995: 157].

Перспектива дослідження - аналіз інших граматичних категорій української мови у виокремленому ракурсі для створення цілісної теорії «граматики оцінки».

Література

Апресян 1995: Апресян, Ю.Д. Избр. тр. : в 2 т. [Текст] / Ю. Д. Апресян. - М. : Школа «Языки русской культуры», 1995. - Т. 2. : Интегральное описание и системная лексикография. - 767 с.

Апресян 1985: Апресян, Ю.Д. Принципы описания значений граммем [Текст] / Ю. Д. Апресян // Типология конструкций с предикатными актантами. - Л. : Наука, 1985. - С. 61-65.

Бацевич 2012: Бацевич, Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики [Текст] / Ф. С. Бацевич. - Львів : ПАІС, 2010. - 336 с.

Бондарко 1941: Бондарко, А.В. Вид и время русского глагола (значение и употребление) [Текст] /

A. В. Бондарко. - М. : Просвещение, 1941. - 239 с.

Виноградов  1972:  Виноградов,  В.В.  Русский язик :  Грамматическое учение  о  слове  [Текст] /

B. В. Виноградов. - М. : Высш. шк, 1972. - 606 с.

Голуб 2003: Голуб, И.Б. Стилистика русского языка [Текст] / И. Б. Голуб. - М. : Айрис-пресс, 2003. -

448 с.

Космеда 2000: Космеда, Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики : формування і розвиток категорії оцінки [Текст] / Т. Космеда. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. - 349 с.

Космеда 2012: Космеда, Т.А. Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу [Текст] / Т. А. Космеда. - Дрогобич : Коло, 2012. - 372 с.

Найдюк 2006: Найдюк, О.В. Прецедентні знаки як складова частина дискурсу [Текст] / О. В. Найдюк // Перспективы разработки науки и техники-2006 : материалы ІІ научно-практической конференции (16­30. 11. 2006). - Т. 5. - Днепропетровск : Наука и образование, 2006. - С. 53-55.

Подарунок...: Подарунок для дитини до Нового року [Електронний ресурс] // Beauty Life. Бути гарною -модно! - Режим доступу : http://mira-moon.ru/page/podarunok-dlja-ditini-do-novogo-roku. - Назва з екрану.

Раксіна: Раксіна, О. Мовчання - знак конфорту [Електронний ресурс] // Тренінги перемовин та продажу тренера Деревицького. - Режим доступу : http://dere.com.ua/library/dzerkalo tyzgnya/movchannya.shtml. - Назва з екрану.

Русская 1980: Русская грамматика : в 2 т [Текст] / Н. Ю. Шведовой. - М. : Наука, 1980. - Т. 2. - 709 с.

Рязанцева 2011: Рязанцева, Д.В. Ступені порівняння прикметників як ефективний засіб створення граматичного значення оцінки (на матеріалі сучасної української публіцистики) [Текст] / відп. ред. Т. С. Пристайко / Вісник Дніпроп. ун-ту. Серія «Мовознавство». № 11. - Дніпропетровськ : Вид. ДДУ, 2011. -Вип. 17. Т. 2. - С. 155-161.

Селіванова 2006: Селіванова, О. Сучасна лінгвістика : термінолог. енциклоп. [Текст] / О. Селіванова. -Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.

Стилистический 2003: Стилистический энциклопедичесий словарь русского языка [Текст] / под ред. М. Н. Кожиной. - М. : Флинта : Наука, 2003. - 296 с.

Сусов 2009: Сусов, И.П. Лингвистическая прагматика [Текст] / И. П. Сусов. - Винница : Нова Кныга, 2009. - 272 с.

Халіман 2011а: Халіман, О.В. Категорія відмінка в аспекті аксіологічної прагмалінгвістики (на матеріалі російської та української мов) [Текст] / О. В. Халіман // Філологічні студії : Наук. вісн. Криворізьк. держ. пед. ун-ту : зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2011. - Вип. 6. - Ч. 2. - С. 111-118.

Халіман 2011б: Халіман, О.В. Морфологічні засоби вираження категорії оцінки в сучасній українській мові : рід і число [Текст] : автореф. дис. . канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» / О. В. Халіман. - Х., 2011. - 20 с.

Шендельс 1972: Шендельс, Е.И. Грамматическая метафора [Текст] / Е. И. Шендельс // НДВШ : Филол. науки. - 1972. - № 3. - С. 48-57.

В статье на примере анализа грамматического значения прошедшего времени описаны способы моделирования грамматических игрем для выражения значения оценки. Аргументировано использование понятия «грамматическая прецедентность», что связано с употреблением грамматических единиц в оценочных функциях как прецедентних.

Ключевые слова: оценка, игрема, грамматическое значение, прошедшее время, «грамматическая прецедентность».

The article focuses on the description of methods of modeling of grammatical igrems to express the meaning of estimation based on the material of grammatical meaning of the Past tense. Certain arguments have been given concerning the use of the notion "grammatical precedent" that is connected with the use of grammatical units in the function of estimation which are considered as precedents.

Keywords: estmation, igrem, grammatical meaning, Past tense, grammatical precedent.

Надійшла до редакції 21 вересня 2012 року.

Ірина Мельник

УДК 811.161.2' 37

СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ВІДЧИСЛІВНИКОВИХ ДІЄСЛІВНИХ СИНТАКСИЧНИХ ТРАНСПОЗИТІВ

Висвітлено сутність відчислівникової дієслівної синтаксичної транспозиції, диференційовано відчислівникові вербалізати за семантичним потенціалом на ядро та периферію, виокремлено і схарактеризовано значеннєві групи, що формують центр і периферію аналізованих транспозитів, визначено вплив семантики відчислівникових вербалізатів на морфологічну експлікацію суб 'єктного компонента.

Ключові слова: транспозиція, транспозит, вербалізація, предикат, семантична група.

Останні десятиріччя позначені активною увагою вчених до проблем семантичного аналізу квантитативних компонентів. Значеннєвий потенціал цих одиниць неодноразово ставав предметом вивчення у межах числівника як окремого лексико-граматичного класу [Сучасна 1969: 237-264; Арполенко, Городенська, Щербатюк 1980; Леонова 1983: 128-143; Безпояско, Городенська Русанівський 1993: 142-157; Лукінова 2000; Вихованець, Городенська 2004: 251-183; Плющ 2010: 207-220]. Специфічна семантика та своєрідні сполучувальні можливості дали змогу науковцям виділити слова з кількісним значенням в окремий семантичний клас - предикати кількості [Вихованець 1992: 109-111; Межов 1998: 9; Загнітко 2001: 121; Городенська 2002: 23-26; Попович 2002: 4-5; Мірченко 2004: 127-128; Кавера 2007: 16-19], якому відведено

найпериферійніше місце в семантичній класифікації предикатів.

Уперше в українському мовознавстві розподіл квантитативних предикатних компонентів на два підкласи: предикати означено-кількісні і предикати неозначено-кількісні - здійснив І.Р. Вихованець. З першим підкласом учений пов'язує позначення точної кількості відповідних предметів. Другий підклас на відміну від першого не утворює такої викінченої сукупності елементів, а становить обмежену групу слів на позначення точно не визначених, недиференційованих, узагальнено-кількісних понять. "Такі поняття, - за спостереженнями науковця, - стосуються кількісних визначень у межах від приблизної кількості неозначеної репрезентації предметів до приблизних кількісних визначень їх надмірності" [Вихованець 1992: 110].

Запропоновану І.Р. Вихованцем семантичну класифікацію предикатів кількості конкретизував О.Г. Межов, розширивши морфологічний діапазон цього семантичного класу за рахунок слів інших лексико-граматичних розрядів: дієслів, прислівників та іменників з кількісним значенням. Це дозволило йому виокремити чотири підтипи предикатів кількості: 1) предикати статично-кількісної ознаки (власне-кількісної); 2) предикати кількості-відношення; 3) предикати динамічно-кількісної ознаки; 4) предикати кількісно-вікової ознаки. Аналіз предикатів кількості дослідник проводить відповідно до різновидів суб'єктних синтаксем [Межов 2007: 66-69]. Певною мірою подібною до попередньої за семантичним вираженням кількісної ознаки і морфологічним наповненням предикатних компонентів є класифікація предикатів кількості, яку представляє у мовознавчій літературі Н.М. Попович. Зосередження уваги на числівникових і нечислівникових репрезентантах квантитативної семантики дало змогу дослідниці вирізнити шість основних семантичних різновидів предикатів кількості зі значеннями: 1) власне-кількості; 2) неозначеної кількості; 3) приблизної кількості; 4) розподільної кількості; 5) кількості-відношення; 6) динамічно-кількісної ознаки [Попович 2002: 4-5]. Семантичну диференціацію предикатів кількості на тлі їхньої морфологічної і неморфологічної реалізації у канві

© Мельник І., 2013семантичної типології предикатів стану здійснює Н.В. Кавера. Значеннєве розмежування предикатів кількості дослідниця проводить з урахуванням характеру та способу вираження кількості, виокремивши чотири семантичні групи предикатів кількісної ознаки: 1) предикати означеної кількості; 2) предикати неозначеної кількості; 3) предикати приблизної кількості; 4) предикати розподільної кількості. У межах першої і другої семантичних груп зроблено детальний опис їхніх значеннєвих підгруп [Кавера 2008: 16-19].

Вирізнення числівника в окремий лексико-граматичний клас і його можливість дублювати синтаксичну позицію дієслова зумовили появу відчислівникової синтаксичної вербалізації. Сьогодні в україністиці немає наукових праць, у яких би з позицій функційно-категорійної граматики був комплексно схарактеризований семантичний потенціал відчислівникових дієслівних синтаксичних транспозитів. Саме в розв'язанні цієї теоретичної проблеми вбачаємо актуальність нашої студії. Мета пропонованої праці полягає у створенні цілісної семантичної класифікації відчислівникових дієслівних синтаксичних транспозитів, побудованої на засадах функційно-категорійної граматики І.Р. Вихованця і його послідовників. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання: 1) окреслити семантичну специфіку дієслівних синтаксичних транспозитів; 2) диференціювати відчислівникові дієслівні синтаксичні транспозити за семантичним потенціалом на ядро та периферію; 3) виокремити і систематизувати значеннєві групи відчислівникових вербалізатів на позначення означеної кількості відповідно до семантичних розрядів означено-кількісних числівників; 4) вирізнити і схарактеризувати значеннєві групи, що формують периферію відчислівникових дієслівних синтаксичних транспозитів; 5) з'ясувати вплив семантики відчислівникових синтаксичних транспозитів на морфологічну експлікацію суб'єктного компонента.

Відразу зауважуємо, що наша класифікація, безперечно, не претендує на вичерпність, проте вона загалом розкриває семантичну специфіку аналізованих компонентів і сприяє розкриттю їхніх синтагматичних особливостей. Відчислівникові дієслівні синтаксичні транспозити, що входять до складу семантичних груп, вступають у семантико-синтаксичні зв'язки із залежними іменниковими компонентами. Якісно-кількісний склад залежних субстанційних синтаксем зумовлено семантико-синтаксичною валентністю відчислівникових вербалізатів. У нашій студії маємо намір зосередити увагу на семантичних особливостях відчислівникових дієслівних синтаксичних транспозитів. До аналізу також буде залучено відприслівникові числівники із неозначено-кількісною семантикою, частина іменникових компонентів із квантитативним значенням та прислівники на позначення достатньої чи недостатньої кількості, що в поєднанні з дієслівними зв'язками служать аналітичними засобами вираження дієслівної похідності.

У граматичній структурі української мови відчислівникові дієслівні синтаксичні транспозити передають семантику: 1) означеної кількості; 2) неозначеної кількості; 3) приблизної кількості; 4) розподільної кількості; 5) кількості-відношення. У межах відчислівникових транспозитів на позначення означеної, неозначеної, приблизної і розподільної кількості виокремлюємо похідні одиниці із семантикою кількісно-вікової ознаки.

Ядро відчислівникових синтаксичних транспозитів формують лексеми із семантикою означеної кількості, оскільки вони на відміну від одиниць інших семантичних груп об'єднують більшість числових назв і є найбільш диференційованими за значеннєвими параметрами. Типовими морфологічними репрезентантами транспонованих компонентів із семантикою означеної кількості виступають власне-кількісні, збірні та дробові числівники, що позначають точно окреслену кількість істот, конкретних предметів або частин, виділених у складі цілого: один, п'ять, десять, сімдесят, вісімсот, триста двадцять п'ять, семеро, двадцятеро, одна друга, п'ять сьомих і под.

Центральну ланку відчислівникових синтаксичних вербалізатів із зазначеною семантикою становлять власне-кількісні лексичні одиниці, що виражають точно окреслену кількість істот, звичайно людей, конкретних предметів у цілих одиницях, наприклад: Виклали перед Білим домом портрет Буша з фотографій загиблих американських солдатів. їх уже сімсот шість (Л. Костенко); [Воїнів. - І.М.] тридцять тисяч (Р. Іваничук); А качок було дев'ять (М. Вінграновський); Стільців було п'ятнадцять. Семантико-синтаксична валентність відчислівникових дієслівних синтаксичних транспозитів прогнозує лише один залежний іменниковий компонент - суб'єктний, що має специфічну морфологічну експлікацію - родовий відмінок, наприклад: Поетів ніколи не був мільйон (Л. Костенко); Нас - чорна ніч, а вас - якийсь мільярд (І. Драч).

Такі відчислівникові транспозити також можуть передавати кількісно-вікові особливості людей, зрідка -тварин, предметів, наприклад: Той [батько. - І.М] загинув, коли Іванові не виповнилося й десяти років (Ю. Мушкетик); У1900 році їй [Ользі. - І.М.] виповнилось 36 років (Р. Горак); Йому вже тридцять чотири літа - зрілий муж, князь (В. Малик); ...Канівській гідроелектростанції в листопаді виповниться 35 років («Урядовий кур'єр»). Функція суб'єкта за таких умов закріплена звичайно за давальним відмінком, наприклад: Він [Богдан. - І.М.] помер, коли йому виповнилось дванадцять років (Р. Горак); [Зої. - І.М] було вже п 'ятдесят літ, Федорі - сорок сім. (П. Загребельний); ... їй [Марії. - І.М.] минуло тридцять (О. Іваненко).

До цієї групи належать окремі, цілісні одиниці із квантитативною семантикою, для яких характерна лексико-семантична впорядкованість та ієрархізована сукупність. Вони позначають незамкнений висхідний ряд натуральних чисел, у якому сусідні елементи протиставляються за семантичною диференційною ознакою "більше на одну одиницю": один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, дев'яносто, сто, двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон, нуль. Їхнє коло обмежено сорока двома лексемами [Вихованець, Городенська 2004:

158], що, поєднуючись в аналітичні квантитативні сполуки, передають величезну кількість понять, якими сьогодні послуговується людство.

Відчислівникові дієслівні синтаксичні транспозити з означено-кількісною семантикою можуть позначати й абстрактно-математичне число в цілих одиницях. У граматичній структурі мови їхнє призначення -відтворювати натуральний ряд чисел або проводити обчислювальні операції. Такі відчислівникові вербалізати набули поширення в математиці, а також у галузях знань, пов'язаних із математичними підрахунками: Два додати два - чотири; Три помножити на три - дев'ять; Двадцять п 'ять поділити на п 'ять буде п'ять.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68 


Похожие статьи

А П Загнітко - Лінгвістичні студії