O Аксьонов - До 75-річчя з дня народження - страница 1

Страницы:
1 

З

ДО 75-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Олександр Федотович АКСЬОНОВ

Аксьонов Олександр Федотович народився 13 жовтня 1929 року в селі Кротово Доволенського району Новосибірської області в сім'ї сільського вчителя, в якій підростало і виховувалось п'ятеро дітей. Від свого батька він і успадкував жагу до знань.

У 1937 році вступив до школи, яку закінчив у 1947 році. У 1948 році О.Ф. Аксьонов став студентом механічного факультету Київського інституту цивільного повітряного флоту. Про його студентські роки свідчить витяг із подання на присвоєння звання інженера-капітана цивільної авіації випускнику О.Ф. Аксьонову: "...Під час навчання в інституті він належав до числа провідних студентів. Починаючи з першого курсу, систематично, із семестру в семестр підвищував свою успішність. На третьому курсі ввійшов у число відмінників і до кінця навчання зберіг досягнуте положення. Відзначався любов'ю до праці і гарними здібностями. Наполегливий у досягненні поставленої мети. Ініціативний. Володіє організаційними здібностями, бере активну участь у громадському житті інституту. За високі показники у навчанні і активну участь у громадському житті має чотири подяки від начальника інституту. Стягнень немає. Фізичний розвиток і стройова підготовка - добрі..." Мова документу суха і цілком відповідає своєму часу, але дає змогу оцінити неординарність особистості випускника.

Після закінчення інституту у 1953 році О.Ф. Аксьонов як один з найкращих студентів був залишений на посаді асистента кафедри технічної експлуатації, а згодом переведений на кафедру ремонту літаків і двигунів. У цей час молодий викладач проводить із студентами практичні заняття на навчальному аеродромі з курсів "Технічна експлуатація літальних апаратів", "Палива, мастила і спеціальні рідини", керує дипломним проектуванням. Бере участь у методичній роботі кафедри. Проходить стажування в експлуатаційних підрозділах. Працює над підвищенням свого професійного рівня, складає кандидатські іспити. Проводить наукові дослідження з надійності змащування під керівництвом професора Б.І. Костецького, відомого вченого в галузі тертя та зношування металів. Ним сконструйована і виготовлена установка для експериментів, отримані експериментальні результати, зроблена доповідь на науковій конференції і опублікована перша наукова стаття.

Талановитого, енергійного юнака, який швидко і успішно оволодів навчальною роботою, керівництво інституту рекомендує у 1957 році на посаду начальника навчальної частини інституту. На цій посаді О.Ф. Аксьонов істотно покращив організацію планування і контроль навчального процесу, незважаючи на те, що в цей час почалось перебазування інституту і була недостатня забезпеченість кваліфікованими викладачами та навчально-методичною літературою. Він бере безпосередню участь у створенні нових навчальних планів та іншої навчальної документації, організовує і планує навчальні заняття на двох факультетах і курсах удосконалення інженерного складу, енергійно підключається до розв'язання питань перспективного розвитку інституту, організації поліграфічної бази інституту.

У цей же час він продовжує викладацьку діяльність, публікує результати наукових досліджень. У 1960 році захищає кандидатську дисертацію на тему: "Дослідження процесів змащування підшипників ковзання, що працюють в умовах обмеженого змащування".

Його дослідження були спрямовані на продовження термінів роботи та покращання характеристик довговічності деталей авіаційної техніки і мали безпосередній вплив на підвищення надійності і безпеки польотів літаків та двигунів, що тільки-но надходили в експлуатаційні підприємства.

У 1961 році О.Ф. Аксьонов призначається на посаду проректора інституту з навчальної роботи. За його участю в інституті створюються нові факультети, кафедри, розробляються навчальні програми та плани, продовжується обладнання кафедр зразками сучасної техніки. Удосконалюється навчально-методична робота. В її основу закладаються елементи наукового підходу до організації практичної діяльності кафедр: довгострокове комплексне планування, інтенсифікація навчального процесу і науково-методичної роботи. Головними критеріями оцінки діяльності професорсько-викладацького складу стають: теоретична підготовка, уміння засвоювати нову авіаційну техніку, творчий підхід до своєї роботи, здібність організовувати та виховувати свої колективи.

Він активно сприяє формуванню висококваліфікованого викладацького складу, збагаченню змісту і методики викладання. Працюючи проректором, О.Ф. Аксьонов бере безпосередню участь у створенні семи факультетів і відкритті дев'яти спеціальностей, в опрацюванні багатьох наукових тем, пов'язаних з діяльністю цивільної авіації. За його ініціативою в інститут запрошено на роботу понад 500 викладачів і 850 інженерно-технічних співробітників.

За участю О.Ф. Аксьонова в інституті організовано ряд галузевих наукових лабораторій та Науково-дослідний моделюючий центр для вирішення завдання тренування космонавтів за програмою висадки на Місяць, проводиться робота зі зміцнення зв'язків наукових підрозділів з дослідно-конструкторськими організаціями Міністерства авіаційної промисловості, науково-дослідними інститутами Академії наук, Міністерства оборони та інших міністерств і відомств.

Поєднуючи адміністративну роботу з викладацькою і науковою діяльністю, у 1968 році О.Ф. Аксьонов очолює кафедру авіаційного матеріалознавства, продовжує і розвиває творчі зв'язки з експлуатаційними підрозділами цивільної авіації, конструкторськими бюро, іншими науковими організаціями. На цей час він автор понад 60 наукових праць.

У 1970 році О.Ф. Аксьонов захищає докторську дисертацію на тему: "Протизносні властивості авіаційних паливно-мастильних матеріалів", йому присуджується звання професора. Він нагороджується нагрудним знаком "Відмінник Аерофлоту" (1961), орденом Трудового Червоного Прапора (1966), медаллю "За доблесну працю".

Ділові якості та висока професійна підготовка сприяли тому, що в серпні 1970 року О.Ф. Аксьонов призначається на посаду заступника Міністра цивільної авіації СРСР з наукових питань і нової техніки. Обіймаючи цю посаду, О.Ф. Аксьонов зробив вагомий внесок у розвиток авіаційної техніки, підвищення рівня дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Активно вирішував питання розробки, створення і випробування літаків нового покоління (Ту-144, Іл-86, Іл-76, Ту-154, Як-42), авіаційних палив, мастил, спеціальних рідин. Усі ці роботи були спрямовані на вдосконалення авіаційної техніки, підвищення льотно-технічних характеристик літаків, їх надійності та безпеки польотів. О.Ф. Аксьонов бере активну участь у міжнародному співробітництві в галузі цивільної авіації, очолює радянсько-американську, радянсько-французьку, радянсько-шведську робочі групи, виступає експертом і членом делегацій при розгляді міжнародних питань цивільної авіації, плідно співпрацює з АНТК ім. O.K. Антонова з питань створення, випробування і експлуатації нових літаків Ан-28, Ан-70, Ан-74, Ан-140, регулярно відвідує фірму, зустрічається з генеральними конструкторами O.K. Антоновим, П.В. Балабуєвим. У складіі

бригади з випробувань брав участь у перельоті Москва - Тіксі - Північний полюс, під час якого були підтверджені характеристики бортового аеронавігаційного комплексу Ан-74, надійність його конструкції.

За великі заслуги у виконанні завдань із забезпечення перевезень пасажирів, застосуванні авіації в народному господарстві і освоєнні нової авіаційної техніки О.Ф. Аксьонов був нагороджений другим орденом Трудового Червоного Прапора (1973), а також ювілейним знаком "Відмінник Аерофлоту".

Очоливши у 1975 році Київський інститут інженерів цивільної авіації, О.Ф. Аксьонов особливу увагу приділив питанням підготовки висококваліфікованих фахівців для цивільної авіації на рівні вітчизняних і світових досягнень авіаційної науки і техніки, підвищенню якості викладання, ефективності наукових досліджень, підготовці кандидатів і докторів наук, розвитку сучасної матеріально-технічної бази інституту.

Розроблені нові навчальні плани і програми, в яких були враховані останні досягнення науки і техніки, переглянуті перелік і зміст лабораторних робіт з усіх курсів, тематика курсових і дипломних проектів була максимально наближена до реальних потреб підприємств цивільної авіації. Підготовці авіаторів, які б усвідомлювали свою відповідальність і були спроможні експлуатувати складну авіаційну техніку відповідно до вимог, правил і процедур організації польотів, з урахуванням максимального забезпечення безпеки польотів, О.Ф. Аксьонов приділяв особливу увагу. Тому на всіх факультетах він викладав курс "Авіація, її історія і традиції"". У навчальний процес упроваджувались методики розрахунків курсових і дипломних проектів на ЕОМ. Це потребувало написання нових підручників, навчальних посібників і методичних розробок. Продовжувалася робота з обладнання технічними засобами навчання поточних аудиторій, кабінетів і лабораторій, були відкриті класи, обладнані контролюючими машинами, створені лінгафонні кабінети, уведена в дію перша черга інститутського телецентру, студентський обчислювальний зал, упроваджена телевізійна система подання навчальної інформації на лекціях і практичних заняттях, освоєна методика застосування відеоінформації для проведення консультацій.

З метою підготовки льотного складу з поглибленою інженерною підготовкою, спроможного швидко адаптуватись до науково-технічного прогресу в авіації, успішно засвоювати нову авіаційну техніку, був створений факультет льотної експлуатації повітряних суден та відпрацьована система, яка забезпечувала гармонійне поєднання фундаментальної теоретичної та індивідуальної практичної підготовки на спеціалізованих і комплексних тренажерах, а також на літаках в» Ульяновському центрі цивільної авіації і в льотних підрозділах під час тренувальних і рейсових польотів. Понад 500 випускників цього факультету блискуче підтвердили на практиці: фундаментально підготовлений спеціаліст-авіатор помилок і порушень льотних правил не припускає.

Серед навчальних закладів цивільної авіації КІІЦА по праву був визнаний лідером з підготовки авіаційних фахівців для зарубіжних країн. У середині 70-х років збільшився прийом іноземних громадян до інституту, почали встановлюватися зв'язки з випускниками, розпочався виїзд на роботу за кордон професорсько-викладацького складу, обмін викладачами і студентами. Тільки за 70-ті роки в інституті підготовлено понад 700 спеціалістів для зарубіжних країн. У 1980 році в інституті навчалося 664 студентів, аспірантів та стажерів з 55 країн світу.

Для координації цієї важливої роботи в інституті був створений міжнародний відділ, уведена посада проректора з міжнародних зв'язків, сформована Рада по роботі з іноземними студентами, яку очолив ректор.

За пропозицією ректора створюється підготовчий факультет для іноземних громадян. Цій діяльності у межах надання технічної допомоги по лінії ІСАО/ПРО ООН країнам, що розвиваються, він віддає багато сил. Інститут займається фундаментальною підготовкою стипендіатів   ІСАО за довгостроковими програмами. Про високий рівень їх підготовкисвідчить той факт, що багато іноземних випускників інституту обіймають високі посади у національних авіакомпаніях. Багато із закордонних спеціалістів захистили в інституті дисертації і отримали наукові ступені. Про міжнародне визнання інституту і його ректора свідчать нагороди Болгарії, Угорщини, Польщі, Монголії, Куби, присуджені за значний внесок у розвиток цивільної авіації і міжнародних відносин у галузі повітряного транспорту.

У науково-дослідній роботі колектив інституту особливу увагу приділяв питанням, безпосередньо пов'язаним з діяльністю галузі: розробці більш досконалих методів і форм технічного обслуговування, експлуатації та ремонту авіаційної техніки; створенню і впровадженню нових технічних засобів посадки, навігації і управлінню повітряним рухом; дослідженню надійності і довговічності авіатехніки з метою підвищення її безпеки; розробці технічних вимог до перспективних повітряних суден і їх двигунів; розробці та впровадженню нових прогресивних методів і засобів удосконалення льотної експлуатації повітряних суден для підвищення безпеки польотів; дослідженню впливу на зношування хімічного і фракційного складу реактивних палив; розробці методів зниження рівня шуму пасажирських літаків тощо.

У зв'язку з цим невпинно зростають обсяги наукових досліджень. В інституті виконується понад 120 науково-дослідних робіт. Провідні позиції в науково-дослідній роботі колективу інституту утримували наукові школи академіків О.І. Кухтенка і Г.Є. Пухова, докторів #аук, професорів Т.М. Башти, Б.І. Костецького, A.M. Пенькова, A.M. Мхітаряна, О.В. Карлашова, активно формувались нові наукові напрями, які очолювали О.Ф. Аксьонов, А.Я. Аляб'єв, Л.Ф. Лозицький, В.Г. Денисов, А.А. Волков, В.О. Ігнатов, Л.Я. Ільницький, Л.Я. Нагорний, П.В. Назаренко, Ж.С. Черненко.

На базі інституту проводилися міжнародні та загальносоюзні симпозіуми і конференції. Вчені інституту захищали кандидатські і докторські дисертації, публікували десятки монографій і сотні наукових статей. Економічний ефект від упровадження розробок в народне господарство становив сотні мільйонів карбованців.

О.Ф. Аксьонов зробив значний внесок у вирішення проблем фізико-хімічної механіки за наявності тертя металевих поверхонь у низькомолекулярних вуглеводневих середовищах, результати яких дуже актуальні під час створення реактивних палив і спеціальних рідин. Дослідження в цьому напрямі він розпочав ще в 1961 році, започаткувавши новий науковий напрям - авіаційна хімотологія. У процесі цих досліджень був вивчений механізм зношування деталей авіаційної техніки на молекулярному рівні. Досліджуючи кінетику фізико-технічних процесів, які протікають під час тертя, О.Ф. Аксьонов установив факт і основні закономірності витрат кисню під час тертя, появі водню, метану, оксиду і диоксиду вуглецю, звичайних і комплексних сполук метану з компонентами, що оточують зону тертя. За значний внесок у фундаментальну і прикладну науку О.Ф. Аксьонов у 1976 році обирається членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

У дослідженнях О.Ф. Аксьонова та його учнів наука про тертя набула фундаментальності та концептуальної спрямованості. О.Ф.Аксьонов розвивав теорію окиснювального зношення і стояв біля витоків нового наукового напряму - трибохімії. Він розробив і запропонував для практичного використання ефективний метод підвищення зносостійкості трибосистем за рахунок підвищення змащувальної спроможності середовища шляхом уведення протизносних присадок, створення в середовищі оптимальної концентрації кисню за рахунок нейтральних газів і підбору матеріалів пар тертя. Ним були ретельно вивчені протизносні властивості реактивних палив залежно від технології їх виробництва і складу розчинених у них газів, розроблені методи і засоби оцінки протизносних властивостей низькомолекулярних вуглеводневих рідин і сформульовані вимоги до вітчизняних реактивних палив і спеціальних рідин. Особливу увагу було приділено вивченню впливу розчиненого в рідинах кисню і процесам виділення водню під час тертя металів, що дозволило розробити заходи із запобігання аварійних видів зношування і забезпечення вибухобезпеки газорідинних систем літальних апаратів.

Під його керівництвом наприкінці 80-х років розробляються рекомендації проектування нових і експлуатації існуючих вузлів тертя з урахуванням їх пожежної безпеки, створюються нові технології отримання водню, дрібнодисперсних порошків металів і коагулянтів, доведена теоретична можливість і практична доцільність нових технологій, аналогів яким раніше не існувало.

За цикл робіт "Розробка зношувально- і корозійностійких покриттів для деталей авіаційної техніки" він став у 1989 році лауреатом премії Академії наук України імені І.Н.Францевича.

Перелік наукових праць О.Ф. Аксьонова містить понад 150 найменувань, з них більше ніж 30 патентів України і Росії. Наукова школа О.Ф.Аксьонова успішно вирішує актуальні проблеми підвищення зношувальної стійкості, довговічності, надійності й економічності паливних, гідрогазових і мастильних систем літальних апаратів і наземної техніки.

Багато часу в своїй роботі О.Ф.Аксьонов приділяє керівництву дослідженнями, випробуваннями і впровадженню у виробництво нового покоління присадок до палив, мастил та спеціальних рідин, що мають багатофункціональні властивості і забезпечують практично беззносне тертя в умовах граничного змащування при навантаженнях, близьких до межі текучості металів. За його ініціативою були створені факультет і кафедра авіаційних паливно-мастильних матеріалів, міжвідомчий відділ хіміко-технічної механіки матеріалів в Інституті проблем матеріалознавства Національної академії наук України.

Наукові дослідження і друковані роботи О.Ф. Аксьонова в галузі хімії і технології нових типів авіаційних палив, мастил і мастильних матеріалів, а також його внесок у розробку і виробництво нових типів повітряних суден сприяли подальшому розвитку авіаційної науки. Він постійно намагається розвивати міжнародне співробітництво в галузі цивільної авіації і протягом багатьох років праці в інституті віддає всі сили і знання підготовці майбутніх поколінь авіаційних інженерів, у тому числі багатьох спеціалістів із країн, що розвиваються. Його внесок як ученого-дослідника, інженера і педагога в розвиток цивільної авіації визнала Рада Міжнародної організації цивільної авіації, присудивши в 1985 році О.Ф.Аксьонову найвищу свою нагороду - Премію імені Едварда Уорнера із врученням Золотої пам'ятної медалі і Почесної грамоти.

З 1992 року О.Ф.Аксьонов - визнаний фахівець у галузі цивільної авіації, працює в університеті при ректораті і передає свій багатий досвід громадського діяча, організатора, педагога, ученого, громадянина, сприяючи подальшому розвитку університету, якому він віддав понад 40 років свого життя.

У 1999 році О.Ф.Аксьонов отримав відзнаку Міністерства освіти і науки України "Відмінник освіти України".

За наведеним досить сухим і стислим переліком справ і досягнень О.Ф. Аксьонова, багато з яких стали визначальними у долі колективу Київського інституту інженерів цивільної авіації, криється значне творче напруження, великі й невпинні зусилля талановитого керівника, який віддав, без перебільшення, значну частину своєї енергії, розуму і життя реалізації ідеї створення найкращого у світі, найпотужнішого вищого авіаційного навчального закладу.

І сьогодні, напередодні славетного власного ювілею, Олександр Федотович не полишає роботу заради університету - і як радник ректорату, і як керівник молодих кваліфікованих науково-педагогічних кадрів. Наукова школа з трибохімії, яка ним створена, продовжує продукувати нові наукові результати із перспективним практичним застосуванням у багатьох галузях економіки України та за її межами. А найбільш перспективна молодь проводить дослідження та захищає під його науковим керівництвом дисертації.

B. Бабак

C. Іванов О. Запорожець

Страницы:
1 


Похожие статьи

O Аксьонов - До 75-річчя з дня народження