Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Склад ціни на продукцію вітчизняного виробництва наведений на рис. 7.4.

Як видно зі схеми, останній елемент ціни, тобто торговельна надбав­ка, перетворює відпускну ціну в роздрібну. Склад роздрібної ціни (ЦР) на вітчизняні товари, яка містить у собі максимальну кількість елементів, мо­жна записати таким чином:

Цр = С + И + ИДВ + НИ + Н7

Важливою характеристикою ціни є її структура, яка показує частку кожного елемента ціни в її абсолютному значенні. Ціни мають різні струк­тури, що зумовлюється неоднаковим їхнім складом та особливостями фо­рмування окремих елементів. Якщо склад ціни відомий, то можна встано­вити в її величині частку витрат, прибутку чи товарних податків, що дає змогу визначити шляхи зміни ціни та коригувати цінову стратегію підпри­ємства. Тому обґрунтованість кожного елемента ціни та досягнення її оп­тимальної структури є важливим завданням ціноутворення.

Собівартість реалізова­ної продукції

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Прибуток виробника

Непрямі податки

Посередницька надбавка

Торгівельна надбавка

 

 

 

 

Акциз

Податок на додану вартість

Витрати посередника

Прибуток посередника

Податок на додану вартість посеред­ника

Витрати торгіве-льної організації

Прибуток торгіве-льної організації

Податок на додану вартість торгіве-льної організації

Оптова ціна

 

 

 

 

 

 

 

 

виробника

 

 

 

 

 

 

 

 

Оптова ціна відпускна

 

 

 

 

 

 

Оптова ціна закупівельна

 

 

 

Роздрібна ціна

Рисунок 7.4 - Поелементний склад ціни

Таким чином, суть цінової політики підприємства полягає в тому, щоб встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними в залежності від становища на ринку, щоб забезпечити намічений обсяг при­бутку і вирішувати інші завдання підприємства. Ціна на продукт для підп­риємства є не тільки важливим фактором, що визначає його прибуток, а й умовою успішної реалізації товарів. Справа в тому, що ціна в цьому випад­ку, як тактичний засіб дає підприємству цілий ряд переваг:

По-перше, на відміну від більшості методів, що застосовуються щодо стимулювання попиту, використання ціни не вимагає додаткових грошо­вих витрат, як це має місце при проведенні рекламних заходів, індивідуалі­зації продукту, просуванні і т.д.;

По-друге, споживачі знаходять для себе привабливість товарів, вира­жену в ціні, легше, ніж на основі реклами, індивідуалізації продукту тощо;

По-третє, навіть коли такі методи стимулювання, як організація пер­сональних продажів і реклами, є основними, ціна може використовуватися як потужний засіб їх підтримки.

Ціна має величезний вплив на споживача, це проявляється в знахо­дженні свого вираження у встановленні відповідного її рівня. Мова йде про те, що встановлюваний рівень ціни повинен відображати перевагу покупців, їх передбачувану вигоду, одержувану від купівлі того чи іншого продукту.

Одним їх шляхів досягнення цього можна вважати шлях подібного рішення, він полягає в тому, що необхідно розглядати ціну як одне з не­від'ємних властивостей продукту поряд із споживчими властивостями то­вару, його якості тощо. І справді, якщо ціна на товар встановлюється за­надто висока, то такий товар може бути не куплений, а якщо і куплений, то в меншому обсязі. На практиці використовується серія цінових стратегій:

- Стратегія високих цін («зняття вершків» - «price-skimming») пе­редбачає продаж спочатку значно вище витрат виробництва, а потім їх зниження. Це відноситься до товарів-новинок, захищеним патентами. По­дібна стратегія можлива в умовах високого рівня поточного попиту, сприйняття високої ціни з боку споживача як свідчення високої якості то­вару;

- Стратегія низьких цін, або стратегія «проникнення» на ринок. Це робиться з метою стимулювання попиту (персональні комп'ютери), що ефе­ктивно на ринках з великим обсягом виробництва і високою еластичністю попиту, коли покупці різко реагують на зниження цін і збільшують попит. Фірма за рахунок масового виробництва витримує низький рівень цін;

- Стратегія диференційованих цін проявляється у встановленні цін у поєднанні зі всілякими знижками та надбавками до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів і покупців; стратегія пільгових цін спрямо­вана на роботу з покупцями, в яких зацікавлена фірма, пропонуючи їм то­вар за пільговою ціною;

- Стратегія гнучких, еластичних цін. Ціни встановлюються залежно від можливостей покупця, його купівельної сили;

- Стратегія стабільних, стандартних, незмінних цін;

- Стратегія неокругленних цін, при якій покупець купує товар не за $ 100, а за $ 99,99. У цьому випадку покупець розглядає ці ціни як низькі або як доказ ретельного обрахування та встановлення ціни фірмою;

- Стратегія цін масових закупівель;

- Стратегія тісного пов'язання рівня цін з якістю товару та ін

Перш ніж застосовувати на практиці ту чи іншу цінову політику, треба повсякденно стежити за складним рівнем цін. Подання про динаміку цін зазвичай формується з розгляду цін фактичних угод; біржових, цін ау­кціонів і торгів; цін, наведених у статистичних довідниках, ціни пропози­цій великих фірм, довідкових цін.

Ціна, встановлена компанією - це прейскурантна ціна. Вона може співпадати з продажною ціною, а може бути скорегована певним чином в залежності від характеристик споживачів і змін в ринковій ситуації.

Питання для закріплення матеріалу

1. Дайте визначення ціні як економічній категорії.

2. Які функції виконує ціна в умовах ринкової економіки?

3. Що таке цінова політика?

4. Які завдання виконує цінова політика підприємства?

5. Види цінової політики підприємства.

6. Методи ціноутворення, їх зміст.

7. Які витрати впливають на цінову політику підприємства?

8. Проаналізувати види цін за наступними ознаками: за характером обороту, за ступенем коригування, за способом фіксації цін.

9. Що таке коригування цін, в яких випадках воно здійснюється?

Тести до теми 7

1. Місце і роль оптових цін у ціноутворенні:

а) проміжні;

б) невід'ємна частина структури ціноутворення;

в) основна ланка ціноутворення;

г) другорядні.

2. Місце і роль роздрібних цін у ціноутворенні:

а) економічний орієнтир при виробництві товарів і послуг;

б) виявляє різницю між необхідністю і корисністю;

в) створює рівновагу попиту і пропозиції.

3. Місце і роль порівняльних цін у ціноутворенні:

а) впливає на очікуваний рівень прибутки;

б) діє в період інфляції;

в) постійний економічний орієнтир при визначенні рівня цін;

г) кількісний показник при розрахунку цін.

4. Коригування цін на ринку:

а) економічна необхідність;

б) випадковий елемент нестабільного виробництва;

в) практика світової ринкової економіки;

г) еластичність ціноутворення.

5. Верхня і нижня межі в становленні ринкових цін:

а) визначається виходячи з особливостей виробництва;

б) продиктована ринковими умовами;

в) сприяє маневруванню ціною в конкретній ситуації;

г) визначає економічні межі попиту і пропозиції.

6. Призначення ціни та її функції в риночній економіці:

а) регулює попит і пропозицію;

б) сприяє розвитку конкуренції;

в) спрямована на підвищення якості товарів і послуг;

г) впливає на скорочення споживчого ринку.

7. Вплив конкуренції на рівень цін:а) знижує ціни на ринку;

б) сприяє просуванню нових товарів на ринку;

в) вирівнює попит і пропозицію;

г) дестабілізує ринок.

8. Процес формування цін:

а) встановлює всі витрати при просуванні товару до споживача;

б) в основі процесу лежить собівартість виробництва товарів або по­слуг;

в) орієнтований на можливу конкурентність на ринку;

г) враховує можливість прояву форм банкрутства підприємств.

9. Роздрібні ціни і процес реалізації товарів і послуг:

а) остаточна стадія ціноутворення;

б) процес реалізації - об'єкт еластичності цін;

в) збалансованість попиту і пропозиції;

г) остаточний економічний елемент ціноутворення.

10. Взаємозв'язок оптових цін і вартісних показників продукції:

а) оптові ціни враховують усі стадії ціноутворення;

б) оптові ціни враховують тільки витрати на виробництво продукції;

в) оптові ціни лежать в основі роздрібних цін;

г) оптові ціни враховують не тільки вартісні показники продукції, й торгові надбавки.

11. Визначення місця ціни та її функції в ринковій економіці:

а) регульованість ціни в ринковій економіці, основа стабільності ри­нку;

б) ціна є елементом збалансованості попиту і пропозиції;

в) основна функція ціни - насичення ринку товарами і послугами;

г) послідовне просування до дестабілізації ринку.

12. Сутність цінової політики:

а) здатність розвитку ринкових відносин;

б) здатність розвитку виробничих відносин і технічного прогресу;

в) здатність виявлення фінансових можливостей конкурентів;

г) здатність враховувати цінову конкуренцію.

13. Умови і причини, які впливають на рівень надбавок або зниження

цін:

а) соціально-економічний стан економіки;

б) рівень попиту і пропозиції;

в) наявність конкурентів на ринку;

г) стан ринкової інфраструктури.

14. Вплив ринкових відносин на формування цін:

а) позитивний;

б) сприяє просуванню якісно нових товарів;

в) регулює споживацькі можливості;

г) виключає можливість конкуренції.

15. Вплив конкуренції на рівень цін:

а) створює оптимальні умови для збалансованості цін на ринку;

б) виключає можливість поширення неякісної продукції;

в) позбавляє можливості виробляти нові товари;

г) визначає нижню межу ціни.

16. Структура відпускної і роздрібної ціни:

а) роздрібна ціна включає всі складові відпускної ціни;

б) структура відпускної ціни первинна при визначенні роздрібної ці­ни;

в) роздрібна ціна включена у відпускну ціну;

г) структура відпускної і роздрібної ціни включає витрати на вироб­ництво.

ПРИКЛАДИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

Задача 1. Комерційне підприємство придбало у товаровиробника 500 од. товару по 15 грн. 60 коп. за одиницю, на суму без ПДВ - 7800,00 грн. (купівельна вартість). Витрати обігу (планові) у відсотках до товарообігу -15 %. Рівень рентабельності (прибуток у відсотках до товарообігу) - 10 %. Розмір товарних надбавок у відсотках до товарообігу - 25 % (15+10).

Визначити розмір тованої надбавки

Розв'язання:

Розрахунковий розмір товарної надбавки по відношенню до купіве­льної вартості:

Ртк = (25 * 100) / (100 - 25) = 33,3%. Сума товарної надбавки: 15,60 * 33,3 / 100 = 5,19 грн.

Ціна за одиницю товару комерційного підприємства: (15,60 + 5,19) * 1,2 = 24,95 грн. Сума ПДВ з одиниці товару: (24,95 * 20 / 120) = 4,16 грн.

Ціна підприємства (товарообіг) за одиницю товару 24,95 - 4,16 = 20,79 грн. Розмір товарної надбавки для:

а) покриття витрат обігу: 20,79 ' 15% / 100 = 3,12;

б) формування прибутку: 20,79 ' 10 / 100 = 2,08 грн. Сума товарної надбавки: 3,11 + 2,08 = 5,19 грн.

Задача 2. Тютюновою фабрикою вироблені і здані на склад готової продукції тютюнові вироби за фактичною собівартістю 10000 грн. Відпус­кна вартість цих виробів без акцизного збору встановлена у розмірі 30000 грн., сума нарахованого акцизного збору склала 1500 грн.

Визначити договірну ціну тютюнових виробів

Розв'язання:

На вартість тютюнових виробів з урахуванням акцизного збору на­раховуємо 5 % збору:

(30000 + 1500) * 0,05 = 1575 (грн.) Нараховуємо ПДВ:

(30000 + 1500 +1575) * 0,2 = 6615 (грн.)

Договірна ціна тютюнових виробів, зазначена в оформлених при від­вантаженні документах, дорівнює 39690 грн.:

(30000 + 1500 + 1575 + 6615) = 39690 (грн.)

Задача 3. Підприємство реалізує взуття. Розглянемо доцільність за­купки підприємством 100 пар жіночих туфель за ціною 150 грн. за пару (в тому числі ПДВ). Загальна вартість партії складає 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500 грн. Витрати підприємства на придбання даної партії без ПДВ - 12500 грн. Середня вартість у конкурентів на дане взуття - 210 грн. з ПДВ. Розрахуємо наскільки вигідна для підприємства дана угода.

Примітка. В період реалізації взуття підприємство не передбачає ре­алізовувати інший товар.

Розв'язання:

Розрахуємо ціну реалізації даного товару:

Ціна пари взуття = (5000,00 + 13340,00) / 100 = 183,40 (грн.)

З ПДВ ціна однієї пари даного товару складе 220,08 грн. беручи до уваги середню конкурентоспроможну ціну однієї пари взуття такої номен­клатури (175,00 грн. без ПДВ, 210,00 грн. з ПДВ), можна зробити висновок про те, що дана угода не вигідна.

Якщо підприємство відмовиться від додаткових витрат на рекламу та оренду складу, його змінні витрати складуть 12500,00 грн. Розрахуємо ціну реалізації товару в такому випадку:

Ціна пари взуття = (ПВ + ЗВ) / К = (5000,00 + 12500,00) / 100 = 175,00 (грн.)

де ПВ - постійні витрати підприємства, ЗВ - змінні витрати на оди­ницю реалізованої продукції, К - кількість реалізуємої продукції;Таким чином, підприємство не отримає прибутку за даною угодою, але у нього не буде і збитку.

Розрахуємо кількість пар взуття, яку повинно закупити підприємство таким чином, щоб ціна даного товару була не вище 210,00 грн. за одиницю при змінних витратах 13340,00 грн.:

Кількість пар взуття = (ПВ + ЗВ) / Ціна = (5000,00 + 13340,00) : 175,00 = 104,80 (шт.)

Так, у випадку закупки 105 пар взуття підприємство за даною уго­дою отримає прибуток в розмірі 12500,00 грн. вже додаткові 5 пар взуття при ціні 210,00 грн. (з ПДВ) приносять підприємству прибуток:

Пр = 175 х 105 - 5000 - 12500 = 875,00 (грн.)

Безумовно, що закупка 105 пар взуття стає вигідною для підприємст­ва при відмові від оренди складських приміщень, від додаткової реклами та збереженні ціни 210,00 грн. з ПДВ. Дана ціна може бути зменшена, але не нижче наступної межі:

Ціна пари взуття (без ПДВ)=(5000,00+12500,00) / 105 = 166,67 (грн.).

З врахуванням ПДВ вона складає 200,00 грн.

Для отримання прибутку в розмірі 500,00 грн. ціна взуття повинна буде складати:

Ціна = (ПВ + ЗВ + Пр) / К = (5000,00 + 12500,00 + 500,00) / 105 = 171,43 (грн.), а з ПДВ - 205,72 грн. за пару. де Пр - очікуваний прибуток.

ТЕМА 8 ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

8.1Сутність, мета і об'єкти прогнозування

Прогноз (від гр. prognosis - передбачення) - це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Прогнозування - це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зов­нішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів. Прогнозування розвитку (ста­ну) підприємства або організації - це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окре­мих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних спосо­бів і строків досягнення очікуваного стану.

Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється коливанням ринкової кон'юнк­тури і необхідно ці коливання передбачати і згладжувати, по-друге, в цих умовах при розробці стратегічних програм присутній високий ступінь не­визначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об'єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх екстраполяція (проекція) на майбутній період, або використання норма­тивних розрахунків.

Змістом прогнозування є розробка прогнозів з різними часовими ра­мками, а важливішими функціями є:

передбачувальна (описова) - опис можливих або бажаних перспектив; рекомендуюча - підготовка проектів рішення різноманітних про­блем планування.

Класифікація прогнозів здійснюється залежно від різних критеріїв та ознак, об'єктів прогнозування, цілей і завдань (табл. 8.1).

Таблиця 8.1 - Класифікація прогнозів_

Класифікаційна ознака     |_Вид прогнозу

За масштабом прогнозуван­ня

макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні; розвитку окремих комплексів національної економіки; галузеві й регіональні;

окремих господарюючих суб'єктів, виробництв, продук­тів

За часом передбачення

коротко-;

середньо-;

довгострокові

За характером обєкта

розвитку економічних, політичних, соціальних відносин; передумов і наслідків НТП; динаміки розвитку економіки; відтворення населення і підготовки кадрів; доходів і цін та ін.

За функцією прогнозу

пошукові; нормативні

У своїй практичній діяльності підприємства найчастіше використо­вують такі типи прогнозування:

прогнозування, яке ґрунтується на використанні інтуїції в процесі передбачення майбутнього;

пошукове прогнозування, яке опирається на наявну в даний час інформацію і передбачає перехід від теперішнього стану до майбутнього;

нормативне, яке оцінює можливості розвитку підприємства, виходячи із поставлених цілей.

8.2 Принципи і методи прогнозування

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах, голо­вними з них є такі:

цілеспрямованість - змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

системність - побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

багаторівневий опис - опис об'єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність об'єктивним закономірностям розвитку - виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;послідовне вирішення невизначеності - ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення мож­ливих напрямків розвитку;

альтернативність - виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.

Система методів прогнозування формується через фіксацію можли­вих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану того чи того суб'єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів еконо­мічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: фактографічні й евристичні.

1. Фактографічні методи прогнозування ґрунтуються на викорис­танні фактичних даних, які детально характеризують зміни в часі всієї су­купності чи окремих ознак (показників) об'єкта прогнозування.

Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляцій-но-регресійних моделей.

Метод екстраполяції є одним з основних для прогнозування розвит­ку складних виробничих систем; у його основу покладається припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об'єкта дослідження. Відтак сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірнос­тей розвитку об'єкта в минулому на його майбутнє.

Метод функцій належить до математико-статистичних методів про­гнозування, що базуються на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція - вираження взаємного зв'язку між сусідніми чле­нами часового ряду). Процес прогнозування з використанням автокореля­ційних функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спочатку фор­мулюють завдання прогнозування й визначають критерій його вирішення, а потім, використовуючи часовий ряд, який відображає процес розвитку параметрів виробничої системи в часі, визначають прогнозовану величину на перспективний період за умови мінімізації середньоквадратичних похи­бок передбачення.

Методи кореляційних і регресійних моделей також порівняно широко застосовуються в економічному прогнозуванні.

Прогнозування з використанням кореляційних моделей (методів) по­лягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв'язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов'язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляцій­них формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних).

Форму взаємозв'язку прогнозованих явищ з іншими явищами та процесами можна зобразити у вигляді регресійного рівняння типу

у= f(Xi, Х2, ... , Хп).

(8.1)

Значення прогнозованого показника визначається способом підста­новки в таке рівняння значення ознак (чинників) та оцінки очікуваного се­реднього значення результативної ознаки.

У процесі розв'язання кореляційних і регресійних рівнянь здійсню­ється пошук кількісних значень параметрів вихідних залежностей, що їх можна визначити за допомогою способу найменших квадратів. Сутність цього способу полягає в тім, щоб мінімізувати суми квадратичних відхи­лень між величинами, що спостерігаються, та відповідними величинами, розрахованими за підібраними рівнями зв'язку.

2. Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення про­гнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозування цієї групи охо­плюють дві підгрупи - інтуїтивні та аналітичні. З-поміж основних мето­дів першої підгрупи виокремлюють методи експертної оцінки й «мозкової атаки»,, а другої - методи морфологічного аналізу, побудови «дерева ці­лей», інформаційного моделювання, оптимізації.

За браком достатньої статистичної інформації або за її непридатності для прогнозування певних явищ доводиться користуватися методом експе­ртних оцінок. В його основу покладено спосіб збирання необхідної інфор­мації переважно шляхом анкетування. При цьому експертну анкету треба скласти в такий спосіб, щоб можна було одержати:

кількісно однозначні відповіді на запитання, що пропонуються експерту;

формалізовані відомості щодо характеру джерел аргументації, ступеня впливу кожного із джерел на відповідь експерта;

кількісно визначену експертом оцінку рівня його знання предмета, що пропонується для аналізу та висновків.

Застосовуються два підходи до використання цього методу прогно­зування: індивідуальні та групові оцінки. Індивідуальні оцінки полягають у тім, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв'ю або аналі­тичної записки. До індивідуальних експертних оцінок належать методи розробки сценаріїв, інтерв'ю, аналітичних доповідних записок.

Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та одер­жанні сумарної оцінки від усієї групи експертів, яких залучено до прогноз­ної оцінки конкретних економічних процесів. До колективних експертних оцінок віднесено методи Дельфі (анкетне опитування фахівців у певній галузі), «мозкових атак» (колективне вироблення ідеї в результаті прове­деної дискусії), круглого столу.

Метод «мозкової атаки» є різновидом методу групових експертних оцінок і полягає у творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв'язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох правил поведінки: не допускати критики та негативних коментарів щодо міркувань опонентів та не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною з по­гляду можливої її практичної реалізації вона не видавалася.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні комбі­наторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із законо­мірностей побудови (морфології) об'єкта прогнозування, що вивчається та аналізується. Прогнозна оцінка розвитку підприємства (організації) здійс­нюється комбінуванням можливих варіантів розвитку об'єкта.

Метод побудови «дерева цілей» застосовується в прогнозуванні з ме­тою поділу основних завдань на підзавдання і створення системи «виваже­них» за експертними оцінками зв'язків. Для відбору чинників до прогнос­тичної моделі та побудови системи зв'язків широко використовуються ма­триці взаємовпливу і теорія графів.

Специфічним методом прогнозування є метод інформаційного мо­делювання. Він базується на тім, що характерні особливості масових пото­ків інформації створюють умови для прогнозування розвитку конкретних об'єктів на підставі таких джерел інформації, які містять необхідні, логічно впорядковані документи в певній послідовності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник