Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

На зміст і структуру БП істотно впливають: цілі розробки БП; ауди­торія, на яку розраховано БП; сфера та розміри бізнесу; характеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприємця.

Типова структура бізнес-плану:

1. Резюме (зведений розділ)

У ньому обґрунтовується необхідність організації нового підприємс­тва, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручка від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкла­деного капіталу, термін окупності капіталовкладень. Цей розділ часто на­зивають «міні-бізнес-планом».

2. Основна частина

2.1. Опис товару (послуги), характеристика фірми (характеристика товару, особливості продукції, патенти та свідоцтва, якими захищені ці особливості, зразок товару, орієнтовна ціна на продукцію або витрати на її виробництво, упаковка; характеристика виду і форм діяльності фірми, її репутація, засновники та ін.).

2.2. Аналіз галузі (темпи розвитку галузі, нові продукти галузі, перспективи її розвитку на найближчі роки, вхідні бар'єри, життєвий цикл товару та ін.).

2.3. Аналіз ринку (результати вивчення ринку збуту, дані, що хара­ктеризують структуру і сегменти ринку, потенційні споживачі, можливі конкуренти, їх товари, якість продукції, орієнтовні ці­ни та умови продажу).

2.4. План маркетингу (засади ціноутворення, організація і вартість реклами, канали збуту продукції, форми продажу товару, ме­тоди стимулювання продажу та ін.).

2.5.План виробництва (величина виробничих потужностей, умови їх нарощування, умови забезпечення виробництва сировинно-матеріальнимиресурсами, види необхідних для виробництва ресурсів, устаткування підп­риємства, план його закупівель, кооперовані зв'язки із суміжниками, вели­чина витрат на виробництво, організація контролю якості продукції).

2.6.Організаційний план (організаційна схема управління підприємс­твом, професійно-кваліфікаційна характеристика персоналу, форми найму працівників та їх оплата праці, форми стимулювання працівників різних категорій).

2.7.Оцінка ризику і страхування (типи ризиків, джерела ризиків і момент їх виникнення, заходи щодо зменшення ймовірності та масштабів ризику і мінімізації збитків від нього, програма страхування від ризиків).

2.8. Юридичний план (форма власності і статут підприємства, дольо-ва участь партнерів, їх відповідальність; якщо підприємство є акціонерним товариством, то пояснюється розподіл капіталу між акціонерами, тими, хто володіє контрольним пакетом акцій).

2.9. Фінансовий план (прогноз обсягів реалізації, баланс грошових видатків і надходжень, зведений баланс активів і пасивів, графік беззбит­ковості).

3. Стратегія фінансування

У цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів для органі­зації підприємства, передусім кількість необхідних коштів для організації продажу, вказується, звідки надійдуть ці кошти і в якій формі. Також за­значається період повернення інвесторам вкладеного капіталу та доходу від нього, джерела розширення виробництва тощо).

Структура бізнес-плану, кількість форм та їх зміст не регламентуються.

Загальновживана логіка розробки БП підприємства (організації) пе­редбачає послідовне здійснення таких дій:

вибір продукції (послуг) для ринку;

дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка вперше ро­зпочинає свою діяльність;

прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надання послуг);

визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

розробка цінової та збутової політики;

обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

оцінка фінансових параметрів бізнесу;

узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Основними відмінностями між традиційним поточним планом і біз­нес-планом є:

поточний план розробляється в одному варіанті, а бізнес-план - у декількох;

поточний план розробляється лише на рік, а бізнес-план - на декі­лька років;

поточний план розробляється для внутрішнього використання, бізнес-план - для пред'явлення також зовнішнім інвесторам.

8.8 Тактичне й оперативне планування діяльності підприємства

Складання середньо- та короткострокових планів належить до такти­чного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від розробки й практичного здій­снення стратегічного планування. Існують три аспекти цієї різниці.

По-перше, за часом: стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні.

По-друге, - за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

По-третє, за сутнісно-змістовною характеристикою: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підп­риємства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Отже, завжди існує певна відносність, умовність у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткостро­кові плани. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного пла­ну. Можна стверджувати, що середньостроковий план - це кількісно ви­значена на певний період стратегія підприємства за всіма або за найважли­вішими субстратегіями.

Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані; вони складаються за єдиною методологією та мають однакову структуру, показану нижче.

Основні розділи:

1. Маркетингова діяльність (плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства)

2. Виробнича діяльність (випуск продукції в натурі і за вартістю, об­ґрунтування виробничої програми підприємства)

3. Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експеримента­льні роботи (нові технології та вироби)

4. Праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, фонд за­робітної плати, продуктивність, умови праці та побуту)

5. Капітальні вкладення та капітальне будівництво (інвестиції, буді­вельно-монтажні роботи, уведення в дію основних фондів)

6. Матеріально-технічне забезпечення (потреба в матеріальних ресу­рсах і джерела її задоволення)

7. Організація виробництва, праці та управління (удосконалення форм і методів, структурна перебудова)

8. Природоохоронна діяльність (заходи стосовно охорони й раціона­льного використання природних ресурсів)

9. Зовнішньоекономічна діяльність (показники цієї діяльності, ре­зультати експортно-імпортних операцій)

10. Витрати, прибуток, рентабельність (собівартість виробів і всього обсягу продукції, прибуток і рентабельність)

11. Фінансова діяльність (баланс доходів і витрат, взаємовідносини з бюджетом, кредитні відносини)

Змістова характеристика тактичних планів передбачає також виок­ремлення за певними ознаками показників, що за ними встановлюються планові завдання, визначається ступінь їхнього виконання, оцінюється дія­льність підприємства взагалі.

За економічним змістом показники поділяють на натуральні та варті­сні. Натуральні показники необхідні для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, необхідні ма­теріали, устаткування та ін. Вартісні показники використовуються для ха­рактеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмі­рів витрат, доходів тощо. Між натуральними та вартісними показниками існує тісний зв'язок та взаємозалежність. Вартісні показники розрахову­ються на підставі натуральних, але водночас, виходячи з узагальненої вар­тісної оцінки витрат та результатів, стимулюють раціональне використан­ня ресурсів, зростання ефективності виробництва.

За економічним призначенням показники поділяють на кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються: обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працівників тощо. Другі показують ефективність використання виробни­чих ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці, матеріа­ломісткість продукції, фондовіддача, собівартість продукції тощо.

Розрізняють також абсолютні й відносні показники. Перші характе­ризують те чи те явище абсолютно, без порівнювання з іншими показни­ками. Зробити таке порівняння дають змогу відносні показники. Напри­клад, кількість працівників, як абсолютний показник дає інформацію про ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей показник співвід­нести з обсягом виробництва чи порівняти обсяг виробництва з кількістю працівників, то матимемо відносний показник трудомісткості одиниці про­дукції (продуктивності праці одного працівника).

Система оперативного планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засо­бом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, ви­робничих дільниць, бригад, навіть робочих місць - на короткі проміжкичасу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього ви­конання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший на­прямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виго­товлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі головні завдання:

забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск плано­вої продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприя­тиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та ро­бочої сили;

максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємст­ва як цехове (міжцехове), а для окремих цехів - у розрізі дільниць і робо­чих місць (внутрішньоцехове).

Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоорди­новану діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємст­ва згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, оброб­них, складальних) та з урахуванням цехових функцій - основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але головним завданням міжцехового оперативно­го планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вуз­лів та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку кален­дарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне ре­гулювання виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи операти­вного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.

Подетальна система за планово-облікову одиницю бере деталь пев­ного найменування. Залежно від особливостей інших елементів та органі­зації самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різно­видами подетальної системи є:

складська система,, коли рівень завантаження та рівномірність випу­ску продукції визначаються через наявність складських запасів певних ро­змірів. Ця система корисна за великої кількості застосованих для виготов­лення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей;

система планування за нормами технологічних запасів, яка передба­чає встановлення постійної насиченості всіх стадій виробничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотри­мання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система за­стосовується за серійного та великосерійного виробництва;

система планування за строками подачі, в основу якої покладаються встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням техно­логічних запасів і строків міжцехових подач. За умов серійного та великосе­рійного виробництва строки можна переглядати щоразу за розробки опера­тивних планів. У масовому виробництві встановлюються стандартні строки;

система планування за тактом потоку базується на синхронізації діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єдиного такту випу­ску готової продукції. Така система застосовується в масовому виробницт­ві з широким використанням поточних методів організації виробничих процесів.

Комплектна система відрізняється від інших тим, що в ній за плано­во-облікову одиницю беруть об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно)групова, машинокомплектна.

Комплектно-вузлова підсистема за планово-облікову одиницю бере вузловий комплект, до якого входять деталі одного складального вузла. Ця система характерна для виробництва складної продукції з тривалим вироб­ничим циклом.

Комплектно-групова підсистема може застосовуватись тоді, коли виготовляються деталі (вузли), що обробляються за такою самою техноло­гією, мають таку саму періодичність запуску-випуску та ті самі строки по­дачі на наступну стадію.

Машинокомплектна підсистема - є найпростішою, тому що її пла­ново-обліковою одиницею є машинокомплект, тобто повний комплект де­талей, що їх виробляє той або той цех для певного виробу (машини). Ця система може застосовуватись у виробництві нескладних виробів, із неве­ликою кількістю деталей.

Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним за­мовленням. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому.

Для окремих цехів такими є комплекти деталей, вузлів для певних замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібносерійному виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення, її особ­ливість полягає в тім, що охоплюється весь процес виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього)покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швид­ко усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі виник­нення перебоїв у виробництві.

Питання для закріплення матеріалу

1. Охарактеризуйте принципи, методи планування діяльності та роз­витку підприємства.

2. Охарактеризуйте систему планів підприємства в Україні

3. Охарактеризуйте стратегічне планування на підприємстві: сут­ність, основні етапи, методи вибору стратегії підприємства.

4. Охарактеризуйте організаційно-розпорядчі методи управління, наведіть приклади.

5. На базі прикладів покажіть соціальні методи управління.

6. На прикладі покажіть, що психологічні методи управління спря­мовані на регулювання відносин між людьми через створення оптимально­го психологічного клімату колективі.Бізнес-планування: сутність, призна­чення, стадії формування, логіка розробки й поліваріантність структури бізнес-плану.

7. Зробіть порівняння поточного та бізнес - планування на підпри­ємстві.

8. Покажіть сутність і призначення бізнес-планування.

9. Покажіть стадії формування бізнес-плану.

Тести до теми 8

1. Під плануванням діяльності підприємства розуміють:

а) порівняння основних показників його розвитку у звітному і базо­вому періодах;

б) розрахунок майбутньої величини прибутків;

в) процес визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами цієї ж галузі.

2. Прогнозування - це:

а) процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внут­рішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатівпорівняння основ­них показників його розвитку у звітному і базовому періодах;

б) порівняння основних показників його розвитку у звітному і базо­вому періодах;

в) процес визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами цієї ж галузі.

3. Загальною науковою основою планування є:

а) система об'єктивних економічних законів;

б) принципи організації виробництва;

в) основні засади взаємовідносин підприємства з фінансово-бюджетною системою;

г) закономірності організації партнерських зв'язків.

4. Методи планування повинні відповідати таким вимогам:

а) адекватність зовнішнім умовам ринку;

б) відмінність залежно від виду плану;

в) забезпеченість ресурсами;

г) різноманітність досягнення основної мети підприємницької дія­льності - збільшення прибутку;

д) соціальна спрямованість.

5. Основними методами планування є:

а) ресурсний;

б) статистичний;

в) соціальний;

г) виробничо-технічний;

д) факторний;

є) господарський;;

ж) балансовий;

з) економіко-математичні. є) нормативний

нції;

6. Ресурсний метод планування використовується при:

а) значних обсягах випуску продукції;

б) обмеженості окремих видів ресурсів;

в) незначній ємності ринку;

г) при монопольному становищі підприємства або слабкій конкуре-

д) обмеженій номенклатурі продукції.

7. Нормативний метод планування передбачає розрахунок планових показників на основі:

а) прогресивних норм використання ресурсів з відрахуванням зміни цих норм у плановому році;

б) середніх норм використання ресурсів у плановому році;в) норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

г) середньогалузевих норм витрат ресурсів.

8. Головним розділом плану розвитку підприємства є:

а) науково-дослідні, конструкторсько-технологічні роботи;

б) маркетингова діяльність;

в) виробнича діяльність;

г) матеріально-технічне забезпечення;

д) організація підприємства;

е) зовнішньоекономічна діяльність.

9. Головним розділом бізнес-плану є:

а) мета та завдання підприємницької угоди;

б) ресурсне забезпечення угоди;

в) ефективність угоди;

г) узагальнене резюме, основні параметри та показники бізнес-плану.

10. Не відноситься до базової одна із стратегій плану, а саме:

а) стратегія зростання;

б) стратегія ресурсного забезпечення;

в) стратегія стабілізації;

г) стратегія виживання.

11. Охоплює довгостроковий і середньостроковий період:

а) поточне планування;

б) перспективне планування;

в) стратегічне планування.

12. Планування, що полягає в розробці планів на всіх рівнях управ­ління підприємством та по всіх напрямках його діяльності, це:

а) поточне планування;

б) перспективне планування;

в) стратегічне планування.

13. Під плануванням діяльності підприємства розуміють:

а) порівняння основних показників його розвитку у звітному і базовому періодах;

б) розрахунок майбутньої величини прибутків;

в) процес визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

г) аналіз перспектив розвитку підприємства в порівнянні з іншими підприємствами цієї ж

галузі.

14. Основними перевагами планування в умовах ринку порівнянно з директивним плануванням

є:а) самостійне здійснення всього комплексу планової роботи;

б) доведення «зверху» основних показників діяльності;

в) право самостійно розробляти виробничу програму;

г) самостійність вибору розмірів матеріального стимулювання;

д) ризик у підприємницькій діяльності.

15. Загальною науковою основою планування є:

а) система об'єктивних економічних законів;

б) принципи організації виробництва;

в) основні засади взаємовідносин підприємства з фінансово-бюджетною системою;

г) закономірності організації партнерських зв'язків.

16. Найважливішими принципами планування є:

а) правильне обґрунтування та вибір мети і кінцевих результатів діяльності підприємства;

б) зв'язок і взаємозалежність планових і фактичних показників;

в) оптимальність використання ресурсів;

г) системність і безперервність планування;

д) суб'єктивна оцінка майбутнього стану підприємства;

е) мобільність;

є)    врахування життєвого циклу товарів;

ж) збалансованість.

17. Методи планування повинні відповідати таким вимогам:

а) адекватність зовнішнім умовам ринку;

б) відмінність залежно від виду плану;в) забезпеченість ресурсами;

г) різноманітність досягнення основної мети підприємницької діяльності - збільшення прибут-

д)   соціальна спрямованість

18. Основними методами планування є:

а) ресурсний;

б) статистичний;

в) соціальний;

г) виробничо-технічний;

д) факторний;

е) господарський

19. Ресурсний метод планування використовується при:

а) значних обсягів випуску продукції;

б) обмеженості окремих видів ресурсів;

в) незначній ємності ринку;

г) монопольному становищі підприємства або слабкій конкуренції;

д) обмеженій номенклатурі продукції.

20. Нормативний метод планування передбачає розрахунок планових показників на основі:

а) прогресивних норм використання ресурсів з відрахуванням зміни цих норм у плановому

ку;

році;

б)

середніх норм використання ресурсів у плановому році;

в)

норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

г)

середньогалузевих норм витрат ресурсів.

21. За термінами, на які розробляються техніко-економічні показники, плани поділяються на:

а) перспективні;

б) річні;

в) поточні;

г) стратегічні;

д) оперативні;

е) виробничі;

ж) тактичні;

з) оперативно-виробничі.

22. Середньострокові плани передбачають:

а) деталізацію перспективних планів щодо обсягу випуску продукції;

б) деталізацію стратегічних планів на перші роки діяльності;

в) деталізацію проектів у хронологічному порядку;

г) зазначення конкретних інвестицій і фінансових показників;

д) зазначення конкретних виконавців.

23. Оперативно-виробниче планування охоплює такі напрями:

а) організацію матеріально-технічного забезпечення підприємства;

б) календарне планування;

в) виробниче планування;

г) диспетчерування.

Приклади розв'язання задач

Задача 1. За планом реструктуризації, прогнозований індекс конку­рентоспроможності товару, який виготовляє фірма, буде підвищено на 0,25, завдяки цьому сегмент її ринку збільшиться на 8,5 %. Базовий обсяг продажу товару фірми складе - 12 млн. грн, постійні витрати знизяться на 5,2 %. Частка постійних витрат у собівартості продукції складає 45 %. Ба­зова собівартість - 10,2 млн. грн. Витрати на підвищення конкурентоспро­можності товару за проектом - 1025 тис. грн. Розрахувати очікувані показ­ники ефективності підвищення конкурентоспроможності товару фірми. Розв'язання:

1. Розрахунок обсягів продажу товарів за планом:

ОПпр = Опб*Кр = 12 * 1,085 = 13,02млн. грн.

2. Розрахунок зниження собівартості продукції за статтями постій­них витрат:

ACByn = Byn *       = 41*5,2 = 2,34% 100 100

3. Розрахунок собівартості продукції за проектом:

СВпр = Свб*(1-0,0234)=9,96млн. грн.

4. Розрахунок чистого прибутку за проектом:

ПРч=(ОПпр-СВпр) Кп=(13,02-9,96)*0,7=2,142млн.грн.

5. Розрахунок чистого прибутку за фактичними даними:

ПРб=(ОПб-СВб)*Кп=(12-10,2)*0,7=1,26 млн.грн.

6. Розрахунок додаткового чистого прибутку за проектом:

АПРч = ПРчпр - ПРчб = 0.882млн.грн.

7. Розрахунок додаткової амортизації:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник