Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

ААр = КВ * Na = 1025* 0,25 = 256,3тис.грн.

8. Розрахунок додаткового чистого грошового потоку:

АГПч = АПРч + Ар = 882 + 256,3 = 1138,3тис.грн.

9. Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень:

ТО=^ = і02^ = 0,9 року АГПч 1138,3

Відповідь: додатковий чистий прибуток складе 882 тис.грн, а додат­ковий чистий грошовий потік 1138,3 тис. грн. Термін окупності - 0,9 року.

Задача 2. Розрахувати середньо планову потужність та коефіцент їївикористання після реалізації заходів щодо досягнення планових показни­ків, якщо відомо:

1. Введена у дію нова потужність - 01.11.2005 року - 2300 т;

2. Виведена з експлуатації потужність - 01.04.2005 року - 950 т;

3. Затверджений план виробництва на 2005 рік - 10 600 т;

4. Потужність на початок планового року - 11 200 т. Розв'язання:

1. Розрахунок середньорічної потужності:

2.

р,       п     , Рн* Т1   Ра * Т2 Рср = Рпр +---,

де Рср - середньорічна потужність, т; Рн - введена нова потужність, т;

Т1 - час використання нової потужності у плановому році, місяців;

12 - кількість місяців року;

Рв - вибуваюча протягом року потужність, т;

Т2 - час використання потужності, яка вибуває у плановому році, місяців;

       Полл ,  2300*2   950*9 1пп„пп

Рср = 11200 +---= 10870,8да

12 12

2. Розрахунок коефіцієнту використання потужності у плановому році:

Кв= і0600- = 0,975

10870 ,8

Відповідь: Коефіцієнт використання потужності підприємства у пла­новому році занадто високий (оптимальний коефіцієнт 0,85 - 0,9).

Задача 3. Визначити нормативи чистої продукції виробів й обсяг но­рмативної чистої продукції підприємства за навединими у таблиці даними.

Показники

Вироби

 

А

Б

В

Г

1. Річний обсяг, шт

1000

1200

2500

700

2. Собівартість, гр. од.

200

130

100

250

3. Матеріальні витрати у собівартості продукції, гр. од.

100

60

40

120

4.Заробітна плата робочих, гр.од.

50

60

30

90

5.Норматив рентабельності по відно­шенню до собівартості, %

15

40

15

15

Заробітна плата промислово-виробничого персонала підприємства складає 300 тис. гр. од., у тому числі працівників - 120 тис. гр. од.

Розв'язання.

1. Коефіцієнт заробітної платні:

Кз = ЛЗп.вп. - ЛЗпр = 300 -120 = 1 5 Л Зпр       ~    120    = ,

3. Заробітна плата управлінців:

Зу=Зпр. *Кз;

Зау=50 гр. од.*1,5=75 гр. од. Збу=40 гр. од.*1,5=60 гр. од. Зву=30 гр. од.* 1,5=45 гр. од. Згу=90 гр. од.*1,5=135 гр. од.

4. Нормативний прибуток:

tj      Ст * Р

Пн = -;

100

„    (120 -110)*15 „е

П Ан_±-}--= 13,5гр.од.

100

Пб С3°-60)*15 = ю,5^.од. П    (ЮО - 40)45 =

Вн= 100

П    (250 -120)*15 = 1

Гн= 100

5. Норматив чистої продукції:

Нч.п.=Зпр.+Зу+Пн; Нч.п. А = 50 + 75 +13,5 = 138,5гр.од. Нч.п. Б = 40 + 60 +10,5 = 110,5гр.од. Нч.п. В = 30 + 45 + 9 = 84гр.од. Нч.п. Г = 90 +135 +19,5 = 244,5гр.од.

6. Осяг нормативних чистих виробів:

138,5*1000 + 110,5*1200 + 84*2500 + 244,5*700 = 652 250 гр. од.

Задача 4. Розрахувати прогнозовані показники підвищення продук­тивності і чисельність працівників після реалізації планових заходів рефо­рмування підприємства.

На підприємстві, згідно з планом, здійснюються організаційно-технічні заходи, які сприяють скороченню чисельності на 12 осіб. Обсяг продукції за планом і звітом - 12 300 тис. грн. Виробництво продукції на одного працівника за звітом складає 32 тис. грн.

Розв'язання:

1. Розрахунок чисельності працівників підприємства за звітними да­ними:

тт      ОВ     12300 ^пл

Чзв=-=-= 394осгб

ППзв 32

2. Розрахунок підвищення продуктивності праці за планом реформу­вання:

АЛЛ = АЧЧпл *Ю0 = — *100 = 3,05% Чзв 394

Відповідь: продуктивність праці, згідно з планом, підвищиться на 3,05 %.

Задача 5. Згідно з затвердженним планом реструктуризації підпри­ємства, заплановано реконструювати теплову електростанцію заводу. Роз­рахувати ефективність плану реконструкції за вихідними даними, наведе­ними у таблиці._

Показники

Од. виміру

Звіт

Проект

1. Собівартість 1кВт/год

Коп.

16,5

12,2

2. Виробництво електроенергії

Мвт./год

19 800

33 400

3. Виробництво теплової енергії

Тис/Гкал

197

295

4. Собівартість 1Гкал

Грн

103,2

96,4

5. Капітальні витрати на реконструкцію

Тис. грн

-

6950

6. Прибуток від продажу електроенергії в систему

Тис. грн

250

790

7. Норма річної амортизації

%

-

7,8

Розв'язання:

1. Розрахунок додаткового прибутку за рахунок зниження собівар­тості енергії:

АЛРел = (СВб - СВпр) * Епр = (16,5 -12,2)*33400 = 143 6,2тис.грн.

2. Розрахунок додаткового чистого прибутку за рахунок зниження собівартості електроенергії:

АЛРчел = АЛРел* Кп = 1436,2*0,7 = 1005,34тис.грн.

3. Розрахунок додаткового прибутку за рахунок зниження собівар­тості теплової енергії:

AnPq = (ВСб - СВпр) * Qnn = (103,2 - 96,4) *295 = 2006тис.грн.

4. Розрахунок чистого прибутку від зниження собівартості теплової енергії:

AnPnq = AnPq * Кп = 1404,2тис.грн.

5. Розрахунок чистого додаткового прибутку від продажу електрое­нергії:

АЛРчзб = (АЛРпр- АЛРб) * Кп = (790 - 250) * 0,7 = 378тис.грн.

6. Розрахунок загального додаткового чистого прибутку від реконс­трукції ТЕЦ:

АПРз = АПРчел + AIJPHq + АПРчзб = 1005,34 +1404,2 + 378 = 2787,54тис.грн.

7. Розрахунок амортизації від додаткових капітальних витрат:

ААр = АКБ * Na = 6950 * 0,078 = 542,1тис.грн.

8. Розрахунок додаткового чистого грошового потоку:

АГПч = АПРз + ААр = 2787,54 + 542,1 = 3329,6тис.грн.

9. Продисконтуємо додатковий грошовий потік.

Розрахункова таблиця:

Ро

ГП

Коефіцієнти

Безпечний

Коефіціент

Теперішня

ки

Розрахунко-

ймовірності

грошовий

дисконту

вартість ГП

 

вий,

 

потік, тис.

 

додаткового

 

тис. грн

 

грн

 

тис. грн

1.

3329,6

0,8

2663,8

0,943

2512

2.

3329,6

0,7

2330,7

0,89

2074,3

3.

3329,6

0,6

1997,8

0,84

1678,2

4.

3329,6

0,5

1664,8

0,792

1318,5

5.

3329,6

0,3

998,9

0,75

749,2

Разом:8331,9

10. Розрахунок чистої теперішньої вартості додаткового грошового потоку:

ЧТВ=ТВ т       = 8331,9 - 6950 = 1381,9тис.грн.

11. Розрахунок індексу прибутковості:

т      ТБгп   8331,9   , „

Іпр=-=-— = 1,2

*   КБ 6950

Відповідь: при ЧТВ > 0,1пр > 1 проект вважають ефективним. У нашо­му прикладі ЧТВ=1318,9 тис. грн, індекс прибутковості капітальних вкла­день Іпр=1,2. Це означає, що за п'ять років капітальні витрати окупляться і завод отримає 1318,9 тис. грн додаткового потоку, або на кожну 1 грн втрат буде отримано 1,2 грн чистого грошового потоку.

ТЕМА 9 ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

ПІДПРИЄМСТВА

9.1 Виробнича програма підприємства

Головним розділом плану господарської діяльності підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції) - система адрес­них завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згід­но договорів поставок. Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: початкові дані про виявлене в про­цесі вивчення ринку попиту, портфель заказів на продукцію інших спожи­вачів; які відображає його постійні прямі господарські зв'язки; державні контракти, замовлення, які передбачають не тільки конкретну їх величину, а і гарантоване державне забезпечення оплати поставок і необхідних бю­джетних асигнувань. Оскільки продукція завжди відтворюється в натура­льній і вартісній формах, виробнича програма підприємства має дві скла­дові: перша - обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга - вар­тість обсягу виробництва. Для наочності зобразимо формування виробни­чої програми підприємства у вигляді схеми (рис. 9.1).

Номенклатура

Товарний асортимент

Од. виміру

Кіл

1............

1.1..........

 

 

 

1.2...........

 

 

2...............

2.1...........

 

 

 

2.2...........

 

 

товарна продукція; валова продукція; - реалізована продукція; чиста продукція

- особисті потреби підприємства;

- продукція і послуги для внутрішнього ринку;

- експорт

Рисунок 9.1 - Схема формування виробничої програми підприємства

Важливим етапом розробки виробничої програми підприємства є об­ґрунтовування планованих обсягів випуску продукції виробничою потуж­ністю. В процесі обґрунтовування зіставляється плановий і максимально можливий обсяг випуску продукції кожного найменування, виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування. На осно­ві цього намічаються заходи щодо поліпшення використання устаткування, розширенню спеціалізації і кооперації виробництва.

Плановий обсяг випуску за кожним виробом розподіляється по кале­ндарних періодах року (кварталам, місяцям). При цьому керується наступ­ними вимогами:

- дотримання встановлених термінів поставки продукції відповідно до укладених договорів;

- рівномірне використання виробничої потужності підприємства з урахуванням заходів щодо її збільшення і рівномірне завантаження всіх виробничих підрозділів;

- підвищення масовості виробництва в окремі календарні періоди шляхом укрупнення серій і обмеження номенклатури виробів, що одноча­сно виготовляється.

При розподілі виробництва продукції відповідно до цих вимог вра­ховуються кількість робочих днів в кожному плановому періоді, змінність роботи, планована зупинка агрегатів і верстатів на ремонт, стан технічної підготовки виробництва і ін.

Останніми роками істотно була підвищена відповідальність підпри­ємств за виконання зобов'язань по поставках продукції. Тому важливе зна­чення має розробка в тісному зв'язку з планом виробництва календарних планів поставок на рік, квартал, місяцю по кожному найменуванню проду­кції і по споживачах. В межах місяця обсяг поставок розподіляється з ура­хуванням першочергового заповнення недопостачання в минулому періоді, забезпечення рівномірного відвантаження продукції крупним споживачам, поставки на експорт і т.д. Надалі задача зводиться до чіткого оперативного управління виготовленням і відвантаженням продукції відповідно до укла­дених договорів і плану поставки.

На підставі плану випуску продукції підприємства розробляються рі­чні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма це­ху містить завдання із номенклатури і загального обсягу продукції. В за­вданні за номенклатурою указується кількість підлягаючих виготовленню окремих видів продукції в натуральних вимірниках. Планово-облікові оди­ниці (номенклатурні позиції), в яких встановлюється завдання цехам за но­менклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів ви­робництва. Для випускаючих цехів програма складається за найменуваннямі кількості готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для заготівельних і оброблювальних цехів номенклатурне завдання встановлюється звичайно в комплектах на замовлення, виріб або вузол. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей за окремими найменуваннями.

З метою строгого взаємозв'язку виробничі програми основних цехів складаються в порядку, зворотному послідовності технологічного процесу, тобто розробка плану йде по ланцюжку «випускаючі - оброблювальні - за­готівельні цехи». Оброблювальні цехи повинні виготовити таку кількість де­талей, які потрібні для запланованого випуску готових виробів поставки на сторону як запасні частини і підтримку заділу на нормативному рівні. Заготі­вельні цехи, у свою чергу, забезпечують заготівками оброблювальні цехи.

Виробнича програма кожного цеху розробляється на основі розраху­нку виробничої потужності окремих груп устаткування зіставленням їх сумарної корисної фонду роботи і завантаження в машино-годиннику. Такі розрахунки дозволяють виявити вузькі місця в цехах і вжити заходів до усунення диспропорцій в завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани ви­робництва для допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства: ремо­нтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства і ін. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відділами підпри­ємства відповідно до встановленої потреби в їх продукції і послугах.

Виходячи з планів цехів розробляються виробничі завдання для ді­лянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів і виготовлення продукції безпо­середньо до бригад і робочих місць.

Критерієм планування оптимальної виробничої програми є досяг­нення найбільшої рентабельності. Планування виробничої програми по­винне чітко кореспондуватися з плануванням програми збуту.

Задача оперативного планування виробничої програми полягає у ви­значенні номенклатури і обсягів продукції. Для цього необхідно мати на­ступну інформацію:

- ціна на продукцію;

- витрати на виробництво продукції;

- завантаження потужностей кожним видом продукції;

- наявність виробничих потужностей.

Особливості планування виробничої програми визначаються видом і кількістю вузьких місць у виробництві (зниження або відсутність попиту на окремі види продукції; устаткування, що має низьку потужність; дефі­цитні матеріали та ін.) і можливістю використання альтернативних техно­логічних процесів.

Наявність вузьких місць на підприємстві і їх кількість визначають вибір підходів до планування виробничої програми. Тут можливо декілька варіантів.

1. Відсутність вузьких місць. Якщо на виробництві немає вузьких місць, то вся продукція, що приносить прибуток, може виготовлятися в максимально можливій кількості. Якщо припустити, що альтернативних технологічних процесів немає, то у підприємства немає можливості яким-небудь чином змінити питомі змінні витрати. До тих пір, поки на виробни­цтві немає вузьких місць, критерієм ухвалення рішення про включення то­вару в оптимальну виробничу програму повинен служити позитивний пи­томий маржинальний прибуток, тобто різниця між ціною одиниці продук­ції і питомими змінними витратами на її виробництво. Питомий прибуток в цьому випадку не можна використовувати як критерій, оскільки виклю­чення з виробничої програми уявних збитковими продуктів тільки тому що на них було віднесено більше постійних витрат, ніж на інші, може привес­ти до втрати додаткового маржинального прибутку.

2. Наявність на підприємстві одного вузького місця. Наявність од­ного вузького місця може пояснюватися двома причинами:

- якщо виробничий процес одноступінчатий, то існуючих потужнос­тей не вистачає для виробництва максимально можливої кількості видів продукції з позитивним маржинальним прибутком;

- якщо виробничий процес багатоступінчатий, то вузьке місце вини­кає тільки на одній ділянці, потужності якої не вистачає для виробництва всіх видів продукції.

В цьому випадку як критерій включення продукції в оптимальну ви­робничу програму виступає не абсолютне значення питомого маржиналь­ного прибутку, а її відносна величина.

Можливі два способи її розрахунку:

- як частка від розподілу маржинального прибутку кожного виду продукції на споживану кількість того ресурсу, який є вузьким місцем і за який конкурують товари, що випускаються;

- як частка від розподілу маржинального прибутку кожного виду продукції на час виготовлення одиниці продукції (для того, щоб визначи­ти, скільки часу знадобиться для обробки одиниці продукції кожного ви­гляду на ділянці, що є вузьким місцем)

Другий спосіб можна вважати окремим випадком першого, оскільки час повною мірою можна вважати виробничим ресурсом.

Включення продукції у виробничу програму здійснюється в порядку убування відносного маржинального прибутку. Таким чином, продукція доти включається у виробничу програму в максимально можливому для продажу кількості, поки не буде повністю використаний наявні потужності у вузькому місці.

3. Наявність на підприємстві декількох вузьких місць. В цьому ви­падку необхідно визначити, від якої вигоди (тобто маржинального прибут­ки) відмовляється підприємство, якщо замість одних видів продукції про­водить і продає інші. Таким чином, критерієм формування оптимальної виробничої програми стає упущена вигода.

Оскільки цей випадок є найскладнішим з перерахованих вище, для формування плану виробництва використовують апарат лінійного програ­мування. Цільовою функцією в даному випадку є максимізація валової ма­ржі, отриманої у разі реалізації запланованого обсягу продукції. Обмежен­нями виступають:

- узгодженість взаємодії (між ієрархічними ланками по вертикалі і ав­тономними - по горизонталі) з метою організації і синхронізації цілей в часі;

- прозорість (концептуальна єдність і єдина доступна термінологія);

- комфортність (максимум зручностей для творчих процесів обґрун­товування, вироблення, ухвалення і реалізації рішень);

- принципи, визначальні напрями розвитку системи управління пер­соналом:

- концентрація зусиль працівників окремого підрозділу або всієї си­стеми на розв'язанні основних завдань;

- концентрація однорідних функцій в одному підрозділі служби управління персоналом, що усуває їх дублювання;

- спеціалізація (виділяється праця керівників, фахівців й інших слу­жбовців);

- паралельність (одночасне виконання окремих управлінських рі­шень);

- адаптивна (пристосовність системи до цілей об'єкту управління і умов його роботи, що змінюються);

- спадкоємність (загальна методична основа проведення робіт по вдосконаленню системи управління персоналом на різних її рівнях і різни­ми фахівцями, стандартне їх оформлення);

- безперервність (відсутність в роботі персоналу незапланованих перерв, зменшення часу «пролежування» документів, простоїв технічних засобів управління і т.п.);

- ритмічність (виконання однакового обсягу робіт в рівні проміжки часу і регулярність повторення функцій управління персоналом);

- впорядкованість і цілеспрямованість інформації, необхідної для вироблення певного рішення.

Структура управління організацією повинна бути застосовний як до окремої людини (виконавцю), так і до сукупності виконавців (групам, ці­лому колективу).

9.2 Система показників оцінки виробничої програми підприємства

Розрізняють такі групи показників: проміжні і кінцеві; натуральні і вартісні; кількісні і якісні; абсолютні і відносні;

інформаційні, розрахункові, затверджувані.

Класифікація продукції підприємства передбачає її групування за окремими ознаками, при цьому слід зазначити, що в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, що виго­товляється, а асортимент - це різновидність виробів у межах даної номен­клатури характеризує склад даного виду продукції по типах, марках, про­філях, рівням якості, зокрема сортам.. Звичайно натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура фо­рмується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі й асортименту.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник