Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Резерви використання трудових ресурсів

За способом використання

 

 

 

Удосконалення техніки, технології й організації праці та виробництва

 

Ліквідація непродуктивних ви­трат та втрат

 

 

 

 

 

 

Удосконалення техніки та технології

 

Удосконалення організації праці та виробництва

За сроком використання

 

 

 

 

Поточні

 

Перспективні

Рисунок 9.3 - Класифікація резервів виробництва Питання для закріплення матеріалу

1. Виробнича програма та основні засади її розробки.

2. Складові елементи формування виробничої програми.

3. Визначення натуральних показників виробничої програми, їх зна­чення.

4. Визначення вартісних показників виробничої програми, їх різно­види.

5. Основні етапи планування виробничої програми підприємства.

6. Система планів виробничої програми підприємства.

7. Поняття державного контракту та державного замовлення, їх зна­чення.

8. Визначення оптимальної виробничої програми та шляхи оптиміза­ції виробничої програми.

9. Поняття виробничої потужності підприємства.

10. Необхідні дані та порядок розрахунку виробничої потужності пі­дприємства.

11. Особливості розрахунку виробничої потужності підприємства для різноманітних форм виробництва.

12. Порядок розрахунку вихідної виробничої потужності підприємства.

13. Обчислення обсягу виробництва продукції з урахуванням вироб­ничої потужності підприємства.

14. Зв'язок між виробничою програмою та виробничою потужністю.

Тести до теми 9

1. Виробнича програма підприємства - це:

а) стратегічний план економічного розвитку підприємства;

б) система планових завдань із виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені строки згідно з договорами поставок;

в) обчислення планового обсягу випуску продукції, що поставляєть­ся на зовнішній ринок;

г) план ресурсного забезпечення підприємства.

2. Для обчислення обсягу виробництва і реалізації продукції викори­стовуються показники:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні;

г) усі відповіді правильні.

3. Які показники виробничої програми характеризують виробничу спеціалізацію підприємства:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні.

4. Умовно-натуральні показники виробничої програми підприємства використовуються під час випуску:

а) верстатів;

б) тканин;

в) взуття;

г) консервів.

5. До вартісних показників виробничої програми підприємства не належить:

а) товарна продукція;

б) валова продукція;

в) номенклатура та асортимент;

г) реалізована продукція;

д) чиста та умовно-чиста продукція.

6. До трудових вимірників виробничої програми підприємства не на­лежать:

а) нормо-години;

б) людино-години;

в) станко-години;

г) тонни.

7. Для підприємства, що випускає вузький асортимент однорідної продукції найбільш прийнятними є такі показники виробничої програми:

а) натуральні;

б) трудові;

в) вартісні.

8. Універсальними показниками виробничої програми в системі оці­нки обсягів виробництва та реалізації продукції є:

а) натуральні;

б) умовно-натуральні;

в) трудові;

г) вартісні.

9. Товарна продукція не включає:

а) готову для реалізації продукцію;

б) роботи та послуги промислового характеру, виконані для інших підприємств;

в) запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону;

г) готову продукцію, напівфабрикати, що виготовлені для власних потреб.

10. Оцінка вартості товарної продукції проводиться за: а) оптовими цінами;б) роздрібними цінами;

в) оптовими чи роздрібними цінами залежно від ринкової ситуації.

11. Товарна продукція планується:

а) без урахування вартості готової продукції, напівфабрикатів для власних потреб;

б) з урахуванням вартості готової продукції, напівфабрикатів для власних потреб;

в) усе залежить від особливостей конкретного підприємства.

12. Для розрахунку обсягу валової продукції не треба знати:

а) обсяг товарної продукції;

б) зміну залишків готової продукції на складі;

в) зміну обсягів незавершеного виробництва;

г) зміну обсягів випуску продукції внутрізаводського споживання (інструмент, оснащення, запчастини).

13. На підприємствах із незначною тривалістю виробничого циклу:

а) показники товарної та валової продукції практично тотожні;

б) валова продукція підприємства значно більше за товарну;

в) товарна продукція підприємства значно більше за валову;

г) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

14. Валовий оборот підприємства характеризує обсяг валової проду­кції:

а) для використання в межах підприємства;

б) для використання поза межами підприємства;

в) незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підпри­ємства чи поза ними.

15. Внутрішньозаводський оборот - це:

а) кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки;

б) кількість продукції підприємства, що реалізована за межі підпри­ємства;

в) вартість готової продукції, що реалізована робітникам підприємс­тва за внутрішніми цінами підприємства.

16. Зі зростанням внутрішньозаводського обороту обсяг валової про­дукції:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

17. Чиста продукція - це:а) новостворена підприємством вартість;

б) продукція, що виготовлена тільки з матеріалів і напівфабрикатів цього підприємства;

в) продукція, що виготовлена без виробничої кооперації з іншими підприємствами;

г) продукція, що виготовлена понад державне замовлення.

18. До складу чистої продукції не входить:

а) вартість сировини;

б) вартість матеріалів;

в) вартість електроенергії;

г) сума амортизаційних відрахувань;

д) усе перелічене.

19. Якщо темпи росту матеріальних витрат більші, ніж темпи росту товарної продукції, це свідчить про:

а) зменшення обсягів чистої продукції;

б) збільшення обсягів чистої продукції;

в) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

20. Додаткову вартість, створену на підприємстві, з урахуванням амортизаційних відрахувань відбиває показник:

а) чистої продукції;

б) нормативно-чистої продукції;

в) умовно-чистої продукції;

г) реалізованої продукції.

РОЗДІЛ 3

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 10 ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ПРОДУКТИВНІСТЬ І

ОПЛАТА ПРАЦІ

10.1 Поняття, класифікація та структура персоналу

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка володіє фі­зичними та інтелектуальними можливостями, може виробляти матеріальні блага і надавати послуги. Трудові ресурси включають у себе як реальних працівників, уже зайнятих в економіці країни, так і потенційних, які не за­йняті, але можуть працювати.

Частина трудових ресурсів є важливим елементом потенціалу підпри­ємства, тобто його персоналом. Персонал є основним ресурсом підприємст­ва, що складається з окремих працівників, які об'єднані певним чином та діють цілеспрямовано для досягнення цілей підприємства й особистих ці­лей. Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практич­ної діяльності й забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарю­вання. У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто бе­руть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимча­сово, на підставі трудового договору (контракту).

Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, во­ни поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал не­основної діяльності. Так, у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони, тобто всіх працівників, зайнятих у виробництві або безпосередньому його обслуговуванні.

До другої групи персоналу відносять працівників структур, які нале­жать підприємству, але не пов'язані безпосередньо з процесами промисло­вого виробництва, тобто працівників житлово-комунального господарства, навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.

Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці.

Керівники - це працівники, які займають керівні посади на підприєм­ствах та в їх структурних підрозділах, а також їхні заступники.

До спеціалістів відносять працівників, які виконують спеціальні ін­женерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економіс­ти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нор­мувальники, юрисконсульти тощо.

Службовці - це працівники, які виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та техніч­ним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції, і допоміж­них, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

При здійсненні господарської діяльності важливе значення має роз­поділ персоналу підприємства за професіями та спеціальностями. Профе­сія - це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує пев­них теоретичних знань та практичних навичок. Спеціальність - це різно­вид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особ­ливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та нави­чок. Так, професія слюсаря охоплює спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-інструментальника, слюсаря-складальника; професія токаря охоп­лює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника.

Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації. Кваліфікація - це рівень знань та трудових навичок, необхід­ний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю. За рівнем кваліфікації, робітники виконують різні за склад­ністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири групи:

висококваліфіковані - робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і наладка складного обладнання тощо) і мають великий практичний досвід;

кваліфіковані - робітники, які виконують складні роботи (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, будівельні тощо) і мають значний до­свід роботи;

малокваліфіковані - робітники, які виконують нескладні роботи (певні складальні роботи, технічний нагляд тощо) і мають певний досвід роботи;

некваліфіковані - робітники, які виконують допоміжні та обслугову­ючі роботи (вантажники, прибиральники, гардеробники) і не потребують спеціальної підготовки.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомо­гою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик). Конкретний рі­вень кваліфікації робітників визначається розрядами, які присвоюються їм залежно від теоретичної та практичної підготовки.

Кваліфікація керівників, спеціалістів та службовців залежить від ха­рактеру і рівня спеціальної підготовки, а також від практичного досвіду роботи. Залежно від цього їх поділяють на такі групи:

- спеціалісти найвищої кваліфікації (з вченими ступенями і званнями);

- спеціалісти вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

- спеціалісти середньої кваліфікації (працівники з середньою, серед­ньо-спеціальною освітою та певним практичним досвідом);

- спеціалісти-практики (без спеціальної освіти, але з значним досві­дом роботи).

Зазначені категорії працівників на підприємстві призначаються на відповідну посаду згідно з штатним розкладом. Штатний розклад - це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається пе­релік посад, які є на даному підприємстві, чисельність працівників за кож­ною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів. Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також на основі інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, ста­новлять його трудовий колектив. Відсоткове співвідношення складу пра­цівників за категоріями утворює структуру персоналу підприємства.

У практиці управління персоналом для обліку його наявності й руху використовують певні показники (табл. 10.1), які потребують порівняння з аналогічними показниками в споріднених підприємствах або мають аналі­зуватися в динаміці.

Таблиця 10.1 - Показники наявності й руху персоналу підприємства Показник__Алгоритм розрахунку_

1. Коефіцієнт обі­гу прийому робі­тників

Ч

К  — пр

де Чпр - чисельність прийнятих на роботу, чол.;

Ч - середньооблікова чисельність працівників, чол.

2. Коефіцієнт обі­гу з вибуття робі­тників

Ч

Тґ _ виб

виб ч

де Чвиб - чисельність робітників, які залишили підприємство, чол.

3. Плинність пер­соналу

Ч

к  в

шг — Ч

де Чзв - чисельність звільнених за власним бажанням, за порушен­ня трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних з вироб­ництвом, чол.

4. Стабільність персоналу

К   - П

cm ч

5

де п - загальна сума років роботи на даному підприємстві

5. Рівень дисцип­ліни персоналу

Р   — Кн / я Т Ф

де Кн/я - кількість неявок на роботу, людино-днів; Тф - фактично відпрацьовано, людино-днів

6. Відповідність кваліфікації робі­тників ступеню складності вико­нуваних ними робіт

— робітників Р

k А -

від ■          — робіт 5

Р

— робітників                      #                                                                      # #

де Р т        - середній тарифний розряд групи робітників;

— робіт

Рт    - середній тарифний розряд групи робіт, що виконуються

10.2 Планування чисельності персоналу підприємства

При моделюванні напрямів розвитку підприємства необхідно визна­чити оптимальну загальну чисельність персоналу для виконання виробни­чої програми, а також його чисельність за окремими категоріями.

Мета планування чисельності працівників - формування високопро-фесійного оптимального за чисельністю складу персоналу для ефективної господарської діяльності й стабільного соціально-економічного розвитку трудового колективу підприємства. Елементами планування є:

- прогнозування спеціалізації і виробничого профілю підприємства;

- прогнозування номенклатури і обсягів виробництва продукції, ро­біт та послуг;

- вивчення й аналіз попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці;

- аналіз наявності працівників та потреби їх розподілу за структур­ними підрозділами, професіями, видами діяльності, робочими місцями;

- розробка програм, проектів, заходів щодо формування й викорис­тання персоналу підприємства з урахуванням застосування інновацій нау­ково-технічного прогресу, зарубіжного й національного досвіду, прогреси­вних і міжнародних норм і стандартів.

Вихідними даними при плануванні персоналу є виробнича програма, норми витрат праці, баланс робочого часу.

При плануванні персоналу слід розрізняти явочну, облікову та сере-дньооблікову чисельність працівників підприємства.

Явочна чисельність - це всі працівники, які з'явилися на роботу.

Згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, до облікового складу працівників підп­риємства повинні входити всі працівники, які прийняті на постійну, сезон­ну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зара­хування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожний календа­рний день враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових від­носинах незалежно від форми договору. Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисе­льності працівників облікового складу за кожний календарний день звітно­го місяця, враховуючи святкові (неробочі) і вихідні дні, й ділення одержа­ної суми на число календарних днів звітного місяця.

Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватися для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.

Планову чисельність виробничого персоналу підприємства можна визначити наступними методами (рис. 10.1):

- метод коригування базової чисельності;

- метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції;

- метод підсумовування.

Методи визначення чисельності виробничого персоналу

1. Метод кор игування базової чис ельності

ЧАГ      Х V +АЧ 100

де Чзаг - загальна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Чб - чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період;

Iv - коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахунко­вого періоду відносно базового;

ЛЧ - сумарні зміни чисельності за пофакторним розра­хунком можливої зміни продуктивності праці

м

2. Метод роз рахунків на основі пов ної тру домістко сті виготов-лен ня продукції

Ч

1 ЗАГ

Тм

Феф Х Кен

де Тм - сумарна трудомісткість робочої програми;

Феф - ефективний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника;

Квн   -   середній   коефіцієнт   виконання норм підприємством

за

3. Метод підсумовува

ння

Ч     Ч   + Ч    + Ч      + Ч

1 заг     1 н ^ 1 нн ^ 1 доп ^ 1служ

де ЧН - чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються;

Чнн - чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються;

Чдоп - чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслу­говування та розрахувати трудомісткість;

ЧСлуж - чисельність службовців, ІТП, управлінського персоналу

Рисунок 10.1 - Методи визначення чисельності виробничого персоналу

Планову чисельність окремих груп основних робітників можна роз­рахувати наступним чином (рис. 10.2).

Завершується планування чисельності працюючих розробкою захо­дів з підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації як на підприємстві, так і поза ним.

Чисельність працівни­ків, зайнятих на робо­тах, які нормуються

Ч —

-1 НН

NхКмхkо

Н,

де Vm - планова кількість виробів, нат. од.;

НВир - годинна норма виробітку одного працівника, нат. од.; Феф - ефективний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника; Квн - середній коефіцієнт виконання норм за підприємством

Чисельність працівни­ків, зайнятих на робо­тах, які не нормуються

Ч,

де N - загальна чисельність одиниць устаткування, що обслуговується; Кзм - кількість змін роботи устаткування;

- коефіцієнт облікового складу, що розраховується як відношення явочної чисельності працівників до облікової їхньої чисельності

100

100

f

де f - плановий відсоток невиходів робітників на роботу; Нобсл - норма обслуговування на одного працівника

Планова чисельність допомі­жних працівників, для яких не встановлені норми праці

N х        х kос

Рисунок 10.2 - Розрахунок планової чисельності окремих

категорій робітників

10.4 Подуктивність праці як економічна категорія

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою ре­зультативність' (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних блат за одиницю часу.

Залежно від масштабності виконуваних трудових процесів розрізня­ють наступні види продуктивності пращ:

- - глобальну;

- - локальну;

- - індивідуальну.

Глобальною продуктивністю праці (ПТг) називається узагальнений показник народногосподарської ефективності праці по країні в цілому, який розраховується шляхом віднесення основних макроекономічних по­казників (валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній про­дукт (ВВП), національний дохід (НД)) до чисельності зайнятих в суспіль­но-господарському виробництві (чз). Відтак, обчиспюють виробіток вало­вого національного продукту (валового внутрішнього продукту) (ПТп{) та виробіток національного доходу (ПТг2) в розрахунку на одного зайнятого в суспільному господарстві протягом встановпеного періоду за формулами (10.1-10.2):

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник