Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

а       100 .

Нарахування амортизації за вказаним методом наведено в таблиці

Таблиця 12.7 - Нарахування амортизації методом прискореного зменшен-

ня залишкової вартості, грн

Рік

Амортизаційні відрахування за рік

Накопичена амортизація (знос) на кінець року

Залишкова вартість на кінець року

0

-

-

40000

1

2 х 20 % х 40000 = 16000

16000

24000

2

2 х 20 % х 24000 = 9600

25600

14400

3

2 х 20 % х 14400 = 5760

31360

8640

4

2 х 20 % х 8640 = 3456

34816

5184

5

40000 - 4000 - 34816= 1184

36000

4000

Сума амортизації об'єкта п'ятого року використання визначається як різниця між первісною вартістю та зносом об'єкта на початок п'ятого року експлуатації і його фактичною ліквідаційною вартістю.

4. Кумулятивний метод.

Метод полягає в тому, що для підрахунку суми амортизації за облі­ковий період вартість активу, яка амортизується, множать на кумулятив­ний коефіцієнт:

Кумулятивний коефіцієнт визначається як дріб, чисельник якого до­рівнює числу років експлуатації, що залишилися до кінця строку викорис­тання об'єкта (з урахуванням поточного), а знаменник - сумі чисел років корисного використання об'єкта основних засобів, починаючи з першого до останнього, тобто 1 + 2 + 3 +... + п. У кожному наступному році чисе­льник цього дробу зменшується на одиницю.

К = ( к - К)

к СРКв

У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації облад­нання дорівнює 15 (1 + 2 + 3 + 4 + 5). Кумулятивний коефіцієнт становить для першого, другого, третього, четвертого і п'ятого років відповідно 5/15, 4/15, 3/15, 2/15,1/15.

Нарахування амортизації за даним методом наведено у таблиці 12.8.

Таблиця 12.8 - Нарахування амортизації кумулятивним методом, грн

Рік

Амортизаційні відрахування за рік

Накопичена амортизація (знос) на кінець року

Залишкова вартість на кінець року

0

-

-

40000

1

5/15 х 36000=12000

12000

28000

2

4/15 х 36000 = 9600

21600

18400

3

3/15 х 36000 = 7200

28800

11200

4

2/15 х 36000 = 4800

33600

6400

5

1/15 х 36000 = 2400

36000

4000

Цей метод можна застосовувати і у зворотному порядку, коли, на­приклад, під кінець строку корисного використання передбачається випуск більших обсягів продукції, і тому обладнання у другій половині строку експлуатації більшою мірою зношується (уповільнена амортизація).

Таким чином, кумулятивний метод є простим і раціональним, забез­печує повне відшкодування вартості об'єкта, що амортизується, до кінця строку експлуатації, але має певний недолік, який зарубіжні вчені вважа­ють значним. При використанні цього методу не завжди додержується принцип відповідності: сума амортизації, визнана витратами поточного періоду, часто не узгоджується з фактичною експлуатацією активу, а отже, і з отриманими від цього доходами.

5. Виробничий метод.

Сума амортизації основних засобів за цим методом визначається за формулою:

/   _ //в"р х О

а а Р ?

/ j вир _ (^П в в

a тт

Нарахування амортизації за виробничим методом можна вважати об­ґрунтованим у разі, коли фактично отриманий дохід від використання ос­новного засобу дійсно пов'язаний з обсягом виробленої за його допомогою продукції у кожному обліковому періоді.

Нарахування амортизації за весь період експлуатації представлене даними таблиці 12.9.

Таблиця 12.9 - Нарахування амортизації виробничим методом, грн

Рік

Фактичний обсяг продукції, од.

Амортизаційні відрахування за рік

Накопичена амортизація (знос) на кінець року

Залишкова вартість на кінець року

0

-

-

-

40000

1

5200

5200 х 1,25 = 6500

6500

33500

2

6200

6200 х 1,25 = 7750

14250

25750

3

7000

7000 х 1,25 = 8750

23000

17000

4

6000

6000 х 1,25 = 7500

30500

9500

5

4400

4400 х 1,25 = 5500

36000

4000

У нашому прикладі очікуваний обсяг продукції з використанням обладнання становить за роками: 1-й рік - 5200 одиниць, 2-й рік - 6200, 3-й рік - 7000, 4-й рік - 6000, 5-й рік - 4400. Разом - 28800 одиниць. Ви­робнича ставка амортизації на одиницю продукції дорівнюватиме: (40 000 - 4000): 28800 = 1,25 грн/од.

При використанні цього методу амортизація виробничого обладнан­ня розглядається як змінні витрати, оскільки її сума змінюється прямо пропорційно до прийнятої бази - кількості одиниць виготовленої продукції (або до відпрацьованих годин).

Теоретично простий і раціональний виробничий метод застосовував­ся в Україні, головним чином, на підприємствах автомобільного транспор­ту, в гірничодобувних галузях, у важкому машинобудуванні тощо.

Однак він не набув значного поширення на практиці, оскільки важко встановити конкретний обсяг продукції, яка буде вироблена з використан­ням об'єкта основних засобів протягом строку його корисного використання або кількість відпрацьованих годин. Цей метод виправдав себе на підприєм­ствах, що спеціалізуються на виробництві одного виду продукту або послуг.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення за­лишкової вартості та кумулятивний метод методами прискореної амортиза­ції основних засобів, вони сприяють прискоренню процесу їхнього онов­лення. Порівняно з прямолінійним методом, вони передбачають більші ро­зміри амортизації у перші роки експлуатації активів, ніж в останні, зі зме­ншенням амортизаційних відрахувань з періоду у період впродовж строку корисного використання. Дегресивні методи ґрунтуються на таких аргумен­тах. З одного боку, в перші роки експлуатації актив є технічно і фізично но­вим, потребує незначних витрат на ремонт та утримання і може принести більший дохід, ніж у наступні роки, тому за принципом відповідності доці­льно в ці роки більшу частину його первісної вартості відносити на поточні витрати. З другого боку, ефективність використання основних засобів зме­ншується з року в рік, а витрати на ремонт відповідно зростають. Тому зага­льна сума річних витрат, пов'язаних з експлуатацією основних засобів, за­лишається приблизно однаковою протягом життєвого циклу об'єкта.

6. Податковий метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підп­риємств», суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розрахову­ють застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду (табл. 12.10).

Таблиця 12.10 - Нарахування амортизації методом зменшення залишкової

вартості за податковим законодавством, грн

Рік

Квартал

Амортизаційні відрахування за квартал (рік)

Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу (року)

Залишкова вартість на початок звітного кварталу (року)

1

2

3

4

5

 

І

40000 х 6 % = 2400

2400

40000

 

II

37600 х 6 % = 2256

4656

37600

1

III

35344 х 6 % = 2120

6776

35344

 

IV

33224 х 6 % = 1993

8769

33224

 

Разом

8769

 

 

 

І

31231 х 6 % = 1873

10642

31231

 

II

29358 х 6 % = 1761

12403

29358

2

III

27597 х 6 % = 1655

14058

27597

 

IV

25942 х 6 % = 1556

15614

25942

 

Разом

6845

 

 

3

І

24386 х 6 % = 1463

17077

24386

 

II

22923 х 6 % = 1375

18452

22923

Продовження табл. 12.10

1

2

3

4

5

 

III

21548 х 6 % = 1293

19745

21548

 

IV

20255 х 6 % = 1215

20960

20255

 

Разом

5346

 

 

 

І

19040 х 6 % = 1142

22102

19040

 

II

17898 х 6 % = 1073

23175

17898

4

III

16825 х 6 % = 1009

24184

16825

 

IV

15816 х 6 % = 949

25133

15816

 

Разом

4173

 

 

 

І

14867 х 6 % = 892

26025

14867

 

II

13975 х 6 % = 838

26863

13975

5

III

13137 х 6 % = 788

27651

13137

 

IV

12349 х 6 % = 740

28391

12349

 

Разом

3258

 

 

У нашому прикладі обладнання належить до третьої групи, відповід­но квартальна норма амортизації дорівнює 6 %.

Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за п'ять років становить 28391 грн, або 71 %, від первісної вартості об'єкта. Залишкова вартість на початок шостого року експлуатації становитиме 11609 грн (12349 грн -740 грн), для ліквідаційної вартості це забагато.

Ми розглянули всі методи нарахування амортизації основних засо­бів, які рекомендовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Основні засоби» та встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Виходячи з цього, можна зробити висновок, що кожному методу нарахування амортизації відповідають наступні фактори, що впливають на очікуваний спосіб отримання економічних вигод.

Задача 2. На підприємстві встановлено і працювало 200 одиниць устаткування, з яких в одну зміну працювало 30 од., у дві - 100, у три - 70. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнює: Кзм = (1 х 30 + 2 х х 100 + 3 х 70) : 200 = 440 : 200 = 2,2 зміни. Звідси завантаження облад­нання становитиме:

ЗО = 2,2/3 х 100 % =73 %.

Вказаний розрахунок свідчить про те, що обладнання на підприємст­ві завантажене тільки на 73 %, і необхідно проаналізувати і вдосконалити роботу наявного обладнання.

Задача 3. У таблиці представлені наступні дані про первісну (балан­сову) вартість всіх основних виробничих фондів за рік (млн. грн):


Показник

Значення

Повна вартість основних фондів на початок року

60,00

Сума зносу фондів на початок року

12,00

Введено в експлуатацію закінчених об'єктів нового будівництва

11,10

Вибуло протягом року через старість та знос фондів за повною вартістю

9,60

Залишкова вартість основних фондів, що вибули

0,40

Амортизаційні відрахування на повне поновлення фондів (реновацію фон­дів), за рік

6,00

За даними наведеної таблиці розрахувати показники стану та руху основних виробничих фондів.

1. Наявність основних фондів за повною первісною вартістю розра­хуємо:

фк = фпоч + П - В = 60,00 + 11,1 - 9,60 = 61,5 (млн. грн)

2. За даними про надходження та вибуття основних фондів (ОФ) ви­значимо показники надходження та вибуття:

а) коефіцієнт надходження ОФ:

Кпос = П = 11,10 х 100 = 18,0%;

Фк 61,50

б) коефіцієнт вибуття ОФ:

К     =   В        9 60

Квиб =—-      = —-х 100 = 16,0% .

Фпоч 60,00

3. Визначимо вартість основних виробничих фондів за остаточною первісною вартістю:

ФК = Ф'поч + П - В'- Ар = 48,00 + 11,10 - 0,40 - 6,00 = 52,70 млн. грн.

4. Коефіцієнт зносу визначимо за формулою:

на початок року:   К =-^L = і2-00 х 100 = 20,0%;

3   ОФп 60,00

на кінець року: ^61,5°52,70) х 100 = 14,3%.

61,5

5. Різниця між 100 % і коефіцієнтом зносу дасть коефіцієнт придатності: на початок року:   Кп = 1 - К3 = 100 - 20,0 = 80,0 % = 1 - 0,20 = 0,80.на кінець року:  100 - 14,30 = 85,7 % = 1 - 0,143 = 0,857.

s~ Ф 48 0 ~\

на початок року:   Кприд = — х 100 = —— х 100 = 80,0%. r   j        прид    ф 60,0

на кінець року: —-— х 100 = 85,7%. ^ 61,50

ТЕМА 13 ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ

13.1 Склад, структура та класифікація оборотних коштів

Грошовий капітал призначається для придбання чинників виробни­цтва, забезпечення безперервності руху капіталу в сферах виробництва та обігу.

Більшість економістів визначають категорію обігових засобів як грошовий вираз сукупності обігових фондів та фондів обігу (табл. 13.1). Як показав аналіз літературних джерел, суперечності виникають з приводу того, що обігові активи поділяють на дві частини - обігові виробничі фон­ди і фонди обігу, а не розглядають як єдину економічну категорію.

Таблиця 13.1 - Визначення поняття обігових коштів у роботах вітчизняних економістів

Автор__Визначення

Біла О.Г.

обігові засоби - це обігові активи організацій і підприємств, а капітал авансований на формування обігових засобів (обігові виробничі фонди і фонди обігу), становить обігові кошти

Павлова Л.М.

обігові засоби - це вартісна оцінка сукупності матеріально-речових цінностей, які використовуються як предмети праці і які діють в натуральній формі, як правило, протягом одного вироб­ничого циклу

Поддєрьогін А.М.

"Фінанси підприємств", - це кошти, авансовані в обігові вироб­ничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності про­цесу виробництва, реалізації продукції і отримання прибутку"

Василик О.Д.

обігові кошти - це "грошові засоби, авансовані в обігові вироб­ничі фонди і фонди обігу"

Обігові засоби є єдиною сукупною масою вартості, яка є в різних функціональних формах у ході кругообігу. У ході відтворення вони вико­нують різні функції і тому залежно від цього набирають різних функціона­льних форм - або обігових фондів, або фондів обігу, - але не можна плута­ти обігові фонди із фондами обігу. Ця відмінність має принципове значен­ня при дослідженні функціонування обігових засобів підприємства та ви­явленні резервів стосовно підвищення ефективності їх використання.

Оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реа­лізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробниц­тво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підпри­ємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також кошти, вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів - це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обо­ротних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу коштів;

- за методами планування, принципами організації та регулювання;

- за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки, оборотні кошти поділяються на оборо­тні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, ава­нсовані у фонди обігу.

За відношенням до планування, поділяються на нормовані та ненор-мовані.

До нормованих оборотних коштів належать кошти, відносно яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене вироб­ництво, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані пред­мети та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

Елементний склад оборотних коштів підприємства показано на ри­сунку 13.1.

За джерелами формування, оборотні кошти поділяються на власні та прирівняні до власних; залучені.

Власні оборотні кошти утворюються за рахунок доходу підприємст­ва для покриття потреби в мінімально необхідних запасах, що забезпечу­ють йому оперативну самостійність у виробничій та фінансовій сферах ді­яльності. Плановий розмір цих коштів визначається нормуванням. Прирів­няні до власних - це кошти, які тимчасово використовуються в обігу з ін­ших фондів, кредиторська заборгованість тощо та використовуються як резерв, коли необхідно відновити платоспроможність підприємства.

Залучені кошти утворюються за рахунок кредитів банку та кредито­рів для покриття тимчасових потреб підприємства.

Класифікація оборотних активів

За характером фінансових джерел формування

За періодом функціонування

 

 

—►

Постійна частина оборотних активів

 

—►

Змінна частина оборотних активів

►| За ступенем ліквідності

 

Абсолютно ліквідні активи

Високоліквідні активи

Средньоліквідні активи

Слаболіквідні активи

Рисунок 13.1 - Класифікація оборотних активів підприємства

Використовуючи оборотний капітал, підприємству необхідно визначи­ти оптимальний обсяг та структури оборотних активів їх покриття і співвід­ношення між ними. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича дія­льність не забезпечується необхідними ресурсами, отже, для підприємстваможливі втрати ліквідності та платоспроможності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальною. Подальші підвищення величини оборотних активів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні поточні активи, а також зайві витрати фінан­сування, що призведе до зниження прибутку і рентабельності.

Таким чином, у процесі використанні оборотного капіталу необхідно знайти рівновагу між ризиком втрати ліквідності та платоспроможності й ефективністю роботи. Це зводитися до вирішення двох задач:

- забезпечення платоспроможності;

- забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. У таблиці 13.2 наведено класифікацію оборотних активів за ступенем

ризику втрати ліквідності.

Таблиця 13.2 - Класифікація оборотних активів за ступенем ризику втрати

ліквідності

Ступінь ризику

Групи оборотного капіталу

Мінімальний ризик

- готівкові грошові кошти;

- легко реалізовані короткострокові цінні папери

 

- дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансо-

 

вим становищем;

Малий ризик

- запаси сировини і матеріалів (виключаючи залежані);

- готова продукція на складі (масового споживання і користується попитом)

 

- продукція виробничо-технічного призначення;

Середній ризик

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів

 

- ДЗ підприємств з важким фінансовим становищем;

4 Високий ризик

- готова продукція, що вийшла з ужитку;

- залежані запаси;

- інші неліквіди

За ступенем ліквідності виділяють наступні види активів:

- абсолютно ліквідні активи. До них відносяться оборотні активи, які не потребують реалізації і представляють собою готові засоби платежу: грошові кошти;

- високоліквідні активи. Характеризують групу активів, які можуть бути швидко звернені в кошти (як правило, протягом місяця), без відчут­них втрат своєї ринкової вартості: короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник