Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

- средньоліквідні активи. До цього виду відносяться оборотні активи, які можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців: дебітор­ська заборгованість (крім короткострокової), запаси готової продукції;

Ризик втрати ліквідності або зниження ефективності, обумовлений змінами в поточних активах, прийнято називати лівобічним, оскільки ці активи розміщені в лівій частині балансу.

- слаболіківдні активи. До них відносяться оборотні активи підпри­ємства, які можуть бути звернені в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу (від півро­ку і вище): запаси сировини і напівфабрикатів, незавершене виробництво;

- неліквідні активи. Активи, які самостійно не можуть бути звернені в кошти. Вони можуть бути реалізовані лише в складі майнового комплек­су: безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Оборотні кошти знаходяться в розпорядженні підприємства і вилу­ченню не підлягають. Підприємства можуть продавати їх і передавати їх іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування (за винятком тих, які не пере­бувають у власності або використанні підприємств).

Тривалість перебування коштів в обороті визначається сукупним впливом низки різноспрямованих зовнішніх і внутрішніх факторів: сфера діяльності, галузева приналежність і ряд інших, економічна ситуація в кра­їні, система безготівкових розрахунків та пов'язані з нею умови.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них. Вивільнену частину оборотних коштів можна використовувати або для фі­нансування проектів, або для додаткового випуску продукції. Прискорення обороту скорочує потребу в запасах, сировину, матеріалах, паливі, а отже, в вивільняє грошові ресурси, покращує фінансовий стан підприємства, зміцнює платоспроможність. Збільшення числа обертів досягається за ра­хунок скорочення часу виробництва і часу обігу.

Основними факторами, що впливають на величину і швидкість обо­роту оборотних коштів підприємства, є:

- масштаб і характер діяльності підприємства;

- тривалість виробничого циклу;

- кількість і різноманітність споживаних видів ресурсів;

- місцезнаходження споживачів продукції та постачальників сирови­ни, матеріалів і т.д.;

- система розрахунків за товари, роботи, послуги; платоспромож­ність клієнтів;

- якість банківського обслуговування; темпи зростання виробництва і реалізації продукції;

- частка доданої вартості в ціні продукту; облікова політика підпри­ємства; кваліфікація менеджерів; інфляція.

Існує безліч показників для оцінки майна і фінансового стану органі­зації. Перелік цих показників, що використовуються для аналізу і розкри­ваються в пояснювальній записці визначається підприємством, самостійно виходячи з особливостей його діяльності. При складанні Пояснювальної записки організації представляють дані у формі аналітичних таблиць і до­даткових характеристик їх економічного змісту і вказують прийняту мето­дику розрахунку аналітичних коефіцієнтів.

Абсолютне і відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дій фактора інфляції, але й про уповільнення їх обороту, а це об'єктивно викликає потреба у збільшенні маси. Тому особливу увагу слід приділяти аналізу зміни складу і динаміки оборотних активів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.

При вивченні структури запасів і витрат основну увагу згідно приді­лити виявленню тенденцій зміни таких елементів поточних активів, як ви­робничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів може свідчити про на­рощування виробничого потенціалу підприємства; прагненні за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції; нераціональності обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, чия ліквідність може бути невисокою .

Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу носить однаковий характер і становить єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди й фонди обігу до єдиного поняття - обігового капіталу.

Оборотний капітал поряд з основними фондами і робочою силою є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підп­риємства оборотним капіталом паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

13.2 Нормування оборотних коштів

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживаються в кожному виробничому циклі виготовлення про­дукції, переносять усю свою вартість на вартість цієї продукції і в процесі виробництва змінюють свою натуральну форму.

У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди поді­ляють на (рис. 13.2):

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

3) витрати майбутніх періодів.

Згідно з П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господар­ської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, вико­нання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підп­риємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їхнім ви­користанням, та що їхня вартість може бути достовірно визначена. У гос­подарській діяльності запаси поділяють на:

Оборотні кошти підприємства

І

І

Оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди)

и

с а п а

з

іч и н б о р и В

Оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу)

JL^L^LX JL, JL1Х1І

Г

гоо

о н

с а л в

r

ів

оді

рі е

п іх

ін

т у б й а

м и

та

р

т и

В

I

а т

ін

ні ці

о л а

М

и т е

ме

д е р п

ін іц к у д о р п

о

в о т о г

и к

ш

и л а З

у

яі

іц к у д о р п

а н и т

ш

о к

ін т о р о б о

ші

н

Нормовані оборотні кошти

Ненормовані оборотні кошти

Рисунок 13.2 - Елементний склад оборотних коштів підприємства

1) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та гний матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адмініст­ративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних проце­сів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, що пе­редбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством із метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше як одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік.

Ці запаси використовуються у господарській діяльності підприємств у формі засобів праці, які формуються із предметів відносно невеликої вар­тості (малоцінні) з порівняно малим строком служби (швидкозношувані). За своїм значенням у процесі відтворення вони є засобами праці, але з метою спрощення визначення витрат, потреби в них, контролю за рухом, їх виді­ляють в окрему групу оборотних активів - малоцінні й швидкозношувані предмети. На підприємстві їх класифікують, як правило, за такими групами:

1. Інструменти і пристосування загального призначення - різальні, слюсарно-монтажні й подібні до них інструменти, вимірювальні прилади і пристосування, що мають універсальне застосування при виготовленні різ­них видів продукції.

2. Спеціальні інструменти і пристосування - інструменти, штампи, прес-форми і подібні до них предмети, які використовують для виконання лише одного індивідуального замовлення чи виробництва певних виробів (наприклад, виготовлення і випробування деталей та вузлів).

3. Технологічна тара, що багаторазово використовується безпосере­дньо в технологічному процесі (фляги, діжки, контейнери для транспорту­вання продукції, деталей, піддони тощо).

4. Інвентар виробничого призначення - робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, тумбочки тощо.

5. Господарський інвентар - конторські та інші меблі, гардероби, те­лефонні апарати, протипожежний інвентар тощо.

6. Прилади, засоби автоматизації та лабораторне обладнання.

7. Спеціальний одяг, взуття та запобіжні пристосування (комбіне­зони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, шлеми, протигази та ін.).

8. Постільна білизна (матраци, подушки, ковдри, простирадла, наво­лочки, рушники тощо).

9. Інші малоцінні та швидкозношувані предмети (кухонний посуд та речі, інвентар для соціально-культурних заходів, спортивний і туристський інвентар, брезенти й тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і при­строї, витрати на зведення яких входять до собівартості будівельно-монтажних робіт.

У межах цих груп підприємство може здійснити більш детальне гру­пування малоцінних та швидкозношуваних предметів. По відношенню до господарської діяльності малоцінні і швидкозношувані предмети можуть перебувати на складі та в експлуатації.

Запаси створюються з метою сприяння:

1. Обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чин­ник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки продукції в будь-який час).

2. Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на вироб­ництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється).

3. Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність створення страхових резервних запасів).

4. Згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у пері­оди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва).

5. Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфля­ції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і прода­жем їх у майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі запасів становлять виробничі запа­си, тобто продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприєм­стві, що вже вступила в сферу виробництва, але ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, які на­дійшли до споживача різного рівня, але такі, що не використовувалися і ще не піддавалися переробці, до них входять:

- сировина і матеріали;

- куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- будівельні матеріали;

- матеріали, передані в переробку;

- запасні частини;

- матеріали сільськогосподарського призначення;

- інші матеріали.

Крім виробничих запасів, як було зазначено, до складу оборотних фондів входять:

Незавершене виробництво, що включає предмети праці, які перебу­вають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення, до яких належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах).

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фо­ндів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію і винахідництво, проектування різних удосконалень вироб­ництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційної інфор­мації, підписку періодичних видань тощо.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів виражене у відсотках до загального їх обсягу, характеризує їхню виробничо-техно­логічну (стадійну) структуру.

Для забезпечення безперервної, безперебійної і ритмічної роботи пі­дприємству необхідно мати оптимальний розмір залишків матеріальних ресурсів, для чого здійснюється їхнє нормування.

Норма витрат матеріальних ресурсів - це граничне допустима ве­личина сировини, матеріалів тощо, що може бути витрачена для випускуодиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування (розрахунок нормативів).

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в пос­тачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибут­ку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності підприємств.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмір­них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в наступному:

- правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва;

- нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використову­вати оборотні кошти на кожному підприємстві;

- від правильно встановленого нормативу оборотних коштів зале­жить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рів­ня рентабельності;

- обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Відомо три методи розрахунку нормативів оборотних коштів (рис. 13.3):

- метод прямого розрахунку;

- аналітичний метод;

- коефіцієнтний метод.

науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних кош­тів (виробничими запасами, незавершеним виро­бництвом, витратами майбутніх періодів, залиш­ками готової продукції)

передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей із подальшим коригуван­ням фактичних запасів та вилученням з них над­лишкових

полягає в уточненні чинних на початок розрахун­кового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показни­ків виробництва, що впливають на обсяг цих ко­штів

Рисунок 13.3 - Методи нормування оборотних коштів

В умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва в практичній діяльності суб'єктів господарювання метод прямого розрахунку

Метод прямо­го розрахунку

Аналітичний метод

J Коефіцієнтний |_г^. метод

є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі вироб­ничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покуп­ні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

Н сировина       О X Д (13 1)

де Нсировина - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн;

О - одноденне споживання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн;

Д- норма запасу, днів.

Одноденне споживання сировини, матеріалів і покупних напівфаб­рикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво кварталу пла­нового року і розраховується за формулою:

О      П сировина

=   90   , (13.2)

де О - одноденне (середньоденне) споживання певного виду ресур­сів, тис. грн;

Псировина - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспорт­ній, підготовчій, технологічній, поточній (складській) та резервній (стра­ховій) запаси. які визначається наступним чином:

Д = Д + Д + Д + Д        + Д

г>       ал трансп.      г> п юготов.      г> технолог.      г> поточ.      г> резерв. /1 j j\

де Дтрансп. - транспортний запас; Дпідготов. - підготовчий запас; Дтехнолог. - технологічний запас; Дпоточ. - поточний запас; Дрезерв. - резервний запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового про­бігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і об­робки банками за місцем знаходження постачальника і споживача і не пе­ревищує двох днів.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для розванта­ження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підприємства.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лі­соматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і трива­лістю підготовчих операцій.

Поточний (складський) запас - норма оборотних коштів у частині поточного запасу, яка залежить від частоти та рівномірності поставок ма­теріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Чим частіше вони надходять на адресу споживача, тим меншим буде поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній пото­чний запас у розмірі 50 % тривалості інтервалу між поставками, тобто:

ДпотоЧ.=~Х І , (13.4)

2

де І - середній інтервал поставки.

Середній інтервал поставок визначається на підставі договорів із по­стачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попе­редній період.

У разі, коли поставки рівномірні, середній інтервал між поставками визначається на підставі даних про фактичне надходження матеріалів за формулою:

І = —, (13.5) п

де п - кількість поставок за рік.

При нерівномірності поставок, коли поставки від кількох постача­льників можуть суттєво різнитися за обсягом і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних причин (особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи інших матеріальних цін­ностей постачальниками, умов конкретних договорів на постачання тощо), середній інтервал між поставками розраховується наступним чином:

п

І = ^—, (13.6)

і=1

де Іі - інтервал між і-й та (і+7)-й поставками; Vi - обсяг і-й поставки.

Резервний (страховий) запас створюється з метою запобігання нас­лідків можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором.

Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу:

Д     =1 х Д

г> резерв. ^        г> ПОтОЧ. /1 О Г7\

2 , (13.7)

де Дрезерв. - норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (страховий) запас, грн;

Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та ін­струменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відрізняється від методики нормування оборотних коштів у виробничих запасах. Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту визначається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструме­нту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження час­тки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:

НЗЧ.і = ВФ Х ^В.П. Х ^В.Р.

(13.8)

де Изял - норматив запасних частин, інструменту, грн;

Вф - фактичні витрати певного виду запасних частин (інструменту), грн;

Івл. - індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році; - індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розрахунко­вому (плановому) році.

Загальними принципами нормування оборотних коштів у швидкоз­ношуваних та малоцінних предметах є такі:

1) окреме визначення норм для матеріальних цінностей, що зберіга­ються на складі підприємства, і тих, що використовуються (експлуатують­ся) у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів здійснюється за повною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються у виробництві, - у розмірі 50 % їхньої первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які викори­стовуються (експлуатуються), і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чи­сельності працівників, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві розра­ховується за формулою:

ННЗВ = х ТЦ х КН .В.

Дп , (13.9)

де ННЗВ - норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві,

грн;

ВС - виробнича собівартість продукції, випущеної за певний період (місяць, квартал, рік), грн;

Тц - тривалість виробничого циклу, днів;

Дп - дні відповідного періоду;

КНВ - коефіцієнт наростання витрат.

Вказаний норматив можна розрахувати ще й за такою формулою:

ннзв = ngcm х тц х Kf

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник