Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

- фізичні та юридичні особи України;

- фізичні та юридичні особи іноземних держав;

- особи без громадянства;

- об'єднання юридичних та фізичних осіб, які проводять в Україні інноваційну діяльність, залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, в якому понад 70 % обсягу продукції (у грошовому вимірі) за звітний період є інноваційними продуктами або інноваційною продукцією, визнається ін­новаційним підприємством.

Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інновацій­ного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку, венчурної ком­панії тощо (рис. 15.1).

Впродовж терміну чинності свідоцтва про державну реєстрацію ін­новаційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не піз­ніше як через вісімнадцять місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у певному порядку. Пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інно­ваційної діяльності у місячний строк повідомляє відповідний орган Держа­вної податкової служби про початок реалізації інноваційного проекту.

У процесі господарської діяльності підприємства протікають певні процеси та явища, які умовно поділяються на дві групи:

- традиційні (характеризують звичайне функціонування підприємства);

- інноваційні (характеризують функціонування підприємства на які­сно новому рівні).

Інноваційні процеси - це сукупність безперервно виникаючих у часі й просторі прогресивних, якісно нових змін на підприємствах, які охоплю­ють весь комплекс відносин виробництва і споживання та становлять пері­од від зародження ідеї до її комерційної реалізації.

Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у практику господарювання - нововведенням.

Інноваційні процеси підлягають класифікації, наведеній на рисун­ку 15.2.

Будь-які локальні і глобальні нововведення різного спрямування мо­жуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на вироб­ництво за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, компле­ксно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на ре­зультативність (ефективність) діяльності підприємства справляють техніч­ні та організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на вироб­ництво опосередковано (через ефективність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших ново­введень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свід­чать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традицій­ного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати - більше ніж на 80 %, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5 -6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь: підвищення продуктивності праці - у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - у 2­2,5 разів; скорочення тривалості циклу виготовлення - у 15-20 разів, а об­сягу транспортування виробів - у 25-30 разів.


Види інноваційних підприємств |

—М

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПАРК

 

Юридична особа або об'єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого   впровадження   наукомістких   розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції

-1

4

 

4

ТЕХНОПАРК (НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПАРК)

 

Комплекс дослідних інститутів, лабораторій та підприємств, що створюється  на заздалегідь  підготовлених територіях з метою координації діяльності та співробітництва таких головних ланок, як наука,  вища  школа,  державний  сектор  виробництва, приватні

п~-~-р—-—--1

 

ТЕХНОПОЛІС

 

-

 

Науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної  продукції  або  розроблення  нових наукомістких технологій на базі тісних взаємовідносин виробничих підприємств з вищими навчальними закладами і науково-технічними центрами

 

 

 

 

 

 

 

 

БІЗНЕС-ІНКУБАТОР

 

 

Комплекс, який займається наданням інноваційних послуг щодо реалізації інноваційних проектів. Інкубаційний період для фірми триває від 2-3 до 5 років, після чого інноватор може вести діяльність самостійно. Головне призначення бізнес-інкубатора -першочергова підтримка малого інноваційного підприємства

 

 

 

 

 

 

 

ВЕНЧУРНІ (РИЗИКОВІ) КОМПАНІЇ

 

 

 

Підприємства, діяльність яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування інноваційних проектів і пов'язана з досить високим ступенем ризику

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 15.1 - Види інноваційних підприємств

Сфера застосування

технічні - нові вироби, технології їх ви­готовлення, засоби виробництва; організаційні - нові методи й форми ор­ганізації виробництва та управління сфе­рами наукової і виробничої діяльності; економічні - методи господарського управління;

соціальні - форми активізації людського чинника;

юридичні - чинні нормативно-правові акти

локальні - сприяють еволюційним пере­творенням у діяльності підприємства і неістотно впливають на ефективність його функціонування та розвитку; глобальні - революційні процеси, що підвищують організаційно -технічний рівень виробництва

Рисунок 15.2 - Види інноваційних процесів

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пиль­ної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергоно-мічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації ви­робництва.

Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важ­ливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організа­ційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу. У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених впродовж року (кількох років) нових техні­чних та організаційних рішень. Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

Приріст обсягу виробленої продукції:

ЛГВГ =

LBn В

•100

(15.1)

де LBn - кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і ор­ганізаційних нововведень, осіб;

ві - продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн/осіб; vBn - обсяг виробленої продукції, тис. грош. од.

Приріст продуктивності праці:

^= /Вп -Ь^ВПКІ100, (15.2)

де /Вп - загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

іі - фактична чисельність персоналу, осіб;

вП - продуктивність праці у базовому році (періоді).

Приріст фондоозброєності праці:

Л/тон = Jf--^f-' f0 '100, (15.3)

де іlf - темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %;

фосн - вартість основних виробничих фондів, тис. грош. од.; f0 - фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб. Приріст фондовіддачі:

Ftoh = j    Увп0-ЛКвГ V f ф    ' F0

осн

'100, (15.4)

де jF - темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %; F 0 - фондовіддача у базовому році (періоді), грн. Частка економії (%) від провадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

в™ =ІВп^ '100, (15.5)

r

V Вп P

де d1 - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

р1 - загальна сума прибутку у тому ж році (періоді). Приріст рентабельності виробництва:

Ля toh = r1  р (100^Г) '100 (15 6)

Фвир ' (15 )

де R1 - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році

(періоді), %;

фвир - загальна вартість виробничих фондів.

Зроблені за таким методичним підходом розрахунки середніх показ­ників свідчать про істотний вплив технічних та організаційних нововве­день на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народ­ного господарства України.

За загальної помітної тенденції постійного зниження фондовіддачі техніко-організаційні нововведення забезпечують значне підвищення цьо­го показника (приблизно на 18%). Проти загальної позитивної динаміки показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельнос­ті виробництва, темпи їх відповідно зниження і збільшення цих показни­ків, зумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5-2 рази вищими. При цьому частки зміни розрахункових показників під впли­вом технічних та організаційних нововведень становили у середньому 62­63 і 37-38 відсотків загальної позитивної їхньої динаміки.

15.2 Науково-технічний та організаційний прогрес

Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового вітчизняного і зарубіжного досві­ду. Наскільки цілеспрямовано та ефективно використовуються новітні до­сягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішно вирішуються пріоритетні соціальні завдання жит­тєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний процес розвитку науки і техніки, а у більш широкому - це постійний процес створення нових і вдосконалення наявних технологій, засобів виробництва та кінцевої продукції з використанням досягнень нау­ки. НТП у своєму розвитку виявляється в двох взаємопов'язаних і взаємо­залежних формах - еволюційній і революційній (рис. 15.3).

Форми науково-технічного прогресу

1-h-—— 1

Еволюційні - накопичення кількісних змін

і-и-k

Революційні - стрибкоподібні, якісні змі-

"                            ВИДИ "

- поліпшення окремих техніко-експлуа-таційних параметрів виробів чи технології їх виготовлення;

- модернізація або створення нових моде­лей машин, обладнання, приладів і матеріа­лів у межах того самого покоління техніки

- зміна поколінь техніки й кінцевої про­дукції;

- виникнення принципово нових науко­во-технічних ідей;

- загально-технічні (науково-технічні) революції

Рисунок 15.3 - Форми науково-технічного прогресу

Науково-технічна революція - це складова частина НТП, стрибкопо­дібний процес, який вносить корінні зміни в науку і техніку, які істотно впливають на суспільне виробництво.

За умов сучасного стану та розвитку науки і техніки можна визначи­ти характерні для більшості галузей загальні напрями НТП, а для кожного напряму - пріоритети (рис. 15.4).

Фундаментальні дослідження, наукові відкриття

X

Винаходи, прикладні, наукові та дослідно-конструкторські розробки

Напрями НТП

Загальні

Пріоритетні

Створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій

Створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції

Застосування прогресивних базових технологій

- системи машин для легкої та хар­чової індустрії;

- багатоопераційні верстати з ЧПК;

- робототехнічні й роторно-конвеє­рні комплекси;

- гнучкі автоматизовані системи;

- персональні комп'ютери

Створення нових і поліпшення якості застосовуваних матеріалів

Механізація та автоматизація виробництва

Застосування нових синтетичних, композиційних, керамічних, надчис­тих матеріалів із заданими властиво­стями

Комплексна автоматизація на базі впровадження систем автоматичного проектування, автоматизованих сис­тем управління технологічними про­цесами (виробництвом)

Рисунок 15.4 - Загальні та пріоритетні напрями НТП

Різні напрями НТП породжують конкретні економічні й соціальні на­слідки, глибина й ефективність яких багато в чому залежать від ступеня до­сконалості організації виробництва і праці, усієї системи господарювання.

Організаційний прогрес є узагальненою характеристикою процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективно­сті виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосу­ванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів гос­подарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізня­ють його від науково-технічного прогресу. По-перше, НТП є безпосеред­нім і головним чинником росту продуктивності (ефективності) виробницт­ва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП по­тенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів. По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів призводять до зниження трудомісткості їх виготовлення, а вдосконалення організації ви­робництва й праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування. По-третє, практична реалізація окремих напрямів НТП по­стійно потребує великих затрат суспільної праці, матеріальних і фінансо­вих ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому випадку-незначних дода­ткових ресурсів).

Розрізняють два напрями організаційного прогресу, кожний з яких охоплює певні об'єкти (рис. 15.5):

Організаційний процес

Ключові об'єкти ОП

Вдосконалення організації виробництва

7TS

Організація виробництва -певним чином упорядкована й скоор­динована в часі та просторі система взаємодії провідних елементів ви­робничого процесу (працівників, знарядь і предметів праці) в масш­табі підприємства, їх групи та галузі

Покращення організації праці

Організація праці -певне поєднання працівників у часі та просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва

Раціоналізація елементів господарського механізму

Типові елементи господарського механізму -системи управління, планування (програмування), фінансування, матеріального забезпечення та стимулювання, науково-технічного обслуговування виробництва

Рисунок 15.5 - Об'єкти організаційного прогресу на підприємстві

1) загальносистемний;

2) внутрішньовиробничий.

Загальносистемний напрям - це визначальний напрям, який реалізу­ється у суспільному масштабі, але у різних межах (інтеграційних утворень, галузей, регіонів, національної економіки), і окреслює орієнтири для при­йняття організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру.

Внутрішньовиробничий (локальний) організаційний прогрес - це процес, який здійснюється на рівні підприємства і сприяє підвищенню ор­ганізаційного рівня складних виробничо-господарських систем.

Для забезпечення ефективного управління організаційним прогресом важливо визначити і правильно оцінити його тенденції, прогресивні зміни в формах організації виробництва і праці, функціонування окремих елеме­нтів господарського механізму (рис. 15.6).

Прискорення темпів розвитку та посилення взаємозв'язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує конкуренцію на ринку та мультиплікаційну ефективність діяльності

2

Посилення

безперервності та гнучкості виро бництва завдяки більш широкому застосуванню автоматичних роторних

ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем

3]

\

Раціоналізація організації потоку й використання засобів

виробництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення частини операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного забезпечення

Т е н д е н ц і

ї

О П

Розвиток колективної (бригадної) "\ форми організації та оплати праці, що за умов прискорення НТП, ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним

о®

Формування нових типів суспільної

комбінації елементів сфери

«наука - виробництво -споживання» у вигляді

спільних підприємств,

науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів

Удосконалення організації

функціонування господарського механізму підприємств, їх перехід на ринкові економічні відносини

з державою та іншими контрагентами

а

~   Активізація людського чинника через здійснення правильної кадрової

політики, підбор керівників, забезпечення належної організованості й виконавчої дисципліни

ості

А

Рисунок 15.6 - Сучасні тенденції організаційного прогресу

15.3 Приоритетні напрямки стратегічного розвитку НТП

Стратегія НТП та інноваційної діяльності формується на основі ком­плексного прогнозу науково-технічного розвитку. Вибір приоритетних на­прямків розвитку науки і техніки здійснюється Комітетом по науці і тех­нологіям, Міністерством економіки, Академією наук з широким залучен­ням вчених, конструкторів, технологів, виробничників.

По приоритетним напрямкам НТП повинна розроблятися концепція кожного напрямку з зазначенням цілей, очікуваних економічних і соціаль­них результатів, структурних змін у виробництві в наслідку його реалізації.

В рамках приоритетних напрямків розробляються науково-технічні програми:

1) фундаментальних досліджень по приоритетним напрямкам науки, які передбачають підвищення рівня знань про людину і оточуюче середо­вище і створення запасу знань на перспективу;

2) державні науково-технічні, що передбачають науково-технічні і технологічні прориви по приоритетним напрямкам НТП, створення необ­хідного науково-технічного запасу на базі випереджаючого розвитку фун­даментальних і пошукових досліджень, розробку принципово нових видів техніки і технологій;

3) міждержавного науково-технічного співробітництва, що реалізу­ються на міжнародному рівні;

4) по створенню і освоєнню новітніх видів техніки і технології на­родногосподарських комплексів, галузей і регіонів.

В програмно-цільовій технології планування нового змісту набуває державне замовлення. Воно повинно відігравати роль своєрідного мосту, що з'єднує поточне суспільне споживання з новими технологічними мож­ливостями. Державні замовлення повинні бути економічно вигідними для підприємств незалежно від форм їх власності.

Для досягнення цілей повинен бути розроблений ефективний інно­ваційний механізм, направлений на забезпечення єдності науки і виробни­цтва, на перетворення досягнень науки і техніки в органічну необхідність народного господарства.

Серед найважливіших елементів цього механізму слід виділити:

1) створення надійних правових гарантій для ефективного функціону­вання усіх форм власності і розвитку різноманітних форм підприємництва;

2) проведення ефективної податкової політики, що забезпечує тісний зв'язок доходів підприємств з кінцевими результатами їх діяльності в сфері НТП. Це передбачає надання підприємствам пільг при створенні і освоєнні на виробництві прогресивних технологій і нових видів продукції, що роз­робляються в рамках відповідних науково-технічних програм державного рівня, а також основаних на відкриттях, винаходах та ін. патентно-правових рішеннях; виробництві і реалізації продукції, що має сертифікат, виданий сертифікатним центром, атестований відповідними міжнародними організаціями; реалізації продукції на експорт по цінам, нижче світових.

План розвитку науки і техніки повинен бути стрижнем планових до­кументів економічного і соціального розвитку країни. Він повинен охоп­лювати весь науково-технічний цикл. В планах повинні бути відображені основні параметри і показники, що характеризують ступінь прискорення розвитку науки і техніки. Планування розвитку науки і техніки повинно здійснюватись на всіх рівнях управління економікою.

В світовій практиці основним методом, що використовується при плануванні НТП і інноваційній діяльності є програмно-цільовий. Він реалі­зується шляхом розробки науково-технічних програм. Виділяється два ви­ди програм:

1. цільові комплексні науково-технічні програми, реалізація яких в найближчий час може дати значний ефект;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник