Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

2. програми по вирішенню найважливіших науково-технічних проблем. Завдання по розробці і реалізації найважливіших науково-технічних

програм входить в склад державного замовлення. Встановлюються ліміти ресурсів для його виконання.

В Україні, наприклад, розроблено ряд програм, реалізації яких при­діляється особливе значення. Серед них слід виділити: програми «Маши­нобудування», «Енергія», «Інформатизація», «Технології», «Нові матеріа­ли», «Біотехнологія».

В рамках програми «Машинобудування» основні зусилля концент­руються на розробці і удосконаленні методів оптимального конструювання сучасних машин з урахуванням вимог надійності, якості матеріалів і виро­бів, ергономічності і економічності.

Програма «Інформатизація» націлена на вирішення проблеми випус­ку конкурентноздатних персональних ЕОМ.

Одним із розділів програми «Технології» є створення нових типів ла­зерів, оптичних елементів і систем, що раніше не вироблялися в Україні (розробка нових активних середовищ, твердотілих лазерів, створення но­вих типів газових, твердотілих, цапів провідникових лазерів і т.д.)

В програмі «Нові матеріали» акцент робиться на керамічні та компо­зиційні матеріали.

Програмою «Біотехнологія» передбачається створення нових проду­ктів харчування, лікарських препаратів, бактеріальних добрив і стимулято­рів росту сільськогосподарських рослин, мікробіологічних засобів захисту рослин, створення нових біотехнологічних процесів очищення об'єктів оточуючого середовища від забруднення.

В програмі «Енергія» основний упор робиться на створення нових джерел енергії, впровадження енергозберігаючого обладнання і технологій і засобів обліку витрат енергоресурсів.

Державне регулювання НТП має місце практично у всіх країнах з ри­нковою економікою, що пов'язано з необхідністю комплексного підходу до наукових і технічних проблем і масштабністю науково-технічних проектів.

Державне регулювання в зарубіжних країнах здійснюється в формі прямого втручання держави або за допомогою не прямого регулювання.

Перше застосовується з метою вирішення проблем довгострокового харак­теру, пов'язаних з розвитком науки і техніки, а друге здійснюється через сукупність податкових, кредитних і амортизаційних пільг.

15.4 Економічна ефективність технічних та організаційних ново­введень

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект, що характеризує абсо­лютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період часу.

Величина економічного ефекту обчислюється в наступних формах:

1) народногосподарський загальний ефект (за умов використання но­вовведень);

2) внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, що одержується окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або ново­введень.

Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом по­рівняння результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання. Він характеризує ефективність певної групи технічних нововведень з погляду їх впливу на кінцеві показ­ники розвитку економіки України.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект обчис­люється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука - виробництво - експлуатація (споживання)» і визначається аналогічно, тільки в своїх ма­сштабах.

Економічний ефект визначається наступним чином (рис. 15.7):

Е = Р - В, (15.1)

де Р - загальний результат технічних нововведень (обсяг виготовле­ної продукції (робіт, послуг), тис. грн;

В - сумарні витрати, понесені для досягнення результату, тис. грн.

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу. Тоді економічний ефект від технічних нововведень розраховується за фор­мулою:

1=1 , (15.2)

де Рі, Ві - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у і-ному році розрахункового періоду;

а' - коефіцієнт дисконтування (приведення) визначається за форму­лою:а,

:(1 + Ен f

459 (15.3)

де Ен - норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен=0,1);

tp - розрахунковий період;

t - рік, за який витрати та результати приводяться до розрахункового

року.

Технічні новини (нововведення)

Витрати

І

Витрати на створення та виробництво новин

Витрати у сфері викорис­тання і нововведень

Сумарні витрати у сферах створення, виробництва та використання

Основні результати

Супровідні результати

Сум арні витрати з ура­хуванням чинника часу

І

Коефіцієнт приведення

Економічний ефект (різниця між вартісною оцінкою загальних результа­тів і сумарних витрат з урахуванням чинника часу)

Рисунок 15.7 - Алгоритм розрахунку економічного ефекту впровадження

технічних нововведень

Загальні результати технічних нововведень формуються як сума ос­новних (Росн) і супровідних (Рсупр) результатів (останні можуть включати також соціальні та екологічні наслідки реалізації технічних нововведень):

Р = Р   + Р

осн супр

(15.4)

-t

Основні результати розраховуються за формулами: - для нових засобів праці тривалого користування:

Росн = Цг х V х пг . (15 5)

для нових предметів праці:

оси

у,

(15.6)

де Ці - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці в і-му році, грн;

Оі - обсяг використання нових засобів або предметів праці в і-му ро­ці, натур. од.;

пі - продуктивність засобів праці у і-му році, натур. од.; Уі - витрати предметів праці на одиницю продукції у і-му році, на­тур. од.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахун­ковий період включають витрати на виробництво (Ввир) та використання (Ввикор) продукції, тобто сумуються поточні витрати на виробництво та ви­користання (без урахування амортизаційних відрахувань) і одночасно вра­ховуються одноразові витрати на ті самі цілі за вилученням із них залиш­кової вартості основних фондів, що вибувають:

В = Ввир + Ввикор (15 7)

При цьому витрати на виробництво і на використання продукції об­числюється однаково з урахуванням фактора часу:

п

В  (    )      + КВ - ЛВ а.

вир (викор)       /j \   пот.г г г / г

г=1 , (15.8)

де ВпотЛ - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у і-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн;

КВі - одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в і-му році, грн;

ЛВі - залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибу­вають у і-му році, грн.

Для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від ство­рюваних технічних новин (нововведень) можна застосувати показник прибу­тку, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистого прибутку.

З метою глибшого економічного аналізу ефективності технічних но­вин (нововведень) варто обчислювати та оцінювати також інші похідні по­казники, наприклад, коефіцієнт ефективності (прибутковості) одночасних витрат на строк окупності останніх тощо.

Результати реалізації технічних нововведень суттєво впливають на госпрозрахункові показники роботи підприємств - споживачів нововве­день (табл. 15.1).

Таблиця 15.1 - Показники ефективності впровадження результатів техніч-

них нововведень

Показники

Формула розрахунку

1. Приріст прибутку за рік від виробниц­тва продукції за допомогою нової техні­ки (АП)

АП = {Ц2 -В2V2-{Ці і)х V

•>

де Ві, В2 - витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базо­вої і нової техніки, грн;

Ць Ц2 - оптова ціна одиниці продукції (оптова ціна продавця) при використанні базової і нової техніки, грн;

Vb, V2 - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од.

2. Умовне вивільнення працюючих у зв'язку з впровадженням нової техніки (АЧ)

АЧ = Ц2 х V2   Ц2 х V2 п п

прі                  пр 2

де ппр1, ппр2 - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн

3. Економія капітальних вкладень (АКВ)

(         п Л АКВ = КВ1 х  тех.2   КВ2 х V2

V              птех )

,

де КВ1; КВ2 - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн;

Птех.1,   Птех.2   -   продуктивність одиниці

базової і нової техніки за одиницю часу (на­тур. од. або грн за одиницю часу)

4. Зниження матеріальних витрат (АМВ)

АМВ = {МВ1 - МВ 2) х V2

,

де МВь, МВ2 - матеріальні витрати на оди­ницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн

У сучасних умовах розвитку економіки стає необхідним і можливим принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його сутність зводиться до визнання безумовної пріоритет­ності критерію соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів тех­нічних новин і нововведень у порівнянні з основним показником їх еконо­мічної ефективності. При цьому процедурний механізм порівняння і вибо­ру найкращого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійс­нюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва і використання об'єктів технічних новин. До вищого рангу відносять соціа­льні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого - максимізацію еко­номічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціона­льного призначення проходять перевірку на відповідність соціальним ці­лям і вимогам екологічної безпеки, що зафіксовані в існуючих державних і міжнародних стандартах, а також цільових нормативах соціального харак­теру. Якщо вони не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхиленими, незалежно від рівня їх економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння і вибору мають ро­зглядатися лише соціально і екологічно припустимі (і в цьому розумінні ефективні) варіанти об'єктів технічних новин чи нововведень. Найкращий з них визначається як економічний критерій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних новов­ведень, які потребують додаткових істотних одночасних витрат (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концент­рація виробництва на діючому підприємстві, яка спричиняє необхідність йо­го розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюється так само, як і нових технічних рішень. При цьому до складу поточних витрат повинні входити додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні й зберіганні.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження прогресивної форми організації і оплати праці; удоскона­лення окремих елементів господарського механізму - організаційних стру­ктур управління, систем планування і фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення економії переважно поточних витрат, зумовленої реалізацією таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показ­ників для оцінки ефективності тієї або іншої групи, безвитратних організа­ційних рішень.

Питання для закріплення матеріалу

1. Характеристика інновацій та інноваційної діяльності підприємства.

2. Типи й класифікація інновацій.

3. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності.

4. Інноваційне підприємство, його характеристика та специфіка.

5. Сутність та значення інноваційного продукту.

6. Функції та значення технополісу, технопарку та бізнес-інкубатора.

7. Джерела фінансової підтримки суб'єктів інноваційної діяльності.

8. Інноваційні процеси, їх класифікація, форми та джерела формування.

9. Форми та напрями науково-технічного прогресу.

10. Напрями та об'єкти організаційного прогресу.

11. Методика визначення ефективності технічних нововведень та можливості її вдосконалення.

12. Вплив реалізації технічних нововведень на показники господар­сько-фінансової діяльності підприємств - споживачів нововведень.

13. Стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями інновацій­ної діяльності.

14. Зміст і завдання Концепції науково-технічного та інноваційного розвитку України.

15. Пріоритетні напрями інноваційного розвитку у сфері виробництва.

Тести до теми 15

1. Інновація - це:

а) діяльність, яка спрямована на використання й комерціалізацію ре­зультатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок но­вих конкурентоспроможних товарів та послуг;

б) новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспро­можні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого харак­теру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соці­альної сфери;

в) сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно ви­никають у часі і просторі на підприємствах, змін, що охоплюють весь ком­плекс відносин виробництва і споживання та являють собою період від за­родження ідеї до її комерційної реалізації.

2. Технологічний парк - це:

а) комплекс дослідних інститутів, лабораторій та підприємств, що створюється на заздалегідь підготовлених територіях з метою координації діяльності та співробітництва таких головних ланок, як наука, вища школа, державний сектор виробництва, приватні підприємства, місцеві та регіона­льні органи управління;

б) науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомістких технологій на базі тісних взаємовідносин виробничих підприємств з вищими навчальними закладами й науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академі­чною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади;

в) юридична особа або об'єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкуренто­спроможної на світових ринках продукції.

3. Постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих тех­нологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досяг­нень науки називається:а) інновацією;

б) науково-технічним прогресом;

в) науково-технічною революцією;

г) організаційним прогресом.

4. Зміст інноваційних процесів полягає в такому:

а) швидкому поєднанні наукових та виробничих інтересів;

б) поширенні інформації про наявні інновації;

в) прийнятті та реалізації нових рішень у галузях технології, техніки і організації виробництва;

г) дослідженні впливу інновацій на ефективність виробництва.

5. За характером, інноваційні процеси поділяють на такі:

а) технічні;

б) економічні;

в) юридичні;

г) стратегічні.

6. До характерних ознак еволюційного процесу належать:

а) поліпшення окремих параметрів виробів;

б) заміна покоління техніки принципово новим;

в) локальні «ноу-хау»;

7. Результатом інноваційних процесів є:

а) інвестиції;

б) нововведення;

в) новини;

г) інвенція.

8. Фондоозброєність праці - це відношення:

а) середньорічної вартості основних виробничих фондів (ОВФ) до середньої чисельності ПВП підприємства;

б) вартості активної частини ОВФ до чисельності ПВП підприємства;

в) вартості основних і оборотних фондів до чисельності ПВП підпри­ємства;

г) середньорічної вартості ОВФ до явочної чисельності ПВП підпри­ємства.

9. Зазначте помилкове твердження:

а) складовою організації виробництва є організація праці;

б) до організаційного прогресу належить удосконалення системи планування, фінансування і матеріального стимулювання;

в) основними критеріями ефективності інновацій у виробництві є ви­сока продуктивність і мала енергомісткість;г) удосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменши­ти витрати робочого часу і простої устаткування.

10. Якщо збільшити вартість введених ОВФ за незмінних інших умов, то коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) не зміниться.

11. Економічний ефект заходів НТП не буває:

а) від'ємним;

б) загальногосподарським;

в) соціальним;

г) базовим;

д) ресурсним.

Приклади розв'язання задач

Задача 1. За наведеними в таблиці даними визначити економічний ефект від освоєння машинобудівним заводом нових автонавантажувачів, які він планує випускати протягом п'яти найближчих років.

Таблиця - Показники діяльності машинобудівного заводу

Показник

Значення

Річний обсяг випуску продукції, шт.

1120

Собівартість автонавантажувача, грн

9240

Оптова ціна автонавантажувача, грн

10120

Ставка оподаткування прибутку, %

30

Інші платежі, % балансового прибутку

4

Розв'язання:

1. Річний прибуток на один автонавантажувач 10120 - 9240 = 880 грн.

2. Річний прибуток загалом: 880 х 1120 = 985,6 тис. грн.

3. Податки: 985,6 х 0,3 = 295,68 тис. грн.

4. Інші платежі: 985,6 х 0,04 = 39,424 грн.

5. Річний чистий прибуток: 985,6 - 295,68 - 39,424 = 650,496 тис.

грн.

6. Ефект за п'ять років: 650,496 х 5 = 3252,48 тис. грн.

Задача 2. Фабрика хутряних виробів придбала п'ять нових швейних багатоопераційних машин вартістю 7500 грн кожна. За рік на кожній ма­шині можна обробити 800 виробів. Ціна виробу - 2600 грн при собівартос­ті 1580 грн. Термін служби машин такого класу - 6 років. Визначити еко­номічний ефект від експлуатації нових швейних машин.

Розв'язання:

1. Вартість п'яти машин: 7500 х 5 = 37,5 тис. грн.

2. Прибуток за один виріб: 2600 - 1580 = 1020 грн.

3. Річний прибуток: 1020 х 800 = 816 тис. грн.

4. Прибуток за шість років: 816 х 6 = 4896 тис. грн.

5. Економічний ефект: 4896 - 37,5 = 4858,5 тис. грн.

Задача 3. Обчислити, за скільки років окупляться витрати на прид­бання ліцензії на виготовлення побутової техніки, а також запуск її у виро­бництво, якщо вартість ліцензії - 3000 дол., капітальні витрати на її осво­єння і випуск - 250 тис. грн. Собівартість машини - 220 грн, ціна продажу - 255,2 грн. Річний обсяг виробництва - 1200 шт. Коефіцієнт переведення іноземної валюти у гривні - 5,0.

Розв'язання:

1. Кількість витрачених коштів: 250 + 3 х 5 = 265 тис. грн.

2. Прибуток за одиницю продукції:        255,2 - 220 = 35,2 грн.

3. Річний прибуток: 35,2 х 1200 = 42,24 тис. грн.

4. Термін окупності витрат: 265 : 42,24 = 6,3 року.

ТЕМА 16 ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

16.1 Поняття техніко-технологічної бази виробництва, значення, роль, сутність, структура, тенденції розвитку

Техніко-технологічна база (ТТБ) виробництва - це своєрідна корене­ва система, невід'ємна фундаментальна частина могутнього вічнозеленого дерева за назвою Економіка, ріст і розвиток якого, як і будь-якого дерева, без кореневої системи не мислимі. Але, у більшості сучасних підручників і навчальних посібників з економіки підприємства тема, що освітлює ТТБ виробництва, нині, як і в минулому, не розглядається, за винятком підруч­ника по економіці підприємства Київського національного економічного університету та навчально-методичного посібника, написаного на основі цього підручника. Цим частково пояснюється те, що надалі студенти-економісти, ставши економістами-професіоналами, перетворюються в «чи­стих економістів», відірваних від матеріально-речовинних факторів росту і розвитку економіки: технічних, технологічних, природних, екологічних. У практичній економічній діяльності свою увагу вони приділяють правовим, господарсько-організаційним, управлінським, у тому числі антикризово-управлінським, ресурсним, кредитним, фінансовим, фінансово-економічним відносинам, результуючим аспектам економіки підприємства, формуючи тим самим урізану економіку, не здатну до дійсно ефективного росту і розвитку. Можливості випуску підприємством необхідного обсягу і якості продукції (виконання робіт, послуг) у вирішальній мері залежать від рівня його техніко-технологічної бази.

Під техніко-технологічною базою виробництва підприємства варторозуміти комплекс взаємозалежних машин, устаткування, засобів автома­тики, контролю і управління, а також технологічних процесів основного і допоміжного виробництва.

Технічна база виробництва підприємства - це сукупність засобів пра­ці, використовуючи які працівники впливають на предмети праці, трансфо­рмують, перетворюють їх у продукти праці - готову продукцію (послуги).

Технологічна база виробництва підприємства - це сукупність взаємо­залежних методів, способів, операцій, прийомів, застосовуваних для пере­творення предметів праці (сировини, матеріалів і ін. ресурсів) у продукти праці (незавершене виробництво), а також інструмента, приладів контролю і керування, технологічного оснащення, за допомогою яких це перетворен­ня здійснюється.

Роль техніко-технологічної бази при наявності кваліфікованого персо­налу, що її застосовує, є визначальною у випуску конкурентоздатної проду­кції і формуванні поточних витрат на її виробництво, а також формуванні виробничої потужності підприємства. Складові техніко-технологічної бази підприємства визначаються її галузевими особливостями і конструктивними або схемо-монтажними характеристиками продукції, що виготовляється.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник