Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 41

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості техно­логічного устаткування і робочих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця необхідно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиноміскості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропус­кної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існува­ти між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства.

Отже, виробнича потужність не відображає сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих ро­бочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі машино-місткості (трудомісткості) виробів що виготовляються.

Однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється сис­темою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівня­но з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а та­кож до зниження використання робочого апарату підприємства.

Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підпри­ємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатоста­дійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих міць, дільниць та цехів.

Визначаючи виробничу потужність, систему машин необхідно розг­лядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропор­ційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше підприємство зможе ви­готовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удоскона­лення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.

Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин.

Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконален­ня виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підви­щення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підпри­ємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техні­ки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ши­рше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і тим самим систе­матично збільшувати виробничі потужності підприємств.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма виробничими процесами виробничого процесу виробниц­тва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється у кількісному і якісному ас­пектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.

Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування робочих місць, знаходить своє відображення у величині ма-шиномісткості (трудомісткості ) продукції, яка виготовляється. Знаючи ве­личину і структуру машиномісткості (трудомісткості ) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, мо­жна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок викорис­тання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на вели­чину виробничої потужності підприємства, зображена на рис. 16.3. Особ­ливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов'язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.

Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використан­ня виробничої потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основ­ному на використання резервів, мають організаційний характер і не вима­гають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.

Кількісний вираз факторів які впливають на поліпшення використан­ня виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функ­ціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи обладнання.

Втрати часу поділяються на регламентовані та не регламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт уста­ткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) перед­бачені діючим нормативами.

Нерегламентовані втрати часу - цілозмінні та внутрішньозмінні про­стої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально економічних факторів. Внутрішньозмінні простої залежать в ос­новному від організаційно технічних факторів.

Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємства дає змогу дає змогу функціонально їх класифікувати на внутрішні і зовнішні.

Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньо за­водських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кож­ного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

Рисунок 16.3 - Класифікація факторів, що визначають величину виробни­чої потужності підприємства

Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш доскона­лі методологічні принципи обґрунтування виробничої потужності. Зако­номірність дії і впливу факторів, що впливають на величину і використан­ня виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв'язку з пере­ходом до ринкових умов. Більше того, вони є методологічною передумо­вою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспек­тах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мо­білізація внутрішніх резервів збільшення і поліпшення використання виро­бничих потужностей підприємства виступає важливим фактором підви­щення ефективності їх роботи.

Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенси­фікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оператив­ного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виро­бничої потужності підприємства і його підрозділів.

При обчисленні потужності важливо враховувати якісні характерис­тики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створенні два класи­фікатори: устаткування і робочих місць.

Важливим моментом в удосконаленні методів визначення виробни­чих потужностей є отримання вихідної інформації шляхом застосування уніфікованих форм. Уніфікація форм охоплює два напрямки:

- встановлюються єдині форми, в яких представленні розрахунки ви­робничих потужностей усіх видів виробництв;

- виділяється строго визначена сукупність форм, в яких представ­ленні розрахунки виробничих потужностей підрозділів різних видів ієрар­хії: низького рівня і високого рівня.

Виробнича потужність підприємства є величиною змінною. Вона за­лежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на пев­ний момент.

Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємс­тва є визначення потенціальної можливості підприємства виготовляти мак­симальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов'язаних з технічним прогресом і удосконаленням організації виробниц­тва з метою збільшення випуску продукції.

Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практи­ку якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосу­ванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.

Своєю чергою використання електронно-обчислювальних машин і нових методів обчислення виробничих потужностей зумовлюють необхід­ність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і ви­хідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси підприємства, форми виробничо-технологічної організації потужнісних ресурсів, централізація інформації.

У широкому розумінні основу потужнісних ресурсів становлять робо­чі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізованого інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість ро­бочого місця визначається пропускною здатністю устаткування, а в другому - обсягом робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси - це суку­пність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у про­цесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. При такому трактуванні суті потужнісних ресурсів устаткування і робочі місця різною мірою беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.

16.5 Методичні принципи розрахунку виробничих потужностей підприємства

Виробнича потужність розраховується відповідно до галузевих особ­ливостей. Разом з тим, діють загальні методичні принципи її розрахунку для більшості галузей промисловості:

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номен­клатурою профільної продукції. При цьому проводять можливі «звуження» номенклатури шляхом об'єднання окремих виробів у групи відповідно до конструкторсько-технологічної єдності і виділення для них базового пред­ставника.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється виходячи з потужності головних цехів основного виробництва, з урахуванням ліквіда­ції вузьких місць і можливої внутрішньозаводської кооперації. Головними є ті виробничі підрозділи, що виконують головні технологічні процеси, які мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільної продук­ції. У машинобудуванні такими цехами є механообробні, ливарні і коваль­сько-пресові цехи. У розрахунки виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування (недіюче через несправ­ність, ремонт або модернізацію; через перебування на складі, але підлягає введенню в експлуатацію в плановому періоді; через його перебування в наднормативних резервах).

3. Виробнича потужність підприємства розраховується за техніч­ними і проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами випуску продукції з сировини, з урахуванням прогресивності технології і досконалості органі­зації виробництва.

4. Для розрахунку виробничої потужності підприємства приймаєть­ся максимально можливий фонд часу (кількість годин). На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким фондом є календарний фонд (8760 годин = 365*24) за винятком часу, який необхідний для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискре­тним виробництвом цей фонд часу визначають виходячи з фактичного ре­жиму роботи основних цехів і встановленої тривалості робочих змін у го­динах, з урахуванням часу на проведення ремонту устаткування.

5. У найбільш загальному вигляді виробнича потужність головного цеху, ділянки або групи однакового устаткування з виготовлення однорід­ної продукції може бути визначена за однією з формул:

Tm N = -?

'    ' p   або       l' , (16.1)де   ' - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

a' - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру 1-ої продукції в годину;

T

p - річний фонд часу роботи устаткування; m - середньорічна кількість устаткування;

t' - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.

6. Визначення виробничої потужності підприємства завершують складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахунко­вого періоду і характеризує в остаточному підсумку вихідну потужність:

Ne^lX = N<. + Nотм + Np + Nnn + Ne s (16.2)

N

де   вх - вхідна потужність;

N°mM - збільшення потужності в зв'язку з виконанням плану організа­ційно-технічних заходів;

р - нарощування потужності шляхом реконструкції;

N"n - зміна (збільшення або зменшення) потужності в зв'язку зі змі­ною номенклатури продукції;

Ne - зменшення виробничої потужності в зв'язку з її вибуттям.

Ефективна виробнича діяльність підприємства потребує стабільної роботи виробничих потужностей, запобігання виникнення кризових ситуа­цій, що є можливим за умови створення резервних виробничих потужнос­тей. Результатом вивчення методологічних засад формування та регулю­вання виробничої потужності підприємства мають бути знання і вміння встановлення резервних потужностей на промисловому підприємстві, ефе­ктивного і динамічного регулювання змін у резервах виробничих потужно­стей підприємств різних галузей економіки України.

Прибуткова діяльність підприємства передбачає постійне підвищен­ня ефективності використання виробничих потужностей. Визначення ха­рактерних ознак динаміки виробничих потужностей підприємства можли­ве на основі відповідних показників.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потуж­ності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношенням величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідно­шенням річного випуску продукції і середньорічної її величини).

На сьогодні в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємства в більшості галузей економіки, насамперед у промисловості, складає менше 50 %, а проектні потужності, як правило, вчасно (у норма­тивні терміни) не освоюються.

Способи більш ефективного використання виробничих потужностей ті самі, що й основних фондів підприємства. Варто лише підкреслити, що для корінного поліпшення рівня використання наявних потужностей біль­шості підприємств, необхідно якнайшвидше адаптувати й оновити техніко-технологічну базу виробництва, перебороти його спад, стабілізувати і пос­тупово нарощувати обсяги конкурентоспроможної продукції, що користу­ється попитом на вітчизняному і світовому ринках (рис. 16.4).

Питання для закріплення матеріалу

1. Загальна характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

2. Сучасні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств.

3. Порівняльна характеристика традиційного й інноваційного типів виробництва.

4. Показники оцінки технічного рівня підприємств.

5. Система організаційно-економічного управління технічним роз­витком підприємства.

6. Можливі і найбільш ефективні методи технічного розвитку підп­риємства.

7. Проблеми планування розвитку підприємства.

8. Сутність і об'єктивна необхідність застосування лізингу як нової форми відновлення і розвитку технічної бази підприємства (організації).

9. Загальні методичні принципи визначення виробничої потужності підприємств.

10. Передумови і способи більш ефективного використання виробни­чих потужностей підприємств промисловості України.

Тести до теми 16

1. Технічний розвиток підприємства - це...

а) процес створення нових та удосконалення застосовуваних техно­логій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;

б) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;

в) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки;

г) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської дія­льності.

2. До показників, що характеризують рівень прогресивності техноло­гії, відносять...

а) середній вік застосовуваних технологічних процесів;

б) середній строк експлуатації устаткування;

Рисунок 16.4 - Фактори, що визначають ступінь використання виробничої потужності підприємствав) надійність устаткування;

г) продуктивність устаткування.

3. Виробнича потужність підприємства - це...

а) річний випуск продукції заздалегідь визначеної номенклатури, асор­тименту та якості за умов повного використання устаткування та виробничих площ;

б) середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

в) максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі та асортименті за умов найповнішого використання виробничого устаткування;

г) продуктивність наявного устаткування.

4. Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідно­шення...

а) обсягу випуску продукції та середньорічної виробничої потужності підприємства;

б) обсягу випуску продукції та проектної потужності підприємства;

в) обсягу випуску продукції та норми її випуску;

г) проектної виробничої потужності підприємства та річного обсягу випуску продукції.

5. Об'єкт лізингу - це...

а) елементи активної частини основних фондів (рухоме і нерухоме майно);

б) природні об'єкти (земельні ділянки, ліс, мисливські угіддя, водой­мища тощо).

6. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюєть­ся за рахунок проведення:

а) капітального ремонту устаткування (так/ні);

б) технічного доозброєння діючого підприємства (так/ні);

в) реконструкції діючого підприємства (так/ні);

г) розширення діючого підприємства (так/ні);

д) заміни спрацьованого устаткування (так/ні).

7. До показників, що характеризують технічний рівень устаткування, відносять:

а) коефіцієнт змінності роботи устаткування (так/ні);

б) продуктивність устаткування (так/ні);

в) коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування (так/ні);

г) напруженість використання устаткування (так/ні);

д) середній строк експлуатації (так/ні).

8. Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається: а) загальною стратегією підприємства (так/ні);б) сукупністю конкретних заходів технічного розвитку (так/ні);

в) сучасними досягненнями науки і техніки (так/ні);

г) забезпеченням його необхідними ресурсами (так/ні).

9. Рівень використання устаткування за продуктивністю визначає:

а) коефіцієнт інтенсивності навантаження устаткування (так/ні);

б) коефіцієнт екстенсивності завантаження устаткування (так/ні);

в) інтегральний коефіцієнт навантаження устаткування (так/ні);

г) коефіцієнт змінності устаткування (так/ні).

10. Дві взаємозалежні ознаки лізингу, що визначають два основних ви­ди лізингу, це:

а) за складом учасників угоди;

б) за типом майна;

в) за ступенем окупності;

г) за умовами амортизації

д) за обсягом обслуговування;

е) за сектором ринку;

ж) за податковими і амортизаційними пільгами;

з) за характером лізингових платежів.

11. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом...

а) капітального ремонту устаткування;

б) технічного переозброєння підприємства;

в) модернізації;

г) заміни спрацьованого устаткування новим такого самого технічного

рівня;

д) реконструкції.

12. Модернізація виробничих потужностей підприємства передбачає...

а) повне або часткове переобладнання основних фондів;

б) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарі­лих засобів праці;

в) суттєві удосконалення діючого виробничого устаткування;

г) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктив­них елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх пер­вісних техніко-експлуатаційних параметрів;

д) запобігання техніко-технологічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучас­них вимог виробництва.

13. При проведенні реконструкції діючого підприємства при необхід­ності можуть бути...

а) збудовані нові виробничі об'єкти допоміжного або обслуговуючогопризначення;

б) збудовані окремі виробничі об'єкти на нових земельних ділянках за затвердженим початковим проектом;

в) впроваджені нові технології, модернізовано та замінено фізично спрацьоване і технічно застаріле устаткування;

г) проведено повне або часткове розширення цехів основного вироб­ництва.

14. Які з нижченаведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу?

а) фондоозброєність праці;

б) трудомісткість продукції;

в) продуктивність праці;

г) приріст фондоозброєності;

д) приріст продуктивності праці.

15. Лізинг - це...

а) володіння майном на правах власності;

б) оренда (користування майном без права власності);

в) кредит;

г) розстрочка;

д) прокат.

Приклади розв'язання задач

Задача 1. Визначення і порівняння фондоозброєності та механоозбро-єнності праці на підприємствах.

На підставі вихідних показників, наведених у таблиці:

Таблиця - Вихідні показники для розрахунку рівня фондо- і механоозброєно-_сті праці на окремих підприємствах:_

Підприємство А       Підприємство Б     Підприємство В

Показник

базовий рік

розрахун­ковий рік

базовий рік

розрахун­ковий рік

базовий рік

розрахун­ковий рік

Балансова вартість ви­робничих основних фо­ндів, тис. грн

13695

68491

167700

179100

15875

15602

У тому числі вартість машин та уста­ткування, тис. грн

6294

29146

77142

82386

6670

6864

Загальна чисельність персоналу, чол.

3574

3070

1680

1700

397

374

У тому числі: робітників, чол.

2860

2488

1346

1360

332

316

1) розрахувати рівень фондо- і механоозброєності праці та його дина­міку за порівнювані роки за кожним підприємством;

2) порівняти розраховані показники й зробити загальний висновок щодо рівня фондо- та механоозброєності праці на зазначених підприємствах.

Розв'язання:

1. Визначаємо фондоозброєність праці, яка обчислюється діленням ба­лансової вартості основних виробничих фондів на загальну чисельність пер­соналу, за формулою

ФОЗП= .

Для підприємства А у базовому році фондоозброєність праці дорівнює

ФОЗП=136695 = 3,83 грн/чол. 3574

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

2. Механоозброєність праці - відношення вартості машин та устатку­вання до облікової чисельності робітників. Обчислюється за формулою:

БВ

МКОЗі 1 =_машин

Для підприємства А у базовому році механоозброєність праці дорів­нює:

МОЗП= 6294 = 2,20грн/чол. 2860

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

3. Зіставлення показників фондоозброєності за базовий та розрахунко­вий роки шляхом введення індексу зростання робить можливим виявлення їх динаміки:

ФОЗП їфОЗП~-

ФОт ФОЗПбаз

Для підприємства А значення індекса зростання дорівнює:

22 31

22,31 = 5,83 і      - 3,83

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

Таблиця - Рівень фондо- і механоозброєності на підприємствах


Показник

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник