Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Підприємство

 

А

Б

В

Фондоозброєність праці

 

базовий рік

3,82

99,82

39,99

розрахунковий рік

22,31

105,35

41,72

індекс зростання

5,83

1,06

1,04

Механоозброєність праці

 

базовий рік

2,20

57,31

20,27

розрахунковий рік

11,71

60,58

21,72

індекс зростання

5,32

1,06

1,07

Задача 2. Визначення та аналіз рівня прогресивності технології на під­приємствах. На одногалузевих підприємствах А і Б застосовуються різнома­нітні технологічні процеси, які характеризуються техніко-економічними по­казниками, наведеними в таблиці.

Для визначення інтегрального рівня технології треба брати до уваги на­ступну вагомість окремих показників: коефіцієнт використання металу -0,45; частина заготівельної стадії технології - 0,35; частка продукції, вигото-влюваної за новою технологією - 0,20.

1. Визначити структуру стадій технологічних процесів за трудомісткіс­тю й частку продукції, що виготовляється за допомогою нових технологічних процесів за відповідні роки на обох підприємствах.

2. Обчислити інтегральний рівень технології за зазначеними в таблиці показниками підприємств А і Б та індекс його зростання за 2008-2010 рр.

Таблиця - Основні техніко-економічні показники технологічних процесів, що

застосовуються на підприємствах А і Б

Показник

Підприємство А

Підприємство Б

 

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Трудомісткість річної

 

 

 

 

 

 

програми виробів за

 

 

 

 

 

 

стадіями технологій,

 

 

 

 

 

 

тис. нормо-год:

 

 

 

 

 

 

- заготівельна;

2016

2174

2387

1142

1302

1494

- механообробна;

3024

2985

2984

2592

2381

2301

- складальна;

2160

2121

2089

1066

1177

1285

- разом

7200

7280

7460

4800

4860

4980

Трудомісткість проду-

 

 

 

 

 

 

кції, що виготовляєть-

 

 

 

 

 

 

ся за допомогою нових

 

 

 

 

 

 

технологічних проце-

 

 

 

 

 

 

сів, тис. нормо-год

1510

1675

1865

768

884

986

Коефіцієнт викорис­тання металу

0,68

0,70

0,71

0,64

0,65

0,67

Розв'язання:

1. Структура стадій технологічних процесів за трудомісткістю визна­чається за допомогою питомої ваги (частки) окремих стадій у загальній чисе­льності сукупності (трудомісткості) за формулою:

Тстадыъ  х 100%

Т

загальна

Питома вага заготівельної стадії у структурі технологічного процесу підприємства А у 2008 році дорівнює:

2016 хі00% = 28% 7200 .

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

2. Частка продукції, що виготовляється за допомогою нових техноло­гічних процесів, розраховується аналогічно структурі стадій технологічних процесів за трудомісткістю. Формула має вигляд:

Т

_ новытехнологыъ х 100 %

і новытехнологыъ , ^

загальна

Частка продукції, що виготовляється за допомогою нових технологіч­них процесів на підприємстві А у 2008 році, дорівнює:

Гноытпехнолоыъъ _ ^ х 100% _ 20,97%

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

3. Коефіцієнт рівня прогресивності технології (кпт) можна визначити, скориставшись формулою:

knm      qeMXKeM + q3CXK3C+qmnX Кнт

де qeM; Квм - коефіцієнт вагомості й відносне значення коефіцієнта ви­користання металу відповідно;

q3C; Кзс - коефіцієнт вагомості й відносне значення частки заготівельної стадії технології відповідно;

qHm;KHm - коефіцієнт вагомості й відносне значення частки продукції, що виробляється за допомогою нової технології відповідно.

На підприємстві А у 2008 році цей показник дорівнює:

knm=0,45 х 0,68+0,35*0,28+0,2x0,2097=0,306+0,098+0,04194=0,44594-

0,446

4. Індекс зростання обчислюється за формулою:

nm nm

На підприємстві А у 2008 році цей показник дорівнює

i= 0,482 /0,446= 1,08

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці. Таблиця - Рівень прогресивності технології на підприємствах


Показник

Підприємство А

Підприємство Б

 

2008 р.

2010 р.

2008 р.

2010 р.

Структура стадій технології, %

 

- заготівельна

28,0

32,0

23,8

30,0

- механообробна

42,0

40,0

54,0

44,0

- складальна

30,0

28,0

22,2

25,8

Частка продукції, що виготовляється

 

 

 

 

за допомогою нових технологічних

 

 

 

 

процесів, %

20,97

25,00

16,00

19,80

Коефіцієнт   рівня прогресивності

 

 

 

 

технології

0,446

0,482

0,403

0,447

Індекс зростання інтегрального рівня

 

 

 

 

технології

-

1,08

-

1,11

ТЕМА 17 МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА

17.1 Змістовна характеристика матеріально-технічного забезпечен­ня

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріаль­но-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується ма­теріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матері­ально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання мате­ріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімаль­ними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного поста­чання.

Матеріально-технічне забезпечення с формою розподілу коштів вироб­ництва на основі організаційних зв'язків та угод між постачальниками і спо­живачами безпосередньо або через посередника. Воно значною мірою визна­чає результативність виробництва, виявляючи безпосередній вплив на вико­ристання виробничих фондів, ритмічність виробництва, собівартість, продук­тивність праці, тривалість виробництва та інші показники.

З переходом до ринкової економіки відбулися істотні зміни на ринку, були втрачені функції державного розподілу матеріальних ресурсів. З'явила­ся велика кількість дрібних посередницьких структур, що функціонують в обмежених секторах ринку і беруть на себе певну частину обороту ресурсів, а, отже, становлять конкуренцію не тільки собі подібним, але й великим оп­товим посередникам (принаймні, в частині одержання замовлень). Нині обо­рот продукції виробничо-технічного призначення базується на ринковому співвідношенні платоспроможного попиту та пропозиції, набуваючи рис ри­нкового розподілу.

Функції служб постачання підприємств включають:

а) планування матеріально-технічного постачання (МТП) на основі ба­лансу обґрунтованої сукупної потреби і покриття її ресурсами з різних дже­рел;

б) встановлення раціональних господарських зв'язків по поставках продукції на підприємство;

в) організацію і планування постачання підприємства, цехів, дільниць продукцією;

г) оперативне регулювання руху матеріальних ресурсів на основі облі­ку і контролю;

ґ)контроль за використання матеріальних ресурсів і розробка заходів по підвищенню ефективності цього процесу;

д) удосконалення організації матеріально-технічного постачання.

Однією з найважливіших функцій відділу матеріально-технічного пос­тачання є планування постачання за всіма видами продукції. Для розробки плану МТП необхідні:

- виробнича програма і об'єм поставок продукції;

- норми витрат і запасів матеріалів, строки зносу інструменту, запасних частин та інших ресурсів, завдання по економи матеріалів;

- заявки і розрахунки потреб підрозділів у різних допоміжних матеріа­лах;

- дані про залишки матеріалів в цехах, в незавершеному виробництві на початок і кінець планового періоду;

- дані про ціни, тарифи на перевезення, умови поставки, інші нормати­вні документи;

- номенклатура продукції;

- дані про фактичні залишки матеріалів на складах про витрати їх в ми­нулому періоді та інші дані про стан МТП.

Далі при плануванні МТП виконуються розрахунки потреби в матеріа­льних ресурсах. При цьому розрізняють потребу до видатку й потребу до за­везення. Потреба до видатку показує кількість матеріалів, яка необхідна під­приємству для виконання виробничої програми та інших робіт (будівництво, ремонти).

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продав­цями й постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або органі-зації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, має ті перева­ги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних ви­мог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються переду­сім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількос­ті, а також вироби за індивідуальними замовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у вироб­ництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може по­ставлятися за прямими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні у невеликій кількос­ті, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників -оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організа­цій споживачів.

Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійсню­ватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж проду­кції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, осо­бливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна пот­реба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають но­ві завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення техноло­гічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їхнє коло. Тому важ­ливою є проблема вибору постачальників.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід ура­ховувати низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, ре­путацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можли­вість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів ук­ладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за пору­шення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підпри­ємства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця.

Об'єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в екс­плуатацію. Щодо матеріалів, то постачання таких на робочі місця є регуляр­ним і вважається завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підроз­ділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт ви­трат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. У межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

17.2 Форми і системи матеріально-технічного забезпечення

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи ліміту­вання та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, якісамостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та великосерій-ного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції і ритмічним спо­живанням матеріалів застосовується централізована (активна) система за­безпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

У США та інших країнах заходу з 80-х років широко використовується нова логістична система ОПТ (Optimized Production Technology) - оптимізо-вана виробнича технологія, розроблена ізраїльськими та американськими вченими. У ній набули подальшого розвитку на якісно новій основі ідеї, за­кладені в поширених системах «Канбан» та МРП. Основний принцип систе­ми ОПТ - виявлення у виробництві «вузьких» місць, або, за термінологією її творців, критичних ресурсів. Критичними ресурсами можуть бути, напри­клад, запаси сировини та матеріалів, машини й устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів зале­жать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, тобто некритичних, на розвитку системи прак­тично не позначається. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати крити­чних ресурсів негативно впливають на виробництво в цілому, а економія не­критичних ресурсів не дає реальної користі виробництву з огляду на кінцеві результати. Для кожного виробництва в середньому потрібно 5 критичних ресурсів. Фірми, що використовують систему ОПТ, не намагаються забезпе­чити стовідсоткове завантаження робітників, зайнятих на некритичних опе­раціях, оскільки інтенсифікація праці цих виконавців призведе до зростання незавершеного виробництва та інших небажаних наслідків. Фірми заохочу­ють використання робітниками резерву робочого часу на підвищення квалі­фікації, заняття в гуртках якості та ін.

У системі ОПТ в автоматизованому режимі вирішуються деякі завдан­ня оперативного й короткострокового управління виробництвом, у тому чис­лі формування виробничого графіка на один день, тиждень тощо. При розро­бленні графіка, близького до оптимального, використовують критерії забез­печеності замовлень сировиною та матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму оборотних засобів у запасах, гнучкості. Для складання на ЕОМ графіків з бази даних системи ОПТ використовують три масиви: «За­мовлення», «Технологічні карти», «Ресурси». В результаті обробки даних на ЕОМ на друк видається ряд машинограм, у тому числі «Графік виробницт­ва», «Потреба в сировині та матеріалах», «Щоденний звіт майстра цеху», «Стан складського запасу».

Систему ОПТ використовують понад 20 корпорацій, що входять до списку 500 найбільших фірм США, в тому числі «Форд», «РКА», «Дженерал Електрик» та ін. У Великобританії систему ОПТ використовують такі відомі фірми, як «Брітіш Аероспейс», «Перкінс Енфнінс», «Брітіш Стіл», в Голлан­дії - «Філліпс». Досвід цих та інших фірм показує, що система ОПТ дає змо­гу збільшувати випуск продукції на 10 %, зменшивши виробничий запас на 20 %, при незмінних основних фондах.

Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи і на робочі місця за інтегрованої системи виробництва й постачання «точно за часом» (японський варіант «канбан»), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс», зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.

Система МРП (англ. materials requirements planning) - планування пот­реби в матеріалах - належить до систем «штовхаючого» типу. У них склада­ють перелік матеріалів, необхідних для виробництва визначеної кількості го­тової продукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники. Теоретично в системі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточних та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягну­чою» системою. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва фор­мування таких запасів виправдане. Система МРП (ще її називають МРП-1) досить поширена в США. В середині 80-х років її використовували або нама­гались використовувати більшість фірм з обсягом реалізації понад 15 млн дол. на рік. Ця система має широкий набір машинних програм, що забезпе­чують узгодження та оперативне регулювання постачальницьких, виробни­чих, збутових функцій фірми. Для здійснення цих функцій у МРП викорис­товують дані плану виробництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначе­ний момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і включає специфіковані найменування необхідних матеріалів, їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем), файл запасів (дані про матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва, як про ті, що є, так і про замовлені, що не надійшли, про страхові запаси та ін.).

Формалізація процесів прийняття рішень у системі МРП здійснюється за допомогою різних методів дослідження операцій. На основі математичних моделей, інформаційного та програмного забезпечення розраховують потре­би в сировині та матеріалах; складають графік виробництва та видають на друк чи на дисплей з різною періодичністю вихідні форми.

Отже, система МРП - це комп'ютеризований метод виявлення потреби в матеріалах на різних стадіях виробничого процесу. Рух матеріальних ресу­рсів розраховують у просторі й часі відповідно до потреб наступної виробни­чої стадії. Тому матеріал фактично постачається в момент, коли, за розрахун­ками, в ньому є потреба.

Недолік системи в тому, що необхідні матеріали ніби «виштовхують­ся» працівниками попередніх етапів виробничого процесу до наступних ста­дій виробництва у необхідній кількості, в потрібний час, в потрібне місце не­залежно від того, потрібні вони там у такій кількості чи ні в конкретний час. Проте, не зважаючи на цей недолік, як показує досвід, використання МРПдає змогу зменшити запаси, прискорити їх обертання, скоротити кількість випадків порушення строків поставок.

У 80-ті роки в США та інших країнах дістала великого поширення сис­тема МРП-2, яку деякі американські фахівці вважають другим поколінням системи МРП. Покоління цієї системи різняться не за рівнем розвитку техно­логії, як, наприклад, покоління обчислювальної техніки, а за гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Так, система МРП-2 виконує функції МРП (визначення потреби в матеріалах), а також функції управління техно­логічними процесами. Визначення потреби в матеріалах пов'язане з прогно­зуванням, управлінням запасами, закупівлями.

Метою прогнозування, зокрема, є розробка прогнозу потреб в сировині та матеріалах окремо по пріоритетних замовленнях та непріоритетних; аналі­зом можливих термінів виконання замовлень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговування замовників; ре­троспективний аналізом господарських ситуацій для вибору стратегії прогно­зування стосовно кожного виду сировини та матеріалів (експоненціальне ви­рівнювання: аналіз трендів та ін.).

Функція управління запасами передбачає: обробку та коригування всієї інформації про надходження, рух та витрати сировини, матеріалів до місць зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення та контроль запасів по кожній позиції номенклатури сировини та матеріалів, контроль швидкості обертання запасів, аналіз запасів методом ABC, видача інформації про на­ближення розміру запасу до критичного рівня, про наявність нормативних запасів.

Для вирішення завдань управління закупівлями використовують файл замовлень, в який вводиться інформація про замовлення та їх виконання (но­мер і дата замовлення, код сировини та матеріалів, код постачальника, очіку­вана дата постачання, кількість, ціна). Результативна інформація може нада­ватись з різною періодичністю (наприклад, щотижня) у розрізі постачальни­ка, замовника, виду сировини та матеріалів із зазначенням додаткових даних (дата поставки за договором і фактична; замовлена кількість, фактично пос­тавлена кількість).

17.3 Запаси матеріалів та їх регулювання

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному за­лежно від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектування виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна під­приємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (Мп) і яку слід закупити, обчислюється за формулою

Мп = Мв + Мз.к + Мз.п,

(17.1)де Мв - витрати матеріалів за розрахунковий період;

Мзп, Мзж - перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються (Мв) на такі потреби: основне виробництво, ви­готовлення технологічного оснащення, ремонтно-експлуатаційні роботи, захо­ди з підвищення технічного рівня виробництва, капітальне будівництво влас­ними силами. Витрати матеріалів обчислюються помноженням обсягу проду­кції (робіт) на норму витрати матеріалу. Цей засадний принцип конкретизу­ється відповідно до того чи того об'єкта нормування. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції Мвв підраховується за формулою

MвЛГMнг. ± Мн в, (17.2)

i=1

де n - кількість найменувань продукції, що виготовляється; Ni - обсяг випуску продукції г-го найменування в натуральному вимірі; Мні - норма витрат матеріалу на одиницю г-го виробу; Мн в - витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробницт­ва.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник