Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Гнучке автоматизоване виробництво (ГАВ) являє собою організаційно-технічну виробничу систему, що функціонує на основі комплексної автомати­зації і здатна (у діапазоні технічних можливостей) з мінімальними витратами й у короткі терміни, не припиняючи виробничого процесу і не зупиняючи устат­кування, переходити на випуск нової продукції довільної номенклатури шля­хом перебудови технологічного процесу (у межах наявного верстатного парку й обслуговуючого комплексу) за рахунок заміни програм управління.

Поняття гнучкості виробничої системи багатокритеріальне. Залежно від конкретно розв'язуваних завдань системою висуваються різноманітні ас­пекти гнучкості:

- машинна гнучкість - простота перебудови технологічного устатку­вання для виробництва заданої множини деталей;

- технологічна гнучкість - спроможність устаткування виробляти зада­ну множину деталей різними способами;

- структурна гнучкість - можливість розширення гнучкої виробничої системи (ГВС) за рахунок уведення нових технологічних модулів;

- виробнича гнучкість - спроможність системи продовжувати обробку деталей у разі відмови окремих технологічних елементів;

- маршрутна гнучкість - можливість зміни порядку виконання операцій без перепланування устаткування;

- гнучкість за обсягом - спроможність системи ефективно функціону­вати при різних обсягах виробництва;

- гнучкість за номенклатурою - спроможність системи виготовляти рі­зноманітні деталі.

У гнучкому автоматизованому виробництві робота всіх компонентів (технологічного устаткування, транспортних і складських систем, дільниць комплектування програмами, інструментами, пристроями) синхронізується як єдине ціле системою управління, що забезпечує перебудову технології ви­робництва (обробки) під час зміни виробів.

Автоматизація докорінно змінює характер організації виробничого процесу та праці. Порівняно з поточним методом виробництва, де робітник виконує протягом тривалого часу невелику за обсягом операцію диференці­йованого виробничого процесу, в автоматизованому виробництві тільки ви­сококваліфіковані оператори і налагоджувальники контролюють роботу ма­шин і регулюють їх дії.

Досвід створення та експлуатації гнучких виробництв показує значні якісні зміни у змісті і характері праці, а також потенційні можливості нової технологічної системи машин, які необхідно враховувати для створення за­водів майбутнього.

Автоматизація виробничих процесів безпосередньо залежить від орга­нізаційного типу виробництва. Масовий тип виробництва за своїми характе­ристиками має найсприятливіші умови для широкої і глибокої автоматизації майже більшості процесів. Спеціалізація робочих місць, чіткий розподіл ма­теріальних потоків і виробів по робочих місцях і підрозділах, досконалість і незмінність конструкцій виробів, висока стабільність технологічних процесів розкривають можливості розвитку автоматизації шляхом створення комплек­сних автоматичних ліній, що спроможні переналагоджуватися на різні розмі­ри деталей.

Питання для перевірки знань:

1. Сутнісно-змістова характеристика виробничої діяльності та вироб­ництва.

2. Поняття організації виробництва, її цілі та завдання.

3. Чому провідна роль в організації виробництва належить технології?

4. Що спонукає постійно вдосконалювати організацію виробництва?

5. Які напрями повинна включати організація виробництва і чому?

6. Охарактеризуйте виробничий процес, його сутність та склад

7. У чому полягає суть основних виробничих процесів?

8. Охарактеризуйте сутність і спрямованість допоміжних виробничих процесів.

9. Які існують основні принципи організації виробничих процесів?

10. Наведіть приклади, які характеризують прояв кожного з принципів раціональної організації виробничих процесів.

11. Організація потокового виробництва.

12. Потокові лінії, їх види та техніко-економічні показники.

13. Проаналізуйте можливості застосування потокових методів за різ­них організаційних типів виробництва.

14. Що спонукає розвиток автоматизованого виробництва?

15. Як визначається показник гнучкості автоматизованого виробництва?

16. Для яких типів виробництва притаманна доцільність упровадження відповідного напряму (рівня) автоматизації?

Тести до теми 18

1. Виробничий процес - це...

а) сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та син приро­ди, потрібних для вироблення продукції

б) процес безпосереднього вироблення основної продукції підприємства

в) сукупність дій із зміни та визначення стану предмета праціг) процес вироблення продукції, яка використовується на самому підп­риємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів

д) процес, який здійснюється під впливом сил природи.

2. Організація виробництва - це:

а) функція, пов'язана з організацією та управлінням людьми, діяльність яких спрямована на рішення завдань бізнесу;

б) координація та оптимізація в часі й просторі всіх матеріальних та трудових елементів виробництва з метою отримання найкращого господар­ського результату;

в) наука, об'єктом якої є зміст діяльності підприємства;

г) цілеспрямований вплив на колектив людей з метою організації та ко­ординації їхніх дій у процесі виробництва.

3. Принцип прямоточності організації виробничого процесу полягає в тому, що:

а) перерви між суміжними технологічними операціями мають бути міні­мальними;

б) у рівні проміжки часу виготовляється однакова зростаюча кількість продукції та забезпечується рівномірне завантаження робочих місць;

в) предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути по всіх стадіях виробничого процесу;

г) у всіх частинах виробничого процесу, в усій взаємопов'язаній системі підрозділів і машин було узгоджено пропускну спроможність.

4. Підприємство, на якому безперервно випускають один або кілька ви­робів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеці­алізації, є підприємством:

а) одиничного виробництва;

б) серійного виробництва;

в) масового виробництва;

г) дослідного виробництва;

5. Процес виробництва на підприємстві здійснюється завдяки взаємодії:

а) засобів праці та персоналу;

б) предметів праці, персоналу та засобів праці;

в) продуктивної системи, засобів праці та робочої сили.

6. Гнучкість виробничої системи забезпечується:

а) збільшенням кількості підрозділів і зменшенням їхніх розмірів;

б) збереженням стабільності виробничої структури;

в) наданням підрозділам підприємницьких рис;

г) підвищенням спеціалізації.

7. Сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та сил приро­ди, потрібних для виготовлення продукції, - це:а) технологічний процес;

б) основний процес;

в) виробничий процес;

г) обслуговуючий процес.

8. Виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни ор­ганізаційно-технічних умов, пов'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або її модифікацією, - це вимога принципу:

а) гнучкості;

б) гомеостатичності;

в) автоматичності;

г) прямоточності.

9. Автоматичні процеси - це процеси, які:

а) здійснюються безпосередньо робітником;

б) виконуються робітником за допомогою машин;

в) виконуються машинами під наглядом робітника;

г) здійснюються машиною без участі робітника за попередньо розробле­ною програмою.

10. Перерви між суміжними технологічними операціями мають бути мінімальними або зовсім ліквідованими - це вимога принципу:

а) автоматичності;

б) ритмічності;

в) безперервності;

г) прямоточності.

11. Інтервал часу між запуском і випуском двох суміжних виробів на лінії характеризує:

а) швидкість руху конвеєра;

б) такт потокової лінії;

в) дійсний фонд часу потокової лінії.

12. Ритм потокової лінії відрізняється від такту па величину:

а) розрахункового числа робочих місць;

б) всієї партії виробів;

в) передавальної партії виробів.

13. Для визначення такту потокової лінії використовують показники:

а) дійсний фонд часу за певний період;

б) коефіцієнт завантаження робочих місць;

в) програму запуску за певний період;

г) швидкість руху конвеєра.

14. Швидкість руху конвеєра є:а) прямо-пропорціональною до такту потокової лінії;

б) обернено-пропорціональною до такту потокової лінії;

в) не залежить від такту потокової лінії.

ТЕМА 19 СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

19.1 Економічна сутність конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність - багатобічна економічна категорія, що мо­же розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможність товару, това­ровиробника, галузей, країн. Між усіма цими рівнями існує досить тісна вну­трішня і зовнішня взаємозалежність.

У широкому значенні конкурентоспроможність - це обумовлені еко­номічними, соціальними й політичними факторами позиції країни чи товаро­виробника на внутрішньому й зовнішньому ринках. В умовах відкритої еко­номіки вона може визначатися і як здатність країни (підприємства) протисто­яти міжнародної конкуренції на власному ринку та ринках інших країн. Кон­курентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства-товаровиробника співвідносяться між собою як частина і ціле. Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо зале­жить від конкурентоспроможності товару та сукупності економічних методів діяльності підприємства, що впливають на результати конкурентної боротьби.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства являє собою відносну характеристику, що відображає відмінності процесу розвитку дано­го виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності.

З погляду системного підходу конкурентоспроможність може бути представлена у вигляді властивості виробничо-економічних систем (якими є підприємства) змінювати траєкторію руху чи намічений режим функціону­вання в процесі збереження, розвитку вже наявних чи створення нових кон­курентних переваг. Конкурентоспроможність підприємства являє собою са­мостійну системну категорію, що відображає ступінь реалізації цілей підпри­ємства в його взаємодії з навколишнім середовищем.

Для оцінки конкурентноздатності галузі вітчизняні фахівці використо­вують показники: чистий експорт; частка імпортованої продукції на зовніш­ньому ринку; обсяг продажів; частки у світовому виробництві даного виду продукції; ресурсний потенціал; чистий дохід на одного працівника.

Реальні можливості регулювання конкурентноздатності підприємства знаходяться в сфері факторів внутрішнього середовища. Як підкреслюють фахівці й підтверджує практика, у сучасних умовах конкурентоспроможність підприємства на ринку є головним критерієм ефективності виробництва, оці­нки ефективності системи менеджменту.

Характеризуючи поняття конкурентноздатності підприємства, М. Портер підкреслює, що підприємства обходять своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. Конкурентна перевага поділяється на два основних види: більш низькі витрати й диференціація товарів. Низькі витра­ти, - пише він, - відображають здатність підприємства розробляти, випуска­ти й продавати товар, що порівнюється з меншими витратами, ніж конкурен­ти. Продаючи товар за саме такою (чи приблизно такий же) ціною, що й кон­куренти, фірма в цьому випадку одержує великий прибуток.

Конкурентна перевага підприємства - перевага, висока компетентність підприємства в якій-небудь сфері чи діяльності у випуску товару в порівнян­ні з конкуруючими фірмами. Фактор конкурентної переваги - конкретний компонент (фактор) зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона перевершує конкуруючі підприємства. Ці фактори можуть бути тактичними і стратегічними (рис. 19.1).

Тактичний фактор конкурентної переваги підприємства - конкретний компонент (фактор) зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона перевершує чи буде перевершувати в найближчий період (не більш року) конкуруючі підприємства.

Стратегічний фактор конкурентної переваги підприємства - конкрет­ний фактор зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона може перевершити конкуруючі підприємства після виконання в перспе­ктиві конкретних умов, що сприяють перевазі аналізованого підприємства в порівнянні з конкуруючими фірмами. Термін реалізації стратегічного факто­ра конкурентної переваги підприємства може бути не менш двох років. Кон­кретний термін визначається ієрархічним рівнем фактора, складністю об'єкта й актуальністю проблеми. Стратегічні фактори конкурентної переваги підп­риємства можна розподілити на фактори макросередовища, інфраструктури регіону та мікросередовища підприємства.

До найважливіших факторів забезпечення конкурентноздатності підп­риємства належать:

- підвищення рентабельності виробництва;

- характер інноваційної політики,

- продуктивність праці;

- ефективність стратегічного планування й менеджменту;

- адаптивність функціонування підприємства.

Перелічені фактори безпосередньо впливають на якість і ціну продук­ції, а через них - на конкурентоспроможність.

Таким чином, сьогодні на перший план у світовій конкурентноздатності виходять якісно-цінові фактори, з яких найважливішими стають високий тех­нічний рівень, новизна, наукоємність виробів, що випускаються, низькі витра­ти на їхнє виробництва. Тому підвищення ефективності управління якістю продукції та витратами, а отже, і управління конкурентноздатністю є на сучас­ному етапі економічного розвитку об'єктивною необхідністю.

Використання досягнень науки і те-"^ хніки в процесі проектування виробів

— Впровадження новітньої технології виробництва і жорстке виконання тех­нологічної дисципліни

— Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва

— Вдосконалення вживаних стандартів і технічних умов

Технічні

Чинники конкурентних переваг продукції

Економічні і соціальні

— Вживання злагодженої системи про­гнозування і планування необхідного

рівня якості продукції

— Вживання прийнятих для виробників

і споживачів цін на окремі види това­рів

— Використання ефективної мотивації

праці для всіх категорій персоналу

підприємства

— Всебічна активізація людського по­казника і проведення кадрової політи­ки, адаптованої до ринкових умов гос­подарювання

— Впровадження сучасних форм і ме­тодів організації виробництва і управ­ління

— Вдосконалення методів контролю і

розвиток масового самоконтролю на

всіх стадіях виготовлення продукції

— Розширення прямих господарських зв'язків між виробниками і покупцями (споживачами)

— Узагальнення і використання вітчи­зняного і зарубіжного досвіду в обла­сті підвищення конкурентоспромож­ності продукції

Рисунок 19.1 - Основні чинники конкурентних переваг продукції

підприємства

Останнім часом уряд України став приділяти значно більше уваги про­блемі підвищення конкурентноздатності національного товаровиробника, збільшення випуску конкурентоздатної продукції. Такі заходи заплановано в Програмі діяльності Кабінету міністрів, проектах програм структурної пе­ребудови економіки й розвитку експортного потенціалу України. Однак слід погодитися, що в цих документах намічено лише загальні орієнтири вирі­шення даної проблеми. Державної стратегії й організаційних структур для відродження конкурентноздатного вітчизняного товаровиробника поки що немає, здійснюються лише окремі фрагменти цієї багатогранної роботи.

У сучасній конкурентній боротьбі, зважаючи на всю масштабність, ди­намізм і гостроту, виграє той, хто постійно аналізує та захищає свої конкурен­тні позиції, забезпечує системний підхід до розробки технічних й організацій­но-економічних заходів, спрямованих на досягнення таких параметрів, що створювали би пріоритетність продукції, що випускається, на зовнішніх і вну­трішніх ринках збуту. Для збереження конкурентноздатності потрібні пода­льше вдосконалювання виробничих процесів і впровадження нововведень з метою розширення й зміцнення її джерел шляхом поліпшення якості продук­ту, виробничих процесів, методів маркетингу та сервісу.

Найбільш визначним фактором конкурентноздатності підприємства ви­ступає конкурентноздатність продукції, що виготовляється на даному підпри­ємстві. Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага в порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним по при­значенню чи його замінником). Тобто це ступінь відповідності товару на ви­значений момент вимогам цільових груп чи споживачів обраного ринку по найважливіших характеристиках: технічним, економічним, екологічним тощо.

Кожен продукт чи послуга коштовні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому у всіх показниках, що характеризують той чи інший продукт чи послугу, будуть використовуватися об'єктивні і су­б'єктивні, кількісні і якісні параметри і показники, що більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентноздатний продукт випускає підприємство.

19.2 Показники оцінки конкурентоспроможності продукції

Потрібно розрізняти параметри і показники конкурентоспроможності продукції.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні хара­ктеристики властивостей товару, що враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конку­рентоспроможності: технічні, економічні, нормативні.

Показники конкурентоспроможності - це сукупність системних кри­теріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, що базуються на параметрах конкурентоспроможності. Перелік показників конкурентосп­роможності залежить від об'єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властиво­стей товару, що визначають особливості галузі й способи його використання, а також функції, що виконує товар у процесі його використання. Технічні па­раметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують сфери використання продук­ції й функції, які вона повинна виконувати. За ними можна судити про кори­сний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна розділити на:

- класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до визначеного класу та використовуються для оцінки лише на етапі вибору області застосування продукції й товарів-конкурентів; вони служать базою для подальшого аналізу та у подальших розрахунках участі не приймають (наприклад, пасажироємність, швидкість звертання);

- параметри технічної ефективності, що характеризують прогресив­ність технічних рішень і використовуються при розробці й виготовленні про­дукції (продуктивність верстата, точність і швидкість роботи вимірювальних приладів);

- конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення (склад виробу, його структура, розміри, вага).

Ергономічні параметри зображують продукцію з погляду її відповід­ності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій чи споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що виявляються у виробничих і життєвих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раці­ональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконан­ня продукції і стабільність товарного виду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво і ціну споживання через витрати на покупку, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові і поточні:

- одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні тарифи і витрати, витрати на нала­годження, спробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції;

- поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне й електроенергію, додаткові витрати, зв'язані з доставкою, навантаженням і розвантаженням пального, витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, ви­трати на ремонт, запасні частини та інші витрати.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством і іншими нор­мативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні парамет­ри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові ді­ючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Показники конкурентноздатності - це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентноздатності товару, що базуються на пара­метрах конкурентноздатності.

Перелік показників конкурентноздатності залежить від об'єкта дослі­джень, а також від обраної методики визначення конкурентноздатності.

19.3 Методи розрахунку складових та інтегрального показника конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність продукції в загальному випадку визначаєть­ся, як це було показано вище, трьома необхідними елементами:

— властивостями даного товару,

— властивостями конкуруючих товарів,

— особливостями споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності товарів і послуг необхідна для обґру­нтування прийнятих рішень оцінки перспектив продажу конкретних товарів, вироблюваних вітчизняними підприємствами для внутрішнього і зовнішньо­го ринків, встановленні і коректуванні цін на нові товари вітчизняного виро­бництва, формуванні товаровиробниками політики в області якості і конку­рентоспроможності (рис. 19.2).

В одержанні інформації про результати оцінки конкурентоспроможно­сті зацікавлені не тільки товаровиробники і торгові організації. Вона потріб­на споживачам багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні, у руки спо­живача попадають періодичні видання, у яких мається інформація про порів­няльну якість товарів-аналогів, що надходять на ринок країни. Публікації ре­зультатів порівняльного тесту конкуруючих товарів полегшують споживачам вибір товарів, а виробників стимулюють до випуску конкурентної продукції.

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: тех­нологічний, організаційний, економічний, соціальний, юридичний та комерцій­ний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспро­можності продукції, існує певна черговість вирішення питань по кожному з ас­пектів. Проте вирішення економічних питань є першочерговим.

Стабільність функціонування підприємства на ринку визначається кон­курентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успішність у конкурентній боротьбі.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції використовуються:

— диференціальний метод;

— комплексний метод;

— змішаний метод.

Розглянемо порядок оцінки конкурентноздатності товарів за укрупне­ною схемою.

1. Вибір товарів-аналогів. Вибір здійснюють за двома ознаками. По-перше, аналоги, виходячи з якості і ціни, повинні бути подібними за соціаль­ним призначенням (для одного сегмента ринку). По-друге, вони повинні бути ідентичними за функціональним призначенням. Вибір аналогів за другоюознакою здійснюють за допомогою класифікаційних показників. До них на­лежать: якісні ознаки, що визначають призначення товару; наявність додат­кових пристроїв; параметри, що визначають типорозмір продукції; умови експлуатації.

Перелік параметрів, що підлягають оцінці

екон

омічні                  технічні норм

ативні

 

t 1

Визначення одиничних показників г                     за параметрами ^

Г

економічними технічними

 

Визначення зведено, конкурентоспроможності

0 показника

1 за параметрам

f

економічними технічними

^1

Аналіз ціни

 

Розрахунок інтегрального

споживання

 

показника конкуренто­спроможності товару

 

 

 

Ні

1

Оцінка рівня задоволеності конкурентоспромож­ністю товару. Товар конкурентоспроможний ?

Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності

Так

Рішення про виробництво товару

Рисунок 19.2 - Оцінка конкурентоспроможності продукції

Оскільки в кожного оцінюваного різновиду товару існує велика кіль­кість аналогів, то виникає задача відібрати для порівняльного аналізу базові зразки. Критеріями вибору можуть бути: значна частка товару на ринку; при­належність товару до групи продукції, що надходить на регіональний ринок; позитивний імідж товаровиробників; наявність необхідної інформації про критерії конкурентноздатності.

Добір відбувається за допомогою оціночних показників - показників якості шляхом попарного зіставлення товарів.

Виділення базових зразків на основі методу попарного зіставлення аналогів здійснюється в такий спосіб:

- аналог не може бути визнаний базовим зразком і виключається з на­ступних зіставлень, якщо він уступає іншому аналогу хоча б за єдиним пока­зником, не перевершуючи його ні за якими іншими;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник