Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

- обидва аналоги залишаються для подальшого зіставлення з іншими, якщо за одними показниками є кращим перший аналог, а за іншими - другий, до цього значення деяких показників в аналогів можуть збігатися.

У результаті попарного зіставлення аналогів залишаються аналоги, ко­жний з який не уступає жодному з інших по сукупності оціночних показни­ків. Аналоги, що залишилися, і є базовими зразками.

2. Вибір номенклатури критеріїв. Вибір номенклатури критеріїв, як і показників якості, здійснюється на основі міжнародних і вітчизняних станда­ртів, експлуатаційної документації. Важливим джерелом інформації служать каталоги й проспекти фірм-виготовлювачів.

Під час формування номенклатури критеріїв, зокрема споживчих пока­зників якості, варто керуватися принципом кваліметрії, відповідно до якого приймається до розгляду тільки обмежене число найбільш істотних характе­ристик об'єкта оцінки - 8-10 головних показників.

За основу оцінки конкурентноздатності приймається номенклатура, що включає показники якості та продажну ціну. Критерії, що розглянуто вище, -споживча новизна, імідж, інформативність, - безумовно, враховуються при факторному аналізі конкурентноздатності, розробці стратегії просування то­вару. Але дослідники поки, як правило, не включають їх у розрахунок уза­гальненого показника конкурентноздатності.

Оцінювання здійснюється товаровиробниками уразі проектування но­вого товару, торговими організаціями під час аналізу ринку, споживчими ор­ганізаціями в рамках незалежної споживчої експертизи.

У разі оцінювання одиничних критеріїв конкурентноздатності викорис­товуються вимірювальні, розрахункові, експертні, соціологічні, експеримен­тальні та реєстраційні методи.

У таблиці 19.1 подано класифікацію методів оцінки. До прямих методів належать методи, засновані на номенклатурі критеріїв, що включає інтегра­льний показник якості - відношення якість/ціна. Часто, у залежності від зна­чення цього співвідношення, товари ранжирують, надаючи перше місце ана­логу з найкращим співвідношенням.

До непрямих методів належать методи, засновані на номенклатурі, що включає тільки характеристики якості. Відсутність у номенклатурі продажної ціни дозволяє тільки опосередковано судити про конкурентоспроможність товарів. Тому застосування методу є виправданим в тому випадку, коли оці­нювані товари мають близькі значення роздрібної ціни. Як критерій для при­йняття висновку про конкурентоспроможність використовуються як кількісні характеристики (рівень якості, комплексний показник якості), так і якісні. Уролі останньої може виступати такий критерій, як ступінь відповідності ви­могам стандарту.

Таблиця 19.1 - Класифікація методів оцінки конкурентноздатності товарів Ознака класифікації Угруповання методів

1. Номенклатура критеріїв

1. Прямі методи

2. Непрямі методи

2. Мета й стадія оцінки (вихо­дячи з життєвого циклу про­дукції)

1. Методи, які застосовувані на стадіях проектування й виготовлення продукції

2. Методи, застосовувані на стадіях реалізації й екс­плуатації

3. Форма представлення даних

1. Графічні методи

2. Матричні методи

3. Розрахункові методи

4. Комбіновані методи - розрахунково-матричні, роз­рахунково-графічні

Методи, застосовувані на стадіях проектування й виготовлення вико­ристовуються для прогнозування конкурентноздатності, визначення шляхів підвищення якості та зниження ціни споживання нових зразків товарів. Ком­плексний показник якості розраховується за формулою середньозваженого арифметичного.

Методи, застосовувані на стадіях реалізації й експлуатації, використо­вують торгові й споживчі організації. У торгових організаціях оцінюють кон­курентоспроможність на основі обсягу продажів, рівня реалізації, швидкості продажу товарів-аналогів. Власне кажучи, торгові організації спираються на думку покупців, що «голосують карбованцем» за той чи інший товар. На під­ставі даних про попит торгові організації регулюють обсяги закупівлі товару чи згортають його закупівлю.

За обсягом продажів вітчизняних та імпортних товарів визначають у кожній групі товарів «лідера продажів».

Оцінювання конкурентоспроможності товару роблять шляхом зіставлен­ня параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порів­няння проводять за групами технічних й економічних параметрів. При оціню­вання використовують диференціальний і комплексний методи оцінювання.

Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності, який засновано на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.

Якщо за базу оцінки прийнято потребу, розрахунок одиничного показ­ника конкурентоспроможності виробляють за формулою:

qi = (Pi /По) * 100 %, (19.1)

де qi - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за i параметром (і = 1, 2, 3, n);

Pi - величина і-го параметра для аналізованої продукції;

Piо - величина і-го параметра, в разі якого потреба задовольняється ці­лком;

n - кількість параметрів.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то під час оцінювання за нормативними параметрами одиничний показник набуває тільки двох значень - 1 чи 0. До цього, якщо аналізована продукція відпові­дає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції не відповідає нормам і стандартам, то показник дорівнює 0. Під час оцінювання за технічними і економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати одиниці, якщо базові значення парамет­рів установлено нормативно-технічною документацією, спеціальними умо­вами, замовленнями, договорами.

Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення споживач не буде оцінювати як перевагу, й одиничний показник за даним параметром не може мати значення більш за 100 %, і при розрахунках використовувати мінімальну з двох вели­чин - 100 % чи фактичне значення цього показника.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного пока­зника конкурентоспроможності проводиться за формулами:

qi = (Pi /Pw) * 100%, (19.2) q 'i = (P 'i /P Чо) * 100%, (19.3)

де qi', qi - одиничний показник конкурентноздатності за і-м технічним параметром.

З формул 19.2-19.3 вибирають ту, у якій збільшенню одиничного показ­ника відповідає підвищення конкурентоспроможності. Якщо технічні парамет­ри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількіс­них характеристик використовують експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкуренто­спроможності аналізованої продукції чи наявності в ній недоліків у порів­нянні з товаром-аналогом. Він, однак, не враховує вплив на перевагу спожива­ча під час вибору товару вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовують комплексний метод оцінки конкурентоспроможнос­ті. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.

Розрахунок групового показника за нормативними параметрами прово­дять за формулою:

Інп = П qm, (19.4)

де Інп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

qm - одиничний показник конкурентоспроможності за i норматив­ним параметром, який розраховують за формулою 19.1.

Відмітною рисою даної формули є те, що якщо хоча б один з одинич­них показників дорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що товар за цієї умови буде неконкурентоспроможний.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім но­рмативних) проводять за формулою:

Ітп = iqi * ai, (19.5)

де Ітп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

ai - вагомість i-го параметра в загальному наборі з n технічних параме­трів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник Ітп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за повним набором технічних параметрів, чим він вищий, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів. Основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загаль­ному наборі є експертні оцінки, які засновано на результатах маркетингових досліджень. Іноді з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінювань з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група чи застосовано комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами прово­дять на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції. Повні витрати споживача визначають за формулою:

Втп = Вс + і Сі (19.6)

де В - повні витрати споживача на придбання та споживання (експлуа­тацію) продукції;

Вс - одноразові витрати на придбання продукції;

Сі - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що належать до i-го року її служби (i = 1, Т). До цього

, (19.7)

І =1

де Cj - експлуатаційні витрати з j-ої статті j = 1, n); n - кількість статей експлуатаційних витрат.

У випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, пов­ні витрати необхідно зменшити на величину виторгу за неї (відповідно пока­зник для даної статті вводять до формули зі знаком мінус).

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійс­нюють за формулою:

Іеп = В / Вз, (19.8)

де Ізп - груповий показник за економічними параметрами; В, Вз - повні витрати споживача відповідно на оцінювану продукцію й зразок.

Формули 19.6 і 19.8 не враховують коефіцієнт приведення експлуата­ційних витрат до розрахункового року, тому що відносини повних витрат де­якою мірою компенсують вплив коефіцієнта приведення на величину Іеп. У разі потреби обліку коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат фор­мули 19.5 і 19.7 набувають вигляду:

В= Вс + І Сі * ai. (19.9)

Відповідно розрахунок групового показника за економічними парамет­рами проводять за формулою:

Іеп = (Вс + І Сі * ai)/ (ВЗ + ІВзі * ai), (19.10)

де Іеп - груповий показник для економічних параметрів; Вс, Вз - одноразові витрати на придбання відповідно аналізованій про­дукції і зразка;

Сі, Взі - сумарні витрати на експлуатацію чи споживання відповідно аналізованій продукції й зразка в i-ому році; Т - термін служби товару;

ai - коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового

року.

Термін служби для виробів промислового призначення приймають рів­ним амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцін­ку терміну служби слід проводити на основі відомостей про фактичні термі­ни служби аналогічних виробів, а також швидкості морального старіння то­варів даного класу. Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатно-сті виробляють за формулою:

К = Інп * (Ітп /Іеп ), (19.11)

де К - інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої продукції стосовно виробу-зразка.

За змістом показник К відображає розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат поку­пця на придбання й споживання виробу.

Якщо К<1, то розглянутий товар поступається зразку з конкурентоспро­можності, а якщо К>1, то перевершує, при рівній конкурентноздатності К=1.

Якщо аналіз проводять за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції для обраної групи аналогів може бути роз­рахований як сума середньозважених показників для кожного окремого зразка:

Ксер = ІКі * Ri (19.12)

де Ксер - інтегральний показник конкурентноздатності продукції щодо групи зразків;

Кі - показник конкурентноздатності відносно i-го зразка (i = 1,...,N); Ri - вагомість i-го зразка в групі аналогів; N - кількість аналогів.

19.4 Якість як економічна категорія і об'єкт управління

В сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІСО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, які додають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потре­би. Цей стандарт ввів такі поняття, як «забезпечення якості», «управління якістю», «спіраль якості».

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей про­дукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Для подальшого уточнення поняття управління якістю продукції доціль­но звернути увагу на трактування поняття продукції і уточнити саме це понят­тя. Необхідність такого уточнення обумовлена тим, що поняття продукція не зовсім точно навіть в інструктивних матеріалах. Товари, роботи і послуги вхо­дять в загальне поняття продукція. Продукція - комплексне поняття, результат діяльності підприємства, який може бути представлений товарами, продукта­ми (мають речовинну форму) і послугами (не мають речовинної форми). Пос­луги виробничого характеру називають роботами.

Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність ли­ше техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устатку­вання, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й ви­значення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріа­лів тощо.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проек­тування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції (рис. 19.3).

Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, складових її якість. Показник якості кіль­кісно характеризує ступінь придатності продукції задовольняти певні потре­би. Проте слід підкреслити, що не всі кількісні характеристики-параметрислужать показниками якості. Це було пов'язано із специфікою і областю вжи­вання параметра.

Оцінюють якість усієї сукуп­ності продукції підприємства

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Характеризують будь-яку одну властивість одиниці продукції

Відображають кілька власти­востей одиниці продукції од­ночасно

Рисунок 19.3 - Система і зміст показників якості продукції

Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оці­нка якості продукції передбачав значення абсолютного, відносного, перспек­тивного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідни­ми показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно ви­значають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продук­ції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить пос­тійно зростати. У зв'язку з цим і виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями и темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь до­цільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні пока­зники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша - диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (табл. 19.2); друга - загальні показники якості всього обся­гу продукції, що її виробляє підприємство.

Таблиця 19.2 - Система одиничних показників якості продукції за групами

Групи показників

Окремі

Вид

Сутнісна характеристика

показники груп

1. Призначення

Характеризують корисну роботу (виконувану функ­цію)

Продуктивність

Потужність

Міцність

Вміст корисних речовин Калорійність

2. Надійності, довговічності та безпеки

Визначають міру забезпе­чення тривалості викорис­тання і належних умов праці та життєдіяльності людини

Безвідмовність роботи Можливий термін використання Технічний ресурс Термін безаварійної роботи Граничний термін зберігання

3. Екологічні

Характеризують ступінь шкідливого впливу на здо­ров'я людини та довкілля

Токсичність виробів

Вміст шкідливих речовин

Обсяг шкідливих викидів у довкілля

за одиницю часу

4. Економічні

Відображають міру еконо­мічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем

Ціна за одиницю виробу Прибуток з одиниці виробу Рівень експлуатаційних витрат часу й коштів

5. Ергономічні

Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропо­метричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)

Зручність керування робочими орга­нами

Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних пока­зників

Величина шуму, вібрації тощо

6. Естетичні

Визначають естетичні влас­тивості (дизайн) виробу

Виразність і оригінальність форми Кольорове оформлення Естетичність тари (упаковки)

7. Патентно-правові

Відображають міру викори­стання нових винаходів за проектування виробів

Коефіцієнт патентного захисту Коефіцієнт патентної чистоти

Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специ­фічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників.

До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридат­ність, продуктивність, патентна чистота тощо.

Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи.

Довговічність - це властивість виробу тривалий час зберігати свою пра­цездатність за тих чи тих умов експлуатації. її оцінюють двома головними пока­зниками - строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко вияв­ляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу ві­дображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можли­вість безперешкодного продажу на світовому ринку.

До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці на­лежать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує од­ночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показни­ків технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість із них відобража­ють фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показ­ники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їхньо­го конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характе­ризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну збері­гання тощо а одягу та взуття - показники міцності, естетичності - колорис­тика, силует тощо.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виро­бів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє пі­дприємство. Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освою­ються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолепти­чний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним мето­дами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційова­ним і комплексним - відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за до­помогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабора­торного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосову­ється для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та де­яких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визна­чення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці - продук­тивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці - вміст ме­талу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів - еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

Органолептичний метод заснований на використовуванні органів чут­тя людини, яке служить приймачами відповідній інформації. Відповідно до органів чуття розрізняють наступні різновиди методу: візуальний, дотиковий,нюховий, смаковий, аудіометод. 70-80% інформації про показники якості одержують за допомогою візуального методу. Значення показників (якісних характеристик) знаходять шляхом аналізу отриманих відчуттів на основі на­копиченого людиною досвіду. При оцінці товару експертами навіть незначні відмінності в значеннях органолептичних показників грають істотну роль.

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порі­внюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.

У випадках, коли частина відносних показників більше або рівна оди­ниці, а частина - менше одиниці, слід застосовувати комплексний, або зміша­ний, метод оцінки рівня якості товару.

Комплексний метод оцінки якості заснований на вживанні комплексно­го узагальненого показника якості товару. Комплексний узагальнений показ­ник може бути виражений:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник