Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

- головним показником, що відображає основне призначення товару;

- інтегральним показником якості товару;

- середнім зваженим показником якості.

Вживання перерахованих показників визначається специфікою товару. Інтегральний показник (у вузькому розумінні цього терміну - відношення сумарного корисного ефекту до ціни споживання) застосовується для тих то­варів, для яких можливий розрахунок сумарного корисного ефекту від екс­плуатації або споживання товару. Найбільш широко при комплексному ме­тоді оцінки рівня якості застосовується середній зважений показник якості.

Реєстраційний метод заснований на використовуванні інформації, оде­ржуваної шляхом фіксації наявності і підрахунку певних подій, документів або витрат. Об'єктом аналізу можуть бути, наприклад, наявність знака відпові­дності на тарі, документів на товар (висновків, сертифікатів відповідності), дати закінчення терміну придатності, числа відмов виробу при експлуатації, числа частин складного складового виробу (стандартних, уніфікованих, оригі­нальних, захищених авторськими свідоцтвами і патентами).

Експериментальний метод полягає у використовуванні інформації, одержуваної в результаті експерименту - досвідченої експлуатації. Необхід­ність в експлуатаційних випробуваннях викликається тим, що вимірювальні методи не завжди дозволяють повно відтворити реальні умови роботи виро­бів. До експлуатаційних випробувань часто вдаються в багатьох галузях про­мисловості. Гідність цього методу полягає у визначенні сукупності спожива­цьких показників - відповідності товару призначенню, зручності користу­вання, надійності.

Експертний метод заснований на використовуванні і узагальненні ду­мок висококваліфікованих фахівців-експертів. Як і при органолептичному методі, джерелом первинної інформації є відчуття людей, що сприймають своїми органами чуття окремі характеристики товару. Але участь в оцінці фахівців дозволяє отримати в порівнянні з органолептичним методом більшоб'єктивні результати. В групи включають дизайнерів, дегустаторів, товароз­навців і т.п. За допомогою експертних методів визначаються такі показники якості, які не можуть бути встановлені іншими методами або визначені дос­татньо об'єктивно.

Соціологічні методи здійснюються шляхом збору, аналізу і узагаль­нення думок споживачів. Збір думок проводиться шляхом усних опитів, роз­повсюдження анкет-запитальників. Соціологічні методи так само, як і експе­ртні, базуються на окремих органолептичних оцінках. За допомогою цих ме­тодів визначаються значення таких показників якості, які або не можуть бути визначені іншими методами (припустимо, зручність користування), або ви­значаються іншими методами відносно приблизно (середній термін служби, ремонтоздатність).

При необхідності комбінують методи визначення показників якості.. Комбінований метод дуже надійний при визначенні ремонтоздатності това­рів за даними опиту фахівців сервісних служб. експертно-соціологічний ме­тод застосовується не тільки для визначення значення споживацьких показ­ників якості, але і їх ступені значущості - коефіцієнтів ваговитості.

Законодавчою основою вимог до якості служать:

1) Закони України «Про стандартизацію», «Про захист прав спожива­чів», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про пожежну безпеку», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів»;

2) державні стандарти України, Санітарні правила і норми, Будівельні норми і правила;

3) стандарти галузей, стандарти науково-технічних, інженерних і інших суспільних об'єднань, стандарти підприємств;

4) технічні умови.

Вимоги до якості можуть носити обов'язковий і добровільний характер. Обов'язкові вимоги повинні неухильно дотримуватися всіма державними ор­ганами, суб'єктами господарської діяльності, організаціями і установами не­залежно від їх підлеглості і форм власності.

Рекомендуються вимоги, що містяться в нормативних документах, під­лягають обов'язковому дотриманню суб'єктами господарської діяльності, як­що це було передбачено договорами або технічною документацією виробни­ка продукції.

Встановлення номенклатури показників якості товару проводиться з урахуванням показників якості для конкретного виду продукції, вказаних в наступних документах: міжнародних стандартах (ІСО, МЕК); національних зарубіжних і вітчизняних стандартах; керівництві (інструкціях) по експлуата­ції зразків продукції даного вигляду; каталогах, проспектах і стандартах фір-ма-виготовлювачів даного виду продукції; описах винаходів, направлених на вдосконалення продукції даного вигляду (патентної інформації). Найцінні­шою інформацією є дані порівняльних випробувань, відомості, що містять, про випробування на надійність.

19.5 Стандартизація і сертифікація продукції

Управління якістю починалося з вихідного контролю готової продукції. Стрункий механізм управління якістю кожного окремо взятого виробу дала система Тейлора, 1905 р. Ця система встановлювала вимоги до якості проду­кції у вигляді шаблонів, званих прохідними і непрохідними калібрами. Конт­роль здійснювався фахівцями. Система Тейлора ввела розподіл продукції на якісну і дефектну (брак). Ця система не зжила себе і до цього дня, проте зараз вона є лише однією з ланок в ланцюзі складових управління якістю.

У міру ускладнення продукції і виробництва встала проблема скоро­чення трудовитрат на контроль якості і підвищення ефективності контролю. Рішенню цієї проблеми багато в чому сприяли статистичні методи контролю якості, що базуються на методах математичної статистики. З'явилася можли­вість оцінки якості методом вибіркового контролю, запропонованим Х.Доджем і Х.Ромігом. Суть вибіркового контролю полягає в оцінці якості всієї партії продукції на основі оцінки якості її певної частини (вибірки). На підприємствах з'явилися нові фахівці - інженери за якістю.

Неоцінимий внесок в розвиток концепції управління якістю внесли робо­ти В.Шухарта, який, працюючи в підприємства Бела у складі групи фахівців за якістю, в середині 1920-х рр. ввів поняття циклу безперервних технологічних змін на підставі статистичного контролю якості. Подальший розвиток цієї теорії знайшов відображення у всім відомому «циклі Демінгу», або циклі PDCA. Суть даної концепції зводиться до наступних положень:

- планування вдосконалення діяльності при виявленні в ній помилок і пошук рішення виниклих проблем;

- впровадження запланованих поліпшень на невеликій ділянці робіт;

- контроль досягнення бажаного результату за допомогою тестових змін;

- дії з метою впровадження змін у великих масштабах у разі успішності експерименту.

Бурхливий розвиток теорії управління якістю припав на кінець 40-50-і рр. В цей час А.Фейгенбаум запропонував модель Загального контролю якос­ті - Total Quality Control (TQC), і визначив поняття вартості якості. А. Фей-генбаум, запропонувавши розглядати не кінцевий результат виробництва, а кожний етап створення виробу, фактично вчинив перехід від концепції конт­ролю до концепції управління якістю. Створена система загального контро­лю над якістю в повному об'ємі була упроваджена в практику роботи Япон­ських підприємств Е. Демінгом, починаючи на 1950 р. Зважає, що саме дія­льність Демінга багато в чому сприяла появі недорогих і високоякісних Японських товарів. Саме Джурану належить ідея трилогії якості, в якій були виділено три аспекти стратегічного планування якості в організації: плану­вання якості, поліпшення якості, управління якістю.

Таким чином, ще 1950-і рр. склалися передумови створення нової кон­цепції управління якістю, орієнтованої на задоволення запитів споживача і перетворюючої вдосконалення якості в задачу кожного співробітника органі­зації, - концепції загального управління якістю (TQM). Велику увагу прицьому надавалося питанням мотивації, як на рівні окремого співробітника, так і на рівні організації.

На рубежі 1970-1980-х рр. до фахівців прийшло розуміння універсаль­ності основних принципів управління якістю, прийнятних для підприємств будь-якої галузевої приналежності, незалежно від того, в якій країні вони знаходяться. Єдиною необхідною умовою їх вживання була наявність в краї­ні ринкової економіки. В результаті міжнародною організацією по стандарти­зації було розроблено сімейство міжнародних стандартів на системи якості ІСО-9000. Саме сертифікація системи якості на відповідність вимогам стан­дартів ІСО-9000 є одним з початкових етапів упровадження методології TQM в практичну діяльність організації.

Під стандартизацією розуміють, встановлення й застосування єдиних правил впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції станда­ртизація охоплює:

- розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

- визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготов­лення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправда­ній різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонально­го призначення;

- формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

- створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови -документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і спо­соби їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, мето­ди й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспорту­вання та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що засто­совується на підприємствах; охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації - ІСО, що їх викорис­товують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000. Перелік цих стандартів подано на рис. 19.4.

Державні стандарти України встановлюють на:

1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, ін­струменти, деталі кріплення тощо);

2) продукцію міжгалузевого призначення;

3) продукцію для населення й народного господарства;

4) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соці­альної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація

Міжнародні

стандарти ІСО

серії 9000

9000-1-94

Загальне управління якістю та стан­дарти для забезпечення якості

9001-1994

Система якості. Модель забезпечен­ня якості за проектування, розробки, виробництва, монтажу та обслугову-

вання

9002-1994

Система якості. Модель забезпечен­ня якості за виробництва, монтажу та

обслуговування

9003-1994

Система якості. Загальне управління

якістю та елементи системи якості

10011-1-1991

Система якості. Керівні вказівки що­до перевірки систем якості

10011-2-1991

Система якості. Керівні вказівки.

Кваліфікаційні критерії для експер-

тів-аудиторів щодо перевірки систем якості

10011-3-1991

Система якості. Керівництво програ­мою перевірок

Рисунок 19.4 - Комплекс чинних міжнародних стандартів ІСО серії 9000робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей мате­ріалів і речовин);

5) елементи народногосподарських об'єктів державного значення (тра­нспорт, зв'язок, енергосистема, оборона, навколишнє природне середовище, банківсько-фінансова система тощо); 6) методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги, котрі гарантують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумі­сність і взаємозамінність, охорону.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України, або за необхідності встановлення вимог, котрі доповнюють чи перевищують такі за державними стандартами, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств - у разі потреби поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окре­мих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ця категорія норматив­них документів може використовуватись на засадах добровільної згоди від­повідних суб'єктів діяльності.

Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умов­но (без правової підстави). їх підприємства розробляють з власної ініціативи для конкретизації вимог до продукції й самого виробництва. Об'єктами стан­дартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення та інструмент власного виготовлення, певні норми в га­лузі проектування й продукування виробів, організації та управління вироб­ництвом тощо. Такі стандарти використовують для створення внутрішньої системи управління якістю праці та продукції.

Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації полягають у розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції, і в обмеженні кількості показників до най­більш істотних. Це дає змогу помітно зменшити кількість чинних стандартів, спростити їхній зміст і здешевити весь процес стандартизації. В Україні роз­різняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою ви­значення її характеристик (показників) та дальший державний технічний на­гляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може прово­дитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продук­ції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

- у належному порядку та у визначений термін проводити сертифіка­цію відповідних об'єктів;

- забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того но­рмативного документа, за яким її сертифіковано;

- реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

- припиняти реалізацію сертифікованої продукції якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчивсятермін дії сертифіката.

Організаційною основою сертифікації виробів, що виробляється підпри­ємствами, є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважли­віших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового приз­начення, які широко створюються нині. Протягом останніх років почали фор­муватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення цих систем спеціальний комітет із сертифікації СЕРТИКО.

На початку 1993 року Україна стала членом ІСО та Міжнародної елек­тротехнічної комісії - ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами сві­ту брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органів техні­чних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12000 міжнародних стандартів.

Вимоги до якості на міжнародному рівні були визначені стандартами ІСО серії 9000. Перша редакція міжнародних стандартів ІСО серії 9000 вийш­ла в кінці 80-х років і ознаменувала вихід міжнародної стандартизації на якіс­но новий рівень. Ці стандарти вторгнулися безпосередньо у виробничі проце­си, сферу управління і встановили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Виник самостійний напрям менеджменту - менеджмент якості. В даний час вчені і практики за рубежем зв'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією TQM (total quality management) - загальним менеджментом якості.

Для одержання максимально можливого успіху та створення іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створюва­ти й сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним ста­ндартом ІСО 8402 система якості - це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гарантується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк - один рік, два роки тощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний ор­ган зі сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегу­вати таку функцію акредитованій для цієї мсти іншій організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку за­кордонну фірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рі­вень довіри до нього залежить від іміджу організації, що видала цей документ.

У розвинених країнах світу проблема якості займає провідне місце при забезпеченні конкурентоспроможності робіт і послуг, створенні нових відно­син між споживачем і виробником, задоволенні матеріальних потреб, соціа­льних інтересів та духовних потреб суспільства. Особливого значення ця проблема набуває в умовах кризи, яка супроводжується розривом економіч­них зв'язків, зниженням обсягів виробництва, втратою позицій на зовніш­ньому та внутрішньому ринках.

Досвід США, Японії, Німеччини, Південної Кореї та ряду інших країн доводить, що забезпечення якості шляхом застосування ефективних систем управління нею є одним з основних важелів вгамування кризи в економіці та забезпечення стійких позицій на світовому ринку. Найбільшого успіху досяга­ли країни, які вирішення проблеми якості підносили у ранг національної ідеї, створювали систему навчання робітників усіх категорій, від зусиль яких зале­жало забезпечення якості продукції та послуг. Навчання має важливий побіч­ний корисний ефект - змінюється особисте ставлення людини до роботи. Вва­жається, що якість на 90% визначається вихованням, свідомістю та на 10% знаннями. Навчальні програми можуть дати лише ці 10%, але вони стають ім­пульсом зміни ставлення робітників до якості.

Таким чином, вирішення проблеми якості продукції на підприємстві -це насамперед високий його імідж серед покупців, це вихід не тільки на вну­трішні й, а й на зовнішній ринок, це основа для одержання максимального прибутку та забезпечення стійкого фінансового становища.

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Визначити сутність оновлення продукції (послуг) під впливом науко­во-технічного прогресу та змінюваного попиту ринку.

2. Назвіть сучасні основні концепції маркетингу виробничого підпри­ємства.

3. Чим відрізняються обов'язкова та добровільна сертифікація продукції в Україні?

4. Які елементи зарубіжного досвіду забезпечення виробництва конку­рентоспроможної продукції доцільно використовувати на вітчизняних підп­риємствах?

5. Дайте характеристику сучасних концепцій виробничого і соціального маркетингу.

6. Визначить технічні, організаційні та соціальні шляхи (заходи) підви­щення якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється на під­приємствах України.

7. Як взаємодіють міжнародні системи сертифікації та національні сис­теми якості?

8. Розгляньте формування власних систем на підприємствах України.

9. Назвіть основні види контролю якості на підприємствах України та їх ефективність.

Тести до теми 19

1.Корисність будь-яких товарів відбиває їх ...

а) вартість

б) споживна вартість

в) якість

г) відновна вартість

д) правильні відповіді а) і д)

2.За змістом технічний рівень ... а) вужчий за поняття якостіб) ширший за поняття якості

в) не зіставний з поняттям якості

г) усі відповіді неправильні

З.Об'єктивний метод означає ...

а) оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробовувань

б) оцінку рівня якості, що базується на порівнянні одиничних виробів-еталонів, або ж за базовими показниками стандартів

в) оцінку рівня якості, що ґрунтується на результатах аналізу сприй­мання органами чуттів людини, без застосування технічних вимірювальних, і реєстраційних засобів

г) оцінку рівня якості, що полягає у визначенні узагальнюючого показ­ника рівня якості оцінюваного виробу

д) усі відповіді неправильні

4. Метод оцінки рівня якості, що ґрунтується на результатах аналізу сприймання органами чуттів людини без застосування технічних вимірюва­льних і реєстраційних засобів, називається ...

а) об'єктивним методом

б) органоліптичним методом

в) комплексним методом

5. Національним органом, що здійснює і координує роботу сертифікації продукції в Україні, є ...

а) Державний комітет України із стандартизації, метрології сертифі­кації

б) Державна комісія при Уряді України із стандартизації, методоло­гії та сертифікації

в) Державна палата з сертифікації та стандартизації України

г) відповіді а) і б) правильні

6. Показники, що оцінюють якість усієї сукупності проб підприємства, в економічній теорії називають ...

а) одиничними

б) комплексними

в) диференційованими

г) загальними

д) правильна відповідь відсутня

7. Абсолютний рівень якості продукції ...

а) це рівень якості, за якого загальна величина суспільних як на ви­робництво і використання продукції є мінімальною

б) визначається шляхом обчислення вибраних показників яке без по­рівняння їх з відповідними показниками аналогічних вітчизняних і зарубіж­них зразків виробівв) це оцінка якості, що враховує пріоритетні напрями і розвитку на­уки і техніки

г) відображає ступінь відповідності певного виробу сучасним вітчиз­няним і зарубіжним вимогам

8. Рівень якості, за якого загальна величина суспільних витрат на виро­бництво і використання продукції за певних умов її споживання є мінімаль­ною, називається ...

а) абсолютним рівнем якості

б) відносним рівнем якості

в) перспективним рівнем якості

г) оптимальним рівнем якості

9. Показники якості виробництва продукції характеризують

а) рівень дефектності продукції

б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-технічної до­кументації

в) технічний рівень продукції

г) естетичні властивості виробу

10. Яка група показників якості продукції відображає ступінь викори­стання винаходів при проектуванні виробів?

а) показники призначення

б) економічні показники

в) ергономічні показники

г) патентно-правові показники

11 .Показник якості продукції, що відображає ступінь економічних вимог виробництва продукту продуцентом і придбання його споживачем, - це

а) рівень експлуатаційних витрат часу та фінансових коштів

б) термін безаварійної роботи

в) виразність та оригінальність форми

г) коефіцієнт патентної чистоти

12.Властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлу­атаційних показників у встановлених межах протягом певного періоду харак­теризує його ...

а) продуктивність

б) надійність

в) довговічність

г) ремонтопридатність

13.Довговічність - це ...

а) властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатністьб) властивість виробу виконувати свої функції при збереженні експлу­атаційних показників у встановлених межах

в) можливість швидкого виявлення та усунення несправностей

г) здатність виробу бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку

14. Показники, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підпри­ємства, називаються ...

а) загальними показниками якості

б) комплексними показниками якості

в) одиничними показниками якості

г) диференційованими показниками якості

15. Комплексні показники якості продукції ...

а) характеризують будь-яку властивість одиниці продукції

б) відображають декілька властивостей одиниці продукції одночасно

в) оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємств

16. Якість продуктів харчування характеризується такими показниками,

як ...

а) калорійність і термін зберігання придатними для споживання

б) продуктивність, потужність і довговічність

в) міцність і зовнішній вигляд

г) еластичність і вологостійкість

17. Коефіцієнт готовності обладнання - це ...

а) загальний показник якості знарядь праці

б) комплексний показник якості знарядь праці

в) одиничний показник якості знарядь праці

18. Контроль якості, який здійснюється у спеціально обладнаних при­міщеннях шляхом проведення випробувань, аналізів, називається

а) активним

б) стаціонарним

в) статичним

г) змінним

19. Контроль якості, що здійснюється безпосередньо в ході технологічно­го процесу вироблення виробу за допомогою спеціальні пристроїв, називається

а) стаціонарним

б) активним

в) вхідним

г) вихідним

д) пасивним

20.Сертифікат продукції - це документ, який ...

а) потрібен лише для захисту права власності на продукцію

б) дозволяє купувати продукцію

в) засвідчує рівень якості продукції

г) надається покупцеві під час продажу продукції

д) передбачає реалізацію на біржі через певний час за певною ціною

ТЕМА 20 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА 20.1 Класифікація витрат на підприємстві

Кожне підприємство, фірма перш ніж почати виробництво продукції, надання послуги визначає, який прибуток, який дохід вона зможе отримати. Прибуток продукції (робіт, послуг) залежить від двох показників: ціни на про­дукцію (роботу, послугу) та витрат на виробництво чи надання. Ціна продукції на ринку - наслідок взаємодії попиту та пропозиції. Під впливом законів рин­кового ціноутворення і умов вільної конкуренції ціна не може бути вищою або нижчою за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється автоматично. Інша справа - витрати на виробництво. Вони можуть збільшуватися або змен­шуватися в залежності від обсягу споживання трудових або матеріальних ре­сурсів, рівня техніки, організації виробництва та інших факторів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник