Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

в) амортизаційні відрахування;

г) матеріальні витрати;

д) адміністративні та управлінські витрати.

19. Якщо розглядати конкретний виріб як об'єкт калькулювання, то за­гальні витрати підприємства на нього:

а) не нараховуються;

б) нараховуються прямо;

в) нараховуються та обчислюються за методом розподілу.

20. Собівартість валової продукції відрізняється від кошторису вироб­ництва на величину:

а) витрат, які не включаються у виробничу собівартість продукції;

б) залишків витрат майбутніх періодів і майбутніх платежів;

в) залишків незавершеного виробництва за собівартістю;

г) правильні відповіді «а» і «б»;

д) усі відповіді правильні.

21. Яка стаття собівартості не включається в цехову собівартість:

а) вартість сировини та основних матеріалів;

б) загальнозаводські витрати;

в) амортизація;

г) цехові витрати;

д) енергія усіх видів.

22. Калькулювання - це обчислення собівартості:

а) валової продукції;

б) окремих виробів;

в) товарної продукції;г) реалізованої продукції.

23. На зниження собівартості продукції впливають наступні фактори:

а) поліпшення використання природних ресурсів;

б) підвищення технічного рівня виробництва;

в) поліпшення структури виробленої продукції;

г) зміна розміщення виробництва;

д) усі перераховані фактори.

24. Зі збільшенням обсягу виробництва собівартість одиниці продукції:

а) збільшується;

б) знижується;

в) залишається без змін.

25. Які витрати не включають до собівартості продукції, виробленої на промисловому підприємстві:

а) вартість палива та енергії на виробництво продукції;

б) вартість сировини та допоміжних матеріалів;

в) витрати зі збуту продукції;

г) витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

26. До загальновиробничих витрат не відносять витрати на:

а) охорону праці;

б) відрядження;

в) амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування;

г) управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виро­бництва.

РОЗДІЛ 6

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 21 ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

21.1 Сутність і формування прибутку

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством ви­трат і формування прибутку, одним з основних показників, що відбивають фінансовий стан підприємства.

Підприємство отримує дохід при здійсненні не тільки операційної, а й фінансово-інвестиційної діяльності. При цьому формування доходу від кож­ного виду діяльності має певні особливості.

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і повинна забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу, а також отримання певного прибутку.

Дохід підприємства від операційної діяльності визначається двома ме­тодами розрахунку:

- касовим методом;

- методом нарахувань.

При касовому методі доходом, або виручкою, підприємства вважають­ся грошові кошти, що надійшли від покупців протягом певного періоду на розрахунковий рахунок або в касу підприємства за фактично відвантажену продукцію (надані послуги, виконані роботи).

При методі нарахувань доходом, або виручкою, підприємства за пев­ний період є вартість відвантаженої в цей період покупцям продукції (нада­них послуг, виконаних робіт) незалежно від того, чи оплачена вона покупця­ми протягом цього періоду.

В Україні для визначення виручки підприємства застосовується метод нарахувань.

Дохід, або виручка, підприємства від реалізації продукції за інших од­накових умов залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої про­дукції, рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємс­тво в результаті операційної діяльності отримує й інші операційні доходи. До них належать отримана від орендарів орендна плата за тимчасово надане їм у користування майно; дооцінка запасів матеріальних цінностей на складі під­приємства; дохід від підвищення курсу валюти, яку має підприємство на бан­ківських рахунках (якщо валютні операції необхідні для забезпечення основ­ної діяльності підприємства).

В інший спосіб формуються доходи від фінансово-інвестиційної діяль­ності підприємства, їх поділяють на дві групи: доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

До доходів від участі в капіталі належить прибуток, отриманий підпри­ємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підп­риємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Згідно з цим методом отриманий такими підприємствами чистий прибуток не розподіля­ється між підприємствами-інвесторами, а пропорційно до їх часток у капіталі цих підприємств збільшує балансову вартість їхніх інвестицій.

Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого прибутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємством, на частку у статутному капіталі підприємства-інвестора:

Дуч.к = аП, (21.1)

де а - частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капіталі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу);

П - прибуток.

Якщо ж інвестиції підприємства у статутний капітал іншого підприємс­тва не перевищують 25 % його загального обсягу, то отримані від таких інве­стицій доходи належать до інших фінансових доходів.

До інших фінансових доходів належать також отримані дивіденди, від­сотки, доходи від фінансової оренди (наданих в оренду майнових об'єктів з правом їх викупу орендаторами) та інші доходи, отримані від фінансових ін­вестицій (крім доходів, отриманих за методом участі в капіталі).

Крім доходу від операційної та фінансово-інвестиційної діяльності підп­риємство може отримувати й інші доходи. До них належать такі доходи:

- від реалізації необоротних активів і цілісних майнових, фінансових інвестицій;

- від підвищення курсу валюти, яку має підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції не пов'язані з основною діяльністю підпри­ємства);

- від безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей;

- від дооцінки балансової вартості основних фондів.

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підп­риємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції, виходом на нові ринки тощо. Виділяють кілька видів прибутку (рис. 21.1).

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку прибуток підприємства формується за фінансовими результатами його операційної та фінансово-інвестиційної діяльності.

Види прибутку

За видом діяльності

Ч- прибуток від звичайної (операційної, інвестиційної) діяльності

фінансової та

За поряд­ком роз­рахунку

прибуток від надзвичайних подій

■ валовий прибуток:

ПВ = ВР - ПДВ - АЗ - ВВ де ВР - виручка від реалізації продукції підприємства; ВВ - виробнича собівартість реалізованої продукції; З - акцизний збір; ПДВ - податок на додану вартість

■ прибуток від операційної діяльності:

ПО = ПВ + ДОП.ІНШ. - АВ - ВЗ - ВОП.ІНШ.>

де ДОПІНШ - інші операційні доходи;

АВ -адміністративні витрати;

В3 - витрати на збут;

ВОП.тш. - інші операційні витрати

- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування:

Пзо = По + Дк + Дф + Дін. - Вк - Вф - Вш, де ДК - доход від участі в капіталі; ДФ - інші фінансові доходи; Дін - інші доходи; ВФ - фінансові витрати; ВК - витрати від участі в капіталі; ВІН - інші витрати

■ прибуток від звичайної діяльності: ПЗ = ПЗО - ПП

- чистий прибуток:

ЧП = ПЗ + НП - НЗ - ПНП, де НП - надзвичайний прибуток; НЗ - надзвичайний збиток; ПНП - податок на надзвичайний прибуток.

За джере­лами фо­рмування

Залежно від

мети

К

мети

визначення W L г

За методи­кою оцінки гуЛ

Залежно від розмірів

прибуток від основної (операційної) діяльності

прибуток від фінансової діяльності

■ прибуток від інвестиційної діяльності

інший прибуток

■ бухгалтерський прибуток

економічний прибуток

■ прибуток як об'єкт оподаткування

номінальний прибуток

реальний прибуток

мінімальний прибуток

цільовий прибуток

максимальний прибуток

Рисунок 21.1 - Класифікація прибутку підприємства

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано у вигляді рис. 21.2. Він складається з двох етапів: на першому обчислюють прибуток (збитки) від операційної діяльності, на дру­гому - від фінансової та інвестиційної.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підпри­ємства передбачає такі кроки: обчислення чистого доходу (виручки) від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг); розрахунок валового прибутку; ви­значення прибутку (збитків) від операційної діяльності.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це за­гальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто з урахуванням включених сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) і без урахування наданих знижок, вартості пове­рнених покупцями товарів. Цей дохід зменшується на певні податки, збори (ПДВ, акцизний збір) і вираховування.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і вирахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг) підприємства. Для визначення валового прибутку (збитків) підприємства необхідно від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, що формується з операційних витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом цієї продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються інші отримані підприємст­вом операційні доходи. До них належать доходи від реалізації іноземної ва­люти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від на­дання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату діяльності підприємства вало­вий прибуток зменшується на витрати адміністративні, на збут тощо.

Різниця між валовим прибутком (збитком) і зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суму доходів (збільшується) і витрат (зменшується), по­в'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Дохід від участі в капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів належать отримані підприємством диві­денди та інші доходи від здійснених фінансових операцій.

Іншими називають доходи від реалізації фінансових інвестицій, необо­ротних активів і майнових комплексів та інші доходи, не пов'язані з опера­ційною діяльністю підприємства.

До фінансових належать витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі відображуються як збитки підприємства, спричинені його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємст­ва, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

Інші витрати підприємства включають собівартість реалізованих фі­нансових інвестицій, балансову вартість необоротних активів, майнових

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів робіт послуг)

::: „  - ■

Податок на додану вартість Акцизний збір Інші збори або податки з обороту Інші відрахування з доходу

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

 

<->

 

 

Собівартість реалізованої продукції

 

 

<=>

 

Валовий прибуток (збитки)

І     і <+> І

Інші операційні доходи

<->

Адміністративні витрати

Витрати на збут Інші операційні витрати

<=>

Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток)

, . .<+>    .  . ,

Дохід від участі в капіталі Інші фінансові доходи Інші доходи

<->

Фінансові витрати Витрати від участі в капіталі Інші витрати

<=>

Фінансовий результат - прибуток (збитки) від звичайної діяльності до оподаткування

Податок на прибуток

<=>

Фінансовий результат від звичайної діяльності

Рисунок 21.2 - Формування фінансового результату діяльностікомплексів; втрати від зниження курсу валюти, яку підприємство має на бан­ківських рахунках (і яку не використовує в операційній діяльності); втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів; інші витрати, що виникають при нормальному функціонуванні підприємства, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Отже, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збитки) від звичайної діяльності підприємства, що підлягає оподаткуванню.

Якщо підприємство отримало прибуток, то він підлягає оподаткуван­ню. Різниця між отриманим підприємством прибутком і податком на прибу­ток становить чистий прибуток підприємства, або фінансовий результат йо­го діяльності.

Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства на­прикінці року, використовується лише за трьома напрямами: збільшення власного капіталу, виплати акціонерам дивідендів і виплати засновникам пі­дприємства.

Інший підхід до визначення прибутку підприємства в Україні передба­чає чинне податкове законодавство.

Прибуток підприємства визначають як різницю між отриманими ним валовими доходами (ВД) і здійсненими валовими витратами (ВВ) та аморти­заційними відрахуваннями (АВ):

П = ВД - ВВ - АВ (21.2)

Валовий дохід - це загальний дохід підприємства від усіх видів його ді­яльності, отриманий або нарахований протягом певного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її ме­жами.

Валові витрати включають будь-які витрати підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що використовуватимуться при підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції.

До валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю (організація та проведення прийомів, придбання лотерей), а також витрати, пов'язані з придбанням, модернізацією та іншими поліпшеннями основних фондів підприємства.

Таким чином, прибуток підприємства, визначений за методиками бух­галтерського та податкового обліку, вьідрізнятиметься, оскільки відповідає різним цілям: у першому випадку - визначенню реального економічного ре­зультату діяльності підприємства, у другому - розрахунку бази оподаткуван­ня з метою наповнення надходженнями бюджету України. Тому приймати рішення щодо ефективності діяльності підприємства необхідно тільки на ос­нові даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Можливими шляхами збільшення прибутку підприємства є збільшення доходу, зниження собівартості продукції та інших витрат.

21.2 Джерела формування та напрямки використання прибутку

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг);

б) продаж іншого майна;

в) позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної дія­льності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на до­дану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчис­лення прибутку (Пр) відраховують від виручки, тобто

Пр = Вр - Срнв - Сн (21.3) де Вр - виручка від продажу продукції;

Срнв - собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними ви­тратами;

Сн - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають осно­вним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з ура­хуванням впливу певних чинників у плановому (розрахунковому) періоді. Та­кий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, йо­го структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику ча­стку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальний активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та ба­лансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, над­ходження від економічних санкцій тощо.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу і прийняття господарських рі­шень. Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування. У зв'язку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподатковуваного прибутку в нормативних актах. Так, згідно із Законом

України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковуваний при­буток (По) обчислюється за формулою

П0 = Дв - (Вв + АВ) (21.4)

де Дв - валовий дохід за певний період; Вв - валові витрати за той же період;

АВ - сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основ­них фондів і нематеріальних активів.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізацій­них операцій. Валові витрати - це передусім витрати на реалізовану проду­кцію, а також втрати від продажу майна (перевищення балансової вартості об'єктів над виручку від їхнього продажу). Амортизаційні відрахування вио­кремлено із загальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюєть­ся фіскальними органами в особливому порядку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвес­торів). Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 21.3.

Рисунок 21.3 - Схема використання прибутку підприємства.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передба­ченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне роз­порядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рі­шеннями власників.

Відповідно до принципових (основних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами ро­боти (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на ство­рення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосов­но підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіден­ди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фі­нансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства. Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до про­тилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (пі­дприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2) виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням;

3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чисто­го прибутку;

4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвести­ційних потреб;

5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується,

як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з ураху­ванням економічної кон'юнктури та фінансового стану підприємства.

За розподілу прибутку підприємства величина дивіденду у відсотках (d) визначається за формулою

d =      -100, (21.5)

де Пд - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів; Кст - статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

D = Пд / Na (21.6)

де Na - кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кіль­кість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначаєть­ся відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини Пд у чистому прибутку коливається в межах 30-70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% - завищеними.

21.3 Оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз господарської діяльності базується на різноманітних підходах оцінки діяльності підприємства. Наприклад, ефективність господарської дія­льності може бути проаналізована за допомогою таких показників, як вироб­ництво продукції в натуральному та вартісному вираженні, темпи зростання продуктивності праці, фондовіддача, матеріалоємність, прибуток і фактори, що впливають на нього, а також багатьох інших. Аналіз цих показників має важливе значення при оцінці результатів діяльності підприємства. Однак су­часне підприємство, функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприє­мницької діяльності, має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, при якому воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, влас­никами, найманими працівниками.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник