Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

а) процентів за довгострокові кредити;

б) податку на прибуток;

в) алгебраїчної суми надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податку на надзвичайний прибуток;

г) витрат на виконання позареалізаційних операцій.

9. Прибуток від операційної діяльності - це:

а) виручка від реалізації продукції;

б) грошове вираження вартості товару;

в) різниця між обсягом реалізованої продукції у вартісному виразі (без ПДВ та акцизу) та її повною собівартістю;

г) чистий прибуток підприємства.

10. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, не мо­же бути використаним на:

а) розвиток підприємства;

б) стимулювання праці робітників підприємства;

в) оплату поточних витрат підприємства;

г) виплату дивідендів за цінними паперами.

11. З метою підвищення прибутковості підприємству необхідно (за умов конкуренції):

а) підвищити обсяг виробництва продукції та зменшити її собівартість;

б) підвищувати якість продукції та ціни на неї;

в) застосовувати нові технології виробництва продукції;

г) правильно «а» і «б»;

д) правильно «а» і «в»;

е) усі відповіді правильні.

12. Рентабельність - це:

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

б) відносний показник ефективності діяльності підприємства;

в) різниця між виручкою та прямими витратами;

г) відношення валових витрат на виробництво до обсягу товарної про­дукції.

13. Рентабельність підприємства - це:

а) одержуваний підприємством прибуток;

б) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

в) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та обо­ротних коштів;

г) прибуток на 1 грн обсягу реалізованої продукції.

14. Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як відно­шення:

а) прибутку, що включається в ціну виробу, до ціни виробу;

б) прибутку від операційної діяльності до виручки від реалізації;

в) прибутку від звичайної діяльності до середньої вартості майна підп­риємства;

г) прибутку від звичайної діяльності до середньої вартості основних фондів підприємства.

15. Рентабельність продукції визначається як співвідношення:

а) прибутку від звичайної діяльності до обсягу реалізації продукції;

б) прибутку від операційної діяльності та виручки від реалізації (без ПДВ та акцизу);

в) прибутку від звичайної діяльності та середньої вартості майна підп­риємства;

г) прибутку від звичайної діяльності та середньої вартості основних фондів та оборотних коштів.

16. Рентабельність сукупних активів характеризує активність викорис­тання:

а) оборотних коштів;

б) основних фондів підприємства;

в) усього наявного майна підприємства;

г) активів підприємства, створених за рахунок власних коштів.

17. Рентабельність власного капіталу - це відношення:

а) прибутку від звичайної діяльності до власного капіталу;

б) чистого прибутку до власного капіталу;

в) валового прибутку до власного капіталу;

г) прибутку (до сплати процентів за кредит) до власно-капіталу.

Приклади розв'язання задач

Задача 1. Відомі наступні дані про роботу підприємства у звітному ро­ці: випущено продукції на суму 240 тис. грн. загальною собівартістю 182 тис. грн.; залишки готової продукції на складах на початок року становили 20 тис. грн., а на кінець року зменшились на 9 %; протягом року було реалізовано продукції підсобного господарства на суму 18 тис. грн. за умов собівартості 15,8 тис. грн.; одержано грошових коштів у вигляді сплачених штрафів за порушення договірної дисципліни на суму 3,8 тис. грн.; мали місце збитки від інших позареалізаційних операцій на суму 3,95 тис. грн.; погашено про­центи за банківський кредит у сумі 2,2 тис. грн.; погашено заборгованість за енергоносії в сумі 8,3 тис. грн.; прибуток оподатковувався заставкою 30 % .

Визначити величину фонду споживання і фонду нагромадження підп­риємства, якщо вони формуються у співвідношенні 3:1.

Розв'язання:

1. Для обчислення прибутку від операційної діяльності визначимо об­сяг реалізованої протягом року продукції:

РП = 240 + (20 - 20 х 0,91) = 241,8 тис. грн.

2. Обсяг собівартості в обсязі випущеної продукції (Свп) становить:

і 82

Ст =100 = 75,8%,

тоді собівартість реалізованої продукції (Срп) дорівнює: Срп = 241,8 х 0,758 = 183,28тис. грн

3. Прибуток від операційної діяльності розраховується за формулою: По = ВР- ПДВ - А3-Св + Доп.ін - АВ - Вз - Воп.ін,

де ВР - виручка від реалізації продукції підприємства; ПДВ - податок на додану вартість; АЗ - акцизний збір;

Св - виробнича собівартість реалізованої продукції; Доп.ін - інші операційні доходи;

АВ - адміністративні витрати;

Вз - витрати на збут;

Воп.ін - інші операційні витрати.

У нашогму прикладі формула матиме вигляд:

По = ВР- Вв + Доп.ін.

Тоді:

По=241,8 -183,28 + (18 -15,8) + 3,8 = 64,52 тис. грн.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розраховується за формулою:

Пзо=По+Дк+Дф+Дін - Вф-Вк-Він,

де Дк - доход від участі в капіталі;

Дф - інші фінансові доходи;

Дін - інші доходи;

Вф - фінансові витрати;

Вк - втрати від участі в капіталі;

Він - інші витрати.

У нашому прикладі формула матиме вигляд: Пзо = По-Вф- Він

Пзо = 64,52 - (2,2 + 8,3) - 3,95 = 50,07 тис. грн.

5. Прибуток від звичайної діяльності (у нашому прикладі він буде дорі­внюватиме чистому прибутку) розраховується за формулою:

Пз= Пзо-ПП,

де ПП - сума податку на прибуток.

Тоді Пз = 50,07 - (50,070,3) = 35,05 тис. грн

Ця сума підлягає розподілу на підприємстві.

Величина фонду нагромадження (Фн) становитиме:

Фн - 35,05 = 8,8

4       тис. грн Величина фонду споживання (Фс): Фс= 8,8*3 = 26,3 тис.грн.

Задача 2. Розрахувати показники рентабельності, що задані в таблиці

Таблиця - Вихідні дані для розрахунку показників рентабельності

Виріб

Річний обсяг реалізації, т

Повна собівар­тість виробу, грн

Відпускна ціна, грн

Вага виробу, кг

А

70

0,63

0,75

0,9

Б

62

0,49

0,55

1,0

В

35

0,43

0,50

0,5

Г

10

0,23

0,30

0,2

Середньорічна вартість основних фондів 145 тис. грн, оборотних кош­тів 20,5 тис. грн.

Розв'язання:

За наведеними даними можна обчислити рентабельність окремих виро­бів, рентабельність продукції і загальну рентабельність виробництва. 1. Рентабельність окремих виробів обчислюємо за формулою:

П

R     =р х100 пр с

де Пр - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг); С - собівартість.

R      = 0,75   0,63 х 100 = 19,04%, (А) 0,63

0,63

0 55 0 49 R      = 0,55   0,49 х 100 = 12,24%,

(Б) 0,49

R      = 0,50 0,43 х100 = 16,28%, (В) 0,43

0 30 0 23 R      = 0,30   0,23 х 100 = 30,43%.

(1 ) 0,23

2. Для обчислення рентабельності продукції пекарні слід розрахувати виручку від реалізації продукції (ВР) та собівартість реалізованої продукції (С):

7000 6200 3500 10000

ВР = 0,75 х-+ 0,55 х-+ 0,5 х-+ 0,3 х-= 1424333

0,9 1,0 0,5 0,2 г

7000 6200 3500 10000

С = 0,63 х-+ 0,49 х-+ 0,43 х-+ 0,23 х-= 120980

0,9        1,0        0,5        0,2 грн.

Прибуток від операційної діяльності дорівнюватиме: По = 142433­120980 = 21453 грн.

Рентабельність продукції розраховується наступним чином:

21453

R = 21453 х 100 = 17,73%, 120980

де С = Св.

1. Загальна рентабельність виробництва розраховується за формулою:

R ^

в.ср

П

3 х100

В * в.ф

де П з- прибуток від звичайної діяльності (у нашому прикладі дорівнює при­бутку від операційної діяльності);

Вв.ф - середня вартість виробничих фондів підприємства.

ТЕМА 22 ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

22.1 Вартісна оцінка результатів використання нових засобів і пре­дметів праці

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, ви­робництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуата­ційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, буді­вель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріа­лів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволен­ня потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціо­налізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характе­ризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (факти­чних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунко­вий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм - народногосподар­ській (загальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньогос­подарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і спожи­вачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається через порів­нювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показ­ники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що об­числюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука - виробницт­во - експлуатація (споживання)», дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окре­мих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підпри-ємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування до­цільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга - у процесі реалізації новин (нововве­день), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економі­чного ефекту Етнг (народногосподарського - нг, внутрішньогосподарського -вг), способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і ви­тратами на досягнення таких за певний розрахунковий період Т, тобто

Етнг(вг) = РТ - ВТ

(22.1)

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу - розрахункового року за допомо­гою спеціального коефіцієнта приведення а, що обчислюється за формулою

at =(1+EH)tp -1 , (22.2)

де Ен - норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен=0,1); tp - розрахунковий рік;

t - рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

З урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень дорівнює:

де Pt-Bt - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду;

tn-tk - відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду - це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кі­нцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума ос-новних( Pt°) і супровідних (Ptc) результатів:

Рт = Pt°+Ptc. (22.3)

Основні результати обчислюються за формулами: для засобів тривалого користування - Pt°= Щ Vt Wt для нових предметів праці - Pt°= Щ • Vt: Dt

де Щ - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосу­вання), що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році t;

Vt - обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році t; Wt - продуктивність засобів праці в році t;

Dt - витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році t.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації - зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реаліза­ції технічних нововведень.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахун­ковий період включають витрати на виробництво (ВТвир) та використання (ВТвик) продукції, тобто

Вт = ВТвир + ВТвик (22.4)

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних - капітальні вкладення та інші витрати одномоментного хара­ктеру. Зокрема, до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструктор­сько-технологічні І проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослід­них зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, мон­таж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об'єктів соціальної інфра­структури; поповнення оборотних коштів, котре зв'язане з реалізацією техні­чного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціаль­ним, екологічним та іншим наслідкам.

Наявність народногосподарського економічного ефекту від того чи то­го технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його викори­стання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для народного господарства в цілому нове технічне рішення призводить до погіршання пев­них економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу «наука - виробництво -експлуатація (споживання)».

Тому необхідно завжди визначати не лише загальну величину економі­чного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний з учасників про­цесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

За умов функціонування ринкових економічних відносин між контра­гентами виробництва для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залиша­ється в розпорядженні підприємства (наукової організації); його обчислюють за формулою

nt = Pt - Ct - Bt, (22.5)

де nt - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (нау­кової організації) у році t;

Pt - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробни­чо-технічного (споживчого) призначення в році t за ринковими (іншими за­стосовуваними) цінами;

Ct - собівартість продукції в році t

Bt - загальна сума виплат з балансового прибутку підприємства (нау­кової організації) та податків у році t.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні ви­мірники - коефіцієнт ефективності одночасних витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окупності тощо.

За сучасних умов розбудови соціальне орієнтованої економіки стає мо­жливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріо­ритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіа­нтів технічних нововведень здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого - максимізацію економічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціональ­ного призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру, - якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розгля­дати тільки соціальне й екологічно допустимі (і в цьому розумінні - ефекти­вні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень. З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу - організаційні ново­введення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу - ті з них, що не потребу­ють додаткових інвестицій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних новов­ведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалі­зованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючо­му підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати дуже важливу обставину - до складу по­точних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втра­ти сировини (матеріалів) і готової продукції в процесі їхнього транспорту­вання і зберігання.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема за­провадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму - органі­заційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі об­числення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововве­день. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи тієї групи безвитратних організа­ційних рішень.

Вартісну оцінку результатів використання виготовлених впродовж кі­лькох років нових засобів праці здійснюють шляхом перемножування ціни і продуктивності одиниці та обсягу їх щорічного використання в усіх сферах. При цьому задля безпомилкового визначення обсягу використання нових за­собів праці за роками розрахункового періоду доцільно побудувати спеціаль­ну таблицю із зазначенням років їх експлуатації і сфер використання. Варті­сна оцінка результатів використання нових предметів праці зводиться до визначення сукупного обсягу виробництва відповідної кількості продукції у вартісному виразі у всіх сферах застосування.

Методично розрахунки здійснюються у такій послідовності:

1) обчислюють можливий обсяг виробництва продукції з нових пред­метів праці за сферами використання шляхом ділення обсягу застосування нових предметів праці за певний рік на нормативну величину їх витрати на один виріб;

2) визначають вартісну оцінку основних результатів використання но­вих предметів праці множенням ціни одиниці продукції на річний обсяг її виготовлення за кожною сферою застосування;

3) здобуті результати розрахунків за сферами використання нових ма­теріалів підсумовують і таким чином визначають шуканий показник.

Основним показником ефективності переважної більшості об'єктових напрямів науково-технічного прогресу слугує річний економічний ефект. Методичний підхід до його визначення диференціюють залежно від груп за­ходів у галузі науково-технічного прогресу. Розрахунок річного економічно­го ефекту від механізації та автоматизації виробництва, застосування нових технологічних процесів, що забезпечують економію виробничих ресурсів за умови випуску однотипної продукції, здійснюють за формулою різниці зве­дених витрат

Еср = (Зі - З22, (22.6)

де Зі, 32 - зведені витрати на виготовлення одиниці продукції за допо­могою відповідно базової (індекс «1») і нової (індекс «2») техніки чи техно­логії;

A2 - річний обсяг виробництва продукції (виконання роботи) за допо­могою нового заходу науково-технічного спрямування, од.

Для розрахунків річного економічного ефекту від виробництва і вико­ристання нових засобів праці застосовують модифіковану формулу різниці зведених витрат, що враховує коефіцієнти зростання продуктивності кзп і змі­ни довговічності (строку служби) кзп нового засобу праці порівняно з базо­вим, а також економію споживача за весь строк експлуатації нового засобу праці Ес. Ця формула має такий вигляд

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник