Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

22.3 Особливості визначення і показники використання різних ви­дів цінних паперів

У процесі оцінки ефективності використання цінних паперів у вітчизня­ній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні) витрати, зв'язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкову вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансо­вих ресурсів підприємства (організації) та інших суб'єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизня­ному та міжнародному фондовому ринках.

У загальному обсязі цінних паперів в Україні за кількістю і вартістю найбільшу частку становлять різноманітні акції підприємств (організацій). Тому правильній оцінці ефективності саме цього виду цінних паперів приді­ляється найбільша увага з боку емітентів і власників.

Капіталізована вартість акцій (К) визначає ринкову вартість акцій ак­ціонерного товариства, тобто

Ква =Q * Ар (22.15)

де Q - кількість емітованих акцій; Ap - ринкова вартість однієї акції.

Балансова вартість однієї акції (Аб) є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за допомогою формули

Аб = (Ка +P)/Q ,

(22.16)де Ка - балансова вартість акціонерного капіталу; Р - розмір страхового (резервного) фонду.

Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (Са) - це уза­гальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного това­риства, тобто

Са = Ар/Аб. (22.17)

Прибуток на акцію (Па) уможливлює оцінку величини доходів, що спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію. Для цього використовується формула

Па=(Пч-Впк)/(2, (22.18)

де Пч - сума чистого прибутку;

Впк - абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.

Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу, що спрямо­вується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у роз­рахунку на одну акцію за ринковою вартістю:

Да = d/Ар, (22.19)

де d - розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (Кз) дає змогу , оці­нити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а від­так - розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора. Його величину обчислюють за формулою

Кз = Чак /(пр , (22.20)

де Чак - вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства); (пр - кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт ліквідності акцій (Кл) характеризує реальну можливість продажу (розміщення) акцій того чи того емітента (акціонерного товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу пропонування акцій (Упроп) і реального обсягу продажу акцій (Упрод), тобто

Кл =Упроп /Упрод (22.21)

Коефіцієнт «пропонування-попиту» (Кп.п.) - це співвідношення цін пропонування і попиту стосовно акцій; обчислюється за формулою

Кп.п. = Ц проп/Цпоп , (22.22)

де Цпроп, Цпоп - відповідно ціна пропонування акцій і попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій (Коб) дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності. Його можна роз­рахувати з формули

Коб = Упрод/Ква. (22.23)

Крім названих показників, економічну ефективність використання ак­цій, випущених емітентом, опосередковано можуть характеризувати відносні обсяги зростання продажу продукції, що виготовляється, та отриманого чис­того прибутку стосовно операційних витрат на випуск і розміщення всіх ви­дів акцій за певний проміжок часу. До того ж емітовані та придбані акції для їхніх власників служать добрим спонукальним мотивом до ліпшої праці, оскільки розмір періодично нараховуваних дивідендів на акції прямо зале­жить від загальної суми отриманого чистого прибутку.

Кілька показників характеризують ефективність випуску і придбання об­лігацій підприємств та інших суб'єктів господарювання. Основні з них такі:

1) прямий дохід на облігацію;

2) конверсійна премія;

3) коефіцієнт конверсії.

Прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величи­ни доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації. Цей показник обчислюється за формулою

До = Нпр * Он / Ор (22.24)

де Нпр - норма відсотка прямого доходу на облігацію; Он, Оп - відповідно номінальна й ринкова вартість облігації. Конверсійна премія (Пк) характеризує величину вигод (збитків) інвестора від конвертації облігацій в акції та обчислюється відповідно за формулою

Пк =Арк - Ок, (22.25)

де Арк - ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облі­гацій;

Ок - ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути конвертова­ною в акцію.

Коефіцієнт конверсії (Ккон) показує кількість акцій, що їх можна оде­ржати в обмін на конвертовану облігацію. Для його обчислення використову­ється формула

Ккон = Онк / Ок, (22.26)

де Онк - номінальна вартість конвертованої облігації. За визначення ефективності випуску (реалізації) і використання в сис­темі господарювання інших видів цінних паперів (казначейських зобов'язань,ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних майнових сертифікатів) за­стосовуються майже ті самі методичні засади, тобто зіставляються операцій­ні витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і власни­ків. Основним показником рівня ефективності таких цінних паперів служить фінансовий дохід їхніх власників у вигляді певного річного відсотка від зага­льної суми внесених (депонованих) власних грошових коштів або матеріаль­них цінностей згідно з чинним законодавством України.

Приватизаційні майнові сертифікати, отримані дорослим населенням в установах Ощадного банку України, мають забезпечити відповідний дохід їхнім власникам лише у майбутньому (внаслідок обміну їх на акції підпри­ємств, котрі перетворюються на відкриті акціонерні товариства).

22.4 Чинники підвищення використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій

Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень. На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результатив­ність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасно­го господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвесту­вання виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з бо­ку відповідних суб'єктів господарювання.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оно­влення активної частини основних

фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капі­тальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підп­риємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оп-тимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійс­нення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необ­хідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефе­ктивності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підпри­ємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструк­цій, просторового розміщення будівель; обґрунтовані і прийняті для розраху­нків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу ро­біт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефектив­ності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвес­тиційного циклу - від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння - приблизно в півтора рази. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного ци­клу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розви­неною ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці ка­пітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супро­воджуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосову­ються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впрова­джуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами го­сподарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визна­чення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсив­ного інвестування виробництва.

Найвагомішим організаційно-економічним важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотримуватися певних (визнаних у всьому світі) прин­ципів функціонування такого ринку:

правова впорядкованість (достатній розвиток правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку);

прозорість (надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів);

контрольованість (формування надійного механізму обліку та контро­лю, запобігання зловживанням і злочинності на ринку цінних паперів);соціальна справедливість (створення однакових можливостей для дія­льності інвесторів на ринку цінних паперів, дотримання прав і свобод суб'єк­тів ринку);

ефективність (максимальна реалізація потенційних можливостей фон­дового ринку для мобілізації та розміщення фінансових інвестицій у пріори­тетні галузі національної економіки).

Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:

1) уточнення функцій системи регулювання фондового ринку, адапто­ваних до умов розвиненого ринкового середовища;

2) обов'язкове оприлюднення всієї необхідної заінтересованим особам інформації про ринок цінних паперів;

3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяльністю фінансових посередни­ків та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку;

4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних па­перів;

5) своєчасне внесення назрілих змін до законодавчих актів, що служать правовою базою практичного регулювання діяльності учасників ринку цін­них паперів.

Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових інвестицій:

- формування й дальший розвиток фондового ринку, дотримання зага­льновизнаних принципів його функціонування;

- поліпшення організації державного регулювання фондового ринку України;

- удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різ­них видів та обсягів цінних паперів;

- ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цін­них паперів високодохідних і високоліквідних підприємств;

- максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;

- здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств;

- посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань;

- підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються форму­ванням і використанням фінансових інвестицій;

- оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчи­зняними та зарубіжними інвесторами.

Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практи­ки випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціа­льне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних па­перів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а та­кож міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цін­них паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає пос­лідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, кон­центровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та організацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх ре­ально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо ви­соким рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний по­шук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масо­вої інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефек­тивних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випу­щених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установа­ми та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підпри­ємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із викорис­танням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на рин­ку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефектив­ного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення ви­ключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спо­сіб реального власника суб'єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб'єктів господарювання.

Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокре­ма умов конкурсів з продажу державного майна можна досягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обумовлених термінів і форм ін­вестування об'єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне викорис­тання економічного механізму деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно приватизованих суб'єктів господарювання.

Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та під­вищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реа­лізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важли­вої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальнихзакладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підготовки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціаль­ностями та спеціалізаціями.

Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залу­чення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіж­ними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації ін­вестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори:

1) розглядають кожну інвестицію як можливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами;

2) намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом од­ного інвестиційного циклу;

3) оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, ураховуючи мінливість очікуваних доходів;

4) приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних па­перів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого ризику.

Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність форму­вання та реалізації фінансових інвестицій усіх суб'єктів підприємницької (ви­робничо-господарської) діяльності в Україні.

Тому всі учасники ринку цінних паперів мають одночасно й комплекс­но вживати конкретні заходи організаційного та економічного характеру.

Питання для закріплення матеріалу

1. Сутність категорій «ефект» і «ефективність».

2. Методи оцінки ефективності інвестицій в інновації, що не врахову­ють вплив фактору часу. Зведені витрати.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій в інновації, що враховують вплив фактору часу.

4. Чистий приведений доход.

5. Вартісна оцінка застосування нових предметів праці, засобів праці.

6. Сукупний економічний ефект.

7. Ефективність спеціалізації, кооперування, диверсифікації виробництва.

Тести до теми 22 1. Інвестиції в людський капітал:

а) підвищують рівень знань і навичок, втілених у свідомості й умінні населення;

б) підвищують якість праці;

в) роблять фізичний капітал продуктивнішим;

г) можуть здійснюватися в процесі праці або шляхом одержання дип­ломованої освіти;д) дозволяють виконати все перераховане.

2. Інвестиції за характером участі в інвестуванні розділяються на:

а) прямі і непрямі;

б) валові і чисті;

в) реальні і виробничі;

г) іноземні і приватні.

3. Фінансовими називають інвестиції:

а) які фінансуються за рахунок фінансових засобів підприємства;

б) які використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цін­них паперів;

в) спрямовані на вдосконалення активної частини основних фондів;

г) вкладені в нематеріальні активи підприємства;

д) використовують залучені кошти.

4. Інвестиційна діяльність підприємств може здійснюватися за рахунок:

а) власних фінансових ресурсів;

б) позикових фінансових засобів;

в) залучених фінансових засобів;

г) бюджетних інвестиційних асигнувань;

д) безкоштовних і добродійних внесків, пожертвувань організацій, під­приємств і громадян;

е) усі відповіді правильні.

5. Позичкові джерела формування інвестиційних ресурсів - це:

а) довгострокові кредити банку;

б) безповоротно надані засоби на цільове інвестування;

в) емісія акцій підприємства;

г) страхова сума відшкодування збитків, зумовлених утратою майна;

д) усі відповіді правильні.

6. Період окупності інвестицій характеризує:

а) ступінь покриття поточних зобов'язань за рахунок поточних активів;

б) рівень прибутковості інвестицій;

в) термін, за який інвестиції цілком окупаються;

г) правильні відповіді «а» і «в»;

д) усі відповіді неправильні.

7. Розмір грошового потоку по реальних інвестиціях обчислюється як:

а) сума валового прибутку й амортизаційних відрахувань від вартості матеріальних активів;

б) різниця між теперішньою вартістю грошових потоків і розміром прибутку, що виплачується інвестору;

в) розмір прибутку, що його планує одержати інвестор;г) сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

д) правильної відповіді немає.

8. Відтворювальна структура інвестицій - це співвідношення довго­строкових витрат на:

а) форми лише простого відтворення основних фондів;

б) форми лише розширеного відтворення основних фондів;

в) простого і розширеного відтворення основних фондів;

г) правильні відповіді «б» і «в»;

д) усі відповіді правильні.

9. Фінансові інвестиції - це:

а) укладення, що фінансуються за рахунок фінансових засобів підпри­ємства;

б) укладення капіталу в дохідні види фондових інструментів;

в) укладення, спрямовані на вдосконалення активної частини основних фондів;

г) укладення капіталу в нематеріальні активи підприємства;

д) укладення, що фінансуються за рахунок залучених коштів.

10. Які цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, не є фінан­совими інструментами інвестування діяльності підприємства:

а) акції;

б) облігації;

в) опціони;

г) векселі;

д) ощадні сертифікати.

11. Пайові цінні папери - це:

а) інвестиційні сертифікати;

б) облігації;

в) векселі;

г) ощадні сертифікати;

д) казначейські зобов'язання.

12. Поняття «ефект» та «ефективність» в інноваційній діяльності:

а) рівнозначні;

б) нерівнозначні;

в) ефективність є характеристикою ефекту;

г) ефект є характеристикою ефективності.

13. Назвіть принципи визначення економічної ефективності нововве­день:

а) матеріально-технічної доцільності;

б) економічності;в) ресурсозбереження;

г) соціальної доцільності.

14. Сумарний економічний ефект від упровадження нової техніки фор­мується за рахунок ефектів:

а) на витратах виробництва;

б) від зниження собівартості;

в) від збільшення продуктивності обладнання;

г) на витратах експлуатації.

15. Що береться за аналог при визначенні економічної ефективності нової техніки:

а) краща в країні техніка;

б) замінювана техніка;

в) краща техніка, що спроектована або випускається у країні чи за кор­доном не більше трьох років;

г) техніка з мінімальними приведеними витратами.

16. Основними показниками визначення економічної ефективності є:

а) коефіцієнт економічної ефективності;

б) час освоєння;

в) продуктивність;

г) термін окупності.

17. Принцип відбору раціонального варіанта нової техніки є:

а) за максимальним прибутком;

б) за мінімальними капіталовкладеннями;

в) за мінімальними приведеними витратами;

г) за максимальним коефіцієнтом ефективності.

18. Назвіть показники економічної ефективності інноваційних процесів:

а) сумарний економічний ефект;

б) коефіцієнт економічної ефективності;

в) термін окупності додаткових витрат;

г) усі відповіді правильні.

ТЕМА 23 ІНТЕГРАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

23.1 Економічний ефект як узагальнюючий показник ефективності

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за нале­жної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персо­нал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого - такі чи такі результати виробництва (діяль­ності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих резуль­татів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за пев­ний проміжок часу.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник