Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Термін «санація» походить від латинського «sanatio», що перево­диться як оздоровлення або лікування. Більшість економістів трактує це поняття як систему заходів, що застосовуються для запобігання банкрутст­ва, виведення суб'єкта господарювання із кризи й відновлення або досяг­нення його прибутковості й конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. Особливе місце в процедурі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, що відображають фінансові відносини, які вини­кають у процесі мобілізації й використання внутрішніх і зовнішніх фінан­сових джерел оздоровлення підприємств.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їхнього виникнення, відновлення або забезпечення ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу й формування фондів фінансо­вих ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації приймають у таких випадках.

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі, коли існує реальна загроза неплатоспроможності й оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до того, як хто-небудь із кредиторів звернеться в господарський суд з вимогою визна­ти це підприємство банкрутом (випадок досудової санації).

2. Після того як боржник за власною ініціативою звернувся в госпо­дарський суд із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансово неспроможним або існує реальна можливість такої неспроможності). Право вибору умов санації при цьому залишається за боржником. Одночасно з подачею заяви і різної фінансово-майнової ін­формації боржник представляє в господарський суд умови санації.

3. Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в органі друку оголошення про порушення справи про банкрутство даного підпри­ємства, у тому випадку, коли надійшли пропозиції від фізичних і юридич­них осіб, що бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника й по­даних пропозицій, про санацію, акцептованих комітетом кредиторів. За згодою кредиторів з умовами й механізмами задоволення їхніх претензій, господарський суд приймає рішення про призупинення процедури банк­рутства й про проведення санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Відповідно до Закону України «Про банки й банківську діяльність», банківська установа має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, як-то:

а) передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку;

б) реорганізувати боржника;

в) змінити порядок платежів;

г) направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи утримувача застави цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою підпри­ємства, заставоутримувач має право здійснити передбачені договором за­ходи для оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призна­чення своїх представників в управлінські органи підприємства, обмеження права розпорядження випущеною продукцією й іншим майном цього су­б'єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до відновлення платоспроможності підприємства, то заставоутримувач має право зверну­тися в господарський суд із заявою про стягнення закладеного майна.

6. З ініціативи Національного банку України, якщо мова йде про фі­нансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки й банківську діяльність».

Цілісний погляд на етапи розробки концепції санації окремого підп­риємства становить так звана класична модель санації (рис. , що широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоров­лення суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою економікою.

Відповідно до класичної моделі, функціональна схема якої показана на рис. 25.6, процес фінансового оздоровлення підприємства розпочина­ється з виявлення й аналізу причин фінансової кризи. На підставі первин­ної інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціо­нерів) визначаються зовнішні й внутрішні фактори кризи, а також реаль­ний фінансовий стан підприємства.

Підприємство в кризовому стані

Аналіз причин виникнення кризової ситуації (причинно- наслі дковий аналіз)

-Ф-

Способи ліквідації: добровільний; пр имусовий

Рішення про ліквідацію або санацію

Першочергові заходи щодо санації

 

\

і

Визначення цілей санації

Формування стратегії санації

Реалізація, координація

Рисунок 25.6 - Класична модель санації підприємства

У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансове становище на основі розрахунку ряду коефіцієнтів, з яких самі основні:

1) коефіцієнти платоспроможності;

2) коефіцієнти ліквідності;

3) коефіцієнт фінансового левериджу;

4) коефіцієнти прибутковості.

Відповідно до обраної стратегії розробляють програму санації, тобто систему прогнозованих, взаємозалежних заходів, спрямованих на вихід підприємства із кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про мож­ливість залучення зовнішнього капіталу й стратегічних завдань санації.

Проект санації розробляється на основі програми й містить:

- техніко-економічне обґрунтування санації;

- розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнен­ня стратегічних цілей;

- конкретні графіки й методи мобілізації фінансового капіталу;

- строки освоєння інвестицій і їхньої окупності;

- оцінку ефективності санаційних заходів;

- прогноз результатів виконання проекту санації.

Рішення про проведення санації приймають на основі даних санацій­ного аудита (причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяль­ності). Санаційний аудит має багато спільного із загальним фінансовим аналізом підприємства. Проте, він має свої особливості як відносно об'єк­тів і цілей проведення, так і відносно методів. Характерною рисою сана­ційного аудита є те, що він проводиться не підприємством, що знаходиться в кризі, а третіми особами. Основна його ціль полягає в оцінці придатності підприємства для санації, тобто у визначенні глибини фінансової кризи й виявленні можливостей його подолання.

Завершується аудит загальною оцінкою санаційної придатності з на­ступним ухваленням рішення про доцільність санації або ліквідації підп­риємства.

Залежно від масштабів кризового стану підприємства. і умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:

а) без зміни статусу юридичної особи. Таку санацію здійснюють із метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан - тимчасове явище;

б) зі зміною статусу юридичної особи підприємства. Ця форма санації має назву реорганізації підприємства й передбачає здійснення процедур зміни форми власності, організаційно-правових форм діяльності тощо. Рео­рганізацію підприємства проводять у випадку глибокого кризового стану.

Відповідно до законодавства України санація вводиться на термін не більше дванадцяти місяців. На клопотання комітету кредиторів або керую­чого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжене ще до шес­ти місяців або скорочено.

Протягом трьох місяців від дня винесення постанови про санацію боржника керуючий санацією зобов'язана подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспро­можності боржника, умови участі інвесторів, при їхній наявності, у повно­му або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переве­дення боргу (частини боргу) на інвестора, термін і черговість виплати бо­ржником або інвестором боргу кредиторам і умови відповідальності інвес­тора за невиконання взятих відповідно до плану санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспромо­жності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсут­ності ознак банкрутства.

У випадку наявності інвесторів план санації розробляється й узго­джується при участі інвесторів.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, у плану санації, можуть бути:

- реструктуризація підприємства;

- перепрофілювання виробництва;

- закриття нерентабельних виробництв;

- відстрочка або розстрочка платежів, списання частини боргів, про що складається мирова угода;

- ліквідація дебіторської заборгованості;

- реструктуризація активів боржника; продаж частини майна борж­ника;

- зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) борж­ника, зокрема шляхом перекладу на нього боргу (частини боргу) і його ві­дповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобо­в'язань боржника власником майна боржника і його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як ціліс­ного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

- одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються відповідно до плану санації. Кредит відшкодо­вується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути притягнуті до процесу реалізації плану санації. Вихідна допомога в цьому випадку виплачується за рахунок інвестора, а при його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, отриманого для цієї мети; інших способів віднов­лення платоспроможності боржника.

Особливу увагу слід приділити показникам фінансової стійкості са­наційного проекту, використанню та строкам повернення інвестицій.

Порівнюючи базовий та перспективний періоди, слід звертати особ­ливу увагу на динаміку прибутковості та факторів, які забезпечили зрос­тання прибутку, на обсяг і структуру розподілу прибутку; на джерела зни­ження витрат на виробництво, прискорення обороту оборотних коштів.

Обсяг санаційних коштів (Іс) для оздоровлення фінансового стану неплатоспроможного підприємства можна розрахувати за формулою:

Іс = В-(Р + Д), (25.1)

де В - необхідна загальна сума витрат на здійснення санаційних заходів, які забезпечують рентабельну роботу неплатоспроможного підприємства;

Р - обсяг внутрішніх резервів неплатоспроможного підприємства, що його використано для фінансового оздоровлення;

Д - обсяги фінансової допомоги з боку інших підприємств, які заін­тересовані в рентабельній роботі неплатоспроможного підприємства.

Мобілізацію внутрішніх резервів можна здійснити за рахунок реалі­зації продукції за більш низькими цінами; скорочення дебіторської забор­гованості; продажу зайвого устаткування, інших товарно-матеріальних цінностей; здавання в оренду приміщень, устаткування тощо.

Фінансову допомогу можуть здійснити три групи підприємств: парт­нери за кооперованими зв'язками; підприємства (холдинги), які володіють контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредито­ри, які впевнені в позитивних наслідках фінансового оздоровлення непла­тоспроможного підприємства.

Якщо протягом шести місяців від дня винесення постанови про са­націю в господарський суд не буде представлений план санації боржника, господарський суд має право ухвалити рішення щодо визнанні боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Питання для закріплення матеріалу

1. Визначити сутність понять: банкрутство, банкрут, боржник, кре­дитор.

2. Вкажіть основні причини банкрутства (зовнішні і внутрішні).

3. Які основні симптоми характеризують неплатоспроможність під­приємства?

4. Назвіть три види банкрутства.

5. Які основні етапи провадження судом справи про банкрутство?

6. Які основні судові процедури застосовуються до боржника?

7. У чому полягають основні причини ліквідації (припинення діяль­ності) підприємства?

8. Якими можуть бути форми реалізації майна боржника?

9. Вкажіть на черговість задоволення вимог кредиторів.

10. Що таке санація підприємства?

11. У чому полягає сутність і завдання процесу санації підприємства.

12. Охарактеризуйте план санації боржника, його зміст і завдання.

13. Сутність і завдання реструктуризації підприємства.

14. Охарактеризуйте форми реструктуризації підприємства.

15. Дайте характеристику комплексу заходів оперативної реструкту­ризації підприємства.

16. Охарактеризуйте п'ять основних видів реструктуризації підпри­ємства?

17. У чому полягає фінансова реструктуризація підприємства?

Тести до теми 25

1. Неплатоспроможність - це:

а) визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

б) неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати гро­шові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

в) неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців пі­сля настання встановленого строку їх сплати.

2. Банкрутство - це:

а) визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

б) неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного гос­подарським судом банкрутом, здійснити заходи щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

в) припинення підприємницької діяльності, неспроможність виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання що­до сплати податків і зборів.

3. Відповідно до законодавства України справа про банкрутство юридичної особи порушується арбітражним судом, якщо безперечні пре­тензії кредиторів до боржника:

а) по сукупності становлять не менш 300 мінімальних заробітних плат і не були задоволені боржником протягом більше трьох місяців;

б) по сукупності становлять 10 000 грн. і не були задоволені боржни­ком на протязі шести місяців;

в) по сукупності становлять 50 000 грн. і не були задоволені боржни­ком протягом більше трьох місяців.

4. Ліквідація - це:

а) припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, ви­знаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходівщодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

б) система заходів щодо нагляду та контролю за реалізацією майна боржника з метою задоволення вимог кредиторів;

в) визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів.

5. Ліквідатор - це:

а) юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржни­ка, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржни­ка, а також органи державної податкової служби та інші державні органи;

б) боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'я­зання встановлена господарським судом;

в) фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду ор­ганізовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банк­рутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

6. Розпорядження майном боржника - це:

а) система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та роз­порядженням майном боржника з метою забезпечення збереження й ефек­тивного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;

б) система заходів щодо нагляду і контролю за управлінням та роз­порядженням майном боржника на період провадження у справі про банк­рутство;

в) черговість реалізації майна суб'єкта підприємницької діяльності для виконання грошових зобов'язань перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, а також зобов'язання щодо сплати подат­ків і зборів.

7. Реструктуризація підприємства - це:

а) система заходів, які здійснюються під час проведення в справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його лік­відації;

б) система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутства боржника шляхом реорганізаційних і інвестиційних заходів;

в) здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що буде сприяти його фінансовому оздоровленню.

8. До заходів оперативної реструктуризації можна віднести:а) зменшення вартості основних засобів через реалізацію зайвого устаткування, транспортних засобів ;

б) підвищення продуктивності праці;

в) поновлення платоспроможності й ліквідності.

9. Досудова санація - це:

а) система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

б) система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна боржника, інвестор, з метою запобігання ба­нкрутства боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правових заходів до початку порушення справи про банкрутство.

в) система заходів, які здійснюються під час проведення в справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації;

г) здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства.

10. Санація за рішенням суду - це:

а) система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації;

б) здійснення комплексу організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на поліпшення фінансових результатів підприємства.

в) система заходів, які здійснюються під час провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його лік­відації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського положення боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кре­диторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і ка­піталу й зміна організаційно-правової й виробничої структури боржника.

11. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника мо­жуть бути:

а) поглинання, поділ, об'єднання з іншими підприємствами;

б) поновлення платоспроможності й ліквідності;

в) закриття нерентабельних виробництв і перепрофілювання вироб­ництва;

г) всі зазначені.

12. Процес фінансового оздоровлення починається із...

а) виявлення та аналізу причин фінансової кризи

б) визначення цілей санації

в) розробки програми санації

г) реалізації плану санаціїд) усі відповіді правильні

13. При проведенні процесу санації першочергово необхідно сфор­мувати...

а) систему санаційних заходів

б) цілі та стратегію санації

в) проект санації

г) бізнес-план санації

14. Система санаційних заходів розробляється на основі...

а) стратегії санації

б) програми санації

в) бізнес-плану санації

г) реалізації плану санації

15. Система взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід підпри­ємства з кризи, називається...

а) проектом реструктуризації підприємства

б) стратегією санації

в) бізнес-планом санації

г) програмою санації

ТЕМА 26 ОПТИМІЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА 26.1 Процесний підхід до управління

Безперервні і досить істотні зміни в технологіях, ринках збуту і пот­ребах клієнтів стали звичайним явищем, і компанії, прагнучи зберегти свою конкурентоспроможність, вимушені безперервно перебудовувати ко­рпоративну стратегію і тактику. Майкл Хаммер і Джеймс Чампі, пере­осмисливши принципи організації бізнес - процесів на основі розподілу праці, показали, що вони неадекватні сучасним умовам. Річ у тому, що принцип розподілу праці, що послужив основою успішному розвитку біз­несу протягом останніх двохсот років, виходить з припущення про віднос­ну стабільність існуючих технологій, а також постійно зростаючому попиті на товари і послуги, при якому споживач не має широкого вибору і задово­льняється вже самою наявністю продукції. Тому найбільш ефективною ви­явилася ієрархічна пірамідальна структура компаній, організованих за фу­нкціональною ознакою.

Проте з розвитком сучасних технологій зникла стабільність, а із зро­станням конкуренції - змінилася і роль споживача. Споживач у наш час має істотно більший вибір не тільки товарів і послуг, але і технологій. В результаті виробник вимушений безперервно пристосовуватися як до но­вих технологій, так і до постійно змінних запитів своїх клієнтів.

У таких умовах стає очевидним, що інерційність пірамідальної стру­ктури функціонального управління стає гальмом на шляху до виживання компаній, а порятунком є перехід до управління процесами, де зміна бізнес - процесів (реінжиніринг) перетворюється на практику повсякденного життя компаній.

Щоб організація діяла результативно і ефективно, вона повинна ви­значити і управляти рядом зв'язаних робіт. Діяльність, що використовує ресурси і керована в цілях придбання здатності перетворювати входи на виходи, розглядається як процес. Часто вихід одного процесу безпосеред­ньо формує вхід для наступного.

Застосування усередині організації системи процесів спільно з іден­тифікацією, взаємодією і управлінням цими процесами може бути названо процесним підходом.

Перевагою процесного підходу є можливість здійснення поточного (оперативного) управління, яке він надає за допомогою зв'язку між окремими процесами усередині системи процесів, а також їх об'єднання і взаємодії.

Для впровадження процесного підходу в компанії необхідно:

1. Провести побудову, аналіз і оптимізацію ланцюжків створення цінності організації.

Аналіз діяльності компанії на верхньому рівні за допомогою схем ланцюжків створення цінності дозволяє адекватніше підходити до рішення задачі побудови системи процесів організації в цілому.

2. Створити систему (мережу) процесів організації.

Наявність в компанії системи процесів є найважливішою умовою ефективного впровадження процесного підходу.

Система процесів компанії може бути використана в наступних цілях:

- організації управління компанії на принципах процесного підходу;

- здійснення змін в організаційній структурі;

- поетапній регламентації процесів;

- розробки системи показників для управління процесами;

- проведення аналізу в порівнянні з конкурентами (бенчмаркингу);

- використання кращих галузевих практик;

- передачі досвіду між компаніями одного холдингу.

3. На основі системи процесів оптимізувати організаційну струк­туру компанії.

Адекватно підійти до рішення задачі оптимізації організаційної структури можна, тільки спираючись на інформацію про процеси, які ви­конуються в компанії. Якщо у керівників, що здійснюють структурні змі­ни, немає бачення діяльності підприємства як системи процесів, то, швид­ше за все, реорганізація виявиться невдалою. Процеси первинні, а органі­заційна структура вторинна, оскільки процеси створюють цінність для клі­єнтів, структура - ні.

Упроваджуючи процесний підхід, дуже важливо критично поглянути на організаційну структуру, що існує в компанії, і оптимізувати її. Оптимі-зація може полягати в орієнтуванні організаційної структури на процеси.

За рахунок структурних змін необхідно добитися, щоб при виконанні про­цесів були усунені:

- зони безвідповідальності;

- дублювання функцій;

- перетин повноважень;

- неефективні ланки ланцюжка.

Слід зазначити, що перш ніж намагатися упроваджувати складні ме­тоди організації управління процесами, керівникам підприємства варто упорядкувати організаційну структуру.

4. Виконати документування діяльності в тому ступені, який необ­хідний для організації управління процесами.

Необхідно зазначити, що звичайне документування діяльності (зок­рема регламентація процесів) не є впровадженням процесного підходу. Впровадження процесного підходу означає насамперед впровадження ме­ханізмів управління процесами. Тому регламентація необхідна в тому сту­пені, в якому дозволяє організувати управління процесами і досягати пос­тавлених власниками і керівниками компанії цілей.

5. Розробити і упровадити систему показників для управління ком­панією і процесами.

Наявність в компанії системи цілей і показників є необхідною умо­вою для здійснення управління. Але ця система може бути прив'язана до структурних підрозділів. В цьому випадку показники не орієнтовані на ре­зультативність і ефективність процесів в масштабі всієї компанії.

При впровадженні процесного підходу система показників має бути прив'язана до процесів і орієнтована на досягнення цілей бізнесу в цілому. При описі процесів важливо точно визначити, які саме структурні підроз­діли їх виконують.

6. Організувати управління процесами.

Організація управління процесами є одним з найбільш складних за­вдань, що виникають при впровадженні процесного підходу. Щоб органі­зувати таке управління:

- у керівництва компанії має бути розуміння методів управління процесами;

- необхідно виділити відповідні ресурси (наприклад, кошти на роз­робку інформаційної системи, регламентів, навчання персоналу тощо);

- має бути чітко структурована система процесів;

- потрібно розробити систему цілей і показників для управління процесами.

7. Організувати діяльність керівників по поліпшенню процесів.

В рамках впровадження процесного підходу необхідно створити ме­ханізми поліпшень процесів. Можливі різні підходи до рішення цієї задачі: від жорстких адміністративних заходів до залучення персоналу і створення умов для ефективної командної роботи по поліпшенню процесів.

8. Розробити і упровадити систему мотивації, орієнтовану на по­ліпшення процесів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Б Г Шелегеда - Економіка підприємства навчальний посібник