Л С Головко - Взаємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу - страница 1
УДК 330.101
Л. С. Головко, старш. викл. кафедри економіки підприємства, ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія»
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ З ІНШИМИ ФОРМАМИ КАПІТАЛУ
АНОТАЦІЯ. Основною метою даної статті є аналіз сутності соціального капіталу та його значення в розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки. Головним питанням є специфіка та взаємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу на мі-кро-, мезо- та макроекономічному рівні. Макроекономічні показники проаналізовано у відповідності з сучасною теоретичною концепцією та світовими тенденціями.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: концепція соціального капіталу, соціальний капітал, людський капітал, інтелектуальний капітал, економічний капітал.
АННОТАЦИЯ. Основной целью данной статьи является анализ сущности социального капитала и его роли в социально ориентированной экономике. Центральным вопросом является специфика и взаимосвязь социального капитала с другими формами капитала на микро-, мезо- и макроэкономическом уровне. Макроэкономические показатели анализируются в соответствии с современной теоретической концепцией и мировыми тенденциями.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: концепция социального капитала, социальный капитал, человеческий капитал, интеллектуальный капитал, экономический капитал.
ANNOTATION: The main goal of this article is to analyze the essence and the role of social capital, its importance for the socialization of the economy. The central question is: specifics and interconnection between social capital and other forms of capital. The macroeconomic indexes are analyzed according to the contemporary theoretical concepts and world tendencies.
KEY WORDS: concept of social capital, social capital, human capital, intellectual capital, economic capital.
Постановка проблеми. Тенденції економічного розвитку нового інституціонального середовища вимагають приділяти особливу увагу можливостям застосування досвіду розвинутих країн по формуванню соціального капіталу як необхідної умови конкурентоспроможності національної економіки в сучасних умовах.
У сучасному суспільстві інтерес до соціального капіталу, його виміру, методам його нагромадження, взаємозв'язку з іншими формами капіталу різко зростає. Дослідження впливу соціального капіталу на зростання інших форм капіталу, визначення ролі пе-
© Л. С. Головко, 2011 586рерозподільних функцій соціального капіталу в системі ринкового середовища, реалізація ефективної політики економічного зростання і створення постіндустріального суспільства вимагає високого ступеню знань людей і розвитку спільнот. Соціальний капітал як потенційний ресурс економічного розвитку країн, впливає на якість і рівень життя населення та соціально-трудові відносини. Соціальний капітал створює сприятливий клімат для підприємницької діяльності, зменшує інвестиційний ризик, створює умови для сталого розвитку і передумови для запобігання економічним кризам. У сучасному українському суспільстві, в умовах соціальних трансформацій, формування соціального капіталу дозволяє вирішувати важливі соціальні завдання щодо економічного зростання, підвищення рівня життя населення, справедливого розподілу національного доходу. Все це й обумовлює актуальність теми дослідження.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Існують різні теоретичні трактування і підходи, що пояснюють природу соціального капіталу. Теоретичні основи дослідження соціального капіталу висвітлено у роботах П. Бурд'є, Дж. Коулмена, Р. Патнема, М. Вулкока, А. Портеса, Ф. Фукуями та інших дослідників.
Різні аспекти дослідження соціального капіталу висвітлено також у роботах таких вітчизняних дослідників: А. Бова, М. Го-рожанкіна, М. Гуревічов, Ю. Зайцев, Е. Рєзникова, Л. Стрельні-кова, А. Чемерис, М. Шихирєв та ін. [2, с. 19].
У західній економічній думці на сьогодні більшість дослідників розрізняють два підходи до розуміння соціального капіталу, або два рівні аналізу: мікро- та макрорівень. Перший підхід виходить із визначення соціального капіталу як якісної характеристика індивідуального соціального суб'єкта (Г. С. Беккер, П. Бурд'є, В. Бейкер, П. Ді. Маджіо, Р. Барт, Б. Веллман, Н. Лін та ін.). Другий підхід трактує соціальний капітал як характеристику групи, або переважно всього суспільства (Р. Патнем, М. Пелдем, М. Шифф, Ф. Фукуяма, Дж. Л. Ганіфан, Дж. Якобс, А. де Токвіль та ін.) [7, с. 108].
Метою статті є розкриття сутності соціального капіталу, виявлення його значення в розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки та обґрунтування взаємозв'язку соціального капіталу з іншими формами капіталу.
Виклад основного матеріалу. Серед пріоритетних чинників соціально-економічного розвитку у постіндустріальних країнах світу, політика яких спрямована на розвиток людського та інноваційного потенціалу, саме людський та соціальний капітали забезпечують високі темпи економічного зростання.
Соціалізація категорії «капітал» і надання їй інтелектуального змісту відбулася з появою теорій, які визнавали соціально-трудові здібності людини, інтелект, знання, інформацію, активами [8, с. 143].
Поняття соціального капіталу у загальному визначенні є сукупністю соціальних ресурсів, які реалізуються людиною для досягнення своєї мети. Соціальний капітал поєднує рівень розвитку суспільства, норми поведінки, рівень розвитку інформаційних каналів та ін.
У 2001 році М. Вулкок виділив сфери, стосовно яких доцільно застосовувати концепції соціального капіталу: сім' я та молодь, освітні заклади, громадське життя, робота й організації, демократія, проблеми, що стосуються колективної взаємодії, економічний розвиток. Нині до цих сфер можуть бути додані здоров' я, імміграція та еміграція, соціальний захист і соціальна політика, людський капітал та людський розвиток [2, с. 24].
У широкому змісті категорію «людський капітал» варто розглядати як соціально-економічну форму нинішньої якості людського потенціалу всього суспільства. Він стає капіталом, включаючись у суспільний процес. У вузькому значенні це та частина людського капіталу, що продуктивно використовується для отримання прибутку. Вона несе в собі ознаки перемінного капіталу. Ця частина капіталу все більше трансформується, здобуваючи риси загальнолюдського капіталу. Таким чином, людський капітал переносить якості одного явища на друге за загальною для них ознакою. Це найважливіша складова частина сучасного виробничого капіталу, яка представлена властивим людині багатим запасом знань, розвинених здібностей, які визначаються його високим інтелектуальним і творчим потенціалом.
Інтелектуальний капітал як соціально-економічна категорія може бути розкрита в повній мірі лише при умові застосування наукової методології аналізу людського капіталу.
Інтелектуальний капітал повинен, з однієї сторони, поліпшувати якість життя, а з іншої, позитивно впливати на соціально-економічні процеси в суспільстві та відтворювати соціальний капітал.
Ефективність використання людського капіталу в значній мірі залежить від наявності в суспільстві соціального капіталу, концепція розвитку якого розкриває роль соціального капіталу в економічному, політичному і соціальному житті суспільства в умовах процесів формування нового інституціонального середовища в Україні. Концепція соціального капіталу інкорпорує в себе цілий ряд нових напрямків в економіко-соціологічному аналізі [1, с. 107—108].
Програмою економічних реформ на 2010—2014 роки серед широкого набору стратегічних перетворень передбачається (поряд з традиційними факторами виробництва) розвиток людського і соціального капіталу, які сформувалися протягом другої половини ХХ ст. під впливом інформаційно-технологічної революції. На думку українських економістів, соціальний капітал — це складова у структурі громадянського суспільства, з якої і на базі якої формується приватний соціальний капітал. Академік НАНУ А. Чухно, наприклад, стверджує: «якщо людський капітал становить накопичення знань і вмінь людиною, то соціальний — утворюється на основі соціальних зв' язків у суспільстві, які не тільки забезпечують сприятливі умови для життєдіяльності людини, але й стимулюють соціальну активність» [6, с. 83].
Поняття «соціальний капітал» є багатоаспектним, формується на основі новітніх знань, довіри, кваліфікаційного рівня кожного індивіда у структурній одиниці, сприяє розвиткові людського капіталу. Отже, людський капітал створюється в результаті накопичення знань, фізичний — у процесі матеріального виробництва, а соціальний капітал втілюється у відносини між людьми. Нагромадження соціального капіталу відбувається в результаті багаторазового спілкування в певному угрупуванні людей, побудованому на їхній взаємній довірі. Соціальний капітал і людський капітал є тісно взаємопов' я-заними, але мають різну основу для дії.
Соціальний капітал не є фіксованим, або інертним ресурсом, він постійно змінюється і трансформується під впливом практики взаємовідносин. Соціальний капітал полегшує формування та сприяє більш ефективній реалізації людського та інтелектуального капіталів. Відмінністю соціального капіталу є його не відчуженість від міжособистісних і між групових стосунків, але подібно економічному, людському та інтелектуальному капіталу, соціальний капітал є продуктивним. Відмінність соціального капіталу від інших його форм можна також охарактеризувати за мірою чуттєвого дотику капіталу. Капіталом ресурс можна вважати лише тоді, коли можна встановити зв' язок між наявністю цього ресурсу та зростанням інших видів капіталу — економічного, людського, інтелектуального та ін. Соціальний капітал дає можливості найбільш ефективновикористовувати інші види капіталу, а іноді й компенсувати їх відсутність. Подібно до інших форм капіталу, формування соціального капіталу вимагає певних інвестицій у формі витрат часу, грошей, фізичних, розумових та емоційних зусиль і генерує майбутнє повернення у вигляді зменшення трансакційних витрат тощо [2, с. 20—21].
Відсутність єдиного погляду на сутність соціального капіталу зумовлена неоднозначністю у формулюванні категорії «капітал», який трактується дослідниками по-різному: капітал — це запаси, капітал — це гроші, капітал — це ресурси тощо. Більшість науковців схиляються до думки, що «капітал» — це економічна категорія, що реалізується у сері економічної діяльності та економічних відносин і приносить додаткову вартість.
З розвитком продуктивних сил суспільства категорія «капітал» набула нових ознак, що стало підставою пов' язувати капітал не тільки з грошима, запасами тощо, але й з потенційними ресурсами людини, спрямовуючи їх на розвиток виробництва, і тому держава повинна створювати умови для самореалізації людини, яка є рушійною силою суспільства [6, с. 84].
Багато країн, що розвиваються, за останні роки досягли, порівняно з розвинутими країнами, більшого темпу розвитку здоров' я й освіти, проте подолати межу, що відрізняє країни з низьким доходом від багатих країн, значно важче. Таким чином, країни можуть увійти до числа країн з найбільшим рівнем розвитку людського потенціалу двома шляхами — за рахунок швидкого зростання доходу (Китай), чи за виключного прогресу у сфері здоров' я та освіти (Іран, Того, Венесуела).
У Китаї у 1995 р. інвестиції в науку становили 17 млрд дол., а у 2010 р. — 140 млрд дол. В Україні на розвиток науки з державного бюджету виділяється не більше від 0,4 % ВВП замість 1,7 %, передбачених законом. Якщо у країнах ЄС співвідношення доходів 20 % найбагатших і 20 % найбідніших громадян становить в середньому 4,8:1, а у Китаї — 7:1, то в
Україні — 15:1 [6, с. 84].
Дослідження багатьох учених світу виявили незначну взаємозалежність між змінами в області доходу (економічного зростання) та змінами, що стосуються не пов' язаних з доходом вимірників розвитку людини. Хоча кореляція між зростанням доходу і змінами в здоров' ї та освіті вкрай незначна, але при цьому вона існує між національними рівнями доходу і національними рівнями здоров' я й освіти. Дана ситуація, по-перше, пояснюється тим фактом, що кореляція не передбачає причин-но-наслідкових відносин у певній сфері. Навіть якщо причинний взаємозв' язок існує, невідомо, в якій області він виявиться: більш високі доходи можуть покращити якість життя, чи поліпшення у сферах здоров' я й освіти створюють суспільства більш продуктивними.
По-друге, відсутність кореляції змін ставить під сумнів те, що ситуація в певний конкретний момент точно відображає зв' язок між змінними. Слід відмітити, що з тривалістю часу кореляція між доходом і не пов' язаних з доходом вимірниками розвитку людини, зсувається в бік збільшення. Це відношення не лише посилюється, але й вирівнюється.
У виданні Доповіді ПРООН «Реальне багатство народів: шляхи до розвитку людства», опублікованому 4 листопада 2010 року, запропоновано показники, що удосконалюють оцінку рівня розвитку людини в країні, роблять її більш об' єктивною, адже охоплюють важливі аспекти розподілу багатства з урахуванням нерівності, гендерної справедливості і бідності.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), скорегований з врахуванням нерівності, розрахований для 139 країн, відображає втрати у розвитку людини через нерівність у сфері охорони здоров' я, освіти і доходів. Втрати по трьом характеристикам коливаються у межах 1 % в освіті до 68 % по доходам і є найбільшими в країнах з низьким рівнем ІРЛП.
Індекс гендерної нерівності, розрахований для 138 країн, показує гендерні диспаритети у репродуктивному здоров' ї, в області розширення прав і можливостей участі у ринку робочої сили. Втрати досягнутого в цих областях, враховуючи гендер-ну нерівність, складають від 17 до 85 %, причому найбільші втрати відмічені в арабських країнах і в Східній Азії, що пояснюється національними культурами, що пропагують гендерну нерівність.
Індекс багатовимірної бідності вказує на деривації, що відчувають сім' ї в області охорони здоров' я, освіти і рівня життя. За наявними оцінками, одна третя населення в 104 країнах, що розвиваються, чи близько 1,75 млрд людей, живуть в умовах багатовимірної бідності. Більше половини з них живуть у Східній Азії, хоча процент бідних вище в Південній Африці [3; 5].
У даному контексті слід зазначити, що соціальна справедливість — це один з вагомих факторів підвищення ефективностівиробництва, який відображає ступінь рівності або нерівності людини в суспільстві.
Висновки та перспективні напрями досліджень. Соціальний капітал має такі економічні ознаки, як ресурсність, прибутковість і конвертованість. Соціальний капітал не ототожнюється з будь-якою іншою формою капіталу, також розмежовуються рівні аналізу соціального капіталу, але у їх взаємозв' язку. На відміну від інших форм економічного капіталу соціальний капітал не вичерпується у процесі його використання, а навпаки втрачається від невикористання. Формування саме соціального капіталу варто розглядати як один з основних чинників економічних та соціальних перетворень.
Отже, у сфері досліджень соціально-економічних аспектів на рівні суспільства соціальний капітал сприяє людському розвитку та досягненню суспільного добробуту.
Література
1. Агарков О. А. Інтелектуальний капітал державного управління України: структура і перспективи розвитку [Текст] / О.А. Агарков // Грані. — 2004. — № 2. — С. 106—112.
2. Грішнова О., Полив'яна Н. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв'язок з іншими формами капіталу [Текст] / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 3. — С. 19—24.
3. Доповідь ПРООН «Реальне багатство народів: шляхи до розвитку людства» від 4 листопада 2010 року.
4. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань [Текст] / А. Колот // Україна: аспекти праці. — 2007. — № 4. — С. 4—9.
5. Національна доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху до соціального залучення» [Електронний ресурс] Режим доступу: www.undp.org.ua/files/ua_95644NHDR_2011_Ukr.pdf
6. Полозенко Д. Основні напрями соціальної політики на сучасному етапі розвитку економіки України [Текст] / Д. Полозенко // Економіка України. — 2011. — № 7. — С. 83—89.
7. Убейволк О. О. Соціальний капітал як підґрунтя консенсусних відносин у розвитку ділових комунікацій [Текст] / О.О. Убейволк // Грані. — 2010. — № 6. — С. 107—112.
8. Шпикуляк О. Г. Інтелектуальний капітал як інститут економіки знань [Текст] / О. Г. Шпикуляк // Економіка АПК. — 2010. — №11. —
С. 142—147.
Стаття подана до редакції 24.10.2011
Похожие статьи
Л С Головко - Взаємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу