Л С Головко - Взаємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу - страница 1

УДК 330.101

Л. С. Головко, старш. викл. кафедри економіки підприємства, ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія»

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ З ІНШИМИ ФОРМАМИ КАПІТАЛУ

АНОТАЦІЯ. Основною метою даної статті є аналіз сутності со­ціального капіталу та його значення в розвитку соціально орієнто­ваної ринкової економіки. Головним питанням є специфіка та вза­ємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу на мі-кро-, мезо- та макроекономічному рівні. Макроекономічні показ­ники проаналізовано у відповідності з сучасною теоретичною кон­цепцією та світовими тенденціями.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: концепція соціального капіталу, соціальний капі­тал, людський капітал, інтелектуальний капітал, економічний капітал.

АННОТАЦИЯ. Основной целью данной статьи является анализ сущности социального капитала и его роли в социально ориенти­рованной экономике. Центральным вопросом является специфи­ка и взаимосвязь социального капитала с другими формами капи­тала на микро-, мезо- и макроэкономическом уровне. Макро­экономические показатели анализируются в соответствии с сов­ременной теоретической концепцией и мировыми тенденциями.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: концепция социального капитала, социаль­ный капитал, человеческий капитал, интеллектуальный капитал, экономический капитал.

ANNOTATION: The main goal of this article is to analyze the essence and the role of social capital, its importance for the socialization of the economy. The central question is: specifics and interconnection bet­ween social capital and other forms of capital. The macroeconomic indexes are analyzed according to the contemporary theoretical concepts and world tendencies.

KEY WORDS: concept of social capital, social capital, human capital, intellectual capital, economic capital.

Постановка проблеми. Тенденції економічного розвитку но­вого інституціонального середовища вимагають приділяти особ­ливу увагу можливостям застосування досвіду розвинутих країн по формуванню соціального капіталу як необхідної умови конку­рентоспроможності національної економіки в сучасних умовах.

У сучасному суспільстві інтерес до соціального капіталу, його виміру, методам його нагромадження, взаємозв'язку з іншими формами капіталу різко зростає. Дослідження впливу соціального капіталу на зростання інших форм капіталу, визначення ролі пе-

© Л. С. Головко, 2011 586рерозподільних функцій соціального капіталу в системі ринково­го середовища, реалізація ефективної політики економічного зро­стання і створення постіндустріального суспільства вимагає ви­сокого ступеню знань людей і розвитку спільнот. Соціальний ка­пітал як потенційний ресурс економічного розвитку країн, впли­ває на якість і рівень життя населення та соціально-трудові від­носини. Соціальний капітал створює сприятливий клімат для підприємницької діяльності, зменшує інвестиційний ризик, ство­рює умови для сталого розвитку і передумови для запобігання економічним кризам. У сучасному українському суспільстві, в умовах соціальних трансформацій, формування соціального капі­талу дозволяє вирішувати важливі соціальні завдання щодо еко­номічного зростання, підвищення рівня життя населення, справед­ливого розподілу національного доходу. Все це й обумовлює ак­туальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Існують різні те­оретичні трактування і підходи, що пояснюють природу соціаль­ного капіталу. Теоретичні основи дослідження соціального капі­талу висвітлено у роботах П. Бурд'є, Дж. Коулмена, Р. Патнема, М. Вулкока, А. Портеса, Ф. Фукуями та інших дослідників.

Різні аспекти дослідження соціального капіталу висвітлено також у роботах таких вітчизняних дослідників: А. Бова, М. Го-рожанкіна, М. Гуревічов, Ю. Зайцев, Е. Рєзникова, Л. Стрельні-кова, А. Чемерис, М. Шихирєв та ін. [2, с. 19].

У західній економічній думці на сьогодні більшість дослідників розрізняють два підходи до розуміння соціального капіталу, або два рівні аналізу: мікро- та макрорівень. Перший підхід виходить із ви­значення соціального капіталу як якісної характеристика індивідуаль­ного соціального суб'єкта (Г. С. Беккер, П. Бурд'є, В. Бейкер, П. Ді. Маджіо, Р. Барт, Б. Веллман, Н. Лін та ін.). Другий підхід трак­тує соціальний капітал як характеристику групи, або переважно всього суспільства (Р. Патнем, М. Пелдем, М. Шифф, Ф. Фукуяма, Дж. Л. Ганіфан, Дж. Якобс, А. де Токвіль та ін.) [7, с. 108].

Метою статті є розкриття сутності соціального капіталу, ви­явлення його значення в розвитку соціально орієнтованої ринко­вої економіки та обґрунтування взаємозв'язку соціального капі­талу з іншими формами капіталу.

Виклад основного матеріалу. Серед пріоритетних чинників соціально-економічного розвитку у постіндустріальних країнах світу, політика яких спрямована на розвиток людського та інно­ваційного потенціалу, саме людський та соціальний капітали за­безпечують високі темпи економічного зростання.

Соціалізація категорії «капітал» і надання їй інтелектуального змісту відбулася з появою теорій, які визнавали соціально-тру­дові здібності людини, інтелект, знання, інформацію, активами [8, с. 143].

Поняття соціального капіталу у загальному визначенні є сукуп­ністю соціальних ресурсів, які реалізуються людиною для досяг­нення своєї мети. Соціальний капітал поєднує рівень розвитку суспільства, норми поведінки, рівень розвитку інформаційних каналів та ін.

У 2001 році М. Вулкок виділив сфери, стосовно яких доцільно застосовувати концепції соціального капіталу: сім' я та молодь, освітні заклади, громадське життя, робота й організації, демокра­тія, проблеми, що стосуються колективної взаємодії, економіч­ний розвиток. Нині до цих сфер можуть бути додані здоров' я, імміграція та еміграція, соціальний захист і соціальна політика, людський капітал та людський розвиток [2, с. 24].

У широкому змісті категорію «людський капітал» варто розглядати як соціально-економічну форму нинішньої якості людського потенціалу всього суспільства. Він стає капіталом, включаючись у суспільний процес. У вузькому значенні це та частина людського капіталу, що продуктивно використовуєть­ся для отримання прибутку. Вона несе в собі ознаки перемін­ного капіталу. Ця частина капіталу все більше трансформуєть­ся, здобуваючи риси загальнолюдського капіталу. Таким чином, людський капітал переносить якості одного явища на друге за загальною для них ознакою. Це найважливіша складо­ва частина сучасного виробничого капіталу, яка представлена властивим людині багатим запасом знань, розвинених здібнос­тей, які визначаються його високим інтелектуальним і творчим потенціалом.

Інтелектуальний капітал як соціально-економічна категорія може бути розкрита в повній мірі лише при умові застосування наукової методології аналізу людського капіталу.

Інтелектуальний капітал повинен, з однієї сторони, поліп­шувати якість життя, а з іншої, позитивно впливати на соціаль­но-економічні процеси в суспільстві та відтворювати соціаль­ний капітал.

Ефективність використання людського капіталу в значній мі­рі залежить від наявності в суспільстві соціального капіталу, концепція розвитку якого розкриває роль соціального капіталу в економічному, політичному і соціальному житті суспільства в умовах процесів формування нового інституціонального сере­довища в Україні. Концепція соціального капіталу інкорпорує в себе цілий ряд нових напрямків в економіко-соціологічному аналізі [1, с. 107—108].

Програмою економічних реформ на 2010—2014 роки серед широкого набору стратегічних перетворень передбачається (поряд з традиційними факторами виробництва) розвиток люд­ського і соціального капіталу, які сформувалися протягом дру­гої половини ХХ ст. під впливом інформаційно-технологічної революції. На думку українських економістів, соціальний капі­тал — це складова у структурі громадянського суспільства, з якої і на базі якої формується приватний соціальний капітал. Академік НАНУ А. Чухно, наприклад, стверджує: «якщо люд­ський капітал становить накопичення знань і вмінь людиною, то соціальний — утворюється на основі соціальних зв' язків у суспільстві, які не тільки забезпечують сприятливі умови для життєдіяльності людини, але й стимулюють соціальну актив­ність» [6, с. 83].

Поняття «соціальний капітал» є багатоаспектним, форму­ється на основі новітніх знань, довіри, кваліфікаційного рівня кожного індивіда у структурній одиниці, сприяє розвиткові людського капіталу. Отже, людський капітал створюється в ре­зультаті накопичення знань, фізичний — у процесі матеріаль­ного виробництва, а соціальний капітал втілюється у відноси­ни між людьми. Нагромадження соціального капіталу відбу­вається в результаті багаторазового спілкування в певному угрупуванні людей, побудованому на їхній взаємній довірі. Соціальний капітал і людський капітал є тісно взаємопов' я-заними, але мають різну основу для дії.

Соціальний капітал не є фіксованим, або інертним ресур­сом, він постійно змінюється і трансформується під впливом практики взаємовідносин. Соціальний капітал полегшує фор­мування та сприяє більш ефективній реалізації людського та інтелектуального капіталів. Відмінністю соціального капіталу є його не відчуженість від міжособистісних і між групових стосунків, але подібно економічному, людському та інтелекту­альному капіталу, соціальний капітал є продуктивним. Відмін­ність соціального капіталу від інших його форм можна також охарактеризувати за мірою чуттєвого дотику капіталу. Капіта­лом ресурс можна вважати лише тоді, коли можна встановити зв' язок між наявністю цього ресурсу та зростанням інших ви­дів капіталу — економічного, людського, інтелектуального та ін. Соціальний капітал дає можливості найбільш ефективновикористовувати інші види капіталу, а іноді й компенсувати їх відсутність. Подібно до інших форм капіталу, формування со­ціального капіталу вимагає певних інвестицій у формі витрат часу, грошей, фізичних, розумових та емоційних зусиль і гене­рує майбутнє повернення у вигляді зменшення трансакційних витрат тощо [2, с. 20—21].

Відсутність єдиного погляду на сутність соціального капі­талу зумовлена неоднозначністю у формулюванні категорії «капітал», який трактується дослідниками по-різному: капі­тал — це запаси, капітал — це гроші, капітал — це ресурси тощо. Більшість науковців схиляються до думки, що «капі­тал» — це економічна категорія, що реалізується у сері еко­номічної діяльності та економічних відносин і приносить до­даткову вартість.

З розвитком продуктивних сил суспільства категорія «капі­тал» набула нових ознак, що стало підставою пов' язувати капітал не тільки з грошима, запасами тощо, але й з потенційними ресур­сами людини, спрямовуючи їх на розвиток виробництва, і тому держава повинна створювати умови для самореалізації людини, яка є рушійною силою суспільства [6, с. 84].

Багато країн, що розвиваються, за останні роки досягли, порівняно з розвинутими країнами, більшого темпу розвитку здоров' я й освіти, проте подолати межу, що відрізняє країни з низьким доходом від багатих країн, значно важче. Таким чином, країни можуть увійти до числа країн з найбільшим рів­нем розвитку людського потенціалу двома шляхами — за ра­хунок швидкого зростання доходу (Китай), чи за виключного прогресу у сфері здоров' я та освіти (Іран, Того, Вене­суела).

У Китаї у 1995 р. інвестиції в науку становили 17 млрд дол., а у 2010 р. — 140 млрд дол. В Україні на розвиток науки з державного бюджету виділяється не більше від 0,4 % ВВП за­мість 1,7 %, передбачених законом. Якщо у країнах ЄС спів­відношення доходів 20 % найбагатших і 20 % найбідніших громадян становить в середньому 4,8:1, а у Китаї — 7:1, то в

Україні — 15:1 [6, с. 84].

Дослідження багатьох учених світу виявили незначну взає­мозалежність між змінами в області доходу (економічного зро­стання) та змінами, що стосуються не пов' язаних з доходом вимірників розвитку людини. Хоча кореляція між зростанням доходу і змінами в здоров' ї та освіті вкрай незначна, але при цьому вона існує між національними рівнями доходу і націо­нальними рівнями здоров' я й освіти. Дана ситуація, по-перше, пояснюється тим фактом, що кореляція не передбачає причин-но-наслідкових відносин у певній сфері. Навіть якщо причин­ний взаємозв' язок існує, невідомо, в якій області він виявить­ся: більш високі доходи можуть покращити якість життя, чи поліпшення у сферах здоров' я й освіти створюють суспільства більш продуктивними.

По-друге, відсутність кореляції змін ставить під сумнів те, що ситуація в певний конкретний момент точно відображає зв' язок між змінними. Слід відмітити, що з тривалістю часу кореляція між доходом і не пов' язаних з доходом вимірниками розвитку людини, зсувається в бік збільшення. Це відношення не лише по­силюється, але й вирівнюється.

У виданні Доповіді ПРООН «Реальне багатство народів: шля­хи до розвитку людства», опублікованому 4 листопада 2010 року, запропоновано показники, що удосконалюють оцінку рівня роз­витку людини в країні, роблять її більш об' єктивною, адже охоп­люють важливі аспекти розподілу багатства з урахуванням нерів­ності, гендерної справедливості і бідності.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), скорегований з врахуванням нерівності, розрахований для 139 країн, відображає втрати у розвитку людини через нерівність у сфері охорони здо­ров' я, освіти і доходів. Втрати по трьом характеристикам коли­ваються у межах 1 % в освіті до 68 % по доходам і є найбільши­ми в країнах з низьким рівнем ІРЛП.

Індекс гендерної нерівності, розрахований для 138 країн, показує гендерні диспаритети у репродуктивному здоров' ї, в області розширення прав і можливостей участі у ринку робочої сили. Втрати досягнутого в цих областях, враховуючи гендер-ну нерівність, складають від 17 до 85 %, причому найбільші втрати відмічені в арабських країнах і в Східній Азії, що пояс­нюється національними культурами, що пропагують гендерну нерівність.

Індекс багатовимірної бідності вказує на деривації, що відчувають сім' ї в області охорони здоров' я, освіти і рівня життя. За наявними оцінками, одна третя населення в 104 краї­нах, що розвиваються, чи близько 1,75 млрд людей, живуть в умовах багатовимірної бідності. Більше половини з них жи­вуть у Східній Азії, хоча процент бідних вище в Південній Африці [3; 5].

У даному контексті слід зазначити, що соціальна справедли­вість — це один з вагомих факторів підвищення ефективностівиробництва, який відображає ступінь рівності або нерівності людини в суспільстві.

Висновки та перспективні напрями досліджень. Соціаль­ний капітал має такі економічні ознаки, як ресурсність, при­бутковість і конвертованість. Соціальний капітал не ототож­нюється з будь-якою іншою формою капіталу, також розме­жовуються рівні аналізу соціального капіталу, але у їх взаємозв' язку. На відміну від інших форм економічного ка­піталу соціальний капітал не вичерпується у процесі його використання, а навпаки втрачається від невикористання. Формування саме соціального капіталу варто розглядати як один з основних чинників економічних та соціальних перет­ворень.

Отже, у сфері досліджень соціально-економічних аспектів на рівні суспільства соціальний капітал сприяє людському розвитку та досягненню суспільного добробуту.

Література

1. Агарков О. А. Інтелектуальний капітал державного управління України: структура і перспективи розвитку [Текст] / О.А. Агарков // Грані. — 2004. — № 2. — С. 106—112.

2. Грішнова О., Полив'яна Н. Соціальний капітал: сутність, значен­ня, взаємозв'язок з іншими формами капіталу [Текст] / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 3. — С. 19—24.

3. Доповідь ПРООН «Реальне багатство народів: шляхи до розвитку людства» від 4 листопада 2010 року.

4. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань [Текст] / А. Колот // Україна: ас­пекти праці. — 2007. — № 4. — С. 4—9.

5. Національна доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху до соціального залучення» [Електронний ресурс] Режим досту­пу: www.undp.org.ua/files/ua_95644NHDR_2011_Ukr.pdf

6. Полозенко Д. Основні напрями соціальної політики на сучасному етапі розвитку економіки України [Текст] / Д. Полозенко // Економіка України. — 2011. — № 7. — С. 83—89.

7. Убейволк О. О. Соціальний капітал як підґрунтя консенсусних відносин у розвитку ділових комунікацій [Текст] / О.О. Убейволк // Грані. — 2010. — № 6. — С. 107—112.

8. Шпикуляк О. Г. Інтелектуальний капітал як інститут економіки знань [Текст] / О. Г. Шпикуляк // Економіка АПК. — 2010. — №11. —

С. 142—147.

Стаття подана до редакції 24.10.2011

Похожие статьи

Л С Головко - Взаємозв'язок соціального капіталу з іншими формами капіталу