О О Брагарник - Взаємозв'язок системних властивостей відтворювального процеса і стратегії підприємства - страница 1

Страницы:
1 

Стратегія економічного розвитку України. Спецвипуск № 28 (2011)

Література

1. CookM. L. The Future of U.S. Agricultural Cooperatives: A Neo-Institutional Approach // American Journal of Agricultural Economics. — 1995. — Vol. 77. — P. 1153—1159.

2. Emelianoff I. V. Economic Theory of Cooperation. Economic Structure of Cooperative Organizations. USA: Washington, D.C. 1948, reprinted 1995. — 271 p.

3. Enke S. Consumer Cooperatives and Economic Efficiency // American Economic Review. — 1945. — Vol. 35. — № 1. — P. 148—155.

4. Helmberger P. G., Hoos S. Cooperative Enterprise and Organization Theory // Journal of Cooperatives. — 1995. —Vol. 72a. — Р. 72—86.

5. Hendrikse G., Feng L. On the Nature of a Cooperative: A System of Attributes Perspec­tive // International Congress, August 26—29, 2008, Ghent, Belgium. — 12 p.

6. Iliopoulos C. Vertical Integration, Contracts, and the Theory of the Cooperative Organi­zation // Paper presented at the Conference Vertical Markets and Cooperative Hierarchies: The Role of Cooperatives in the International Agri-Food Industry Bad Herrenalb, Germany, 12— 16 June, 2003. — 23 р.

7. Nourse E. The Place of the Cooperative in Our National Economy // Journal of Coopera­tives. — 1992. — Vol. 7. — P. 105—111.

8. Phillips R. Economic Nature of the Cooperative Association // Journal of Agricultural

Cooperation.   1994.   Vol. 5.   Р. 67 79.

9. Royer J. Economic Nature of the Cooperative Association: A retrospective appraisal //

Journal of Cooperatives.   1994.   Vol. 9.   P. 86 94.

10. Sapiro A. True farmer cooperation // Journal of Cooperatives.      1993.      Vol. 8.

P. 81 92.

11. Sexton R. J. The Formation of Cooperatives: A Game Theoretic Approach with Implica­tions for Cooperative Finance, Decision Making, and Stability // American Journal of Agricul­tural Economics. — 1986. — Vol. 68, № 2 (May). Р. 214—225.

12. Staatz J. M. Farmer Cooperative Theory: Recent Developments. USA: United States Department of Agriculture, 1989.    30 p.

13. Staatz J. M. The Cooperative as a Coalition: A Game-Theoretic Approach // American Journal of Agricultural Economics. — 1983. — Vol. 65. — № 5. — P. 1084—1089.

14. The social economy: Building inclusive economies / Edited by А. Noya, E. Clarence.

Paris: OESD, 2007.   249 p.

15. Torgerson R. E., Reynolds B. J., Gray T. W. Evolution of Cooperative Thought, Theory and Purpose // Journal of Cooperatives. — 1998. — Vol. 13. — P. 1—20.

16. Белоусенко М.В. Общая теория экономической организации: организационная эво­люция индустриальной экономики. Донецк: ДонНТУ, 2006. — 432 с.

Стаття надійшла до редакції 16.05.2011 р.

УДК 330.31:334.723 (477)

О. О. Брагарник, викладач кафедри загальної економічної теорії, Одеський державний економічний університет

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СИСТЕМНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСА І СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація. У статті на основі системного підходу розглянуто властивості відтворювальної системи. Проаналізовано взаємозв'язок основних системних властивостей відтворювального процесу та стратегії підприємства. Показано, що найбільшого значення в сучасних умовах набувають такі властивості від­творювальної системи, як адаптивність і динамічна рівновага.

© О. О. Брагарник, 2011

І Ключові слова: відтворювальна система, відтворювальний процес, адап-I тивність, динамічна рівновага.

Становлення ринкових відносин, поява господарських структур різних форм власності та джерел фінансування, кардинальні зміни амортизаційної, інвестиційної та податкової політики держави — все це робить необхідним розробку нових під­ходів до організації відтворювального процесу для забезпечення адекватного фор­мування стратегії підприємства. Процес відтворення є однією з найважливіших під­систем суспільства, динаміка якої нерозривно пов'язана з еволюцією усієї системи національної економіки. Необхідність дослідження цілісності відтворювального процесу і забезпечення його механізмів актуалізує застосування методології систем­ного підходу. У рамках даного підходу відтворювальну систему можна ідентифіку­вати як складну багатофакторну систему, що охоплює процеси виробництва, розпо­ділу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ [1, c. 64].

Вітчизняним господарюючим суб'єктам доводиться функціонувати у ринково­му середовищі, яке характеризується нестабільністю та зазнає на собі вплив світо­вих суспільно-економічних процесів. Забезпечення сталого розвитку підприємст­ва неможливо без здійснення ефективного відтворювального процесу, задля налагодження якого необхідно при формуванні стратегії підприємства враховува­ти системні властивості відтворювальної системи.

Метою статті є виявлення головних властивостей відтворювальної системи, дослідження яких дасть змогу визначити якісні особливості сучасних відтворю-вальних систем та визначити чинники, що впливають на результативність відтво-рювального процесу. Виділення основних системних властивостей відтворюваль-ного процесу дозволить визначити принципи, на основі яких підприємства можуть здійснювати самостійну діяльність і формувати ефективну стратегію розвитку.

Процес відтворення є предметом вивчення практично всіх течій економічної думки. Різні аспекти відтворювальних процесів розглядали такі сучасні вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти, як: Л. Абалкін, В. Автономов, А. Анчишкин, С. Аукціонек, Р. Барр, У. Баумоль, О. Белокрилова, А. Бєлоусов, І. Бугай, І. Бланк, О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Кленін, Н. Кузнєцова, Д. Львів, О. Ма-медов, А. Нестеренко, А. Ноткін, Л. Ночевкіна, Р. Нурієв, В. Овчинников, О. Олій­ник, І. Олійникова, Д. Полтерович, А. Пезенті, С. Первушин, Б. Плишевський, О. Сидорович, В. Усоскин, А. Фукс, А. Худокормов, Л. Якобсон, Є. Яковенко, Ю. Яковець, Є. Ясин та ін. Теоретичним узагальненням і обґрунтуванням методо­логічних принципів системного дослідження економічних і відтворювальних про­цесів займалися автори, в числі яких В. Василькова, В. Волкова, О. Денисов, П. Ігнатовський, І. Ковальов, В. Марцинкевич, В. Могилевський, І. Олійникова, Ю. Осипов, В. Спіцнадель, І. Суслов та ін.

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених дослідженню відтворю-вальної системи з точки зору системного підходу, в економічній літературі немає єдиної класифікації властивостей відтворювальної системи. На думку І. Олейни-кової, для відтворювальної системи характерний ряд загальних, притаманних більшості систем властивостей, що виявляються в процесі їх функціонування, се­ред основних слід відзначити цілісність, наявність специфічних елементів та структури, стійкість, складність, ієрархічність, цілеспрямованість функціонуван­ня, інформаційність, інноваційність розвитку, циклічність і еволюційність, нерів-новаженість, інерційність [2, с. 92].

Є. В. Постоєва, розглядаючи відтворювальні основи сучасної економічної сис­теми капіталу підприємства, до основних властивостей відтворювальної системи, які зумовлені її сутністю та реалізують її, відносить такі характеристики: ціліс­ність, збалансованість, безперервність і завершеність руху системи, саморозвиток, ієрархічність [3, с. 63].

Викликає інтерес класифікація А. Білоусова, в якій найважливішими атрибутив­ними властивостями відтворення є цілеорієнтованість, безперервність розвитку, адаптивність, ефективність і динамічна рівновага [4, с. 10].

А. Зарнадзе властивості системи відтворення поділяє на дві групи, які характе­ризують, з одного боку, її власний потенціал, з іншого — відбивають відносини з зовнішнім середовищем До першої групи належать самоорганізація, самоплану-вання, саморегулювання, до другої — адаптивність, гнучкість, сумісність, авто­номність, ієрархічність, безпека, надійність [5, с. 56].

І. Калашников виділяє ряд структурних та функціональних властивостей від­творювальної системи, в числі яких: відкритість, динамічність, складність, ціліс­ність, ієрархічність, стійкість, рівноважність та інформативність [6, с. 31].

Безсумнівно, всі властивості відтворювальної системи тісно взаємопов'язані. Їх взаємозумовленість дає загальне уявлення про зміст і внутрішні характеристики системи. Аналіз існуючих класифікацій показує, що вони є несуперечливими, а переліки властивостей синонімічними і, незважаючи на деякі відмінності в назвах, дублюють одне одного. Таким чином, можна зробити висновок, що від-творювальна система характеризується низкою загальносистемних властивостей, що мають суто економічну природу.

При формування стратегії підприємства важливо враховувати не тільки увесь спектр властивостей відтворювальної системи, але, як вже говорилося, доцільно виділити найбільш значущі, які на даному етапі розвитку економічних процесів мають найбільший вплив на функціонування господарюючого суб'єкта.

Ряд авторів, у числі яких І. Калашников і А. Зарнадзе, до головних властивос­тей відтворювальної системи відносять цілісність. Так, І. Калашников, пов' язуючи поняття цілісності з цілеспрямованістю функціонування, вважає, що «втрата ціліс­ності означає втрату здатності до функціонування як системи» [6, с. 32]. А. Зар­надзе вважає, що «економічна цілісність — це визначальна ознака системи» [5, с. 57]. На нашу думку, цілісність відтворювальної системи реалізується в єдності її структурних елементів. Слід погодитися з І. Олейниковою, що цілісність від-творювальної системи об' єктивно зумовлена, перш за все, цілісністю суспільного життя, оскільки жоден суб' єкт (елемент) даної системи окремо не здатний забез­печити повний цикл відтворення. Разом з тим, особливості організації відтворен­ня, цілі, механізм господарських зв' язків, динаміка системи активно формуються під впливом особливостей функціонування і цілей кожного з елементів (підсис­тем) [2, с. 79]. Проте, одна лише констатація цілісного характеру об'єкта не озна­чає можливість дослідження специфіки його функціонування. [7]. Є. Постоєва го­ловними властивостями відтворювальної системи вважає безперервність і само­розвиток [3, с. 63]. Слід погодитися, що ці властивості визначають напрямок руху відтворювальної системи, а також носять закономірний характер відповідно до за­гальних закономірностей руху і розвитку економічних систем.

Не применшуючи значимості всіх перерахованих вище властивостей, слід за­значити, що найбільше значення в сучасних умовах набувають такі властивості відтворювальної системи, як адаптивність і динамічна рівновага, оскільки процес формування в Україні ринкових відносин супроводжується серйозними пробле­мами саме адаптації господарюючих суб' єктів до постійно мінливих умов функціо­нування. У таких умовах економічна, технологічна, управлінська та інші структу­ри макро- та мікрорівнів, що безпосередньо впливають на результати відтворю-вального процесу, виявляються не в змозі адекватно реагувати на зміни.

На думку, професора Стокгольмської школи економіки Карла Ф. Фея та про­фесора Міжнародного інституту з розвитку менеджменту (Лозанна, Швейцарія) Деніела Д. Денісона, адаптивність є критичним параметром бізнесу в перехідній економіці. Концепція «стрункості» добре працює в умовах відносної стабільності, передбачуваності і низькою невизначеності. Навпаки, в умовах, коли попит і по­треби покупців сильно варіюються, виникає необхідність у високому рівні адап-тивності. Адаптивність це можливості бізнесу в цілому, які охоплюють органі­заційну структуру, інформаційні системи та логістичні процеси. Ключовою ха­рактеристикою адаптивності є гнучкість. Адаптивність це стан, при якому ор­ганізація гнучко реагує на вимоги покупців, приймає ризики, вчиться на своїх по­милках і здатна до змін [8, с. 90].

У процесі адаптації економічних суб' єктів виникають внутрішні суперечності відтворювальної системи, які вирішуються через розвиток. Дані протиріччя вира­жаються в необхідності збереження стійкості, з одного боку, і потребою в цілесп­рямованої зміні, руху до мети з іншого. Тому відтворювальна система повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити власне існування, динамічну стабільність і розвиток, еволюцію і рух до певної мети.

Таким чином, динамічна рівновага є комплексним поняттям, яке включає в се­бе цілеорієнтованість, стійкість, збалансованість, безперервність, ефективність, саморозвиток, а також, відповідно до сучасного етапу розвитку НТП і технологіч­ної структури суспільства, такі функціональні властивості як інноваційність та ін­формативність. При цьому стійкість не означає сталості, а, в рамках динамічної рівноваги, являє собою підтримку параметрів у певному діапазоні.

Властивості адаптивності і динамічності безпосередньо стосуються всіх систе­моутворюючих характеристик відтворювальної системи, а саме:

1. Складність. Відтворювальна система, так чи інакше, залучає всі господарю­ючі суб' єкти, тому вона не має чітких меж і є динамічною.

2. Ієрархічність. Система не є однорідною. У її рамках можна виділити ряд під­систем. Однак характер взаємозв' язків між елементами і рівнями відтворювальної системи різноманітний і переплетений, а тому, не може бути строго визначений.

3. Стійкість виступає внутрішньою метою відтворювального процесу, відоб­ражає його динамічну рівновагу і досягається через забезпечення органічної ціліс­ності базових економічних інтересів учасників відтворення, узгодження яких здійснюється в результаті регулювання пропорцій виробництва, розподілу та спо­живання створеного продукту.

4. Цілеспрямованість функціонування і розвитку. Джерелом саморозвитку від-творювальної системи виступає сукупність умов її ефективного функціонування і відносин усередині системи, що забезпечує можливість здійснювати стійке, без­перервне нагромадження капіталу відповідно до об' єктивно обумовленого циклу відтворення даної структури і тенденціями розвитку з урахуванням вимог НТП. Розвиток відтворювальних процесів, що поєднує стійкість і мінливість, характери­зується еволюційністю (взаємодією між різними циклами розвитку системи, що забезпечує її динамічну рівновагу), циклічністю та прогресивністю змін.

Властивості адаптивності і динамічності повинні обов'язково враховуватися при формуванні стратегії підприємства, тому що вони безпосередньо впливаютьна всі системоутворюючи характеристики відтворювальної системи. Вивчення го­ловних властивостей відтворювального процесу дозволяє визначити якісні особ­ливості сучасних відтворювальних систем та чинники, що впливають на результа­тивність відтворювального процесу. Саме розробка стратегії, яка буде врахувати системні властивості відтворювального процесу, може стати дієвим інструментом, завдяки якому підприємства зможуть стабілізувати свою діяльність та одержати необхідний імпульс для подальшого розвитку.

Ігнорування принципів системного розвитку та системних властивостей загро­жує негативними, а часом непоправними наслідками. Застосування системного підходу може надати істотну допомогу в управлінні виробництвом, оскільки на науковій основі розставляє орієнтири для визначення меж економічних систем, усередині яких господарські відносини приймають відповідну визначеність.

Викладене вище розкриває лише малу частину можливостей, які має потенціал дослідження системних властивостей відтворювальної системи.

Література

1. Воробьёва О. И. Инвестиционно-инновационная деятельность на национальном и региональном уровнях: Монография. Симферополь: Таврия, 2007. — 235 с.

2. Олейникова И. Н. Воспроизводственный процесс в системе региональной экономи­ки: инновационная составляющая и механизм управления: (Структурный аспект): Моно­графия. Ростов н/Д: Терра, 2004. — 462 с.

3. Постоева Е. И. Современные методологические и теоретические проблемы мораль­ного износа капитала: Дис. канд. экон. наук. М., 2003. — 213 с.

4. Белоусов А. Р. Эволюция системы воспроизводства российской экономики: от кри­зиса к развитию. М.: МАКС Пресс, 2006. — 396 с.

5. Зарнадзе А. Исследование системных свойств в экономике как предпосылка пре­одоления кризиса. // Экономическая политика: стратегия и тактика. — 2000. — № 1. —

С. 54—60.

6. Калашников И. Инвестиционная система: воспроизводственный аспект // Эконо­мист. — 2002. — № 9. — С. 29—35.

7. Спицнадель В. М. Основы системного анализа. СПб.: Изд. Дом «Бизнес-преса»,

2000. — 275 с.

8. Карл Ф. Фей, Даниэл Д. Дэнисон. Организационная культура и эффективность: при­мер изучения иностранных компаний в России // Персонал Микс. — 2001. — № 2. —

С. 87—91.

Стаття надійшла до редакції 13.05.2011 р.

УДК 332:330

Г. В. Василъченко, канд. екон. наук, доц., Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА СТРАТЕГІЙ МІСЦЕВОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

І Анотація. У статті аналізуються практична результативність розробки діє-I вих стратегій місцевого розвитку та їх вплив на стратегії розвиту підпри-

© Г. В. Васильченко, 2011

Страницы:
1 


Похожие статьи

О О Брагарник - Взаємозв'язок системних властивостей відтворювального процеса і стратегії підприємства