Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

30% і більш.

Тест активації базофілів - basotest Оцінка кількості активованих базофілів по рівню експресії CD63 IgE. Оцінка результатів тесту про­водиться за допомогою методу проточної цитометрії. Інтерпретація результатів: у негативному контролі рівень активованих базофілів не перевищує 5%.

Реакція бласт-трансформації лімфоцитів (РБТЛ), грунтується на тому, що за наявності підвищеної чутливості Т-лімфоцитів до алер­генів вони трансформуються в молоді клітини - бласти. Якщо індекс

РБТЛ з алергеном підвищується більш, ніж на 3 % то маємо сенсибілі­зацію до даного алергену.

Алергію сповільненого типу на ліки визначають за наявності сен­сибілізації Т-лімфоцитів.

Сенсибілізацію Т-клітин виявляють:

1. за виділенням ними цитокінів в реакціях пригнічення (інгибіції) міграції лейкоцитів, пригнічення прилипання лейкоцитів;

2. за зміною Т-активного розеткоутворення;

3. за посиленням проліферації Т-клітин під впливом алергенів -реакція бласттрансформації.

Весь цей набір лабораторних тестів дозволяє підтвердити діагноз алергічного захворювання як у стадії загострення так і у стадії ремісії.

ІМУННИЙ СТАТУС

Імунний статус — це сукупність кількісних і якісних характеристик, що відображають стан імунної системи людини в конкретний момент часу.

При оцінці імунної системи необхідно знати про існування індиві­дуальної варіабельності показників імунітету, враховувати, що зміна одного показника викликає компенсаторні реакції інших показників. Дефект частини компонентів або ланок імунної системи, як природже­ний, генетично зумовлений, так і придбаний, може бути досить повно компенсований іншими компонентами імунної системи. Якщо адапта­ція такої дефектної системи відбувається в сприятливих фізіологічних умовах, то гомеостаз може достатньо повно стабілізуватися, створивши необхідний баланс наявних компонентів. Подібна збалансована система може працювати достатньо ефективно навіть в екстремальних умовах, хоча ризик її зриву все ж таки може бути декілька вище, ніж у системи, всі компоненти якої повноцінні.

Функціональна активність імунокомпетентних клітин знаходиться під постійним впливом нейроендокринних чинників (нейро-ендокринно-імунна вісь). Існують вікові відмінності показників імунного статусу.

Виявлені сезонні коливання функціональної активності імунної системи. Так встановлено, що максимальне значення показників Т- і В-ланок імунітету спостерігається в зимовий час. Зниження кількос­ті і функціональної активності Т-лімфоцитів відбувається навесні, а В-лімфоцитів - влітку. Виявлені також добові ритми зміни показників імунного статусу: максимальна кількість лімфоцитів спостерігається в 24 год, найменша - при пробудженні.

Дефекти імунної системи виявляються в період її активної роботи. Узагальнено можна виділити три основні типи активного функціону­вання імунної системи.

Перший тип - це нормальне в своїй основі функціонування, яке зустрічається при більшості захворювань (гострих, хронічних, рецидивуючих). В межах цього нормального функціонування може розвиватися недостатність роботи імунної системи, проте вона є такою, що проходить, тимчасовою і при усуненні відповідних причин система повертається в стан нормальної роботи.

Другий тип - патологічне функціонування, пов'язане з полом­ками якої-небудь специфічної ланки імунної системи в реакції на певний антиген. Ненормальність функціонування імунної системи в цьому випадку пов'язана з тим, що специфічна ланка неправильно направляє хід імунної відповіді. Це може виявлятися як в безконтр­ольному посиленні імунної реакції (алергія) або зриві толерантності до свого антигена (автоіммунні захворювання), так і в ослабленні відповіді на чуже (онкологічні захворювання).

Третій тип - патологічне функціонування, пов'язане з дефектом якої-небудь ланки або компоненту імунної системи, коли механіз­ми компенсації через які-небудь причини (наприклад, дуже великого дефекту, несприятливих умов життя та ін.), не спрацювали, система залишилася незбалансованою і не може адекватно реагувати на чу­жорідне. Дефект компонентів може бути природженим (природжені імунодефекти) або придбаним (хвороби кровотворення, пов'язані із зло­якісним переродженням імунокомпетентних клітин; СНІД, пов'язаний з виборчим знищенням вірусом Т-хелперів).

Імунологічне обстеження переслідує вирішення наступних завдань: 1) підтвердити наявність порушень в імунній системі (імунодефіцит, автоімунний процес, алергія і т. д.); 2) визначити ступінь тяжкості порушень в імунній системі; 3) виявити порушену ланку; 4) оцінити можливості підбору імунокоректору; 5) оцінити прогноз ефективності імунотерапії.

Для постановки діагнозу імунопатології або висновку про роль імун­них порушень в патогенезі різних захворювань рекомендується прове­дення наступних етапів досліджень:

I. Аналіз анамнезу:

II. Клінічне обстеження:

III. Імуно-лабораторне обстеження.

1) Загальний аналіз крові, ШОЕ, С-реактивний білок.

2) Оцінка клітинного (Т-ланки) імунітету:

а) кількість популяцій і субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD2, CD3, CD4, CD8); співвідношення CD4+/CD8+ клітин;б) шкірні тести з правцевим і дифтерійним анатоксинами, ту­беркуліном та ін.;

в) проліферативна активність в реакціях бласттрансформації з фітогемаглютиніном.

3) Оцінка гуморального (В-ланки) імунітету:

а) кількість В-лімфоцитів (CD19, CD20, CD23);

б) рівень сироваткових Ig M, Ig G, Ig A, Ig E, секреторного Ig A.

4) Оцінка системи фагоцитозу:

а) кількість нейтрофілів, що фагоцитують, і моноцитів;

б) активність фагоцитозу;

в) кисень-залежний метаболізм по НСТ-тесту.

5) Оцінка системи комплементу:

а) визначення кількості СЗ;

б) визначення кількості С4;

в) визначення загального комплементу.

При необхідності глибшого вивчення імунного статусу визнача­ють:

1. Кількість і функцію NK-клітин (CD16/CD56);

2. HLA-фенотип;

3. Продукцію прозапальних цитокінів (IL-2, інтерферона-у, ФНП-а, IL-8, IL-12);

4. Продукцію протизапальних цитокінів (IL-4, IL-5, IL-10, IL-13);

5. Наявність специфічних автоантитіл;

6. Наявність специфічної клітинної сенсибілізації;

7. Наявність Т- і В-клітин з ознаками активації (DR, CD25, CD71).

Враховуючи різну спрямованість імунологічних тестів, різну діа­гностичну прогностичну значущість, ступінь складності, набір уніфі­кованих імунологічних методик розділений на 2 рівні.

Тести І рівня:

• загальне число лейкоцитів;

• абсолютний і відносний вміст лімфоцитів;

• число Т- і В-лімфоцитів;

• фагоцитарна активність лейкоцитів;

• вміст імуноглобулінів класів А, М, G;

• титр комплементу.

• число NK-клітин;

Після аналізу певних показників і зіставлення їх з клініко-анамнестичними даними лікар обґрунтовує необхідність продовжити імунологічне обстеження пацієнта або визнати його імунологічно здо­ровим.

Тести II рівня:

• субпопуляції Т-лімфоцитів (Т-хелперів, Т-супресорів, їх співвід­ношення);

• число Т-активних лімфоцитів;

• активність бластної трансформації лімфоцитів на мітогени (з фі-тогемаглютиніном - ФГА) і антигени;

• число В-лімфоцитів, які несуть на поверхні імуноглобуліни різ­них класів;

• активність NK-клітин;

• компонентів комплементу;

• концентрація імуноглобуліну Е загального;

• рівень природних антитіл (гетерофільних аглютинінів, напру­женість гуморального імунітету).

• співвідношення класів Т-хелперів (Th1/Th2) і продукції ними цитокінів;

• експресія рецепторів до цитокінів;

• маркерів HLA-DR;

• активність популяції лімфоцитів після передінкубації їх з роз­чинами стандартних імунотропних препаратів.

Завдяки імунологічним тестам клінічний імунолог має можливість оцінити функціонування основних ланок імунітету, зробити висновок про стан імунного статусу пацієнта і аргументовано призначити імуно-корегуючу терапію, а також проконтролювати її результати в динаміці спостереження за імунологічними показниками. Діапазони нормальних значень імунного статусу приведені в табл. 6.

Таблиця 6.

Показники імунного статусу

Найменування показників

Од. виміру

Норма

Показники фагоцитарної і кіллерної активності фагоцитів

Кількість лейкоцитів

109 /л

4,4-11,0

Кількість нейтрофілів

%

40-70

Кількість моноцитів

%

3-8

КЛІНІЧНА ТА ЛАБОРАТОРНА ІМУНОЛОГІЯ

Найменування показників

Од. виміру

Норма

Кількість еозинофілів

%

1-5

Фагоцитарне число (ФЧ)

Абс. число

5-10

Фагоцитарний показник (ФП)

%

65-95

Індекс завершеності фагоцитозу (ІЗФ)

Од

>1,0

Кількість активних фагоцитів (КАФ)

109 /л

1,6-5,0

Активований НСТ-тест

%

40-80

Спонтанний НСТ-тест

%

до 10

Лізосомально-катіонний (ЛКТ)-тест

Од

1,2-1,8

Тест окислювального метаболізму гранулоцитів

Од

141-212

Активована хемілюмінісценція фагоцитів (Бурст-тест с E. Coli и ФМА)

% Од

95-100 600-1800

Спонтанна хемілюмінісценція фагоцитів

%

1-20

Кількість натуральних кіллерів (CD16)

%

6-26

Кількість NK-кіллерів (CD56)

%

9-19

Кількість активованих гранулоцитів (CD16)

%

65-95

Кількість нейтрофілів з негативною активацією (CD95)

%

5-10

Кількість моноцитів с негативною активацією (CD95)

%

5-7

Рівень інтерлейкіна-1

пг/мл

30-50

Рівень інтерлейкіна-6

нг/мл

30-500

Рівень колонієстимулюючого фактора

пг/мл

0-4,0

Рівень TNF

нг/мл

0-87

Показники гуморальної ланки неспецифічної резистентності

Рівень С-3 компонента комплементу в сироватці

г/л

0,9-1,8

Рівень С-4 компонента комплементу в сироватці

г/л

0,1-0,4

Титр комплементу в сироватці

Од. СН50

35-60

Рівень С-реактивного білка в сироватці

мг/л

<5

з

Найменування показників

Од. виміру

Норма

Рівень лізоцима в крові

М к г/мл

7-14

Рівень Ц І К (циркулюючих імунних комплексів)

Од

30-90

Рівень Ц І К з Clq комплементом

мг/мл

0-40

Показники гуморальної ланки імунітету

Рівень імуноглобуліну А в сироватці

г/л

0,7-4,0

Рівень імуноглобуліну М в сироватці

г/л

0,4-2,3

Рівень імуноглобуліну G в сироватці

г/л

7,0-16,0

Рівень загального імуноглобуліну Е

МОд/мл

0-100

Рівень специфічних антитіл (за показаннями при виявленні збудника для оцінки сили імунної відповіді)

-

-

Рівень онкомаркерів (за показаннями при підозрі на злоякісне новоутворення)

-

-

Рівень антистрептолізину-0 в сироватці

МОд/мл

<200,0

Рівень ревматоїдного фактору в сироватці

МОд/мл

<14,0

Кількість Т-хелперів 2 типу (CD4/29)

%

1-3

Рівень інтерлейкіну-4

-

-

Рівень інтерлейкіну-8

нг/мл

50-500

Кількість В-лімфоцитів (CD20)

%

8-19

Абсолютна кількість В-лімфоцитів (CD20)

109/л

0,19-0,38

Кількість активованих В-лімфоцитів (CD20/69)

%

6-12

Кількість активованих В-лімфоцитів (CD23)

%

6-12

Кількість В-лімфоцитів (CD5+)

%

-

Кількість В-лімфоцитів TgA+

%

1-3

Кількість В-лімфоцитів IgM+

%

3-10

Кількість В-лімфоцитів IgG+

%

2-6

Кількість В-лімфоцитів IgD+

%

-

КЛІНІЧНА ТА ЛАБОРАТОРНА ІМУНОЛОГІЯ

Найменування показників

Од. виміру

Норма

Показники клітинної ланки імунітету

Кількість лімфоцитів

%

25-39

Кількість Т-лімфоцитів (CD3)

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія