Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Найбільш ефективні і безпечні в даний час є спліт-вакцини - вакцини з розщеплених вірусів, з яких видалені токсини, такі вакцини вклю­чають 4 антигени на кожен з трьох типів вірусу грипу. Профілактична ефективність вакцин цього класу коливається в інтервалі від 75 до 96%. Класичним прикладом препаратів цього класу є вакцини «Інфлувак» (Голландія) і «Ваксігрип» (Росія).

Залежно від різних умов, вакцинація дає 70-90%-ну гарантію того, що людина не захворіє грипом. Вакцинація 80% колективу (школярів, співробітників фірми, підприємства) дозволяє понизити захворюваність грипом до нульових значень. Щеплення проти грипу на 50-60% знижу­ють захворюваності всіма ОРЗ.

Погляд, що вакцини перенавантажують імунітет або зовсім при­гнічують його, помилковий. Це невірно хоч би тому, що сенс вакцин полягає в стимулюванні імунітету, а не в його придушенні. З іншого боку, щодня з їжею, з диханням і через шкіру в організм людини посту­пають тисячі антигенів, не рахуючи антигенів, що породжуються самим організмом («неправильні», зайві клітини). Введення 6, 12 або навіть 15 додаткових вакцинних антигенів не грає істотної ролі і, звичайно, не перенавантажує імунну систему.

Противірусні препарати. Окрім вакцин в арсеналі профілактичних і лікувальних засобів є противірусні препарати: гропринозин, арбидол надають імуномодулюючу, інтерфероногенну і антиоксидантну дію, активну відносно вірусів грипу А і B; рібивірин - синтетичний аналог нуклеозидів з широким спектром активності проти різної ДНК і РНК вірусів.

Озельтамівір (таміфлю) - селективний інгібітор нейрамінідаз вірусів грипу А і В. Застосовується для лікування грипу у дорослих і дітей старше за 12 років. 1 капсула містить 75 мг озельтамівіру. Для лікування грипу таміфлю призначають в дозі 75 мг 2 рази на добу про­тягом 5 днів.

Препарати інтерферону. Важливе значення для профілактики грипу і інших вірусних захворювань мають природні лейкінферон і рекомби-нантні (віферон, гриппферон) інтерферони інтраназально. Всі препарати інтерферону викликають в клітинах синтез протеїнів, які забезпечують антивірусний та імуномодулюючий ефект, направлений на звільнення клітин від вірусів.

Індуктори інтерферону. Для профілактики вірусних захворювань також широко використовуються індуктори інтерферону циклоферон (неовір) 12,5 % р-р 2 мл в/м 2 рази на тиждень № 7, або - аміксин 1 таб. 0,125 р. по схемі: 3 таб. відразу, потім по 1 таб. через день № 7; амізон 1 таб. 0,25 р. (схема та ж), активізуючи вироблення клітинами організму різних видів інтерферону: альфа-, бета-, гама-інтерферонів. Посилене вироблення власного інтерферону забезпечує підвищення противірус­ного захисту організму і надає імуномодулюючу дію.

Імуноактівні препарати різних груп, зміцнюючих імунітет: лікопід, поліоксидоній, ІРС-19, імудон, бронхомунал, рибомуніл, імунофан.

Фітотерапія (імунал ) і застосування гомеопатичних засобів (грип-хель, ангингель, афлубін).

Методами неспецифічної імунопрофілактики в період епідемії грипу є:

— прийом інтерферону (лаферон, інтерферон людський лейкоци­тарний) або його індукторів (неовір, аміксин, циклоферон);

— застосування імуномодуляторів бактерійної природи (IRS-19, рибомуніл, бронхомунал) для передсезонної імуностимуляції;

— хіміопрофілактика - прийом впродовж всього періоду епідемії ізопринозина (гропрінозина) або арбідола, аміксина;

— загальнозміцнюючі процедури (гартування, іглорефлексотера-пія, вітамінотерапія, адаптогени (ехінацея, елеутерокок, жень­шень) мають другорядне значення.

Медикаментозна профілактика грипу

1) аміксін 0,125 г (1 таб.) 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів;

2) арбидол 0,2 г (2 таб.) 1 раз на день протягом 10 - 14 днів;

3) анаферон по 1 таб. 1 раз на день за 30 хв до їди або через 30 хв після їди, розсмоктувати у роті, протягом 1 - 3 місяців - епідемічного сезону.

4) вітамін С по 1 г на добу;

5) ліки-адаптогени - настойку родіоли рожевої, елеутерокока, лі-монніка, по 10 краплин 3 рази на день після їди, а також циклоферон по 1 табл. 1 раз на день 3 рази на тиждень або альфа-інтерферон у вигляді мазі для носа протягом від 3 тижнів до 1 місяця.

6) 6) кагоцел призначають 7 денними циклами (2 дні по 2 таблетки в день, потім - перерва 5 днів і ще 2 дні по 2 таблетки в день) протягом 1 місяця.

Вагітним жінкам (починаючи з 14-го тижня вагітності) можна ви­користовувати альфа-інтерферон в супозиторіях по 150000 МО двічі в день протягом п'яти діб.

Екстрена хіміо-профілактика грипу:

— Озельтамівір (таміфлю) - 75 мг 2 рази на добу протягом 5 - 7 днів.

— Гропрінозін - має прямий антивірусниий та імуностимулюючий ефект. Приймають під час піку захворювання з профілактичною метою по 0,5 г (1 таб.) 3 рази на день протягом 7 - 10 днів.

— Арбідол - дія те ж. Приймають під час піку захворювання з про­філактичною метою по 0,2 г (2 таб. по 0,1 г) 1 раз на день протя­гом 10 - 14 днів.

Етіотропна терапія грипу при захворюванні:

— Озельтамівір (таміфлю) - 75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів.

— Гропрінозин - приймають, починаючи з першої доби грипу з лі­кувальною метою бажано після їжі, пігулку можна подрібнити, по 1 г (2 таб. по 500 міліграм, добова доза 50 мг/кг маси тіла) 3 - 4 рази на день протягом 5 - 7 днів. Лікування продовжують ще 1 - 2 дні після зникнення симптомів. У важких випадках добову дозу можна збільшити в 2 рази до 100 мг/кг.

— Арбідол - дія те ж. Приймають, починаючи з першої доби грипу по 0,2 г (2 таб. по 0,1 г) 4 рази на день протягом 5 днів.

— Аміксин 0,125 г (1 таб.) 1 раз на день після їжи в 1, 2 та 4-й дні від початку лікування.

— Анаферон в перші 2 години по 1 таб. через кожних 30 хв., потім протягом 1 доби 3 рази на день, з другої доби і далі - по 1 таб. 3 рази на день до повного одужання.

Вітамінотерапія активує гуморальні і клітинні реакції імунітету. Лікування легких випадків вірусної пневмонії, викликаної вірусом грипу противірусними препаратами

1) арбідол 0,2 р. (2 таб.) 4 рази на день після їди протягом 7 - 10 днів

2) інтерферон-альфа або гамма по 1 млн Од внутрішньом'язово що­дня протягом 5 днів:

3) тіотріазолін 40 мг (2 мл) в/в струменево або краплинно 1 раз в день 10 днів.

4) аскорбінова кислота 1 г/добу протягом 5 днів.

Арбідол потрібно приймати 4 рази на добу по дві таблетки кожні 6 годин протягом 7-10 днів.

Крім того, як альтернативну схему рекомендують поєднувати альфа і гамма-інтерферони, приймати їх від 2 до 6 разів на день протягом 10 днів. Після перерви в один тиждень повторюється та ж схема лікуван­ня.

Для лікування вагітних жінок (починаючи з 14-го тижня вагітності) можна використовувати Інтерферон-альфа в суппозиторіях - по 500000 МО двічі на день (добова доза 1000000 МО) протягом п'яти діб.

Лікування середньо важких і важких випадків вірусної пневмо­нії.

У лікуванні грипу, який перебігає з середньою тяжкістю, рекомен­дують комбінувати кагоцел і арбидол.

У перший день від початку хвороби потрібно приймати кагоцел по дві таблетки 3 рази на день, наступні три дні - по одній таблетці 3 рази на день.

Арбідол потрібно приймати 4 рази на добу по дві таблетки кожні 6 годин протягом 7-10 днів.

Застосовувати альфа- і гамма-інтерферон по тій же схемі, яка опи­сана вище.

Можна також застосовувати інгаверін - добова доза 90 мг один раз в день протягом п'яти днів, таміфлю - по 75 м два рази на день протягом п'яти днів. Препарати необхідно приймати в перші дні хвороби.

Для лікування вагітних жінок (починаючи з 14-го тижня вагітності) можна використовувати альфа-інтерферони в супозиторіях по 500000 МО двічі в день протягом п'яти діб. Потім необхідна підтримуюча тера­пія по 150000 МО двічі в день по двічі в тиждень протягом 3 тижнів.

Рекомендації по лікуванню хворих з важкими формами грипу, ускладненого пневмонією, за наявності вираженого лейкоцитозу, що супроводжується токсикогенною зерністістю нейтрофілів:

1) Інтерферон-альфа і бета по 1 млн ОД в/м'яз 1 раз на день про­тягом 5 днів;

2) Внутрішньовенні імуноглобуліни (ВІГ) безпечні в плані перене­сення вірусних інфекцій, містять достатню кількість IgG, відповідаль­ного за нейтралізацію вірусів, з активністю Fc-фрагмента. ВІГ вводять в добовій дозі 400 мг/кг в/в краплинно або інфузійно по 1 мл/кг/год через день 3 рази.

Застосовують інтраглобін - ВІГ, що містить в 1 мл 50 мг IgG і близь­ко 2,5 мг IgA.

Пентаглобін - ВІГ, збагачений IgM і що містить: IgM - 6 мг, IgG - 38 мг, IgA - 6 мг в 1 мл. Застосовують дорослим 0,4 мл/кг/час, далі 0,2 мл/ кг до 15 мл/кг/год протягом 72 годин - 5 мл/кг 3 дні, при необхідності - повторний курс. Октагам - ВІГ містить в 1 мл 50 мг білків плазми, зних - 95% IgG; менше 100 мкг IgA, і менше 100 мкг IgM. Близький до нативного IgG плазми крові, присутні всі субкласи IgG.

3) Імуноглобулін людський нормальний для в/м'язового застосу­вання призначають по 6 мл (2 ампули) через день 3 рази.

4) Преднізолон по 60 - 90 мг в/в краплинно і всередину в таблетках щодня протягом 3-х днів, потім поступово зменшити дозу і відмінити препарат.

5) Цефтріаксон по 1,0 в/в або в/м'язово протягом 5 - 7 днів відпо­відно до Наказу МОЗ України № 122.

Особливості імунітету при бактерійних інфекціях, що мають первинно-хронічний перебіг

Другий механізм клітинно-опосередкованої імунної відповіді - хро­нічне запалення. Воно розвивається на патогени, що розвиваються усередині вакуолей кліток (деякі бактерії, мікобактерії - збудники туберкульозу і прокази, деякі найпростіші, - лейшманія). Презентацію антигену здійснюють в основному макрофаги в асоціації з MHC II класу. Процесінг антигену відбувається також, як при гуморальній імунній відповіді - у візикулярній фракції. Активовані антиген-презентуючі клітини CD4 Т-лімфоцити (Тх0) диференціюються в Т-хелпери 1 типу за участю IL-2. Диференціювання Тх0 саме в цьому напрямі визначається присутністю IL-2, що продукується активованими макрофагами, і IFN, що продукується натуральними кілерами, активованими в ранню фазу відповіді на внутріклітинні паразитуючі збудники. В результаті утво­рюється клон специфічних Тх1, що активують систему мононуклеарних фагоцитів. Макрофаги отримують від Тх1 два сигнали активації: IFN секретується Тх1 і діє через специфічний рецептор, а другий сигнал виходить від мембранозв'язаної форми TNF або секретованої TN. Хоча всі макрофаги мають рецептори для IFN, активуватися при контактах з Тх1 будуть, в першу чергу, інфіковані макрофаги, що несуть на мемб­рані ТКР, що розпізнає антиген .

Отже, ефекторним механізмом при такій формі імунної відповіді є скупчення привернутих у вогнище макрофагів. Причому, може від­буватися злиття частини клітин між собою з утворенням гігантської багатоядерної синцитіальної структури, внаслідок чого об'єднуються метаболічні апарати макрофагів, збільшується продукція активних форм кисню і лізосомальних ферментів. Якщо і це не допомагає знищи­ти збудника, використовується інший механізм знешкодження пато­гена: ізоляція. За допомогою фібробластів формується фіброзна сумка (гранулема), яка може просочуватися солями кальцію. Гранулема є невід'ємною рисою хронічного запалення при персистуванні інфекції.

Будь-яка форма імунної відповіді починається з розпізнавання чужо­рідного антигену, тобто його пов'язання із специфічним рецептором на мембрані зрілого лімфоцита. Такі специфічні рецептори існують на лімфоцитах до зустрічі з антигеном. Величезну їх різноманітність забез­печує широкий репертуар клонів лімфоцитів і можливість розпізнати будь-який чужорідний антиген. Специфічне розпізнавання і скріплення антигену з антиген-розпізнаючим рецептором спричиняє активацію лім­фоцита, яка виявляється його посиленою проліферацією (клональною експансією), тобто накопиченням клона антиген-специфічних лімфо­цитів, і подальшим диференціюванням лімфоцитів з придбанням ними ефекторних функцій. Результатом ефекторної фази імунної відповіді є елімінація антигену за участю активованих лімфоцитів, їх продук­тів, а також інших клітин і механізмів неспецифічного захисту, що залучаються лімфоцитами в імунну відповідь: фагоцитуючих клітин, натуральних кілерів, системи комплементу.

Особливості імунітету при грибкових захворюваннях

Особливості протигрибкового імунітету залежать від морфологіч­них властивостей грибків (розміри клітин, форма), складності їх анти­генного складу, мінливості залежно від умов існування, форми і стадії мікозу.

Більшість грибків відносяться до вільноживучих організмів і лише деякі з них здатні викликати захворювання. Більш того, для виникнен­ня захворювання у людини, інфікованої грибами, необхідною умовою є наявність у нього імунодефіциту по поліморфноядерних лейкоцитах, Т-лімфоцитах, С3 компоненту комплементу. Функціональними де­фектами лейкоцитів є їх нездатність утворювати псевдоподії (синдром «ледачих лейкоцитів»), нездатність формувати фаголізосоми (синдром Чедіака-Хигасі), порушення здатності до продукції активних форм кисню, що забезпечують переварювання мікроба. Дефіцит по С3 також веде до зниження активності фагоцитів. І, нарешті, найчастіше мікози у людини виникають при низькій продукції Т-лімфоцитів (Т-супресорів і Т-хелперів ).

Формування імунітету пов'язують з відновленням функціональної активності поліморфно-ядерних лейкоцитів і посиленою продукцією Т-лімфоцитів.

Специфічні антитіла утворюються лише при деяких формах гли­боких мікозів. Вважають, що вони не приймають участі в механізмах захисту, будучи свідками імунної перебудови організму.

Профілактика і лікування грибкових інфекцій

Дріжджові і цвілеві гриби входять до числа десяти найчастіше па-тогенів, що виявляються, в клініках. Близько 7 % лихоманок неясного генезу в стаціонарі і до 50 % у онкогематології обумовлені грибами. У Україні, де відсутні епідемічні вогнища особливо небезпечних грибко­вих інфекцій, провідне місце в структурі микотичної патології займають умовно патогенні гриби.

Збудниками мікозів людини є різні дріжджеподібні (Candida spp., Cryptococcus spp.) і цвілеві (Asparagillus spp., Penicillum spp., Mucoz spp.) гриби.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія