Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 41

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Лінекс - комбінований препарат, містить три компоненти природної мікрофлори з різних відділів кишечнику: у одній капсулі - 1,2х107 жи­вих ліофілізованих бактерій Bifidobacterium infantis, Lactobacillus, Cl. dophilus і Str. faecium стійких до антибіотиків і хіміопрепаратів. Підтри­мують мікробіоценоз у всіх відділах кишечнику - від тонкої кишки до прямої. Призначають: дорослим по 2 капсули 3 рази на день запиваючи кип'яченою водою, молоком; дітям до 2-х років - по 1 капсулі 3 рази на день, запиваючи рідиною або змішуючи з нею вміст капсули.

Колібактерін сухий - висушена жива кишкова паличка, штам М - 17, що є антагоністом для патогенних мікробів, стимулює імунітет, а також ферменти і вітаміни. Дорослим 3 - 5 табл. 2 рази на день за 30 - 40 хв до їди, запивають лужною мінеральною водою. Курс 3 тижнів - 1,5 міс.

Біфікол - комбінований препарат.

Бактісубтіл - споробактерії культури ГР-5832 (АТСС 14893) 35 мг -109 спор, застосовують при діареях, дисбіозах по 1 капс. 3 - 10 разів на добу за 1 годину до їди.

Ентерол-250, на відміну від бактеріовміщуючих препаратів, має у складі дріжджі-сахароміцети (Saccharomycetes boulardii), які служать антагоністами патогенних бактерій і грибів. Рекомендується при діа-реях, дисбактеріозах, може застосовуватися у поєднанні з антибакте­ріальною терапією. Призначають дітям до 3-х років по 1 капсулі 1 - 2 рази на добу 5 днів, дітям старше за 3-и роки і дорослим по 1 капсулі 2 рази на добу 7 - 10 днів.

Хілак форте містить продукти метаболічної активності пробіо-тичних штамів лактобацил і нормальних мікроорганізмів кишечни­ку - кишкової палички і фекального стрептокока: молочна кислота, амінокислоти, коротколанцюгові жирні кислоти, лактоза. Сумістимо з прийомом антибіотиків. Не рекомендується одночасне застосування антацидних препаратів із-за можливої нейтралізації молочної кислоти, що входить у склад Хілак-форте. Призначають у дозі 20 - 40 крапель 3 рази на день протягом 2 - 3 тижнів (дітям грудного віку 15 - 30 крапель 3 рази на добу), приймають у невеликій кількості рідини до або під час їди, виключаючи молоко і молочні продукти.

Гастрофарм - живі ліофілізовані клітини Lactobacillus bulgaricus 51 і метаболіти їх життєдіяльності (молочна і яблучна кислоти, нуклеї­нові кислоти, ряд амінокислот, поліпептиди, полісахариди). Всередину, 3 рази на добу, розжовувавши з невеликою кількістю води. Разова доза для дітей складає 1/2 пігулки, для дорослих - 1 - 2 пігулки.

Імуномодулюючі ефекти антибіотиків умовно-патогенні мікроби (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка та ін.) є етіологічними чинниками а також збудниками більшості захворювань, що мають інфекційно-запальний характер. Тому основним лікувальним заходом служить антибактеріальна терапія, зокрема, використання антибіо­тиків. Спроби «стерилізувати» хворого антибактеріальними засобами ведуть до дисбактеріозів, мікозів, що створюють нові проблеми.

Умовно-патогенні мікроби не викликають хвороби у більшості лю­дей і є нормальними мешканцями шкіри і слизових оболонок. Причина їх активації - недостатня резистентність організму - імунодефіцит. Тому основою інфекційно-запальних хвороб служать природжені або придбані, гострі і хронічні імунодефіцити, які створюють сприятливі умови для розмноження мікробів, що у нормі постійно елімінуються чинниками імунітету. Прикладом поширеного гострого імунодефіциту є синдром простуди, коли на фоні гіпотермії організму пригнічується природна резистентність до умовно-патогенних мікробів.

Із сказаного виходить, що без відновлення реактивності організ­му, пригнічення тільки мікрофлори часто є недостатнім для повного одужання. Більш того, багато антибактеріальних засобів пригнічують імунітет, створюють умови для контамінації організму резистентними до антибіотиків штамами. Ще більш посилює проблему поширене «про­філактичне» застосування антибактеріальних засобів при вірусних ін­фекціях. Основні шляхи вирішення проблеми: одночасне застосування антибіотиків і засобів, що нормалізують пригніченні ланки системи імунітету; додаткове застосування засобів імунореабілітації; макси­мальне збереження і відновлення ендоекології організму. Можливі два види впливу антибіотиків на імунну відповідь: пов'язані з лізисом або пошкодженням бактерій і обумовлені прямим впливом на клітини імунної системи.

1. Ефекти, опосередковані пошкодженими бактеріями:

пригнічення синтезу клітинної стінки (пеніциліни, кліндаци-мін, цефалоспоріни, карбапенеми та ін.) - знижує стійкість бак­терійних клітин до дії бактерицидних чинників лейкоцитів і ма­крофагів;

пригнічення синтезу білка (макроліди, ріфампіцин, тетраци­клін, фторхінолони та ін.) викликає зміни клітинної мембрани мікроорганізмів і можуть підсилювати фагоцитоз за рахунок зниження експресії на поверхні бактерійних клітин білків з ан-тифагоцитарними функціями, в той же час ці антибіотики при­гнічують імунну відповідь у зв'язку з порушенням синтезу білка у клітинах системи імунітету;

дезінтеграція мембрани грамнегативних бактерій і підвищення її проникності (аміноглікозиди, поліміксин В) збільшує чутли­вість мікроорганізмів до дії бактерицидних чинників.

2. Ефекти антибіотиків, що обумовлені звільненням з мікроорга­нізмів при їх руйнуванні біологічно активних речовин: ендотоксинів, екзотоксинів, глікопептидів та ін. Невеликі дози ендотоксинів необхідні для нормального розвитку імунітету, сприятливо впливають, стимулю­ють неспецифічну резистентність до бактерійних і вірусних інфекцій, а також до раку. Це видно на прикладі кишкової палички, яка є нормаль­ним мешканцем кишечника. При її руйнуванні виділяється невелика кількість ендотоксину, що стимулює місцевий і загальний імунітет. Тому при таких затяжних інфекціях часто ефективні препарати бак­терійних ліпополісахаридів - продигіозан, пирогенал і лікопид. Проте при важкій інфекції і виділенні великої кількості ендотоксину в потік крові, індуковані ним цитокіни (ІЛ-1, ФНП-а) можуть викликати при­гнічення фагоцитозу, виражений токсикоз аж до токсико-септичногошоку з падінням серцево-судинної діяльності. З іншого боку, інтенсив­ний лізис великої кількості бактерій і виділення ендотоксинів, може привести до побічних реакцій, типу Джаріша-Герксгеймера.

Ефекти, обумовлені прямим впливом антибіотиків на систему іму­нітету:

бета-лактамні антибіотики підсилюють фагоцитоз і хемотаксис лейкоцитів, але у великих дозах можуть пригнічувати антитіло-утворення і бактерицидність крові;

цефалоспоріни, зв'язуючись з нейтрофілами, підвищують їх бак­терицидність, хемотаксис і окислювальний метаболізм у хворих з імунодефіцитами.

гентаміцин знижує фагоцитоз і хемотаксис гранулоцитів і реак­цію бласттрансформації лімфоцитів..

макроліди (еритроміцин, рокситроміцин і азитроміцин) стиму­люють функції фагоцитів, бактерицидність, хемотаксис, синтез цитокинов (ІЛ-1 та ін.).

фторхінолони підсилюють проліферацію клітин імунної систе­ми, підвищують синтез ІЛ-2, фагоцитоз і бактерицидність. Тетрациклін, доксициклін пригнічують фагоцити і синтез анти­тіл.

Імуномодулюючі ефекти антибіотиків на систему імунітету при­водять до розвитку алергічних реакцій. Основою служить взаємодія антибіотику як гаптену з клітинами системи імунітету і активація специфічної імунної відповіді.

Основні критерії призначення імуномодулюючих препаратів

Лікарські засоби, дозволені як імунотерапевтичні лікарські засоби (ІТЛС) до медичного застосування за кордоном і основні захворюван­ня, при яких вони призначаються, представлені в таблиці 2. Основні лікарські препарати, дозволені до медичного застосування як ІТЛС в Україні і Росії, приведені в таблиці 3.

Підстава для проведення імунотерапії є результатом клініко-імунологічного дослідження. На підставі даних цього обстеження можна виділити 3 групи людей:

1. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунітету і зміни імунологічних показників.

2. Особи, що мають клінічні ознаки порушення імунної системи за відсутності змін імунологічних показників, що виявляються за допо­могою звичайних лабораторних тестів.

3. Особи, що мають тільки зміни імунологічних показників, без клінічних ознак недостатності імунної системи.

Таблиця 2.

Імунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування у західних країнах і Японії

Препарат

Походження

Клінічне застосування

Препарати мікробного походження

БЦЖ (США, Європа)

Живі мікобактерії

Рак сечового міхура

Піцибаніл (Японія)

Екстракт Sir. Pyrogenes

Рак шлунку

Крестин (Японія)

Грибковий полісахарид

Теж

Лентинан (Японія)

Грибковий полісахарид

Теж

Біостин (Європа)

Екстракт KL Pneumoniae

Запальні захворювання легень

Бронхо-Ваксон (Європа)

Екстракт з 8 видів бактерій

Запальні захворювання легень

Препарати тимусу

Тимостимулін (Європа)

Екстракт з суміші

Рак,

 

тимічних пептидів

інфекції

Тактивін (Росія)

Екстракт з суміші

Рак,

 

тимічних пептидів

інфекції

Тимол-увокал

Екстракт з суміші

Рак,

(Німеччина)

тимічних пептидів

інфекції

Тимодулін (Італія)

Екстракт з суміші

Рак,

 

тимічних пептидів

інфекції

Хімічно чисті препарати

Ромуртид (Японія)

Мурамілдипептид

Стимуляція лейкопоеза

Тимопептин ТР-5

Пентапептид

Ревматоїдний артрит,

 

 

інфекції і рак

Левамізол (США)

Фенідимідотіазол

Рак

Інозин пранобекс (Європа)

Інозин солевий комплекс

Інфекції

Політан (Франція)

Полінуклеотид

Рак молочних залоз

Таблиця 3.

Імунотропні лікарські засоби, дозволені до медичного застосування в Україні і Росії

Препарат

Походження

Клінічне застосування

Препарати мікробного походження

Пірогенал

Ліпополісахарид Ps. Aeruginosa

Хронічні інфекції, псоріаз, дерматоз

Продігіозан

Ліпополісахарид В. Prodlgiosum

Хронічні інфекції, рани, що довготривало не загоюються

Рібомуніл

Рібосоми К1. pneumoniae, Str. pneumoniae, Str. Pyogenes, H. Influenzae, S. pneumoniae

Хронічні захворювання легень

Нуклеїнат натрію

Натрієва соль нуклеїнової кислоти

Хронічні вірусні і бактеріальні інфекції

Препарати тимусу

Тактивін

Поліпептиди з тимусу крупної рогатої худоби

Захворювання з ураженням Т-системи імунітету, автоімунні процеси, лімфопроліферативні захворювання

Тималін

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимоптін

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимактід

Теж

Захворювання з ураженням Т-системи

Тимостимулін

Екстракт тимусу

Захворювання з ураженням Т-системи

Вилозен

Екстракт вілочкової залози (тимусу)

Алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів

Пептиди, синтезовані з клітин кісткового мозку

Мієлопід

Пептиди кісткового мозку

Захворювання з ураженням гуморального імунітету

Молграмостін (лейкомакс)

Цитокін, колоніє-стимулюючий фактор

Лейкопенії

Реоферон

Рекомбінантний а-інтерферон

Вірусні інфекції, пухлини

Продовження табл. 3

Синтетичні і (або) хімічно чисті препарати

Левамізол

 

Первинні, вторинні імунодефіцити, пухлини, автоімунні процеси

Діуцифон

 

Захворювання з ураженням Т-системи імунітету

Тимоген

Глутаміл-триптофан

Захворювання з ураженням Т-системи імунітету

Лікопід

Глюкозамініл мураміл дипептид

Гострі і хронічні гнійно-запальні процеси, хронічні захворювання легенів, псоріаз

Полудан

Полиаденіл-уриділова кислота

Вірусні захворювання очей

Леакадин

2-карбомолазирідин

Лейкопенія, тромбоцитопенія

Кемантан

Адамантанова сполука

Вторинні імунодефіцити, синдром хронічної втоми

Хворі 1 гр. повинні отримувати імунотерапію. Аналіз імунної сис­теми осіб 2 гр. дозволяє виявити дефект фагоцитарної, Т- В-систем імунітету, систем комплементу і причину імунологічної недостатності. Хворі, що мають ознаки імунологічної недостатності, також повинні отримувати ІТЛС.

По клінічних проявах можна поставити попередній діагноз і зроби­ти припущення про рівень пошкодження імунної системи. Наприклад, часті бактерійні інфекції, такі, як отити і пневмонії, найчастіше є ре­зультатом дефекту в гуморальній ланці імунітету, тоді як грибкові та вірусні інфекції зазвичай свідчать про переважний дефект у Т-системі імунітету.

На підставі клінічної картини можна зробити припущення про не­достатність у системі секреторного IgA, по різній чутливості організму до патогенних мікробів можна судити про дефект у біосинтезі субкласів IgG, про дефекти у системі комплементу і фагоцитозу. Не зважаючи на відсутність видимих змін показників імунної системи у хворих 2 гр., проведення ним курсу імунотерапії повинно здійснюватися під контр­олем оцінки імунного статусу. Відносно осіб 3 гр. виникає питання, чи приведуть виявлені зміни до розвитку патологічного процесу або компенсаторні можливості організму в цілому і імунної системи, зо­крема, не дадуть їм розвинутися. Цей контингент потребує проведення імунологічного моніторингу.

Головною мішенню дії препаратів мікробного походження служать клітини моноцитарно-макрофагальної системи, природним завданням яких є елімінація мікробу з організму. Вони підсилюють функціональну активність цих клітин, стимулюючи фагоцитоз і микробіцидність. Па­ралельно з цим відбувається і активація цитотоксичної функції макро­фагів, що виявляється їх здатністю руйнувати in vivo пухлинні клітини. Активовані моноцити і макрофаги починають синтезувати цитокіни: ІЛ-1, ІЛ-3, ФНП, колонієстимулюючий чинник та ін. Наслідком цього є активація як гуморальної, так і клітинної ланки імунітету.

Мішенню для дії препаратів тимічного походження служать Т-лімфоцити, що виявляється індукцією синтезу Т-клітинами цито-кінів і посиленням проліферації, диференціювання і цитотоксичних властивостей.

Мішенню для дії препаратів кістково-мозкового походження

служать В-лімфоцити, що виявляється посиленням синтезу антитіл.

Вибір імуномодулюючого препарату і схеми його застосування визначаються лікарем-імунологом залежно від тяжкості основного захворювання, супутньої патології, типу виявленого імунологічного дефекту.

Показання до імуномодулюючої (імунокоригуючої) терапії ви­никають за наявності імунопатології:

—  рецидивів змішаної інфекції у зв'язку з імунодефіцитом;

затяжних і хронічних інфекційно-запальних захворювань, при яких передбачається наявність імунодефіциту; алергічних захворювань з недостатністю імунітету.

Імуномодулятори зазвичай не дають ефекту у хворих з первинни­ми генетично детермінованими формами імунодефіциту. Проте при вторинних імунодефіцитах імуномодулююча терапія може виявитися найбільш оптимальним методом відновлення функції системи імунітету і імунореабілітації.

Показання до імуномодулюючої терапії формуються не тільки на підставі клінічних даних про хворого, але і на змінених лабораторних імунологічних показниках.

Для багатьох імуномодулюючих препаратів встановлена залежність спрямованості їх ефекту від дози. Один і той же препарат залежно від дози, способу застосування і клінічного стану хворого має протилежні ефекти: підсилює або пригнічує функції імунної системи.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія