Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 44

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

для профілактики холери за епідпоказаннях. У 1 мл міститься 5 мг білка, 2400 ЄС холерогену-анатоксину і 90 умовних ОД О-антигену. Викликає розвиток антибактеріального і анатоксичного імунітету на строк до 6 місяців. Вводять одноразово і ревакцинацію проводять не раніше чим через 3 місяці після вакцинації.

Вакцина жовтої лихоманки жива суха для профілактики з 9-місячного віку за епідпоказаннями.

Противірусні вакцини

Інфлювак - субодинична вакцина, вирощена на курячих ембріонах. У 1 дозі (0,5 мл) міститься 15 мкг гемаглютиніну підтипів A (H1N1 і H3N2) і типу В. Антигенний склад вакцини щорічно оновлюється. Інактивація формаліном, консервант - мертіолят. Дози: дорослим і під­літкам (з 14 років) 0,5 мл глибоко підшкірно або в/м одноразово. Раніше невакцинованим, рекомендується вводити 2 дози вакцин з інтервалом у 4 тижні. Хворим з імунодефіцитами і дітям до 6 років по 0,5 мл дво­кратно з інтервалом у 4 тижні. Можлива вакцинація дітей, починаючи з 6 місячного віку, вагітних жінок з 2-3-го триместру і у період лактації. Форма випуску: шприци 0,5 мл.

Грипол - вакцина грипозна тривалентна полімер-субодинична, містить протективні поверхневі антигени гемаглютиніну і нейраміні-дази, які виділені з вірусів грипу А і В, у комплексі з імуностимулято-ром поліоксидонієм. Призначена для профілактичної імунізації проти грипу осіб від 6 до 60 років. Випускається в ампулах по 0,5 мл (1 доза). Дози: дітям від 6 місяців до 3 років 0,5 мл двократне в переднє-бокову частину стегна з інтервалом 3 - 4 тижні. З трьох років і дорослим 0,5 мл одноразово, в/м або глибоко підшкірно у верхню третину зовнішньої поверхні плеча.

Ваксигрип - інактивована спліт-вакцина. Містить очищені білки вірусів грипу типу A (H1N1), А (H3N2) і В. Антигенний склад вакцини змінюється щорічно відповідно до рекомендацій ВООЗ. Вакцина отри­мана з вірусів грипу, вирощених на курячих ембріонах, консервант -мертіолят. У 1 дозі (0,5 мл) по 15 мкг гемаглютиніну кожного підтипу (типу) вірусів грипу. Дози: дорослим 0,5 мл глибоко підшкірно або в/м у верхню третину зовнішньої поверхні плеча на декілька сантиметрів нижче за плечовий суглоб одноразово. Дітям 6 - 47 місяців по 0,25 мл двократно з інтервалом 4 - 6 тижнів (дітям, раніше імунізованим гри­позною вакциною однократно).

Флюарікс - розщеплена грипозна вакцина, містить очищені білки вірусів грипу типу А, A (H3N2) і В, інактивовані формаліном. У 1 дозі

(0,5 мл) по 15 мкг гемаглютинину кожного підтипу, консервант - мерті-олят. Показання: активна профілактика грипу з 6 місяців. Дози: дорос­лим і дітям старше 6 років 0,5 мл глибоко підшкірно або в/м у верхню третину зовнішньої поверхні плеча одноразово. Дітям 1 - 6 років по 0,25 мл двократно з інтервалом 4 - 6 тижнів (дітям, раніше імунізованим грипозною вакциною, одноразово). Форма: шприци 0,5 мл.

Вакцина гепатиту А культуральна концентрована очищена інактивована адсорбована рідка (Геп-а-ін-вак). Інактивовані віріони гепатиту А, вирощені на культурі льоток, що перевиваються, 4647, очи­щені, концентровані і адсорбовані на алюмінію гідроксиді. Одна доза для дорослих містить не менше 50 ІФА ОД антигену вірусу гепатиту А, для дітей і підлітків 25 ІФА ОД, консерванту не містить. Дози: дорос­лим (старше 18 років) по 0,5 мл (50 ІФА ОД), дітям і підліткам по 0,25 мл (25 ІФА ОД) двократно в/м з інтервалом 6 місяців.

Хаврікс. Доза (0,5 мл) містить 720 ОД антигену вірусу гепатиту А, інактивованого формальдегідом і адсорбованого на алюмінію гідроксиді, і сліди неоміцину. Консервант - 2-феноксіетанол.

Вакцина герпетична культуральна інактивована суха для про­філактики рецидивів і лікування важкої, тривало перебігаючої герпе-тичної інфекції. Містить убиті формаліном віруси простого герпесу I і II типів, вирощені у культурі фібробластів курячих ембріонів (є гента-міцин). Вводяться у період ремісії внутрішньошкірно по 0,1 - 0,2 мл 5 разів з інтервалом 3 - 4 дні.

Вакцина кліщового енцефаліту культуральна очищена концен­трована інактивована для профілактики у дітей і дорослих в ендеміч­них районах, вводять підшкірно або внутрішньом'язово. Ліофілізована суспензія антигену вірусу кліщового енцефаліту, вирощеного у культурі клітин курячого ембріона та інактивованого формаліном, у кінцевій концентрації 0,2%. Містить бичачий сироватковий альбумін. Доза: по 0,5 мл глибоко пілшкірно або в/м (у ділянку дельтовидного м'яза плеча) двократно з інтервалом 5 - 7 місяців (допустиме скорочення інтервалу до 2-х місяців). Ревакцинацію проводять одноразово через 1 рік після первинного курсу, далі кожні 3 року.

Вакцина кліщового енцефаліту культуральна інактивована Енцепур. У 1 дозі (0,5 мл) - 1,5 мкг інактивованого вірусу кліщового енцефаліту, вирощеного у культурі клітин курячого ембріону, 1 мг алюмінію гідроксиду, не більше 0,005 мг формальдегіду, а також сліди неоміцину, хлортетрацикліну, гентаміцину. Дози: по 0,5 мл в/м (пере­важно у дельтовидний м'яз). Курс вакцинації складається з основної вакцинації і ревакцинації. Основну вакцинацію можна проводити за двома схемами. Схема А: дві ін'єкції з інтервалом 1 - 3 місяці, третя -через 9 - 12 місяців після другої. Щеплення починають в осінньо-зимній період. Схема В (швидка): дві ін'єкції з інтервалом 7 діб, третя - через 21 доби після першої, четверта - через 9 - 12 місяців.

Вакцина японського енцефаліту культуральна інактивована рідка для профілактики у дорослих в ендемічних районах, курс вак­цинації - 3 ін'єкції з інтервалом 7 - 10 і 60 днів.

Вакцина антирабічна культуральна інактивована суха містить вірус сказу (штам «Внуково-32») 0,5 MОд, інактивований ультрафі­олетовими променями (доданий канаміцин і бичачий сироватковий альбумін), застосовують для профілактичної вакцинації співробітників лабораторій, що працюють з вірусом сказу, і для лікування. Курс засто­сування - у внутрішньом'язово по 2,5 мл на 0; 7 і 30 добу після укусу. Через 3 тижнівпісля 3-го введення вакцини доцільно досліджувати сироватку крові прищепленого на вміст вірус-нейтралізуючих антитіл. Якщо титр антитіл виявиться менше 0,5 MОд (1:50), то слід ввести 4-у дозу вакцини (3,0 мл). Одноразова ревакцинація рекомендується через 1 рік 1 мл і далі через кожних 3 року, якщо особа продовжує перебувати у зоні високого ризику. При важких і середньої тяжкості укусах засто­совують у поєднанні з антирабічним імуноглобуліном.

Вакцина антирабічна культуральна концентрована очищена інактивована суха. Містить штам фіксованого вірусу сказу Внуково-32, вирощеного у культурі клітин нирок сірійських хом'яків, інактивовано-го ультрафіолетовим опроміненням і формальдегідом. У 1 мл не менше 2,5 MОд і канаміцин сульфат. Для профілактики сказу у ветеринарів, собаківників, тваринників, мисливців, лаборантів.

Профілактичний курс імунізації проводять особам, професійно пов'язаним з ризиком зараження сказом (собаколови, співробітники ве­теринарних діагностичних лабораторій, мисливці, лісники, працівники боєнь, таксидермісти, особи, що працюють з «вуличним» вірусом сказу) і складається з 3 внутрішньом'язових введень вакцини у товщу дельтовид-них м'язів плеча у дозі 1,0 мл на 0, 7 і 30-й день. Через 3 тижні після 3-го введення вакцини доцільно досліджувати сироватку крові прищепленого на вміст вірус-нейтралізуючих антитіл. Якщо титр антитіл опиниться менше 0,5 MОд (1:50), то слід ввести 4-у дозу вакцини (3,0 мл). Однора­зова ревакцинація рекомендується через 1 рік 1 мл і далі через кожних 3 роки, якщо особа продовжує перебувати у зоні високого ризику.

Лікувальна і профілактична імунізація укушених, подряпа­них, забруднених слиною скажених тварин. Курс застосування -внутрішньом'язово по 1 мл на 0; 3; 7; 14; 30; 90 добу після укусу. При важких і середньої тяжкості укусах застосовують у поєднанні з анти-рабічним імуноглобуліном.

Протипоказання до застосування вакцин з профілактичною метою: гострі інфекційні та неінфекційні захворювання; хронічні захворювання у стадії загострення;

у стадії ремісії щеплення проводять не раніше, ніж через місяць після одужання;

інтервал після останнього щеплення повинен бути не менше 1 місяця. Інакше антитіла, що збереглися після попереднього вве­дення вакцини, здатні інактивовувати антиген, що вводиться. алергічні реакції на білок курячого яйця. При температурі вище 37,5 °С вакцинацію не проводять.

Лікувальні вакцини

Після вакцинації стимулюється як специфічний, так і неспеци­фічний імунітет. Тому багато вакцин використовують з лікувальною метою як імуномодулятори при лікуванні не тільки захворювань з етіологічно визначеним мікроорганізмом, але і поза таким зв'язком як імуностимулятори.

Вакцина бруцельозна лікувальна. У мл 1 млрд. убитих нагріванням бруцел Brucella abortus і Brucella melitensis відносно 2:1, консервант -фенол. Показання: лікування гострого, підгострого і хронічного бруце­льозу у стадії декомпенсації. Мінімальна доза для внутрішньовенного введення - 200 тис., максимальна - 250 млн. мікробних клітин. Вну-трішньошкірно вводять у різні точки, віддалені одна від одної на 40 - 60 мм (у ділянці суглобів плеча і стегна), в об'ємі 0,1 мл; мінімальна доза - 200 тис., максимальна - 300 млн. мікробних клітин. При нормальній реактивності вводять по 1, 5, 10, 15, 20, 25 і 50 млн. мікробних тіл з інтервалами 3 - 5 діб. При гіперреактивності інтервал між введенням збільшують до 3 - 5 діб.

Вакцина гонококова. Убита гонококова вакцина є стимулятором активного імунітету проти гонококової інфекції. Застосування показа­не при недостатній ефективності антибіотикотерапії, при мляво пере­бігаючих рецидивах, торпідних і хронічних формах захворювання, у чоловіків з ускладненою і у жінок з висхідною гонореєю (при стиханні гострих запальних явищ), у гінекологічній практиці при лікуванні за­пальних процесів. Дози: вакцину вводять в/м у сідничну ділянку або підшкірно. Початкова доза при ускладненій гонореї 0,2 - 0,3 мл, при торпідній і хронічній формах - 0,3 - 0,4 мл. Препарат вводять з інтер­валом 1 - 2 доби залежно від реакції, дозу збільшують кожного разу на 0,15 - 0,3 мл.

Анатоксин стафілококовий очищений рідкий. У 1 мл - 12±2 ЄС стафілококового анатоксину. Викликає утворення специфічних антитілдо екзотоксину стафілокока і має імуномодулюючі властивості. Пока­зання: специфічна імунотерапія дорослих, що страждають гострою або хронічною стафілококовою інфекцією. Дози: вводять підшкірно під кут лопатки. Повний курс лікування включає 7 ін'єкцій з інтервалом 2 доби у наростаючих дозах: 0,1, 0,3, 0,5, 0,7, 0,9, 1,2 і 1,5 мл. При швидкому клінічному ефекті курс можна скоротити до 5 ін'єкцій.

Вакцина стафілококова лікувальна рідка. Комплекс розчинних термостабільних антигенів, отриманий з суспензії мікробних клітин стафілококу, прогрітих при 100°С протягом 1 години. Показання: лі­кування гнійничкових захворювань шкіри стафілококової етіології (фурункулів, карбункулів, гідраденитів, піодермії та ін.). Дози: вводять підшкірно у ділянку плеча або у підлопаткову ділянку щодня. По­чаткова доза 0,2 мл (дорослим і дітям з 7 років) або 0,1 мл (дітям від 6 місяців до 7 років), потім щодня протягом 8 діб збільшують дозу на 0,1 мл (всього 9 ін'єкцій). Кожну подальшу ін'єкцію роблять на відстані 20 - 30 мм від місця попередньої або в іншу руку.

Вакцина стафілококова суха для імунотерапії. Стафілококова вакцина суха для імунотерапії складається з водорозчинних антигенів стафілококу. Має антиген-специфічну активність відносно стафілококу, індукує у прищеплених вироблення антитіл. Разом із специфічною дією є активним імуномодулятором, стимулюючи неспецифічну реактивність організму. Застосовують для лікування хворих із затяжною хронічною стафілококовою інфекцією або при її асоціації з інфекціями іншої етіо­логії. Дози: вакцину вводять під шкіру нижнього кута лопатки. Місце введення обробляється розчином йоду або спиртом. Мінімальний курс складається з 5 ін'єкцій з інтервалом 3 - 4 доби. Доза вакцини на першу ін'єкцію - 0,1 мл, на подальші - 0,2 мл.

Поствакцинальні реакції і ускладнення

Поствакцинальні реакції (ПВР) - це побічні, клінічні і лабораторні ознаки нестійких, небажаних, патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв'язку з проведенням щеплення (зберіга­ються 3 - 5 днів і самостійно проходять).

Поствакцинальні реакції діляться на місцеві і загальні.

Місцеві поствакцинальні реакції: ущільнення тканин; гіперемія, що не перевищує 80 мм у діаметрі; легка болісність у місці введення вакцини.

До загальних поствакцинальних реакцій відносять реакції, що не прив'язані до локалізації уколу і такі, що зачіпають увесь організм: генералізований висип; підвищення температури тіла; порушення сну, неспокій; головний біль; запаморочення, короткочасна втрата свідомос-ті; у дітей - тривалий незвичайний плач; ціаноз, похолодання кінцівок; лімфоаденопатія; анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея; катаральні явища, не пов'язані з тим, що почалися до або відразу після щеплення, ОРЗ; міалгія, артралгія.

В цілому, звичайні побічні реакції - це в більшості випадків реак­ція організму на введення чужорідного антигену і у більшості випадків відображають процес вироблення імунітету. Наприклад, причиною під­вищення температури тіла, що виникло після щеплення, є викид у кров особливих посередників імунної реакції - прозапальних інтерлейкінів. Якщо побічні реакції мають неважкий характер, то в цілому, це навіть сприятлива ознака у плані вироблення імунітету. Наприклад, невелике ущільнення, що виникло у місці щеплення вакциною проти гепатиту В свідчить про активність процесу вироблення імунітету, а значить щеплена людина буде реально захищена від інфекції.

По тяжкості перебігу поствакцинальні реакції діляться на звичайні та важкі (сильні). До важких реакцій відносять місцеві: у місці введення препарату набряк м'яких тканин більше 50 мм у діаметрі, інфільтрат більше 20 мм, гіперемія більше 80 мм у діаметрі і загальні: підвищення температури тіла більше 39 °С.

Місцеві реакції розвиваються відразу після введення препарату і обумовлені в основному баластними речовинами вакцин.

Терміни появи загальних вакцинальних реакцій:

для неживих вакцин 1 - 3 дні після імунізації (у 80 - 90% випад­ків перша доба)

— для живих вакцин - з 5 - 6-го по 12 - 14-ій дні, з піком проявів з 8-го по 11-ій дні після щеплення.

Поствакцинальні реакції не є протипоказанням для проведення подальших щеплень даною вакциною.

Поствакцинальні ускладнення (ПВУ) - це стійкі функціональні і морфологічні зміни в організмі, які виходять за рамки фізіологічних коливань і приводять до значних порушень стану здоров'я.

Поствакцинальні ускладнення не сприяють розвитку імунітету. До ускладнень не відносять події, що співпадають за часом з проведеною вакцинацією (наприклад, інтеркурентне захворювання у поствакци­нальному періоді). Поствакцинальні ускладнення перешкоджають по­вторному введенню тієї ж вакцини.

Можливі причини поствакцинальних ускладнень: недотримання протипоказань; індивідуальні особливості особи, що вакцинується; «програмна помилка» (порушення правил і техніки вакцинації); нена­лежна якість вакцини, в т.ч. що виникає при порушеннях транспорту­вання і зберігання.

Загальноприйняті критерії зв'язку події у поствакцинальному пе­ріоді з вакцинацією:

патологічні процеси, що виникають після щеплення («несприят­ливі події» або «побічні ефекти» за термінологією ВООЗ), не слід вважати поствакцинальними ускладненнями до тих пір, поки не буде встановлена їх можливий причинно-наслідковий, а не тіль­ки тимчасовий зв'язок з вакцинацією;

епідеміологічні (велика частота у вакцинованих, чим у невакци-нованих);

клінічні (схожість поствакцинального ускладнення з ускладнен­ням відповідної інфекції, час появи після щеплення); вірусологічні (наприклад, відсутність дикого поліовіруса при вакцино-асоційованому поліомієліті).

Клінічні форми поствакцинальних ускладнень:

місцеві поствакцинальні ускладнення - абсцеси; підшкірний хо­лодний абсцес; поверхнева виразка більше 10 мм; регіональний(і) лімфаденіт(и); келоїдний рубець.

загальні поствакцинальні ускладнення з боку нервової системи - судоми фебрильні; судоми афебрильні; вакцино-асоційований менінгіт/енцефаліт; анестезія/парестезія; гострий млявий пара­ліч; вакцино-асоційований паралітичний поліомієліт; синдром Гийена-Барре (полірадикулоневрит); підгострий склерозуючий паненцефаліт.

інші поствакцинальні ускладнення - анафілактичний шок і анафілактоїдні реакції; алергічні реакції (набряк Квінке, ви­сип за типом кропив'янки, синдром Стивенса-Джонсона, Лайел-ла); гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, зниження тонусу м'язів, короткочасне порушення або втрата свідомості, судинні пору­шення в анамнезі); артрити (але не як симптом сироваткової хво­роби); безперервний пронизливий крик (тривалістю від 3 годин і більш); паротит, орхіт; тромбоцитопенія; генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт, тромбоцитопенічна пурпура.

У таблиці 6 представлені основні поствакцинальні реакції і усклад­нення залежно від виду застосованої вакцини.

Щеплення однозначно не є причиною симптомів (температура, шкір­ні висипи та ін.), навіть при їх появі у типові для поствакцинальних ускладнень терміни, якщо вони зберігаються більше 2 - 3 днів і/або якщо до них приєднуються нові симптоми (блювота, пронос, менінге-альні знаки та ін.).

Клінічні критерії диференційної діагностики поствакцинальних ускладнень:

реакції на живі вакцини (окрім алергічних реакцій негайно­го типу в перші декілька годин після щеплення) не можуть з'явитися раніше 4-го дня і пізніше ніж через 12 - 14 днів піс­ля проти кору і 30 днів після оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) і антипаротитної вакцини;

— алергічні реакції негайного типу розвиваються не пізніше, ніж через 24 години після будь-якого виду імунізації, а анафілак­тичний шок не пізніше, ніж через 4 години;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія