Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Лікування. Замісна терапія. Антибактеріальні препарати. Введення розчинного CD40 ліганда.

Імунодефіцит з карликовістю характеризується наявністю син­дрому кишкової мальабсорбції та рецидивуючими інфекційні захво­рювання.

Синдром Гуда

Синдром Гуда - тяжкий комбінований імунодефіцит з тимомою. Тип успадкування не встановлений.

Гістологічно - затримка розвитку тимусу.

Клінічна картина: рецидивуючі бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції; схильність до злоякісних пухлин.

Імунологічне дослідження: зниження Т-клітин, преВ-клітин, зни­ження імуноглобулінів, еозинопенія.

Мієлограма: еритробластопенія, апластична анемія.

Метафізарна хондродисплазія Мак-К'юзика (синдром коротконогих карликів, синдром хрящево-волосистої гіпоплазії)

Для імунодефіциту з синдром коротконогих карликів характерний автосомно-рецесивний тип успадкування.

Клінічні особливості: непропорційна будова тіла з моменту на­родження, кінцівки короткі і товсті, низькорослість, навколо шиї, кінцівок виражені шкірні складки, зуби малих розмірів, неправильної форми, сплющення тіл хребців, поперековий лордоз, сплющення груд­ної клітини, викривлення нижніх ребер назовні, викривлення нижніх кінцівок, гіпермобільність суглобів, що супроводжується розширенням амплітуди рухів, дефекти формування волосся.

Синдром кишкової мальабсорбції, целіакія, рецидивуючі інфекційні захворювання,

Імунологічне дослідження: лімфопенія, Т-лімфоцити з низькою функціональною активністю, В-клітин, імуноглобулінів та NK-клітин - норма

Лікування: імунопрепарати та антибіотики.

Дефіцит системи фагоцитів

Частота - 10 - 12% загальної кількості первинних імунодефіцитів.

Синдром Чедіака — Стейнбрінка — Хигасі

Специфічній дефект. Втрата нейтрофілами здатності вивільняти лізосомальні ферменти при збереженні здатності до злиття фагосом і лізосом. Порушення хемотаксису.

Клінічні особливості. Характеризується альбінізмом, фоточут-ливістю шкіри і важкими рецидивуючими піогенними інфекціями, що викликані, перш за все, стрепто- і стафілококами. У таких хворих нейтрофіли містять гігантські лізосоми, які зберігають здатність зли­ватися з фагосомами, але втрачають здатність вивільняти ферменти,що містяться в них. Як наслідок цього розвивається порушення пере­травлюючої здатності щодо мікроорганізмів.

При імунологічному дослідженні виявляється порушення хемотак­сису і фагоцитозу нейтрофілів на фоні нормальної функції В- і Т-клітин, а також рівня комплементу. Відмічається дефіцит природних кілерів. Порушення хемотаксису пов'язано з порушенням стабільності мікро-трубочок цитоскелету (табл. 7, 8).

Лікування симптоматичне, з використанням відповідних антибіоти­ків. Прогноз несприятливий. Як правило, смерть наступає не пізніше 7 років від рано виникаючих пухлин або важких бактеріальних інфекцій. Тип успадкування - автосомно-рецесивний.

Синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба)

Специфічній дефект. Знижена продукція гамма-інтерферону Т-хелперами 1-го типу. Підвищена продукція IgE >1000 МОд/мл за наявності в анамнезі дерматиту і повторних глибоких гнійних інфекцій з "холодним" перебігом; вивільняється гістамін, який порушує хемо­таксис нейтрофілів.

Клінічні особливості. Характеризується рецидивуючими, так зва­ними холодними абсцесами шкіри і підшкірної клітковини, лімфовуз­лів, повторними гнійними отитами з холодним перебігом, хронічною екземою. Абсцеси отримали назву холодних через відсутність нормаль­ної запальної реакції. Особливу небезпеку представляють важкі епізоди гострих пневмоній, у т.ч. деструктивних (у 50%) з виходом у пневмоце-ле (у 50%), абсцеси печінки. Характерними соматичними ознаками є атиповий "атопічний дерматит", диспластичні риси обличчя, спонтанні переломи трубчастих кісток (табл. 7).

При імунологічному дослідженні виявляється порушення хемо­таксису нейтрофілів при збереженні їх поглинальної і перетравлюючої активності. При цьому рівень сироваткового IgE різко підвищений (>1000 МОд/мл), що може супроводжуватися еозінофілією. За сучасни­ми даними, один з головних дефектів при цій патології полягає у тому, що Т-хелпери 1-го типу не можуть продукувати гамма-інтерферон. Це призводить до підвищення функції Т-хелперів 2-го типу і гіперпродукції IgE. Останній викликає вивільнення гістаміну, який блокує розвиток запалення; крім того гістамін блокує розвиток хемотаксису нейтрофілів, що є ще однією характерною ознакою синдрому Джоба (табл. 8).

Лікування симптоматичне, антибактеріальне. Хворі з синдромом Джоба вимагають постійної (довічною) антибактеріальної терапії, необ­хідної навіть у період ремісії інфекційних проявів, у поєднанні з анти-мікотичними антибіотиками у віковому дозуванні.

Для лікування атопічного дерматиту застосовуються стероїдні мазі та креми (гідрокортизон, целестодерм, бетновейт, адвантан, елоком, синалар та ін.).

Хронічна гранулематозна хвороба (ХГХ) (Шифр МКХ-10 D 89.8)

ХГХ - первинний імунодефіцит фагоцитарної ланки, що характе­ризується спадковим порушенням бактерицидної функції нейтрофілів, в основі якого лежить нездатність останніх виробляти активні форми кисню, необхідні для кисень-залежного кілінга фагоцитованих мікро­організмів.

При хронічній гранулематозній хворобі відбувається порушення функції НАДФ-оксидазної системи фагоцитів, яке приводить до неза­вершеного фагоцитозу з утворенням гранулем.

Переважаючий тип успадкування - Х-зчеплений (80% хворих - чо­ловічої статі), проте існує також автосомно-рецесивна форма захворю­вання.

Клінічні прояви: Хвороба зазвичай починається у ранньому ди­тинстві, але зрідка її прояв затримується до підліткового віку. Спо­стерігаються гнійні інфекції шкіри, підшкірної жирової клітковини, лімфатичних вузлів, деструктивні пневмонії, остеомієліт, абсцеси пе­чінки. Характерні рецидивуючі інфекції, обумовлені мікроорганізмами, що виробляють каталазу (Staphylococcus aureus, Serratia, Escherichia, Pseudomonas). Спостерігаються різні види грибкової інфекції з роду Aspergillus, що викликають пневмонії або диссеміновані інфекції, і Candida, що вражає переважно слизові оболонки і м'які тканини. Клі­нічна картина включає затримку фізичного розвитку, BCG-ит. Спо­стерігається також риніт, дерматит, проноси, періанальні абсцеси, стоматит, остеомієліт, абсцеси мозку, порушення прохідності шлунково-кишкового і сечостатевого трактів (утворення гранулем).

Імунологічні дослідження: тести хемілюмінесценції та НСТ з гра­нулоцитами. Зміни гемограми, що вказують на хронічні інфекції (табл.

7, 8).

При імунологічному дослідженні у НСТ-тесті виявляються по­рушення кисень-залежного метаболізму нейтрофілів. Функція В- і Т-клітин, а також рівень комплементу залишаються у межах норми (табл. 8).

Медикаментозна терапія. Хворі з ХГХ вимагають постійної (до­вічної) антибактеріальної терапії, необхідної навіть у період ремісії інфекційних проявів. Хворим призначають постійно триметопрім-сульфаметоксазол (септрин, бактрім, орипрім), завдяки його власти­вості проникати через клітинну мембрану і підсилювати бактерициднуактивність фагоцитів, або чергування пероральних антибіотиків широ­кого спектру дії (цефалоспорінів, напівсинтетичних пеніцилінів, окси-хінолонів та ін.) у поєднанні з антимікотиками. Протигрибкова терапія: при інфекції грибами роду Aspergillus - Амфотерицин В (фунгізон) 1мг/ кг/добу 6 місяців; при інфекції грибами роду Candida - ітраконазол (орунгал) у віковому дозуванні. При виникненні інфекційних усклад­нень хворі, як правило, потребують парентеральної протимікробної терапії, інтенсивність якої може досягати багатомісячного застосування одночасно 2 - 3 препаратів (при абсцесах легенів і внутрішніх органів). Нерідким інфекційним ускладненням є грибкові ураження легенів, внутрішніх органів, у цьому випадку застосовується парентеральна протигрибкова терапія. Місцеві антисептики (діамантовий зелений, хлоргексидин) - за показаннями.

Як приклад імунної відповіді первинному імунодефіциті фагоцитар­ної ланки приводимо історію хвороби хворої С., 19 років, що страждала на хронічну гранульоматозну хворобу, та находилася на спостереженні у міському дитячому імунологічному центрі (Приклад 7.).

Хвора С., 19 років, з дитячого віку часто хворіє на пневмонії, пієло­нефрит, цистит, спостерігався рецидивуючий хронічний фурункульоз, гнойний лімфаденіт. При огляді під шкірою тулуба і кінцівок є інфільтрати (гранулеми) розмірами 1х1,5 см. Оперована по поводу абсцесу правої сід­ничної ділянки, є дисбактеріоз III ступеня. Поставлений діагноз: хронічна гранулематозна хвороба.

На імунограмі хворої С., 19 років, (приклад 7). спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз, нормальна кількість і співвідношення T- і В-лімфоцитів, концентрація імуноглобулінів у межах норми, незначне збільшення рівня IgM, різке зниження НСТ-тесту, включаючи і його ре­зерв, що свідчить про значне порушення активності фагоцитів.

Лікування:

1) ронколейкін 500000 ОД п/ш 1 раз на 3 доби 5 ін'єкцій;

2) інтерферон гамма по 1000000 МО в/м 3 рази на тиждень, тривалий

час;

3) ко-тримазол (Бактрим) 1 пігулка містить триметоприма 80 мг, суль-фаметоксазола 400 мг (дитячий - 20/100 мг відповідно); по 1 таб. 1 - 2 рази на день кожного дня, тривалий час;

4) ітраконазол 100 мг через день, тривалий час;

5) генна терапія - в/в інфузія стовбурових клітин з нормальним геном gp91phox хворому.

Протипоказана робота з садовим вапняком (листя, вітки та кора дерев, які містять спори грибів).

Приклад 7. Пацієнтка С., 19 років. Діагноз: Хронічна гранулема-тозна хвороба.

Показник

Резульї

а

г

Норма

Гемоглобін

130

 

 

Ж - 115 - 145, Ч - 132 - 164 г/л

Еритроцити

3,8

 

 

Ж - 3,7 - 4 ,7, Ч - 4,0 - 5,1 • 1012 /л

Тромбоцити

240

 

 

150 - 320 • 109 /л

ШОЕ

24

 

 

2 - 15 мм /год

Лейкоцити

15

 

 

4 - 9 Г/л

Нейтр.

43 - 71 %

2000-6500

П\я 1 - 4 %

80-400

С\я

-

Еоз.

0,5 - 5% 80-370

Баз.

0 - 1%

20-80

Мон.

3 - 9%

90-720

Лімф.

25 - 37%

1600-3000

БГЛ

1-5%

80-500

Плаз. 0 - 1% 20-80

69

6

58

 

2

1

5

23

1

 

10350

900

9450

 

300

150

750

3450

150

 

Імунологічні показники

Результа

т

Норма (ОД СІ)

Імунологічні показники

Результат

Норма (ОД СІ)

Т- лімф. CD-3

%

Абс. число

62

2139

 

50 - 80 1000-2200

Ig G

15

8,0-18,0 г\л

Т- хелп. CD-4

%

Абс. число

35

1207

 

33-46 309-1571

Ig M

2,2

0,2-2,0 г\л

Т- цитотокс. CD-8

%

Абс. число

25 862

 

20-33 282-999

Ig A

2,8

0,3-3,0 г\л

ІРІ

CD4 /CD8

1,4

 

1,4-2,0

ЦІК

55

30 - 50 од. опт. щільн.

NK-клітини CD-16

%

21

 

16 - 22

Поглинальна активність

ФІ

35

60 - 80%

 

Абс. число

724

 

72-543

 

 

ФЧ

0,9

1,5 - 3,5

В-лімф CD-22

%

18

 

10-20

НСТ -тест

Сп

2

До 10%

 

Абс. число

621

 

109-532

 

 

Інд

6

 

РБТЛ

Сп.

 

 

До 10%

 

 

рез

4

>16%

 

Інд.

10

 

50-70%

Комплемент

СН-50

50

30 - 60 гем. од/мл

Дефіцит експресії молекул адгезії

Специфічній дефект. Порушення адгезії і хемотаксису фагоцитів у результаті зниження експресії бета-субодиниці (95 kD) молекул адгезії LFA-1, р150, 95.

Локалізація дефекту в хромосомі: 21q 22.3.

Порушення експресії молекул адгезії може бути як генетично обу­мовленим, так і придбаним, зокрема зв'язаним із застосуванням таких препаратів, як саліцилати, етанол, адреналін, кортикостероїди. По­рушення експресії молекул адгезії може також спостерігатися у хво­рих на цукровий діабет, міотонічну дистрофію, при обширних опіках, у новонароджених.

Клініко-лабораторні дані: 1) рецидивуючі шкірні абсцеси; 2) ура­ження шлунку і кишок; 3) пневмонія; 4) целюліт; 5) лейкоцитоз (15­20 х106 в 1 л); 6) відсутність гною; 7) широкий спектр причинних мікро­організмів (табл. 7, 8).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія