Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

2. Лізоцим по 1 таб. 3 рази на день по одному тижню кожного міся­ця, повторювати 3 - 4 курси;

3. Гліцирам по 25 мг по 1-2 таб. 2-3 рази на день за 30 хв перед їдою, протягом 10 днів кожного третього місяця 1 рік для при­пинення процесів інфекційної алергізації;

4. УВЧ на ділянку сонячного сплетення по 5 сеансів на курс 2 рази на рік;

5. Пробіотики (біфідум-бактерін, лактобактерін, лактив-ратіофарм та ін.) при тенденції розвитку бактерійного дисбактеріозу і після лікування антибіотиками під контролем складу біфідофлори ки­шечнику. Можна використовувати лінекс, хілак-форте.

Курси фітонцидних антибактеріальних препаратів можна повторю­вати 2 - 3 рази на рік.

Обов'язкова умова проведення імунореабілітації - імунологічний контроль за її ефектом. Виконуючи її, слід пам'ятати про терміни на­стання цього ефекту у кожного використовуваного препарату і не по­спішати відміняти препарат, замінюючи його іншим, навіть якщо вони відносяться до однієї і тієї ж групи за імунологічною дією. Відновлення імунологічної компетентності організму - це тривалий процес, що ви­магає вдумливого і обов'язково науково обгрунтованого підходу до питань терапії з урахуванням особливостей клінічних проявів у даний час і причинно-значущої патології.

Імунокорекція при аденоїдиті, хронічному тонзиліті та риніті

Комплексні схеми лікування гіперплазії, мигдалин і аденоїдів:

- пропасол 10 діб

- календула 10 діб + естифан 3 тижні

- хлорофіліпт 2 тижні всередину

- IRS-19 - спрей, 2 рази на день зрошувати на мигдалини, курс 2 тижні

Мигдалини стискаються і зменшуються.

Комплексна схема лікування хронічного тонзиліту (загострення). Критерії - спайки з дужками і ознаки хронічної інтоксикації.

- амоксицилін або амоксіклав - 7 діб у вікових дозах;

- лейкінферон 5 ін'єкцій або віферон 5 - 7 свічок по 500000 ОД че­рез добу;

- пропасол 10 діб + плазмол №5;

- лікопід 10 діб по 1 мг для дітей і 10 мг - дорослим;

- естифан + люголь;

- УФО мигдалин №5;

- димексид 30% - аплікації на підщелепні та шийні лімфатичні вузли;

- рибомуніл 6 тижнів по 1 табл. 2 рази 4 доби на тиждень. Комплексна схема лікування хронічного риніту, асоційованого

з ГРЗ

- рибомуніл 1 табл. 2 рази 4 доби на тиждень 6 тижнів або IRS-19 -10 днів (спрей у ніс);

- аплікації з 30% димексидом на спинку носа і проекції гайморо­вих пазух №10 через добу;

- алое - електрофорез носа;

- судинозвужувальні - краще санорин, менше підсушується сли­зова оболонка.

Комплекс імунореабілітації для групи дітей, що часто і тривало хворіють

Комплексна імуномодулююча терапія переважно направлена на стимуляцію як Т-, так і В-клітинного імунітету, а також безпосередньо фагоцитарної ланки. Про вид імунного дисбалансу можна заздалегідь судити за клінікою епізодів повторної захворюваності - за етіологією: вірус, бактерія, гриби або їх асоціації, за патогенетичною реакцією крові: лейкоцитоз, лейкопенія, лімфоцитоз/лімфопенія, нейтрофільоз/ нейтропенія, за клінікою - типові симптоми вірусної або грибкової, або бактерійної інфекції та інфікованості, тощо.

Без побоювання ефекту гіперстимуляції і посилення дисбалансу між окремими ланками у системі імунітету можна призначити:

- тималін 10 мг , курс 5 ін'єкцій

- рібомуніл або лікопід по загальноприйнятій схемі

- мікроелементно-вітамінний комплекс і біопрепарати з профі­лактики і лікування дисбактеріозу на фоні підвищеної уваги до дитини з боку батьків - адекватного віку харчування, гартуючих фізичних заходів. За відсутності бажаного результату дитина по­винна бути обстежена у спеціалізованому центрі або відділенні для складання індивідуальної програми імунореабілітації, а іно­ді навіть для підбору препаратів in vitro.

У тих випадках, коли немає реальної можливості провести імуноло­гічне обстеження хворого для ідентифікації імунного дефекту і підбору коригуючої терапії (наприклад, в умовах сільського регіону), можна рекомендувати до практичного використання терапевтичні комплекси реабілітації, засновані на клінічних даних про хворого.

Такі схеми лікування можуть включати:

а) препарати з групи біогенних стимуляторів, які сприяють поліп­шенню презентації різних антигенів (бактерійних, вірусних, грибкових і змішаних) через системи фагоцитозу

б) засоби, стимулюючі процеси анаболізму

в) препарати, що активують окислювально-відновлювальні реакції у тканинах (у тому числі і в імунокомпетентних органах)

г) мікроелементи і їх сполуки

д) медикаментозні засоби, шо поліпшують обмін речовин у не­рвовій системі з непрямим впливом на систему імунітету (препарати амінокислот для стимуляції білкового обміну і енергетичних процесів у тканинах мозку, підвищення їх дихальної активності, ноотропні за­соби для формування асоціативних зв'язків між клітинами головного мозку; препарати, що компенсують гіпоксію в ЦНС і поліпшують обмін ліпідів, наприклад, пангамат кальцію.

Клінічними показаннями у таких випадках можуть бути:

1. Рецидивування запальних захворювань з ризиком розвитку хро­нічних форм і формуванням хронічного осередку інфекції.

2. Схильність до генералізованого гнійно-септичного захворюван­ня (за клінічними даними).

3. Наявність побічних незвичайних або псевдоалергічних реакцій на традиційні препарати.

4. Тривала астено-вегетативна дисфункція нервової системи, змі­ни у периферичній крові типу нейтропенії, лейкопенії, тромбо­цитопенії, лімфоцитопенії тощо.

Для профілактики розвитку хронічного захворювання рекомен­дується наступне профілактичне лікування з елементами імунореабі-літації:

1. На фоні затихання гострої фази запалення призначаються ін'єкції екстракту алое підшкірно, дітям дошкільного віку по 0,3 - 0,5 мл, дорослим по 1 мл курсом 15 - 20 введень через добу.

2. Внутрішньовенне введення тіосульфату натрію (можна і всере­дину, але клінічний ефект при цьому декілька слабкіше) з метою м'якої десенсибілізації, дезинтоксикації і протизапальної дії. Клінічні ефекти опосередковують нівеляцією сірчистими спо­луками надлишку медіаторів підвищеної чутливості негайного і сповільненого типів, які в сукупності обумовлюють морфологіч­ний еквівалент хронічного процесу. При призначенні всередину використовується 10% розчин тіосульфату натрію залежно відвіку по 1 чайній, десертній або столовій ложці 3 рази на день; при внутрішньовенному способі застосовується 30% розчин по 1 - 1,5 мл до 5 років; по 2 - 3 мл дітям старше 5 років, дорослим по 5 мл 1 раз на добу, курс лікування складає зазвичай 10 - 14 діб.

3. Гліцерофосфат кальцію (стимуляція анаболізму в тканинах іму-нокомпетентних органів) всередину на 5 - 7 діб.

При тенденції інфекційного процесу до генералізації (основні клі­нічні ознаки: загальна біологічна ареактивність, астенізація, тривале порушення у системі мікроциркуляції, лейкоцитоз з нейтрофільозом за відсутності локалізованого гнійного вогнища або, навпаки, лейкопенія при маніфестному гнійно-запальному процесі, невідповідність темпе­ратурної реакції клінічним проявам, особливо на фоні перинатального ураження головного мозку) рекомендується:

1. При лейкопенічній реакції крові слід починати профілактику вторинного імунодефіциту з плазмолу підшкірно дітям дошкіль­ного віку по 0,2 - 0,3 мл, дорослим по 1 мл розчину 1 раз на добу протягом 10 - 14 діб. При лейкоцитозі слід почати з дибазолу в ін'єкціях курсом до 2 тижнів у віковому терапевтичному дозу­ванні.

2. Паралельно призначається курс вітаміну Р (у формі «аскорути-ну») всередину, але краще, у формі «урутину» - в ін'єкціях по 0,2 - 0,3 мл дітям раннього віку, по 0,3 - 0,4 мл - дошкільникам, дорослим по 1 мл підшкірно 1 раз на добу протягом 20 - 30 діб. Вітамін Р стимулює функціональну активність імунокомпетент-них клітин, що пояснюється, ймовірно, його активуючою дією на окислювально-відновні процеси у тканинах.

3. Для поповнення бактерицидних чинників наступним призначен­ням може бути лісобакт (лізоцим, попередня біологічна проба на переносимість обов'язкова). Лізоцим призначається в ін'єкціях або всередину курсом на 7 - 10 діб один раз на добу, а також ехі-нацея.

4. Закінчити профілактичну схему рекомендується призначенням УВЧ-терапії на ділянку сонячного сплетіння, курсом з 5 сеансів, можна чергувати з ультразвуковою дією на зону проекції над­ниркових залоз.

За наявності незвичайних реакцій на лікарські препарати, які сти­мулюють явища непереносимості, рекомендується застосувати комп­лекс засобів, які стабілізують клітинні мембрани, що сприяє адаптації рецепторного апарату клітин імунної системи:

1. Вітамін Е парентерально у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій курсом до 7 - 10 діб.

2. Ентерально призначається окис цинку для стимуляції хемотак­сису поліморфноядерних лейкоцитів і моноцитів, а також для стабілізації мембран цих клітин. Окис цинку призначається у дозі добової потреби від 4 - 6 мг у дітей грудного віку до 10 - 20 мг у старших дітей і дорослих у 2 прийоми.

3. 3. Паралельно - ультразвукова дія на зону проекції надниркових залоз щодня курсом №5.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКЛЮЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

11. Інфекції при вторинних імунодефіцитах В-клітинного типу:

A. Вірусні

B. Грибкові

C. Бактерійні

D. Паразитарні.

12. Час появи перших клінічних ознак вторинних імунодефіцитів:

A. з першого місяця життя

B. з 4-6 міс. життя

C. у підлітковому періоді.

D. У будь-якому віці

13. Клінічними маркерами вторинного Т-клітинного імунодефіциту є:

A. Рецидивуючі піогенні інфекції

B. Рецидивуючі вірусні інфекції

C. Гіпоплазія тимусу

D. Патологія паращитоподібних залоз.

14. Інфекції, що часто зустрічаються при дефектах фагоцитозу у хворих вторинним імунодефіцитом:

A. бактерійні

B. вірусні

C. паразитарні

D. грибкові.

15. Причини вторинних імунодефіцитних станів:

A. Хромосомні порушення

B. Імуносупресивна терапія

C. онкологічні захворювання

D. хронічні інфекції.

16. Вторинний імунодефіцит може бути наслідком:

A. порушення харчування

B. променевої терапії

C. множинних трансфузій

D. опікової хвороби

17. Імунодефіцитний стан характеризується підвищеною чутливіс­тю хворого до вірусних і грибкових інфекцій. Основний дефект імунної системи визначається порушенням функції:

A.

макрофагів

B.

Т-лімфоцитів

C.

В-лімфоцитів

D.

системи комплементу

E.

нейтрофілів.

18.  Імунодефіцитний стан розвинувся на фоні опікової хвороби. Основний дефект імунної системи характеризується порушен­ням:

A. Т-лімфоцитів

B. В-лімфоцитів

C. системи комплементу

D. фагоцитозу.

19.  Показання для в/в введення імуноглобулінів:

A.

природжені імунодефіцити

B.

вторинні імунодефіцити

C.

бактерійна інфекція

D.

вірусна інфекція

E.

алергія

 

ендотоксичний шок.

20. Які імуномодулятори найбільш ефективні при вторинних імуно­дефіцитах, викликаних персистенцією вірусів

A.

Тималін

B.

Поліоксидоній

C.

Мієлопід

D.

Галавіт

E.

Нуклєїнат натрію

Вірні відповіді на питання:

11 CD, 12 D, 13 B, 14 AD, 15 BCD, 16 ABCD, 17 B, 18 CD, 19 ABCD, 20 ABD.

ТЕМА 10.

ОСНОВИ ТРАНСПЛАНТАЦІЙНОГО ІМУНІТЕТУ. ІМУНОЛОГІЯ РЕПРОДУКЦІЇ. ІМУНОЗАЛЕЖНІ ФОРМИ БЕЗПЛІДДЯ

Актуальність теми: Проведення трансплантації органів і тканин стало насущною потребою сучасного суспільства. За останнє десяти­ліття у розвинених країнах світу був досягнутий значний прогрес в області трансплантації клітин, тканин і органів. Трансплантологія сьогодні — це найбільш розвинений і високотехнологічний напрям охо­рони здоров'я. Немає тієї області медицини, де вона не застосовується: кардіологія, гепатологія, онкологія, травматологія, офтальмологія, дерматологія тощо. Становлення трансплантологи як науки пройшло складний шлях. Проблема трансплантації вимагає ретельного вивчення медичних, юридичних, соціальних і етичних аспектів. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини" діяльність, пов'язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані у встановленому законодавством України порядку державні і комунальні установи охорони здоров'я і державні наукові установи згідно переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (Ухвала Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. №695 "Деякі питання реалізації Закону України "Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людині").

Кажучи про дослідження функціонування систем репродукції орга­нізму, фахівців імунодіагностики привертають нові технологічні мож­ливості виявлення імунологічних причин невиношування вагітності, чоловічого і жіночого безпліддя.

Загальна мета: Вивчити імунологічні критерії підбору донора і реципієнта, способи попередження або мінімізації наслідків синдрому відторгнення, імунологічні аспекти репродукції, методи діагностики імунологічних форм безпліддя, основні напрями його профілактики лікування.

Конкретні цілі:

1. Особливості передтрансплантаційного моніторингу.

2. Навчитися складати програму обстеження хворого перед тран­сплантацією.

3. Навчитися   розпізнавати   посттрансплантаційні інфекційні ускладнення, критерії діагностики.

4. Правила проведення імуносупресивної терапії: механізми дії, принципи призначення, ускладнення.

5. Нові імунологічні методи діагностики і терапії у трансплан-тології.

6. З'ясувати імунні взаємини у системах «батько-мати», «мати-плід», діагностика, лікування, профілактика.

7. Вивчити імунологічні причини безпліддя.

8. Чинники, які сприяють або, навпаки, перешкоджають імуноло­гічній толерантності в організмі вагітної жінки.

9. Лікування жінок із звичними імунологічними викиднями.

10. Алгоритм обстеження при імунологічному безплідді. Імуноло­гічні тести, лікування.

Початковий рівень знань — умінь:

1. Визначити основні поняття, термінологію (авто-, ало-, ксено-трансплантат).

2. З'ясувати механізми відторгнення алотрансплантату: надго-стрий, гострий і хронічний.

3. Імунний статус вагітних.

4. Імунологічна толерантність, її види, відмінність від імуноде­фіциту.

5. Профілактика і лікування гемолітичної хвороби новонаро­джених.

6. Взаємозв'язок імунної і статевої систем в організмі жінки і чо­ловіка.

7. Збір скарг, анамнезу, виконання імунологічних методик, необ­хідних для діагностики імунозалежного невиношування вагіт­ності і безпліддя.

8. Причини та імунологічні механізми утворення антиспермаль-них автоантитіл у чоловіків і жінок, імунодіагностика.

9. Імунні аспекти контрацепції.

10. Курація хворого для історії хвороби.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ

1.    Трансплантація кісткового мозку виконується шляхом:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія