Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 84

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

A. Трансплантації стернальної кістки

B. Трансплантації клубових кісток

C. Люмбальної пункції

D. Внутрішньовенного введення кісткового мозку

E. Трансплантації діафізу плечової кістки

2. Які періоди виділяють після трансплантації кісткового мозку?

A. Ранній (0-21 доба)

B. Проміжний (21-100 доба)

C. Пізній (після 100 діб)

D. Усі, крім В.

E. Відповіді A, B, C вірні.

3. Що не належить до способів попередження відторгнення тран­сплантату?

A. Підбір сумісної пари донор-реципієнт за людськими лей­коцитарними антигенами (HLA)

B. Імуносупресивна терапія

C. Переливання одногрупної крові

D. Введення антибіотиків

E. Спостереження за станом здоров'я донора перед тран­сплантацією

4. Вкажіть заходи щодо попередження розвитку інфекційних ускладнень у реципієнтів кісткового мозку:

A. Створення асептичних умов

B. Профілактика бактеріальних та грибкових інфекцій ан­тибіотиками

C. Профілактика цитомегаловірусної та герпетичної інфек­ції

D. Профілактика інфекції, викликаної Pneumocistis carinii

E. Усі відповіді невірні

5. Основними показаннями до трансплантації нирки є:

A. наявність гострої ниркової недостатності;

B. деякі ситуації гострої ниркової недостатності при необо­ротних порушеннях структур і функцій обох нирок;

C. загострення хронічного гломерулонефриту у хворого з хронічною нирковою недостатністю;

D. наявність термінальної стадії хронічної ниркової недо­статності;

E. синдром Кімерстіль-Вільсона;

F. Все вище перелічене.

6. Назвіть абсолютні протипоказання до трансплантації нирки:

A. оборотне ураження нирок

B. необоротне ураження нирок

C. можливість підтримки повноцінного життя за допомогою консервативного лікування

D. важкі форми основних позаниркових ускладнень (важ­кий перебіг ІХС, термінальна ХСН і легенева недостат­ність, цироз печінки з гепатаргією, важке ураження су­дин головного мозку, злоякісна пухлина)

E. активна інфекція

F. активний гломерулонефрит

G. попередня сенсибілізація до тканини донора

7. Виберіть засоби для імуносупресивної терапії після трансплан­тації нирки:

A.

азатіоприн

B.

циклоспорин

C.

мерказоліл

D.

поліоксидоній

E.

преднізолон

F.

антилімфоцитарні глобуліни

8.    Що таке трансплантація?

A. Це процес, при якому клітини, тканини чи органи беруть в однієї особи й переміщують до іншої або на інше місце тій самій особі

B. Це процес хірургічного переміщення тканин, органів від однієї людини доіншої

C. Це процес обміну тканинами між суб'єктами популяції

D. Це процес, що відображує сутність хірургічних маніпуля­цій

E. Це процес, при якому від однієї людини беруть або ткани­ни, або органи та переміщують до іншої чи на інше місце тій самій особі

9. Що таке хвороба «трансплантат проти хазяїна»?

A. Хвороба, яка виникла у результаті активації зрілих Т-клітин реципієнта при введенні йому клітин від доно­ра, відмінних від його власних по HLA-генотипу

B. Хвороба, що передається трансмісивним шляхом

C. Реакція на введення анатоксину

D. Хвороба, що виникає у хворих на муковісцидоз після за­стосування амброксолу.

E. Всі відповіді вірні

10. Для визначення ступеня близькості генотипу між чоловіком і дружиною при безплідному браку першочергово використо­вують:

A. Змішану лейкоцитарну реакцію

B. Визначення групи крові

C. Пробу Кумбса

D. Визначення ДНК

Вірні відповіді на питання:

1 D, 2 E, 3 ABCD, 4 ABCD, 5 BD, 6 ABCDEFG, 7 ABEF, 8 A, 9 A, 10 A.

ДЖЕРЕЛА УЧБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник / [Г.М. Дранік, О.С. При­луцький, Ю.І. Бажора та ін.]; за ред. проф. Г.М. Драніка.- К.: Здоров'я, 2006.- 888 с.

2. Казмірчук В. Є. Клінічна імунологія і алергологія / В.Є. Казмірчук, Л.В. Ковальчук. - Вінниця: Нова книга, 2006, 504 с.

3. Андрєйчин М.А. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник / Ан-дрєйчин М.А., Чоп'як В.В., Господарський І.Я. - Тернопіль: Укрмед-книга, 2005.- 372 с.

4. Клиническая иммунология и аллергология: Учебное пособие / под ред. А.В. Караулова.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.­651 с.

5. Никулин Б.А. Оценка и коррекция иммунного статуса / Никулин Б.А.-М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007.- 376 с.

6. Бурместер Г.Р. Наглядная иммунология, пер с англ. / Бурместер Г.Р. -М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2007.- 329 с.

7. Змушко Е. И. Клиническая иммунология: руководство для врачей / Змушко Е. И. - СПб: «Питер», 2001. - 576 с.

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ

ОСНОВИ ТРАНСПЛАНТАЦІЙНОГО ІМУНІТЕТУ

Антигени HLA і типування тканин

Останнім часом разом з трансплантацією кісткового мозку, нирки, печінки і серця почали застосовувати трансплантацію тонкої кишки, частки і сегментів печінки, легені, кісток, підшлункової залози і клі­тин панкреатичних острівців, а також інших органів і тканин. Для трансплантації використовуються як трупні, так і отримані від живих донорів органи і тканини. Частіше донорами служать родичі реципієнта. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відпо­відь на численні антигени трансплантату. Виняток становлять випадки, коли донор і реципієнт - однояйцеві близнюки. Найбільш вивчені ан­тигени людини, з якими пов'язана імунна відповідь на трансплантат, це антигени HLA (Human Leukocyte Antygen - HLA).

Головний комплекс гістосумісності (МНС) людини був відкритий в 1952 р. при вивченні антигенів лейкоцитів. Антигенами HLA (MHC) є глікопротеїди, що знаходяться на поверхні клітин і кодовані групою тісно зчеплених генів 6-ої хромосоми. Виділяють 2 класи антигенів HLA (MHC). До класу I відносяться антигени A, B і C, а до класу II - антигени DR, DP і DQ. Антигени MHC класу I присутні на поверхні всіх клітин, що вміщують ядро, і тромбоцитів, антигени MHC класу II - на поверхні В-лімфоцитів, активованих T-лімфоцитів, моноцитів, макрофагів і ден­дритних клітин. Гени HLA позначаються так само, як антигени HLA, але назва гена пишеться курсивом, а антигену - звичайним шрифтом. Назви генів і антигенів HLA складаються з однієї або декількох букв і цифр, наприклад A3, B45, DR15, DQ4. Буква позначає ген, а цифра - алель цього гена, при цьому цифрові позначення привласнюються у міру відкриття нових алелей. Гени HLA мають високий поліморфізм, визначено більше 100 антигенів HLA. Антигени HLA (MHC) віді­грають найважливішу роль у регуляції імунної відповіді на чужорідні антигени і самі є сильними антигенами.

Механізми трансплантаційного імунітету. Імунна відповідь на трансплантат обумовлена у першу чергу розпізнаванням антигенів HLA (MHC) донора, розташованих на поверхні мембран пересадженого органу, лімфоцитами реципієнта. Це викликає активацію Т-хелперів (Th 1, 2), які, у свою чергу, стимулюють проліферацію цитотоксичних Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів. Антитіла до чужорідних антигенів HLA можуть бути присутніми у сироватці реципієнта і до трансплантації. Їхвиявлення свідчить про попередню імунізацію антигенами HLA. Вона можлива при переливанні цілісної крові і під час вагітності. Виявлен­ня у сироватці реципієнта антитіл до антигенів HLA донора свід­чить про високий ризик надгострого відторгнення трансплантату. Воно обумовлене утворенням комплексів, що складаються з антигенів трансплантату і антитіл реципієнту, які активують згортання крові і приводять до тромбозу судин трансплантату. Оскільки відторгнення трансплантату викликають чужорідні антигени HLA, кращий спосіб його профілактики - підбір донора, сумісного з реципієнтом по анти­генах HLA. Якщо реципієнт вже імунізований антигенами HLA, донор повинен бути повністю сумісний з реципієнтом.

Підбір донора. Підібрати донора, повністю сумісного з реципієнтом по антигенах HLA, дуже складно, оскільки число комбінацій, складе­них більш ніж з 100 антигенів цього сімейства, надзвичайно велике. Вірогідність знайти повністю сумісного донора складає від 1:1000 до 1:1 000 000. Вірогідність підбору повністю сумісного донора серед рід­них братів і сестер складає 1:4, оскільки гени HLA успадковуються за законами Менделя.

Гени HLA успадковуються кодомінантно і передаються потомству двома блоками поодинці від кожного батька. Такий блок носить назву гаплотипу HLA. Частота рекомбінацій усередині гаплотипу HLA скла­дає близько 1%, у матерінській хромосомі вона декілька вище. Дитина успадковує по два алелі кожного гену HLA: один - з матерінського га-плотипу, інший з батьківського. Сукупність антигенів HLA, представ­лених на поверхні клітин, складає фенотип HLA, наприклад A1, A24, B35, B44, Cw4, Cw5, DR6, DR7, DQ1, DQ2. По фенотипу HLA не можна судити про склад гаплотипів. Гаплотип HLA можна встановити лише при аналізі успадкування генів HLA в сім'ї. Якщо батьківські гаплотипи HLA позначити буквами а і b, а матерінські - с і d, у потомства можли­ві 4 комбінації гаплотипів. При цьому вірогідність збігу і вірогідність повного неспівпадання генотипів HLA дітей і батьків складає 25%, а вірогідність збігу одного з гаплотипів - 50%. Типування антигенів HLA у родичів реципієнту проводять для підбору донора, сумісного з реципі­єнтом поодинці або обом гаплотипам. Якщо гаплотипи HLA двох родичів співпадають хоч би по декількох антигенах HLA (MHC) класів I і II, з високою вірогідністю можна припустити, що решта генів, що входять у гаплотипи HLA цих родичів, також ідентична. При сумісності донора і реципієнта по антигенах HLA відторгненню трансплантата можна за­побігти за допомогою мінімальної імуносупресивної терапії, необхідної для придушення імунної відповіді на слабкі антигени гістосумісності, що не відносяться до антигенів HLA.

Знайти донора, повністю сумісного з реципієнтом по антигенах HLA, серед людей, що не є його родичами, майже неможливо, тому до­норів частіше підбирають серед братів і сестер реципієнта. Середній час до відторгнення трансплантату при трансплантації від повністю сумісного по антигенах HLA родича складає 22,4 років, а при тран­сплантації трупного органу 4,6 років. Застосування циклоспоріну при трансплантації несумісних по HLA органів і тканин понизило ри­зик раннього відторгнення трансплантату, але не вплинуло на ризик пізнього відторгнення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія