Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 96

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

 

Ювенільний ревматоїдний артрит з переважним ураженням периферичних суглобів

5

Системна склеродермія

5

Хронічний лімфоцитарний тиреоїдит

3

а Ризик захворювання у відсутність вказаного антигена HLA дорівнює 1. б Відносний ризик неоднаковий у представників різних етнічних груп. Він коливаєть­ся від 3 — у індійців пима до 300 — у японців.

Дослідження синовіальної рідини проводять у всіх хворих з випо-том у порожнину суглоба. При гемартрозі та інфекційному артриті ця процедура носить лікувальний характер. Дослідження синовіальної рідини включає наступне:

Описують зовнішній вигляд синовіальної рідини: колір, каламут­ність, в'язкість, наявність крові. У нормі синовіальна рідина в'язка, прозора, має солом'яно-жовтий колір. При інфекційному артриті вона каламутна, її в'язкість зазвичай понижена із-за розщеплювання гіалу-ронової кислоти ферментами лейкоцитів.

Визначають загальне і відносне число клітин крові.

Забарвлюють мазок по Граму і виробляють посів для виявлен­ня бактерій (наприклад, Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Haemophilus spp., Neіsserіa spp.) і грибів, забарвлюють мазок по Цилю-Нільсену для виявлення Mycobacterium tuberculosіs.

Для виключення подагри і псевдоподагри проводять поляризаційну мікроскопію осаду, отриманого при центрифугуванні синовіальної ріди­ни. Використовують поляризаційний мікроскоп з червоним фільтром. Голчані кристали уратів характерні для подагри, світяться жовтим світлом. Кристали пірофосфату кальцію характерні для псевдопода-гри, мають ромбоподібну форму і світяться блакитним світлом. При подагрі та псевдоподагрі кристали виявляються і у нейтрофілах. Слід підкреслити, що гіперурикемія не є специфічною ознакою подагри, а звапніння суглобів — псевдоподагри.

Визначають концентрацію білка у синовіальній рідині й плазмі.

Визначають концентрацію глюкози у синовіальній рідині й плазмі.

При серонегативному ревматоїдному артриті у синовіальній рідині зрідка виявляють ревматоїдний чинник. Характеристика синовіальнії рідини при різних захворюваннях, що супроводжуються ураженням суглобів, приведена у таблиці 9.

Таблиця 9.

Дослідження синовіальної рідини

Вираже-ність запа­лення

Зовнішній вигляд

Характер осаду при додаванні оцетової кислоти

Число лейкоцитів, мкл-1

Вміст білка, г%

Вміст глю­кози

Найбільш вірогідний діагноз

Відсутнє

Прозора ледве жов­та, в'язка

Щільний цілісний

Не більше 2000 (менше 25% з них нейтрофіли)

<3

У нормі

Травма, остеоартроз

Легке

Злегка ка­ламутна

Рихлий, розпадаєть­ся при стру­шуванні

2000—5000

>3

У нормі

СЧВ (у синовіальній рідині інколи виявля­ються антинуклеарні антитіла методом імунофлюоресценції, може бути понижена гемолітична активність комплементу)

Помірне

Каламут­на

Фрагмен-тований

5000­50000 (біль­ше 50% з

них нейтро­філи)

>3

У нормі або

зниже­но

Подагра (у синовіальній рідині містяться крис­тали урату натрію). Ревматоїдний артрит (у синовіальній рідині інколи виявляється ревматоїдний чинник, може бути понижена гемолітична активність комплементу). Псевдо­подагра (у синовіаль­ній рідині присутні кристали пірофосфату кальцію)

Важке

Гнійна,

в'язкість

низька

Відсутній

Більше 50 000 (більше 90% з них нейтро-філи)

>3

< 70% рівня у плаз-міа

Інфекційний артрит (гемолітична актив­ність комплементу в нормі або підвищена), при забарвленні мазка по Граму виявляються бактерії

Рівень глюкози в синовіальній рідині менше 20% від рівня у плазмі патогномонічний для інфекційного артриту. При ревматоїдному артриті рівень глюкози у синовіальній рідині інколи знижується до 20 - 70% від рівня у плазмі.

Артроскопія з біопсією показана при підозрінні на злоякісне ново­утворення, туберкульоз, грибкову інфекцію, а також при тривалому збільшенні одного суглоба і неінформативному дослідженні синовіаль­ної рідини.

Класифікація автоімунних захворювань

За класифікацією Е.Л. Насонова і В.В. Сура (1988) автоімунні за­хворювання ділить на 5 класів (А, В, С, D, Е) (Таблиця 10.).

Таблиця 10.

Класифікація автоімунних захворювань (АЗ) Е.Л. Насонова і В.В. Сури, 1988 р.

Клас А: первинні A3 з генетичною схильністю і без неї

Клас В: вто­ринні A3

Клас C:

Клас D:

 

з генетичною схильністю і без неї

Генетичні дефекти комплементу

Повіль­на вірусна інфекція

Органоспе-цифічні

Проміжні

Органоне-специфічні

A3 крові

 

 

 

Тиреоїдит

Пемфігус

Систем ний

Автоімун-

Ревматизм

Ангіонев-

Розсіяний

Хаси мото

 

червоний

ні гемо-

 

ротичний

склероз

 

Пемфігоїд

вовчак

літичні

Хвороба

набряк

 

Первинна

 

 

анемії

Чагаса

 

Поствак-

міксе дема

Первинний

Ревматоїд-

 

 

Вовчако-

цинальні

 

міліарний

ний артрит

Тромбоци-

Постін-

воподібні

реакції

Тиреоток-

цироз

 

топенія

фарктний

синдроми

 

си коз

 

Дермато-

 

і пост-

 

 

 

Хронічний

міозит

Нейтропе-

кардіо-

 

 

Атрофіч-

активний

 

нія

токсичний

 

 

ний га-

гепатит

Системна

 

синдроми

 

 

стрит

 

склеро-

Грануле-

 

 

 

 

Синдром

дерм мія

матоз Веге-

Лікарські

 

 

Адреналіт

Шегрена

 

нера

автоімунні

 

 

 

 

Вузли-

 

реакції

 

 

Імунне без-

Виразко-

ковий

 

 

 

 

пліддя

вийколіт

періар -

 

Інсуліноза-

 

 

 

 

теріїт

 

лежний

 

 

Інсуліноза-

Глютенова

 

 

діабет типа

 

 

лежний

ентеропа-

Змішані

 

 

 

діабет типа

тія

захво-

 

 

 

 

 

рювання

 

Дила-

 

 

 

Синдром

сполучної

 

таційна

 

 

Рання ме-

Гудпасчера

тканини

 

кардіоміо-

 

 

нопауза

 

 

 

патія

 

 

 

Бронхіаль-

Рециди-

 

 

 

 

Гиперліпо-

наастма

вуючий

 

Анкілозую-

 

 

протеїне-

(автоімун-

поліхон-

 

чий спон-

 

 

мія

на форма)

дрит

 

дилоарт рит

 

 

Факоген-

 

Міастенія

 

Увеїт

 

 

ний увеїт

 

гравіс

 

 

 

 

Інтер-

 

 

 

 

 

 

стіциаль-

 

 

 

 

 

 

ний нефрит

 

 

 

 

 

 

Клас E:

Поєднання хвороб кла­сів А-D

Деякі клінічні форми автоімунних захворювань

Ревматоїдний артрит (Код МКХ-10 M 06-9) хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини з прогресуючим ураженням переважно периферичних (синовіальних) суглобів за типом симетрич­ного прогресуючого ерозійно-деструктивного поліартриту. Ризик за­хворювання вище у гомозиготних носіїв антигену HLA-DR4 і антигенів HLA-DR.

Етіологія і патогенез При ревматоїдному артриті (РА) з'являються антитіла, що направлені проти білків теплового шоку. Ці білки з'являються на поверхні клітин синовіальної оболонки при бактерійних інфекціях. Можливо, антитіла, шо направлені проти бактерій, пере­хресно реагують з білками теплового шоку, викликаючи пошкодження клітин синовіальної оболонки.

Основна патогенетична роль належить активації невідомим анти­геном Т- і В-лімфоцитів. Ці клітини шляхом прямих міжклітинних взаємодій і вироблення цитокінів активують макрофаги, фібробласти, які продукують прозапальні цитокіни, стимулюючи зростання і про­ліферацію Т-лімфоцитів, синовіоцитів, хондроцитів та інших клітин, що виділяють медіатори запалення.

Зміна структури власних білків приводить до появи автоантитіл (наприклад, ревматоїдного чинника), які посилюють ураження синові­альної оболонки. Всі ці процеси приводять до надлишкової проліферації синовіоцитів, руйнування хряща і кості та деформації суглоба.

Діагностичні критерії ревматоїдного артриту:

1. Ранкова скутість протягом 1 год.

2. Артрит 3 і більш суглобових зон. Набряк м'яких тканин і випіт, виявлені в трьох і більш суглобових зонах: праві і ліві, промене-зап'ясткові, ліктьові, колінні, гомілковостопні, плюсне-фалангові суглоби.

3. Артрит суглобів кисті. Припухлість промене-зап'ясткових, п'ясно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів.

4. Симетричний артрит. Одночасне залучення до патологічного про­цесу одних і тих же суглобових зон з обох боків тіла (білатеральне ураження проксимальних міжфалангових, п'ясно-фалангових або плюсне-фалангових суглобів допустимо без абсолютної си­метрії.

5. Ревматоїдні вузлики. Підшкірні вузлики на виступаючих ділян­ках кісток, розгинальних поверхнях або біля суглобів, виявлені лікарем.

6. Ревматоїдний чинник у сироватці крові. Виявлення аномальної кількості ревматоїдного чинника у крові будь-яким методом, при якому позитивний результат у контрольній групі здорових людей < 5 %.

7. Рентгенологічні зміни. Типові для РА зміни на рентгенограмі кисті і зап'ястя в переднє-задній проекції: ерозії, чіткий остеопо-роз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилеглих до нього кісток (зміни, характерні для остеоартрозу, не враховуються).

За наявності 4 або більше 7 вищеперелічених критеріїв можна по­ставити діагноз РА. Чутливість - 91,2 %, специфічність - 89,3 %.

Загальний аналіз крові - відмічаються помірний лейкоцитоз і тром­боцитоз. Виявляється нормоцитарна нормохромна анемія, прискорена ШОЕ.

Серологічне дослідження. Виявлення ревматоїдного чинника у сироватці хворих — основна лабораторна ознака РА.

Класифікація ревматоїдного артриту

Клініко-імунологічна характеристика

Міра активності

Морфологічна стадія

- Серопозитивний (серонегативний)

ревматоїдний артрит

- Поліартрит

- Ревматоїдний васкуліт (дигітальний

артеріїт, хронічні виразки шкіри, синдром Рейно та ін.)

- Ревматоїдні вузли, полінейропатія,

ревматоїдна хвороба легенів (альвеолит, ревматоїдна легеня), синдром Фелті, серозит.

0 - ремісія

1 - низька

2 - середня

3 - висока

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія