Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 103

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Автоімунні тромбоцитопенії

У патогенезі ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури і алергічних тромбоцитопенії, індукованих ліками, велику роль грають автоімунні реакції. У крові виявляються антитіла проти тромбоцитів і їх гліко-протеїнів, виявляється сенсибілізація лімфоцитів у тесті пригнічення міграції, а також підвищення ЦІК.

Класифікація тромбоцитопеній МКХ-10

— Пурпура та інші геморагічні стани - D69;

— Алергічна пурпура - D69.0;

— Якісні дефекти тромбоцитів - D69.1;

— Інша нетромбоцитопенічна пурпура - D69.2;

— Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура - D69.3;

— Інші первинні тромбоцитопенії - D69.4;

— Вторинна тромбоцитопенія - D69.5;

— Тромбоцитопенія неуточнена - D69.6.

Автоімунний агранулоцитоз (Код МКХ-10 D70) і лейкопенія. Характерним симптомом є повна або майже повна відсутність в крові гранулоцитів (не вище 0,75х109/л). Може бути два варіанти імунного агранулоцитозу: екзогенний (гаптеновий) і ендогенний.

Перший обумовлений прийомом ліків і по суті є проявом лікар­ської алергії. Антитіла, зв'язуючись з ліками, фіксованими на по­верхні гранулоцитів, залучають до реакції комплемент, який їх і ушкоджує. При ендогенному (істинно автоімунному) агранулоцитозі IgG- або IgM- автоантитіла направлені проти антигенів мембран гра­нулоцитів або лише нейтрофілів. Як ускладнення ендогенний агра­нулоцитоз спостерігається при системних захворюваннях сполучної тканини.

Одним з поєднань нейтропенії і ревматоїдного артриту (РА) є синдром Фелті, при якому у хворих спостерігається нейтропенія, РА, спленомегалія. Автоантитіла до цитоплазматичних антигенів нейтро­філів зустрічаються при багатьох автоімунних захворюваннях. При синдромі Вегенера вони направлені проти серін-протеїнази азурофіль-них гранул; при РА, холангіті — проти лактоферіну; при ідіопатич-ному гломерулонефриті, СЧВ, васкулітах — проти мієлопероксидази. Клінічною ознакою нейтропеній є інфекції, спленомегалія.

Автоімунні лімфоцитопенії зустрічаються як ускладнення вірус­них і інших захворювань.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКЛЮЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

11. Які імунокомпетентні клітини приймають участь у формуванні автоімунного процесу?

A. Нормальні автореактивні Т-лімфоцити.

B. Автореактивні В-лімфоцити.

C. Автореактивні Т-індуктори.

D. Автореактивні Т-хелпери.

E. Т-супресори.

F. Природні кілери.

12. Які фактори можуть обумовити активізацію Т-індукторів та слу­жити пусковим механізмом розвитку автоімунного процесу?

A. З'явлення нових детермінант у макромолекулах у ре­зультаті аномальної модифікації власної тканини

B. З'явлення в організмі екзоалергенів, які мають пере­хресні антигенні детермінанти з тканинами власного організму.

C. Утворення комплексного автоантигену, який складаєть­ся з власних макромолекул і антигенних детермінант вірусу.

D. Утворення комплексного автоантигену при з'єднанні власних макромолекул з антигенними детермінантами ліків.

E. Появлення антитіл до мікроорганізмів, які мають за­гальні з молекулами детермінанти.

F. Жоден з перерахованих факторів.

13. Які імунокомпетентні клітини та фактори можуть приймати участь у розвитку автоімунної патології?

A. Тільки автореактивні Т- і В-лімфоцити.

B. Тільки Т-супресори.

C. Тільки білки системи комплементу.

D. Тільки цитотоксичні Т-лімфоцити, імунні комплекти.

E. Тільки лімфоцитотоксичні чинники.

F. Тільки природні кілери.

14. Автоантітіла до клітин тканини щитовидної залози можуть при­водити до:

A. Автоантитіла не впливають на тканини щитовидної за­лози.

B. Тільки до руйнування тканини щитовидної залози та зни­ження її функції.

C. Тільки до стимуляції функції щитовидної залози.

15. Які захворювання обумовлені впливом імунних комплексів?

A. Склеродермія.

B. Системний червоний вовчак.

C. Ревматоїдний артрит.

D. Тиреоїдит Хасимото.

E. Всі перераховані захворювання.

16. Які типи імунних реакцій частіше всього лежать в основі розви­тку автоімунного процесу?

A. Реагіновий тип.

B. Цитотоксичні імунні реакції.

C. Реакції імунних комплексів.

D. Клітинні реакції.

E. Автосенсибілізація, яка обумовлена антитілами

F. Жодне з перерахованого.

17. Які препарати застосовуються при протизапальній терапії авто­імунних захворювань?

A. Стероїди.

B. Саліцилати, індометацин, фенілбутазон.

C. Фенопрофен, ібупрофен.

D. Пеніциламін, солі золота, хлороквін.

E. Жодне з перерахованого.

18. Які з нижче перерахованих препаратів, що мають імунодепре-сивні властивості, використовуються для лікування автоімун­них захворювань?

A. Циклоспорін А.

B. Азатіопрін.

C. Циклофосфамід.

D. Метотрексат.

E. Жодне з перерахованого.

19. При яких автоімунних захворюваннях методом вибору є імуно-депресивна терапія?

A. Автоімунній увеїт.

B. Хвороба Безеда.

C. Інсулінозалежний діабет.

D. Системний червоний вовчак.

E. Ревматоїдний артрит.

F. Жодне з перерахованого.

20. Хвора, 12 років, скаржиться на швидкі, розмашисті, мимовільні рухи м'язів обличчя і кінцівок. З анамнезу відомо, що дівчинка часто хворіє на ангіни, періодично скаржиться на болі у су­глобах. Об'єктивно: астенічна, емоційно лабільна. АТ - 100/70 мм рт.ст. Поступово з'явилися хореїчні гіперкінези, зниження м'язового тонусу. У крові — антистрептолізин-0 290 ОД., антигі-алуронідаза 380 ОД., церулоплазмін - 0,27 г/л, мідь сироватки -0,0030 г/л. Проба Манту - 1 мм. Яка найбільш можлива причина вказаної симптоматики?

A. Ревматизм

B. Гепато-церебральна дистрофія

C. Невроз

D. Туберкульоз

E. Вегето-судинна дистонія

Вірні відповіді на питання:

11 ABCDE, 12 ABCDE, 13 ABCDE, 14 BC, 15 BC, 16 ABCDE, 17 ABCD, 18 ABCD, 19 ABDE, 20 A.

ТЕМА 13.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ АЛЕРГОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ, АЛЕРГОТЕРАПІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Актуальність теми. Клінічна алергологія посідає значне місце у су­часній медичній науці та у практичній охороні здоров'я. Актуальність її вивчення обумовлена такими факторами:

• виявленням захворювань, що пов'язані з ураженням імунної системи у вигляді її надмірної, патологічно зміненої активнос­ті та порушень регуляторних механізмів, з якими зустрічають­ся фахівці з різних галузей медицини, зокрема лікарі загальної практики;

• значним ростом розповсюдженості алергічних хвороб серед на­селення й перш за все, серед осіб молодого віку;

• неухильним підвищенням кількості хворих молодого віку на бронхіальну астму, захворювання, що потребує проведення спе­цифічної імунодіагностики для виявлення причинних алергенів та специфічної імунотерапії, а також постійних терапевтичних зусиль для контролю його перебігу з метою попередження ви­никнення та полегшення загострень та ускладнень, зменшення випадків інвалідизації хворих;

• розширенням методичних можливостей клінічної алергології щодо ранньої діагностики, лікування та профілактики алергопа-тології у молодому віці з метою покращення якості життя;

• впровадження алергологічних тестів і методів імунологічного дослідження, які сприяють якісній та ранній діагностиці захво­рювань, контролю ефективності їх лікування;

У зв'язку з викладеним стає очевидним, що роль клінічної алер­гології як науки на сучасному етапі дуже важлива, а необхідність у фахівцях з клінічної алергології постійно зростає.

Загальна мета: оволодіння принципами клінічних методів обстежен­ня (збір алергологічного анамнезу, виявлення симптомів і синдромів алергопатології), лабораторними методами дослідження алергічного процесу, уміння виявляти основні чинники формування алергії, знання основ алерготерапії та алергопрофілактики.

Конкретні цілі:

1. Знання особливостей алергологічного анамнезу при різних ви­дах алергопатології.

2. Проводити фізикальне обстеження пацієнтів з алергічними за­хворюваннями.

3. Визначати етіологічні (групи алергенів) і патогенетичні (типи імунних реакцій) чинники алергологічних захворювань.

4. Використання клінічних і лабораторних методів оцінки імунної системи при алергозах.

5. Методики специфічної імунодіагностики при атопічних захво­рюваннях.

6. Методики специфічної імунотерапії атопічних захворювань.

7. Комплексна терапія алергічних захворювань.

8. Оволодіння методами алергопрофілактики.

Початковий рівень знань — умінь:

1. Уміння збирати алергологічний анамнез.

2. Знання основних симптомів і синдромів алергічних захворювань.

3. Розуміння основних зрушень показників аналізу крові клінічно­го при алергологічному процесі.

4. Знання рівнів загального і специфічних імуноглобулінів E у нор­мі і при алергічних захворюваннях.

5. Поняття результатів оцінки проведення методик специфічної іму­нодіагностики (аплікаційний тест, прік-тест, скарифікаційний тест).

6. Знання основних протиалергічних препаратів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ

1. Які речовини можуть бути гаптенами?

A. Деякі препарати

B. Прості хімічні речовини

C. Білки

2. Що утвориться після з'єднання гаптену з білками крові та клі­тин?

A. Антиген

B. Антитіло

3. Які з перерахованих реакцій відносяться до реакцій реагінового типу?

A. Алергічні реакції імунокомплексного типу

B. Алергічні реакції уповільненого типу

C. Реакції типу Артюса-Сахарова

D. Реакції цитотоксичного типу

E. Алергічні реакції негайного (анафілактичного) типу

4.    На протязі якого часу розвивається реакція негайного типу?

A.

1-2 хв

B.

5-30 хв

C.

50-90 хв

D.

До 10-12 годин

E.

До 24-72 години

5. На протязі якого часу звичайно розвивається реакція гіперчут-ливості уповільненого типу?

A. 1-2 хв

B. 5-20 хв

C. 10-12 годин

D. 24-72 години

6. Яким клітинам належить основне значення у розвитку патохі-мічної стадії алергії реагінового типу?

A. Базофілам

B. Опасистим клітинам

C. Т-лімфоцитам

7. Щорічно, у період цвітіння амброзії, у хворого 18 років з'являється нежить, сльозотеча, світлобоязнь, слабкість, голо­вний біль. Напади чхання рідким носовим секретом чергуються з нападами майже повного закладання носу. Одночасно спосте­рігається сильне свербіння у ділянці носа і носоглотки, порушен­ня нюху. Найбільш вірогідний діагноз?

A. Хронічний риносинусит

B. Поліноз

C. Вазомоторний риніт

D. Гострий гайморит

E. Гостре респіраторне захворювання

8. Зазначте алергени, спроможні викликати розвиток цілорічного алергічного риніту:

A. Домашній і виробничий пил

B. Епідерміс і хутро тварин

C. Спори грибів

D. Пилок рослин

9. Які зміни спостерігаються у аналізі крові при алергічному риніті?

A. Лейкоцитоз

B. Нейтропенія

C. Еозинофілія

D. Тромбоцитопенія

10. Які з перерахованих мікрочастинок, що знаходяться в повітря­ному середовищі, викликають поліноз?

A. Мікроби

B. Облігатні паразити

C. Віруси

D. Пилок рослин

Правильні відповіді:

1 AB; 2 A; 3 E; 4 AB; 5 D; 6 ABC; 7 B, 8 ABC, 9 C, 10 D,.

ДЖЕРЕЛА УЧБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник / [Г.М. Дранік, О.С. При­луцький, Ю.І. Бажора та ін.]; за ред. проф. Г.М. Драніка.- К.: Здоров'я, 2006.- 888 с.

2. Казмірчук В. Є. Клінічна імунологія і алергологія / В.Є. Казмірчук, Л.В. Ковальчук. - Вінниця: Нова книга, 2006, 504 с.

3. Андрєйчин МА. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник / Ан-дрєйчин М.А., Чоп'як В.В., Господарський І.Я. - Тернопіль: Укрмед-книга, 2005.- 372 с.

4. Клиническая иммунология и аллергология: Учебное пособие / под ред.

A. В. Караулова.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.­651 с.

5. Алергологія: підручник [Вороненко Ю.В., Кузнецова Л.В., Пухлик

B. М. та ін.]; за ред. Вороненка Ю.В., Кузнецової Л.В.- К., 2008.- 366 с.

6. 6. Пухлик Б.М. Елементарна алергологія / Пухлик Б.М. - Вінниця: Ве-лес, 2002.- 148 с.

7. Клинические рекомендации: Аллергология / под ред. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной.- М.: ГЭОТАР- Медицина, 2006,.- 240 с.

8. Наглядная аллергология / М. Рёкен, Г. Греверс, В. Бургдорф; пер с англ. - М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2008.- 238 с.

9. Лікувальна тактика при невідкладних станах в алергології [Кузнєцова Л.В., Альошина Р.М., Фролов В.М. та ін.]; за ред. Кузнецової Л.В.- К., 2009.- 56 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія