Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 109

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Комерційна назва

Форма випуску, добова і разова дози, кратність прийому, деякі особливості застосування

Антигістамінні препарати

1-е покоління: короткочасна терапевтична дія, виражений седативний ефект, розвиток толерантності при тривалому прийомі; призначаються 10-денними курсами по 1 пігулці 2-3 рази на добу.

Хлоропірамін

Супрастин

Пігулки по 0,025 г по 20 шт. По 1 пігулці 3 - 4 рази на добу під час їди. Максимальна добова доза - до 0,15 г. Ампули 2% розчину по 1,0 мл по 5 шт.

Клемастин

Тавегіл

Пігулки по 0,001 г по 30 шт. Ампули по 2,0 мл по 5-10 шт. По 1 пігулці 2 рази на добу або по 2 мл в/м 2 рази на добу. Максимальна добова доза - до 0,006 г.

Діфенгидрамін

Димедрол

Пігулки по 0,05 г по 10 шт. Ампули 1% розчину по 1,0 мл по 10 шт. По 1 пігулці 1 - 3 рази на добу, або по 1 - 5 мл 1% розчину в/м. Максимальна добова доза - 0,15 г.

Хіфенадін

Фенкарол

Пігулки по 0,025 г по 20 шт. По 1 таб. 2—3 г. на день.

Прометазін

Дипразин Піпольфен

Драже по 0,025 г по 20 шт. Ампули по 2 і 5 мл 2,5% розчину по 10 шт. По 0,5-1 ін. 3-4 рази на добу після їди або по 1-2 мл в/м. Максимальна добова доза - 0,1 г.

Мебгідролін

Діазолін

Драже по 0,05 г і по 0,001 г. По 0,05 - 0,2 г 1 - 2 р. на день.

Кетотифен

Задитен Астафен

Пігулки (капсули) по 0,001 г. Сироп (1 мл - 0,2 мг активної речовини). По 0,001 г 2 рази на добу рано і увечері під час їди. Максимальна добова доза - 0,004 г. Призначають тривалим курсом, до 3 міс.

2-е покоління: незначний або відсутній седативний ефект, швидка (впродовж 1 години) і тривала (до 24 годин) терапевтична дія, відсутність звикання, можливість кардіотоксичного ефекту, призначають курсом протягом 10 - 28 днів.

Цетирізін

Алертек, зиртек, цетрин

Пігулки по 0,01 г. Краплі для внутрішнього прийому по 10-20 мл. По 0,01 г. 1 раз на добу, увечері.

Лоратадін

Лорано Лоратадін

Пігулки по 0,01 г по 10 і 20 шт. по 1 т 1 раз на день.

Акрівастін

Семпрекс

Капсули по 0,008 г від 1 до 3 рази на добу. Найбільш швидкодіючий, придатний для невідкладної допомоги.

Азеластін

Алергоділ

Назальний спрей (1 доза - 0,0014). 1 вприскування 2 рази на добу або за показаннями частіше.

Левокабастін

Гистімет

Назальний спрей. По 1 вприскуванню 2 рази на добу в

кожен носовий хід.

Загальні питання алергологічної діагностики, алерготерапії та алергологічної профілактики

13

3-е покоління: відсутній седативний і кардіотоксичний ефекти, швидка (впродовж 1-ї години) та тривала терапевтична дія, відсутність звикання, призначають тривалими курсами.

Фексофенадін

Телфаст Тігофаст

Пігулки по 0,12 г і по 0,18 г, по 1 пігулці 1 раз на добу. Найбільш безпечний, придатний для дітей старше 12 років.

Діслоратадін

Еріус, Фрібріс

Пігулки по 0,005 г по 10 шт., по 1 т. 1 раз на добу.

Таблиця 14.

Препарати кромогліцєвої кислоти (кромони)

Назва

Форма випуску

Дозування

Кромогексал

2% розчин у вигляді інтраназального дозованого спрея, 15 мл.

По 1 дозі в кожен носовий хід 4-6 разів на добу, призначають тривалими курсами, до 3 - 6 міс.

Іферал

Інтраназальний дозований спрей у флаконах по 15 мл.

 

Оптикром

2% розчин по 13,5 мл у флаконі у вигляді очних крапель.

 

Хайкром

2% розчин по 10 мл, очні краплі.

По 1-2 краплі у кожне око 4 рази на добу, призначають тривалими курсами, до 3 - 6 міс.

Таблиця 15.

Судиннозвужуючі препарати (похідні імідазоліну)

Фармакологічна назва

Комерційна назва

Форма випуску, добова і разова дози, кратність прийому

Оксиметазолін

Нокспрей

Афрін

Назол

0,05% розчин у вигляді назального спрею. 1-2 рази на добу

Ксилометазолін

Галазолін Отривін

0,1% розчин по 2-3 краплі в обидва носові ходи 2-3 рази на добу

Нафазолін

Нафтизин

Санорин

Фармазолін

0,1% і 0,05% розчин для дорослих і дітей по 2-3 краплі в обидва носові ходи через 4 - 6 годин.

Трамазолін гідрохлорид

Лазолназал плюс

Розчин, 1 мл якого містить 18 мг трамазоліну гідрохлорида у вигляді назального спрею, по 1-2 рази на добу

Таблиця 16.

Топічні антигістамінні препарати

Фармакологічна назва

Комерційна назва

Левокабастін

Гістимет

Азеластин

Алергодил

Форма випуску, добова і разова дози, кратність прийому

0,1% розчин у вигляді назального спрея. По 2 дози 2 рази на добу

Таблиця 17.

Комбіновані препарати (деконгестанти)

Назва

Склад

Дозування

Актифед Трайфед

Трипролідин 0,0025 г + псевдоефедрін 0,06 г. Сироп по 100 мл у половинчатій дозі відповідно.

По 1 пигулці 3 рази на добу або по 10 мл (1 чайна ложка) сиропа 3 рази на добу (для дітей 1/2 чайної ложки).

Таблиця 18.

Інтраназальні спреї глюкокортикостероїдів

Оригінальна назва

Комерційна назва

Форма випуску, дозування

Беклометазон

Насобек

Альдецин

Беконазе

Інтраназальний спрей на 200 доз (по 50 мкг у дозі). По 2 вприскування у кожен носовий хід 2-3 рази на добу.

Будесонід

Рінокорт Тафен

Інтраназальний спрей по 20 мл на 200 доз (по 25 мкг у дозі). По 2 вприскування у кожен носовий хід 2 рази на добу (до 3 разів на добу).

Флунізолід

Синтаріс

Інтраназальний спрей по 20 мл на 200 доз ( по 25 мкг у дозі). По 2 вприскування у кожен носовий хід 2 рази на добу (до 3 разів на добу).

Тріамцинолон

Назакорт

Інтраназальний спрей на 200 доз (по 55 мкг у дозі). По 2 вприскування у кожен носовий хід 1 раз на добу.

Флутіказон

Фліксоназе

Інтраназальний спрей на водній основі на 120 доз (по 50 мкг у дозі) по 1-2 вприскування у кожен носовий хід 1 раз на добу.

Мометазон

Назонекс

Інтраназальний спрей на водній основі на 120 доз (по 50 мкг) 1-2 рази на добу.

Дексаметазон    Дексаметазон    Очні краплі. По 1 - 2 краплі кожні 4 - 6 годин.

БРОНХІАЛЬНА АСТМА

Бронхіальна астма - хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запа­лення. Хронічне запалення призводить до гіперреактивності бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітині, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов'язані з розповсюдженою, але варіабельною брон-хообструкцією, яка зворотна спонтанно або під впливом терапії.

В основі патогенезу бронхіальної астми лежить гіперреактивність бронхів, що є прямим наслідком запального процесу в бронхіальній стінці. Гіперреактивність бронхів - це властивість дихальних шляхів відповідати бронхоспастической реакцією на різноманітні специфічні (алергічні) і неспецифічні (холодне, вологе повітря, різкі запахи, фі­зичне навантаження, сміх, аэрополютанты, виробничі шкідливості, нервово-психічні, ендокринні порушення, лікарські препарати, ін­фекції, шлунково-стравохідний рефлюкс) стимули, індиферентні для здорових людей.

Несвоєчасно взятий під контроль запальний процес в бронхах сприяє збільшенню чутливості бронхіального дерева до різноманітних стимулів з розвитком стану хронічної гіперреактивності бронхів і прогресуванням ознак бронхіальної обструкції. Неспецифічна гіперреактивність брон­хів є універсальною ознакою астми, чим вище гіперреактивність - тим важче бронхіальна астма.

Бронхоспастічеський відповідь на антигенну дію протікає в дві фази: ранню і пізню. У основі появи ранньої реакції, що розвивається через декілька хвилин після антигенної стимуляції, лежить бронхос-пазм, обумовлений виходом з мастоцитів біологічно активних речовин (гістамін, лейкотрієни і ін.). Пізня реакція характеризується підви­щенням неспецифічної реактивності бронхів і пов'язана з міграцією в стінку бронхів кліток запалення (еозинофіли, тромбоцити), виділенням ними прозапальних цитокинов і розвитком набряку слизової оболонки бронхів.

У значної частини хворих бронхіальною астмою зміна реактивності і чутливості бронхів відбувається в результаті алергічної реакції в брон­хіальному дереві. При бронхіальній астмі розвиваються в основному алергічні реакції I, III і IV типів (по Cell і Coombs).

I тип імунологічного реагування (анафілактичний тип) пов'язано з підвищеним виробленням IgE при пригніченні супресорної функції Т-лімфоцитів. Одночасно з цим відбувається підвищення чутливості тканин до антитіл IgE. Особливо високий рівень IgE при атопічній астмі.

Пригнічення функції Т-супресорів відбувається під впливом вірусної інфекції, при дії алергенів, метеорологічних і інших чинників.

Алергічні реакції III типу (імунокомплексний тип) формуються циркулюючими антитілами IgG, IgA, IgM і антигенами у присутності комплементу і при надлишку антигена. Цей тип імунного реагування частіше зустрічається при пиловій (домашній пил) сенсибілізації, а також при інфекційному (бактерійному, грибковому) процесі.

Участь алергічних реакцій IV типу найчастіше пов'язана з мікро­бною алергізацією.

При бронхіальній астмі відбуваються зміни і місцевого імунітету -зменшення концентрації імуноглобуліну в секреті бронхів.

У патогенезі бронхіальної астми мають значення і порушення ен­докринної системи - дисгормональні механізми. Найбільш вивченими гормональними порушеннями, сприяючі бронхіальній обструкції, є глюкокортикоїдна недостатність, гіперестрогенемія, гіпопрогестеро-немія, гіпертиреоз.

Основними клітинними елементами запалення є еозинофіли, опа­систі клітини, Т-лімфоцити, макрофаги. Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі зумовлений спазмом гладкої мускулатури брон­хів, набряком слизової оболонки бронхів, дискринією.

Для бронхіальної астми характерний оборотний характер бронхі­альної обструкції. Обструкція наступає внаслідок (1) спазму гіпертро-фованих гладких м'язів, (2) эозинофильного запалення слизистого і підслизового шарів, потовщення базальної мембрани, (3) дискринії, утворення слизистих пробок, десквамації епітелію. При тривалому і важкому перебігу захворювання розвивається (4) склероз стінки бронхів і базальної мембрани, що може приводити до формування необоротної обструкції.

Для більшості хворих бронхіальною астмою (більше 50%) харак­терна наявність генетичної схильності до продукції імуноглобулінів класу Е - атопії.

Діагностика бронхіальної астми

Провідні фактори розвитку бронхіальної астми: генетична схильність, атопія, гіперреактивність бронхів.

Фактори оточуючого середовища, що сприяють розвитку бронхі­альної астми у схильних до цього захворювання осіб:

1. Домашні алергени: алергени домашнього пилу, алергени свій­ських тварин, алергени тарганів, алергени грибів, плісняви, дріжджів.

2. Зовнішні алергени: пилок рослин, гриби, пліснява, дріжджі.

3. Професійна сенсибілізація.

4. Паління тютюну: активне та пасивне паління.

5. Повітряні полютанти: зовнішні та домашні.

Внутрішні фактори, що сприяють розвитку бронхіальної астми: респіраторні інфекції, вади у дієті, деякі ліки (нестероїдні протизапаль­ні, бета1-адреноблокатори), ожиріння.

Фактори, що сприяють розвитку загострень та/або хронізації симптомів бронхіальної астми:

1. Домашні та зовнішні алергени і повітряні полютанти.

2. Респіраторні інфекції.

3. Фізичні справи та гіпервентиляція.

4. Зміни погоди.

5. Двооксид сірки.

6. Окремі види їжі, харчових добавок, медикаментів.

7. Надмірні емоції.

8. Паління тютюну (активне та пасивне).

9. Іританти у домашньому побуті.

Клінічні симптоми бронхіальної астми:

— епізодичне свистяче дихання з утрудненням при видиху;

— кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;

— епізодичні свистячі хрипи у легенях;

— повторна скованість грудної клітини.

Прояви симптомів здебільшого посилюються вночі та у ранній ранковий час і пробуджують хворого. Прояви симптомів бронхіальної астми також виникають або погіршуються при: фізичному наванта­женні, вірусній інфекції, впливі алергенів (харчових, домашніх тва­рин, домашнього пилу, пилку рослин), палінні, перепаді зовнішньої температури, сильних емоціях (плачу, сміху), дії хімічних аерозолів, прийманні деяких ліків (нестероїдні протизапальні препарати, бета1-блокатори).

Критерії порушення функції зовнішнього дихання:

— Наявність ознак бронхіальної обструкції — значення пікової об'ємної швидкості видиху (ПОШвид) та об'єму форсованого ви­диху за першу секунду (ОФВ1) < 80 % від належних.

— Добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1 > 20 %

— Виражена зворотність бронхіальної обструкції — підвищення рівню ПОШвид та ОФВ1 > 15 % або 200 мл за результатами фармакологічної проби з бета2-агоністом короткої дії (сальбу-тамолом).

Алергологічне дослідження:

— алергологічний анамнез — наявність у хворого екземи, сінної лихоманки; або бронхіальної астми і атопічних захворювань у членів його родини

— позитивні шкірні проби з алергенами

— підвищений рівень загального та специфічного !gE. Гіперреактивність бронхів констатують при позитивному результаті

провокаційного тесту з: гістаміном та при фізичному навантаженні. Фармакотерапія хворих на бронхіальну астму

Медикаментозну терапію хворих на бронхіальну астму проводять з використанням різних шляхів введення препаратів — інгаляційного, перорального та парентерального. Найбільшу перевагу має інгаляцій­ний шлях, що забезпечує виражену місцеву дію ліків у легенях, не спричиняє їхньої небажаної системної дії, дає можливість прискорити позитивний ефект лікування за рахунок менших доз ліків.

Препарати для базисної терапії, які контролюють перебіг бронхіаль­ної астми, застосовують щоденно, протягом тривалого часу, що допома­гає досягти та підтримувати ремісію захворювання. До профілактичних, контролюючих перебіг бронхіальної астми, належать протизапальні препарати (найбільш ефективні інгаляційні глюкокортикостероїди) та бета2-агоністи пролонгованої дії.

Препарати швидкої допомоги застосовують для зняття гострого бронхоспазму та інших симптомів бронхіальної астми. Найбільш ефек­тивними і вживаними являються бета2-агоністи короткої дії (сальбу-тамол).

Незважаючи на те, що бронхіальна астма є хронічним захворю­ванням, контроль за його перебігом може бути досягнутий у багатьох хворих.

Ознаки контрольованого перебігу бронхіальної астми:

— мінімально виражені (в ідеалі відсутні) хронічні симптоми, включаючи нічні;

— мінімальні (нечасті) загострення;

— відсутність стану, який вимагає невідкладної допомоги;

— мінімальна (в ідеалі відсутня) необхідність у застосуванні бета2-агоністів короткої дії;

— відсутність зниження активності, у тому числі фізичної;

— варіабельність ПОШвид впродовж доби менше 20 %;

— близькі до нормальних значень (кращих для хворого) показники

ПОШвид,

— мінімальні (або відсутні) побічні ефекти терапії.

Класифікація бронхіальної астми за ступенем контролю

Характеристики

Контрольована (усі ознаки)

Погано контрольована (будь-яка ознака)

Денні симптоми

Нема (два або менш на тиждень)

Більше двох разів на тиждень

Обмеження активності

Нема

Є

Нічні симптоми/ пробудження

Нема

Є

Необхідність в скоропомічних інгаляторах

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія