Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія - страница 127

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 

Захворювання проходить самостійно протягом місяця і, як правило, не вимагає лікування. Досить усунути причину захворювання відмінити препарат, який його викликав, або призначити антигельмінтні засоби. У тяжких випадках призначають короткий курс лікування преднізоном. Прогноз сприятливий, зазвичай наступає повне одужання.

Хронічний бронхіт з еозинофілією До типових проявів відносяться лихоманка, пітливість, схуднення, кашель, задишка, свистяче дихання. Всі симптоми зазвичай достатньо виражені і зберігаються не менше мі­сяця. У анамнезі у третини хворих є вказівки на атопічні захворювання. Іноді їм помилково ставлять діагноз бронхіальної астми і безуспішно лікують бронходилататорами. Хронічний бронхіт з еозинофілією може бути викликаний тими ж причинами, що і пневмонія.

В клінічному аналізі крові виявляюєть еозинофілію до 20—40% від загального числа лейкоцитів. На рентгенограмах грудної клітини визначаються двосторонні обмежені затемнення у вигляді крил мете­лика. Вони розташовані по периферії легеневих полів, субплеврально, визначити частку або сегмент, в яких вони локалізуються, зазвичай неможливо. З часом затемнення стають більш вираженими. Іноді за­темнення зникають, але потім знов з'являються на тому ж місці. При дослідженні функції зовнішнього дихання визначаються рестриктивніпорушення і зниження дифузійної здатності легенів. При біопсії в альве­олах та інтерстиціальній тканині виявляються еозинофіли, лімфоцити і макрофаги.

Лікування починають якомога раніше. Призначають преднізон 60 мг/добу всередину (дітям 1—2 мг/кг/добу). Дозу потім поступово зни­жують до підтримуючої, яку підбирають індивідуально. Поліпшення клінічної і рентгенологічної картини спостерігається вже через декілька діб лікування преднізоном. При бронхоспазмі призначають інгаляційні кортикостероїди. Прогноз сприятливий.

Тропічна легенева еозинофілія Тропічна легенева еозинофілія ви­никає при зараженні філяріями Wuchereria bancrofti і Brugia malayi. Поступово з'являються сухий кашель, задишка і свистяче дихання, особливо виражені вночі, а також нездужання, втрата апетиту і схуд­нення. При загостренні у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи. У дітей, на відміну від дорослих, часто збільшуються лімфовузли і печінка.

В клінічному аналізі крові протягом декількох тижнів зберігається виражена еозинофілія. Рівень IgE в сироватці перевищує 1000 МОд/ мл. У сироватці і рідині, отриманій при бронхоальвеолярному лаважі, виявляються антитіла до філярій. На рентгенограмах грудної клітини видно посилення легеневого малюнка і множинні осередкові тіні 1 -3 мм у діаметрі. При дослідженні функції зовнішнього дихання виявляються рестриктивні і обструктивні порушення дихання. При біопсії легені ви­являється картина бронхопневмонії з еозинофільними інфільтратами, в інтерстиціальній тканині виявляються гранулеми з некрозом у центрі, в деяких з них виявляються загиблі мікрофілярії.

Призначають діетилкарбамазин 6 мг/кг/добу всередину в 3 прийоми протягом 3 тижнів. Ефект наступає швидко і виявляється значним по­ліпшенням функції зовнішнього дихання. При рецидивах захворювання діетилкарбамазин призначають повторно. Прогноз сприятливий.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ АЛЕРГІЧНИХ ХВОРОБ

Основні фармакотерапевтичні засоби для лікування алергічних за­хворювань підрозділяються на наступні групи.

• Засоби, що пригнічують алергічне запалення: глюкокортикосте­роїди; кромони.

• Антимедіаторні засоби: антигістамінні; антилейкотрієнові.

• Засоби, що перешкоджають патофізіологічним ефектам: декон-гестанти; бронхолітики; відхаркувальні.

Реагіновий (Е-залежний, негайний) тип реакції. Частіше розви­вається при сенсибілізації до неінфекційних алергенів (пилку рослин, побутових, епідермальних, харчових алергенів, гаптенів - хімічних речовин, що кон'юговані з білком власного організму). Лікувальні на­прями:

1. Усунення хворого від контакту з алергеном оскільки за відсутності виражених клітинних проліферацій у "шоковому" органі алергічна ре­акція повністю регресує.

2. Специфічна імунотерапія (СІТ) - найбільш ефективна при ліку­ванні реагинового типу реакції, призначають при полінозі та алергічному риніті з сенсибілізацією до домашнього пилу, також при бронхіальній астмі.

3. Неспецифічна терапія. Хворим можуть призначатися ліки, що захищають від алергії (алергопротектори), протизапальні засоби, що стабілізують мембрани опасистих клітин і, сприяючі різкому зниженню викиду біологічно активних речовин при алергії з опасистих клітин, змен­шують гіперреактивність слизової оболонки бронхіального дерева:

1) кромолін-натрій (інтал) - при необхідності 4, 6, 8 разів на добу у вигляді аерозолю сухих мікрокристалів (20 мг в одній капсулі), ефективний при бронхіальній астмі;

2) дінатрій кромоглікат (5 мг в одній дозі аерозолю) - замість інта-лу за наявності неспецифічної реакції на його;

3) оптикром - 2 % розчин, 1 - 2 краплі 3 - 6 разів на день при алер­гічному кон'юнктивіті, полінозі;

4) недокроміл натрію (тайлед, натрієва сіль піранохіноліндікарбок-силової кислоти) - 1 % розчин, 2 мг (добова доза 10,4 мг) - має більш виражену протиалергічну і протизапальну дію, ніж інтал.

Біологічний ефект від дії гістаміну і гістаміноподібних речовин при алергічних ринітах, атопічних дерматитах, кропив'янці може змен­шуватися при лікуванні гістаглобуліном, голкорефлексотерапії, які дозволяють підвищити активність гістамінази та інших чинників, що зв'язують гістаміноподібні речовини, а також під впливом антигіста-мінних препаратів, блокуючих Н1-рецептори.

Застосовують антигістамінні засоби 2-го і 3-го поколінь: лоратадін (1 табл. - 10 мг), цетиризин (1 табл. - 10 мг), фексофенадин (1 табл. - 120 і 180 мг), дислоратадин (1 табл. - 5 мг), левоцетирізин (1 табл. - 5 мг), курс лікування 3 - 4 тижнів).

При алергічній реакції негайного типу як протизапальна терапія разом з тайледом використовуються глюкокортикоїди у вигляді про-тиалергічної, антипроліферативної терапії при бронхіальній астмі,алергічних ринітах. Це аерозолі беклометазону, флунізоліду, буде-соніду, мометазону. При анафілактичному шоку глюкокортикоїди у вигляді преднізолону або медролу використовуються як протишокова терапія.

При симптоматичній терапії частіше використовуються адреноміме-тики у вигляді деконгестантів при алергічних ринітах (псевдоефедрін або нафтизин - -адреноміметик), неселективних адреноміметиків при анафілактичному шоку (адреналін), селективних 1-адреноміметиків короткої (сальбутамол) і тривалої (сальметерол, формотерол) дії при бронхіальній астмі.

Цитотоксичний тип реакції. Цей тип реакції обумовлений зміною окремих фрагментів клітини (її оболонки або внутріклітинної органе-ли), під впливом вірусів, бактерій, гаптенів, дисметаболічних змін та інших чинників, в результаті чого вони стають чужорідними і набувають властивостей автоантигенів.

Визначальне значення при даному типі реакції мають імуносу-пресивні препарати. Використовуються глюкокортикоїди у вигляді пульс-терапії в адекватних дозах (при синдромах Лайєла, Стивенса-Джонсона); при підгострих, хронічних захворюваннях глюкокортико-їди призначаються у вигляді інтерміттуючої пульс-терапії або курсової терапії на термін один і більше місяця залежно від характеру перебігу захворювання.

Дезінтоксикаційна терапія включає кровозамінники (реополіглю-кін, реосорбілакт), сольові розчини (розчин Рінгера-Локка, дисоль, трисоль, лактасол), препарати на основі полівінілпіролідону (неогемо-

дез).

Антіоксидантна терапія проводиться вітамінами С, Е, А.

Імунокоригуюча терапія призначається при поліпшенні стану хво­рих. Вибір імунокоригуючих препаратів залежить від змін імуногра-ми.

Імунокомплексний тип реакції. Лікувальні заходи полягають в усуненні від контакту з алергеном (елімінація), проведенні дезінток-сикаційної терапії, гемосорбції або плазмаферезу (з моноклональними антитілами, що захоплюють надлишок антигену з кровотоку).

Антиоксидантна терапія є ефективною. У випадках наростаючого порушення мікроциркуляції застосувують імуносупресивну терапію глюкокортикоїдами.

Залежно від показників гемограми проводиться корекція власти­востей реології крові, можливе застосування антиагрегантів.

Клітинний, тканинний (сповільнений) тип реакції. Алергени: ін­фекційні, тканинні антигени, гаптени та ін.

При клітинному типі реакції у ряді випадків проводяться етіотропна (включаючи антибіотики при необхідності) і симптоматична терапія. У випадках поєднання клітинного і імуноцитотоксичного типу (прогресу­юча неатопічна астма, астматичний статус та ін.) у складі комплексної терапії важливе місце займають глюкокортикоїди, що мають протиза­пальну, антипроліферативну дією. Залежно від ситуації глюкокорти-коїди можуть призначатися при гострих алергічних реакціях у вигляді пульс-терапії (до 0,5-1 г солу-медролу) протягом 2 - 3 днів (токсидермія, астматичний статус, синдром Лайєла та ін.).

При розвитку еозинофільних інфільтратів призначається медрол у пігулках (0,4 мг) до 32 - 44 мг на добу (до 7 - 10 днів) з переходом на довготривалу протизапальну терапію у тій же дозі строком до 2 тижнів. У подальшому медрол призначається в альтернативному режимі (до 3,5 - 4 тижнів), тобто препарат дається через день, потім лікування про­водиться у режимі відміни - знижується доза медрола на 4 мг за 1 або 2 тижнів. Подібний режим лікування рекомендується при сироватковій хворобі з тяжким перебігом (імунокомплексний тип реакції).

Глюкокортикоїди у дозованій аерозолях (беклометазон (250 мкг), флутіказон (250 мкг), будесонид 100 мкг застосовують при лікуванні бронхіальної астми і алергічних ринітів у поєднанні з препаратами ін-тала і при необхідності - з Р2-агоністами при бронхіальній астмі.

Імунокоригуюча терапія: дослідження імунологічного гомеостазу у даній ситуації може зорієнтувати лікаря на те, які імунокоригуючі пре­парати призначати переважно, вони різноманітні за походженням.

1. Імуностимулятори бактерійного походження показані таким, що тривало хворіють із зниженням IgA і активності макрофагів:

• рибомуніл - курс лікування: 3 табл. вранці натще 4 дні кож­ного тижня на протязі перших 3 тижнів, в подальших 5 мі­сяців - 4 дні кожного місяця при неатопічній бронхіальній астмі, ринітах;

• респіброн - протягом 10 днів по 1 капсулі щодня у гострий пе­ріод при риніті, бронхіті, потім по 1 капсулі 1 раз в 10 днів (до 3 міс).

2. Біологічні препарати:

• лізоцим у пігулках, для інгаляцій - при гострих захворюван­нях дихальних шляхів;

• інтерферон (інтерферон лейкоцитарний, інтрон - рекомбі­нантний інтерферон альфа-2^ - при вірусних захворюваннях, при ОРВІ на фоні бронхіальної астми;

• препарати вилочкової залози: вилозен, краплі у ніс - при зниженні Т-супресорів і високих IgE; тималін, 10 - 20 мг внутрішньом'язово щодня протягом 10 днів, повторний курс - через 1 - 6 міс при зниженні Т-хелперів;

• мієлопід п/ш, в/в - при синдромі недостатності антитіл, по 2 мг на 1 м2 поверхні тіла. Курс 3 - 5 ін'єкцій через день при тяжких формах пневмоній;

• плазма (протистафілококова, протикорова, протигрипозна).

3. Синтетичні медикаментозні речовини:

• імунофан - по 5 - 10 мг щодня протягом 10 днів при зниженні Т-хелперів;

• нуклеїнат натрію - при помірному зниженні Т- і В-клітин, при зниженні лейкоцитів у периферичній крові, 2 % або 5 % розчини внутрішньом'язово 1 раз на день або всередину по 0,25 - 0,5 г 3 - 4 рази на день.

4. Вітаміни С, Е, А, антиоксидантна терапія, корекція супутніх Т-клітинних імунодефіцитів.

5. Препарати рослинного походження: настоянка кореня женьше­ню, екстракт елеутерококу рідкий, препарати солодки.

Для імунної корекції у комплексній терапії важливі санаторно-курортне лікування, збалансоване харчування з адекватним вмістом білків, мікроелементів, нуклеїнових кислот та ін., а також лікування супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту з відновленням фізіологічного вмісту мікробів у товстому кишечнику і усуненням мож­ливої суперінфекції.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКЛЮЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

11.  Відзначте найважливіші з приведених умов успішної терапії харчової алергії:

A. Елімінація харчових алергенів і санація шлунково-кишкового тракту

B. Санація сечовивідної системи

C. Санація гепатобіліарної системи

D. Застосування специфічної гіпосенсибілізації

E. Використання стабілізаторів базофілів

F. Дотримання дієти без солі.

12. Який тип алергічної реакції може розвинутися у разі повторного надходження гаптену в організм?

A. Реагиновий тип

B. Гіперчутливість сповільненого типу

C. Гаптен не викликає розвитку алергічної реакції

D. Формування псевдоалергічних реакцій

13. При якому з перерахованих інфекційних захворювань алергічні реакції можуть мати значення у патогенезі захворювання?

A. Туберкульоз

B. Скарлатина

C. Кандидоз

D. Холера

E. При всіх перерахованих захворюваннях

F. При жодному з перерахованих захворювань

14. Які умови сприяють формуванню гіперчутливості сповільненого типу при інфекційних захворюваннях?

A. Тривалий інкубаційний період

B. Затяжний перебіг захворювання

C. Латентні форми захворювання

D. Тривалий інкубаційний період, затяжний перебіг захво­рювання, латентні форми захворювання

E. Короткий інкубаційний період

F. Всі перераховано чинники

15. Які види терапії застосовуються при лікуванні алергії до грибів?

A. Протигрибкова антибіотикотерапія

B. Гіпосенсибілізуюча терапія

C. Імуномодулююча терапія

D. Жоден з відмічених методів

16. Алергія, що індукується збудниками інфекційного захворюван­ня, клінічно може бути:

A. Самостійним захворюванням

B. Симптомом інфекційно-алергічного захворювання

C. Клінічно ніколи не виявляється

17.  Лікування хворих з алергічними захворюваннями повинно бути:

A.

Етіотропним

B.

Патогенетичним

C.

Симптоматичним

D.

Комплексним

E.

Поетапним

F.

Індивідуалізованим

G.

Не повинно включати вказані принципи терапії

18.  Препарати, які найчастіше викликають алергічний контактний дерматит:

A.

Амоксициллін

B.

Левоміцетин

C.

Декаметоксин

D.

Хлоргексидин

E.

Місцеві анестетики

F.

Сульфаніламіди

G.

Йодвмісні засоби

19.  Відзначте ліки, які часто викликають фіксовані дерматити:

A.

Ацетилсаліцилова кислота

B.

Барбітурати

C.

Солі золота

D.

Йодиди

E.

Кетотифен

F.

Беталактами

G.

Фенацетин

H.

Фенолфталеїн

20. Чи характерні для медикаментозного алергічного васкуліту ео­зинофілія і прискорена ШОЕ?

A. Так

B. Ні

Вірні відповіді на питання:

11 A,B,C, 12 A,B, 13 A,B,C, 14 A,B,C,D, 15 A,B,C, 16 A, B, 17 A,B,C,D,E,F, 18 A,B,F,G, 19 A,B,C,D,F,G,H, 20 A.

Перелік ситуаційних завдань проблемно-пошукового характеру

ПЕРЕЛІК СИТУАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВОГО ХАРАКТЕРУ

Приклад 1.

Приклад 2.

Приклад 3.

Приклад 4.

Приклад 5. Приклад 6.

Приклад 7.

Приклад 8.

Приклад 9.

Приклад 10. Приклад 11. Приклад 12. Приклад 13.

Імунограма хворої Л., 22 роки.

Діагноз: Гострий фурункульоз.................................114

Імунограма хворого В., 26 років.

Діагноз: Гостра герпес-вірусна інфекція в області обличчя, губ......115

Імунограма хворого С., 12 років.

Діагноз: Природжена гіпогамаглобулінемія (синдром Брутона)......431

Імунограма хворої В., 14 років.

Діагноз селективний дефіцит імуноглобуліну А...................436

Імунограма хворого К., 10 років. Синдром Ді Джорджі............439

Імунограма хворої Ж., 9 років.

Діагноз: синдром Луі-Бар, атаксія - телеангіоектазія .............. 443

Пацієнтка С., 19 років.

Діагноз: Хронічна гранулематозна хвороба.......................450

Імунограма хворого Б., 20 років.

Діагноз: Спадковий ангіоневротичний набряк в області губ, язика. . . 459 Хворий В., 54 років.

Діагноз: Хроніосепсис. Міжпетельні абсцеси черевної порожнини. Септикопіємія. Імунодефіцит по гранулоцитарному

і В-клітинному типу.......................................... 504

Імунограма хворої Р., 28 років.

Діагноз: Хронічний рецидивуючий (стрептококовий) фурункульоз. Імунодефіцит за фагоцитарним типом........................... 508

Імунограма хворого С., 52 років.

Діагноз: Хронічний бронхіт, загострення з перевіажними порущеннями T-клітинної її ланки та фагоцитозу.................511

Імунограма хворого Т., 58 років. Діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легенів, II ст., загострення. ЛН II ст. Імунодефіцит за B-клітинним типом..........................................512

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131 


Похожие статьи

Л В Кузнецова - Клінічна та лабораторна імунологія