О І Олексюк - Визначення економічних результатів діяльності підприємства - страница 1

Страницы:
1 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

УДК: 65.0141

О. І. Олексюк, доцент

кафедри економіки підприємств

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У статті досліджено теоретичні та практичні проблеми побудови систем оцінки резуль­татів діяльності підприємства з позицій їх цінності для кінцевих користувачів. Ключовий акцент у роботі зроблено на розвитку суб'єктно-інформаційному підході до економічних розрахунків та інтеграції зовнішніх і внутрішніх аналітичних індикаторів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ефективність, економічний результат, інформація, економічний аналіз.

Генезис економічних систем на різних етапах розвитку людства супроводжуєть­ся поступовою, а подекуди й революційною, зміною фундаментальних засад суспі­льного виробництва. Сутність і значення такого роду змістовних трансформацій економічних укладів, процесів використання та розвитку продуктивних сил, спосо­бів задоволення потреб споживачів на окремих ринках усвідомлюється або зразу ж «пост фактум», або через значний проміжок часу. На жаль, нерозуміння суб'єктами економічних відносин таких глобальних змін у економічних системах є закономір­ним і не відміняє дію економічних законів, навіть у випадку їх ігнорування. З пози­цій окремих підприємств та компанії, трансформація сутності економічних відно­син має наслідком зміну ролі окремих функціональних сфер діяльності, модифікує ключові фактори забезпечення конкурентоспроможності.

Вважаємо, що сучасний стан світової і національної економічних систем сві­дчить про наростання невідповідності між аналітично прогнозованими тенден­ціями і наслідками управлінських рішень, їх фактичними проявами на практиці. У підтвердження цього витупають спроби науковців різних економічних шкіл відійти від традиційних постулатів товарної економіки у напрямку дослідження її інституційної форми. Науковий пошук ведеться на теоретичному та приклад­ному рівнях:

— досліджуються нові форми дії традиційних економічних законів, а також аналізується емпірична інформація з метою встановлення нових залежностей між сучасними економічними процесами;

— вивчаються нові економічні явища, їх вплив на діяльність соціально-економічних систем різних рівнів (глобалізації, розвитку інформаційних техноло­гій, виснаження економічних ресурсів, прискорення науково-технічного прогресу, динамічність споживчих потреб і товарних ринків тощо);

— розробляються адекватні сучасним умовам управлінські механізми, врахову­ючи нові способи організації економічних процесів, їх глибока взаємна вкладе-ність, полісистемність і синергічна природа тощо;

— досліджуються технології структуризації, зберігання та обробки комерційної інформації, економічних розрахунків, за умови швидкого зростання інтенсивності інформаційних потоків.

© О. І. Олексюк, 2008

Розширюючи можливості людства у аспекті господарського використання еле­ментів навколишнього середовища, нові знання, інноваційні процеси мають на­слідком не тільки формування нового розуміння категорії «ресурс», але й призво­дять до нового наповнення поняття «результат». Найбільшої актуальності пробле­матика адекватного розуміння економічних результатів здобуває у своїй конкрет­ній формі — у процесах реалізації конкретних економічних інтересів окремих суб' єктів господарювання.

Необхідність адекватного розуміння результатів-наслідків будь-яких управ­лінських рішень має виключну актуальність у всіх сферах діяльності підпри­ємства, а також у процесі управління соціально-економічними системами інших рівнів. Методичний інструментарій оцінки та аналізу економічних результатів є необхідною складовою розробки стратегій розвитку підприємств, обґрунтування бізнес-проектів, проведення діагностики фінансово-економічної діяльності тощо. У теоретичному плані слід відзначити, що розробка метрики визначення, технологій структуризації, класифікації та прогнозування економічних процесів витупає передумовою стабільно зростаючого якісного і кількісного задоволення потреб споживачів (окремих індивідів чи суспільства в цілому). З практичних позицій, володіння необхідними аналітичними індикаторами дозволяє досягну­ти кращої динаміки розвитку підприємства, забезпечити цільове зростання ефек­тивності діяльності, підвищити рівень корисності його діяльності для спожи­вачів.

Проблема забезпечення ефективності та результативності діяльності соціально-економічних систем перебувала у центрі досліджень багатьох видатних науковців, але особливо слід відзначити роботи В. Паретто, Е. Барона, Питера Ф. Друкера, Ф. А. Хайека, М. Алле, К. Куросави, А. Лоурола, Б. Гоулда, Д. Скотт Сінка, Р. Уотермена, Ю. Ф. Шрейдера, Т. С. Хачатурова, С. Ейлона, Б. Голда, Ю. Сьозана, С. Ф. Покропивного, В. Геєця, И. И. Прокопенка, А. М. Матлина, А. А. Барсова, В. М. Московича, В. Батрасова, А. Ф. Сильченкова, В. В. Прядко, В. Я. Хрипача, А. Б. Борисова та ін.

Виходячи з вище вказаного та виявлених іншими науковцями фактів (випадків) відмови чи некоректної дії традиційних (класичних) економічних законів, нами ро­биться висновок щодо необхідності розробки теорій та методичного інструмента­рію дослідження економічних процесів, адекватного сучасному стану і перспекти­вним умовам ведення господарської діяльності.

Метою даної роботи слід вважати розробку теоретичного підходу до визначення економічних результатів, на основі використання комплексних технологій діагнос­тики діяльності підприємства і закладення методичних основ практичної реалізації авторського підходу.

З перших кроків економічної науки проблема ефективності вийшла на перед­ній план і залишається актуальною протягом останнього століття. Багато вчених та економістів-практиків постійно стикаються з проблемою оцінки результатів власної діяльності, управлінських рішень, витрат економічних ресурсів тощо. При цьому особливий інтерес представляють конкретні технології чи механізми забезпечення оптимального режиму функціонування економічних систем різних рівнів. Сам процес досягнення максимальних результатів передбачає врахуван­ня об' єктивної внутрішньої та зовнішньої нестабільність діяльності економіч­них систем.

В історичному контексті, розрізняють три основні стадії розвитку теорії еко­номічної ефективності. Перша стадія включає в себе всі праці по проблемі до появи робіт В. Паретто, друга стадія охоплює період від робіт В. Паретто до Другої світової війни, третя стадія розвитку розпочинається приблизно з 40-х років та продовжується до сьогодні. Перший етап характеризується розвитком класичної економічної наукової думки, яка базується на впевненості, що ринко­ва економіка та приватна власність на засоби виробництва завжди приводить дооптимуму ефективності. Але залишаться нез' ясованими конкретні характерис­тики бажаного оптимуму та не розроблені алгоритми його досягнення. Таке від­ношення цілком зрозуміле, враховуючи віру науковців і бізнесменів-практиків у справедливість та максимальну доцільність функціонування вільного ринку. Другий етап розвитку теорій економічної ефективності розпочинається з робіт В. Паретто, які стали своєрідним каталізатором більш пізніх розробок таких на­уковців, як Барон, фон Мізек, Хайек, Хальм, Роббінс та ін. В межах цього етапу вдалося поставити проблему управління економічними системами на наукову основу. В. Паретто в своїх працях чітко визначив поняття ефективного управ­ління, довівши крім того, що стан максимальної ефективності економічної сис­теми можна визначити як рівноважний стан ринкової економіки. Його послідов­ники більш глибоко розробили початкові ідеї, але випустили з поля зору існування не одного стану максимуму ефективності, а цілої множини. З другої світової війни розпочався третій етап розвитку економічних теорій. Теоретики даного етапу намагалися уточними та більш науково обґрунтувати умови мак­симальної ефективності, але, на жаль, їхні розробки майже завжди базувалися на певних припущеннях, що значно збіднюють можливості практичного засто­сування теоретичних доробок.

Передусім, доцільно визнати справедливість наступних тез: ефективність не можна вважати самоціллю функціонування господарських систем; досягнення ви­значеного рівня ефективності не можна приймати за найважливішу мету діяльності підприємств та організацій. Нами виокремлено кілька таких тенденцій розвитку проблематики дослідження економічних результатів:

— Поширення технічного підходу до розуміння бізнесу, а значить і ототожнен­ня ефективності (результативності) з продуктивністю чи використанням виробни­чої потужністю підприємства. Основною причиною-передумовою такої ситуації, вважаємо, був недостатній рівень підготовки більшості керівників підприємств, державних службовців, які володіли досвідом роботи за умов стабільної економіки і дотримання усталених десятиліттями правил ведення господарської діяльності. Такої позиції, сьогодні, дотримуються підприємства, які включені до складу вели­ких фінансово-промислових груп і мають своєю основною функцією виробництво певного товару чи надання необхідних послуг внутрішнім членам таких конгломе­ратів.

— Фінансова концепція забезпечення ефективності (результативності) стала на­слідком поширення тіньових і законодавчо неврегульованих бізнес-моделей, які давали можливість отримувати заздалегідь визначену фінансову вигоду за допомо­гою фінансово-організаційних рішень, включення до господарських операцій вели­кої кількості посередників, існування можливостей ведення операцій поза рамками нормативно-законодавчого поля України, розрив традиційних і системоутворюю­чих зв' язків у рамках країн СНД. Поширення цієї концепції, вважаємо, було реак­цією бізнесменів на неврегульованість і стихійність ринкових процесів, відсутність контрольних точок у більшості сфер бізнесу, відсутність меж між різними видами господарської діяльності, не насиченістю споживчих ринків тощо. Сьогодні банків­ський і страховий бізнес продовжує дотримуватися такої концепції у трансформо­ваному вигляді (основним критерієм ефективності діяльності та розвитку визнаєть­ся вартість капіталу).

— Ринкова домінанта в економічних відносинах стала відповіддю бізнесме­нів на поширення ринкових принципів регулювання різних сфер національної економіки, насиченням споживчого ринку України товарами та послугами, а та­кож суттєвим наближенням закордонних конкурентів до національних ринків. За умов швидкої зміни ринкової ситуації, зростання рівня конкуренції та мінли­вості споживчих уподобань, на перший план виступили технології роботи ком­панії з зовнішнім середовищем, споживачами продукції. Сьогодні більшістькомпаній різних сфер бізнесу в Україні дотримуються таких підходів до управ­ління розвитком.

— Інформаційна концепція розуміння економічних відносин сформувалася і продовжує інтенсивно розвиватися з таких причин: зниження ефективності тра­диційних маркетингових технологій роботи зі споживачами, створенням міжга­лузевих інтеграційних утворень, поширення комунікаційних технологій та ін­форматизація бізнесових трансакцій тощо. Дотримуються таких позицій для забезпечення ефективності (результативності) діяльності переважно консульта­ційні, проекті, інформаційні компанії, бізнес яких полягає у розробці різнопла­нових інвестиційних проектів, швидким переходом від однієї сфери бізнесу до іншої.

Зміст кожного конкретного явища можна висвітлити з різною мірою повноти, в процесі руху мислення від поверхневого знання до більш глибинного, сутніс-ного. Іншими словами, в процесі аналітичного дослідження певного економіч­ного явища чи процесу можна умовно виділити різні пласти аналізу: першого порядку, другого порядку і т.д. Отже, залежно від мети дослідження, наявних ресурсів ключові фактори успіху підприємства на ринку можуть бути вивчені з різною мірою глибини.

Основним об'єктом економічних досліджень виступають саме специфічні причи-ни-фактори, які дозволяють отримувати більш-менш визначені наслідки-результати тільки при дотриманні певного спектру умов їх досягнення. Фактично, більшість управлінських рішень мають справу саме зі специфічними причинами, які є складо­вою сучасної соціально-економічної реальності. Розподіл рішень, факторів чи явищ на причину і наслідок можливий лише в межах певних дуалістичних відносин. Включення до двох об'єктового аналізу третього елементу — ресурс, результат, ін­формація — не дозволяє зберегти визначений причинно-наслідковий зв' язок, а вима­гає відповідно перегляду відносин у межах сформованої тріади. Загальна логіка включення інформаційно-інтелектуальних складових до сфери традиційного еконо­мічного аналізу може бути представлена у вигляді наступної схеми (рис. 1).

Перехід від індустріального до інформаційного суспільного укладу виробництва

Розробка інформаційної теорії вартості та оцінки результативності економічних процесів на усіх рівнях соціально-економічних систем

Зміна ролі і значення факторів виробництва у створені вартості (різних видів), зростання ролі інформаційно-інтелектуальних ресурсів

Розробка управлінських рішень на новій

методологічній основі, адекватній сучасній

природі економічних процесів

Зміна структури вартості економічних благ у напрямку збільшення частки інформаційно-інтелектуальної складової

Зміна ключових факторів впливу і виникнення

необхідності розробки нової метрики

визначення результатів економічних процесів

Зміна природи результатів діяльності суб'єктів

економічних відносин

і

Зміна розуміння процесу виробництва економічних благ, товарних ринків

Рис. 1. Обґрунтування логіки визначення економічних результатів

Корисність того чи іншого конкретного показника для певного структурного підрозділу, чи підприємства в цілому, залежить від характеру його діяльності, його ролі та місця в загальній економічній системі підприємства, а також від внутріш­ньосистемних зв' язків даної системи. Врахування специфічних цільових орієнти­рів, оцінок та форм підприємницької діяльності повинно дати можливість сформу­вати систему найбільш підходящих показників. Потім на цій основі формується си­стема факторів, що підприємство спроможне контролювати, та які справляють істотний вплив на аналітичні показники.

За умов постіндустріального суспільства та досягнутого техніко-технологічного рівня виробництва створені умови для функціонування сфери інтелектуальної пра­ці в якості його окремого сектору. Розпочинаючи діяльність чи приймаючи будь-які рішень у економічній сфері, у тому числі і започатковуючи виробництво будь-яких товарів, економічний суб' єкт визначає потребу (потреби) на задоволення яких він спрямовує зусилля. Такого роду робота має неабияке значення при зростанні чисельності альтернатив задоволення вимог споживачів, або насичення товарних ринків і перехід споживачів від задоволення базових потреб до потреб вищих рів­нів. Відповідно до цього логіку здійснення економічної діяльності можна предста­вити таким чином:

I — R T R . (1)

Отже, початковим стимулом чи пунктом економічної діяльності слід вважати наявність у суб' єкта якщо не знань та досвіду реалізації економічних компетен-цій, то хоча б наявність у нього ідеї щодо напрямку бізнесу (бізнес-ідеї). Наяв­ність бізнес-ідеї сьогодні означає залучення під неї певних економічних ресур­сів, шляхом уставлених комунікаційних технологій (підготовка бізнес-плану, презентація проекту інвесторам, звернення у бізнес-інкубатори тощо) та фінан­сових механізмів. Отримавши у розпорядження економічні ресурси (на основі використання механізмів кредитування, управління чи власності тощо), еконо­мічний суб' єкт здатен розпочати діяльність, так як у нього вже сформоване ба­чення її здійснення на попередній фазі (етап накопичення та осмислення інфор­мації). Крім того, процес залучення економічних ресурсів та їх використання вимагає витрат часу, а також усі господарські рішення мають певний термін їх реалізації, що вимагає адекватного врахування фактору часу. Здійснивши еко­номічну діяльність, економічний суб' єкт отримує певні матеріальні чи немате­ріальні блага, які призначені для реалізації споживачам. У випадку коли отри­мані результати виробничої діяльності мають попит та використовуються споживачами, власне можна й вести мову про результативність здійснення еко­номічних функцій суб' єктом.

Наступним кроком, є визнання необхідності отримання економічних ресурсів у розпорядження економічним суб' єктом своєчасно, тобто у визначений час. Іншими словами, слід говорити, що можливість використання економічних ресурсів у гос­подарській діяльності перебуває під впливом фактору часу, що, з одного боку, змі­нює їх вартість використання (володіння, управління, розпорядження), а з іншого, безпосередньо визначає необхідність їх використання. Таким чином, слід вести мо­ву про своєчасне отримання суб' єктом економічних ресурсів, за умов мінливого середовища господарювання:

R, T = Y.

(2) (3)

Отже поєднання інформаційних (інтелектуальних чинників) суб' єкта та своєчасного ресурсного забезпечення дозволяє нам говорити про можливість отримання результатів від здійснення ним економічної діяльності. При цьому у формулі (1) ми ввели ще наступну фазу зростання інформаційних факторів, тоб­то у процесі отримання результатів та їх споживання споживачами, суб' єкт отримує досвід який створює вихідні умови для запуску наступного циклу. Ін­шими словами, можна говорити про зміну суб' єкта, в економічному контексті, у процесі його діяльності результат змінює суб' єкта. Дану тезу можна легко підтвердити наступним формалізованим перетворенням наших попередніх формул:

IY + YR (IR)Y , (4) IR I. (5)

Звідси стає зрозумілою наша позиція дослідження виключної ролі інформації у ході здійснення економічної діяльності за сучасних умов діяльності.

Виведення результативності поза рамки теорії організаційної ефективності слід вважати наслідком спроби прив' язати економічні оцінки до конкретного користу­вача результатами (наслідками) економічних процесів. У рамках саме проблемати­ки результативності науковці почали вести мову не про досягнення цілей діяльнос­ті, не про максимізацію обсягів виготовлення товарів при мінімізації витрат економічних ресурсів, не про високий рівень використання того чи іншого фактору виробництва, а про створення цінності для споживача, прив' язку всіх економічних процесів до корисності отриманих результатів, про «створення» споживача продук­ції тощо.

На закінчення спробуємо представити деякі практично спрямовані напрацюван-ня з оцінки економічних результатів діяльності підприємств. Перш за все, відзначи­мо, що фактори, залежно від результативного показника, можуть одночасно вважа­тися як прямими, так і непрямими (впливати на результативний показник опосередковано — через інші фактори). Оскільки на результативний показник од­ночасно можуть впливати значна кількість факторів, то необхідна їх систематиза­ція. Одним з основних методів вивчення причинно-наслідкових зв' язків вважається побудова моделей факторних систем. Взаємозв' язок між результативними та фак­торними показниками в даних моделях може бути прямим (детермінованим) чи опосередкованим (стохастичним). При побудові етіологічної системи діагностики, вплив детермінованих факторів слід враховувати на рівні 85—95 %, а якщо це не­можливо — використовувати інші методи, що дозволяють досягти прийнятних ре­зультатів (теорію ігор, математичне стохастичне моделювання тощо). Побудова моделей факторних систем здійснюється від загального до часткового, наближую­чись до простих (елементарних) факторів. Кожна аналітична система може бути зображена математично чи схематично, що дозволяє виділяти математичні та струк­турно-логічні моделі.

У процесі створення моделей факторних систем виділяють наступні їх види:

— адаптивні моделі, в яких результативний показник можна представити як ал­гебраїчну суму;

— мультиплікативні моделі, в яких результативний показник представляє собою добуток факторів;

— кратні моделі, де результатний показник формується як частка від ділення факторних показників;

— комбіновані моделі, що сполучають кілька попередніх типів.

У процесі аналітичної роботи доцільно розмежувати загальний процес на наступ­ні етапи:

— формулювання завдань і системи цільових орієнтирів;

— визначення об' єктів аналізу (проблемного поля дослідження);

— описання способів дослідження визначених об' єктів;

— створення системи показників, що будуть вивчати кожен об' єкт аналізу окремо та у їх взаємозв' язку;

— формування інформаційної бази аналізу (джерел аналізу);

— організація аналізу;

— забезпечення технічними засобами;

— формування стандартів результуючої інформації.

Виходячи з представленого аналізу сучасних особливостей економічної діяль­ності слід зробити кілька узагальнень:

— Досить часто авторами обожнюється поняття ефекту та результату економіч­ної діяльності, що призводить до змішування сутності двох понять «ефективності» та «результативності».

— Традиційно домінує технічний підхід до визначення ефективності економіч­них процесів через співставлення ефектів (результатів), як корисного наслідку, до витрат на їх досягнення.

— За допомогою поняття «ефективність» намагаються виразити сутність еко­номічних, виробничих, споживчих, виробничо-комерційних відносин.

— Поняття «ефективність» здобуває своє вираження на основі системного під­ходу, що підтверджено широким використанням терміну «система» у представле­них вище визначеннях.

У межах сучасного розвитку наукової думки, відбувається постійний і різнопла­новий пошук нових більш адекватних сьогоденню підходів дослідження соціально-економічної дійсності та сучасного стану продуктивних сил. Але незважаючи на відмінності у точках зору науковців різних шкіл на особливості розвитку суспільс­тва, усі вони акцентують увагу на визначальній ролі людини, як носія активного елемента системи суспільного виробництва.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що результативність одного і того ж під­приємства, з однаковим рівнем ефективності, може буде оцінена по різному різни­ми економічними суб'єктами. Хоча якість продукції, технологія її виготовлення, матеріали та ресурси, основні засоби, персонал чи будь-які інші параметри діяль­ності залишаються незмінними, але їх доцільність (корисність) трактується по різ­ному економічними суб' єктами, споживачами. Крім того, одні й ті ж характеристи­ки (резерв виробничих потужностей, максимально деталізований облік витрат, розгалужена організаційна система, потужна науково-дослідна база тощо) за різних умов можуть бути як перевагою, так і недоліком у діяльності окремого підприємст­ва. У той же час існує перелік умов чи факторів (ситуації), що дозволяють макси­мально оцінити ефективність роботи підприємства (високу якість продукції, про­гресивність технології виробництва, гнучкість обладнання, високу кваліфікацію персоналу тощо).

Література

1. Вальтух К. К. Информационная теория стоимости. Новосибирск: Наука, 1996. — 413 с.

2. Друкер П. Управление, нацеленное на результат. М.: Бук Чембер Интернешнл, 1992. — 428 с.

3. Кокинз Г. Управление результативностью: Как преодолеть разрыв между объявлен­ной стратегией и реальными процессами. М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — 315 с.

4. Синк Д. С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение / Пер. с анг., ред. В. И. Данилова-Данильяна. М.: Прогресс, 1989.

— 528 с.

5. Эйлон С., Голд Б., Сезан Ю. Система показателей эффективности производства (при­кладной анализ): Пер. с англ. / Предисл. и науч. ред. Ю. Я. Ольсевича. М.: Экономика, 1980. — 250 с.

Стаття надійшла до редакції 11.12.2008 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О І Олексюк - Визначення економічних результатів діяльності підприємства

О І Олексюк - Економічна безпека і результатвиність діяльності підприємства

О І Олексюк - Перспективи розвитку національного меблевого ринку та специфіка ведення бізнесу на ньому