П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Номинатемой - вслед за В.И. Теркуловым - мы называем абстрактную языковую единицу, реализующую­ся в вербальных формах (глоссах, вариантах, эквивалентах). В данном конкретном случае вариантами одной

© Ермоленко Ю. А., 2012номинатемы выступают словосочетание и семантически и грамматически тождественное ему слово-аббревиа­тура, стилистически отличающееся от эквивалентного словосочетания чертами отчасти разговорности, сленго-вости, отчасти - документальности, официальности, например синдром приобретенного иммунитета и СПИД, Бельгия, Нидерланды, Люксембург и Бенилюкс, Соединенные Штаты Америки и США, Федеративная Республи­ка Германии и ФРГ, торговый представитель и торгпред, интернациональная полиция и интерпол.

Таким образом, под аббревиатурой мы понимаем семантически тождественное определенному словосочета­нию слово, стилистически отличающееся от этого самого (эквивалентного) словосочетания чертами докумен­тальности и официоза, являющееся наряду с ним вариантом одной номинатемы. В связи с этим мы рассматри­ваем отношения между аббревиатурой и соответствующим ей словосочетанием как равноправные реляционные при условии стабильности семантического тождества.

Вышеизложенное свидетельствует о том, что, во-первых, исследуемые сложносокращенные слова являются альтернативными формами номинатем указанного типа и, во-вторых, являются их речевыми реализациями. В связи с этим также было бы некорректным считать данные образования результатом деривационного процесса, а процесс их возникновения - деривационным.

Ономасиологическая модель - это схема формирования номинативных единиц и их реализаций - результатов, соответственно, языковой и речевой номинации. Как было указано в одном из предыдущих подразделов, Е.А. Се­ливанова определяет ономасиологическую модель на основании следующих признаков:

1) общего смысла ономасиологического базиса (формантной структуры);

2) конкретного содержания двух или более ономасиологических признаков (отсылочной части);

3) их валентного потенциала и смысловой связи;

4) типа отношений между базисом и признаком.

Вслед за М. Докулилом В.И. Теркулов определяет структуру ономасиологической модели как двучленную, которая включает ономасиологический базис, эквивалентный архисеме главного компонента исходной кон­струкции, и ономасиологический признак, эквивалентный семантическому множителю главного компонента ис­ходной конструкции, актуализированному в ее зависимом компоненте.

В.И. Теркулов отмечает, что классификация, настроенная на описание формирования "чистой" номинативной семантики, требует установления механизма создания ономасиологической структуры его значения, включаю­щей (по М. Докудилу):

а) ономасиологический базис, который указывает на определенный понятийный класс - родовое понятие (на­пример, "процесс"), к которому отнесено наиенование;

б) ономасиологический признак, который указывает на видовую характеристику, определяющую референт внутри класса (напаример, для названий действий - направление, производитель, статус и т.п.).

"Данная структура получила в науке название ономасиологической модели" [5, с. 217].

Ономасиологические модели различных категорий слов - вербальных реализаций соответствующих номи-натем с доминантой-словосочетанием - отличаются друг от друга по причине специфики их соотношения с эквивалентным словосочетанием. Например, обобщенная ономасиологическая модель аббревиатуры отличается от ономасиологических моделей универбов или композитов.

Аббревиатуры,если исключитьих особенностьсокращения,могут быть близкими посутиунивербализационным композитам. Следует отметить, что ономасиологическую модель аббревиатуры в общем виде можно описать следующим образом: "ономасиологический базис формируется на основе семантики главного слова исходного словосочетания, а признак - на основе семантики зависимой лексемы" [5, с. 218].

Например, для аббревиатуры штрафбат, являющегося дублетом словосочетания штрафной батальон, оно­масиологическим базисом является семантика слова батальон (подразделение), а ономасиологическим призна­ком - семантика слова штрафной (статус); ономасиологическая модель "подразделение + статус".

Специфика ономасиологических моделей аббревиатур напрямую зависит от структуры (би- либо поликомпо­нентной) эквивалентного словосочетания.

В структуре ономасиологической модели отдельной аббревиатуры ономасиологический базис, как правило, монокомпонентен. Ономасиологический признак, напротив, по структуре может быть представлен разнообразно.

1. Монокомпонентный ономасиологический признак. Например, ЦК (Через несколько минут генсек Горбачев зачитает на пленуме ЦК свои апрельские тезисы об ускорении. - КП 27.04.2010) - центральный комитет (Арис­това, Фурцеву, Мухитдинова - вновь избрали в состав Центрального Комитета. - КП 23.05.2011); ономасиоло­гическая модель: [комитет (базис)] + [центральный (признак)].

2. Бикомпонентный ономасиологический признак. Например, ЛАЗ (Львовский завод "ЛАЗ" разработал и из­готовил для Донецка первые 15 троллейбусов новой модели, самых современных на территории Украины. - КП 31.03.2011) - Львовский автомобильный завод (Первые 25000000 гривен, которые пришли в Донецк транзи­том, направили на Львовский автомобильный завод, который займется изготовлением всех троллейбусов. - КП 24.07.2010); ономасиологическая модель: [завод (базис)] + [Львовский автомобильный (признак)].

3. Поликомпонентный ономасиологический признак. Например, ГГПИИЯ (Горловский государственный педагоги­ческий институт иностранньгх языков, сокращенно ГГПИИЯ, в разговорной речи - ин'яз.) -Горловский государственный педагогический институт иностранных языков (19-20 мая 2011 года в Горловском государственном педагогическом институте иностранных языков прошла Вторая всеукраинская студенческая научная конференция "Молодая русисти­ка Украины", проводимая при финансовой поддержке фонда "Русский мир" и УАПРЯЛ.); ономасиологическая модель: [институт (базис)] + [Горловский государственный педагогический иностранных языков (признак)].

Вышеизложенное предполагает следующие выводы: 1) тождественность семантики словосочетания и соо­тветствующей ему аббревиатуры является основанием для предположения, что между словосочетанием и аббре­виатурой существуют отношения, не являющиеся словообразовательными; 2) каждая конкретная исследуемая нами единица носит название номинатема типа "словосочетание + аббревиатура", входит в разряд структурных разновидностей номинатемы с доминантой-словосочетанием; 3) словесный дублет (аббревиатура) номинатемы с коллокативной доминантой создается путем композитной компрессии словосочетания; 4) сложносокращенные слова являются альтернативными формами номинатем исследуемого типа и являются их речевыми реализаци­ями; 5) ономасиологическую модель аббревиатуры в общем виде можно описать следующим образом: онома­сиологический базис формируется на основе семантики главного слова исходного словосочетания, а признак

- на основе семантики зависимой лексемы; 6) в структуре ономасиологической модели отдельной аббревиатуры ономасиологический базис монокомпонентен; ономасиологический признак, напротив, по структуре может быть разнообразен.

Литература:

1. Булаховський Л. А. Основи мовознавства // Соціальна природа мови. 2-а лекція : Заоч. пед. вуз. - Харків, 1928­1929.

2. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. - М. : Советская энциклопедия, 1990.

- 688 с.

3. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. - Полтава : Довкілля-К, 2010. - 844 с.

4. Теркулов В. И. Еще раз об основной единице языка // Вісник Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2006. - №11 (106). - С. 127-136.

5. Теркулов В. И., Блюмина О. В. Основы ономасиологической классификации русских и украинских компози­тов со значением "процессуальность" // Славянские языки : единицы, категории, ценностные константы. - Волго­град, 2010. - С. 216-231.

УДК 81'22+81'373.612.2

Ємець О. В.,

Хмельницький національний університет

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРАДОКСА

У ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРАХ КАНАДСЬКИХ І БРИТАНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Робота присвячена дослідженню парадокса у гумористичних оповіданнях канадського письменника Стівена Лікока та британського автора Джорджа Майкса. Характеризуються види парадокса та стилістичні засоби його створення.

Ключові слова: парадокс, гумористичний текст, алюзія, гіпербола, антитеза, оксюморон.

Работа посвящена исследованию парадокса в юмористических рассказах канадского писателя Стивена Ли-кока и британского автора Джорджа Майкса. Характеризуются виды парадокса и стилистические средства его создания.

Ключевые слова: парадокс, юмористический текст, аллюзия, гипербола, антитеза, оксюморон.

The paper is devoted to investigation ofparadox in humorous stories of the Canadian writer Stephen Leacock and the British author George Mikes. Types ofparadox and stylistic means of its creation are characterized. Key words: paradox, humorous text, allusion, hyperbole, antithesis, oxymoron

Гумористичний ефект у художньому творі може бути створений різними стилістичними прийомами - грою слів, гіперболою, ефектом ошуканого очікування та рядом інших. Одним із засобів гумористичного ефекту є па­радокс. Парадокс визначається як "судження, яке розходиться із загальноприйнятними уявленнями, тобто не­звичним, неочікуваним, оригінальним запереченням того, що є безумовно правильним" [2, с. 531]. Парадокс як стилістичний прийом трактується дещо по-різному. Автори "Загальної риторики" характеризують парадокс як різновид оксюморону [1], а російська дослідниця О. М. Яшина виділяє антитезну природу парадокса [4, с. 280]. На наш погляд, лінгвістичні аспекти парадокса, його функціонування у художніх текстах потребують уважного до­слідження, оскільки роботи В.Шміда [3] та О.М.Яшиної [4] базуються переважно на літературознавчому підході.

Мета нашої роботи - визначити лінгвістичні основи створення парадокса у гумористичних творах канад­ського письменника Стівена Лікока та британського автора Джорджа Майкса. Власне кажучи, парадокс як сти­лістичний прийом був значною мірою притаманний творчості таких відомих авторів, як Джером К. Джером та О. Генрі. Проте С. Лікок та Д. Майкс - письменники ХХ століття, і соціальні особливості минулого століття, не дуже далекого від нас, знайшли відображення у їх оповіданнях.

Творчість С.Лікока (1869-1944) припадає на першу половину ХХ століття. Він автор кількох збірок оповідань. Одним з оригінальних засобів створення парадокса у творах Лікока є використання історичних та літературних алюзій. Деякі історичні висловлювання та факти змінюються автором, або ж різні цитати та факти поєднуються. У короткій оповіді про Юлія Цезаря у гумористичному творі "A Manual of Education" Лікок процитував останні слова Цезаря таким чином: "Veni, vici, tekel, upharsim". Така псевдоцитата є контамінацією двох відомих фраз: тріумфального висловлювання самого римського імператора Veni, vidi, vici та таємничих аполікаптичних слів, що з'явилися на стіні під час пиру Балтасара. Це сполучення фраз, протилежних запрагматикою, має оксюморонний характер і створює не лише іронічний ефект, але й, на наш погляд, набуває певного філософського змісту - трі­умф може привести до безславної загибелі.

Об'єднання цитат або алюзій з різних епох зустрічається не лише у гумористичних текстах. Подібне яви­ще виявила студентка 5 курсу Лариса Галашевська у ході аналізу відомого роману Джона Фаулза "A French Lieutenant's Woman". Таке парадоксальне сполучення двохінтертекстуальних компонентів можна охарактеризу­вати як інтертекстуальний парадокс.

Іронічне ставлення до історичних персонажів - всіляких царів, королів, які мали гучне ім'я "Великий", ви­являється у наведеному Лікоком переліку реальних правителів та вигаданих: Peter the Great, Alfred the Great, Frederick the Great, Tom the Great, Jim the Great, Jo the Great. Тут перелік як синтаксичний стилістичний засіб включає ефект ошуканого (або обманутого) очікування - після імені Frederick the Great наводяться імена вига­даних правителів. Гра з вигаданими прізвищами або історичними подіями з особливим талантом проявляється в оповіданні пізнього періоду творчості Лікока "Mrs Newrich Buys Antiques". Це оповіданнямає гостру сатиричну спрямованість - автор глузує над безграмотними нуворишами з їх бажаннямпридбати антикваріат і тим самим стати аристократичними і освіченими. Прізвище головного персонажу - місіс Ньюріч - є антономазією і маєіро-нічну забарвленість. Місіс Ньюріч під час розмови з приятелькою плутає імена реальних історичних персонажів із різних епох: [...] that's P.T. Barnum, he was one of Napoleon's marshals, I believe - Charles! was P.T.Barnum one of Napoleon's marshals? His private secretary! - oh, of course! Місіс Ньюріч називає директора одного з відомих американських цирків другої половини ХІХ століття маршалом Наполеона, а після поради з чоловіком - секре­тарем французького імператора. Такий анахронізм демонструє неуцтво людини з її претензією на знання історії і мистецтва. Гумористичний ефект створюється як за допомогою вигаданих історичних прізвищ антикварів, так і використанням Лікоком антономазії у самих прізвищах. Коли місіс Ньюріч показує приятельці антикварні ложки ХІІ століття, вона разом з чоловіком згадує прізвище виробника цих ложок: Charles! What was that great Italian's spoonmaker's name? - Spoonuchi! of course! how silly of me!

Вигадане ім'я Spoonucrri скидається на італійське і утворено від англійського слова spoon (ложка). Студентка 5 курсу Анна Грінкевич, яка писала дипломну роботу під моїм керівництвом, запропонувала перекласти прізви­ще як Ложкуччі, тим самим зберігши гумористичний ефект таантономазію та зробивши прізвище зрозумілим

© Ємець О. В., 2012українському читачу. Подібний різновид парадокса з віднесенням реальних історичних персонажів до інших епох або з вигаданими іменами історичних персонажів можна назвати історичним парадоксом, який є семан­тично близьким до інтертекстуального парадокса.

Один з головних стилістичних засобів, що лежить в основі парадокса у ряді інших оповідань С. Лікока -гі­пербола. В оповіданні "My Fanancial Career" автор гіперболізує страх пересічної людини перед банківською установою, побоювання щодо можливої втрати грошей. У сильній позиції, на початку тексту 5 разів повторю­ється дієслово rattle: When I go into a bank, I get rattled. The clerks rattle me; the wickets rattle me; the sight of the money rattles me; everything rattles me. Оповідання Лікока побудовано за принципом градації - хвилювання клі­єнта банку посилюється, від дивної таємничості у розмові з менеджером на початку до повного переляку у кінці: The accountant was a tall cold devil. - I found no voice to speak. - The bank swam before my eyes. Тому остаточне парадоксальне рішення клієнта зняти 56 доларів, які він щойно вклав, певною мірою імплікується письменником протягом тексту. Автор не показує зовнішніх чинників, які могли впливати на оповідача і викликати острах, про­те сучасний читач може уявити екстралінгвістичний, соціальний контекст того часу (як і сьогодення), фінансову кризу, банкрутство банків і зрозуміти головного героя оповідання: Since then I bank no more. I keep my money in cash in my trouser pocket and my savings in silver dollars in a sock.

Як і в інших оповіданнях Лікока, алюзії відіграють певну роль у творі, вони підсилюють ефект таємничості клієнта, оскільки менеджер банку спочатку вважає головного героя детективом з агентства Пінкертона , а потім сином багатія барона Ротшильда. Проте головне місце у створенні гумористичного ефекту парадокса в оповіда­нні "My Financial Career"належить гіперболі, яка взаємодією з градацією, лексичними повторами тапаралельни-ми конструкціями.

Слід відзначити актуальність оповідань Лікока у наш час, оскільки і зараз питання неосвіченості, снобізму, фінансового краху є злободенними. Незважаючи на простоту сюжету, канадський письменник виявляє свій та­лант стиліста, блискуче володіє і використовує стилістичні засоби для реалізації гумористичного або сатирично­го ефекту.

Таким чином, можна виділити наступні види парадокса у творах Лікока - інтертекстуальний, історичний, іронічний парадокси; основою цих видів парадокса є алюзії, антономазія, гіпербола, градація. Соціальна спрямо­ваність оповідань канадського письменника, його орієнтація на загальнолюдські цінності і проблеми зумовлює їх актуальність та інтерес у ХХІ столітті.

Парадокс є одним з основних засобів створення іронії в оповіданнях і нарисах британського письменника Джорджа Майкса. Його збірка "How to Bean Alien" містить іронічну характеристику деяких рис ментальності британців. Основними засобами реалізації іронічного парадокса є оксюморон та антитеза, причому антитеза не­рідко є результатом розгортання оксюморона у тексті. Один з розділів книги - "How to Die" починається прагма­тично шокуючим оксюмороном The English are the only race in the world who enjoy dying. Смисл оксюморона стає зрозумілим далі, коли автор описує філософське, навіть занадто холоднокровне ставлення англійців до смерті: Most other people think about death with fear; the English look at it with gusto.

Об'єктом іронії Майкса стає така риса характеру і поведінки британців, як стриманість, скромність, небажан­ня хизуватися своїм рівнем інтелекту, культури і життя: In England it is bad manners to be clever. Майкс доводить цю рису до абсурду - професор математики говорить, що непевний у своїх знаннях арифметики: An English professor of mathematics would say to his maid checking up the shopping list: "I'm no good at arithmetic, I'm afraid. Please, correct me, Jane, if I am wrong ..." У таких прикладах парадокс створений за допомогою не лише оксюмо­рона або антитези, але також за допомогою мейозису, применшення (understatement).

Інша риса, над якою іронізує Майкса, - це надмірна організація, прагнення до порядку. Оксюморонний па­радокс queue of one виділяє традицію англійців стояти в черзі: An Englishman, even if he is alone, forms an orderly queue of one. У більшості оповідань і нарисів автора іронічний характер парадокса реалізується в антитезах, що протиставляють звичаї і поведінку англійців та жителів континентальної Європи: On the Continent Sunday papers appear on Monday; in England - a country of exotic oddities - they appear on Sunday. У даному випадку іронія ство­рює зворотний прагматичний ефект, це швидше позитивна риса - видавати недільні газети у неділю.

Дослідження парадокса є перспективним з лінгвістичної точки зору, оскільки це явище розглядалося в осно­вному з літературознавчих позицій. Цікавим і плідним може бути дослідження парадокса у класичній і сучасній прозі та поезії Канади, США, Великої Британії.

Література:

1. Общая риторика / [Дюбуа Ж., Эделин Ф., Клинкенберг Ж.-М. и др. : пер. с франц.]. - М. : Прогресс, 1986. - 392 с.

2. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава :Довкілля-К., 2011. - 844 с.

3. Шмид В. Заметки о парадоксе / Вольф Шмид // Парадоксы русской литературы : Сб.статей. - СПб :

ИНАПРЕСС, 2001. - С. 9-16.

4. Яшина Е. Н. Виды парадокса в художественномтексте / Е. Н. Яшина // Вестник Тамбовского ун-та. - 2007. -

№ 8. - С. 280-288.

УДК 81'373.21

Жарикова М. В.,

ГГПИИЯ, г. Горловка

ГРУППЫ ОНИМНОЙ ЛЕКСИКИ, ОТРАЖАЮЩЕЙСЯ В ОЙКОНИМИИ ДОНЕТЧИНЫ

У статті розглядається лексичний склад ойконімії Донеччини, яка сформувалася як особливий сегмент по-лілінгвального топонімного простору одного із густонаселенихрегіонів Південного Сходу України. Визначено кор­пус онімних лексем, використаних в ойконімотвірному процесі.

Ключові слова: ойконім, ойконімія, номінація, онім, апелятив, полілінгвальний.

В статье рассматривается лексический состав Донетчины, сформировавшийся как особый сегмент поли-лингвального региона Юго-Восточной Украины. Определён корпус онимных лексем, использованных в ойконимоо-бразовательном процессе.

Ключевые слова: ойконим, ойконимия, номинация, оним, апеллятив, полилингвальный.

The article deals with the lexical stock of Donetsk region which was formed as a special segment of the polylingual region of the South-Eastern Ukraine.The article also defines the onymic lexemes, used in the place name formatiom process. Key-words: oykonym, oykonymy, nomination, onym, appellative, polylingual.

Ономастика как раздел языкознания, изучающий все типы собственных имён, представляет собой сложное лингвистическое явление. Как справедливо подчеркнул В.Д. Бондалетов, "ономастический материал составля­ет значительную часть лексики любого высокоразвитого языка и заслуживает того, чтобы его изучали". Осно­вной массив собственных имён - онимов - составляют топонимы, содержащие наиболее ценную и богатую этнолингвистическую и историческую информацию.

Несомненный интерес в этом плане представляет "молодая" и полилингвальная ойконимия Донетчины и сопредельных с ней территорий, основной массив которой начал формироваться в конце Х\Т1 - начале Х\ТП вв.Значительный вклад в ее изучение внес Е.С. Отин, который в историко-этимологическом аспекте подробно проанализировал разноязычную гидронимию и ойконимию края. Ойконимии региона посвящена диссертация К. В. Першиной "Становление ойконимии позднего образования в условиях близкородственного двуязычия (на материале ойконимии юго-восточной Украины)". Их исследования показывают, что между классами топоними­ческих единиц имеют место различные взаимодействия номинационного и структурно-словообразовательного характера, благодаря чему осуществляется системная организация топонимии региона.

Актуальность нашего исследования обусловлена недостаточной изученностью лексико-тематических групп онимной лексики с разной степенью участия в создании названий населенных мест Донетчины, выбор и акту­ализация которых определялась номинационными приоритетами общества в различные периоды его истории.

Цель нашей статьи - проанализировать группы онимной лексики, отражающейся в ойконимии Донетчины и сопредельных с ней территорий в XVIII-XXI вв.

Онимные основы различных классов широко отражены в донецкой ойконимии уже в Х\ТП в. В середине века они составляли около 40%, а к концу века их удельный вес достиг 70%. Основная масса ойконимов соотносит­ся с антропонимами и топонимами, наблюдаются также единицы, соотносящиеся с агионимами, хрононимами (геортонимами) и ойконимами. В ХГХ-ХХ вв. онимная лексика продолжает регулярно и активно отражаться в ойконимии региона, при этом с конца ХГХ в. начинается использование и такого онимного класса, как эргонимы [2, c. 15-16].

Антропонимные единицы отражаются в ойконимии региона на всем протяжении её существования. В Х\ТП в. эти основы являются в составе ойконимов наиболее частотными по сравнению с другими онимными основами. Так, в списке НП Азовской губ. 1778 г. из 40% единиц, содержащих основы онимов, 26% составляют соотнося­щиеся с антропонимами, в Атласе же Екатеринославского наместничества 1795 г. их количество составляет 68%.

Можно выделить две основные причины, обусловливающие столь высокий удельный вес ойконимов с антропонимными основами. Первая из них имеет внелингвистический характер и связана с доминированием частной собственности на землю и значительной долей владельческих земель на территории региона: в названи­ях селений отражаются именования владельцев земли, которые часто выступают и основателями селений. Вто­рая причина имеет по преимуществу внутриязыковой и внутриономастический характер: на синхронном уровне практически не разграничивается значительное количество христианских личных имен и агионимов, которые, в свою очередь, отражаются в фамилиях, геортонимах, экклезионимах, и все эти единицы разными путями также попадают в состав ойконимов. Иными словами, разными путями из разных онимных разрядов в состав ойко-нимов входят одни и те же основы. Вследствие чего такие ойконимические формы, как Петровка, Георгиевка, Алексеевка, Варваровка далеко не всегда прямо связаны в плане своего образования с личными именами Петр, Георгий, Алексей, Варвара. Они могут быть образованы от фамилий Петров, Георгиев, Алексеев. В их осно­ве могут лежать агионимы св. Петр, св. Георгий Победоносец, св. Алексей, человек Божий, св. Варвара или образованные от них экклезионимы [3, c. 45]. Ср., например: д. Ивановка - Владелец Иван Штерич; д. Родионов-ка - в честь сына Ивана Штерича Родиона (образованы от личных имен); д. Петрацовка - владелица жена проп. Петраца; д. Никитовка - влад. поручик Н.И. Яновича; д. Филипповская - влад. П. Филиппов; д. Еленовка - влад. кап. И.И. Еленов; д. Павловка - влад. майор Павлов; д. Адамовка - влад. поручик Адамов (образованы от фами­лий); д. Парасковеевка (образовано от экклезионима).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26