П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

- чистий інфінітив, що відповідає І статусу: Ег muss einen Brief schreiben.

- інфінітив з zu, що відповідає ІІ статусу: Er scheint einen Brief zu schreiben.

- дієприкметник ІІ, що відповідає ІІІ статусу: Er hat einen Brief geschrieben.

Що стосується нефінітної комплементації то, починаючи з 2 пол. ХХ ст. представники генеративної грамати­ки ведуть жваву дискусію стосовно розмежування у характері синтаксичних зв'язків домінації (англ. Raising, нім. Anhebung) та командування (англ. Equi, нім. Kontrolle). Притримуючись поглядів видатних мовознавців Н. Хом-ського та П. Розенбаума, які розвинули теорію нефінітної комплементації, зазначимо, що конструкції з домінуючи­ми дієсловами вирізняються тим, що їх суб'єкт або об'єкт не є семантичним аргументом домінуючого дієслова [4; 15]. У командуючих конструкціях цей нереалізований суб'єкт є ідентичним з аргументом контролюючого дієслова.

Вчені П. Розенбаум [15], Р. Мей [13], А. Штехов [16], В. Штернефельд [16] та Т. Ккх [12, с. 116] зазначають 5 критеріїв, що слугують для розпізнавання домінуючих дієслів:

- домінуючі дієслова допускають введення конструкцій з експлетивним суб'єктом , тобто таким, що служить для заповнення простору: In diesem Jahr scheint es wieder mehr Ausbildungsplatze zu geben.

- домінуючі дієслова допускають в ролі комплементів безсуб'єктні конструкції, якими виступають і безосо­бові пасивні конструкції: Hier scheint heute noch getanzt zu werden.

- домінуючі дієслова допускають конструкції з ідіоматичним суб'єктом: Im Kinderzimmer scheint der Teufel los zu sein.

© Захарченко Н. І., 2012

- у результаті трансформації в пасивну конструкцію можемо отримати перифразу висхідного речення: Felix scheint Ronja zu besuchen. Ronja scheint von Felix besucht zu werden.

- домінуючі дієслова допускають dе-dicto інтерпретацію, коли модальний оператор приписується самому твердженню про реальність, а не реальності: Ein Einhorn scheint Blumen im Garten zu verstreuen.

Вищенаведені приклади ілюструють властивості напівмодального домінуючого дієслова scheinen. Те, що напівмодальні дієслова орієнтовані на суб'єкт, означає, що суб'єкт та відсутній аргумент нефінітного дієслова є ідентичними. У. Енгель називає це явище суб'єктною ідентичністю (Subjektidentitat) [8]. Напівмодальні дієслова мають такі характерні цьому класу дієслів морфосинтаксичні особливості:

- вони не є претерито-презентними, як модальні дієслова;

- мають правильні форми відмінювання, виняток становить лише дієслово versprechen;

- є монофункціональними, тобто не мають варіативності модального значення;

- вживаються переважно у формах презенса та претеритума (у швейцарських та австрійських писемних дже­релах інколи можна виявити форму перефекта).

На думку сучасного дослідника німецьких напівмодальних дієслів Т. Кісса, у морфологічному відношенні цей клас дієслів є дещо дефективним, бо на противагу модальним дієсловам він не має своїх нефінітних форм, що має безпосередній зв'язок з епістемічною інтерпретацією цих дієслів; адже дієслово, що є оператором саме епістемічної модальності, в німецькій мові не зустрічається в нефінітній формі [12]:

* Die Deregulierung des Fernnmeldewesens wird den Boom ausldsen versprechen.

Дослідниця мови М. Рейс позиціонує думку про неабсолютність прогалини нефінітних форм напівмодальних дієслів [14, с. 293]. Надзвичайно рідко можна все ж зустріти форми майбутнього часу цих дієслів:

So wird beim fltichtigen Anblick das blaue Viereck von dieser Seite zu verlieren scheinen.

Що стосується семантики, напівмодальні дієслова versprechen, drohen, scheinen, pflegen як граматикалізовані оператори епістемічної модальності ілюструють спорідненість значень. Дієслова versprechen та drohen станов­лять подвійну пару, яка має спільний модальний компонент, і відрізняються лише в оцінці пропозиції: якщо у ви­падку з дієсловом versprechen реалізується позитивна оцінка стану речей, який очікується, то у випадку з drohen має місце негативне ставлення:

Der Zug mit der Schwiegermutter verspicht in Balde einzutreffen.

Der Zug mit der Schwiegermutter droht in Balde einzutreffen.

Як наслідок такої відмінності в семантиці маємо той факт, що дієслово drohen в епістемічному значенні не сприймається так виразно, як дієслово versprechen. Речення з напівмодальним дієсловом drohen частовживають-ся з метою сформулювати застереження. За допомогою цього операторамовець виражає, що за умови нормально­го перебігу стану речей очікується небажана дія. На противагу цьому дієслово versprechen не містить негативної оцінки.

Семантика дієслів versprechen і drohen активно досліджується сучасними вченими-германістами. До цієї ко­горти належать Л. Гункель [9], Т. Кісс [11; 12], Дж. О. Аскедаль [1], М. Рейс [14], Г. Дівальд [5; 6]. Існують певні розбіжності у поглядах вчених, але всі дослідники мови одностайні в тому, що ці дієслова є граматикалізованими операторами епістемічної модальності та пов'язують їх з емоційними та ментальними оцінками, з евіденційністю та аспектуальністю.

Інтересом до проблем напівмодального дієслова scheinen позначений доробок вченого-германіста Г. Дівальд, яка характеризує це дієслово як дейктичний (від гр. deictico - вказівний) маркер евіденційності, точніше, як не­специфічний маркер очевидності [5, с. 89]. У такій ролі scheinen поряд з іншими епістемічними дієсловами сигна­лізує про невпевнену ступінь достовірності пропозиції. Маркована оцінка очевидності стосується безпосередньо мовця, тому і є вказівною.

Дієслова пропозиційної модальності не обов'язково вказуватимуть у кожному випадку на те, що мовець не знає ступеня достовірності пропозиції. Він удається до епістемічних виразів з метою пояснити, що йдеться про висновок, який ґрунтується на специфічних фактах. Семантика дієслова scheinen залишає статус очевидності пропозиції відкритим, адже стан речей і не стверджується, і не заперечується:

Das Licht brennt. Martin scheint also im Btiro zu sein.

На передній план семантики дієслова scheinen виходить візуальна очевидність. Недаремно значення лексич­ного дієслова scheinen порівнюють зі значенням дієслова leuchten. Г. Дівальд тлумачить причини цього зв'язку у світлі теорії граматикалізації [5, с. 93]. В діахронічному розвитку лексичне дієслово scheinen з дієслова візуаль­ного ефекту розвинулося в прямий візуальний маркер достовірності, і в сучасній німецькій мові формується у неспецифічний маркер достовірності.

Стереотипною модальністю або значенням звичностінаділене останнє дієслово цього класу pflegen. На сучас­ному етапі розвитку германістики воно є найменш дослідженим і потрапило в коло зору таких дослідників, як-то Е. Генчель, Г. Вейдт , А. Кратцер та ін. Це дієслово не є евіденційним, воно обмежує дійсність, виражає лише її звичність, яка зображується інформацією про умови, за яких ця дія є дійсною:

Sie pflegte mit dem Auto zur Arbei zu fahren.

На думку вченого Г. Бусмана, дієслово pflegen може мати більш нейтральне значення, ніж просто ітеративно-звичне (від лат. iteratio - повторюю) [3, с. 324]. Що стосується комплементації, не кожне дієслово може його до­повнювати. Твердження, в яких йдеться про вид як такий, і які не допускають варіативності, не можуть виступати комплементами до pflegen, порівняймо:

* Der Dodo pflegte ein seltsamer Vogel zu sein.

Der Hundpflegt seinem Herrchen aufs Wort zu gehorchen.

Таким чином, наше дослідження дозволяє зробитивисновки, що напівмодальні дієслова німецької мови

scheinen, drohen, versprechen, pflegen є монофункціональними операторами модальності суджень, які поводяться синтаксично гомогенно, є суб'єктноорієнтованими, виступають обов'язковими компонентами когерентних кон­струкцій, керують ІІ статусом і є домінуючими дієсловами.

Напівмодальні дієслова німецької мови залишаються об'єктом пильного інтересу вчених-германістів, аджеза-лишається коло питань, що потребує більш детального вивчення, а саме: критерії розмежування напівмодальних дієслів та дієслів модальності, характер синтаксичних зв'язків у конструкціях з напівмодальними дієсловами, взаємозв'язок семантичних ознак та форм синтаксичної реалізації дієслів і т. ін. Отримані результати дозволяють окреслити певні перспективи у комплексному вивченні функціональних і структурних характеристик конструк­цій з напівмодальними дієсловами сучасної німецької мови.

Література:

1. AskedalJ.O. Drohen und versprechen als sogenannte "Modalitatsverben"in der deutschen Gegenwartssprache / John Ole Askedal // Deutsch als Fremdsprache. - 1997. - 34 : 1. - S. 12-19.

2. BechG. Studien iiber das deutsche Verbum infinitum / Gunnar Bech. - 2. Aufllage. - Tubingen : Niemeyer,1983.

3. Buflmann H. Lexikon der Sprachwissenschaft / Hadumod Buflmann. - 3., akt. u. erw. Aufl. - Stuttgart : Kroner, 2002.

- S. 324.

4. Chomsky N. Lectures on Goverment and Binding / Noam Chomsky. - Dordrecht : Foris, 1981.

5. Diewald G. Scheinen-Probleme: Analogie, Konstruktionsmischung und die Sogwirkung aktiver Grammatika-lisierungskanale / Gabriele Diewald // Modalitat und Modalverben im Deutschen. Linquistische Berichte. - Hamburg :

Buske, 2001. - S. 89.

6. Diewald G. Faktizitat und Evidentialitat. Semantische Differenzierungen bei den Modal- und Modalitatsverben im Deutschen / Gabriele Diewald // Tempus, Temporalitat und Modus, Modalitat im Sprachenvergleich : Eurogermanistik. -Tubingen : Stauffenburg, 2004. - S. 231-258.

7. Eisenenberg P. Grundriss der deutschen Grammatik / Peter Eisenberg. - Stuttgart : Metzler, 1986.

8. Engel U. Deutsche Grammatik / Ulrich Engel. - MUnchen : Iudicium, 2004. - 246 ff.

9. Gunkel L. Selektion verbaler Komplemente: Zur Syntax der Halbmodal- und Phasenverben / Lutz Gunkel // Deutsche Grammatik in Theorie und Praxis. - Tubingen : Niemeyer, 2000. - S. 111-121.

10. Hentschel E. Handbuch der deutschen Grammatik / Elke Hentschel, Harald Weydt. - Berlin : de Gruyter, 2003. - 76 f.

11. Kiss T. Infinite Komplementation / Tibor Kiss. - Tubingen : Niemeyer, 1995.

12. Kiss T. Subjektselektion bei Infinitiven / Tibor Kiss // Der Infinitiv im Deutschen. - Tubingen : Stauffenburg, 2005.

- S. 115-132.

13. May R. Logical Form / Robert May. - Cambridge, London : The MIT Press, 1985.

14. Reis M. Bilden Modalverben im Deutschen eine synktaktische Klasse? / Marga Reis (Hg.), Reimar Muller // Modalitat und Modalverben im Deutschen. Linquistische Berichte. - Sonderheft 9. - Hamburg: Buske, 2001. - S. 293.

15. Rosenbaum P. The grammar of English predicate complement constructions / Peter Rosenbaum. - Cambridge, London : The MIT Press, 1967.

16. StechowA. Bausteine syntaktischen Wissens / Arnim von Stechow, Wolfgang Sternefeld. - Opladen / Wiesbaden : Westdeutscher Verlag, 1988.

УДК821.161.2Т- 4.08

Звягіна Г. О.,

Запорізький державний медичний університет

РІЗНОВИДИ ПРОСТОРІЧНОЇ ЛЕКСИКИ У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА

У статті досліджується просторічна лексика художніх творів Григора Тютюнника. Розглянуто основні гру­пи просторічної лексики: розмовна, лайлива, контекстуальні лайки, русизми, стилістично марковані прикметни­ки, прислівники, дієслова, з'ясовано способи актуалізації розмовної лексики у творах письменника.

Ключові слова: просторіччя, контекстуальна лайка, стилістична маркованість, русизми.

В статье исследуется лексика просторечия в художественных произведениях Григора Тютюнника. Расс­матриваются основные группы лексики просторечья в произведениях писателя: брань, контекстуальная брань, русизмы, разговорная лексика, стилистически маркированные прилагательные, наречия, глаголы, выясняются способы актуализации разговорной лексики в произведениях писателя.

Ключевые слова: просторечье, контекстуальная брань, русизмы, стилистическая маркированность.

The common speech vocabulary of artistic works of Hryhir Tyutyunnika is probed in the article. The basic groups of common speech vocabulary are considered: curses, contextual curses, rusizmi, colloquial, stylistically marking adjectives, dialects, verbs, the methods of actualization of colloquial vocabulary are found out in works of writer.

Keywords: common speech, contextual curse, rusizmi, stylistic mark.

В українській стилістиці та лексикологи поняття розмовної і, зокрема, просторічної лексики трактують по-різному. Частина україністів (І.М. Кириченко, С.П. Левченко, А.А. Бурячок та ін.) традиційно уникають терміна "просторіччя", відносячи лексику такого типу до розмовної, позначаючи її відповідно ремарками "вульгарне", "фамільярне", "розмовно-знижене"тощо. Інші мовознавці об'єднують його з розмовною лексикою під загаль­ною назвою "розмовно-просторічні слова". Ряд дослідників (І.Г. Чередниченко, Л.А. Коробчинська, А.П. Ко­валь, А.В Лагутіна, О.Д. Пономарів, Ю.О Карпенко, О.О. Тараненко та ін.) визнають наявність просторіччя в українській мові, користуються цим терміном у своїх працях, виділяючи певне коло таких слів. У своєму до­слідженні ми пристаємо саме на цю думку, оскільки в коло просторічної лексики входить розмовна мова, що, не будучи вузько обмеженою в територіальному або соціальному плані, як територіальні або соціальні діалекти, об'єднується разом з ними на основі позанормативності і на цьому ґрунті протиставляється літературній мові.

Особливості мови художніх творів Григора Тютюнника були об'єктом дослідження Г. Шевченко, Г. Гримич, І. Захарчук, Н. Тульчинської, О. Лихачової. Лексико-фразеологічні діалектизми опрацьовувалися А. Смирновою, народнорозмовність та її естетичні модифікації в ідіостилі Г. Тютюника - Бибик С., слова автора при прямій мові Гут Н. В. Однак спеціального дослідження, присвяченого функціонуванню просторічної лексики у творах письменника та її ролі у формуванні ідіостилю немає. Тому пропонована робота є спробою дослідити й виявити особливості функціонування та актуалізації різних типів просторічної лексики у художніх творах Г. Тютюнника.

Основними критеріями просторічності мовних явищ визнано: 1) ненормативність - для відмежування про­сторіччя від розмовної літературної мови, 2) певна стилістична зниженість (з погляду носія літературної мови), 3) поширеність у межах загальнонаціональної мови - для розрізнення просторіччя і територіальних або соціальних діалектів та індивідуальних неправильностей мови [4, с. 4].

Поряд з усвідомленням неправильності подібних мовних одиниць з погляду їх ортологічної нормативності, частина з них, крім цього, сприймається як небажана в літературному слововжитку в аспекті етичної норматив­ності - через їхню різку стилістичну зниженість (часто в поєднанні з сильною експресивністю), грубість (у СУМІ такі слова позначаються ремарками "вульг" і "лайл") і - як крайня нижня межа в стилістичному діапазоні мови - непристойність [4, с. 7].

Серед слів, що вживаються як лайки, певна частина також перебуває це на межі між літературною мовою і просторіччям: "- Повернись, стерво с-собаче/ - І враз йому одлягло од серця, стало шкода і корови, і жінки, що все вміла терпіти й ніколи не сварилася, а тільки зітхала, і дочки - останньої втіхи своєї" [5, с. 145] ([3, с. 687, падаль і собака]). За твердженням Л. Ставицької, зв'язок самки собаки з еротикою відомий фольклору ба­гатьох народів. Звідси - велика кількість лайливих висловів, які виникли на основі цієї асоціації. Але переважна більшість їх виходить за замки літературного слововжитку (насамперед це стосується непристойної лексики) [1, с. 130]. Багато лайливих висловів у проаналізованих творах Григора Тютюнника, так само, як і в народній тра­диції, пов'язані з темою чорта: "- Що за чортів батько[5, с. 212]. Багато речень насичені лайливими висловами: " Шкура/ ([3, с. 485], вульг. - людина, що дбає лише про свої інтереси) Доброволка/ Німецький покидьок/" ([3, с. 127], зневажл. - морально розкладені люди, непотріб) [5, с. 24]. Контекстуальна лайка: "Батько, старий шкарбун, усе стерпить... На те він батько..."[5, с. 30] ([3, с. 471], розм. - старе, стоптане взуття, тут - лайка).

Одна з головних відмінностей просторіччя від територіальних діалектів - втрата територіальної обмеженості. Для нього характерна підвищена варіантність, відсутність чіткої єдиної норми. Воно виникло на базі різних діа­лектів, кожний з яких мав свою систему. Коли виникає просторіччя, відбувається порушення діалектних систем, їхні старі норми розпадаються, а нові не виникають, тому просторіччя не функціонує як єдина цілісна система. Так, русизми значною мірою витіснили у просторіччі власне українську лексику на рівні побутового спілкування [4, с. 6]: "Тільки з-під розламаного ларка при базарних воротах чийсь тонюній голос (були до війни морожениці з такими голосами, згадав Климко) набридливо скиглив: - А хто ще желающі-інтересующі погадать? Зіночка гадає, що кого ожидає ..." [5, с. 104]."По ранєйдорогі вам пристоїтьсвіданяз мужом", - прочитав Климко"[5, с.104]. Масове, безсистемне проникнення елементів російської мови в структуру української мови в умовах три-

© Звягіна Г. О., 2012валого нерівноправного їх контактування породило явище українсько-російського мовного "суржику" як одну з форм українського просторіччя. Носіями "суржику" у художніх творах Григора Тютюнника є як військові, пред­ставники влади, так і прості люди. Практично відсутня просторічна лексика в авторських роздумах та відступах, наприклад в новелі "Крайнебо", де виразніше звучить голос самого письменника.

Серед слів із ремаркою розм. переважають найменування за родом занять: "Вони, всяк на свій лад, повчали мене, як жити, але по-їхньому в мене ніколи не виходило: направлять украсти в німців мила і проміняти на харч або одежину - мене впіймають і поб'ють; пошлють до найзаможнішого в селі чоловіка випросити їсти - там не дадуть, ще й вуркою обізвуть на додачу ..." [5, с. 26] ([3, с. 788], вуркаган - розм., безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва); збірні поняття: "Котя повів Калюжного до рації і тихо пояснював там: - "береза" працює ось тут, вбік - ні на мікрон, кругом їхні стації, гавкотнява страшенна ." [5, с. 52] ([3, с. 9], розм. - гавкотня, гавкання і утворені ним звуки); рисами характеру, вдачею:"Оно дядько Биб, мовчакуватий вайло, перший на селі молотник і косар, пильщик і бондар, а як вітер "зручний", то ще й мірош­ник" [5, с. 32] ([3, с. 282], розм. - неповоротка, незграбна людина, тюхтій).

У складі виявленої розмовної лексики вирізняються такі, що називають осіб та їх учинки, засвідчуючи зне­вагу: "На балачку Санько і змалку мамулуватий, через що й прозвано його Диким" [5, с. 225] ([3, с. 430], зневажл. - вайлуватий, неповороткий); фамільярність: "- Кривоматній/ - підсипала Палажка, теж закипаючи зловтіш­ним сміхом" [5, с. 42] ([3, с. 497] - фамільярне - догоджати, лестити). Експресивно-емоційні лексеми передають значеннєві відтінки зневаги, образи, докору, презирства, лайливості, обзивання; через них здійснюється влучна характеристика соціальних і психологічних типів людей.

Серед стилістично маркованих прикметників та прислівників домінують такі, в яких ознаки предметів чи істот передано семантикою основи:"- А ти бідовенький, - завважила жінка. - Бідовенький же?"[5, с.113] ([3, с.178] - розм., жвавий, сміливий, рішучий), "-Малча-ать/ - гукаю щосили, бо знаю від старших, що гайвороння кряче не перед добром, а ще тому, що слово це замашне"[5, с.6]([3, с.203], розм. - зручний для виконання необ­хідної дії).

Стилістично марковані розмовні дієслова означають: а) фізичний стан: "Потім хряпнули двері в другу по­ловину хати, і всезамовкло"[5, с. 52] ([3, с. 161], розм. - з силою ударяти, бити по чому-небудь); б)рух: "-Катя хутко шмигнула під ряднину й хотіла обняти мене за плечі, але я одвів її руку" [5, с. 52] ([3, с. 502], розм - кра­дучись, проскочити повз кого-небудь); в) зорове сприйняття: "Клим схиляв голову набік і по-курячому, однооко зорив у теку" [5, с. 14] ([3, с. 687], розм - дивитися на кого-небудь, пильно вдивлятися); г) виявлення почуттів: "Рішу, - кричить, - першого, хто підступиться -1 за вила хапається. - Я цим конем орю? - питає. - Сію? До­бро наживаю? Гетьз двору/" І на мене визвирівся. Ну, мене й сказило.. " [5, с. 24] ([3, с. 90], - розм., зробитися скаженим); д) назви дії:"Може, він підсобить тобі сісти, як перегомоніти з ним, га? -1 сама ж собі відповіла: -Перегомоню"[5, с.117] ([3, с.152], розм. - закінчити гомоніти (говорити)); е) пересування й переміщення: "Отак, як сонце навзаходи, рипала вона з хати у двір і, загрібаючи ногами торішнє сміття, човпла до хвіртки" [5, с.44] ([3, с.348], розм. - іти, важко переставляючи ноги); ж) звучання: "Спочатку весело, хвацько, але десь на півноті похлинувся морозом і засокорив по-квокчачому" [7, c. 58] ([3, с.73], розм. - швидко й безугавно говорити); з) переносне значення: "Ну от, зовсім розклеївся ти, брат Харитон ... Не можна ж так ..." [6, c. 75] ([3, с. 703], розм. - занепадати духом).

Аналіз розмовної лексики, яка охоплює широку гаму емоційних оцінок (від здрібніло-пестливих до зневаж­ливо-іронічних, грубих), засвідчує, що автор використовує як лексеми, емоційність яких закладена в їхньому етимологічному значенні, так і лексеми (зокрема іменники і прикметники), емоційне забарвлення яких досяга­ється формальними показниками розмовності - відповідними афіксами із семантикою здрібнілості, пестливості, згрубілості, зневажливості.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26