П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

13. Стреловский Г. М., Латышев А. К. Научно-технический перевод. - М. : "НАУКА", 1980. - 175 с.

14. Синьо В. Синтаксичні та морфологічні особливості фахової мови лісівництва / В. Синьо. // Мовні і концеп­туальні картини світу. Збірник наукових праць. - К. : ВПЦ "Київський університет", 2007. - Випуск 22. Частина 2. - С. 102-108.

15. Шелест В. Факти про Німеччину. - Київ : Нова книга, 2008. - 194 с.

16. Шмелёв Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики / Д. Н. Шмелёв. - М. : Наука, 1973. - С. 71.

УДК811. 161.2'366.5

Костусяк Н. М.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

СИНТАКСИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ

У статті зреалізовано морфолого-синтаксичну концепцію опису граматичних категорій, розглянуто відмінок іменника та валентність дієслова в площині їхнього синтаксичного спрямування, з'ясовано особливості синтак­сичної перспективи інших дієслівних та іменних категорійних одиниць.

Ключові слова: граматична категорія, відмінок, валентність, час, спосіб, вид.

В статье реализована морфолого-синтаксическая концепция описания грамматических категорий, рас­смотрены падеж существительного и валентность глагола в синтаксическом аспекте, определены особенности синтаксической перспективы других глагольных и именных категориальных единиц.

Ключевые слова: грамматическая категория, падеж, валентность, время, наклонение, вид.

The article morpho-syntactic description of the concept of grammatical categories is implemented, the case is a noun and a verb valency in syntactic aspect is considered, especially syntactic perspectives of other verbal and nominal categorical units is identified.

Key words: grammatical category, case, valence, time, moodform.

Кваліфікуючи граматичні категорії як цілісну систему, наповнену нерівнорядними взаємозв'язками, взаємо-зумовленостями та взаємопереходами, слід виходити з їхньої функційної спеціалізації в межах контексту, що дає змогу закцентувати увагу на складності та багатовимірності категорійних одиниць, спрямованості передусім на реалізацію комунікативної та когнітивної функцій мови. Актуальність такого студіювання мотивована необ­хідністю переосмислення утрадиційнених дефініцій та класифікаційних схем, часто обіпертих на суто формальні ознаки. Указаний аспект зазвичай застосовували до морфологічного опису частин мови, системи їхніх категорій, дослідження яких переважно було побудоване на словозмінних парадигмах слів. Провідна тенденція розвитку сучасної лінгвістики полягає в поглибленому аналізі мовних одиниць, що ґрунтується на їхніх формально-гра­матичних, семантико-синтаксичних та комунікативно-прагматичних параметрах. Такий акцент здійснено в ряді новітніх граматичних студій, у яких послідовно дотримано концепції морфолого-синтаксичної кваліфікації час­тиномовних класів слів та їхніх категорій. В україністиці основи семантико-синтаксичного підходу до аналізу мовних явищ заклали праці І.Р. Вихованця, що стали етапними в розвитку лінгвістичної думки [1; 2; 4]. Ідеї вче­ного поглиблено й зреалізовано в студіях його послідовників - К.Г. Городенської, А.П. Загнітка, М.В. Мірченка, М.С. Скаба та ін. [4; 5; 6; 8]. Їхні напрацювання спрямовані на дослідження не лише формальних, а й змістових ознак категорійних одиниць, що дає змогу простежити внутрішні й зовнішні системні зв'язки між компонен­тами категорійно-морфологічного апарату, взаємодію категорій різних частин мови та стосунок категорійного комплексу до різноманітних типів синтаксичних конструкцій. Із приводу тісної взаємодії морфологічних і син­таксичних явищ слушну думку висловив О.С. Мельничук: "Лише правильне поєднання обох методологічних вимог - послідовного відмежування синтаксичних явищ від несинтаксичних і постійного усвідомлення нероз­ривного зв'язку синтаксичної сторони мови з іншими її сторонами може забезпечити належну ефективність на-уковогоаналізу мови" [9, с. 7-8]. Водночас питання, пов'язані з розглядом категорійної системи крізь призму комунікативно-синтаксичного підходу, ще не належно висвітлені й потребують глибшого опрацювання, що й мотивує актуальність нашої студії. Мету праці вбачаємо в описі особливостей синтаксичної перспективи гра­матичних категорій сучасної української мови. Досягнення сформульованої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) обґрунтувати синтаксичну специфіку конститутивної для іменника категорії відмінка; 2) вказати на синтаксичне спрямування дієслівної категорії валентності; 3) з'ясувати синтаксичні особливості категорій часу, способу й виду.

Застосування теоретичних ідей, побудованих на принципах тісної взаємодії морфології та синтаксису, осо­бливо актуальне для синтетичних, флективних мов, до яких належить й українська. Ґрунтовне й комплексне вивчення її категорійної системи пов'язане передусім із напрацюваннями у сфері функційно-категорійної грама­тики, що має наметі з'ясувати взаємозумовленість між категорійними значеннями частин мов, які беруть участь у структуруванні певного типу речень, і семантикою самого речення. Указані аспекти дослідження роблять від­мінним новітній лінгвістичний напрям від традиційних описових граматик, об'єктом вивчення яких були мовні одиниці як суто морфологічні або суто синтаксичні явища. Стосунок до перших має передусім словоформа, а до других - компонент речення та його формальний вияв. Наведені міркування цілком умотивовують висновок про те, що повне й адекватне дослідження морфологічних категорій можливе за умови розгляду їхньої синтаксичної перспективи. Доречними в цьому плані вважаємо міркування М.В. Мірченка: "На особливу увагу заслуговує вза­ємодія синтаксичних і морфологічних категорій, оскільки морфологія є "технікою" для синтаксису, створюючи для останнього опорні пункти граматичного оформлення синтаксичних одиниць та їхніх синтаксичних зв'язків і семантико-синтаксичних відношень. Тому взаємодію синтаксичних і морфологічних категорій виявляємо в кож­ному тексті, у кожній синтаксичній конструкції" [6, с. 81].

Застосування морфолого-синтаксичної концепції необхідне за вивчення й обґрунтування класифікаційних ознак конститутивної для іменника категорійної одиниці - категорії відмінка, оскільки її грамеми "беруть без­посередню участь у побудові всього розмаїття реченнєвих конструкцій" [4, с. 100]. Відповідно до такого по­трактування, характер українських відмінків особливо виразний за аналізу їх на тлі трьох окремих підрівнів синтаксичного рівня - формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного й комунікативного, що уможливлює

© Костусяк Н. М., 2012розмежування різнорідних значень певної граматичної форми, вирізнення її первинних і вторинних функцій. Синтаксичний аспект дає змогу розглянути відмінкові грамеми у взаємодії з іншими компонентами речення. Перспективність синтаксичного підходу засвідчує також вивчення окремих відмінків від семантики до форми, що "уможливлює чітке окреслення власне-відмінкових семантико-синтаксичних функцій та відмежування їх від позавідмінкового функціонування відмінкових форм" [4, с. 55]. Реалізуючись у синтаксичній системі мови та виступаючи репрезентантом предметної семантики, кожній із грамем зазначеної категорії властива своя спеціа­лізація, яку визначає сукупність первинної та ряду вторинних функцій, що мають стосунок тільки до сфери кон­ститутивної частиномовної ознаки іменника - субстанційності. Вторинні вияви відмінків репрезентують явище внутрішньовідмінкової транспозиції та структурують синтаксичну парадигму, відмінну від морфологічної. Ви­явивши в аналізованій категорії різноаспектні кваліфікаційні параметри, А.П. Загнітко констатує, що "відмінок є постійно семантично мотивованим і комунікативно інформативним з послідовною формальною репрезентацією і синтаксичною спеціалізацією серед власне-іменників" [5, с. 64]. Подані аргументи дають підстави дослідникові кваліфікувати відмінок як "МК (морфологічну категорію - Н. К.) синтаксичного призначення" [5, с. 82]. Поді­бного статусу цій мовній одиниці надає І.Р. Вихованець, вважаючи її морфологічною категорією, "для якої син­таксична функція первинна у структурі мови" [4, с. 55].

Синтаксична спрямованість відмінків передбачає їхній зв'язок із категорією валентності дієслова, яка зумов­лює семантико-синтаксичну та формально-синтаксичну реалізацію відмінкових грамем. Кваліфікуючи валент­ність дієслова та відмінок іменника як базові морфологічні категорії двох основних і центральних частин мови -дієслова й іменника, М.В. Мірченко зазначає: "Потенційна спроможність дієслова задавати в реченні аргументні позиції та функціональні ролі іменникових компонентів аналізує вираження інших категорійних значень. Такі значення можуть виявлятися через власне формальні показники, коли лівобічна інтенція дієслова вирізняє, на­приклад, позицію називного відмінка, що представляє формально-граматичну категорію підмета й найчіткіше -семантико-синтаксичну категорію суб'єктності. <•••> У правобічній валентній зоні предиката-дієслова перебуває знахідний відмінок, який разом із називним і предикатом становлять суб'єктно-об'єктний центр речення" [6, с. 73]. Дієслівна валентність - специфічна, синтаксично спрямована категорійна одиниця, що відображає сполучу -вальний потенціал дієслова як частини мови, зумовлений його лексичним значенням. Така функційна особли­вість валентності засвідчує її стосунок і до морфології, і до синтаксису.

Синтаксичне функціонування властиве й іншим граматичним категоріям. Розв'язуючи це питання, М.В. Мір­ченко постулює: "... актуальним у теорії граматики є розрізнення морфологічних і синтаксичних категорій. У такому аспекті вирізняємо синтаксичний час, синтаксичний спосіб, синтаксичну особу як специфічні категорії, визначаємо морфолого-синтаксичний характер таких категорійних значень" [6, с. 71]. До сфери власне-дієслів-них категорійних одиниць належить час - морфолого-синтаксична категорія, якій властиве морфологічне тригра-мемне членування й синтаксична спрямованість у структуру речення. Функціонуючи в реченнєвих побудовах, дієслівні часові форми перебувають у тісній взаємодії із синтаксичною категорією часу як суттєвою частиною реченнєвої категорії предикативності. Крім того, синтаксичний аспект аналізованої категорії особливо виразний за транспозиційного вивчення часових грамем. Найбільшою мірою текстуальна транспозиція властива грамемі теперішнього часу, що "підвладна семантичним модифікаціям, зміщенням тощо" [1, с. 92]. Теперішній час за вторинного функціонування проникає в грамеми минулого й майбутнього часів.

Категорійну сферу дієслова структурує також категорія способу, для якої характерне морфологічне чотири-грамемне вираження та специфічний синтаксичний вияв у реченнєвих конструкціях. Перспективність новітніх досліджень із функційно-категорійної граматики визначає розгляд окремих грамем категорії способу на тлі син­таксичного рівня мови. Зокрема, цікавою вважаємо концепцію М.С. Скаба, який обґрунтував наявність у мові своєрідної сфери апеляції як семантико-граматичного комплексу. До складників останньогоналежать дві змістові частини - предикатна та предметна, реалізовані відповідно такими основними репрезентантами апеляції: синте­тичними формами наказового способу дієслова й формами кличного відмінка іменників [8]. Подібні міркування знаходимо в А.П. Загнітка: "До ядра міжчастиномовної міжкатегоріальної взаємодії прилягає взаємозумовле­ність форм вокатива й імператива, що спеціалізуються на реалізації апелятивної функції мови" [5, с. 89]. В окре­мих лінгвістичних студіях спосіб дієслова розглядають у зв'язку з категорією модальності речення [7, с. 262-265]. М.Я. Плющ зазначає: "Категорія способу дії втілює семантику функціонально-семантичної категорії модальності як вираження модально-комунікативного (модусного) плану висловлення, який супроводжує комунікативно-ре­презентативний (диктумний) план висловлення" [7, с. 262]. Стосунок категорії способу до синтаксичного рівня мови полягає й у тому, що разом із часом вона структурує центральну синтаксичну категорію речення - предика­тивність. Аналізуючи категорії часу та способу дієслова на тлі синтаксичного рівня, І.Р. Вихованець наголошує: "Унаслідок додавання до дієслівної парадигми часу і способу синтаксичних реченнєвих ознак часове і модальне значення, які утворюють категорію предикативності, стають у реченні диференційованішими, ніж у морфологіч­ній дієслівній парадигмі. До того ж синтаксична парадигма призначена для всіх можливих структурних схем ре­чення, тоді як морфологічна парадигма дієслова орієнтована на дієслівні речення" [2, с. 163]. Це ще раз засвідчує продуктивність опису мовних одиниць як цілісності форми й значення та на тлі текстової обумовленості.

Опосередковано синтаксично спрямованою вважаємо дієслівну категорію виду, яка, звичайно, відіграє зна­чно меншу роль у конструюванні семантико-синтаксичної та формально-синтаксичної структур речення, ніж час і спосіб дієслова. На думку І.Р. Вихованця, "вид не виступає в чистому вигляді. Він переплітається з лексичним значенням дієслів, а також їх часовими й модальними характеристиками" [1, с. 100].

Актуальність досліджень із функційно-категорійної граматики, присвячених розглядові морфологічних оди­ниць у площині їхнього синтаксичного спрямування, підтверджують теорії, що мають опертям сучасну трирів-неву класифікацію синтаксису. Зважаючи на окреслені моменти, лінгвісти виділяють три різновиди останнього ­формальний, семантичний і комунікативний [3, с. 5], відповідно до яких диференціюють морфологічні категорії. Такий аспект забезпечує точність й об'єктивність визначення місця останніх у загальнограматичній українській картині. Трирівневий синтаксичний підхід до кваліфікації морфологічної категорійної системи уможливлює ви-різнення трьох груп категорій - формально, семантично (за термінологією І.Р. Вихованця, когнітивно спрямова­них [3, с. 5]) і комунікативно спрямованих. Сферу перших структурують несамостійні категорії відмінка, числа й роду прикметників, пов'язані транспозиційно-модифікаційними ознаками з відповідними категоріями іменника. Семантичне спрямування властиве двом взаємопов'язаним і взаємозумовленим категорійним величинам - від­мінкові іменника й валентності дієслова, а також дієслівній категорії виду, іменниковим категоріям числа й роду (на позначення істот). Статусу комунікативно орієнтованих набувають категорії часу, способу, особи, вони ви­значають комунікативно-інтенційні аспекти висловленого, "актуалізують ситуацію мовлення" [3, с. 5].

Отже, граматичні категорії української мови - багатовекторні явища, яким, крім специфічних морфологіч­них ознак, властиве виразне синтаксичне спрямування. Неодноплановий характер вияву, різноманітне змістове й формальне навантаження, взаємодія морфологічних і синтаксичних функцій визначальні для вирізнення й ана­лізу мовних явищ, пов'язаних між собою на основі загальної ідеї категорійності. Послідовне дотримання таких теоретичних принципів забезпечить ґрунтовний і комплексний аналіз граматичних категорій української мови.

Література:

1. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті : [монографія] / І. Р. Вихованець. - К. : Наук. думка, 1988. - 256 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [підручник] / І. Р. Вихованець. - К. :Либідь, 1993. -368 с.

3. Вихованець І. Р. Теоретичні засади категорійної граматики української мови / І. Р. Вихованець // Наукові запис­ки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія : Філологія : [зб. наук. праць / редкол. : Н. Іваницька (гол. ред.) та ін.]. - Вінниця : ВДПУ, 2000. - Вип. 2. - С. 3-6.

4. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / [І. Вихова­нець, К. Городенська] ; за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця. - К. : Університетське вид-во "Пульсари", 2004. - 398, [2]с.

5. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Морфологія : [монографія] / А. П. Загнітко. - Донецьк : ДонДУ, 1996. - 435, [1] с.

6. Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мірченко. - [2-е вид., переробл.]. -Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. - 392,[1] с.

7. Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: [підручник] / М. Я. Плющ. -[2-е вид., доповн.]. - К. : Видавничий дім "Слово", 2010. - 327, [1] с.

8. Скаб М. С. Граматика апеляції в українській мові/ М. С. Скаб. - Чернівці : Місто, 2002. - 272 с.

9. Сучасна українська літературна мова : синтаксис / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наук. думка, 1972. - 515 с.

Крайчинський Е. О.,

Національний університет "Острозька академія"

УДК 811'111

АНГЛІЙСЬКІ ТА УКРАЇНСЬКІ ЛО "МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ". ЕТНОЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ

У статті на етнолінгвістичному матеріалі розглянуто функціонування англійської та української лексики на позначення видів фольклорної пісні, лексики музичного фольклору, видів і жанрів музики, назв фольклорних/ народ­них музичних інструментів та різновидів виконання музичних творів епохи Середньовіччя.

Ключові слова: етнолінгвістика, національно-культурний компонент, музичний фольклор, фольклорна пісня, музика епохи середньовіччя.

В статье на этнолингвистическом материале рассмотрено функционирование английской и украинской лек­сики на обозначение видов фольклорной песни, лексики музыкального фольклора, видов и жанров музыки, названий фольклорных / народных музыкальных инструментов и видов музыкального исполнения эпохи Средневековья.

Ключевые слова: этнолингвистика, национально-культурный компонент, музыкальный фольклор, фольклор­ная песня, музыка эпохи средневековья.

This article,on the basis of of ethno-linguistic material, deals with the functioning of English and Ukrainian lexicon to denote the kinds offolk songs, folk music lexical units, types and genres of music, nomination offolk musical instruments and types of music performance in the Middle Ages.

Key words: ethnolinguistics, national-cultural componentfolk music, folk song, Medieval music.

Звернення до етнолінгвістики, яка домінує на сучасному етапі розвитку теоретичного мовознавства, дала новий поштовх до більш уважного і детального вивчення особливостей лексики, яка входять до складу однієї тематичної групи лексем, що, в свою чергу, якнайповніше розкриває уявлення людини про світ, дає можливість збагнути багатий культурний спадок людства, а також прослідкувати всю складність і багатогранність семан­тичної системи мови та мовних явищ. Досвід людства зафіксовано у мові, її лексичному складі, граматиці, тому вивчення етнолінгвістичних особливостей англійської музичної лексики епохи середньовіччя дозволить пізнати світ крізь багатогранну призму мистецтва й дасть можливість дослідити семантику лексики, яка відбиває осо­бливу систему членування позамовної дійсності [5, с. 11].

Цікавим і не достатньо вивченим, за нашими даними, є національно-культурний елемент музичної лексики епохи середньовіччя, що ще не була предметом спеціального дослідження, крім того, у сучасній англійській мові лексика цієї тематичної групи є часто вживаною у різних мовленнєвих ситуаціях. Англійська музичної лексики епохи середньовіччя - це переважно джерело додаткової, етнолінгвістичноїінформації про національну культуру носіїв мови [8, с. 52-53].

Саме зростаюча проблема міжкультурної комунікації народів, яка постала в період розквіту музичного мис­тецтва (Х\ТІІ-ХГХ ст.), в період новітніх Інтернет-технологій кінця ХХ початку ХХІ століття зумовила вивчення того, як мовні знаки відображають логіко-поняттєві особливості духовного, матеріального та національно-куль­турного життя англомовної спільноти.

Зважаючи на значну роль семантики у етнолінгвістичному описі мови, вченими велика увага приділяється лінгвістичним дослідженням у цій сфері. Досить плідними в цій галузі є дослідження як вітчизняних, так і зару­біжних мовознавців, а саме: Н. Д. Арутюнової, А. І.Альохіна, Дж. Лакоффа, Дж. Болінджер, Б. Комрі, О. В. Па-дучевої, Ч. Філмора, У. Чейфа, Є. Бармінського, Я. Адамовського та ін., які ті чи інші проблеми етнолінгвістики вивчалися на матеріалі різних мов.

Метою статті є здійснення етнолінгвістичного аналізу значного за обсягом пласту англійської музичної лек­сики епохи середньовіччя. Систематизація понад 500 ЛО дозволила здійснити поділ описуваної лексики на п'ять основних підгруп: види середньовічної музики, назви середньовічних музичних інструментів, види середньовіч­ної народної пісні, види середньовічного співу, лексика на позначення середньовічних жанрів та стилів музики.

Пропонуємо їх детальну характеристику. Музична лексика епохи середньовіччя розглядається в якості еле­мента знань, через який здійснюється взаємодія мовної та культурної семантики. Пам'ять мовців зберігає і від­творює культурні традиції загальнонародного менталітету, що зумовлює існування музичної лексики епохи се­редньовіччя як своєрідного стереотипу світосприйняття і світорозуміння, як "культурних знаків" [6, с. 215].

Музична лексика епохи середньовіччя охоплює широкий пласт лексики англійської мови і входить до єв­ропейського періоду історії музичного мистецтва [7, с. 31]. Тому ЛО на позначення European music history, по­чинаючи з V ст. (падіння Римської Імперії) до початку XV ст. (епоха Відродження), становлять базову основу ЛО сфери музики. Лексика, що передає загальні риси та семантичні особливості музичних термінів періоду се­редньовіччя, складається з: contact with religion "сильний зв'язок з релігією", single singing "одноголосий спів", asceticism "аскетизм", capella singing "акапельний спів" і prevalence of modality appliances "переважання модаль­них ладів" у музичних творах.

Музична лексика епохи середньовіччя, служить інструментом передачі та збереження інформації [1, с. 18]. Нову для періоду середньовіччя систему нотації музичних знаків з певним співвідношенням інтервалів і скла­дових позначень передає ЛО solmization "сольмізація". Сольмізація уможливила точний запис нот (an accurate note record). Запровадження системи сольмізації пов'язується здіяльністю Гвідо д'Ареццо. Один з різновидів графічних середньовічних нотацій позначає ЛО notation "нотація" (від лат. notatio - "записування, позначення"), що відображає систему графічних знаків, які використовувалися для запису музики [17, с. 412].

© Крайчинський Е. О., 2012

ЛО notation "нотація, розмітка музичного твору" почала використовуватись у VIII-IX століттях, досліджен­ня її витоків доводить, що так називали грецькі і римські граматичні символи, що позначали важливі моменти рецитації, тобто "підйому та спаду інтонації". Такими двома класичними символами були ЛО actus і gravis, у семантиці actus відображалося значення "підвищення інтонації", а у семантиці gravis - "пониження інтонації". Проте середньовічна ЛО notation не вказувала звуковисотності, а також не відображала ритмічності тривання. У сучасній англійській мові ЛО notation вийшла з ужитку, перестала використовуватися активно, потрапила до па­сивного словникового складу мовців і вживається у сучасних текстах з метою створення спеціального стилістич­ного ефекту або відтворення середньовічної епохи. Сюди належать ЛО notation system "система нотації музичних знаків" та music theory "основи музичної теорії", що становлять основу ЛО European music і відобразилися на подальшому розвитку світовогомузичного мистецтва.

Як зазначалося вище, важливу роль у реформуванні та переосмисленні ЛО notation відіграла відома музична постать XI ст. Гвідо д'Ареццо (Guido d'Arezzo), який також ввів такі ЛО: system of solmization, line stave "нотний стан", indication of diapason "літерне позначення висоти звуку на кожній лінії" і ЛО musickey "музичний ключ". Запропонований ним спосіб додаткових позначок при записі музики отримав назву choral notation "хоральної нотації", яка почала широко використовуватися для запису ще однієї цікавої для нашого аналізу ЛО Gregorian chant / singing "григоріанський хорал / спів" [21, с. 256-257]. Нарешті з XIII століття ЛО choral notation витісняє ЛО mensurable notation "мензуральний запис", з інформацією "дозвіл фіксувати не тільки висоту, але і тривалість звуків". Період середньовіччя характеризується зародженням французької музичної теорії і ЛО Йоханнес де Гар-ландіа, Франко Кельнський, Вальтер Одінгтон, Єронім Моравський засвідчують це.

ЛО music manuscript, hand writing, scripture і holography відтворюють значення "письмові відомості про серед­ньовічну музику", які базуються на характерній для середньовіччя формі запису - рукописах, що збереглися до нашого часу. Ці ЛО на позначення середньовічної музики об'єктивно відображають національну картину світу того періоду, яка представляє собою національно - специфічні ознаки навколишньої дійсності.

Музичні рукописи music manuscripts відіграли значну роль у становленні середньовічної музики. Ця ЛО має детальніші характеристики, серед яких: parchment "пергамент" - матеріал, на якому здійснювався запис, rewriting process "процес переписування" - складний процес переписування книг і нотних записів, churches and monasteries "церкви і монастирі" - найбагатші інституції того часу, у яких створювалися манускрипти і працю­вали художники, які переписували записи. Отворення музичних рукописів пов'язано з виникненням книгодруку­вання, яке було на той час дуже дорогою справою.

Взаємодія між культурою і мовою є найбільш релевантною ознакою мови: "мова - могутня суспільна зброя, що зберігає та передає культуру, традиції, суспільну самосвідомість мовленнєвого колективу і формує людську спільноту" [9, с. 41]. Мова об'єднує етнос і є універсальним надбанням людства, без якого неможливе його іс­нування [14, с. 32]. Так, до нашого часу в англійській мові збереглися ЛО на позначення основних видів серед­ньовічної музики: spiritual music, secular music, popular music, single singing, rhythmically, equal music, unison та ін. ЛО spiritual music позначає всі види духовної музики; ЛО secular music - "світська музика", проте вони не відображають різноманітність ЛО на позначення popular music"поггулярної' музики" [11, с. 82-83]. У часи се­редньовіччя значне поширення мало одноголосе виконання, що відображено у ЛО single singing - "одноголосе звучання". ЛО rhythmically equal music "ритмічно рівна музика" свідчить про характерні особливості музику по­чатку середньовіччя. Описувану епоху засвідчує також ЛО unison "унісон", яка виконувала роль музичного тер­міну, і означала, що текст співається без інструментального супроводу. У сучасній англійській мові ЛО spiritual music, secular music, popular music, single singing, rhythmically, equalmusi cвтратили свою актуальність. Описані ЛО у період середньовіччя становили вузькопрофесійну лексику і з плином часу втратили свою актуальність. У загальному вжитку збереглася лише ЛО unison "говорити, робити так само", що зафіксовано у словнику "Oxford Advanced Learner's Dictionary", а українська мова зафіксувала словосполучення в унісон у значенні "гармонійно, ідентично" [13, с. 97].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26