П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Мовна картина світу зафіксована прийнятими в даній культурі ознаками і насамперед системою мови. Одним із аспектів картини світу є ціннісність, де в концентрованійформі визначено поняття, що склалися у даній куль­турі: норми поведінки, оцінки, правила, ідеали. Досліджувана мовна картина музична лексика епохи середньо­віччя в англійській мові як найповніше визначила назви народних музичних інструментів, на яких виконувалася середньовічна музика, і які як назви музичних інструментів збереглися до наших днів. Духові музичні інстру­менти представляє назва flute "флейта" та її різновидифлейти: block flute і pan-flute, що вироблялися переважно з дерева. У середньовіччі були поширені string instruments "щипкові струнні" інструменти, їх представляють ЛО lute "лютня", psaltery "псалтеріон", а також dulcimer "цимбали" [12, с. 67]. Спеціальну техніку середньовічного музичного виконання засвідчує ЛО string bite "защипування струни", використання якої у лексикографічних джерелах фіксується ще до XIV століття. З винайденням технології виробництва металевих струн, які точніше передавали тональність, англійська мова поповнилась ЛО stick blow "удар паличок".

Зв'язок мови й духовної культури, мови й народного менталітету, мови й народної творчості зумовлений єдністю картини світу людини, яка сприймає і осмислює світ [2, с. 122]. Тому у ЛО на позначення середньовіч­ної музики зафіксовано існування у Європі кількох видів ще одного виду народних музичних інструментів?? -смичкових, їх представляють ЛО: wheel lyre /hurdy-gurdy "колісна ліра", harp "арфа", violin "скрипка" і trombone "тромбон". Ці ЛО несуть додаткову етнолінгвістичну основу: wheel lyre /hurdy-gurdy "колісна ліра" - музичний інструмент, який потрапив з Візантії; ЛО harp "арфа" та violin and trombone "скрипка і тромбон" - існували як ранні версії струнних інструментів без резонантного корпусу.

Не випадковими у складі музичної лексики епохи середньовіччяє ЛО liturgy "літургія; свята меса" та liturgwal chants "церковні співи", що розвивалися та ускладнювалися впродовж наступних століть. Прагнення Римськоїімперії централізувати церковні служби активізували потребу у письмовому фіксуванні churchsining "церковних співів"для того, щоб не тільки полегшувати їх запам'ятовування, але й передавати на значні віддалі. Першим кро­ком до вирішення цієї проблеми стало введення різноманітних знаків, що записувалися над музичним текстом, ці знаки називалися ЛО neuma "невмами".

Як бачимо, мова постійно перебуває в тісному взаємозв'язку з етносом та його культурою. Про це свідчить культурно-історичний компонент значення ЛО на позначення музичної лексики епохи середньовіччя, що є невід'ємною складовою повноцінного розуміння соціально-історичної дійсності англомовної спільноти [7, с. 82].

У період середньовіччя до словникового складу української мови проникли ЛО на позначення місць розташу­вання співаків, що мають латинське походження: капела "місце відправлення церковної служби", крилас "місце в передній частині храму, призначене для читців і півчих", хори "місце для співаків в монастирях, на якому під час богослужіння співає церковний хор". ЛО капела, крилас, хори є історизмами, вони становлять пасивну лексику, яка має обмежене застосування, зумовлене особливостями позначуваних ними явищ.

В англійській музичній лексиці епохи середньовіччя особливо чисельна підгрупа ЛО на позначення видів середньовічної фольклорної пісні, виокремлена у роботах відомих мовознавців та фольклористів [16, с. 212], що займаються вивченням цього періоду, тому зупинимося на їхньому описі детальніше. ЛО на позначення видів середньовічної фольклорної пісні передають фольклорний характер музики, їх дванадцять: lyricsongs "ліричні пісні", love songs "любовні пісні", songs-complaints "пісні-скарги", dance songs "танцювальні пісні", satiricsongs "сатиричні пісні", artisansongs "пісні ремісників", calendarsongs "календарні пісні", наприклад christmas songs "різдвяні пісні"; labour songs "трудові пісні", historic songs "історичні пісні", military songs "військові пісні" та ін.

До ЛО, які передають фольклорний характер музики, належать також ЛО, пов'язані з галльськими і кельт­ськими віруваннями - це, наприклад, divine songs "пісні про діяння". Серед ЛО на позначення фольклорних ліричних пісень особливе місце займає ЛО pastorale "пасторалі", у значенні яких прослідковується "ідеалізація сільського життя". У значенні ЛО love songs "любовні пісні" переважають теми нерозділеного кохання, розста­вання [18, с. 322].

Звернення до спеціальної та довідкової літератури питання дозволило виокремити й інші ЛО, що також є ви­дами середньовічної фольклорної пісні: lullaby, entertaining / merrymaking "колискові / ігрові пісні", які засвідчу­ють, що уже у період середньовіччя чимало пісень було присвячено дітям [20, с. 305].

ЛО на позначення видів середньовічної пісні відображають всі сторони життя тогочасного суспільства. Різно­манітні фольклорні трудові пісні періоду середньовіччя широко представлені у лексичному складі англійської мови. Їх передають ЛО, що містять багатий етнолінгвістичний матеріал, володіння яким збагачує знання з іс­торії та культури Англії: reaper songs "пісні женців", vinegrowersongs"пісні виноградарів". ЛО soldier's songs передає"солдатські пісні", recruit's songs"рекрутські пісні". Особливе значення мають ЛО на позначення balladsof crusade "балад про хрестові походи" - це пісні, що викривають жорстокість феодалів, королів і придворних, пісні про селянські повстання (цю групу пісень дослідники ще називають "Poetic epic history").

Мова є невід'ємною складовою історії народу, й аналіз зібраного матеріалу дозволив встановити, що ЛО на позначення видів середньовічної народної музики, черпають витоки з етнічної самобутності та фольклору кельт­ських, галльських і франкських племен, які жили у давні часи на території нинішньої Франції [15, с. 412]. Це ЛО national songwriting art "народно-пісенне мистецтво", Gall-Roman culture "галло-римська культура", що стали фундаментом розвитку середньовічної музики.

Опрацьовані матеріали дослідження свідчать, що в період середньовіччя музиці відводилася істотна роль в житті народу [13, с. 108]. Значна частина ЛО на позначення видів середньовічної народної піснімістить значення "культова музика, музика релігійних обрядів", "елементи сімейного побуту", достовірні дані про які відносяться до ХV ст. Культову музику, музику релігійних обрядів" складають одиниці: church music,cultmusic, national song, Latin text, folk melodies, hallicansongs, Roman Church та ін.

Музична лексика епохи середньовіччя торкається всіх сфер буття людини, ця лексика перебуває у широкому вжитку, для прикладу візьмемо такі ЛО religious song "релігійна пісня", psalm "псалм", sonat"соната" та ін. До­даткову етнолінгвістичну інформацію містить ЛО sonat, що представляє особливий музичний твір для одного або двох інструментів. У перекладі з італьянської це слово означає "звучати". Особливо полширився вид сонати, яку розвивав у своїй творчості середньовічний композитор Гайдн: І частина - написана у швидкому, сонатному темпі, ІІ - у повільному темпі, ІІІ частина, фінал, знову у швидкому темпі. Музика сонат Гайдна була зрозуміла і доступна. Найбільш популярні сонати позначають ЛО мі мінор (лірична) і ре мажор (життєрадісна) Гайдна, частини циклу яких розкривали один художній смисл.

ЛО В. А. Моцарт і Л. ван Бетховен представляють відомих композиторів віденських класиків, які продовжили традицію Гайдна. Здебільшого ЛО на позначення сонатної музики властива "конкретність думки, повідомлення, що містять інформацію про історичні факти" [19, с. 118]. У ЛО, що вживаються для характеристики музики Гай­дна, Моцарта та Бетховена як композиторів-класиків також є і певна частка якісної оцінки їхнього внеску в розви­ток музичного мистецтва як фундаменту для подальшого розвитку music composition "музичної композиції" [23].

Значення "культова музика, музика релігійних обрядів" складає лексика, яка найбільше та безпосередньо відо­бражає історію країни та її традиції, тим самим вказуючи на вплив на мову зовнішніх, нелінгвістичних причин. У ЛО church music "церковна музика" збереглося значення "один з істотних пластів французької музичної куль­тури". Ця ЛО набула особливого поширення разом впровадженням християнства. Значна частина лексем на по­значення церковної музики, починаючи з IV ст., все виразніше позначала "місцеві народні впливи", тому на озна­чення "церковна музика" поширювалися ЛОзі значенням "церква та богослужіння", ними виступали: national song material "народний пісенний матеріал", Latin text "латинські тексти" та folk melodies "народних мелодій". У під­групі ЛО"церковна музика" є також лексема anthem "гімн" та ЛО liturgy "музика релігійних обрядів" [20, с. 308].

Аналіз розвитку ЛО на позначення культової музики та музики релігійних обрядів у хронологічній послідов­ності дає можливість прослідкувати розвиток її значень у тісному зв'язку зі змінами, які проходили в культурному та історичному житті європейських країн. ЛО forms of liturgy "форми літургії" періоду середньовіччя свідчить про виникнення релігійного виду співу і про те, що складалися традиціїособливого виду співу - hallican songs "галлі-канські співи", які зосередилися у центрах галліканської культової та релігійної музики, таких як місто Лугдуні, місто Нарбоні (Франція). Важливою є етнолінгвістична інформація: протягом кількох століть hallican songs проти­стояли політиці римської церкви, що виступала за однаковість церковної служби на всій території [25].

Загальновідомим є твердження, що мовні процеси впливають на музику, а музика, в свою чергу, впливає на мову. Для підтвердження цього твердження розглянемо ЛО на позначення Gregorian chant /singing - "григоріан­ського співу", який поширився у Європі у VIII-IX ст., витіснивши ранні форми християнської літургії, і остаточно затвердився до кінця XI ст. Цікавим є етнолінгвістичний матеріал виникнення цієї ЛО. ЛО Gregorian chant/singing виник як доповнення до ЛО main chant, вперше його занотована в період правління династії Каролінгів (751-987), що пов'язанонасамперед з діяльністю монастирів в містах, які служили центрами церковної музики і були осе­редками професійної духовної і світської музики періоду середньовіччя [4, с. 102]. Найчастіше ЛО singing school "школа співу" та principles of notation "принципи нотації"зустрічаються в тих монастирських Хроніках,де учні навчалися правилам григоріанського співу та грі на музичних інструментах. Тут ЛО principles of notation викорис­товується на позначення особливого виду нотації, який опановували учні церковних музичних шкіл.

Дослідження етнолінгвістичного матеріалу на позначення ЛО підгрупи "культова музика та музика релігій­них обрядів" виявило цікавий факт, що у ІХ столітті з розпадом імперії Карла Великого і ослабленням позицій папства, у конотації ЛО на позначення "церковна музика" стали помітні так званні "демократичні тенденції роз­витку нових форм музичного співу" [24]. Це, зокрема, ЛО sequence (music) "музична секвенція, послідовність", яка означала "a passage which is successively repeated at different pitches", і яка ще мала назву prose. Створення цієї форми музичного співу завдячується ченцям Ноткер, Адам, Корбейль.

У культовій музиці та музиці релігійних обрядів поряд з ЛО sequence поширення отримала ЛО trope "тропа", main chant "основна музична лінія", dialog tropes "діалогові тропи". Спочатку ЛО sequence, trope означали встав­ки в середину григоріанського хоралу, які доповнювали "основний наспів", і не змінювали характеру музики [22]. Слід наголосити на тому, що у подальшому завдяки виникненню цього виду співу підгрупу ЛО "церковна музика" поповнила ЛО secular songs "світські пісні". Починаючи з Х ст. додається якісна ознака "богослужіння", що несе в собі ЛО liturgical drama "літургійна драма", що народилася з "діалогових тропів" з почерговими "пи­таннями" і "відповідями" двох груп хору.

Види середньовічного співу позначаєЛО Gregorian chant "одноголосний, григоріанський хорал" означують елементи багатоголосся, тобто polyphony "поліфонія", що була відома в народному мистецтві з найдавніших часів. ЛО оrganum "поєднаний, зв'язаний" відноситься до перших зразків письмово зафіксованого багатоголосся, які на­лежать до ІХ століття, (запис у праці ченця з Сент-Амана (Фландрія) [16, с. 139]. Вирізняється ще одна ЛО періоду середньовіччя - professionalmusic, яка також характеризується створенням багатоголосного стилю, що відрізняєть­ся від народної музичної традиції. Поширеною також є ЛО theatricalisation, що містить ознаку "явище театралізації у виконанні церковного співу". ЛО sequence, trope, theatricalisation, polyphony, оrganum, Gregorian chant свідчать про вплив народних смаків у літургійну лексику та впровадження у церкву елементів народного мистецтва.

Досить яскраві специфічні властивості мови, а отже, і мовну картину світу та семантичну насиченість несе в собі ЛО на позначення secular songs "світська музика", яка розвивалася поряд з культовою музикою, що звучала в народ­ному побуті, при дворах франкських королів, у замках феодалів [10, с. 118]. В цей час поширення набула ЛО strolling musicians або jugglers "бродячі музиканти / жонглери" з національно-культурною ознакою "носії народних музичних традицій Середньовіччя, які користувалися великою популярністю в народі" [3, с. 97]. Бродячі музиканти, яківисту-пали на святах у селах, при феодальних дворах і навіть в монастирях, брали участь в деяких обрядах, театралізованих походах, присвячених церковним святам, що мали назву Carole. ЛО Carole збереглася у словниковому складі сучас­ної англійської мови і вживається на позначення новорічних пісень - колядок. Але бродячі музиканти переслідували­ся церквою як представники ворожої їй "світської культури"[14, с. 45-46]. Бродячі музиканти, яківиступали на святах у селах, при феодальних дворах і навіть в монастирях, брали участь в деяких обрядах, театралізованих походах, при­свячених церковним святам, що мали назву Carole. ЛО Carole "колядки" збереглася у словниковому складі сучасної англійської і української мов і вживається на позначення новорічних пісень. Але бродячі музиканти переслідувалися церквою як представники ворожої їй "світської культури"[14, с. 45-46]. Оскільки словниковий склад мови найменш жорстка з усіх підсистем мови, межі між групами та підгрупами слів нечіткі, одна і та сама ЛО, представлена у цій підгрупі, може в різних своїх значеннях відноситися до різних лексико-семантичних груп.

З метою передачі характеристики пісень, які використовували бродячі музиканти, нами виокремлено ЛО: sententious, humorous, satirical songs, які означають "повчальні, жартівливі, сатиричні пісні", що виконувалися під акомпанемент різних музичних інструментів. Це також ЛО на позначення музичних інструментів: tambourine "там­бурин", drum "барабан", flute "флейта", stringed instrument "щипковий інструменти", lute "лютня". Існування у період середньовіччя вищезазначених ЛО сприялорозвитку інструментальної музики, що представляє ЛО instrumental music.

ЛО розкривають усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. У XII-XIII століттях у середовищі бродячих музикантів відбувалося значне соціальне розшарування, що відобразилося на ознаці "втра­тити свободу творчості". ЛО strolling musicians / jugglers набула інших відтінків значення з виникненням ЛО minstrel та ЛО urban musicians, де minstrel означає "осілих у лицарських замках менестрелів", а urban musicians "міських музикантів". Однак процес соціального розшарування в той же час сприяв проникненню в замки та міс­та елементів народної творчості, що стає основою нового шару лексики - Knights and Burger musical poetry, яку почали застосовувати на позначення "лицарського і бюргерського музично-поетичного мистецтва".

Цей період в українській мові характеризується виокремленням ЛО, що є назвами співацьких голосів та їх регістрів: бас "низький чоловічий голос", альтембас "високий бас, те ж саме, що бас-ексцелент, бас-гоф, бас-крижак, тенор-бас", путь "в трирядковому співі середній голос, який виконував головну партію" та ін.

Словниковий склад мови не тільки відображає об'єктивний світ, як стверджувалося раніше, а й по своєму ін­терпретує його [17, с. 417]. Підтвердженням цього може слугувати ЛО urban musical art, яка засвідчує існування ще одного виду музичного мистецтва, "міського музичного мистецтва", щорозвинулось у зв'язку зі зростанням таких важливих у XII-XIII столітті міст як Аррас, Лімож, Монпельє, Тулуза та ін. ЛО poets-singers "поети-співа-ки", що характеризує міське музичне мистецтво, вживається на позначення творців та виконавців музики з різних міських станів (ремісників, простих городян та ін.). ЛО urban musical art, poets-singers внесли свої особливості у характеристику музики пізнього середньовіччя, відійшовши від піднесено-лицарських музично-поетичних об­разів, освоївши народно-побутову тематику [15, с. 310-311]. Узагальнені характерні риси музики пізнього серед­ньовіччя передають ЛО music style "музичний стиль", ЛО music genre "музичний жанр". Варто звернути увагу на функціонування ЛО motet "мотет", яку використовував найбільший майстер середньовічної музики XIII століття поет і композитор Адам де ла Аль на позначення вокального багатоголосного твору поліфонічного складу. Ці­кава додаткова етнолінгвістична інформація про Адама де ла Аль - автор пісень, а також популярної свого часу п'єси "Гра про Робен та Маріон" (початок ХІІІ століття), яка "насичена пр^кими піснями, танцями" є початком створення світської театралізованої вистави, пронизаної музикою. Він по-новому трактував традиційні одного­лосні музично-поетичні жанри трубадурів та використовував багатоголосся у своїх творах.

Розвиток усіх галузей життя суспільства знайшов своє відображення в мові, особливо на її лексичному рівні. Зміцнення економічного та культурного значення міст, створення університетів (в тому числі на початку XIII столітті Паризького університету), де музиці приділялася велика увага, це був одним з обов'язкових предме­тів, сприяли підвищенню ролі музики як особливого виду мистецтва. У XII столітті одним з центрів музичної культури стало м. Париж, і перш за все його Notre Dame Singing School "Школа співу у соборі Нотр-Дам", що об'єднала найбільших майстрів музики того часу, співаків, композиторів, вчених [25]. З цією школою у XII-XIII ст. пов'язано виникнення та розвиток ЛО: cult polyphony "культове багатоголосся", ЛО new music genres "нові музичні жанри", ЛО music theory "музична теорія".

Значною у кількісному відношенні є англійська лексика на позначення середньовічних жанрів та стилів, тому ми помістили її в окрему групу. Опишемо її детальніше. Культурно-історична ситуація в Англії періоду пізнього середньовіччя є наслідком взаємодії культур, що, як зазначає В. В. Виноградов, й зумовило входження в загаль­ний обіг ЛО французької, італійської, грецької та латинської мов. Саме завдячуючи цій взаємодії в англійській мові з'явилися такі ЛО, що були калькою із зазначених мов, і, закріпившись в англійській мові у Х^/Ш-ХіХ століттях, вони широко використовуються сучасними носіями англійської мови [9, с. 43-44]. Використання й закріплення в англійській мові лексики на позначення музичної термінології періоду середньовіччя свідчать ЛО опера, кантата, соната, якими захопилося тогочасне суспільство, що дало поштовх до широкого вжитку слів на позначення цих видів музичних жанрів, і вони у вигляді кальок потрапили до складу англійської мови. Таке розширеннясловникового складу англійської мови відбулося завдяки включенню до активного вжитку лексики на позначення музичних жанрів, що були найбільш популярними. Популярність деяких видів музичних жанрів обумовлена характерними особливостями англійської ментальності.

Продовжуючи описувати англійські ЛО на позначення середньовічних жанрів та стилів, проаналізуємо та дослідимо багатозначне слово genre (від фр. genre - рід, вид, тип, манера, різновид), яке має ряд семантичних характеристик - це: 1) "класифікація музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження"; 2) "умо­ви виконання, сприймання та інші ознаки". На позначення цих характеристик в англійській мові побутують ЛО: composition, texture structure; means of emphasis, method, manner, fulfilment тощо. Тонкощі музикознавства, а саме семантику "жанрові особливості музичного твору", що складають "сукупність формальних і змістовних особли­востей" передають ЛО: pithy, interesting, sapid, meaningful, rich in content.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26