П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Проаналізувавши та узагальнивши загальноприйняті класифікації середньовічних музичних жанрів за семан­тичним критерієм [8, с. 61], ми у своєму науковому дослідженні пропонуємо їх поділити за такими основними семантичними ознаками:

1) диференціацією специфічно музичних жанрів (differentiation of specific genres): song, romance, cantata, oratorio; musicdrama, suite, overture, sonata, quartet;

2) умовами побудови і виконання музичних жанрів (terms of construction and performance of music genres): folk, national music,classical music;

3) за змістовними ознаками (by substantial grounds): lyricgenre, concert genre;

4) за жанровим змістом (by genre content): cultic/ cult, ritual, ceremony, mass, taken from life (масово-побу­тові; концертні твори). Сюди належать ЛО, що позначають "розважальну музику, музику сучасної естради": amusing, entertaining, merrymaking music; "камерна та симфонічна музика, що виконується камерними ансамб­лями": chamber music, symphonic music; "хорова музика, що виконується хоровими колективами" - chorus music; "театральна музика" - theatre / theatrical music;opera, music to performance film, music to performance picture і т.п.

Деякі ЛО, що є назвами жанрів музики, наприклад, suite, solo, unison, choral song та ін. англомовна спільнота успадкувала, узагальнивши досвід музичного мистецтва Греції та Риму, що доводить керівну позицію цих країн у розвитку світового музичного мистецтва та різних жанрів музики. Узагальнена семантика цих ЛО є свідченням розвитку публічного представлення музичних творів у великих концертних залах й розвитку елітного музичного мистецтва [18, с. 402]. Крім того, впродовж тривалого розвитку мови ці ЛО асимілювалися до англійської орфо­графії та вимови.

ЛО на позначення середньовічних музичних жанрів належать до активного вокабуляру носіїв мови, тому що в основному це стилістично нейтральні слова, що забезпечують комунікативну функцію і визначають професійну зацікавленість цими ЛО.

У період середньовіччя в англійській мові виникає цілий ряд ЛО-термінів на позначення характерного типу виконавської майстерності творів композиторів Нотрдамської школи, більшість з яких представлена у сучасному словниковому складі англійської мови. Це, в основному, ЛО, де григоріанський хорал зазнав змін: rhythmically free "ритмічно вільний", flexible Morale "гнучкий хорал", verse "розміреність", smoothness "плавність", cantus planus "простий розспів", що диктувалися багатоголосним складом хору. Значення "ускладнення багатоголосної тканини музичного твору і її ритмічної структури" несуть в собі ЛО duration "тривалість" та ЛО improvement notation "удосконалена нотація". У XIII ст. стала застосовуватися ЛО mensurable notation "мензуральна нотація", серед відомих теоретиків, що займалися цією проблемою, є Й. Гарланд.

Еволюція лексики на позначення світового музичного мистецтва - це не просто зміна словника, а й поява нових слів як за формою, так і за змістом. ЛО polyphony "багатоголосся" викликала до життя нові лексеми, які по­значають "жанри церковної та світської музики", такі як ЛО conduct "кондукт" і ЛО motet "мотет". ЛО conduct початково означала "особливий вид виконання переважно під час святкової церковної служби", однак пізніше позначила "суто світський жанр виконання". У числі авторів кондуїтів відомий митець середньовіччя Перотін [3, с. 148].

Зупинимося на детальнішій характеристиці ЛО conduct "кондукт" іЛО motet "мотет". На основі ЛО conduct в кінці ХІІ ст. у Франції сформувався найважливіший жанр на позначення багатоголосної музики - ЛО motet "мо­тет". Ранні зразки монету належать також таким майстрам Паризької школи як Перотіну, Франко Кельнському, П'єру де ла Круа. ЛО motet характеризується як "допуск свободи у поєднанні літургійних і світських наспівів і прозових текстів", таке поєднання різних співів привело до народження у ХІІІ ст. ЛО humorous motet "жартівли­вий мотет". Широко застосовувалася motet у творчості представників нового прогресивного напрямку - ЛО "ars nova", що виник у Французькій музиці у столітті, і "визначив початок раннього світського професійного му­зичного мистецтва" [12, с. 68]. Велике значення взаємодії "побутової" і "наукової" музики, тобто пісні і мотету, надавав ченець Філіпп де Вітрі, чим набув популярності у пізніші історичні епохи.

Мовна картина світу постійно змінюється, а це означає, що в мові продовжують з'являтися слова, які з часом проходять усі стадії лексикалізації, тобто прийняття їх в суспільстві. Виокремлено групу ЛО new mmpositepatterns "нові композиційні закономірності", до якої входять ЛО антонімічної семантики - consonance "консонанс"і dissonance "дисонанс", що набули широкого вжитку у різних наукових напрямках, потрапивши в англійську мову після нововведень Філіппа де Вітрі. Саме ЛО major third "терція" і major sixth "секста" слугують на позна­чення видів консонансів. ЛО консонанс (походить від лат. consonantia - співзвуччя) - означає "співзвуччя двох або більше звуків, що сприймається на слух, як гармонійне, лагідне". В сучасній теорії музики до консонансів відносяться такі ЛО: пріма, мала та велика терції, кварта, квінта, мала та велика сексти та октава. Антонімічна консонансу ЛО дисонанс означає співзвуччя, що сприймається на слух, як негармонійне, розривне.

Англійські ЛО на позначення "нових композиційних закономірностей"виокремлено у середньовічних музич­них творах завдяки особливому виду монету, що характеризує особливості виконавського стилю - isometric motet "ізометричний мотет". Цей вид мотету знайшов втілення у творчості найбільшого композитора і поета періоду "ars nova" Гільома де Машо, у творах якого ніби поєднані досягнення двох стилів, "лицарського музично-поетич­ного мистецтва з його одноголосними піснями і багатоголосної міської музичної культури" [6, с. 112]. У широко­му вжитку перебувають запропоновані Гільомом де Машо ЛО virele "віреле", rondo "рондо", ballad "балада" на позначення пісень так званого "народного складу". У своїх мотетах композитор Гільомом де Машо застосовував різні музичні інструменти, він є автором першої French Mass "французької меси".

Англійська лексика музики пізнього середньовіччя відображає загальні, універсальні компоненти мовиі сво­єрідність культури даного періоду [5, с. 230]. В епоху пізнього середньовіччя, розквіт якого припадає на XI-XIV століття, у зв'язку із загальним підйомом музичної культури у Європі починає інтенсивно розвиватися і музичне мистецтво. ЛО folk music "народної музики" становитьвид музики, яка була основною у феодальних замках, а ЛО secular music and poetic art "світське музично-поетичне мистецтво" та ЛО troubadours, trouvers означають славнозвісних середньовічних "трубадурів і труверів".

Мова не може вивчатися без знання культури народів, тому звернення до англійської музичної лексики епохи середньовіччя дозволило виокремити національно-культурний компонент значення, що, в свою чергу, допомогло з'ясувати зв'язок мови і ментальності, мови і культури, на матеріалі мовних фактів встановити закономірності та з'ясувати особливості відображення культурних явищ періоду середньовіччя у мові.

Узагальнивши проведений нами опис, можна зазначити, що англійська музична лексика епохи середньовіччя містять цікавий для аналізу етнолінгвістичний матеріал, що засвідчено в культурних та історичних джерелах цього періоду. У період ХІ-Х^ століття вже існував розвинений пласт музичної лексики, що охоплював різні тематичні групи. Нами виокремлено низку підгруп на позначення середньовічної музики, найбільш членованими у кількісному відношенні є: види середньовічної музики, назви музичних інструментів, види середньовічної на­родної пісні, види середньовічного співу, лексика на позначеннясередньовічних жанрів та стилів.

Перспектива подальшого дослідження вбачається в проведенні порівняльного етнолінгвістичного аналізу му­зичної лексики на прикладі декількох мов.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Арутюнова Н. Д. - М., 1999. - 896 с.

2. Бартминский Е. Языковый образ мира: очерки по этнолингвистике / Бартминский Е. - М., 2005. - 266 с.

3. Вежбицкая А. Понимание культуры через посредство ключевых слов / А. Вежбицкая. - М. : Языки славянской культуры, 2001. - 288 с.

4. Воробьёв В. В. О статусе лингвокультурологии / В. В. Воробьёв. // Материалы IX Симпозиума МАПРЯЛ Бра­тислава, 1999. Доклады и сообщения российских учёных. - М., 1999. - С. 96-117.

5. Герд А. С. Введение в этнолингвистику / А. С. Герд. - СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2001. - 488 с.

6. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт. - М. : Прогресс, 1985. - 320 с.

7. Денисова С. П. Типологія категорій лексичної і граматичної семантики. - К., 1996 - 150 с.

8. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В. В. Жайворонок. // Мовознавство. - 2001. - № 5. - С. 48-63.

9. Кононенко І. В. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі української та російської мов) / І. В. Кононенко. // Мовознавство. - 1996. - № 6. - С. 40-45.

10. Кочерган М. П. Слово і контекст: лексична сполучуваність і значення слова. - Львів : Вища школа, 1999. - 183 с.

11. Крайчинський Е. О. Англійські ЛО на позначення змісту музичного твору. - Острог : Національний універ­ситет "Острозька Академія", 2011. - С. 81-84.

12. Крайчинський Е.О. Семантична характеристика англійських ЛО на позначення музичних жанрів та стилів. -Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - С. 67-69.

13. Левченко О. Лінгвокультурологія та її термінна система // Вісник Нац. ун-ту Львівська політехніка. - № 4. -2003. - С. 105-113.

14. Маслова В. А. Введение в лингвокультурологию / В. А. Маслова. - М. : Наследие, 1997. - 207 с.

15. Bosch E. Cognitive Representation of Semantic Categories // Journ. Exp. Psychology., General, 1995. - 648 p.

16. Cook N. Music, imagination and culture. - Oxford : Oxford University Press, 1990. - 243 p.

17. Serafine M. L. The cognitive reality of hierarchic structure in music // Music Perception. Sum. - Vol. 6, 1999. -P. 397-430.

Лексикографічні джерела:

18. Балла М.І. Новий англо-український словник / Балла М.І. - К. : Чумацький Шлях, 2006. - 668 с.

19. Большой энциклопедический словарь. Гл. ред. В.Н. Ярцева. - 2-е изд. - Москва: Большая Российская Энциклопедия, 1998. - 685 с.

20. Longman Dictionary of English Language and Culture. - Harlow, 1992. - p. 790.

21. Weekly E. An Etymology Dictionary of Modern English. - London, 1991. -1600 p.

Електронні джерела:

22. http://www.slovnyk.net

23. www.allmusic.com

24. http://en.wikipedia.org/wiki/lexicology

25. classicmusic.org.ua/slovnyk-muzychnyh-terminiv/

УДК 811'111

Крилова Т. В.,

Гуманітарний інститут НАУ, г. Київ

КОМУНІКАТИВНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СИНТАКСИЧНИХ СИНОНІМІВ

У статті розглянуто явище синтаксичної синонімії з позицій прагматичного синтаксису сучасної англійської мови. Описані дискурсивно-прагматичні фактори, що впливають на вибір того чи іншого члена синонімічного ряду в газетному дискурсі.

Ключові слова: синтаксичні синоніми, імпліцитність, дискурсивні стратегії.

В статье рассмотрено явление синтаксической синонимии с позиции прагматического синтаксиса совре­менного английского языка. Описаны дискурсивно-прагматические факторы, которые влияют на выбор тго или иного члена синонимического ряда в газетном дискурсе.

Ключевые слова: синтаксический синоним, имплицитность, дискурсивные стратегии.

Thepaperlookson the problem of syntactic synonymy from the point of view of pragmatic syntax, discussing main сommunicative functions of syntactic synonyms with the major focus on newspaper discourse. Keywords: syntactic synonyms, implicit meaning, discourse strategies.

Перспективи розвитку сучасної лінгвістики розглядаються, зокрема, як в широкому розумінні функціональна орієнтація та сближення позицій когнітивізма та функціоналізма. Саме з цим пов'язана поява когнітивно-праг-матичних теорій, в основі яких лежить постулат про те, що людська поведінка тісно пов'язана з когнітивною інфраструктурою в людській свідомості, складовою якої є прагматичний аспект, а саме знання про доречність вживання лінгвістичних одиниць в різних ситуаціях спілкування. Детальне вивчення головних напрямків лінг­вістичних досліджень функціональної синонімії диктує необхідність та доцільність розгляду синонімічних рядів мовних конструкцій саме із структурно-семантичнихта когнітивно-прагматичних позицій. Такий підхід здатний дати найбільш адекватну уяву про сутність функціональних синонімів в репрезентації англійського дискурсу.

Творчий характер мовної діяльності тісно пов'язаний з наявністю в мові декількох способів для передачі од­ного і того ж пропозитивного змісту. Вибір одного з таких засобів, як правило, визначається комунікативними за­вданнями мовця, його наміром підкреслити, чи, навпаки, не виділяти деякі компоненти змісту. В таких випадках прийнято вважати, що вибір пропозиціонально синонімічних мовних структур є дискурсивно, чи прагматично вмотивованим. В даній статті ми маємо за мету розглянути один із випадків синтаксичної синонімії з позицій прагматичного синтаксису сучасної англійської мови, тобто показати, що вибір даних конструкцій в дискурсі безпосередньо корелює з їхньою синтаксичною структурою. Cинонімічні синтаксичні моделі, що послужили об'єктом даного аналізу є реляційні словосполучення з типовим значенням "суб'єкт-особа та його дія", які пред­ставляють різноманітність способів оформлення семантичного компонента "суб'єкт-особа", а саме: постпози­тивним іменником з прийменником, препозитивним іменником у формі генетиву, препозитивним іменником у формі загального відмінку та прикметником. Дані типи варіативності в англійській мові здатні функціонувати як при описіоднотипових ситуацій, так і при описі однієї і тієї ж ситуації.

Синонімія в лінгвістичній літературі розглядається як наслідок однієї з аксіом мовного знака [3, с. 36], а саме положення про асиметрію плана вираження і плана змісту мовного знака [2]. Когнітивну орієнтацію проблема вибору граматичних синонімів одержала в лінгвістичних працях останніх років (Н.Я. Козел, Т.С. Сорокина, С.С. Шкенева).

Специфіка актуалізації пропозиції як речення, словосполучення, складного слова і т.д. пов'язана з різними можливостями і способами експліцитного чи імпліцитного вираження компонентів пропозиції, а різні способи об'єктивації одного й того ж семантичного змісту обумовлені як прагматичними факторами (комунікативною інтенцією мовця і пресупозицією), так і потенціальними можливостями самих мовних одиниць. Вибрані для аналізу словосполучення належать до так званих "похідних" іменникових словосполучень, трансформаційно пов'язаних із самостійними реченнями та синтаксичним процесом номіналізаціі, щозаЗ. Херрісом і Р. Лізом, є перетвореннямречення в іменникову фразу /словосполучення/, яке здатне вживатися в іменникових позиціях інших речень. М. Хелідей описував номіналізацію як граматичну метафору [4], оскільки процес в них трансфор­мується в більш абстрактне явище: номіналізаціївиражають процеси як речі, разом з тим повністю зберігаючи денотативне і сигніфікативне значення речення, які переходять в іменне словосполучення.

При цьому іменні словосполучення складають в загальній пропозиційній структурі зовнішнього висловлення номінативні блоки, які являють собою згорнуті пропозиції. Номіналізації є засобом реалізації компресії в син­таксисі, що призводить до економічної побудови речення, конструктивної гнучкості речення його сконденсова­ності, оскільки номіналізовані конструкції дозволяють збільшити інформативну насиченість реченння за рахунок включення вихідних конструкцій в трансформованому і зв'язаному вигляді. Номіналізації в даному дослідженні розглядаються на матеріалі газетних текстів, для яких характерні різноманітні форми реалізації стислості: комп­ресія інформації та передача певної частини повідомлень імпліцитно.

Аналізовані реляційні синонімічні словосполучення мають різний ступінь імпліцитності. Для визначення сту­пеня імпліцитності словосполучень в лінгвістичних дослідженнях використовується так званий метод розгортки схованих предикатів [1]. В його основі - положення про те, що схований предикат є смислоорганізуючим цен­тром будь-якої синтаксичної структури, а також засобом вияву глибинної семантичної структури словосполучен­ня. Аналіз предикатних розгортоксловосполученьрізних типів показав, що ступінь імпліцитності словосполучень залежить від їх структури. Чим складніша синтаксична структура словосполучення, тим легше встановлюються

© Крилова Т. В., 2012семантичні відношення, що ними зв'язуються його компоненти, оскільки при цьому вони виражені більш експлі-цитно. І, навпаки, чим простіша синтаксична структура, тим більше її семантика переведена в царину глибинної структури, для встановлення якої потрібні різного роду предикатні розгортки і трансформації. Тому якнайбільш експліцитні в аналізованому синонімічному ряді можна визначити словосполучення з прийменником в той час, як словосполучення з препозитивним іменником в присвійному відмінку і словосполучення з препозитивним іменником в загальному відмінку виступають відповідно як більш та менш експліцитні, а прикметникові реля-ційні словосполучення як найбільш імпліцитні.

Ступінь імпліцитності аналізованих словосполучень зумовлює їх дискурсивні функції, які виявляються у мі-кро- та макроконтексті. В сучасному англомовному газетному дискурсі реляційні синонімічнісловосполучення із значенням "суб'кт та його дія" одночасно виконують декілька загальних функцій: конструюють референти, забезпечують компресію інформації, розгортання текстів та їхню когерентність. Більш детально можно виділити таку низку функцій: локалізаційну, когезивну, видільну, наближення/віддалення та композиційну.

Комунікативний потенціал синтаксичних синонімів щодо функції виділення, пов'язаної з компонентами ін­формаційно-комунікативної структури тексту - темою і ремою, визначається ступенем притаманної їм імпліцит-ності: як правило, експліцитно виражається рема, тобто нова невідома інформація в той час, як тема зазвичай буває виражена імпліцитно. Тому, словосполучення з прийменником, як найбільш експліцитні, зазвичай вико­ристовуються для маркування реми. Постпозитивне розташування елемента для позначення суб'єкта-реми в цих видах словосполучень забезпечує можливість постановки рематичного елемента в кінці речення, напр.: A coroner has backed calls for a public inquiry into events surrounding the deaths of four soldiers at Deepcut army barracks in Surrey. A determined attempt by a fluid mob of some 200 looters to break into the Bull Ring centre was quickly foiled, partly thanks to fences and four privately-hired dog teams. Постпозитивність елементів в словосполученні, дають їм змогу мати подальшу постмодифікацію. При цьому постпозитивний елемент є досить рухомим і, виходячи з потреб актуального членування, може відокремлюватися від ядра словосполучення, напр.: The closure last month of the ITV News chanel was certainly no cause for celebration/

З іншого боку, вживання в тексті простіших за структурою та більш імпліцитних за своєю природою іменни­кових груп з премодифікацією виступає як сигнал їхньої тематичності. Їх інтерпретація контекстуально обумов­лена, тобто можлива на основі інформації в попередній частині тексту, напр.: A jury returned an open verdict into the death of James Collinson, 17, of Perth, who was shot in March 2002. ... Surrey Police, which has been criticised for its investigation into the four deaths, said the inquest showed the force conducted a full and thorough investigation into Collinson's death чи екстралінгвістичного контексту, оскільки тема - категорія імпліцитна і не обов'язково ви­ражається в поверхневій структурі тексту, вона такоже виводиться із широких фонових знань, напр.: The figures were published as Gloucestershire Chief Constable Tony Melville became one of the most senior officers to speak out against the Government's budget cuts, warning his force was "in the middle of the perfect storm".

Вибір з двох можливих реляційних груп з препозитивним іменником, в свою чергу, також визначається сту­пенем тематичності (звичності) інформації, що виражається. Так, словосполучення з препозитивним власним іменником-ім'ям особи в загальному відмінку, маючи більший ступінь імпліцитності ніж словосполучення з власним іменником у присвійному відмінку, як правило, містять більш стійкий екстралінгвістичний пресупози-ційний компонент і вказують на те, що їхній референт - широко відомий факт, в той час як словосполучення з власним іменником в присвійному відмінку частіше мають більш вузькі контекстуальні імплікатури, напр.: The abject responce to the BBC's governors to Lord Button's report in January 2004 was one of the most miserable episodes

in the corporation's whole history. ........Saturday marked a significant anniversary for the BBC but hardly one it would

be keen to mention, still less celebrate - the second anniversary of the publication of the Button report. Орієнтаційна основа семантики генетивних фраз виявляється у тенденції до заміни власних іменників у присвійному відмінку іменниками-означеннями у загальному відмінку, які позначають суміжні референти. Таке спрощення спостеріга­ється у випадках, коли відома особа обирається як точка відліку для репрезентації інших референтів.

Іноді препозитивний власний іменник в загальному відмінку імплікує нереферентне квалітативне значення в той час, як власний іменник в присвійному відмінку зазвичай має конкретне референтне значення. Пор. : It might seem surprising that the shock waves... did not do more damage to the BBC's journalism. The main reason, I believe, is that the corporation truly did examine itself and learn. Nearly 7,000 BBC journalists and producers have been through a training session based on the lessons from Ronald Neil's report, lessons rooted in the values of BBC journalism - truth, accuracy and idependence prominent among them. В першому реченні мається на увазі сьогоднішня діяльність Бі-БіСі, в другому -журналізм, взагалі притаманний БіБіСі. Саме тому для словосполучень з присвійним відмінком (на відміну від словосполучень з загальним відмінком) властиве вживанняобмежувального означення в інтер-позиції, що підкреслює конкретність їхньої референції: agency's biggest media event..., the shuttle's next flight..., the BBC's principal competition on the news front..., BBC's first foreign language television service.

Найбільш іпліцитні реляційні словосполучення з прикметником переважно функціонують як нереферент-ні номінітивні одиниці. В силу високого ступеня імпліцитності даних словосполучень, їх значення виводить­ся з контексту - за допомогою аналізу референтного ланцюжка в тексті, пошуку в ньому більш експліцитного елемента. напр.: Nontraumatic sudden death in young athletes is always disturbing, as apparently invincible athletes,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26