П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

9. Тимофеев Л. И. Основы теории литературы : [учеб. пособ. для студентов пед. ин-тов] / Леонид Иванович Тим­офеев. - [5-е изд.]. - М. : Просвещение, 1976. - 447 с.

10. Цыренова А. Б. Квопросуокатегориимодальностииавторскойинтенции (на материале английского языка) / А. Б. Цыренова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vestnik.tspu.ru

11. Джером К. Джером Трое в лодке ... Рассказы : [пер. с англ. / примеч. М. Донского] / ДжеромК. Джером. - М. : Худож. лит., 1984. - 269 с.

12. Jerome K. Jerome Three Men in a Boat / Jerome K. Jerome. - Penguin Popular Classics, 1994. - 185 p.

13. http://ukinukraine.fco.gov.uk

14. http://lrgp.lt/index

УДК 811.111'38

Анастасьева О. А.,

Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства им. П. Василенко

ЯЗЫКОВО-СТИЛИСТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА РЕАЛИЗАЦИИ ПРАГМАТИЧЕСКОЙ УСТАНОВКИ НА УНИЧИЖЕНИЕ / САМОУНИЧИЖЕНИЕ В АНГЛОЯЗЫЧНОМ АФОРИЗМЕ

У статті розглянуто прагматичні установки англомовного афоризму. Проаналізовано мовностилістичні за­соби їх реалізації. Виділені стилістичні фігури, стилістично-синтаксичні та стилістично-семантичні засоби ре­алізації прагматичної установки на зневагу (самозневагу) в англомовних афоризмах.

Ключові слова: прагматична установка, потенційна прагматична установка, мовностилістичні засоби.

В статье рассматриваются прагматические установки англоязычного афоризма. Проанализированыязыково-стилистические средства их реализации. Выделены стилистические фигуры, стилистическо-синтаксические и стилистическо-семантические средства реализации прагматической установки на уничижение (самоуничиже­ние) в англоязычных афоризмах.

Ключевые слова: прагматическая установка, потенциальная прагматическая установка, языково-стилистические средства.

The paper deals with pragmatic settings of English aphorisms. The stylistic means of their realization have been presented and illustrated by examples. Stylistic schemas, syntactic semantic means of realization ofpragmatic setting for disparagement in English aphorisms have been revealed.

Key words: pragmatic setting, potential pragmatic setting, linguistic stylistic means.

Актуальность исследования прагмастилистического аспекта англоязычного афоризма определяется общей направленностью современной научной парадигмы, ее заинтересованностью проблемамифункционирования языковых единиц, а также недостаточной степенью изученности объекта.

Объектом данной статьи являются афористические высказывания англоязычных авторов, предметом-языково-стилистические средства реализации потенциальных прагматических установок, выявленных на мате­риале 500 афоризмов англоязычных авторов, отобранных методом сплошной выборки.

Регуляция социального поведения подразумевает воздействие на эмоциональную и рациональную сферу че­ловека, на сферу его знаний и поведения, которое осуществляется одновременно на культурологическом, соци­альном и психологическом уровнях. Воздействие на культурологическом уровне осуществляется всем контекстом культуры. Воздействие на социальном уровне представляет собой влияние на человека как представителя той или иной общности, группы и осуществляется целенаправленным выбором средств воздействия. Воздействие на пси­хологическом уровне представляет собой личностное, индивидуальное влияние на человека и осуществляется как эмпатия и переход в область личностных смыслов [3, с. 132].

Афоризм обладает способностью оказывать воздействие на человека на всех трех уровнях. Являясь неотъемлемой частью культурного наследия, афоризм, оказывает воздействие на человека на культурологичес­ком уровне. Воздействие на социальном уровне проявляется в его способности выступать в качестве средства регуляции социального поведения через отраженные в нем нормы поведения, принятые в социуме, к которому принадлежит человек. Воздействие на психологическом уровне реализуется через активацию той части языковой личности человека, в которой афоризм представлен как прецедентная единица.

При этом следует иметь в виду, что афоризм как самостоятельная единица, представленная в словарях вне кон­текста, обладает самостоятельным значением и потенциальными прагматическими установками. Практическая реализация этих прагматических установок происходит тогда, когда афоризм употребляется в речи как воспроиз­водимая единица.

Проведенный функциональный анализ позволяет выделить следующие прагматические речевые установки, свойственные афористическим высказываниям: 1) констатация, резюмирование; 2) парирование; 3) урезонива­ние; 4) предостережение, угроза; 5) обличение, упрек; 6) сетование; 7) (само)оправдание; 8) (само)уничижение; 9) обоснование; 10) успокаивание; 11) побуждение; 12) совет; 13) апелляция к авторитету автора; 14) обращение-призыв; 15) эстетическое воздействие; 16) потрясение неожиданностью аргументации; 17) познание.

Необходимо отметить, что целеустановки текста и целеустановки конкретного автора текста влияют на тек-стообразование. Первое диктуется самим текстом, его характером, задачами, которые он реализует. Второе - все­цело связано с авторской модальностью, так как любое сообщение заключает в себе не только информацию, но и отношение автора к сообщаемой информации. Последнее особенно важно в установлении прагматики текста, поскольку связано с интерпретационной стороной текста. Автор не только формирует собственно текст, но и на­правляет читателя в его интерпретации текста [1, с. 23].

Прагматическая установка в афоризмах реализуется с помощью широкого арсенала стилистических средств. Впервые на применение художественно-стилистических средств в афоризмах обратил внимание Б. Грасиан [2, с. 171-362]. "Тропы и риторические фигуры это как бы материал и основа, на которой воздвигает свои красоты остроумие" [2, с. 288]. В главе "Об остроумии сентециозном" Грасиан приводит афоризмы, основанные на опред­елении, парадоксальности, антитезе, градации и других стилистических фигурах, отмечая эффект, достигнутый их применением [2, с. 356-362].

Главными признаками афоризма являются мудрость и художественная красота, которая достигается примене­нием таких художественных средств, как тропы и стилистические фигуры.

Большое количество афоризмов построено на определении. Для таких афоризмов характерна выраженная

© Анастасьева О. А., 2012двухчленная структура. В первой части называется какое-либо явление или понятие, а во втором раскрывается его суть. Например, так построен знаменитый афоризм Knowledge is power. Francis Bacon.

Стилистический анализ афоризмов в соответствии с принятой практикой (Раевская Н.Н., Гальперин И.Р., Кузнец М.Д., Скребнев Ю.М.) можно разделить на анализ морфологических стилистических приемов, анализ речевых фигур и анализ синтаксических стилистических приемов.

На основании проведенного лингвостилистического анализа англоязычных афоризмов можно сделать вывод, что речевые фигуры в афоризмах представлены не в полном объеме: преобладают антитеза, метафора, градация. Намного шире используются синтаксические стилистические и семантические стилистические приемы. Наибо­лее распространены параллелизм и все его разновидности, повторы, разнообразные конструкции, усиливающие эмоциональное воздействие афоризма. Зачастую эти средства сочетаются в одном афористическом высказывании, что усиливает стилистический и прагматический эффект.

Приведенные стилистические приемы и их сочетания обуславливают образность, оригинальность, эмоциональную действенность афоризма и, как следствие, его высокий прагматический потенциал.

Так, например, реализация установки на уничижение (самоуничижение) достигается с помощью употребле­ния стилистически сниженной лексики, стилистических фигур (литота, гипербола), которые, преувеличивая или преуменьшая определенные стороны предмета или явления, привлекают к ним внимание читателя (слушателя), чем способствуют достижению прагматической цели.

Например, Men become old, they never become good. Oscar Wilde.

В данном случае использование квантора общности 'never', наряду с отсутствием квантора перед словом 'men', создаетопределенные ограничения, так как формирует утверждение, что "правило исключений не имеет". Таким образом, достигается привлекающий внимание стилистический эффект.

Одновременное использование приемов усиливает стилистический эффект. Например, He wrapped himself in quotations - as a beggar would enfold himself in the purple of Emperors. Rudyard Kipling.

В данном афоризме использована метафора, которая в первом случае 'as a beggar' , как образ ничтожного, нищего духом человека, придает сниженную стилистическую окраску, а во втором 'in the purple of Emperors', как образ броской имперской роскоши, напротив, возвышает ее. Сопоставление этих двух тропов в одном афоризме усиливает эмоциональный эффект высказывания, а следовательно, и способствует реализации целевой установки на уничижение.

Также для достижения этой прагматической цели могут быть использованы синтаксические стилистические приемы. Например, When we were children we were grateful to those who filled our stockings at Christmas time. Why are we not grateful to God for filling our stockings with legs?Gilbert K. Chesterton.

В данном афоризме употреблен риторический вопрос, отличительной чертой которого является его услов­ность, то есть употребление вопросительной интонации, благодаря чему фраза приобретает оттенок, усилива­ющий её выразительность. Подразумевается, что ответ на такой вопрос является сам собой разумеющимся. Ав­тор сокрушается о человеческой неблагодарности и неумении довольствоваться простыми, но важными вещами. Повторы здесь также являются выразительным средством, передающим эмоциональное напряжение автора.

Очень частов афоризмах используется алогизм как семантико-стилистическое средство оригинальности. Ало­гизм в афоризмах обнаруживает себя в трех видах: парадокс, гротеск и неожиданный поворот мысли. Термин "ка­ламбур" употребляется как обобщающий термин к двум стилистическим приемам: к "приему двойного смысла" и к "игре слов".

Основанный на определении афоризм Work is the curse of the drinking classes. Oscar Wilde содержит каламбур, в виде игры слов 'working class' - 'drinking class', 'work'- 'drink', который придает данному афоризму яркую стилистическую окраску. Автор иронизирует по поводу пристрастия рабочего класса к алкоголю.

А следующий афоризм содержит каламбур, обыгрывающий известное высказывание: Democracy is simply the bludgeoning of the people for the people by the people. Oscar Wilde. Здесь в столкновение приводятся целые суждения: буквальный смысл данного афоризма и имплицитноцитируемый афоризм-основа: Democracy is the government of the people, by the people, for the people. Abraham Lincoln. Таким образом, с помощью стилистическо­го приема автору удается сбить пафос оригинального афоризма.

Нередко можно встретить афоризмы, основанные на парадоксальности, которая лишь на первый взгляд во­спринимается в качестве противоречия общепринятому мнению [5, с. 245-256].

Наряду с информационной функцией, составляющей основу семантико-стилистического эффекта ориги­нальности, парадокс выполняет также ряд дополнительных, стилистических функций, таких как: экспрессивно-оформительная, т.е. достижение броскости, яркости формулировки, а через нее и активация мышления читателя, и актуализация известной, но потускневшей истины; создание комического эффекта; достижение сжатости; ком­пактности изложения [4, с. 47].

Среди афоризмов с установкой на уничижение (самоуничижение) также широко распространен парадокс. Па­радоксу в афоризмах присуща высокая функциональная нагрузка. Например, следующий афоризм не сообщает новой информации о семейной жизни: The proper basis for a marriage is mutual misunder standing. Oscar Wilde. Однако парадоксальность этого высказывания противопоставляет идеалистичные представления о подобающих отношениях в браке и житейскую мудрость, и тем самым придает ему стилистический эффект. Автор развенчи­вает представление о браке как о бесконфликтном существовании.

Таким образом, можно сделать вывод, что в англоязычных афоризмах преобладают антитеза, метафора, гра­дация. Наиболее широко используются синтаксические стилистические приемы (параллелизм, антитеза), мно­жество афоризмов построены на парадоксе и каламбуре. Сочетание этих средств усиливает стилистический и прагматический эффект.

Перспективой дальнейшего исследования является изучение языково-стилистической реализации других прагматических установок в англоязычном афоризме.

Литература:

1. Валгина Н. С. Теория текста : Учебное пособие / Н. С. Валгина. - М. : Логос, 2003. - 280 с.

2. Грасиан Б. Остроумие, или Искусство изощренного ума // Испанская эстетика : Ренессанс. Барокко. Просве­щение / Б.Грасиан. - М. : Искусство, 1977. - С. 169-464.

3. Карасик В. И. Язык социального статуса / В. И. Карасик. - М. : Ин-т языкознания РАН; Волгогр. гос. пед. ин-т, 1992. - 330 с.

4. Манякина Т. Н. Языково-стилистическая характеристика жанра афоризмов (на материале нем. яз.) : дисс. ... кандидата филологических наук: 10.02.04 / Т. Н. Манякина. - Днепропетровск, 1980. - 230 с.

5. Федоренко Н. Т., Сокольская Л. И. Афористика / Н. Т. Федоренко, Л. И. Сокольска. - М. : Наука, 1990. - 419 c.

6. The Oxford Dictionary of Quotations / Elizabeth Knowles. - Oxford University Press, 2004. - 1768 p.

УДК 81'22:122/129

Андрейчук Н. І.,

Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

МОВНИЙ ЗНАК ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІЛОСОФСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ ВІДНОШЕННЯ

Стаття присвячена аналізові мовного знака через призму філософської категорії відношення. Обґрунтовуєть­ся, що властивість "віднесеності" є визначальною для розуміння знака і може слугувати основою для система­тизації лінгвосеміотичних досліджень. Пропонується модель знака як ієрархічно організованої сітки відношень.

Ключові слова: категорія відношення, мовний знак, об'єкт референції, інтерпретатор, семіоз.

Статья посвящена рассмотрению языкового знака с использованием философской категории отношения. Утверждается, что свойство "отнесенности" является определяющим для понимания знака и категория мо­жет служить основанием для систематизации лингвосемиотических исследований. Предлагается модель знака как иерархически организованной сетки отношений.

Ключевые слова: категория отношения, языковой знак, объект референции, интерпретатор, семиоз.

The article deals with the analysis of lingual sign viewed applying the relation category. It is substantiated that the latter can serve the underlying basis for the treatment of sign in all semiotic projects. The model of sign reflecting the hierarchically organized set of relations is suggested.

Keywords: relation category, lingualsign, object of reference, interpreter, semiosis.

When two objects, qualities, classes, or attributes, viewed together by the mind, are seen under some connexion, that connexion is called a relation. (Augustus De Morgan)

Категорійно-понятійний апарат філософії є засобом теоретичного моделювання універсуму і систематизації знання про різні його виміри. Філософські категорії виражають рівні розуміння людиною природи, суспільства і самої людини. Їх методологічна функція полягає в тому, що вони "задають пізнанню початкові умови й перспек­тиви його здійснення, розширюють його межі, утворюють критерії осмислення й розуміння реальності, організо­вують рух думки, прогнозують результати пізнання. Як методологічні принципи вони пронизують увесь процес наукового мислення, всі сторони знання. Вбираючи в себе результати спеціальних наук, філософські категорії збагачують власний зміст і цим підвищують свою методологічну цінність" [ 6, с.119].

Шлях до визначення статусу категорій і встановлення їх ролі і місця у процесі освоєння світу був тернистим. Існували різні погляди на вміст категорій, їх звязок з об'єктивним світом і пізнання цього світу людиною. Впер­ше вчення про категорії (грец. kategoria - ствердження, основна й загальна ознака) систематизував Аристотель (348 - 322 рр. до н.е.). Для його вчення характерні два аспекти: в онтологічному плані категорії - вищі роди буття, до яких можна звести всі його окремі сторони і вияви; в гносеологічному плані категорії - різні точки зору розгляду предметів, які не можна звести до єдиної піднесеної над всіма іншими точки [3, с. 353]. Аристотель ви­діляє десять категорій, до яких включає категорію відношення. Ця категорія протягом усієї історії розгортання філософського знання викликала не просто гносеологічну цікавість мислителів. Вона виконувала в різних пізна­вальних системах неоднозначну роль в пошуку відповіді на питання, що хвилювали дослідників. У семіотиці, яка потенційно стосується всіх типів знаків і їх функціонування у кодах, ця категорія може вважатися визначальною для тлумачення основної одиниці дослідження: відношення є буття знака, немає відношення - немає знака.

Завданням цієї статті є показати, що сутність знака як ключового поняття і універсального інструмента у се­міотичних дослідженнях може бути розкрита через філософську категорію відношення. "Віднесеним до чогось, - пише Аристотель, - називається те, про яке говорять, що те, що воно є, воно є в зв'язку з іншим або перебува­ючи у якомусь другому відношенні до іншого" [2, с. 66]. Саме ця властивість "віднесеності" є визначальною для розуміння знака в усіх семіотичних проектах. Спробуємо показати, які аспекти категорії відношення є суттєвими для розуміння знака у лінгвосеміотиці (Таблиця 1).

Таблиця 1.

Дослідження мовного знака у вимірі категорії відношення

Відношення                                                          Семіотичний вимір

ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ ЯК СЕМІОТИЧНОГО ФЕНОМЕНУ

Людина - світ

Мовні знакові утворення об'єктивують смисли людської діяльності як форма організації усвідомлення світу.

Знак - світ

Суть відношень між знаком і зовнішним світом у самій ідеї семіозу як динаміч­ного процесу породження значення, перетворення не-знака в знак

Мислення - мовлення

Спосіб об'єктивації мислительного вмісту, характер "ромальовування" логічних форм визначається системою конвенційних знаків, які є в розпорядженні тієї чи іншої мови.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДИ ЗНАКІВ

означуване - означувальне

комбінація поняття і акустичного образу (знак у Ф. де Соссюра)

Знак - об'єкт

Семантичний вимір семіозу

© Андрейчук Н. І., 2012

Наукові записки. Серія "Філологічна"

Знак - інший знак

Синтаксичний вимір семіозу

Матеріальне - ментальне

Психічний вимір семіозу

Знак - інтерпретатор

Прагматичний вимір семіозу

Конвенційне - особистісне

Соціальний вимір семіозу

Парадигматика - синтагматика знака

ієрархічно організована сітка відношень, спосіб існування знака

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗНАКІВ

Знак - канал передачі/сприйняття

Інформаційний вимір семіозу

Знак - код

Спосіб впорядкування знаків в систему

Відправник - адресат

Комунікативний вимір семіозу

Модельована система - моделювальна система

Дискурсивний вимір семіозу

У таблиці 1 показана спроба узагальнити різні аспекти тлумачення семіозу як процесу функціонування зна­ків через категорію відношення. Перша група "відношень" зосереджує увагу дослідників на розгляді мови як семіотичного феномену. Засадничими для таких досліджень є переконання, що мова існує лише у своїх втілен­нях, що мають "повну" знакову форму. Одна з цих реалізацій втілюється у мовленні, а інша - у мисленні, котре також має знакову форму. Втілення думки у мовленні є лише переведенням однієї форми знаків у іншу. Ще до того як передають мислительний вміст через мовлення, він уже повинен існувати у знаковій формі. Утворення цього мислительного вмісту є процесом пізнання id est процесом формування життєвого світу. У діяльності мис­лення відбувається утворення семіотичної моделі світу, яке стає можливим лише завдяки знакові. Операції, котрі людина здійснює над знаками є, по суті, творчістю стосовно світу "самого по собі", соціуму загалом і стосовно мови: відображений у свідомості людини світ перетворюється у психічний феномен, в образ світу, що становить початкову точку творення знака. Життєвий світ людини можна розглядати як результат накопичення інформації про світ, що супроводжується утворенням знаків, тобто результат семіозу [1, с. 21].

Друга група "відношень" описує такі основні виміри дослідження мовного знака у семіотиці як семантич­ний, синтаксичний і прагматичний (виділені Ч. Моррісом [5, с. 50]. Переважна більшість семіотичних теорій представляють процес семіозу як відношення знака; того, на що вказує знак, об'єкта референції; інтерпретанти, тобто того впливу, якого зазнає інтерпретатор, коли певна річ стає для нього знаком, іншими словами - обумов­лений знаком тип поведінки інтерпретатора, та інтерпретатора - діючої особи процесу семіозу. До цієї групи від­носимо також а) вивчення соціальних аспектів у природі знака, яке передбачає не лише дослідження абстрактної ідентичності знаків у формальній системі, а й їхньої змінності у конкретних соціальних контекстах; б) вивчення психічних аспектів знакотвірної діяльності, яке невіддільне від аналізу сукупності психічних механізмів поро­дження та розуміння мовлення і зберігання мови у свідомості, тобто тих механізмів, які забезпечують процес мовного семіозу.

Третя група "відношень" охоплює сучасні напрями дослідження функціонування знаків і знакових систем. Зі семіотичних позицій процес реального функціонування мови можна розглядати як семіоз, у якому проду­кується дискурс як повторювана функціонально-смислова єдність системно організованих знаків, яка моделює життєвий світ людини у соціумі певної доби [1]. У дослідженнях третьої групи зосереджується увага на тих аспектах, які забезпечують найвищий рівень узагальнення процесів "соціального картографування" життєвого світу людини через виявлення правил побудови відношень знаків у дискурсі. Ототожнюючи дискурс з процесом означування, можна розглядати його як моделювальну (і, відповідно, модельовану) систему, як єдність системно організованих знаків, що формується у процесі інформаційного обміну.

Слід зазначити, що "відношення", які слугують основою дослідження знаків та знакових систем у трьох ви­ділених групах (Таблиця 1), накладаються і переплітаються. Нероздільними, наприклад, є соціальний та комуні­кативний виміри у семіотичному підході до аналізу дискурсу, дослідження другої та третьої групи включаються у першу тощо.

Враховуючи, що категорія відношення слугує основою тлумачення знака в різних лінгвістичних школах, та приєднуючись до традиції Л. Єльмслева, який одним із перших створив послідовну семіотичну теорію, спробу­ємо представити бачення мовного знака як відношення вмісту і вираження, які мають особливу природу. Твер­дження Луї Єльмслева, що і для лінгвістичного вмісту і для форми лінгвістичного знака можна виділити специ­фічну форму і субстанцію [4, с. 310], тлумачиться на Рис.1 як різні типи відношення мовного знака, що залежать або не залежать від його використання. Відношення, що залежать від використання, є відношеннями знака до інших знаків у мовленні і становлять "субстанцію" його вмісту і вираження. У формі мовного знака закодована прямолінійна когніція, яка дозволяє скласти уявлення про фізичні параметри самого знака і забезпечує перехід до концептуальної когніції відношення знака до позначуваного. Останнє можна трактувати як результат абстра­гування від суми всіх смислів, у яких вживається цей знак.

На Рис. 1 представлене бачення знака як компонента семіозу у статичному варіанті, оскільки у цій моделі не відображено учасника знакової взаємодії. Однак, саме свідомість суб'єкта-інтерпретатора, як знакова свідомість, імплікує виявлення відношень, що залежать і що не залежать від використання знака.

Таким чином, філософська категорія відношення може слугувати а) критерієм систематизації досліджень мовного знака та правил побудови відношень знаків у висловлюванні, які лежать в основі продукування смислів членами певної мовної спільноти; б) початковою умовою моделювання мовного знака як компонента семіозу.

Рис.1 Модель мовного знака з опорою на категорію відношення

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26