П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 44

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Префікс від- як засіб утворення видової пари названо в граматиках: "Курс сучасної української літературної мови. Частина І" (1965) М. Жовтобрюха й Б. Кулика, "Сучасна українська літературна мова" М. Івченка, "Грама­тика української мови. Морфологія" (1993) О. Безпояско, К. Городенської й В. Русанівського.

Однак, як нам здається, більшість із прикладів видових опозицій, наведених у цих працях, не можна зарахува-

© Матанцева А. О., 2012ти до власне-видових, позаяк префіксальне слово порівняно з мотиватором має додаткову семантику. Відповідні дієслівні пари поділили на кілька семантичних груп, залежно від додаткового значення, що набуває префіксальне дієслово доконаного виду:

1. "Переміщення об'єкта від одного місця чи особи до іншого місця чи особи": нести - віднести, везти - від­везти, гнати - відігнати. На наш погляд, відповідне додаткове значення, що з'являється в похідному слові, не дозволяє зарахувати названі вище пари до видових.

2. "Рух від центру": бігти - відбігти. У цій парі префікс від- також змінює значення безпрефіксального слова, а тому його не можна вважати власне-видовим.

3. "Вказівка на кінець дії як наслідок її повної вичерпності": біліти - відбіліти. Варто зазначити, що автори "Граматики української мови. Морфологія" (1993) вважають, що такого значення можуть набувати лише ті дієс­лова, які позначають зорове або слухове сприйняття: відгриміти, відблискати, відбриніти, а якщо доконаний вид творимо від дієслова, що вказує на наростання ознаки, отримуємо видову опозицію: біліти - відбіліти [2, с. 197­205]. Натомість у праці "Словотвір сучасної української літературної мови" (1979) наголошено, що морфема від-, у дієсловах, що означають процеси, пов'язані з розгортанням певної якісної ознаки, як-от: відсиніти, відбіліти, відзеленіти, утворює словотвірні, а не граматичні, пари й має часове значення. Наприклад: Згаса цвіт, поруділи гречки, одбіліли бугри [20, с. 255]. Уважаємо, що в цьому випадку префікс від- має фінітивне значення й указує на завершену дію з відтінком її повноти, про що свідчить приклад, наведений із твору К. Гордієнка.

Окремо варто розглянути лексеми, що називають виробничі поняття, наприклад, відлити [21, с. 207] у значен­ні "виготовляти литтям будь-які речі" [19, І, с. 600], відремонтувати [21, с. 207], відволожити [8, с. 37], в яких, як зазначають С. Соколова й В. Ільїн, префікс від- утрачає всі додаткові відтінки й має "чисте" видове значення. Наголосимо: наводячи лише кілька прикладів вживання префікса від- у власне-видовому значенні (відволожи­ти, відпроситися) ,В. Ільїн зауважує, що ця морфемадуже рідко виступає засобом творення видової опозиції [8, с. 37]. На нашу думку, в названих прикладах використання морфеми від- на позначення доконаного виду могло бути спричинене не внутрішніми мовними законами, а зовнішнім, навмисним утручанням у структуру україн­ської мови з боку радянської влади. Наприклад: словники 20-х рр. ХХ ст., що були опубліковані до появи забо­ронних бюлетенів 30-х рр. ХХ ст., словосполучення отлить из металла перекладають лише як вилитиз метала [14, с. 2235; 7, с. 354; 18]. Цей термін вважаємо вдалим, позаяк тут префікс ви- має типове для української мови значення "оформити, виготовити якийсь виріб" [8, с. 30], про що свідчить наявність цілої низки слів, де ця мор­фема виконує таку ж функцію: випекти, викарбувати, вирізьбити, виготовити, викувати, вишити. Натомість у лексикографічних працях, що з'явилися після 30-х рр. ХХ ст., відповідне поняття позначено вже двома словами: відлити й вилити [15, ІІ, с. 313; 24, І, с. 236; 19, І, с. 600]. Термін відлити, як нам здається, з'являється як слово­твірна калька до російського префікса от-. Пор. : відлити з металу (укр.) - отлить из металла (рос.). Можливо, пізніше, щоб пояснити функціонування префікса від- у невластивому значенні, його відмежували від морфеми ви- й зарахували до власне-видових. Вважаємо: це питання потребує подальшого детального вивчення із залучен­ням матеріалу з лексикографічних джерел і наукової літератури.

Отже, проаналізувавши приклади вживання префікса від- як морфеми із нульовою словотвірною семантикою, наведені в граматиках української мови, з'ясували, що твердження про можливість використання відповідної одиниці у власне-видовому значенні досить суперечливе. Як показало наше дослідження, традиційні підходи для точного розуміння видової семантики префіксів виявилися не досить дієвими, а тому, щоб розв'язати це питання, варто шукати нових методів. На нашу думку, вдалою може стати модель категорії аспектуальності. Цей підхід в українському мовознавстві пропонує М. Калько. Він указує, що така модель має враховувати чинники всіх мовних рівнів і передбачає вивчення взаємодії лексичного й видового значень, роль контексту для опису виду, зв'язок виду з універсальним набором акціональних значень, представлених у часткових функціях [10, с. 41-53]. Окрім того, варто звернути увагу на метод лексико-семантичного аналізу префіксів, який запропонував О. Со­колов і активно розробляли його учні С. Соколова, Г. Богданович, Л. Бессонова, Т. Новікова, Е. Попова, О. Семи-колєнова, О. Титраенко, О. Башкатова. Такий підхід передбачає аналіз зв'язків між префіксами на рівні їхньої семантики та є дієвим, зокрема, при вивченні значень префіксальних морфем у споріднених мовах. Вважаємо, що подальший опис семантики префікса від- за допомогою нових підходівсприятиме нормалізаційним процесам в українській мові й дозволить позбутися небажаних значень, що були штучно накинуті цій морфемі.

Література:

1. Авилова Н. Вид глагола и семантика глагольного слова / Н. Авилова. - М. : Изд-во "Наука", 1976 - 326 с.

2. Безпояско О. Граматика української мови. Морфологія / О. Безпояско, К. Городенська, В. Русанівський. - К. : "Либідь", 1993. - 334 с.

3. Бондарко А. Русский глагол : [пособие для студентов и учителей] / А. Бондарко, Л. Буланин. - Ленинград : Просвещение, 1967. - 190 с.

4. Виноградов В. Русский язык (Грамматическое учение о слове) / В. Виноградов. - М. : Рус. яз., 2001. - 720 с.

5. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика укр. мови [За ред. І. Вихованця] / І. Вихованець, К. Городенська. - К. : Унів. вид-во "Пульсари", 2004. - 400 с.

6. Івченко М. Сучасна українська літературна мова / М. Івченко. - К. : Вид-во Київського університету, 1962. -591 с.

7. Ізюмов О. Російсько-український словник / О. Ізюмов. - К. : Книгоспілка, 1926. - 656 с.

8. Ільїн В. Префікси в сучасній українській мові / В. Ільїн. - К. : Вид-во АН УРСР, 1953. - 161 с.

9. Жовтобрюх М. Курс сучасної української літературної мови / М. Жовтобрюх, Б. Кулик. - К. : Вид-во "Радян­ська школа", 1965. - Ч. І. - 422 с.

10. Калько М. Аспектуальність і дієслівна полісемія : [монографія] / М. Калько. - Черкаси : Брама, 2002. - 143 с.

11. Карцевський С. Из лингвистического наследия [пер. И. Фужерон, Ж. Брейар, Ж. Фужерон] / С. Карцевский. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - Т. ІІ. - 294 с.

12. Курс сучасної української літературної мови. / [ред. Л. Булаховський]. - К. : "Радянська школа", 1951. -Ч. І. - 518 с.

13. Маслов Ю. Очерки по аспекталогии / Ю. С. Маслов. - Л. :Изд-во Ленинградского университета, 1984. -С. 48-65.

14. Російсько-український словник : у 4 т. / [ред. А. Кримський, С. Єфремов] [Електронний ресурс] : Електронна версія російсько-українського словника А-П / [підг. О. Телемко]. - К. : Червоний шлях, 1924-1933. - Режим доступу до словн. : http://www.r2u.org.ua - Назва з екрана.

15. Російсько-український словник : у 3 т. / [ред. С. Головащук]. - К. : Наукова думка, 1969.

16. Русанівський В. Структура українського дієслова / В. Русанівський. - К. : Наукова думка, 1971. - 313 с.

17. Сімович В. Практична граматика української мови / В. Сімович. - Рештат : "Український рух", 1928. - 367 с.

18. Словник технічної термінології (загальний) (проєкт) / [укл. І. Шелудько, Т. Садовський]. - К. : ДВУ, 1928. -588 с.

19. Словник української мови : в 11 т. / [ред. І. Білодід та ін.]. - К. : Наукова думка, 1970-1980.

20. Словотвір сучасної української літературної мови / [відп. ред. М. Жовтобрюх]. - К. : Наукова думка, 1979 -405 с.

21. Соколова С. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українські мові / С. Соколова. - К. : Наукова думка, 2003. - 282 с.

22. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / [за заг. ред. І. Білодіда]. - К. : "Наукова думка", 1969. -582 с.

23. Сучасна українська літературна мова / [за ред. А. Грищенка]. - К. : "Вища школа", 2002. - С. 368.

24. Українсько-російський словник : у 6 т. / [гол. ред. І. Кириченко]. - К. : Вид-во АН УРСР, 1953-1963.

Матковська О. Й.,

НУ "Львівськаполітехніка'

УДК81'276.6'42:32

ОРВЕЛІВСЬКА НОВОМОВА ТА СУЧАСНИЙ ДИСКУРС

Стаття присвячена аналізу поняття "новомова", її ознак та функцій в Орвелівсьій концепції та спробі про-стежитивиокремленні характеристики у сучасному дискурсі. Шляхи реалізації властивих Новомові маніпулятив-них механізмів виявлені в евфемістичності, клішованості, десемантизації лексики, поширенні ухильної лексики, абревіатур, принципі політкоректності у медійному, політичному, рекламному дискурсі.

Ключові слова: новомова, мовні механізми маніпулювання, десемантизація, ухильна лексика, політкорек-тність, перифраза, евфемізм.

Статья посвященна анализу понятия"новояз", его признаков и функций в Оруелевской концепции и попытке проследить установленые характеристики в современном дискурсе. Пути реализации свойственных Новоязу манипулятивных механизмов выявлены в эвфемистичности, клишированости, десемантизации лексики, распростра-ненииуклончивой лексики, аббревиатур, принципе политкоректности в медийном, политическом, рекламном дискурсе.

Ключевые слова: новояз, языковые механизмы манипуляции, десемантизация лексики, уклончивая лексика, по-литкорректность, перифраз,эвфемизм.

The article looks into the notion of newspeak, its features and functions in Orwell's concept and attempts to trace the determined newspeak properties in the modern discourse. Newspeak manipulative mechanisms have been found in media, political and advertising discourse as realized in euphemisms, cliched phrases, desemantised vocabulary, weasel words, abbreviations, and political correctness.

Key words: newspeak, language manipulation mechanisms, desemantisation of vocabulary, weasel words, political correctness, circumlocution, euphemism.

Чисельні лінгвістичні дослідження комунікації у різних типах дискурсу підтверджують зумовленість сприй­няття об'єктивних фактів дійсності мовними засобами їх вираження. Характеризуючи тенденції у діяльності сві­тових ЗМІ, особливості політичного дискурсу, способи подачі новин, журналісти та лінгвісти часто апелюють до терміну "новомова", щоб вказати на маніпулятивні та пропагандистські спроби висвітлити об'єктивну дійсність у вигідному світлі, таким чином змоделювати певну картину дійсності у свідомості реципієнтів. "Новомова" -вигадка Джорджа Орвела в антиутопії "1984", що реалістично, хоча дещо гіперболізовано, зображує намагання тоталітарного режиму знищити вільно-мислячу особистість та цілковито управляти суспільством маріонеток.

Якого змісту набуває поняття "новомова" сьогодні, чи має місце у сучасному дискурсі Орвелівська Новомова і в яких лінгвістичних явищах можна її простежити - відповідь на ці питання є метою цієї статті. Актуальність такого дослідження зумовлена значним і постійним інтересом до впливу мови на мислення, маніпулятивного та пропогандиського характеру сучасної комунікації в певних сферах, що широко асоціюється в публіцистиці з принципами новомови; а також відсутністю системного лінгвістичного вивчення новомови та її проявів в сучас­ному дискурсі.

Концепція Новомови Дж. Орвела ґрунтується на принципі лінгвістичної відносності - гіпотезі Сепіра-Ворфа, за якою мова визначає мислення, а мовні категорії детермінують когнітивні. Ця ідея вперше висловлена філософа­ми 19ст., зокрема Гумбольдтом, широко вивчалась в антропології, філософії, психології та лінгвістичних напрям­ках, і сьогодні більшість вчених визнають вплив мови на думку та людську поведінку. Новомова у романі "1984" мала забезпечити спосіб мислення в рамках ідеології партії Англійського соціалізму (IngSoc) та унеможливити інакомислення, таким чином забезпечити безперешкодне панування тоталітарного режиму, тотального контролю. З додатка до антиутопії дізнаємось детальні принципи побудови Новомови, особливості лексичних та граматичних категорій та поділ на три групи відповідно до сфери вжитку: 1) лексика А для ведення господарства та побуту, 2) лексика В, що обслуговує політичну сферу, 3) лексика С - для науки та техніки. Основними принципами у ство­ренні цієї штучної мови на основі англійської (Old speak) виступають спрощеність та елімінація слів, граматичних форм і полісемії, що досягається знищенням слів, які виражають небезпечні для режиму поняття чи їхніх небезпеч­них значень (пр. free -лише вільний від чогось, а не політично), усуненням неоднозначних смислових відтінків та багатозначності слів, скороченням антонімічних та синонімічних рядів, ліквідацією слів з негативним значенням, спрощенням способів словотвору (un стає універсальним негативним префіксом), стандартизацією граматичних форм (усуваються неправильні форми дієслів (stealed), уніфікуються форми порівняння прикметників (gooder), утворення множини іменників(mans, oxes, lifes), взаємозамінністю частин мови(think, knife, when можуть викону­вати будь-яку потрібну функцію), широким вживанням абревіатур(/ng^oc, thinkpol, comintern, minitrue, minipax), утворенням складних неологізмів з наявних слів мінімізованої лексики для позначення складних понять чи замість словосполук (double plus cold, double plus good, good think, Old speak, New speak). Укладений словник Новомови (зо­крема група В) підпорядковувався ідеологічним потребам Партії: звичні слова наділялились потрібним смислом, застосовувалось багато евфемізмів (joy camp- табір примусових робіт, Mini Pax - Міністерство Миру насправді було міністерством війни). Зменшуючи кількість лексичних одиниць з кожним роком, держава залишала мовні за­соби для вираження лише дозволених думок, таким чином забезпечувала вузьке мислення, стандартизоване сприй­няття реальності, унеможливлювала творче та альтернативне мислення [10].

Орвелівська Новомова функціонувала у тоталітарному суспільстві виконуючи ідеологічні завдання правлячої партії, тому найчастіше поняття "ново мова" асоціюється з мовою тоталітарних режимів, утисками національної ідентичності в мові, маніпуляцією політичної свідомості, викривленнями реальних подій та процесів у ЗМІ. С.А.

© Матковська О. Й., 2012

Шаповал диференціює три способи розуміння новомови у сучасній публіцистиці: новомова як діалект певної суб-культури; як мова політики, пропаганди, ідеології; в найширшому розумінні риси новомови характерні для будь-якої мови як інструмента соціальної влади, що передбачає маніпулятивний ефект [7]. Р.Балкар, досліджуючи мовне маніпулювання, називає мову інструментом соціальної влади оскільки мова - засіб символічного відображення дій­сності, вона відображає структури соціально-політичної влади у суспільстві, неминуче займаючи певну позицію.

Лінгвістичне обґрунтування новомови як ідеологічного витвору тоталітарного режиму знаходимо у О.А. Зем­ської, котра виділяє такі ознаки: " високу міру клішованості, евфемістичність, порушення основних постулатів спілкування з метою лінгвістичного маніпулювання, десемантизація не лише окремих слів, але й цілих уривків дискурсу. Кліше новомови зорієнтовані або на абстрактний, умовний референт, або на референт, відсутній в ре­альності" [4, c. 23]. Польський дослідник Міхал Гловінський, вивчаючи польський радянський дискурс сформу­лював такі властивості новомови: "нав'язування виразного знаку цінності", "синтез прагматичних та ритуальних елементів", "стихія магічності", "свавільні рішення" [2, с.159-161]. Аналізуючи комунікацію Радянського просто­ру вчені та журналісти використовують різні терміни на позначення особливої мовної системи співвідносносної з концепцією Дж.Орвела, а саме: мова тоталітарного суспільства, тоталітарна мова, дубль-новомова, радянський політичний жаргон, мова радянської бюрократії (номенклатури), новояз, номенклатурний новояз. Ролан Барт створив термін "енкратичний соціолект"для позначення різновиду національної мови державної влади на проти­вагу "акратичному" соціолектові, носіями якого є опозиційна сторона [1].

Значну увагу проблемі існування новомови та маніпуляції національною свідомістю приділяли інші письмен­ники, зокрема Берджес, Платонов, Пелевін, Хакслі. Оксана Забужко у критичних есе аргументувала національно-небезпечний потенціал радянської новомови, енкратичного соціолекту, котрі на українських теренах не просто виконували Орвелівську функцію "звузити обрії думки", але й витіснити національну картину світу. Адже "мова є частиною соціальної пам'яті, сукупністю значень (немовних), що становлять орієнтовну основу діяльності" [6, с.12]; національна мова - це прояв "ментально-лінгвального комплексу" [6, с.11]. Успішне обґрунтування залеж­ності мови та національної свідомості знаходимо у філософській герменевтиці: Л. Вітгенштайн писав, що "межі моєї мови означають межі мого світу", в М. Гайдеггера мова - "оселя буття духу".

Отже, новомова як мова тоталітарних режимів впливала на світосприйняття, популяризуючи потрібні ідеї через ідеолексеми, тотеми, знакові слова, нав'язуючи потрібні оцінки дійсності, поширюючи специфічну атрибу­тивну лексику, приховуючи правдивий зміст, а з ним і частину реалій, за допомогою номінацій "нульового змісту", пропонуючи готові мовні кліше сприяла стандартизації мислення. Сьогодні не існує тоталітарного режиму, нема й тоталітарної мови, котра б обслуговувала його інтереси, звужувала та впливала на мислення людей в ідеологіч­них цілях, проте навіть у демократичному світі панують певні інтереси, які породжують спроби маніпулювання людьми, впливу на світосприйняття, прийняття певних рішеннь, що й відображається у вербальній комунікації. Багато журналістів, працівників ЗМІ адаптують Орвелівські гасла, принципи Новомови, щоб охарактеризувати небезпечні тенденції необ'єктивного висвітлення інформації, певної цензури, присутні у нинішньому медіа про­сторі. Американський журналіст Ернест Патрідж у ряді статей стверджує, що новомова живе в провідних аме­риканських ЗМІ, що проявляється у спотворенні інформації, прикладах спотвореного слововживання, забороні певної лексики, поширенні принципу політкоректності. Представники британських ЗМІ Девід Едвардс і Девід Кромвель у книзі "Новомова у 21ст." (2009) засвідчують на підставі моніторингу групи Media Lens за британ­ською ліберальною пресою, що британські джерела інформації не викликають довіри. В Інтернеті поширюються тлумачні словники сучасної новомови, котрі показують завуальований смисл уживаної лексики з метою прихо­вати справжню суть, ускладнити розуміння чи "прикрасити" реальність. Дослідники політичного дискурсу про-слідковують ідеї Орвела про вплив мови на політичне мислення мовних засобах маніпулювання - прихованого впливу на свідомість людини і поведінку у певному напрямку всупереч її інтересам. Проблемою маніпулювання у сучасному дискурсі займалися відомі світові дослідники Хомський, Чілтон, Водак, Ван Дейк. Очевидно, що для повного розуміння механізмів маніпулювання в принципі необхідний міждисциплінарний підхід, насамперед со­ціальний, когнітивний та дискурсивний погляди.

Інтегровану теорію маніпулювання знаходимо у Ван Дейка: "маніпулювання - це соціальне явище, тому що передбачає взаємодію і зловживання владою між групами та соціальними учасниками, це когнітивне явище, тому що завжди стосується маніпулювання свідомістю учасників, і дискурсивно- семіотичне явище, тому що маніпуля­ція реалізується через текст, розмову та візуальні засоби" [11, с.361]. Маніпулятивний характер дискурсу визнача­ється контекстом, ті ж самі структури та мовні засоби на різних рівнях дискурсу застосовуватись з різними кому­нікативними цілями - переконати та проінформувати, навчити чи нав'язати модель свідомості. У дискурсивному вимірі маніпулювання здійснюється через стратегію позитивної презентації себе (self-presentation) та негативної презентації іншої сторони (other- presentation), позитивні/ негативні мовленнєві акти, семантичні макроструктури -вибір теми, локальні значення позитивних/негативних дій, підбір позитивної/ негативної лексики, добір син­таксичних структур, риторичних засобів (гіпербол, евфемізмів, метонімій, метафор) для виділення позитивних/ негативних характеристик [11]. Маніпулятивний дискурс типовий для комунікації, контрольованої панівними політичними, бюрократичними, академічними, медіа чи корпоративними елітами [11]. Звідси випливає, що мов­ні засоби маніпулювання відображаються передовсім в політичному дискурсі, новинах, рекламі - сферах, що найбільш передбачають вплив на людину в напрямку певних інтересів. У зазначених видах сучасного дискурсу виділяємо наступні лінгвістичні явища та лексичні категорії, в яких простежуємо маніпулятивний ефект і відпо­відність принципам новомови: евфемізми та перифрази, ідеологеми, лексична десемантизація, ухильна лексика, абстраговані неологізми.

Евфемізми як засоби заміни неприємного на приємне чи менш образливе для слухача широко застосовуються в різних видах комунікації, дослідження маніпулятивного дискурсу виділяють евфемістичні вирази як найпоши­реніший мовний засіб прихованого впливу на реципієнта. "Евфемістичні заміни -це дієвий публіцистичний при­йом створення позитивного образу чи нейтралізації негативного враження для утвердження потрібних ідей" [3 , с. 228]. В особистій комунікації вживання евфемізмів продиктовано свідомо чи підсвідомо потребою ввічливості, чуйності до співрозмовника (перифразування смерті, небезпечних хвороб), але в політиці, в сфері громадських зв'язків можна простежити маніпулятивну функцію - приховати справжню чи повну суть референта. Проілю­струвати це можуть висвітлення в медіа різноманітних військових конфліктів (війна у Перській затоці, Югославії, Чечні, Іраку операції ООН та НАТО, боротьба з терористами): з метою створення більш позитивного образу ініціаторів військових дій, атмосфери демократичності та уникнути трагічного сприйняття таких дій влади засто­совують нейтральну лексику, уникаючи слів з негативною конотацією. Так, війна називається конфліктом, наступ

- операцією, військові дії - миротворчим місіями, встановлення свого впливу приховується під антитерорис-тичними операціями чи наведенням конституційного порядку (як у Чечні). Подібне евфемістичне перефразуван­ня має місце і інших соціальних сферах, розгляньмо: downsize (скорочувати штат) - lay off (звільняти), alternative lifestyle (альтернативний спосіб життя) - sexual perversion (сексуальне збочення), self-confident (впевнений у собі)

- arrogant (самовпевнений), homosexual (гомосексуаліст) -gay (гей). У західних аналізах політичного та медіа дис­курсу знаходимо термін дубльмова (doublespeak), котрий за визначенням близький до евфемізмів (це мова створе­на для свідомого приховування прямого значення слів). Вільям Лутц, автор багатьох праць про "подвійну мову", стверджує, що вона спотворює чи робить розмитим фактичний смисл повідомлення через вживання евфемізмів та двозначної лексики, популярних слів невиразної номінації, перифразуванні з метою приховати значення, но­мінаціях, що не передають сутність речей, жаргоні. Ці форми "подвійної мови" проявляються у різних сферах життєдіяльності і роблять комунікацію вдаваною та непрозорою, вводячи адресата в оману [ 9]. У книзі "The New Doublespeak" В. Лутц подає такі ілюстрації неоднозначності та уникання прямого висловлювання: competitive dynamics, re-equitizing, empowerment - слова з абстрагованою семантикою, складні для пересічного розуміння; bad loans- nonperforming assets, bad debts - nonperforming credits, worst - least-best, enhanced interrogation- torture, pre-owned- second-hand,re-engineering, restructuring a company - firing workers, negative patient care outcome -death, capital punishment- state execution. В українській публіцистиці та політичній мові часто зустрічаємо Схід і Захід разом, антикризові дії, суспільна мораль, консолідація, героїчне минуле, свобода слова тощо, котрі хоч і не є перифразами, але контекстуальний аналіз показує, що не передають свого прямого значення, а радше відобра­жають подвійні стандарти мовлення та мислення (двомислення -doublethink) і нагадують Орвелівські слова-коди (мир- війна, свобода- рабство, сила - невігластво).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26